Учіння і стани людини - раздел Психология, Механізми психіки людини. Методи психології. Моделювання психічних процесів та функцій Криза Навчальної Праці Породжує Три Типи Психічних Станів Людини: 1) Виконав...
Криза навчальної праці породжує три типи психічних станів людини: 1) виконавців, 2) ерудитів і 3) творчих людей.
Ці типи людей виявляються не лише в навчанні, айв інших видах діяльності. Перші два типи людей діють — просто працюють, виконуючи певні завдання, треті — розв'язують задачі в умовах гармонізації (гри, учіння і праці) їхньої справи, яку вони виконують із захопленням.
Криза навчальної діяльності може тривати довгий час. її результати позначаються змінами в механізмах психіки. Реактивність, сентиментальність, апатія і небажання працювати - лінь - стають стійкими рисами особистості. Такі люди стають людьми без характеру. І надовго. Іноді на все життя...
При підміні мети зароджуються:
1) тиск обов'язку працювати виключає природний потяг до но
визни, до відповідей на запитання;
2) ініціатива дій блокується примусом, бажання зникають, при
щеплюються зовнішньо чужі бажання та ініціативи: треба, повинен
робити; виникає конфлікт бажаного і обов'язкового;
3) диференціація напруження визначає спрямованість людини;
вона примушена вибирати діяльність, яка виконується з мінімаль
ним напруженням, діючи за лінією найменшого опору.
Зупинимося на потерпілих від кризи.
Криза оминає учнів, спрямованих на творчість: вони залишаються сміливими в будь-яких навчальних ситуаціях і перетворюють їх на гармонійну діяльність. А відрізняються вони від інших стійким прагненням самостійно розібратися у всьому, зрозуміти, осмислити і, граючи, виконати завдання. Ініціатива діяння належить їм самим. «Я -сам!» — джерело їхньої активності щодо виконання вимог, перетворених на власні бажання.
Спосіб діяння творчої людини: пошук самостійних відповідей на всі доступні розумінню питання. Отже, працює мислення. Як правило, така людина бере для себе підсильні завдання, значить, почуття дають точну оцінку власних можливостей — безпомилково розмежовують «знаю — не знаю». Ретельно розв'язує задачу, з натхненням, і тому майже завжди перевиконує завдання. А це означає, що вона має можливість майже постійно переживати стан успіху, вдоволення. Ця людина живе на фоні позитивних почуттів тому, що вміє заробляти собі додаткову енергію, збільшувати потенціал енергії — здатність до творчих дій.
Людина, схильна до ерудиції, лише інколи виявляє ініціативу, яка до того швидко зникає при перших труднощах. Невдача скасовує будь-яку їхню активність.
Ерудитам властива така риса, як неусвідомлена підміна мети. Ерудита більше цікавить не процес діяння, а навпаки — він веде боротьбу за оцінку свого розуму, знань, дій, і не цікавиться, як вони досягаються: поняття про справедливість і несправедливість, мораль для нього не існують. Заради оцінки вони готові йти на все: обман, підступність, лукавство і хитрість. Тобто ерудити діють не розумом, кмітливістю, винахідливістю, а досягненнями пам'яті.
Активність ерудитів епізодична. Якщо вона не підтримується педагогами або батьками, то мимовільно зникає. Що ж може підтримувати в них належний рівень активності? Страх. Сильна тривога, неспокій, душевне хвилювання перед загрозою.
Що ж їх лякає? Неуспіх, покарання, осуд або зауваження. Але домінуюча тенденція при цьому - будь-що зберегти внутрішній комфорт, стан спокою і життя з насолодою. Вони володіють особливим хистом: відповідальність за свої невдачі, лінь і хиби спритно перекладають на інших людей, що їх оточують, — і роблять їх винуватцями своїх бід; тому в ерудитів завжди так багато «ворогів».
Оскільки активність і ініціатива дій не народжується зсередини ерудита, а викликається зовнішніми впливами, хто впливав - той і винуватець; він несе відповідальність за наслідки. Так скидається вина за власні дії на плечі інших.
Виконавцям не страшні ніякі страхи. Для них не існує ні власних проблем, ні бажання взяти участь у діяльності. Усе навколо їм уявляється само собою зрозумілим, все відоме і не викликає запитань. Чому? Активність розуму ще «спить» або не мала можливості проявитися; тому вони схильні до нерухомості, неробства або метушні; цим вони зберігають мізерні запаси енергії, щоб якось більш-менш існувати без дискомфорту і чимось скрашувати своє сіреньке життя.
Ці люди при виконанні завдань, прохань або вимог діють реактивно. Імпульсивне чинять активний опір впливам, реагують на все негативно. Зовнішня ініціатива відкидається, чужа воля нехтується і не виконується, а своя — зосереджена на вузькому колі неглибоких інтересів.
Розумова активність реактивних людей підтримується одним способом: ззовні, наказом, примусом — «Скільки б'єш, стільки їдеш!».
Криза навчання — наслідок дисгармонійності системи навчання. Оскільки в ній:
— домінує один із елементів активності — навчання, а воно перетворене у форму праці, на монотонний процес, а рушійна сила гри та інших елементів діяльності зводиться нанівець;
— зводиться до мінімуму психомоторна активність учня, яка до
школи була головним джерелом пізнання навколишнього світу, а на
перший план висувається робота абстрактного мислення;
— не враховуються особливості відображення змісту навчальних
предметів, перенасичених абстрактними думками і логічними конс
трукціями.
Дії гри
Гра - унікальне явище життя.Незважаючи на те, що гра - унікальне явище людського буття, конче необхідне як інструмент розвитку не лише дітей, а й дорослих, - вона стала серйозною проблемою психології і педагогіки. Точніше кажучи, багато хто робить вигляд, що проблеми гри не існує. Обиватель говорить: розвага, марна витрата часу, форма байдикування. Інші вважають: треба працювати, вчитися, робити щось одне.
Учені роблять очевидний висновок: для дорослих час гри вже минув, нічого займатися дитячими пустощами. Тому й лишилися нерозкритими ЇЇ креативні сили, що розвивають механізми психіки.
Гра - система дій, в якій мета активності і всіх дій зосереджена в процесі її здійснення, на відміну від трудової діяльності, де мета завершується в кінцевому продукті, заради якого витрачається енергія, замислюються дії, відбувається переживання цих дій людиною. Сутність людської гри точно визначив Ф. Шіллер: «Людина грає лише тоді, коли вона в повному значенні слова людина, і вона людиною буває лише тоді, коли грає».
Якщо навчання побудоване за схемою трудової діяльності, то тут найважливіше - кінцевий продукт - оцінка, якщо ж воно вибудовується в формі гри, то основне - суб'єктивне задоволення від самого процесу гри. А що буде наслідком так створеного навчального процесу? Зрозуміло, розвиток механізму таланту на матеріалі навчальних предметів.
Чому ми поставили на перше місце в системі праці гру? Тому що йдеться про першу активність дитини, про активність надзвичайно привабливу. А раз так, то гра повинна залишатися головною пружиною активності учнів. Потім, коли вони стануть дорослими, на перше місце вийде праця, але, якщо ми бажаємо, щоб ця праця не була тяжкою і примусовою, вона обов'язково повинна органічно включати в себе гру - і неодмінно - пізнавальний момент - учіння.
Таким чином побудована праця ніколи не набридне, кожен день її будеш чекати з радістю, працюватимеш із насолодою, натхненно. Зрозуміло і те, що в понятті гри ми розуміємо не лише розважальний момент, а й форму дій.
Тільки форму. А серцевина дій — завжди, у будь-якому віці — це уміння. Пізнавальна спрямованість учіння природна, і тому гра перетворюється на творчий процес.
Гра, крім виховних і пізнавальних функцій, має неоціненне значення як засіб:
1) відновлення потенціалу енергії після напруженої діяльності;
2) катарсисного, очисного впливу на душу, що приводить до на
лежної пропорції сил механізмів почуттів, мислення та уяви людини;
3) набуття енергії, підготовки до робочого дня, щоб наступні дії
і діяльність набували більшої продуктивності.
Креативні властивості гри.Якщо творчість відсутня, то це вже не гра, а лише захоплення новизною того, з чим зустрілася дитина. Так от, не впадайте в розпач, коли дитина швидко втратила інтерес до чергової новенької іграшки. А якщо враховувати, що дитяча жадібність до предметів з якісно новою насиченою енергією, інформацією набагато потужніша від нашої (новизна інформації, що йде від гри, і породжує позитивні почуття — пальне для продовження дій), то треба лише дивуватися, що дитина взагалі погоджується брати з наших рук деякі тиражовані промисловістю іграшки.
Можливо, дитина це робить просто із співчуття, щоб не образити нас. Дорослі іноді не розуміють, не можуть збагнути, чому малюк віддає перевагу уламкам речей і іграшок перед тиражованими виробами. Бо заводська іграшка, доки вона не зламана, придатна тільки для однієї, модельованої конструктором, ролі. А раз так, то і до мінімуму зведена можливість створення — дійсно грати.
Іграшку незвичайну, зроблену за останньою модою і з надзвичайною вигадкою, помічає кожний дорослий, кожному вона подобається відразу. А дитина деякий час погралася — і забула про іграшку. (До речі, і увагу дорослих вона б довго не затримала, але над нами панує перше враження, і іграшки для нас втратили свій первісний смисл.)
Проте малюк знайшов якийсь уламок або незрозумілого призначення деталь — і забавляється ним годинами, мало того, назавтра інтерес до нього збільшується. Той самий процес ми спостерігаємо, коли батьки намагаються викинути на смітник стару зламану іграшку, що викликає в дитини рішучий протест — і іграшка повертається нею на місце.
Чому це відбувається? Новенька іграшка суворо функціональна. Вона створена для певної гри, розрахована на певні дії. Тобто її вплив обмежений, він повністю вичерпується її функціональністю. Поки дитина пізнає іграшку, доти вона викликає в неї позитивні почуття. Але по закінченню засвоєння і утилізації новизни інформації та енергії зникає привід для позитивних почуттів. Це означає, що вже почали працювати негативні почуття — і іграшка забувається.
Починається пошук нових джерел енергії та інформації — гра продовжується.
Відбувається зміна знака почуттів - позитивного на негативний. Нейтрального почуттєвого стану не існує, це лише межа переходу від одного стану до другого — від приємного до неприємного, який може викликати навіть страждання.
Потрапляючи в цей неприємний стан, людина каже собі: мені нудно, я нудьгую - і буде покірно нудитися, не усвідомлюючи, що марно витрачає енергію. А якщо це входить в систему, то починає безрадісно жити: день до вечора.
Малюкові розкіш перенапруження не дозволяє його природа (якщо дитина нудиться - вона хвора). Ледь почуття міняють знак, він відразу покине іграшку і миттєво забуде про неї. Або почне її розбирати на частини, або кидати. Або вигадуватиме їй нові ролі, щоб створювати в цьому процесі нове джерело позитивних почуттів, бо уламок не має власного обличчя. А це вже означає, що в нього незліченна кількість облич - стільки, скільки дитина може собі уявити.
Ось чому тиражована промисловістю, хоча і новенька іграшка -тісне прокрустове ложе; уламок теж помічений його печаткою, але це ложе вже в дитині - в потужності її уяви. Ось чому, граючись з уламком, дитина створює йому ролі і вигадує сценарії, в яких знаходить місце і йому і собі в ньому. Усе залежить від обсягів її уяви; вранці уламок був ненею, удень - собакою, увечері - паровиком. Уламок інформаційно і енергетичне невичерпний.
Енергетична та інформаційна невичерпність гри.Отож, гра — особливий елемент нашої життєдіяльності: мета гри — у ній самій; в тому, що людина змінює, переробляє або створює; в самому процесі активності почуттів, мислення та уяви разом з психомоторикою; закінчилася гра - мета вичерпана.
У чому ж полягає приваблююча людину сила гри? У гармонійному навантаженні енергією та інформацією почуттів, уяви, мислення. Хід гри важко передбачити, ситуації майже неможливо вирахувати наперед — і тому кожна нова подія в грі викликає подив. У грі виникає безліч задач, які треба розв'язувати миттю, бо вона не може зупинитися.
Гра - це завжди зустріч з невідомим, яке атакує людину з усіх боків. У навчанні можна все прочитати в підручнику, запитати у вчителя. А в грі все треба робити самотужки. Тим більше, що в грі людина за своїм бажанням іде назустріч невідомому, ускладнює задачі, робить усе складнішими. Бо розв'язана задача своїм наслідком нагороджує людину величезним вдоволенням, платить йому радістю.
Якщо в навчанні людина боїться складних задач, лякається невідомого, то в умовах гри людина те саме робить з великою насоло-
дою. Тому енергетичне піднесення, веселий настрій, захоплення з натхненням — обов'язкові компоненти гри.
Це все властиве не лише грі дітей, а й дорослих, які ще не розучилися грати і користуватися своєю уявою. У грі люди діють із захопленням, натхненно. Вони грають тому, що їх цікавлять непередбачені ситуації, водоспад задач, які на них навалюються одночасно.
Миттєвості, відведені на розв'язання задачі в грі, і стрімкість їх розв'язання відразу нагороджуються позитивними почуттями, припливом додаткової енергії, яка підсилює наступні дії. Задоволення дає і додатковий зміст гри, скрашує процес досягнення мети і той предмет, який обігрується, перетворюється, вивчається через ігрові дії.
Гра — найбільш вільна діяльність людини: вона починається з власної ініціативи, цікава і тому завжди бажана. Навіть дорослі і мудрі люди не можуть грати примусово, ніби виконуючи якийсь обов'язок. І навіть тоді, коли вони повною мірою усвідомлюють користь від гри.
Вільна гра відрізняється від учіння і праці. Особливо тоді, коли вона штучно вилучена із інших видів активності: треба вчитися, щоб стати освіченим; треба працювати, щоб нормально забезпечувати життя.
Наукові дослідження свідчать, що діти, які не вміють гратися, не мають бажання брати участь у гуртовій грі, відстають від ровесників у розумовому і психомоторному розвитку.
Отже, звідси випливає уявлення про розвивальні потенції гри:
1) гра — перша діяльність дитини, те, що робиться вперше і са
мостійно, за власною ініціативою;
2) у пам'яті залишаються способи мислення, почуттів, а також -
розвивається блискавичність роботи уяви в розмаїтті подій;
3) у процесі гри, чого немає в жодній іншій активності, спонтан
но працюють усі три механізми душі, а в психомоторних іграх — усі
механізми психіки.
Гра існує і в житті дорослих. Перетворюючись у зовнішньому вигляді, вона продовжує виконувати свої функції, хоч і в завуальованому вигляді: а) продуктивної гри, яка діалектичне переходить у професійну роботу і стає звичайною працею у сфері мистецтва; б) гри у формі стихійної сили азарту, який руйнує гармонію душі людини.
Природна гра і її зміст учить дитину культурі бажань і потреб, прагненню досягати мети; правила гри формують її моральність.
У процесі гри з найбільшою силою реалізується здатність до саморегуляції. Тому виховна роль гри величезна ще й тому, що в грі закладена модель виконання людиною свого призначення - творити нове, оригінальне, самобутнє. Коли діти в грі відтворюють дії і поведінку дорослих, то набувають, не навчаючись, моральних, естетичних і пізнавальних установок на все життя.
В отроцтві та юності гра вже сповнюється романтико-героїчним змістом і стає дійовим способом самовиховання. У наш час спостерігається різке зменшення питомої ваги продуктивних ігор в отроків та юнаків, що завдає їм великої шкоди. Соромлячись гратися, замінюють гру її ерзацами.
Гра - створення, учіння, праця.Зміст гри вчить дітей культурі бажань і потреб, культурі дій і прагненню доводити розпочату справу, виконувати мету. Правила гри - формують моральність, вдосконалюють самооцінку моральності дій і вчинків, отже, ведуть до саморегуляції поведінки.
У процесі гри дитина навіть не усвідомлює інформаційного навантаження, яке припадає на її слабенькі плечі, іде з радістю йому назустріч, сповнена творчих почувань, постійно діє. У шкільному навчанні, на уроці ця установка переорієнтовується — від пошуку навантаження на захист від інформації. Чому так трапляється?
У навчальному процесі бракує гри... Немає подолання в миттєвому досягненні мети! Якраз цю потребу і задовольняє гра. Вона дає додаткову енергію від досягнутої мети. Бо мета гри — в ній самій, в тому процесі, який її породжує і підтримує. Предмет гри завжди конкретний, у руках дитини. Вона ним маніпулює, уявляючи, вигадує йому ролі і разом з ним їх виконує, перетворює предмет, перебудовує його дійсно і уявно.
Продукт гри сприймається дотиком, відчутний, його можна помацати, почути, сприйняти нюхом. Бо в грі предмет, продукт і процес дій - єдина і неподільна на частини цілісність. Одночасно існуюча цілісність, сповнена почуттями, думками і образами, які перетворюються одні на одних через доцільні дії.
Так, у грі все створюється в уяві; потім перетворюється матеріал речей; а те, що дитина робить, її навчає, дає знання безпосередньо, — в цьому сумніву немає; вона набуває розумового і психомоторного досвіду, залишаючись здебільшого практиком (дорослий уже інший — духовно-практична особа).
Гра — випробування на творчість.
Гра відкриває дитині (учневі і дорослому) зону найближчого розвитку: психічного і психомоторного. Крім того, гра вчить, як говорять шахісти, «рахувати варіанти», знаходити думкою шляхи до мети, розвивати здібності до дії. І все це відбувається в грі не на фоні тепличних умов, комфорту, а навпаки - у дійовому стані: а) хвилювання почуттів перед випробуваннями, діями; б) напруження душі, яке досягає меж її можливостей; в) володіння собою, яке вимагає точно, швидко і спритно діяти в екстремальних ситуаціях гри.
Якщо дошкільнята, підкоряючись беззаперечно своєму почуттю гармонії, будують своє життя за формулою: «гра — учіння — пра-
ця», то життя учня докорінним чином перебудовується. Елементи життєдіяльності «гра» і «праця» усуваються із навчального процесу; але вони зовсім зникнути не можуть. Людина намагається самотужки вносити ці елементи в навчання; але ця ініціатива не заохочується...
Навчальний процес — це процес довільної мобілізації сил і послідовного спрямування на вивчення предметів.
Навчання змушує відмовитися від звичних інтересів і майже постійно користуватися:
1) організованим сприйманням і увагою при запам'ятовуванні
навчального матеріалу;
2) довільним і напруженим заглибленням думкою в найдрібніші
деталі своїх дій і вправ, оцінка яких покладається на вчителя;
3) вимогами постійного повернення від деталей до охоплення
думкою цілісних частин матеріалу, який треба точно запам'ятовува
ти, щоб так само точно відтворювати — на оцінку.
Оскільки з кожним днем складність завдань і обсяг зумовленого матеріалу збільшуються, то людина рано або пізно стикається з нездоланними труднощами: місткість пам'яті і чіткість відтворення заученого стають запобіжниками від «перегріву» інформацією. А сакраментальне: «Треба», «Не лінуйся!» тощо призводять до того, що учень потрапляє в стан граничного психічного насичення.
Насичення викликає стан дискомфорту, який мало хто з дорослих помічає; перенапруження - втому; а остання набуває сили чинника, який призводить до втрати продуктивності навчання і — особливо — радощів життя. Людина страждає.
Що це за психічний стан людини? Занепад душевний і тілесний, який охоплює всі сторони людини, нівелює індивідуальність. У стані кризи людина не бездіяльна. Щоб якось уникнути внутрішнього дискомфорту, врівноважити порушену гармонію, старанно відшукує засоби компенсації. І знаходить.
Пристосовується! Пристосовується не до навчання, а до його умов, до вчителя, переписує домашні завдання, уловлює ледь чутні підкази товаришів тощо. Як це робить людина, ви добре знаєте. Але вона себе врівноважує, виробляючи дотепні прийоми взаємодії. Та з часом вона знесилюється. А проте будь-що намагається зберегти внутрішній комфорт.
Якщо домінує навчання, то людина вже на початку життя швидко і майстерно оволодіває і користується мистецтвом:
1) штучної уваги: дитина сидить і слухає вчителя, все робить так, як їй веліли, а сама перебуває в полоні уяви — десь там, поза уроком, і таким відльотом від дійсності захищає себе від перегріву інформацією;
2) розумової сонливості: сидить і совається, робить вигляд, що
все сприймає і розуміє, розмірковує, активно діє, а насправді — іс
нує у своїх справах, які виконує на уроці;
3) спритно і безпомилково користується підказами, списує до
машні і класні завдання, хитромудре; не червоніючи, бреше і може
ввести в оману навіть досвідченого вчителя тощо.
Задля чого учневі треба ця майстерність? Зрозуміло, щоб зберегти себе. Звідки йде до нього така ініціатива?
Завдання самозбереження надходить не від природи душі (душа завжди активна).
Ігри на програш.У цьому разі природна гра замінюється азартною грою:
1) ігри у піддавки, щоб вижити за будь-яких умов, поступаючись
гідністю, честю або достоїнством;
2) ігри, які завжди прирікають гравця на програш;
3) ігри без правил або ігри за чужими правилами.
В якій грі ми маємо шанс не програти? Приречені завжди вигравати?
Це ігри думками, почуттями, силою уяви, предметами та явищами, які ми бажаємо перетворювати на більш досконалі форми і з новими якостями. А конкретніше! Це - ігри для себе. Ігри себе з природою. Точніше: ігри з невідомим, де наша кожна ігрова дія - здобування якоїсь частки новизни. За цим принципом робляться і невеликі відкриття і величезні витвори, а вся творчість лише цим і живе. А дітям і дорослим навіть гру намагаються перетворити на одноманітну, важку роботу.
Метою азартної гри стає не сама гра, а виграш або випробування себе ризиком. Випадковість у грі і ставка на виграш - виграш за будь-яку ціну — створюють людину-гравця. Мета гри працює вже не на благо і красу людини, а навпаки - на творіння зла собі і найближчому оточенню. Азартна гра стає патологічною домінантою, формою порушення душі, станом хворої людини: але це - компетенція медицини.
Друга крайність - підміна гри спостереженням за чужою грою, створення болільника. Людина-болільник не має наміру грати, її цікавить спостереження за грою інших. Самоцінність гри зникає для нього.
А чим же він живе? Переживанням чужої гри, без практичної дії; він грає у мріях без їх матеріалізації. А такі ігри, як добре відомо, безплідні.
Чому ж людина перетворюється на болільника? Перша і найголовніша причина одна - людина, яка нехтує грою, має виснажену енергію і тому здатна лише:
1) грати в уяві і брати на себе ролі, які їй тільки заманеться;
2) спостерігати дійсні події і створювати фантастичні ситуації, не
ризикуючи нічим і не боячись програти, опинитися в екстремально
му стані;
3) вдовольняти почуття ризику і небезпеки спогляданням, а не в
реальній ситуації єдиноборства.
Болільникам можна лише співчувати...
Причина цього стану — різке зменшення питомої ваги гри в отроків і юнаків, що завдає їм великої шкоди. Вони позбавляються головного:
а) можливості брати на себе доступні уяві ролі - і діяти влас
норучно;
б) створювати фантастичні ситуації - і розвивати уяву;
в) уміння створювати діями образ і почуття, які вони формують
з нескінченним змістом і певним смислом.
А чи можна повернути людину до її природного стану - єдності гри, учіння та праці?
Шлях існує. Використання дитячого привілею — гри в дорослому віці з гармонійним поєднанням її з учінням і працею — відразу повертає їм втрачені здібності. А саме:
1) граючи, розвивати швидкість, точність і пластичність ходів думки,
почуттів та уяви, рахувати варіанти, як говорять шахісти, ходів думки,
здійматися на гребінь хвилі почуттів і поринати в нескінченність уяви;
2) сприймати себе в уяві і виконувати практично бажану роль;
3) оцінювати миттєво ситуації, що швидко змінюються;
4) розвивати почуття ліктя в групових діях;
5) за власною ініціативою йти на самовідмову заради гармоній
ності гри і всупереч егоїстичним потягам - йти на самозречення за
ради гармонійності гри.
Ось чому гра дітей, дорослих і осіб похилого віку у складі праці і учіння повинна бути предметом особливого піклування. Якщо ж оптимально організувати навчальний процес у школі, то, порівняно з традиційним, він має докорінно перебудуватися і набути чітких рис творчості. Кожна дія (розумова і психомоторна) народжуватиметься від трьох складових: гри, учіння і праці.
Отже, дія-гра, дія-учіння, дія-праця, зливаючись у цілісність освітнього процесу, сприяють природному розвитку механізму творчості.
Єдність і розбіжність гри і праці.Настала черга порівняти процеси цілездійснення в грі і праці людини. Це треба зробити, щоб побачити розбіжності і те загальне, що їх об'єднує з навчанням та іншими видами учіння. З'ясувати, як вони можуть, доповнюючи одна одну, підсилювати продуктивність розвитку таланту.
Мета гри — у ній самій. У тому, що людина в цей момент робить, створює, як діє. Закінчилася гра — мета зникає. А що залишається?
Бажання продовжувати фати. У чому ж така надзвичайна привабливість гри?
Приваблива сила гри в тому, що вона насичена: а) почуттями, б) потужною роботою уяви і в) активністю дійового мислення.
Вдало розв'язана задача у грі нагороджує радістю і задоволенням: тому і не існують ігри монотонного типу. А якщо ви берете участь у грі і вона не приносить задоволення і радості, то це не гра, а звичайнісінька важка робота або примусове навчання.
Гра - це розумова і психомоторна імпровізація дій. Дії тут створюються раптово, без попередньої підготовки. Ось чому в ситуації гри навичкою нічого не вдієш, бо неможливо наперед заготувати повну і продуктивну систему не лише навичок, а й умінь і знань.
Гра завжди зустріч з невідомим, яке атакує людину з усіх боків, і його треба негайно перетворити на відоме. Усе не так, як у навчанні: там можна наперед все прочитати в підручнику і на уроці навіть підказувати вчителеві, що і як сказати далі. У грі людина з величезним бажанням, навмисне йде назустріч невідомому; а в навчанні відчуття невідомого людину іноді лякає - і вона інстинктивно від нього ухиляється, захищається, втрачаючи віру в свої сили. І та сама людина в грі діє навпаки - сміливо йде назустріч невідомому, з величезною радістю його долає.
Без задоволення і наснаги немає гри. А енергетичне піднесення, веселий настрій, захоплення з натхненням - обов'язкові умови і складові компоненти гри. Ці ознаки властиві будь-якій грі і незалежно від віку - будь то дитина або людина похилого віку.
Як ви вже розумієте, гра - найбільш вільна діяльність людини; вона починається з власної ініціативи, безпосередньо цікава, завжди бажана; навіть дорослі і мудрі люди не можуть грати примусово, внаслідок обов'язку, виконання чужого бажання. А навчання та праця все-таки певною мірою — діяльність, в якій людина опиняється перед необхідністю виконувати роботу, змушена усвідомити — треба вчитися, треба працювати, щоб нормально жити.
Гра в умінні і праці,3 працею тісно пов'язані інші види людської діяльності - гра та учіння. На жаль, сталося тзк, що вони не лише вивчаються науками окремо, а ще й розподілені з» періодами онтогенетичногорозвдтпеу людини.
Тому ітрадиційно вважається:
— гра — перша ш життєвому шляху людини діяльність — дитяти
привілей;
- учіння — особливий період у жтгі людонй, який нібито призначений для підготовки до життя (а шли ж тоді почйетмя справжнєжиття?);
— праця — привілей дорослої людини,
Це означає, що наука приписала дорослим жити у вируючих хвилях праці, роботи, а всі інші види активності майже повністю усуваються зі складу життя дорослого населення.
Але якщо наша активність гармонійна, то вона забезпечує повноцінний розвиток механізмів психіки, — це неподільна цілісність, з якої неможливо вилучити жодного компонента без того, щоб її не зруйнувати.
Поділ видів активності людини в онтогенезі: гра, учіння, праця і надання їм домінуючих властивостей (зрозуміло, вольовим тиском, штучно) призводить до спотворення потреб і разом з ними мотивів людини в навчанні і вихованні. Бо мотиви здатні, відповідно до законів розвитку, перетворюватися на усвідомлені задачі — створення системи знань про своє незнання.
Зустріч з незнанням вмикає і стимулює активність мислення, почуттів та уяви, примушує працювати психомоторику, що є необхідною умовою навчання заробляти і нагромаджувати собі енергію та розвивати здібності.
У цьому процесі діє беззастережний закон: у діяльності здібності зароджуються і в ній вони вдосконалюються, але коли закон порушується, — руйнується гармонія життя. Людина, залучена до однієї домінуючої активності, виробляє в собі певний профіль здібностей, рис характеру, життєвих установок і тенденцій. Мотиви, перетворюючись на відповідні їм задачі, гальмують розвиток психіки і свідомості дітей, отроків, дорослих.
Призвичаюючись до гри з раннього дитинства, людина на все життя стає гравцем, у неї зникає назавжди бажання вчитися, а працює вона лише механічно, подібно Сізіфові - без пристрасті і задоволення. Дитина, залучена з раннього дитинства лише до монотонної праці, втрачає уміння грати думками, образами, почуттями, а разом з цим обмежується в здатності до навчання.
Дитина, залучена лише до одного учіння, у кращому разі, стане ерудитом — людиною, яка широко обізнана, начитана, як кажуть, архіваріусом фактів. Але вже в стародавні часи люди знали: багато-знання розуму не навчає!
Наявність позитивних намірів, які визначають будову активності людини, в остаточному підсумку не гарантують доцільних результатів.
Де ж вихід з такого становища? Переглянути традиційні погляди на активність людини - і особливо дітей - і повернутися до розуміння її як органічної цілісності, де всі види дій сплетені в один єдиний клубок. Не треба забувати: кожній складовій активності необхідно надати обов'язкових умов для продуктивного її розвитку. І для цього небагато треба:
1) підтримувати сталість потреб дитини, підлітка, юнака або дорослого з урахуванням креативних сил дій гри, учіння та праці, що
є майже єдиними засобами, здатними розбудити в людині і виховати творчі можливості;
2) усвідомити, що учіння — важка і малоприємна робота, але во
на може стати найцікавішим процесом життя, коли поєднуватиме в
собі фу духовних і психомоторних сил;
3) зрозуміти істину, що ціле, цілісність активності — це пропор
ційний сплав, з усіх видів дій гри, учіння та праці, видимо існує і
оптимальне їх поєднання, яке гарантує найбільш повне самовизна
чення людини.
Узагалі ж число можливих сполук дій гри, учіння та праці в життєдіяльності людини, які дають змогу розкрити в людині творчі можливості, — величезне. Чому? Бо кожна складова активності, забезпечуючи позитивні продукти розвитку людини, може існувати в певному діапазоні, і тоді вони компенсують недоліки одна одної.
Але як тільки одна із складових діяльності вийде за межі допустимого існування активності, її цілісність руйнується; мотиви і задачі, що породжуються ними, стають неадекватними обставинам - і втрачають цінність, бажання вчитися в учневі зникають. Разом з цим він втрачає останні джерела, з яких може поповнювати свою енергію і інформацію, щоб жити з задоволенням і мати наснагу.
Різноманітність активності людини можна звести до декількох загальних формул її життя:
1) гра, 6) учіння-гра, 11) гра-праця-учіння,
2) учіння, 7) учіння-праця, 12) учіння-гра-праця,
3) праця, 8) праця-учіння, 13) учіння-праця-гра,
4) гра-учіння, 9) праця-гра, 14) праця-гра-учіння,
5) гра-праця, 10) гра-учіння-праця, 15) праця-учіння-гра.
Наведена схема формул життя дає певне уявлення про можливості, започатковані в сутності людських діяльностей, про можливий зміст потреб і мотивів людини, умотивовуючи саморозвиток таланту. Не важко уявити собі, якою формулою життя повинні користуватися різні вікові групи людей.
Гра-учіння-праця і гра-праця-учіння — формули виховання і розвитку дошкільників.
Учіння-гра-праця і учіння-праця-гра — формули навчання і виховання в середній та вищій школі.
Праця-гра-учіння і праця-учіння-гра — формули життєдіяльності дорослих.
У цих формулах містяться умови для розвитку уміння правильно жити і зберігати творчий потенціал у будь-якому віці.
Синтез гри, учіння і праці в єдину цілісність не лише набуває актуальності в освітній системі, а й вимагає певних перебудов у свідомості кожної людини незалежно від віку.
Тепер розглянемо, в чому полягає сутність єдності і розбіжностей функцій гри, уміння та праці.
Без перебільшення можна сказати, що процеси учіння ближчі, ніж інші елементи активності, до праці. Учіння і праця спрямовані на виробництво певного бажаного продукту, який існує спочатку у формі образу уяви. У процесі праці бажаний продукт може бути готовим у найближчий час.
Продукт навчання (щоправда, він не усвідомлюється конкретно: закінчити школу, здобути освіту, захистити дисертацію тощо) виробляється в процесі, який триває багато років.Та й сам процес вироблення продукту мало відчутний сам по собі, людина це відчуває лише у вигляді оцінок, які не завжди забарвлені позитивними почуттями. Тому людина часто втрачає справжні мотиви навчання.
Процеси мотивації учіння та праці не збігаються: вони вимагають від людини вольового напруження, прояву граничних духовних і психомоторних сил.
Отже, людина вважає свою мету нескінченно далекою і тому живе день до вечора, тижнями, чвертями, канікулами. Поряд з учнем живуть приречені на працю дорослі, які з головою поринули в єдиний процес виробництва: працюють і щодня стверджують себе її наслідками, кількістю виконаної роботи.
Заради праці, заробітку дорослі обмежують себе у всьому, переживають втому, надриваючи сили, — і з нетерпінням чекають вихідного дня, відпустки.
Все темы данного раздела:
ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 1. Предмет психології
Ключові поняття теми:психологія, психіка, механізми психіки, діяльність, психічне відображення, рефлекс, свідомість, несвідоме
Психологія — наука і система знань про з
Відображення — проектування — опредметнення.
Психічне відображення.Психічне відображення містить у собі систему функцій, які регулюють діяльність людини.
По-перше, психічне відображення має активний характер,
Психіка і свідомість
У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності розвивалася залежно від умов життя того або іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найвищий рівень
Єдність і розбіжності психічних процесів, властивостей і станів
Психічні процеси— різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому. Психічні процеси іноді називають психічними функціями. З давніх часів психічні процес
Головні галузі психологічних знань
З розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності поступово виокремилися і набули самостійності деякі галузі психологічних знан
Головні напрями сучасної психології Персоналістичні напрями
Персоналістична психологія зосередила свої зусилля на вивченні особистості та її внутрішньої будови. Так, для В. Штерна (1871 — 1938) «психологія є наукою про особистість (person), що зазнає пере
Генетична психологія
Поряд із багатьма психічними процесами, явищами і психічними механізмами співіснують процеси виникнення, створення і функціонування психічних явищ. Поняття «генетичний» має охоплювати ці ев
Біхевіоризм
Філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Уотсон). Якщо предметом свого дослідження інтроспективна психологія мала свідомість, то по
Гештальт-психологія
Німецькі психологи (Вертгеймер, Келлер, Коффка, КЛевін) на підставі спеціальних досліджень висунули програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур — гештальтів (образів, форм). Образ і ф
Структурна психологія
Структурна психологія головним принципом вважає вивчення структури свідомості. Поняття структури свідомості передбачає наявність у ній елементів і зв'язку між ними, тому зусилля психологів були сп
Психоаналіз
Дослідження в галузі психопатології та психіатрії зумовили потребу вивчення ролі і дій неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку. Так утворився психоана
Психологія установки
Психологічна установка — теорія, розроблена грузинським психологом Д.М.Узнадзе. Вона розкриває закономірності неусвідомлюваної регуляції психічних станів, що забезпечують людині готовність діяти
Запитання для самостійної роботи
1. Що є предметом психології? Які головні групи психічних явищ во на вивчає?
2. Які головні завдання розв'язує сучасна психологія?
3. Якими є головні принципи наукового вивче
Вимоги до методів психології
Психологія як наука має свої предмет і методи вивчення закономірностей, механізмів і психічних фактів. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати особливості психічного розвитку людини — шлях
Метод самоспостереження
Самоспостереження, особливо інтроспективна його форма, не може бути визнане єдиним і вірогідним способом вивчення особливостей психічних процесів, станів і властивостей особистості.
Самос
Спостереження
Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях.
Спостереження — метод дослідження предметів та я
Психологічний експеримент Поняття про експеримент
Здійснення експериментів у психології було започатковане ще в XVIII столітті. Як науковий напрям психології експериментальна психологія сформувалася в другій половині XIX століття. Вона грунтувала
Природний психологічний експеримент
Природний експеримент здійснюється так, щоб у досліджуваних не виникла підозра, що їх психологічно вивчають, тобто за звичних умов (ігри дітей, навчання в школі, діяльність працівника на робочому
Експериментально-генетичний метод
Логіка даного методу передбачає активне моделювання і відтворення в особливих умовах закономірностей виникнення і становлення в онтогенезі психологічних функцій.
Теоретичний рівень вивче
Принцип аналізу за одиницями
Застосування експериментально-генетичного методу психологічного дослідження передбачає розкриття, з'ясування причинних зв'язків і відношень, що лежать в основі складних психічних процесів. Способ
Принцип історизму
Принцип історизму передбачає розуміння того, що філогенетичний та онтогенетичний розвиток людини не тотожні.
Завдання дослідника полягає в генетичному вивченні структурних компонентів пс
Принцип системності
Для отримання об'єктивних даних про рушійні сили та механізми психічного розвитку визначальним є вибір системи знань, згідно з якою він (розвиток) розглядається.
Розгляд відповідно до пе
Принцип проектування і моделювання
Принцип проектування у теорії експериментально-генетичного методу виявляє свою якісну відмінність від інших психологічних ме-
тодів і спрямований на штучне створення психічних проц
Тести здібностей
Цей тип випробувань застосовують для визначення міри вияву певних здібностей або здатності людини, на відміну від тестів успішності, призначення яких — оцінювати вже наявні знання або уміння.
Тести інтелекту
Це випробування — вимірювання і оцінювання, до якого вдається дослідник, визначаючи рівень інтелектуальних здібностей і швидкості їх розвитку в дитини. У тестах, призначених для визначення міри в
Тести таланту
Більшість психологічних тестів створено на функціональній основі. Інтуїтивно вважалось, що кожне психічне явище є функцією, бо має певний зовнішній вияв, впливає на щось або на когось, залишаючи пе
Анкетування
Анкетування — один із способів психологічного опитування. За допомогою анкети досліджуються літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та вподобання, мотиви, ставлення до вибору дій,
Соціометрія
Соціометрія — дослідження або метод вибору, що застосовується для з'ясування взаємин у колективі, виявлення ставлення колег одних до одних, того, як вони оцінюють певні якості своїх співпрацівник
Психологічна експертиза
Експертиза (від лат.- досвідчений) у психології може використовуватись як методЦеІслідження. Сутність експертизи полягає в тому, що вивчення і оцінювання явищ здійснюються знавцем, спеціалістом,
Виникнення психіки
Виникнення і розвиток психіки - одне з найскладніших питань. Наукове обгрунтування це питання дістало на основі досягнень біології та історії. На певному етапі розвитку природи завдяки взаємодії
Розвиток механізмів психіки
Матеріальним субстратом психіки є нервова система та її периферійні органи — рецептори. Ці механізми психіки є результатом тривалого процесу взаємодії живих організмів із їх середовищем.
Виникнення і розвиток людської свідомості Передумови виникнення свідомості
З розвитком науки, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди про походження людини та її свідомості.
Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення
Історичний розвиток людської свідомості
Свідомість людини не відразу стала такою, якою вона є тепер, а здолала тривалий шлях свого суспільно-історичного розвитку.
Перші люди, що виділилися з тваринного світу, мало ще відрізняли
Завдання та проблемні ситуації
1. Чому елементарну чутливість вважають початковою формою власне психіки, а подразливість — лише актом відображення?
2. Чому павук, посаджений у банку разом з мухою, не «впізнає» її, н
Поняття про особистість і її структуру
Особистість - це конкретний людський індивід із притаманними йому своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними якостями, які в кожного виявляються по-різному. Особистість виникла й р
Активність особистості і її джерела
Активність живих істот — один із головних і необхідних виявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Але активність людини докорінно відрізняється від активн
Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до діяльності, за допомогою якої може бути задоволена та або та потреба.
Установка може виявлятися в стандартизованих судженнях, некритично засвоєних людиною під час спілкування з іншими людьми, в упередженості, у виокремленні з оточення того, що має для неї важливе, ж
Розвиток і виховання особистості
Проблема розвитку та виховання особистості — один із найбільш актуальних соціальних аспектів суспільного життя, завжди вимагає глибокого наукового обгрунтування психологічної сутності чинників цьо
Теорія особистості К. Г. Юнга
Головне, що відрізняє аналітичну психологію Юнга (1875—1961) від фрейдівського психоаналізу, — різне бачення природи лібідо. Якщо Фрейд характеризує лібідо, вдаючись переважно до термінів сфери с
Колективне несвідоме
Юнг розрізняв два рівні несвідомого: особисте несвідоме і колективне несвідоме.
Особисте несвідоме — сфери несвідомого, що містять у собі утворення, які раніше перебували у
Архетипи
Архетипи — природжені тенденції всередині колективного несвідомого. Вони є внутрішніми детермінантами психічного життя людини, оскільки спрямовують дії людини в певне русло, чимось схоже на те,
Психологічні типи
Згідно з юнгівською теорією, всі особистісні відмінності виявляють себе в чотирьох основних функціях: мисленні, почуттях, відчуттях і інтуїції, за допомогою яких ми можемо, власне, орієнтуватися
Словесно-асоціативний тест
Ідея словесно-асоціативного тесту спала на думку Юнгу після того, як один із його колег розповів йому про асоціативні експерименти В. Вундта. У Юнга цей тест здійснюється так: аналітик зачитує од
Життєвий шлях людини
Послідовність фаз життєвого шляху становить його часову структуру. Кожна фаза — якісно новий рівень розвитку особистості. Вона ускладнюється багатовимірністю життєвого шляху, переплетенням у ньому
Життєвий шлях - самоздійснення людини
Шарлотта Бюлер встановила закономірності («регулярності») у зміні фаз життя, у зміні домінуючих тенденцій (мотивацій), у зміні обсягу життєвої активності залежно від віку, її дослідження стоять ост
Мотиваційні регулятори життєвого шляху людини
Цю концепцію, як зміст структури спрямування особистості, розробив С. Л. Рубінштейн (1946, 1973). Основна ідея концепції полягає в тому, що, на відміну від живих істот, людина має свою історію, а
Сенситивні періоди життя і їхні коди — числа Фібоначчі
У психології визначені граничні моменти, кризи, докорінні зміни життєвого шляху людини, що свідчать про перетворення структури і функцій її душі. Якщо людина успішно впоралась із такими кризами,
Мовлення — це акт вживання людиною мови для спілкування.
Залежно від віку, характеру діяльності, середовища існування людини її мовлення набуває певних особливостей, незважаючи на те, що люди говорять однією мовою.
Так, у однієї людини мовлення
Фізіологічні механізми мовної діяльності
Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку. Подразниками для нього є слова, «сигнали сигналів» (І.П.Павлов), що замінюють безпосередні
Монологічне мовлення - це таке мовлення, коли говорить одна особа, а решта слухає, сприймає її промову.
Приклад монологічного мовлення — доповідь, лекція, виступ на зборах, пояснення вчителем нового матеріалу тощо.
Це відносно розгорнутий різновид мовлення. У ньому порівняно мало використову
Запитання для самостійної роботи
1. Що таке мова та які її головні елементи?
2. Які є головні функції мови?
3. У чому полягає особливість мовлення як процесу та які його РІЗНОВИДИ?
4. Що
Поняття про спілкування
Спілкування - важлива духовна потреба людини як суспільної істоти. Потреба людини в спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії в процесі діяльності. Будь-яка спі
Засоби спілкування
Вербальна комунікація. Передавання інформації під час^спілку-вання забезпечується за допомогою мови — головного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами.
Мова
Спілкування - це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.
Комунікативна функція — це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, узгодження дій
Різновиди спілкування
Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути схарактеризоване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості с
Завдання та проблемні ситуації
1. За яких умов обмін інформацією набуває характеру спілкування? Які причини можуть стати перешкодою в цьому ?
2. Спілкуючись між собою, співрозмовники іноді не можуть дійти спільн
Завдання та проблемні ситуації
1. За яких умов обмін інформацією набуває характеру спілкування? Які причини можуть стати перешкодою в цьому ?
2. Спілкуючись між собою, співрозмовники іноді не можуть дійти спільн
Колектив
Вищою формою організації групи є колектив.
Колектив — це група людей, залучених до спільної діяльності і об'єднаних єдиною метою, яка підпорядковується суспільній меті.
Відносини між особистостями в групі
Важливий аспект у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є відносини між людьми в групі.
Ці відносини неминуче виникають м
Спілкування в групі
один із основних видів людського спіл-
Спільна діяльність кування.
Вона неможлива без наявності контактів між підлеглими, без обміну ін
Взаємовідносини керівника і підлеглого
Оптимізація взаємовідносин керівника і підлеглого — один із найважливіших шляхів виховного впливу дорослих на підростаюче покоління. Цей вид спілкування і взаємодії здебільшого не обмежується вирі
Здібності керівника
Здібності керівника - це певні психологічні особливості особистості, що є умовою для досягнення керівником високих результатів у співпраці з підлеглими.
Комунікативні здібності зай
Психологічні основи такту
Такт- категорія етики, що за змістом відбиває правила пристойності, почуття міри у взаємовідносинах підлеглого і керівника, їх взаємної ввічливості.
Такт керівника багато
Самоосвіта керівника
Самоосвіта керівника — процес активної боротьби з власною інтелектуальною бідністю. Як справедливо підкреслював К.Д. Ушинсь-кий, «вчитель живе доти, доки навчається, як тільки він перестав навчати
Психічні стани керівника
Своїм психічним станом керівник помітно впливає на підлеглих. Це має свій вияв у таких засобах психічного впливу, як «захоплення», навіювання, переконання і наслідування.
Ме
Психічні стани керівника
Своїм психічним станом керівник помітно впливає на підлеглих. Це має свій вияв у таких засобах психічного впливу, як «захоплення», навіювання, переконання і наслідування.
Ме
Конфлікт
Цей психічний стан обумовлений суперечностями розв'язання проблем, що виникають між людьми у зв'язку з вирішенням тих або тих питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризується
Вища форма пізнання людиною дійсності — це абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви.
У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси атастиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє свою психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований
Аналізатори - це органи людського тіла, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній ті або ті різновиди енергії та інформації.
Зоровий аналізатор виокремлює світлову енергію, або коливання електромагнітних хвиль; слуховий — звуки, тобто коливання повітря; смаковий, нюховий - хімічні властивості речовин; шкірні аналізатор
Класифікація відчуттів
Існують різні класифікації органів відчуттів і чутливості організму до подразників, що надходять в аналізатори із зовнішнього світу або зсередини організму. Залежно від міри контакту органів чутті
Тактильна, температурна і больова чутливість - функція органів, розташованих у шкірі.
Тактильні відчуття дають знання про міру рівності та рельєфності поверхні предметів, яка відчувається при їх обмацуванні. Найбільше органів тактильного відчуття розміщено на пучках, кінчику язик
Закономірності відчуттів
Кожний різновид відчуттів виникає і функціонує за своїми специфічними, властивими лише йому закономірностями. Але є й загальне у відчуттях, властиве кожному з описаних різновидів відчуттів.
Різновиди сприймання
У чуттєвому пізнанні відчуття і сприймання виявляються в їх єдності. Сприймань поза відчуттями не буває.
Розрізняють сприймання за їхніми сенсорними особливостями (зорові, слухові
Сприймання руху — це відображення зміни положення предметів у просторі.
Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет відносно іншого нерухомого або рухомого предмета. У пер-
шому випадку рух предмета сприймається більш адекватно,
Закони сприймання
Важливою умовою успішного сприймання об'єктів дійсності є його вибірковість. Вибірковість предмета сприймання зумовлюється потребами та інтересами людини, необхідністю в знаннях, професійною спря
Yen; багатше випадках людина » яредметах $awm> т«, «te «ща хоче в них побачити, залежно вія установки особиететі да
Сприймаикя визначається -умовами.
Спостереження і спостережливість
Найбільш важливі умови адекватного сприймання — це спостереження та спостережливість. Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільш точ
Завдання та проблемні ситуації
1. Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання - це результат складної аналі- тико-синтетичної діяльності?
2. Поясніть, як
Поняття про мислення
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймання.
Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію про зовнішні властивості та ознак
Розумові дії І мислительні операції
Щоб зрозуміти певний предмет, треба бути обізнаним з фактами, які його характеризують. Перехід від фактів існування предметів до розкриття їхньої суті, узагальнюючих висновків відбувається за допо
Розумові дії І мислительні операції
Щоб зрозуміти певний предмет, треба бути обізнаним з фактами, які його характеризують. Перехід від фактів існування предметів до розкриття їхньої суті, узагальнюючих висновків відбувається за допо
Розумові дії І мислительні операції
Щоб зрозуміти певний предмет, треба бути обізнаним з фактами, які його характеризують. Перехід від фактів існування предметів до розкриття їхньої суті, узагальнюючих висновків відбувається за допо
Розумові дії І мислительні операції
Щоб зрозуміти певний предмет, треба бути обізнаним з фактами, які його характеризують. Перехід від фактів існування предметів до розкриття їхньої суті, узагальнюючих висновків відбувається за допо
Різновиди мислення
Предметом мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних та поняттєвих компонентів в їх розв'я
Індивідуальні особливості мислення
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях.
Індивідуальні особливості мислення
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях.
Індивідуальні особливості мислення
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях.
Індивідуальні особливості мислення
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях.
Індивідуальні особливості мислення
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях.
Відтворення та його різновиди
Відтворення— один із головних процесів пам'яті. Воно є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу.
Засадовою для відтворення є активізація ра
Завдання та проблемні ситуації
1. З досвіду відомо, що, хвилюючись, людина може забувати раніше за- пам'ятоване. Яке фізіологічне пояснення можна дати цьому явищу?
2. Багато людей для кращого запам'ятовування вдають
Отже, увага виражає специфічну особливість процесів, спрямованість яких регулюється діяльністю, в яку вони включені.
Оскільки увага виявляє ставлення особистості до предмета, на який спрямована свідомість, то вагомість предметів, явищ для людини відіграє велику роль при зосередженні на них уваги.
Саме ц
Фізіологічні основи уваги
Увага, як показали дослідження, детермінується співвідношенням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, зумовлених подразниками, що впливають на чуття організму, і внутрішніми установками
Різновиди і форми уваги
У психології розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.
Усі різновиди уваги тісно пов'язані між собою і за певних умов переходять одні в одних.
М
Різновиди і форми уваги
У психології розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.
Усі різновиди уваги тісно пов'язані між собою і за певних умов переходять одні в одних.
М
Завдання та проблемні ситуації
1. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть позитивно впливати на виявлення уваги особистості?
2. Які об'єктивні, предметні та суб'єктивні чинники можуть негатив но впливати н
Фізіологічні основи емоцій і почуттів
Емоції і почуття являють собою складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи, Емоції і почуття, як і всі інші психічні процеси, мають рефлекторне походження.
Вияв емоцій і почуттів
Переживання емоційних станів — радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо — завжди мають певний зовнішній або внутрішній вияв.
Форми переживання емоцій і почуттів
Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшого соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство
Праксичні.
Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти.
Вищі почуття є
Поняття про уяву
Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Житія вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вон
Поняття про уяву
Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Житія вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вон
Поняття про уяву
Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Житія вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вон
Уява і органічні процеси
Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше в проце
Різновиди уяви
Діяльність уяви може бути охарактеризована щодо участі в цьому процесі спеціальної вольової регуляції, залежно від характеру діяльності людини та від змісту створюваних нею образів. Залежно від у
Уява, яка супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою.
Уява, яка супроводжує процес засвоєння вже створеного та описаного іншими людьми, називається відтворювальною,або репродуктивною.
Так, у конструктора-ви
Поняття про волю
Воля — психічний процес свідомої і цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення бажаної мети.
У вольових діях людина здійснює свою свідому мету. Свід
Воля - діяльний бік розуму і морального почуття.
І.П. Павлов зазначав, що весь механізм вольового руху - це умовний, асоціативний процес, який підпорядковується всім описаним законам вищої нервової діяльності. Він дійшов висновку, що довільні ді
Головні якості волі
Цілеспрямованість — одна з найважливіших вольових якостей особистості. Вона визначається принциповістю та переконанням людини і виявляється в глибокому усвідомленні нею своїх завдань і необхідності
Поняття про темперамент
На фоні загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно вирізняються притаманні лише їй індивідуальні особливості, які впливають на її життя, поведінку, діяльність.
Типи темпераментів
У сучасній психології користуються гіппократівською класифікацією типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.
Головні властивості темпераменту
Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має свої властивості, які позитивно або негативно впливають на його поведінку. Розрізняють такі головні властивості темпер
Фізіологічні основи темпераменту
Вчення І.П. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності спричинило істотні зміни наукового тлумачення темпераменту. Поєднання різної міри вияву сили, врівноваженості та рухливо
Вплив темпераменту на діяльність людини
Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) вимагає не лише певного рівня знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку людини, а й наявності певних типологічних особливостей нервової систем
Структура здібностей
Здібності виявляються у всіх сферах діяльності людини.
Вони поділяються за змістом і характером діяльності. Так, вирізняються здібності до навчання, малювання, музики, спорту, науки, орга
Відмінності в здібностях та їхня природа
Спостереження за діяльністю людей доводять, що в їхніх здібностях є певні відмінності.
Здібності - це загальнолюдські властивості, їх мають усі люди. Людина може те, чого не зможе найбіл
На ґрунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності.
Не всі вроджені задатки людини обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, коли бракує відповідних умов для переростання їх у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Від задатків не зале
Індивідуальні здібності в одній або кількох галузях діяльності називають талантом, а таких людей — талановитими.
У талановитих людей здібності виявляються в творчій діяльності, у творчому розв'язанні складних практичних, теоретичних і художніх завдань.
Найвищий рівень розвитку здібностей, шо виявля
Поняття про характер
Термін «характер» — грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток». Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом. У «Характеристиках» він описав з
Структура характеру
Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське «Я» як єдність. Розуміння характеру як єдності його рис не виключає виокремленн
Характер — це єдність типологічного та набутого життєвого досвіду.
Особливості умов життя, навчання та виховання формують різне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма вияву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визнач
Головні риси типового характеру
Людина - носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, стосунки, способи дій у найширшому їх розумінні — в родині, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.
Природа характеру
Психічні властивості людини - цс специфічний вияв вищої нервової діяльності, підґрунтям якої є природжені особливості нервової системи, своєрідні сполучення яких (сила, врівноваженість, рухливіст
Формування характеру
Формування характеру — це тривале становлення постійних психологічних утворень під впливом об'єктивних і спеціально створе-
них для цього умов, коли дії та вчинки внаслідок їх баг
Поняття про діяльність
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, д
Способи діяльності, процес їх опанування
Поняття про вміння.Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Це стосується кожної виробничої роботи, письма, читання, гри на музичному інструменті, педагогічно
Отже, вміння - це готовність людини, що ґрунтується на знаннях і навичках, успішно виконувати певну діяльність.
Діяльність людини часто складається з цілої низки різних дій. Тому вміння її виконувати також складається з низки часткових умінь. Так, уміння водити автомашину включає такі складові, як уміння за
Види діяльності
Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три головних різновиди діяльності: гру, учіння та працю. Людині, незалежно від віку, властиві всі три р
Творчість
Будь-яка праця, фізична і розумова, може за певних суспільних умов ставати творчою діяльністю.
У різних видах праці творчість має свої особливості, зумовлені змістом і характером діяльност
Запитання для самостійної роботи
1. Чим зумовлена активність біологічних індивідів?
2. Що характеризує поведінку тварин як специфічну форму активності?
3. Що характеризує діяльність як специфічну форму людської а
Завдання та проблемні ситуації
1. У наведених нижче прикладах визначте, що належить до руху, а що — до дії:
а) щоб зупинити машину, водій збавляє газ, відключає зчеплення і на тискає на гальма;
б) щоб
Поняття про психомоторику
Виникає запитання: який людський орган обслуговує механізми емоцій, почуттів, думок, образів, рухів, пам'яті? їх обслуговує психомоторика. Психомоторика — механізм, система, функція, зливаючись у
Єдність думки і руху
Враження, що психомоторика = думка+рух, помилкове. Бо все починається з рухів. Тому що живий рух — головний регулятор нашої енергетики.Позбавити людину рухової активності — значит
Універсальність психомоторики
Психомоторика працює поза тілом. З природою і ноосферою. У неї три основні функції:
1) інструмента для «зовнішніх робіт», завдяки якому а) людина- виконавець ліпить раковину (як
Будова психомоторики
Психомоторика — жива система. До її складу входять такі відносно самостійні, але спеціалізовані складові:
1) ідеомоторика;
2) сенсомоторні процеси;
3) довільні моторні п
Ідеомоторика
Згадайте ваші почування, якщо ви стояли на краю прірви або на балконі десятого чи двадцять шостого поверху. Хіба не правда, що якась сила, до того цілком реальна сила, тягла вас униз? Реальність ці
Сенсомоторна культура
Рухи людини, її дії несуть свідомості сенсорне відображення самих себе. Але не всі рухи в процесі їх засвоєння відповідають критеріям гармонії, оптимальні за будовою і функціями. Будувати потріб
Сенсомоторна культура
Рухи людини, її дії несуть свідомості сенсорне відображення самих себе. Але не всі рухи в процесі їх засвоєння відповідають критеріям гармонії, оптимальні за будовою і функціями. Будувати потріб
Спритність - опанування рухами в екстремальних ситуаціях.
Цей вид спритності полягає в тому, що людині треба миттєво подолати перешкоду, яка заважає успішному вирішенню рухової задачі. Це вже інший спосіб регуляції рухів: використанням навички це зробит
Спритність - опанування рухами в екстремальних ситуаціях.
Цей вид спритності полягає в тому, що людині треба миттєво подолати перешкоду, яка заважає успішному вирішенню рухової задачі. Це вже інший спосіб регуляції рухів: використанням навички це зробит
Дія людини — генетичне вихідна одиниця аналізу психічного, психічної реальності.
Про важливість поняття цілісності говорив І.М. Сеченов: «Предметом психології є цілісні акти, які обов'язково включають у свою структуру поряд зі «свідомими компонентами» зовнішнє подразнення (си
Механізми регуляції дії
Психічна регуляція активності. Діяльність - механізм життя, а активність людини - здатність до дії, до діяльності.
Активність психомоторики — важлива умова діяльності
Порівняння і оцінки — діалогічні відносини в дії
Людина в дії «роздвоюється»: одна її частина здійснює регуляцію рухів, а друга — спостерігає за правильністю дії і забезпечує виперед-
жаючі рухи відображення ходу дії; цю активніс
Під час відпочинку між діями розгортається найактивніша робота механізму інтуїції.
Витрачена в процесі виконання дії енергія не лише відновлюється (регенерується) до вихідного рівня, а й зростає в певних кількостях.Значить, енергетичні ресурси людини збільшують
Отже, людина, яка прагне активно діяти і витрачати багато енергії, сама стає каталізатором механізмів індукції надлишкового анаболізму.
Щоб керувати індукцією надмірного анаболізму речовин у собі, слід додержувати законів:
1 ) закону мінімальної дії:щоб отримати позитивну — надмірну — зміну (щонайменшу) в
Знаряддя і засоби дії є продовженням наших органів рухів, їх видовженням і доповненням.
Коли дитина працює, користуючись знаряддями та інструментами, то вона не просто включає додатковий засіб у власний засіб -живий рух, а створює систему - «живий рух - інструмент — предмет». Систем
Функції психомоторики Психомоторика - орган рухів
Традиційно існувала думка, що живий рух мислячого тіла людини - суто механічне явище: просто фізична робота. І більше нічого. Що мускули? Звичайні двигуни — органи людини, які витрачають енергію,
Психомоторика — орган пізнання
Вислів «виміряти не означає пізнати» справедливий скрізь -тільки не в психомоторній активності. Виміряний рух створює цілісний образ - вузлик на пам'ять. Це зліпок, модель рухів, їхній суб'єктивни
Ось чому психомоторна система - універсальний вимірювальний прилад людини.
Технічні засоби вимірювання спеціалізовані в основному на одному показникувластивостей предметів, явищ або процесів. Психомоторна система, живий рух, що розгортається в координат
Психомоторика — корсет тіла
Що надає людській фігурі стрункості?
Гармонійно розвинена мускулатура, яка висвічує енергію життя, красу і багатство душі, створюючи джерело зовнішньої привабливості. А що це значить для
Психомоторика — живий акумулятор енергії
Сучасна психологія розглядає мускул (і психомоторику в цілому) як шостий орган чуттів.Винятковість і універсальність його полягають у тому, що мускул оперує в діях усією тріадою:
Психомоторика — орган дійового мислення
Отже, за психомоторикою ми бачимо всю людину, її здатності активно впливати на довкілля, підкоряти його собі.
Психомоторика компактна і не виходить за межі тіла (її радіус — це від
Прийняття рішення — це розрізняльна здатність морального почуття.
До речі, проектування — найбільш людська із всіх наших здатностей.
Аби підсилити здатність до відображення - можливості наших органів відчуттів, — людство створило багато приладів з дивов
Регулятори і продукти психомоторики
Механізм роботи мислення і живого руху надзвичайно складний.
Чому? Тому що орган руху і орган пізнання зосереджені в одній і тій самій конструкції мислячого тіла. Коли ви, наприклад, біжит
Механізми регуляції психомоторної дії Регуляція рухів почуваннями
Щоб навчитися плавати, треба лізти у воду. Чому?
Навчитися плавати, лише спостерігаючи рухи плавця, не можна. Учитися за підручником — нічого не досягнеш. Учитися плавати на суші, опановую
Регуляція рухів предметом
Розглянемо особливості цієї регуляції рухів на прикладах.
Уявіть собі, ви — новачок — стаєте в футбольні ворота, по яких починають бити м'ячем. А якщо ви там стояли, то уявіть свої дії. Як
Регуляція рухів образом
Порівняно недавно стало зрозумілим, що проблема виникнення чутливості, відчуттів, образу, душі — світової загадки — може бути розв'язана шляхом вивчення живого руху людини. Таким шляхом можна розв'
Зворотний вплив предмета на діяча — процес неусвідомлений. Це
неминуче і закономірне.
Втілення своїх здатностейу формі або властивостях предмета — перший процес; другий, зворотний — відкриття властивостей і сутності створюва
Символ — модель, що породжує поведінку
Символ заряджений майже нескінченною енергією і інформацією.
Символ не лише відображає (це добре робиться і словом, і поняттям та іншими знаковими системами) предмети і явища, а й несе в
Формалізована структура теми
Механізми психомоторики:перетворення енергії і інформації в психічні факти, регулятори активності, дій, вчинків людини.
Активність і розвиток
Активність — загальна характеристика людини, динаміка діяльності і джерело перетворення і підтримання життєво значущих зв'язків із світом людей і ноосфери. Активність — самостійна сила дій, розви
Створення уявлення про структуру праці
Арістотель, мабуть, був першим з мислителів, хто намітив основні контури структури праці. Він виділив чотири причини: а) матеріальну, б) формальну, в) діючу і г) цільову.
Діалектичне пер
Створення уявлення про структуру праці
Арістотель, мабуть, був першим з мислителів, хто намітив основні контури структури праці. Він виділив чотири причини: а) матеріальну, б) формальну, в) діючу і г) цільову.
Діалектичне пер
Мета праці - прогнози і проекти
Діяльність обов'язково передбачає формування мети в формі суб'єктивного образу бажаного продукту.
Причому цілі і засоби праці зумовлюють, заперечують одні одних і міняються місцями:
Засоби розвитку механізму творчості
Засоби і цілі.Система засобів розвитку включає в себе все те, що своєю силою викликає в людині рух механізму творчості, перехід від одного стану до іншого, а перетворення його на і
Продукти праці - здобутки ноосфери
Поняття духовності.Ми з вами причетні одночасно до трьох основних сфер буття:
1) природи і суспільства;
2) світу духовної і матеріальної культури - ноосфери;
Дії уміння і саморозвиток людини
Поняття про уміння.Наші дослідження праці довели, що і діти і деякі дорослі інтуїтивно в своїй роботі одночасно користуються трьома основними видами діяльності — грою, учінням і
Будова дій учіння
Без перебільшення можна сказати: учіння, з-поміж інших видів діяльності, ближче за сутністю до процесу праці, але не тотожне їй.
Як учіння, так і праця створюють певні продукти: учіння -
Наслідування
Наслідування — процес і продукт дій.Наслідування — універсальний спосіб засвоєння чужого досвіду, здатність мимовільно відтворювати рухи і дії, поведінку, манери діяльності. Але ц
Синтез засобів творчості
З'єднання функцій декількох засобів — дії-гри, дії-учіння, дії-праці в одну неподільну цілісність у людини не є самоціллю. Продукти синтезу поповнюють (а в тих, хто був пригноблений монотонною аб
Формалізована структура теми
Засоби розвитку психіки— сукупність ідей, предметів, знарядь і засобів дії - умови досягнення мети.
Механ
Творчий потенціал праці та інноваційні технології освіти
Ключові поняття теми: творчість, потенціал праці, критерії новизни, суперечності освіти, технологія, функції діяльності, сфери психіки і свідомості, свобода дії і її закони
Праця традиці
Поняття інновації
У роботі А. І. Ракітова в найбільш чіткій формі висловлені такі припущення щодо визначення і формулювання поняття новизни, що можуть бути використані для її тлумачення. Зокрема, щодо винаходу, від
Поняття технології
Майстерність — сукупність засобів, необхідних для виконання дії, яку розвиває людина; уміння використати прийоми і засоби управління своїми вчинками і діями в процесі діяльності, один із на
Діяльність як предмет вивчення
Поняття предмет вивчення має філософсько-методологічний зміст. Воно відображає універсальну основу (або, в більш обережному формулюванні, універсальну характеристику) людського світу. Діяльність
Діяльність як предмет управління
Функція діяльності як предмета управління визначає те, що підлягає організації в систему функціонування і розвитку на основі визначених психологічних і педагогічних принципів. Предмет управління
Діяльність як предмет проектування
Процес проектування діяльності — процес насичення її інноваціями, створення в її технології того, чого ще не існувало. Ці процеси можна здійснювати трьома шляхами: впливами, що трансформують смисл
Діяльність як цінність
Що проектує функція діяльності? Створює передусім ціннісну орієнтацію людини, яка діє. Ця орієнтація— вибіркове ставлення до сукупності мети і ідеалів, засобів досягнення цілей і якості продукту,
Сенсорна сфера
Відчуття себе, власних рухів і дій — сенсорика, яка завжди більш-менш тісно зв'язана з моторикою. Сенсорика — результат свідомої активності людини, пов'язаної з розподілом, або розчленуванням, відо
Перцептивна сфера
Активність сприймання людини виявляється тут у тому, що вона будь-який зв'язок (з предметом сприймання і його властивостями) завжди спрямовує в площину «для себе». Відтак активність виходить назовн
Сфера почуттів
Як структурний рівень ставлення до світу, сфера почуттів за природою відображення протилежна мисленню: почуття і мислення перебувають на різних полюсах дії, заперечують одно одне і в той же час пе
Сфера менталітету
Поняття «менталітет». Менталітет- духовна основа людини, він включає в себе її суспільну самосвідомість і є засобом практично-духовного засвоєння світу. Він містить у собі не тільк
Свідомість та інновації
Серед безлічі функцій свідомості основними є функції пізнання, освоєння предметного світу, розкриття його сутності. Разом з тим свідомість може бути спрямована на усвідомлення людиною самої себе, н
Несвідоме і потенції психічного відображення
Несвідоме — психічне відображення, не відтворене в свідомості, і людина з ним не має до певного часу відношень. Та хоч воно не виступає як предмет або явище, яке усвідомиться, але для свідомості і
Надсвідоме - потенціали духовності
Свідоме і несвідоме належить до минулого, а надсвідоме — до майбутнього. Воно існує, але ще не було в особистому досвіді людини, відноситься до того, чого ще немає. Надсвідомі змісти духовності,
Свобода дії та інноваційні технології Свобода дії в здійсненні мети
Свобода — ємне поняття, що означає особливий рівень активності людини, в нього входять цілепокладання, здійснення цілей, коротко кажучи — всі особистісні аспекти творчої діяльності, що можуть бу
Свобода дії та її можливості
Поняття «свобода» описує два відношення людини до предмета своєї дії — це і руйнування рухів і їхня повна свобода. Вільне те, що дозволене природою людському тілу і його рухам, які так або інак-
Свобода новоутворень.
Саме в дії можливості і тенденції виникнення новоутворень — запрограмованих творчих процесів — переходять в дійсність, матеріалізуються. Адже можливості мислячого тіла людини — це те, що в ниніш
Свобода дії і доцільність
Використання законів у цілісності веде діяльність у світ доцільності. Поза тим названі властивості діяльності — лише основа краси: вони перетворюються на продуктивну силу тоді, коли засвоюються в
Альтернативно-тестові завдання
1. Яким чином діяльність як предмет вивчення може впливати на ство рення нового знання?
2. Доведіть, що діяльність — це не лише предмет управління, а й пред мет саморегуляції.
Поняття про творчість
Психологія, переживаючи піднесення, інтегруючи знання, зберігаючи свою цілісність, знаходячи все у всьому, прагне пояснити внутрішній світ людини творчої. Пояснити людину, яка виконує (аб
Основні теорії творчості
Ось декілька поглядів на процеси творчості.
Інтуїтивізм — знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як «осяяння», «бачення і
Душа і творчі здібності
З чого починається душа? З дій людського тіла.
У тілі є все для процесу творчості. Це «все» має безліч різноманітних механізмів. Але оскільки йдеться про механізми творчості, нам важливо
Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.
Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане — перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі — це:
—сприймання енергії з навколишнього енергетич
Властивості гармонії
Зазвичай, коли йдеться про відкриття, винаходи або художні образи великої сили, то мається на увазі, що вони — речі гармонійні і являють собою щось правильне за формою, відповідне меті, урівноваж
Людина дисгармонійна, стикаючись із досконалою гармонією, вже за хвилину-другу почне захлинатися цією енергією і інформацією — переживає дискомфорт.
І чим менш досконала гармонія, тим людині простіше впоратися з її енергією і інформацією. Вона має можливість керувати цим
процесом. А якщо вона ще й зафіксує недоліки творів мист
Чутливість - зародок механізму творчості
Новонароджений малюк здатен отримувати, відбирати і нагромаджувати в собі енергію та інформацію і зберігати її в засіках пам'яті. Від чутливості людини до виконання її призначення - стати творцем
Чутливість — здібність — здатність — механізм.
На цих перетвореннях ми і зупинимося.
Людина народжується безпорадною. Безвладним над собою на відміну від дитинчат усіх інших живих істот. Тварини народжуються із наперед заданими і гото
Енергопотенціал — величина нашої здатності до дії (прагматичної, пізнавальної, розумової, моральної, естетичної, тобто творчої).
Але поняття «енергія» і «енергопотенціал» поки що залишаються за межами психології і тим більше її практики. Ще Арістотель у трактаті «Про душу» ввів його в науковий вжиток. Його точка зору не втра
Катарсис - відновлення гармонії людини Катарсис позитивних почуттів
Що відбувається з енергією, коли ви дивитесь комедію і трагедію?
Згадайте: ви в театрі — дивитесь комедію. Спочатку вас розбирає сміх. З розгортанням подій на сцені сила вашого сміху зрос
Катарсис негативних почуттів
Ви дивитесь трагедію. Вас охоплює страх. Страх збільшується через напруження, від непокоєння за життя людини. Страждає герой — страждаєте і ви. Страх збільшується — і вас охоплює жах.
Ви
Процеси порівнянь і оцінки предметів
Процеси оцінки предметів, явищ і прийняття рішень починаються дуже рано — вже в немовляти на другому півріччі його життя.
Однорічна дитина вже озброєна двома складовими механізму творчост
Психомоторика — орган творчості
У рік у дитини починає працювати механізм психомоторики (у тварин сенсомоторика) — це відбувається, коли дитина починає самостійно стояти і ходити. До цього часу малюк був прикутий до середовища
Механізм відображення невідчутного
З віком дії малюка, крім інших, набувають креативних властивостей; вони стають дієвим засобом поєднання минулого з сьогоденням і засобом створення майбутнього. Малюк здатен здійснювати не ли-
Мислення — психомоторика — почуття — енергопотенціал.
Що ж свідчить про початок роботи мислення?
Цей момент у житті дитини почувають (але не знають) усі: малюк починає ставити запитання, десятки, сотні запитань...Він стає «чомучкою».
Мислення — інструмент людини для пізнання властивостей предметів та явищ дійсності, які неможливо відчути, відобразити органами чуттів.
Міра всіх речей — Людина. Цю міру якості речей уже знали стародавні греки, а Протагор звів її до формули розуміння сутності людини і її творчого начала.
Правильне мислення — творіння доб
Думка - інструмент мислення
Думка — це вже розв'язана задача; відображення напрямів мислення в просторі невідомого; схема минулих дій з образом, почуттями і з предметом.
Отже, думка це: 1) інформаційна структура ді
Відображення неіснуючого
У п'ятирічної дитини вмикається і механізм уяви — здатності поетичної душі до творчості.
Свідченням того, що механізм уяви почав працювати, є те, що дитина може вільно (зрозуміло, поки щ
Уява - трансформатор нових образів
Уява і її процеси тісно пов'язані із сприйняттям, емоціями, пам'яттю, мисленням, мовою. К. Д. Ушинський зауважував: розвинена уява є приналежністю великого розуму.
Уява — це не здатність
Уява - продукт синтезу багатьох образів в один.
За змістом продукт уяви може бути в широкому діапазоні дійсності: від фантастичних мрій до творчих образів. Але так або так вони як почуття, думки і поняття стають безпосередніми регуляторами:
Уява, сенсорна сфера та інтуїція
Ми вивчали особливості процесу становлення образу залежно від активності сфер психіки — свідомості і процесів, що здійснюються під порогом свідомості. Вивчалися свідомі і сенсорні дії — якісно відм
Уява і вундеркінд
У восьмирічному віці з'являється вундеркінд, який випереджає ровесників у розвитку почуттів та уяви. Вундеркіндом стає дитина, яка:
а) вперше відчуває межу між відомим і невідомим;
Синтез механізмів відображення
Механізм творчості, механізм перетворення дискомфорту на комфорт, механізм втілення і вдосконалення гармоній існує в кожному з нас. Але для того, щоб він почав працювати, ми повинні гармонійно ро
Натхнення — творчий стан Натхнення — потяг до духовності
Духовність — це інструмент людини для перетворення дискомфорту заради комфорту і гармонії.
Отже, духовність — як людська властивість і як її інструмент — виявляється тільки в творчої люди
Натхнення — опанування властивостей природи і ноосфери.
Натхнення — це незабутні (хоча і не завжди усвідомлювані) миттєвості нашого життя. І хоча щоразу вони виняткові — в них є правила: здатність пережити натхнення характеризує енергетику людини.
Спокій - це стан душі, коли вона створює свою гармонію.
Натхнення, свобода і спокій- це не три окремих процеси, це три складові одного процесу, що народжені процесом розв'язання задачі або проблеми. Процес формується у свободу і завершу
Натхнення - акумуляція енергії та інформації.
В яких ємностях акумулюється надлишкова енергія, зароблена під час натхнення? Це дуже важливе питання. Адже якщо не акумулювати енергію натхнення, вона перегорить — і залишиться лише інформаційни
Ноосфера - вже пізнаний, освоєний, культивований логос.
Культурна розумна оболонка Землі. Сутність ноосфери — інформаційно-енергетична. Це енергія і інформація, доступні будь-якій людині, але зрозумілі їй залежно від її розвитку. Отже, ця енергія і інф
Запитання для самостійної роботи
1. Чим відрізняються активність, діяльність і творчість?
2. Чим відрізняються одна від одної основні теорії творчості?
Новости и инфо для студентов