рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Философия
/
Антоніми

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Антоніми

Антоніми - раздел Философия, Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації Слова З Протилежним Значенням Називаються Антонімами (Від Грецьких Слів — Апн...

Слова з протилежним значенням називаються антонімами (від грецьких слів — апН — проти і опота — ім'я), наприклад: мир — війна; щастя — горе; початок — кінець; добрий — злий; високий — низький; говорити — мовчати; голосно — тихо. В антонімічні пари об'єднуються слова з протилежним значенням, якщо вони мають яку-небудь лексичну спільність. Так, прикметники чорний і білий утворюють антонімічну пару, виражаючи протилежні значення, в цю пару їх об'єднує спільне поняття кольору. Антонімічні слова верх і низ об'єднуються в пару спільним поняттям простору, іти і стояти — спільним поняттям руху і т. ін. Слова, які не мають будь-якої лексичної спільності, не можуть об'єднуватися в антонімічні пари, наприклад: холодно і низько, день і кінь, білий і швидкий тощо.

Антоніми утворюються поєднанням лише двох слів; цим вони відрізняються від синонімів, кількість яких в одному ряді не обмежується. У сучасній українській мові антоніми можуть бути виражені такими частинами мови:

а) іменниками: молодість — старість, праця — відпочинок;

б) прикметниками: здоровий — хворий, холодний — теплий;

в) займенниками: всякий — ніякий, всі — ніхто;

г) дієсловами: хвалити — гудити; працювати — байдикувати;

д) прислівниками: вперед — назад; високо — низько;

е) прийменниками: над — під; до — від.

Проте прийменники як слова, що майже повністю втратили лексичне значення, об'єднуються в антонімічні пари лище в сполученні з певними повнозначними словами (під столом — над столом);

В інших сполученнях вони антонімів можуть і не утворювати (Дівчині ця хустина до лиця — Забери свої руки від лиця). Отже, антоніми допомагають точніше й виразніше оформити думку, тому їх широко використовують у науковій, публіцистичній і художній літературі.

За різновидами протилежності антоніми поділяють на кілька основних класів: три типи протилежностей за значенням: додатковість (комплементарність), антонімію і конверсію. Характерна ознака відношень додатковості полягає в тому, що заперечення одного з членів протиставлення імплікує ствердження другого, і, навпаки, ствердження другого імплікує заперечення першого: Джон (не) одружений —> Джон холостий і Джон холостий —>Джон (не) одружений. Як антонімію вчений кваліфікує тільки протиставні відношення, основу яких становлять градуальні значення (наприклад великий - малий). Конверсію репрезентують протилежно спрямовані дії або відношення в межах однієї спільної ситуації (наприклад купувати - продавати). Енантіосемія (від гр. enantios – протилежний і sema - знак) - поляpизацiя значень, pозвиток у словi значення пpотилежного пpямому: халат (почесне вбрання) вiльний домашнiй одяг; ажуp (фр. a jour - тимчасове, на один день, з дipками) - витончена pобота; геpой (у значенні невдаха).

У системі значеннєвих категорій слова, що відіграють у мові велику стилістичну роль, виділяються також пароніми. Пароніми(від гр. рага — поблизу, поруч і опота — ім'я) — це слова, подібні між собою звучанням і частковим збігом морфемного складу, наприклад: адресат — адресант, вакація — вакансія, кампанія — компанія, континент — контингент; дипломат — дипломант, вербена — вербина, відтинок — відтінок, вовна — бавовна, талан — талант; відмінний — відмітний, громадський — громадянський, дружний — дружній, ефективний—ефектний, ефективний — афективний, змістовий — змістовний, корисний — корисливий, особовий — особистий; поставати — повставати, снувати — існувати, шукати — ошукати.

Близькі своїм звуковим складом морфеми можуть розрізнятися в паронімах лише окремими голосними (кит — кіт, фірма — ферма) або приголосними (плюш—плющ, вести — везти), але досить часто значення паронімів диференціюється за допомогою різних суфіксів та префіксів, як у словах людський — людяний, соціальний — соціалістичний, освітлювати (приміщення) — висвітлювати (якесь питання), нагода — пригода.

Паронімічні назви можуть належати до однієї семантичної групи лексики, наприклад: гас — газ, олія — оліфа (назви речовини), квасоля — красоля (назви рослин), квартира — кватирка (назви житла і його частин), ціп — ціпок (назви побутових предметів), рухливий - рухомий, зрозумілий — зарозумілий (назви ознак), приводити — призводити, розкрити — викрити (назви дій) і т. ін. Проте багато з них позначає й назви таких предметів, які семантично в одну групу не об'єднуються, як праник (дерев'яний брусок з ручкою, яким ви бивають білизну під час прання) і пряник (ласощі), ювелір (майстер художніх виробів з дорогоцінних металів або оздоблених коштовними каменями) і ювілянт (особа чи установа, ювілей якої відзначається), грип (хвороба) і гриб (рослина) і под.

За ступенем зближення звукового оформлення морфемного складу розрізняють максимальні і мінімальні пароніми. До максимальних паронімів належать ті, які характеризуються великою спільність звучання, а іноді розрізняються лише якимось одним звуком: досвід — дослід, кленок—клинок, роман — романс, Анкара — Ангара, аналогічний — аналогійний. Мінімальними вважаються такі пароніми, ступінь близькості звучання яких менший: стан — становище, котедж — кортеж, тримати — підтримувати, комунальний — комуністичний. Мінімальні пароніми зближують паронімічну лексику з непаронімічною. Термін пароніми дехто поширює навіть на близькі значенням слова, що мають лише по одному спільному звуку (шило — швайка, шум — гам), а також на слова, в яких весь звуковий склад спільний, але розрізняються вони між собою наголосом (колос — колос). При такому розумінні паронімії вона втрачає межі з непаронімічною лексикою, зокрема з омографами.

За допомогою паронімів майстри художнього слова створюють потрібні рими, поетичні образи, надають вислову краси, співзвучності, наприклад. Широко використовується паронімія в народних приповідках,прислів'ях та інших фразеологічних виразах, як Хвесь тут увесь;Таць-тиць, аж то Гриць; Як овечка, не скаже ні словечка;Пішли наші їсти каші; Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації

ЛІНІЙНІ СЕГМЕНТНІ І НЕЛІНІЙНІ СУПЕРСЕГМЕНТНІ ЗВУКОВІ ОДИНИЦІ... Завдяки тому що між звучанням і значенням існує постійний зв язок носії мови... Розрізняють лінійні і нелінійні звукові одиниці...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Антоніми

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Голосні низького, середнього і високого підняття
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високого підняття: голосні низького підняття [а] го

Класифікація Жовтобрюха
4.Українська фонетична і фонематична транскрипція У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипці

ПИТАННЯ № 4 Транскрипція і транслітерація
Коли виникає потреба позначити звучання слова, відмінне від його написання, вдаються до транскрипції. А для буквеного передавання іншомовних слів застосовують транслітерацію. Тра

Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення
Усі фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікації, можуть бути комбінаторні й позиційні. Комбінаторні зміни — це зміни, що залежать від взаємодії звуків у мовн

Редукція голосних
Ненаголошеність безпосередньо пов'язана з редукцією звуків. Редукція (від лат. скорочую) — видозміна звуків, що є наслідком меншої напруженості й тривалості артикуляції. Є два типи реду

Асиміляція приголосних
Асиміляція приголосних — дуже поширене явища в українській мові. Адаптація, асиміляція приголосних може бути прогресивною й регресивною. В укра-.Їнській мові виявляється переважно регресивна асимі

Позиційні модифікації приголосних
До позиційних модифікацій приголосних, які залежать від їх позиції щодо місця в слові і складі, належать зміни приголосних [в], [й] на [у], [й]. Тут спостерігається така залежність: на поч

ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий. 1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j

ВИМОВА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Голоснів українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (голос, сила). Так само чітко і виразно вимовляються і гол

ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість. Зокрема, це відбувається: · на кінц

Слово, як одиниця мовної системи
Засади на яких будується слово: - Графічна засада (написання послідовних знаків) - Фонетика ( сукупність складів об’єднаних наголосом) - Структура ( певна звукова послідо

Омоніми
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для

Склад сучасної української лексики з погляду її походження
Сучасна українська мова, як і всяка інша, .формувалася протягом багатьох епох, поступово розвиваючись і удосконалюючись у всіх своїх компонентах. Поступово, протягом багатьох віків, складався і її

Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
Іншомовні слова, запозичені українською мовою, підпорядковуються її фонетичній і граматичній системі, підпадають діянню її внутрішніх законів. Деякі з них, що давно запозичені або означають назви п

Активна і пасивна лексика сучасної української мови
Словниковий склад української мови весь час змінюється, інтенсивно поповнюючись новими словами, постійно розвиваючись, удосконалюючись і збагачуючись. У процесі збагачення словника відбувається заг

Нейтральна лексика
користується кожний, хто володіє українською мовою, бо такі слова всім зрозумілі й означають поняття, звичайні для кожної людини.До стилістично нейтральної загальновживаної лексики належать назви н

Фразеологія української мови
Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняють словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосп

Джерела української фразеології
Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де г

Граматичні ознаки іменника
Іменник має ряд граматичних ознак, які вирізняють його з-поміж інших частин мови. Значення предметності виражається морфологічними категоріями роду, числа, відмінка. Рід

І ВІДМІНА
До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, старост

М’яка група
Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сю

IV ВІДМІНА
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача

За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.
Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповідають на питання який?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий; гарячий, дуже

Творення форм минулого і давноминулого часу
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива: а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандр

Дуплексиви
Члени речення з подвійним зв'язком називають дуплексивами, особливістю яких є одночасне співвідношенням з обома головними членами речення (пор.: [Руденко 1988]): Темна хмара одна чорніє н

Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень.
При визначенні складносурядних речень здебільшого спираються на автономний статус предикативних частин у його складі та наявність формально вираженого синтаксичного зв'язку між ними: "До катег

Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень.
Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку предикативних частин у структурі складнопідрядного речення та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Формально-грамат

Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті.
До визначення тексту можна підходити з різних позицій. Одні лінгвісти вважають, що текстом може бути тільки писемне мовлення, інші вчені беруть передусім не форму мовлення, а структурно-семантичні

Сучасна українська синтаксична поетика. Конструкції експресивного синтаксису. Називний теми. Парцеляція. Лексичний повтор із синтаксичним поширенням.
Розпочинаючи з 60-х років, з’явився термін «експресивний синтаксис», хоча саме поняття експресивного синтаксису до цих пір постає нечітко визначеним і окресленим. Питання про експр

Основи української пунктуації. Етапи розвитку української пунктуації.
Під пунктуацією переважно мають на увазі «систему загальноприйнятих правил вживання додаткових письмових знаків (розділових знаків), які служать для членування тексту відповідно до його синтаксични

Основні етапи розвитку української пунктуації
Розділові знаки з’явилися у давніх греків і римлян. У писемних пам’ятках східних слов’ян до кінця ХІV ст.. вживалися крапка і різні поєднання крапок. Шість знаків розділовості було вже в граматиці