Реферат Курсовая Конспект
Словосполучення як синтаксична одиниця - раздел Программирование, Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено Словосполучення — Це Така Синтаксична Одиниця, Що Утворюється Поєднанням Дво...
|
Словосполучення — це така синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою підрядним зв'язком і певними лексико-граматичними відношеннями і виражає єдине, але розчленоване поняття. Повнозначні слова, що входять до складу словосполучення, нерівноправні: одне з них пояснюване, а друге — пояснювальне. Пояснюване слово називається головним, опорним, або стрижневим, а пояснювальне — залежним.
Словосполучення — складне найменування явищ дійсності, в якому повнозначні слова передають окремі деталі, розрізнюючи ознаки як елементи складного поняття. Це таке поєднання повнозначних слів, яке слугує для позначення явищ дійсності в їх зв'язках і підношеннях. Отже, основною функцією словосполучення ( помиї.11 инпа, тобто функція називання. Входячи ришм і окремими снопами до складу речення як елементи його структури, слоінкінніучснняс однією ч основних синтаксичних одиниць.
Ча низкою властивостей словосполучення наближені до окремих слів: І) словосполученню, як і слову, властива номінативна функція — воно також означає предмети та явища дійсності, але дає їх повнішу, конкретнішу назву (пор.: лист і лавровий лист, вода і дистильована вода); 2) словосполучення не є комунікативною одиницею, а набуває комунікативної функції лише в реченні, входячи до його складу як структурний елемент; 3) словосполучення, подібно до слова, не має предикативних значень та інтонації повідомлення; 4) словосполучення має систему форм, або парадигму, яка зумовлена системою форм головного, стрижневого слова (пор., наприклад:розпорядження декана, розпорядженню декана, розпорядженням декана тощо).
Поряд зі спільними ознаками словосполучення і слово мають низку відмінностей. Найхарактернішими серед них є такі: 1) конкретне словосполучення утворюється у процесі спілкування за певною схемою, тоді як слово існує в мові як готова одиниця; 2) порівняно зі словом словосполучення має складнішу структуру: воно утворюється з двох або більше повнозначних слів, поєднаних підрядним зв'язком, одне з яких є головним, стрижневим, а друге — залежним; 3) словосполучення порівняно зі словом конкретніші за характером позначува-них явищ дійсності (див. наведені вище приклади), хоч в окремих випадках конкретнішу назву подає слово (пор.: суха трава і сіно).
Слугуючи «будівельним матеріалом» для речення, словосполучення тісно пов'язані з ним і мають як спільні, так і відмінні ознаки, зокрема: 1) словосполученню не властиві такі синтаксичні категорії, як предикативність і модальність, що є найхарактернішими ознаками речення; 2) на відміну від речення словосполученню не властива інтонаційна завершеність; 3) якщо словосполучення будується лише за принципом залежності одного компонента від іншого, то для речення властива більша різноманітність синтаксичних зв'язків; 4) словосполученню притаманна лише номінативна функція, а комунікативну воно іігшичнй виконує тільки в реченні; 5) у складі речення словосполучення можуть перебудовуватися і навіть розпадатися.
У кожній моїй словосполучення організуються по-своєму, т пласі иними їй законами сполучуваності слів. Саме ці законо-мірпості найбільшою мірою визначають специфіку синтаксису кожної національної мови, в тому числі й мов, найближче споріднених між собою.
§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
Слова, що входять до складу словосполучень, перебувають у певних семантико-синтаксичних відношеннях, які, у свою чергу, ґрунтуються на взаємодії їх лексичних значень і граматичних форм. Ці відношення зводяться до трьох основних різновидів: атрибутивних, об'єктних, обставинних.
Залежно від семантико-синтаксичних відношень розрізняють і три основні типи словосполучень: 1) атрибутивні; 2) об'єктні; 3) обставинні.
В атрибутивних словосполученнях у ролі головного слова виступають іменники або субстантивовані слова, які є на-івами предметів чи опредметнених понять, а в ролі залежно-
го — слова, що розкривають постійні чи змінні ознаки стрижневих, головних слів, а саме: 1) прикметники (велика земля, ясний місяць, учорашній день, батькова хата); 2) займенники, співвідносні з прикметниками (наш університет, твоя книжка); 3) порядкові числівники (дванадцятий місяць, перша весна); 4) дієприкметники (засохла квітка, виконане завдання); 5) іменники з прийменниками і без них (хата батька, людина в окулярах); 6) прислівники (робота по-новому, екскурсія нашвидкуруч); 7) інфінітив (уміння розповідати, наказ виступати).
В об'єктних словосполученнях у ролі головного слова можуть виступати: 1) перехідні дієслова, а в ролі залежного — іменники у знахідному (родовому) відмінку без прийменника (читати книжку, виконувати завдання, написати листа);
2) інші дієслова, а в ролі залежного слова — іменники в ін
ших непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них
(малювати олівцем, сказати товаришеві, розмовляти з друзями,
працювати над рукописом), а також займенники (зустрічати
його, турбуватися про когось), числівники (знайти першого),
субстантивовані слона (поважати сміливого, захоплюватися
хоробрим).; 3) іменники чи прикметники, співвідносні з діє
словами, а в ролі залежного — іменник (готовий до праці —
готуватися до праці, формування світогляду — формувати
світогляд);
Проміжними між об'єктними і атрибутивними є об'єктно-атрибутивні словосполучення, в яких залежне слово, виражене іменником з прийменником, характеризує головне слово, виражене також іменником: »а матеріалом (мор.: будинок з цегли -- цегляний будинок), за наявністю або відсутністю якихось предметів (пор.: людини беї досвіду — недосвідчена людина, птах без крил безкрилий птах, човен з мотором — моторний човен).
В обстніїишіих словосполученнях залежними словами зазвичай вистунаюіі» прислівники, а в ролі головного можуть бути: 1) дієслова (іти повільно, працювати наполегливо, відповідати добре); 2) прикметники (дуже міцний, надзвичайно уважний);
3) прислівники (надзвичайно близько, дуже погано). У ролі за
лежного слова у цих словосполученнях можуть виступати та
кож іменники в місцевому відмінку з прийменниками при
стрижневому (головному) слові, вираженому дієсловом (полю
вати в лісі, плавати в морі).
Обставинні значення можуть ускладнюватися об'єктними і передавати об'єктно-обставинні відношення. Ці словосполучення є проміжними між об'єктними й обставинними. У них стрижневим (головним) словом виступає дієслово, а залежним—імен-
ник з прийменником у значенні місця (покласти в кишеню, носити за пазухою, тримати в портфелі, капати з даху, падати з дерева).
§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
Словосполучення будуються на основі підрядного зв'язку між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв'язку полягає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній формі визначається категоріальними властивостями головного, стрижневого (підпорядковуючого). В українській мові розрізняють три типи підрядного зв'язку: 1) узгодження; 2) керування; 3) прилягання.
Узгодженням називається такий тип підрядного зв'язку, за якого форми словозміни залежного слова повністю або частково уподібнюються до форм стрижневого (головного) слова. Стрижневим (головним) словом при узгодженні виступають іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване слово, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прикметником, порядковий числівник. Наприклад: цікава книжки, прочитана книжка, моя книжка, перша книжка. І Ірії узгодженні іміна форми стрижневого (головного) слона неминуче зумовлює відповідну зміну залежного. Наприклад: шмовш'і ранок зимового райку, зимовому ранку, зимовим ранком і т. ін.
Узгодження може бути повним і неповним. Повним воно є, якщо всі можливі форми залежного слова уподібнюються формам головного (див. попередній приклад). За неповного узгодження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються не всі можливі форми залежного, а тільки їх частина. Так, у словосполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста Кисни, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті Кисві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балхаш узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера Балхаш, озером Балатон, озером Балхаш, в озері Балатон, в озері Балхаш).
Керуванням називається такий тип підрядного зв'язку, за
якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової
форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головно
го слова; пор., наприклад: читатп^пШаТр^ттщ^чиущіт
читайте, читали б та ін.) ккм^кі^дЩщ]||^|Щ;^
ням, у читанні) книжки. |«у= «осіноз^іса *,*■£■*&<>
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Гриф надано Міністерством освіти і науки України лист від червня р... Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Словосполучення як синтаксична одиниця
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов