Реферат Курсовая Конспект
Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%. - раздел Философия, Загальні питання охорони праці та правове регулювання Перед Допуском Людей У Виробку Після Підривних Робіт ...
|
Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, не повинен перевищувати 0,008% за об’ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю.
2.ДОПУСТИМА ШВІДКІСТЬ ПОВІТРЯ.
Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в табл.4. При цьому середня швидкість повітря в при вибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не меншою за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться, по вугільних пластах потужністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метановістю пласта на ділянці проведення виробки 5 м3/ т та вище - не меншою за 0,5 м/с;
під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.
Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей по драбинних відділеннях дозволяється при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с.
У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних комплексами, з дозволу місцевих органів Держнаглядохоронпраці дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8%.
У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виведення людей під час аварії.
У шахтах, де параметри повітря за температурним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися, система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму,
Таблиця 6
Гірничі виробки, привибійні простори, вентиляційне обладнання | Максимальна швидкість повітря, м/с |
Вентиляційні свердловини | Не обмежена |
Стволи та вентиляційні свердловини з підйомними установками, призначеними тільки для піднімання людей у аварійних випадках, вентиляційні канали | |
Стволи для опускання та піднімання тільки вантажів | |
Кросинги трубчасті та типу перекидних мостів | |
Стволи для опускання та піднімання людей і вантажів, квершлаги, головні відкотні та вентиляційні штреки, капітальні та панельні бремсберги та уклони | |
Усі інші гірничі виробки, проведені вугіллям і породою | |
Привибійні простори очисних і тупикових виробок |
3. Вентиляційні спорудження і пристрої
Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування повинні встановлюватися шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей.
Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують стволи (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїмкових дільниць, повинні споруджуватися з негорючих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільницях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисті покриття.
Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляційними установками та призначені для пересування людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи.
Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки.
Кожна вентиляційна споруда повинна мати номер і дошку, на якій зазначаються нормативні б фактичні втрати повітря.
Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).
У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повинна бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.
Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення перемичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи.
Під час обладнання одностулкових дверей у відкотних виробках слід передбачати у тих самих перемичках спеціальні двері завширшки не менше ніж - 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.
При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері повинні бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення.
Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) повинні бути самозакривними й постійно зачиненими. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів Поїздів за зміну) вони повинні відчинятися та зачинятися автоматично або дистанційно.
Забороняється встановлення вентиляційних дверей на ділянках похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких проводиться відкатка, повинні бути захищені бар'єрами.
Справність автоматизованих дверей повинна перевірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами.
Вентиляційні двері та перемички для них, що стають непотрібними, повинні прибиратися.
Регулювання повітряних струменів у виробках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Забороняється позмінне регулювання повітряних струменів.
4. Вентиляційні установки ГОЛОВНОГО ПРОВІТРЮВАННЯ
Провітрювання підземних виробок повинно проводитися за допомогою безперервно діючих вентиляційних установок, розташованих на поверхні біля устів герметичне закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускається тільки з дозволу Держнаглядохоронпраці. Використання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається при узгодженні з МакНДІ й органом Держнаглядохоронпраці.
Головні вентиляційні установки повинні складатися не менше ніж з двох вентиляторних агрегатів, причому один із них повинен бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок повинні бути одного типу й розміру.
Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має меншу подачу, ніж основний, то головним інженером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.
Осьові вентилятори повинні бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що перешкоджають самочинному обертанню ротора вентилятора.
Під час проектування й експлуатації вентиляційних установок повинні передбачатися спеціальні заходи щодо попередження обмерзання проточної частини вентиляторів, каналів та переключних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в проточну частину вентиляційної установки часток гірничої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали не повинні бути захаращені сторонніми предметами й повинні очищуватися від пилу. Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на поверхню.
У Каналі вентиляційної установки в місці сполучення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора повинні встановлюватися відгороджувальні ґрати заввишки не менше ніж 1,5 м.
До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю тахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпечують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні установки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні установки, призначені для відокремленого провітрювання камер.
Головні вентиляційні установки повинні забезпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії. .
Допоміжні вентиляційні установки повинні забезпечувати реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це передбачено планом ліквідації аварій.
Переведення вентиляційних установок на реверсивний режим роботи повинно виковуватися не більш як за 10 хвилин.
Витрати повітря, що проходить по виробках у реверсивному режимі провітрювання, повинна становити не менше за 60% від кількості повітря, що проходить по них у нормальному режимі.
Допускається з дозволу органу Держнаглядохоронпраці зниження кількості повітря до величини, що менша за 60% від нормальної, за умови, що концентрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0% при безперервному реверсивному провітрюванні шахти не менш як 2 години.
Справність дії реверсивних, переключних та герметизуючих пристроїв повинна перевірятися головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Результати провірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.
На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрювання та заміни вентиляторів повинно проводитися реверсування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відповідно до плану ліквідації аварій. При цьому протягом періоду роботи в режимі реверсування уміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2%. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуванням, крім життєзабезпечення шахти, забороняється.
Вентиляційні установки повинні бути оглянуті не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.
Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією.
Вентиляційні установки повинні бути обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю відповідно до Правил технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт (далі - ПТЕ).
Пульт дистанційного управління й контролю роботи вентиляційної установки повинен знаходитися на поверхні шахти в диспетчерському пункті (приміщенні оператора аерогазового контролю (далі -АГИ).
Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю, повинні обслуговуватися машиністами. Машиніст вентиляційної установки або особа, що обслуговує пульт управління, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вентиляційної установки.
У приміщенні вентиляційної установки повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером.
Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.
Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням подачі електроенергії, гірничий диспетчер повинен негайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти, підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, та місцевого органу Держнаглядохоронпраці.
У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного, повинні бути вжиті заходи для створення природного провітрювання шахти.
У разі отримання повідомлення про можливе припинення подачі електроенергії або про можливу перерву в роботі вентиляційної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що будуються, відповідальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знаходяться в шахті. На шахтах Ш категорії, надкатегорних та небезпечних за раптовими викидами в разі встановлення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається в разі зупинки вентилятора.
5. Провітрювання тупикових виробок
Провітрювання тупикових виробок повинно проводитися за допомогою ВМП (допускається застосування ежекторів) або за рахунок загально шахтної депресії.
У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок по пластах вузьким вибоєм повинні проводитися паралельні виробки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей {просіків) старі повинні ізолюватися постійними перемичками, що покриваються повітронепроникними сумішами. .
Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватися за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше за 60м.
У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м.
На діючих шахтах із тупикових виробок, що знаходяться в стадії проходки, забороняється проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення Їх довжини.
При здійсненні провітрювання за допомогою ВМП вони повинні працювати безперервно, обслуговування вентиляторів повинно здійснюватися спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом).
При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціальних осіб для обслуговування ВМП не вимагається.
У випадку зупинки ВМП або порушення вентиляції роботи в тупиковій частині виробки повинні бути припинені, напругу з електроустаткування знято, та люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напруги з електроустаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження виробки керівниками робіт.
Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться по вугільному пласту, в газових шахтах Ш категорії й вище, повинні бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнувати резервними ВМП з електроживленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок по викидонебезпечних пластах , або породах застосовувати як резервні ВМП з пневматичними двигунами.
Установлення ВМП повинно проводитися за паспортом виїмкової дільниці, проведення та закріплення підземних виробок або спеціальним паспортом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен встановлюватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя.
Підчас провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, та по викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових частин об корпус вентилятора) повинно проводитися відповідно до вимог Правил. Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану біля вентиляторів.
Забороняється встановлення ВМП в очисних виробках, крім випадків проведення обхідних гезенків (печей), у разі наявності виходів з очисних виробок відповідно до вимог ПБ, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо).
Подача ВМП не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У разі установлення в одній виробці кількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарна їх подача не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом струменя.
Якщо відстань між вентиляторами більша за 10м, то подача кожного вентилятора не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У шахтах, небезпечних за газом, забороняється провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.
Забороняється встановлення ВМП з електричними двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.
Біля кожного вентилятора повинна бути встановлена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактична подача вентилятора, розрахункові та фактичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вентиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис особи, що провела запис на дошці.
Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в газових шахтах не повинна перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м.
У кінці гнучких повітропроводів повинні навішуватися труба із жорсткого матеріалу довжиною не менше за 2 м чи акумулятори вентиляційних труб, або вставлятися жорсткі розпірні кільця (не менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідного отвору труби. Гнучкий повітропровід повинен приєднуватися до ВМП за допомогою металевого перехідного патрубка довжиною не меншою за їм.
Тупикові виробки газових шахт забороняється провітрювати за рахунок дифузії, виключаючи тупики довжиною до 6 м, крім висхідних, при відсутності в них шарових і місцевих скупчень метану, а розміщення в них електроустаткування дозволяється за умови встановлення в них датчиків автоматичного контролю метану (далі - АКМ).
У газових шахтах засоби місцевого провітрювання повинні бути встановлені до початку робіт з проведення виробки.
6. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом
До шахт, небезпечних за газом, відносяться такі, у яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, у яких виділяється (чи виділявся) метан, повинні бути повністю переведені на газовий режим. Під час проектування шахт небезпека за газом повинна визначатися на підставі прогнозу газовості.
Газові шахти залежно від величини відносної метановості й виду виділення метану поділяються на п'ять категорій, зазначених у табл.7.
Таблиця 7
Категорія шахт за метаном | Відносна метановість шахти, м3/т |
До 5 | |
II | Від 5 до 10 |
III | Від 10 до 15 |
Надкатегорійні | 15 та більше; шахти, небезпечні за суфлярними виділеннями |
Небезпечні за раптовими викидами | Шахти, що розробляють пласти, небезпечні за раптовими викидами вугілля та газу, шахти з викидами породи. |
Уміст метану в атмосфері підземних виробок та в трубопроводах повинен відповідати нормам, що наведені в табл.
Таблиця 8.
Вентиляційний струмінь, трубопровід | Неприпустима концентрація метану, % за об'ємом |
Вихідний із тупикової виробки, камери, підтримуваної виробки | Понад 1 |
Вихідний із очисної виробки, виїмкової дільниці при відсутності апаратури АКМ | Понад 1 |
Вихідний із очисної виробки, виїмкової дільниці при наявності апаратури АКМ | Понад 1,3 |
Вихідний з крила, шахти | Понад 0,75 |
Вхідний до виїмкової дільниці, в очисні виробки, до вибоїв тупикових виробок та до камер | Понад 0,5 |
Місцеві скупчення метану в очисних, тупикових та інших виробках | 2 та більше |
На виході зі змішувальних камер | 2 та більше |
Трубопроводи для ізольованого відводу метану за допомогою вентиляторів (ежекторів) | Понад 3,5 |
Дегазаційні трубопроводи | від 3,5 до 25 |
До місцевих скупчень відносять накопичення метану в окремих місцях виробок з концентраціями, що перевищують середній переріз виробки. Норма для місцевих скупчень стосується будь-якої точки поперечного перерізую виробки в просвіті.
У разі виявлення у виробках концентрацій метану (крім місцевих скупчень біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин), люди-повинні бути негайно виведені на свіжий струмінь, виробки огороджені знаками заборони, а з електроустаткування, за винятком електроустаткування у виконанні рудниковому особливо вибухобезпечному (далі - РО), повинна бути знята напруга. Про це негайно повідомляється гірничому диспетчерові й вживаються заходи щодо зниження концентрації газу до встановленої корми.
У випадку утворення біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин місцевих скупчень метану, що досягають 2%, необхідно зупинити машини та зняти напругу з кабеля, що їх живить. Якщо виявиться подальше зростання концентрації метану або протягом 15 хвилин вона не знижується, люди повинні бути виведені на свіжий, струмінь. Відновлення роботи машин допускається після зниження концентрації метану до 1%.
У разі контролю умісту метану у вихідних вентиляційних струменях очисних виробок та виїмкових дільниць стаціонарною апаратурою датчики можуть настроюватися на автоматичне відключення електроенергії при концентрації метану 1,3%. При цьому припинення робіт та виведення людей повинні здійснюватися при концентрації метану у вихідних .Струменях дільниць та очисних виробок 1,3% та більше. Якщо протягом зміни відбувається три та більше-автоматичних відключення, повинні бути з'ясовані причини й вжито відповідних заходів.
На виході вихідного струменя з лави на вищерозташовані штреки, проведені з нижньою розкосиною, одна з вентиляційних печей повинна бути розташована попереду вибою лави, а відстань між печами повинна становити від 10 до З0 м.
Печі, що стали непотрібними, повинні бути ретельно ізольовані.
У газових шахтах при кутах нахилу виробок, більших(за 10°, рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому шляху слідування за ними (крім виробок довжиною меншою за З0 м) повинен бути висхідним.
Допускається низхідне провітрювання очисних виробок з кутом нахилу, більший за 10° за умови, що провітрювання їх здійснюється за схемами, наведеними в ДНАОП 1.1.30-6.093. Схеми повинні передбачати додаткову подачу свіжого повітря по виробці, що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті, швидкість повітря в привибійному просторі очисних виробок повинна бути не меншою за 1 м/с.
На пластах, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок вентиляційного струменя у виробках з кутом нахилу, більшим за 10°, уразі дотримання таких умов:
а) швидкість повітря у виробках повинна бути не менше ніж 1 м/с;
б) кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути негорючим або важкогорючим;
в) у виробках не повинно бути електричного устаткування та кабелів.
У разі відробки пластів, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, лавами за падінням (підйомом) допускається розміщення електроустаткування та кабелів у прилеглих до очисних вибоїв виробках з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя за дотримання таких умов:
а) кут нахилу виробки не повинен перевищувати 15°;
б) похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху) повинна бути не більшою за 1000 м, та метановиділения у виробки дільниці не повинно перевищувати 5 м3/хв;
в) вихідні з тупикових виробок вентиляційні струмені не повинні надходити до свіжого струменя дільниці;
г) кріплення виробок з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя повинно бути негорючим або важкогорючим. У виробці, що з'єднує вихідний вентиляційний струмінь дільниці зі свіжим струменем, повинно бути негорюче кріплення та не менше двох пожежних перемичок з металевими реверсивними дверима.
Значення кутів нахилу виробки 10° та 15° є середні за її довжиною та повинні визначатися з урахуванням різниці висотних позначок та довжини виробки.
Провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за газом, крім тупикових виробок, прилеглих до очисних вибоїв, повинно бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені не надходили до очисних та тупикових виробок.
У випадку зупинки головної чи допоміжної вентиляційної установки або порушення вентиляції необхідно припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках, негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з електроустаткування.
Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше З0 хвилин, то люди повинні вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії повинні визначатися планом ліквідації аварій.
7. Метан, його властивості, форми зберігання і види виділення.
До складу рудничного повітря можуть входити пальні гази, що при відповідній концентрації в повітрі утворять вибухову суміш. До таких газів відносяться вуглеводні (головним чином метан) і водень.
Метан - газ без кольору, запаху і смаку. Його щільність 0,72 кг/м3. Унаслідок малої щільності він накопичується у виробках, що повстають, і в покрівлі горизонтальних виробок. При невеликих концентраціях метан фізіологічно нешкідливий, при великих - небезпечний унаслідок зменшення відносного змісту кисню в повітрі. Метан здатний горіти при змісті його в повітрі до 5%. При концентрації від 5 до 16% він утворить з повітрям вибухову суміш. При змісті понад 16% метан не вибухає і не горить через недолік кисню. Найбільшу силу зривши має при змісті метану 9,5%.
Вибух метаноповітряної суміші викликається відкритим вогнем (застосування відкритого вогню в газових шахтах заборонено) і електричною іскрою (всі електричні установки в газових шахтах повинні мати вибухобезпечне виконання). Вибух метану може відбутися також у результаті підривних робіт. Температура запалення метану звичайно дорівнює 650-750 °С ( час знаходження джерела температури при цьому становить 10с.).
Метан знаходиться в масиві у вигляді:
1. Вільного газу;
2. Сорбірованого газу (пов’язаного газу) – адсорбірований газ (стислого у вигляді плівки на поверхні речовини); абсорбірований газ (тверда суміш з речовиною); хемосорбірований газ (хімічний зв’язок з вугіллям).
Метан виділяється з вугілля і порід, що вміщають. Газовидилення характеризується абсолютної і відносний газообильністью. Абсолютна газообильность (метанообильность) - кількість метану (м3), що виділилося в гірничих виробках в одиницю часу, відносна - кількість метану, що виділився за визначений час, (м3), віднесене на кількість добутого за цей час вугілля.
Існує три види виділення метану: звичайне, суфлярное і раптове. Під звичайним розуміється повільне, але безупинне виділення метану з мікротріщин і пір у куті і породі, під суфлярним - виділення вільного метану з тріщин і порожнеч, під раптовим - практично миттєве концентроване виділення метану, як правило, що супроводжується викидами вугілля (часто разом з породою).
Суфлярні виділення відрізняються по обсязі метану, що надходить у виробки, його тиску (досягає 2 МПа) і тривалості дії (від декількох годин до декількох місяців).
При раптових викидах відбувається заповнення діючих гірничі виробки дрібним вугіллям, породою і газом, іноді на всю їхню довжину.
8. Заподій вибухів метану і заходи по їх попередженню. Боротьба з шаровими та місцевими скупченнями метану.
Основний метод боротьби зі скупченнями метану - діяльне провітрювання шахт, що забезпечує зниження концентрації газу в атмосфері підземних виробок до припустимих норм.
Крім місцевих скупчень метану в працюючих бурових верстатів, комбайнів і врубових машин у шахтах можливі шарові скупчення метаноповітряної суміші уздовж покрівлі виробок. Концентрація метану в шарових скупченнях може досягати 2-90 %, а товщина шаруючи 70 см, його довжину уздовж виробок - від двох до декількох десятків метрів. У похилих виробках шарові скупчення рухаються нагору. Їхніми джерелами є суфлярні виділення, а також виділення з оголеної площини пласта і з відбитого вугілля. Передумова шарових скупчень - інтенсивне газовиділення при малих швидкостях руху повітря.
Для ліквідації місцевих скупчень метану на гірничих машинах установлюють водоповітряні ежектори, що представляють собою металеві труби з розташованими в центрі водяними форсунками. Смолоскип води під тиском 1,0-1,5 МПа створює в трубі повітряний струмінь (з витратою повітря 30-50 м3 / хв.), що направляється в місця скупчень метану.
Мірою боротьби із шаровими скупченнями метану є збільшення швидкості руху повітря до величини, обумовленої відповідно до Інструкції з разгазуванню гірничих виробок і боротьби із шаровими і місцевими скупченнями метану, але не менш 0,5 м/с. Для збільшення швидкості можуть застосовуватися ежектори, що працюють на стисненому повітрі, а також вентилятори місцевого провітрювання з вентиляційними трубами, що мають отвору для виходу повітря в зоні шарового скупчення.
Не у всіх випадках засобами вентиляції можна досягти необхідного зниження змісту метану в шахтній атмосфері.
Ефективний метод боротьби з газовиділенням - дегазація пласта, пластів-супутників і виробленого простору.
Основні міри проти запалення і вибуху метану в шахті
Для попередження запалення метаноповітряної суміші у виконавчих органів комбайнів через нагрівання різців від зіткнення з піритом чи кварцом необхідно створювати запобіжне середовище розпиленням води зі зрошувачів. Для цього на торець різця подають з форсунки струмінь води під тиском 5-20 МПа і діаметром 5,0-6,0 мм.
Варто обмежувати використання вибухових речовин, заміняти їх механічними і гідравлічними способами відбійки. У визначених умовах повинні обов'язково застосовуватися запобіжні ВР.
При веденні підривних робіт по вугіллю і породі повинні обов'язково виконуватися наступні основні вимоги Єдиних правил безпеки при підривних роботах.
Перед заряджанням шпурів необхідно зробити вимір змісту метану у вибої й у виробленнях, що примикають, на відстані 20 м. Якщо зміст метану досягає 1 % і вище, то заряджання шпурів робити не можна.
У шахтах, небезпечних по газі і пилу, дозволяється тільки електричне висадження, електроустаткування повинне застосовуватися у виконанні РВ (рудничне вибухобезпечне). У відкаточних виробленнях, де свіжий струмінь повітря і відсутні суфлярні виділення метану, допускається використання електроустаткування підвищеної надійності (РП).
9.Засоби контролю концентрацій метану на шахті.
Щозмінні виміри переносними приладами виробляються особами змінного нагляду ділянок і працівниками ділянки ВТБ у всіх виробках, де може виділятися чи накопичуватися метан. Місця і періодичність контролю встановлюються начальником ділянки ВТБ і затверджуються головним інженером шахти. Результати заносяться на спеціальні дошки вимірів концентрації СН4 і СО2, встановлювані в привибійних зонах підготовчих виробок і в місцях вимірів на вихідних струменях повітря очисних і підготовчих виробок, виїмкових ділянок, крил і шахти в цілому, а також надходять на виїмкові ділянки. Крім того, працівники ділянки ВТБ заносять результати виконаних ними вимірів у рапорти.
У вугільній промисловості в якості газоопределителя застосовують термокаталітичні й інтерференційні (оптичні) прилади.
Дія термокаталітичних газоопределителей заснована на низькотемпературному спалюванні пальних складових частин повітря, подаваного на нагріту до 350-450 °С поверхня каталізатора, і вимірі кількості тепла, що утвориться, що є в цьому випадку мірою концентрації пального компонента. У шахтному повітрі такий компонент - метан, тому що інші пальні гази (оксид вуглецю, етилен, водень і ін.) у нормальних умовах містяться в дуже незначних концентраціях. У більшості приладів розглянутого типу кількість тепла, що утвориться при згорянні метану на каталізаторі, визначається за допомогою вимірювального моста, порушення рівноваги якого реєструється приладом, отградуюрованих в об'ємних відсотках змісту метану.
До приладів цього типу відносяться широко відомі переносні сигналізатори метану і датчики типу ДМТ системи автоматичного газового захисту і централізованого телеавтоматичного контролю.
Рис. 10. Схема розміщення апаратури автоматичного газового захисту на положистих і похилих пластах.
На очисних і прохідницьких комбайнах установлюється реле, при змісті в повітрі метану 2 % воно подає звуковий і світловий сигнали і відключає електроенергію.
Згідно ПБ, у шахтах ІІІ категорії, надкатегорних і небезпечних по раптових викидах вугілля і газу повинні застосовуватися засобу автоматичного газового захисту в наступних місцях гірничих виробок:
- у при вибійних просторах тупикових виробок довжиною більш 10,0 м, у яких використовується електроенергія і виділяється метан і на вихідних струменях при довжині виробки більш 50 м;
- у вентиляторів місцевого провітрювання з електричними двигунами при розробці пластів, небезпечних по раптових викидах, а також при установці вентиляторів у виробках з вихідною струменем повітря з очисних чи тупикових виробок;
- у вихідних струменях очисних виробок виїмкових ділянок, на яких застосовується електроенергія, а при розробці крутих пластів, небезпечних по раптових викидах, незалежно від наявності електроенергії.
Для цього на вугільних шахтах застосовують апаратуру автоматичного газового захисту "Метан". Датчики Д1 і Д2 контролюють зміст метану у вихідних струменях ділянки і лави і при досягненні гранично припустимої концентрації газу видають команду на відключення електроенергії в лаві.
На відстані не більш 50 м від лави в нижньому штреку встановлюється датчик Дз, що відключає електроенергію при раптовому викиді. Апарат сигналізації АС-5 цього комплекту встановлюється на дільничній підстанції і при спрацьовуванні датчика Дз відключає низьковольтний розподільний пункт, залишаючи підключеним датчик Дз. Телевимірювання диспетчеру передаються тільки від датчика Д1.
Інтерференційні (оптичні) газо визначники служать для виміру змісту метану і вуглекислого газу в шахтному повітрі. Дія цих приладів засновано на визначенні зсуву інтерференційної картини, що відбуває внаслідок зміни складу досліджуваної проби шахтного повітря, що знаходиться на шляху одного з двох променів.
Зсув інтерференційної картини щодо її нульового положення пропорційно різниці між показниками переломлення світла досліджуваної газової суміші і чистого атмосферного повітря. Це переломлення, у свою чергу, пропорційно процентному вмісту метану (вуглекислого газу) у суміші.
В даний час на шахтах застосовують інтерферометри ШИ-11 для визначення змісту СН4 і С02 від 0 до 6 %. і ШИ-12 (СН4 і С02 від 0 до 100 %).
Таблиця 9.
Тип приладів (апаратури) | ||||
переносні епізодичної дії | переносні автоматичні | стаціонарна автоматична | ||
наСН4 | наСО2 | наСН4 | наСН4 | |
Негазові | + | + | - | - |
1 та 2 категорії | + | + | + | - |
3 категорії, надкатегорійні та небезпечні за раптовими викидами | + | + | + | + |
10.Порядок розгазування гірничих виробок
До загазувань відносяться усі випадки перевищення норм концентрації метану в поперечному перерізі гірничих виробок у світлі й у відкритих, не закладених породою чи іншими матеріалами куполах.
При відсутності даних про фактичну концентрацію метану загазованими також варто вважати:
- у шахтах І й ІІ категорії по газі - тупикові виробки, у яких виділяється метан при припиненні їхнього провітрювання на 30 хв. і більш;
- у шахтах ІІІ категорії, надкатегорних і небезпечних по раптових викидах тупикові виробки, у яких виділяється метан при припиненні їхнього провітрювання на 5 хв. і більш.
Загазування виробок розділяються на місцеві, шарові і загальні.
Місцеве загазування - скупчення метану в окремих місцях виробки, у тому числі в бурових верстатів, комбайнів і врубових машин, у відкритих, не закладених породою чи іншими матеріалами куполах, з концентрацією 2% і більш.
Шарове загазування - скупчення метану у виді шаруючи в виробках на ділянках довжиною понад 2 м з концентрацією 2% і більш.
Загальне загазування - перевищення норми середньої по перетині виробки концентрації метану.
Основною причиною загазування тупикових виробок, провітрюваних ВМП, є порушення нормального режиму їхньої роботи. Це відбувається через зупинку ВМП унаслідок його несправності чи припинення подачі енергії, а також несправності вентиляційних трубопроводів . Розгазування виробок представляє відому небезпеки. Складається вона в тім, що при поновленні вентиляції не виключена поява вибухонебезпечної концентрації метану в, устя загазованого вироблення. Розгазування виробки виробляється відповідно до Інструкції з разгазированию гірничих виробок, розслідуванню, обліку і попередженню загазувань.
На кожен випадок разгазирования розробляються заходи щодо безпеки, що передбачають відключення електроенергії і виходу людей із усіх виробок по шляху руху вихідної струменя з тупикової виробки, виставляння постів і знаків, у місцях можливого підходу людей до цих вироблень, спосіб разгазирования, місця і порядок виміру змісту метану у виробках після розгазування і спосіб контролю за змістом метану в устя розгазуючий виробки. Ці заходи розробляються начальником ділянки, узгоджуються з начальником ділянки ВТБ і районним гірничотехнічним інспектором і затверджуються головним інженером шахти.
Для зниження концентрації метану у вихідній струмені з тупика рекомендується застосовувати спеціальний пристрій ВОСТНИИ, установлюване між ланками трубопроводу ВМП на відстані 5-10 м від місця сполучення тупикової виробки з прилягаючою виробкою;
Цей пристрій складається з патрубка з клапаном, що представляє собою частина циліндра. При підвищенні змісту метану вище межі (допускається до 2 %) клапан дистанційно (за допомогою троса) опускається і повітря виходить через вікно патрубка; при цьому відбувається провітрювання устя виробки. При зниженні змісту метану клапан піднімається і повітря направляється у вибій виробки. Отже, почергове відкривання і закривання трубопроводу протягом деякого часу забезпечує вихід метану з тупика з припустимою невисокою концентрацією і провітрювання.
Рис. 11. Пристрій для разгазирования:
а, б - схеми пристрою; в - схема установки;
1 - патрубок; 2 - клапан; 3 - ролики; 4 - трос; 5 ручна лебідка
11. Боротьба з пилом
Вибухові властивості вугільного пилу
Вугільний пил при деяких умовах може утворювати з повітрям вибухову суміш. Вибуховість вугільного пилу в основному залежить від змісту в ній летучих речовин, золи, вологи і від ії розмірів .
Найбільше легко вибухає пил вугіль зі змістом летучих речовин 17-32 %.
Зі збільшенням зольності і вологості вибуховість вугільного пилу зменшується і при змісті 40 % чи золи 50 % вологи пил стає невибуховою.
Найбільш небезпечні у відношенні вибуху порошини розміром 10-75 мкм. Однак якщо вибух уже виник, то в нього утягують і великі порошини розміром 75- 100 мкм. Пил крупністю менш 10 мкм. має знижену здатність вибухати, що порозумівається підвищеним її окислюванням і більшою схильністю до коагуляції й утворення хлопьев.
Для пилоповітряних сумішей, так само як і для газових, установлені межі вибухової концентрації. Для вугільного пилу нижня межа 16-20 г/м3, а верхня 1500-2000 г/м3. Вибух максимальної сили відбувається при концентрації пилу в повітрі 300-600 г/м3.
Запалення вибухового пилу може відбутися при двох обставинах: якщо вона виявилася зваженої в повітрі в небезпечній концентрації і якщо одночасно виникло джерело запалення з температурою 700- 900 °С. Варто помітити, що велику небезпеку представляє і пил, що відклався у виробках, що, піднімаючи в повітря від вибуху зваженого пилу чи метану, може стати причиною подальшого поширення вибуху.
Наявність метану в рудничної атмосфері знижує нижня межа пилу, що підривається. Так, за даними МакНІІ, нижня межа вибуховості пилу при змісті в повітрі метану 2,5 % знижується до 3-5 г/м3 повітря.
Процес вибуху пило повітряної суміші на відміну від газової відбувається стадійно. Спочатку під дією джерела тепла з пилу виділяються летучі речовини, що у першу чергу і воспламеняються, а потім у цьому полум'ї догоряють частково чи цілком тверді залишки пилу. Однак індукційний період запалення вугільного пилу менше, ніж у метану, тому що в складі летучих крім інших газів маються більш вибухові гази, чим метан, водень і оксид вуглецю.
Вибух вугільної порошачи протікає з різною швидкістю, іноді відбувається тільки вибухоподібне горіння з відносно повільним поширенням полум'я. Однак горіння може легко перейти у вибух при наявності перешкод, вигинів і поворотів виробок на шляху поширення полум'я. Особливістю вибуху вугільного пилу є утворення більшої кількості чадного газу, чим при вибуху метану.
На кожній шахті повинні здійснюватися заходи щодо знепилювання повітря.
Проекти нових та таких, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок повинні містити заходи щодо боротьби з пилом.
Новостворювані гірничі машини для відбою ти транспортування гірничої маси повинні забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилопридушення, що відповідає санітарним нормам. Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, повинні бути оснащені засобами пилопридушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.
Забороняється експлуатація таких машин без засобів пилопридушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних машин, або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запускові машини в разі порушення пилопридушення.
Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини повинно проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше за 1,2 МПа.
Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії по пластах із середньою потужністю повинно застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.
За дозволом органів Держнаглядохоронпраці, виданим на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт по незволоженому масиву вугілля в таких випадках:
а) за природної вологості вугілля 12% та більше;
б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах граничне допустимих концентрацій;
в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;
г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничотехнічними умовами.
Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих концентрацій, повинні бути розроблені заходи, що забезпечують виключення перебування людей у запиленій зоні й проводитися знепилювання повітря, що виходить на цих вибоїв. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів повинні бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.
Забороняється на діючих шахтах подавання свіжого струменя повітря по стволах, обладнаних підйомами зі скіпами або перекидними клітями, похилих стволах і виробках за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів пилопридушення, що забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих концентрація.
Під час виробничих процесів, що супроводжуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації відповідно до Інструкції з виміру концентрації пилу в шахтах та обліку пилових навантажень.
Забороняється робота виїмкових і прохідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно досяжний рівень.
До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім: антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.
Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок повинні встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.
На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, повинні здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист),води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).
При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу повинні проводитися побілка та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів повинні встановлюватися сланцеві заслони.
При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу повинні застосовуватися: побілка, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів повинні встановлюватися водяні заслони.
При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту повинні використовуватися способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.
Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.
Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей ва пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.
Сланцевими або водяними заслонами повинні бути захищені:
а) очисні виробки;
б) вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по вугіллю і породі;
в) крила шахтного поля на кожному пласті;
г) конвеєрні виробки;
ґ) пожежні дільниці;
д) склади вибухових матеріалів.
Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.
Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не, менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.
Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м повинні ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).
Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатник та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів ти біля інших прилеглих до них виробок.
Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю, сланцеві або водяні заслони повинні встановлюватися на всій довжині виробок ва відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо по них транспортується тільки порода.
Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.
Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18°. При куті нахилу більше ніж 18° заслони повинні встановлюватися у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.
Вимоги про захист заслонами крил шахтного доля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше за 15%.
Сланцеві заслони повинні встановлюватися на відстані не менше за 60 мта не більше за300 м, водяні заслони - не менше за 75 м та не більше за 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибій очисних та підготовчих виробок, знаходяться на відстані 800 м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень.
Заслони повинні встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Забороняється встановлювати заслони ва ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів забезпечують керівники дільниць, у виробках яких вони встановлені. Місця встановлення заслонів повинні бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.
Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок повинен відповідати ДНАОП 1.1.80-5.25-96. При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 м2 поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.
Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу повинні здійснюватися за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки повинні, направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДВГРС. Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пило відкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.
Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то слід ужити заходів щодо зниження інтенсивності пило відкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.
Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по вугіллю і породі за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподільні пункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках повинні бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.
До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу повинні встановлюватися сланцеві або водяні заслони.
Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні якої вони перебувають, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ повинні заноситися до Книги контролю стану пилового режиму, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.9в №7. Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДВГРС.
Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.
У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДВГРС терміново повідомляє про це головного інженера шахти та місцевий орган Держнаглядохоронпраці.
У виробках, стан яких не відповідає вимогам ДНАОП 1.1.30-6.25-96, роботи повинні бути припинені й вжито негайних заходів щодо усунення порушень пилового режиму.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Вид та частота струму... Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок... Шлях протікання струму через людину...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов