Зміщення за межі черевної порожнини - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії
Стінки Внутрішніх Порожнин Тварин Складаються З Трьох Пластів...
Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ділянках – кістки; кількість і товщина їх неоднакові в різних анатомічних стінках та навіть у різних ділянках; третій пласт, внутрішній – тонка, найчастіше серозна оболонка, парієтальний її листок.
Зміщення внутрішнього органа за межі анатомічної порожнини – у розширені природні канали, сусідні порожнини, новоутворені порожнини, або через новоутворені штучні отвори – називають дивертикулом, грижею, евентрацією, пролапсом, або виворотом.
Дивертикул (Diverticulum)
Природжене чи набуте локальне випинання стінки трубчастого, порожнистого органа або стінки анатомічної порожнини. Залежно від характеру походження вони бувають тракційні, які виникають внаслідок тиску ззовні; пульсівні, що появляються внаслідок підвищеного тиску зсередини на стінку порожнинного органа, і тракційно-пульсівні (комбіновані). У практиці зустрічається здебільшого дивертикул стравоходу, і рідше – прямої кишки.
Дивертикул стравоходу(Diverticulum oesophagi) – це одностороннє, локальне розширення з випинанням стінки стравоходу. Захворювання зустрічається спорадично у великої рогатої худоби, собак і коней.
Етіологія.Дивертикул розвивається за довготривалого відтягування стінки стравоходу при зростанні її з навколишніми тканинами, або за травм м’язового його шару чи тиску з порожнини стравоходу при закупорці коренебульбоплодами. Це тракційно-пульсівні дивертикули.
Патогенез.У результаті затрудненого проходження кормових мас через звужену ділянку стравоходу настає сильне розтягування його стінки з мікророзривами волокон, внаслідок чого порушується місцевий кровообіг, м’язова тканина атрофується, що призводить до розтягування, випинання стравоходу.
Клінічні ознаки.У яремному жолобі зліва, де проходить стравохід, видно його потовщення круглої або веретеноподібної форми, особливо помітне під час прийому грубого корму. Зменшується воно під час масажу. Якщо кормові маси затримуються у дивертикулі, вони тиснуть на трахею, сонну артерію, вагосимпатичний стовбур, викликаючи розлад серцевої діяльності, задуху. У великої рогатої худоби посилюється салівація, виникає метеоризм рубця. При регургітації кормові маси потрапляють у гортань, легені, спричинюючи розвивиток аспіраційної пневмонії.
Діагнозставлять на підставі клінічних ознак, а також результатів зондування і рентгеноскопії з використанням контрастної маси.
Лікуванняоперативне – вирізання розтягнутої слизової оболонки дивертикула. У подальшому спостерігають за станом оперованої тварини і при появі рецидиву її вибраковують.
Дивертикул прямої кишки(Diverticulum recti) – локальне випинання слизової оболонки через розірваний м’язовий та серозний шари у тазовий простір. Захворювання зустрічається у коней та старих псів.
Етіологія і патогенез.Тривалі розлади шлунково-кишкового тракту – часті проноси з наступними копростазами – спричиняють розширення, розтягнення, дряблість прямої кишки, розриви м’язової її стінки, випинання слизової оболонки, запалення, абсцес, кишкові нориці. Дивертикул прямої кишки часто супроводжує перитонеальну грижу, виворот матки.
Клінічні ознаки:непрохідність прямої кишки за частих потуг, кровотеча з анального отвору. Загальна реакція організму – пригнічення, прискорення пульсу і дихання, підвищення температури тіла.
Діагнозставлять на підставі клінічних ознак, пальпації, рентгенографії, лапароскопії.
Лікування:оперативне відпрепаровування дивертикула. Якщо він невеликий, його вправляють, а великий резектують.
Грижі (Hernia)
Це зміщення внутрішніх органів (кишечнику, сальника, сечового міхура тощо) у сусідні порожнини або під шкіру через природні (пупкове кільце, пахвинний канал) або штучні отвори (розрив черевної стінки) разом з очеревиною, яка покриває ці органи. Вони зустрічаються часто у свиней, рідше у рогатої худоби та інших тварин.
У грижі розрізняють: а) грижовий отвір, яким можуть бути природні щілини (пупкове кільце, пахвинний канал) і штучні (розрив тканини черевної стінки); вузький грижовий отвір називають грижовим кільцем, широкий – грижовими воротами, а видовжений – грижовим каналом; б) грижовий мішок (одні вчені до нього відносять тільки листок очеревини і фасції, що до неї прилягає, інші включають і шкіру); найвужче місце грижового мішка називають гирлом, а розширену частину – дном; в) грижовий вміст – це переважно петлі кишечнику, сальник, рідше матка, сечовий міхур.
Етіологія і патогенез.Природжена грижа розвивається внаслідок проникнення її мішка через природні отвори, що не закрилися (пупковий) чи розширилися (паховий, стегновий, промежинні). У тварин буває лише природна схильність до незаростання чи запізнення заростання природних отворів, які повинні закритися; і коли в них підвищується внутрічеревний тиск, переповнений кишечник проникає у наявні отвори. Набуті грижі розвиваються внаслідок механічних пошкоджень тупими предметами напружених стінок з розривом другого пласта стінки анатомічної порожнини – м’язово-сполучнотканного – і зустрічаються у тварин старших вікових груп.
Грижа утворюється внаслідок порушення рівноваги між внутрічеревним тиском і опором черевної стінки. Напруження останньої призводить до підвищення внутрічеревного тиску, що сприяє розриву черевних м’язів у місцях найбільшого їх опору. Повторне підвищення тиску сприяє випинанню очеревини і внутрішніх органів через утворений дефект чи штучно розширений анатомічний отвір. Грижовий мішок утворюється тим легше, чим більше рухома очеревина, тому зустрічається здебільшого у тварин низької вгодованості.
Класифікація гриж.Всі грижі за походженням розподіляються на природжені (якщо тварина з ними народжується) і набуті, що утворюються з різних причин у період розвитку тварин, однак природне їх походження дещо сумнівне. За клінічними ознаками грижі поділяються на вправимі, невправимі і защемлені. У перших грижовий вміст безболісно і вільно вправляється у природну порожнину через грижовий отвір, який добре пальпується. Причини невправимих гриж бувають різні. Тому вони ще поділяються на фіксовані і защемлені, при яких грижовий отвір не пальпується.
Грижа фіксованахарактеризується наявністю сполучнотканинних зрощень грижового вмісту з грижовим мішком. Вона виникає внаслідок неодноразових травм грижового мішка і розвитку адгезивних процесів спочатку за рахунок фібрину, а потім фіброзної тканини. Залежно від розміру грижі і ширини фіксації у хворих може порушуватися травлення, евакуація вмісту кишечнику, що поступово призводить до зниження вгодованості.
Грижа защемленапроявляється защемленням грижового вмісту у грижовому кільці або стискуванням у грижовому мішку. Грижове кільце при цьому пропальпувати не вдається. Защемлення залежить від багатьох факторів: діаметра грижового отвору, пружності прилеглих тканин, розмірів петлі випалої кишки тощо. При защемлених грижах завжди спостерігається біль (кольки), припухлість збільшується в об’ємі, стає щільною і напруженою. У порожнині защемленої кишки добре розмножується мікрофлора, особливо анаеробна; вона швидко розповсюджується, що призводить до гнійно-гнильного перитоніту, інтоксикації. За механізмом розвитку розрізняють три види защемлення: калове, еластичне і ретроградне.
Калове защемлення розвивається поступово, коли випала петля кишечнику переповнюється вмістом до такої міри, що її не можна вправити назад у черевну порожнину.
Еластичне защемлення (странгуляція) розвивається швидко і раптово, що, звичайно, буває під час роботи внаслідок підвищеного внутрішньочеревного тиску. При цьому грижовий отвір сильно розтягується на короткий час і в нього проникає кишкова петля. А коли в результаті скорочення прилеглих тканин грижовий отвір послаблюється й звужується, петля кишки, що знаходиться в ньому, защемлюється.
Ретроградне защемлення виникає тоді, коли в грижовий мішок проникає, крім петлі кишечнику, і частина брижі. При цьому травлення порушується не тільки в защемленій петлі, а й у інших відділах кишечнику, що лежать вільно у черевній порожнині.
За місцем локалізації грижі поділяються на пупкові, пахвинно-мошонкові, пахвинні (у самок), черевні та ін.
Пупкова грижа(Hernia umbilicalis)– вихід очеревини і частини черевних органів через розширене пупкове кільце. Грижовим умістом у такому разі переважно є тонкий кишечник, рідше – товстий. Пупкова грижа зустрічається у різних домашніх тварин і виникає у перші дні та місяці їх життя, найчастіше у поросят, телят, лошат (рис. 56).
Пахвинно-мошонкові грижі– зміщення частин органів черевної порожнини у пахвинний канал або через нього в мошонку, причому грижовим отвором є внутрішнє пахвинне кільце. Такі грижі зустрічаються здебільшого у молодих кнурців (рис. 57).
Вони поділяються (Олівков Б.М.): грижа піхвового каналу (Hernia vaginalis)– якщо вміст грижі проникає тільки у піхвовий канал; інтравагінальна (Hernia intra vaginalis)– переміщення грижового вмісту через піхвовий канал у порожнину загальної піхвової оболонки; істинно пахвинна грижа (Hernia inquinalis)– коли грижовий мішок за розриву пахвинного каналу знаходиться за його стінкою, зустрічається й у самок; істинно мошонкова грижа (Hernia soroti) – коли проривається черевна стінка біля пахвинного каналу та грижовий мішок зі своїм вмістом проникає у мошонку між фасцією і загальною піхвовою оболонкою.
Черевна грижа (Hernia abdominalis)– зміщення внутрішніх органів з очеревиною під шкіру через дефект черевної стінки. Зустрічається у тварин усіх видів у різних місцях черевної стінки, найчастіше в пупково-лонній ділянці, в апоневротичному трикутнику – найслабшому місці черевної стінки (рис. 58).
Грижа білої лінії (Hernia linea alba). Біла лінія досить міцна, проте в ній інколи з’являються щілини та отвори, внаслідок чого й утворюється грижа. Формується вона каудальніше пупка, оскільки передня частина білої лінії більш міцна і має кістково-хрящову основу (мечоподібний відросток); задня ж – більш рухома, і на неї сильніше тиснуть черевні органи. Зустрічається переважно у свинок після кастрації по білій лінії.
Промежинна грижа (Hernia perinealis)спостерігається під час випадіння прямої кишки, піхви у корів при тяжких родах внаслідок сильного тенезму м’язів.
Стегнова грижа (Hernia cruralis seu femoralis)– зміщення внутрішніх органів у стегновий канал. Зустрічається у собак, коней і рогатої худоби. Вмістом грижового мішка при цьому є кишечник, сальник, рідше ріг матки у сук.
Діафрагмальна грижа(Herni. diaphragmatica) – випинання органів черевної порожнини в грудну порожнину внаслідок розриву м’язів діафрагми. Рідко зустрічається у коней і собак, проявляється задухою, коліками, посиленими шумами перистальтики в серцево-діафрагмальному трикутнику грудної клітки при аускультації.
Промежинна (перинеальна) грижа(Hernia perinealis) – зміщення органів черевної порожнини між прямою кишкою і маткою або між маткою та сечовим міхуром у самок. Ці грижі зустрічаються рідко у вигляді круглої або овальної безболісної припухлості величиною з кулак нижче пупка.
Грижа матки(Hernia uterus) – зміщення матки під шкіру без розриву очеревини. Вона зустрічається у кобил, корів, кіз внаслідок мимовільного розриву черевних м’язів і апоневрозів, характеризується збільшенням в об’ємі черевної стінки і підтверджується ректальним дослідженням.
Клінічні ознаки.За вправимих гриж припухання м’яке, еластичне, грижовий мішок зменшується чи зникає при зміні положення тварини або натискуванні на нього пальцями; після цього легко пальпується грижове кільце.
При невправимих грижах фіксований під час натискування грижовий мішок вправляється у черевну порожнину, але незабаром випинається внаслідок перистальтичних рухів кишечнику, фіксованого у грижовому мішку. Така грижа часто защемлюється у грижовому кільці. Тоді воно не пальпується, мішок не вправляється, часто буває гарячим, болючим, щільним, напруженим. Внаслідок розвитку в защемленій петлі патогенної мікрофлори швидко настає інтоксикація, перитоніт тощо.
Діагнозставлять на підставі характерних клінічних ознак, диференціюють грижу від абсцесу, (який характеризується місцевим гнійним запаленням без грижового кільця, флуктуацією чи крепітацією) новоутворення (тверде припухання, що не вправляється в черевну порожнину) та інших хвороб, що проявляються ознаками припухання. Слід відрізняти грижу від випадіння (Prolapsus), тому що вони за клінічними ознаками дуже подібні і часто розпізнаються під час операції. При грижах залишається цілою очеревина, за пролапсів – розірвана.
Прогнозза вправимих гриж з невеликим грижовим отвором сприятливий. При широких отворах і защемлених грижах – обережний до несприятливого: через 10–20 год тварина гине від перитоніту.
Лікування.Всі способи лікування розподіляються на консервативні та оперативні. До консервативних належить: використання бандажів, тиснучих пов’язок, втирання подразливих мазей, введення у грижове кільце подразливих речовин з метою викликати запалення, черезшкірне накладання швів на грижове кільце якщо це можливо та ін. На жаль, після їх використання нерідко спостерігають рецидиви, тому в практиці користуються здебільшого оперативними методами (гернектомія).
Існує багато методів оперативного лікування, детально описаних у курсі “Оперативна хірургія”. Суть їх полягає у введенні грижового мішка у черевну порожнину та надійному закритті грижового отвору. Оскільки грижі бувають найрізноманітнішими, запропоновані й різні види операцій. Слід пам’ятати, що за вправимих гриж не бажано розкривати черевну порожнину. Защемлені грижі вимагають термінового оперативного втручання з розкриттям черевної порожнини і подальшої профілактики перитоніту.
Проляпсус (Prolapsus)
Зміщення (випадіння) внутрішніх органів під шкіру після розриву парієтального серозного листа, апоневрозів, м’язів. Відрізняється від грижі тільки додатковим розривом парієтального серозного листка. Найчастіше випадає під шкіру кишечник, матка.
Етіологія.Причиною таких випадінь є травма стінок порожнин тіла тупим предметом.
Клінічні ознакитакі ж, як і при грижах.
Діагнозуточнюється тільки під час операції.
Лікуванняоперативне: розріз шкіри напроти розриву стінки анатомічної порожнини, вправлення випалого органа, накладання швів на розірвані й розрізані тканини.
Евентрація (Eventratio)
Випадіння внутрішніх органів назовні з черевної порожнини з розривом всієї товщини черевної стінки: очеревини, апоневрозів і шкіри.
Етіологія.Виникають евентрації при колото-різаних ранах черевної стінки внаслідок розходження операційних швів, вогнепальних поранень живота, після кастрації самців, за небезпечних травм ділянки живота.
Класифікація.Зустрічаються наступні види евентрації.
Випадіння кукси сім’яного канатика (Eventratio residui funiculi spermatici) – наступає зразу після кастрації відкритим методом, або в перші години.
Випадіння сальника(Eventratio omenti) – випинання назовні сальника через розріз мошонки. Найчастіше зустрічається у жеребців.
Випадіння загальної піхвової оболонки(Еventratio tunicae vaginalis communis) – випинання її назовні через розріз мошонки.
Випадіння петель кишок(Еventratio intestine) – випинання їх назовні через пошкоджену черевну стінку. Спостерігається переважно при кастрації відкритим способом у жеребців, кнурів і кроликів з надмірно широкими внутрішніми кільцями пахвинних каналів за пахвинних, мошонкових і піхвових гриж, розриву м’язів, що утворюють черевну стінку.
Випадіння сечовогоміхура(Рrolapsus vesice) – через проникні рани черевної стінки або нижньої стінки піхви у самок. Під час вивертання з випадінням матки можливе вивертання уретри і сечового міхура або евентрація в ділянці промежини. У порожнині піхви можна знайти рану, через яку випинається сечовий міхур, виступає із соромітних губ чи звисає назовні. Пункція підтверджує наявність сечі в пухирі. Защемлення міхура супроводжується коліками, змертвінням і його розривом.
Коли сечовий міхур вивертається через соромітні губи, видно його слизову оболонку червоного кольору, грушоподібно припухлу. Отвір сечовода відкривається двома підвищеннями, через які краплями виділяється сеча. У подальшому слизова оболонка забруднюється, подразнюється, запалюється, некротизується. На внутрішній поверхні стегон, у місці витікання сечі розвивається дерматит.
Прогноз.За своєчасного лікування – сприятливий, при затримці лікування – несприятливий внаслідок ускладнень.
Лікування.Випалі органи після антисептичної обробки вправляють у черевну порожнину. При частковому некрозі резектують уражені зони.
Передмова У другому виданні планується опрацювати тактику оперативного і консервативного лікування... ВСТУП...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Зміщення за межі черевної порожнини
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в
Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил
Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини.
Догляд залежить перш з
ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр
ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове
ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі
Запалення
Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла
Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр
Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці
Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.
При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го
Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з
Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин.
Дія йо
Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен
Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (
Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ
Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични
ГЕМАТОМА
Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро
ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин.
Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл
СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин.
Біль(dolor)виникає в момент
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові.
Операційні рани наносять з
МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес по
ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації).
Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме:
- вік тварини і його маса;
- стан годівлі і утримання;
- наявність вторинного інфікування ран;
-
Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.
Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра
Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під
ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч
Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм
Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро
Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове
Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у
Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова
Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво
Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти
Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни
Хірургічна інфекція
Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої
Механізми, що попереджують розвиток інфекції
Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод
Дрімаюча інфекція
Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв
Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони.
Абсцес (Abscessus)
Абсцес (нарив) – це обмежене гн
Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.
Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї.
Не так давно вона діагносту
Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней
Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням
Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках
Сторонні тіла
Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу.
Залежно від локалізації їх под
Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність.
Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н
ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси
ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,
ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром
Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви
Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.).
Етіологія, патогенез і клінічні о
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н
ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli)
Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.
ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до
Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро
Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак.
Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з
Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с
Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана
Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т
ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни
ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
МІОЗИТИ (МIОSІТІS)
Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу
АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин
Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis)
Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка
ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно
Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон
Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.
Оскільки більшість периферичних нервів
ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.
Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають
Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си
Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.
Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами
Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш
Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли
Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник
Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич
Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес
Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан
Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано
Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп
Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр
Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення
Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з
Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів
Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ
Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці
Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог
Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с.
2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б
Закриті механічні пошкодження
Забій
Гематома
Лімфоекстравазат
Відкриті механічні пошкодження (рани)
Симптоми ран
Класифікація ран
Механізми загоювання ран
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов