Реферат Курсовая Конспект
Питання 5. - раздел Культура, Українс. культура пізнього Середньовіччя 13 - сер.15 ст.: заг. характеристика Як Зазначив У Праці "укр. Мист-Во Др.пол.хуі - Пер.пол.хуіі Ст. (Гуманіс...
|
Як зазначив у праці "Укр. мист-во др.пол.ХУІ - пер.пол.ХУІІ ст. (Гуманістичні та визвольні ідеї)" (1985) про ХУ-ХУІ ст. в історії українс. живопису В.Овсійчук: "Не монументальному живопису в цей період випала відповідальна роль, бо не в ньому розкрились новаторські тенденції епохи. Станкові види живопису (насамп., іконостас) стають конкурентами настінних розмальовань. Однак настін. живопис не був таким рідким явищем, як може здаватися при досл-ні кількох збережених до наш. часу пам"яток. Варто згадати про загиблі живоп-ні ансамблі - Золочівська церква (1530 р.) ... або уцілілі фрагменти фресок, нерідко перемальованих, Покровської церкви в Сутківцях (ХУ ст.) ... і картина постає іншою. До речі, такого багатства розписів високого худ. рівня, як це мало місце в ХІУ-ХУ ст., у наступні роки уже не спостерігаємо. Але безслідно не минув для подальшого розвитку укр. мист-ва нагромаджений досвід, і цінними виявилися розписи ротонди в Горянах (ХІУ - ХУ ст.), з їх по-земному людяною одухотвор-стю образів; цикли фресок у Вислиці (кін.ХІУ- поч.ХУ ст.), в Сандомирі, Вавелі, Кракові і ... в Троїцькій каплиці в Люблині ... Щільно пов"язані з цим періодом розписи, збережені в невеликих фрагментах церкви св.Онуфрія в Лаврові і Вірменської церкви у Львові. Їх створення відносять до кін.ХУ - поч.ХУІ ст. ... Лаврівські фрески були створені за зразками, поширеними в Молдавії і на Баканах, пов"язані вони і з сербськ. монументальним мист-ом ... У розписах Вірменс. церкви вбачають точки зіткнення з мист-ом Новгорода і Пскова ... Глибоке дух-не насичення, висок. рівень виконання, краса колориту ставлять розписи Лаврова і Вірмен. церкви у Львові на особл. місце. Вони завершують класичний період укр. монумен. мист-ва і перебувають на підході до нового, ренесансного періоду".
Висвітлюючи у праці "Укр-кі ікони "Спас у славі" (2005) специфіку розвитку укр. образотв. мист-ва сер. ХУ - сер.ХУІ ст., М.Гелитович наголосила: "Спадщина укр. середньовічного іконопису періоду його візантій. родоводу - до кін. ХУІ ст., складає одну з яскравих сторінок в історії мист-ва народів візант-кої сфери впливу ... Водночас, ця ділянка й досі залишається недостатньо досл-ою як в історико-мист., так і в іконографічному аспектах. Зокрема, це стосується т.зв. "поствізантійськ." періоду - ХУ-ХУІ ст., з якого збереглась велика кіль-ть пам'яток". Досліджуючи у цій і низці інш. праць, присвячених аналізу укр. іконопису Відродж-ня й Бароко, кілька "найчисленніших тематичних груп" в укр. релігійн. живописі цих епох, М.Гелитович зосередила особл. увагу на таких двох із них, як "Спас у Славі" та "Богородиця з Дитям і похвалою". Розглядаючи першу з них, вона вказала: "Ікони "Спас у славі" є однією з найчисленн. тематич. груп в іконописі ХУІ ст., поряд з іконами "Богородиця з Дитям і похвалою", до якої вони були парними, а також з іконами "св.Миколай" та "Спас Нерукотворний" - обов"язк-ми в іконостасі того часу. Поява, розвиток і відмир-ня цієї теми в укр. іконографії припадає на час поступового переростання вівтарної перегороди в багатоярусну іконостасну конструкцію, в яку входила згадана ікона". Якщо час появи "Спаса у славі" в укр. мист-ві пов"язують з розписами Троїцької церкви в Любліні в 1418 р., то прикметними зразками пізнішої розробки цього образу є ікони ХУ ст. (з церков у Новосілцях, Тур"ї, Малнові й ін.) і ХУІ ст. (з церков у Волі-Висоцькій, Старій Скваряві й ін.). Щодо другої з цих груп ікон, то в праці "Богородиця з Дитям і похвалою" (2005) М.Гелитович зазначила: "Богородиця з Дит. і пох." відзначається доволі велик. розмаїттям іконографічних схем та композиційних вирішень. Найпоширен. був варіянт із зображенням Богородиці з Дитям на лівій руці типу Одигітрії, в обрамленні ліворуч і праворуч постатями пророків, внизу - піснетворців, серед яких у центрі - Богоотці: Йоаким і Анна". Яскравими зразками цього типу є ікони ХУ ст. (з церков у Підгородцях, Малнові й ін.) і ХУІ ст. (з церков у Белзі, Смільника й ін.).
Аналізуючи засади розвитку укр. архіт-ри, світського і сакрального будівництва на укр. землях сер.ХУ - сер.ХУІ ст., В.Овсійчук писав у згаданій праці: "У питанні містобудівного мист-ва чинними були 2 принципи: вітч. і зах.-європ. Перший поширювався на східн. терени України, захоплюючи Волинь і Поділля, другий - на Галичину. Кожний з них спирався на вироблені правила й традиції. На Україні користувалися містобудівними рекомендаціями, зафіксованими у візантійськ-у законодавстві з ІХ ст. "Прохіроні", а також у "Требниках" або "Євхологіонах" ... Подібні правила були у вжитку і в Рос. державі. Тут ще використовували "Закон градский", який входив до складу стародавн юридич. документів Давньої Русі - "Мерила праведного" ІХ ст. та "Кормчих книг" ХІІ-ХІІІ ст... Вплив Зах.Європи відбився на розплануванні центру Львова вже в др. пол.ХІУ ст., де були використані традиції забудови міст Сілезії ХІІІ ст., що відзначалися регуляр-тю. Площа Ринок мала прямокут. або квадратну форму, обмежуючись густим рядом будинків, з кутів площі виходили вулиці". Вказуючи далі на активн. розвиток на укр. землях у цей час оборонних споруд, зокр. внаслідок "появи турків в кінці ХУ ст. на Поділлі та Галичині", В.Овсійчук зауважив: "Одним із найкращіх прикладів добротно продуманої фортифікації міста на Укр-і був Львів. Тут оборон. система створювалась прот. ХІУ-ХУ ст. і включала два замки. Високий, зведений на стрімкому пагорбі, і Низький - в укріпленому середмісті. По периметру внутрішня вища оборонна стіна зміцнювалася 18-ма баштами, згодом їх кількість виросла до 25". Вказуючи, що для вивчення житлового буд-ва на укр. землях цього періоду "виключне значення має Львів", В.Овсійчук так у цілому оцінив специфіку львівськ. містобудів-ва пер. пол. і сер. ХУІ ст. після пожежі 1527р.: "...Після пожежі вирішено будувати місто з каменю і цегли. Для цієї цілі із Сілезії запрошено мулярів-будів-чих. Здебільш. це були комаски, поряд з якими працювали німец., нідерлан. та місцеві майстри... Це була арх-ра з поверхово прищепленими формами ренес-у, маньєризму, з елементами готики ... Ренесанс не міняв ні типів споруд, ні їх конструкцій... Готична будівельна система залишалася чинною".
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Українс культура пізнього Середньовіччя сер ст заг характеристика... Вітчизняне релігійне життя сер ст... Вітчизняний літературний процес сер ст...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання 5.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов