ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Менеджмент. Поняття та зміст менеджменту. Поняття та сутність менеджменту

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Менеджмент»

ЗМІСТ

Модуль 1.

Змістовний модуль 1. Поняття та зміст менеджменту

1. Поняття та сутність менеджменту

2. Зовнішнє та внутрішнє середовище організації

3. Комунікації в менеджменті

4. Прийняття управлінських рішень

Змістовний модуль 2. Функції менеджменту

5. Планування в організації.

6. Організація як функція управління

7. Мотивація

8. Управлінський контроль

Змістовний модуль 3. Лідерство, конфліктні ситуації та ефективність

9. Лідерство

10. Управління конфліктами та стресами.

11. Ефективність управління

 

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА РОЗВИТОК МЕНЕДЖМЕНТУ

План

1. Суть понять „управління” та „менеджмент”.

2. Значення та завдання менеджменту

3. Еволюція менеджменту.

4. Синергія

5. Результат та ефективність

1. Суть понять „управління” та „менеджмент”

Нерідко нам доводиться чути, що поняття „управління” та „менеджмент” за своїм з містом тотожні, що це лише своєрідні примхи наших економістів у „копіюванні” заходу привели до підміни управління менеджментом.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт із метою зміни його стану або поведінки у зв’язку зі зміною певних обставин.

Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об’єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх або окремих, існуючих там, виробничих факторів, до яких відносяться: матеріальні, енергетичні, фінансові, трудові, інформаційні ресурси. Але ефективний результат будь-якого управління, навіть при використанні найбільш передових технологій, матеріалів, висококваліфікованих робітників, буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом, узгоджених його дій. Саме таке завдання покладається на менеджмент, що в перекладі з анг. мови означає „керівництво, завідування, вміння обходитись з чимось, вміння справлятися з роботою”. Таким чином управління – це процес ув’язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент – це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув’язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певним технологічним процесом, машиною, тощо).

У зарубіжній літературі існує чимало визначень менеджменту, але всі вони об’єднані однією основою – людськими стосунками в процесі праці, організаторськими здібностями керівників, побудовою органів управління підприємства організаціями.

Отже за визначенням П. Друкера, менеджмент – це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну й продуктивну групу. Саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток. Він є його результатом. Всюди, де ми вкладали економічні фактори виробництва, особливо капітал, ми не досягали розвитку. Розвиток – справа швидше людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії і надання їй напрямку є головним завданням, задачею менеджменту.

Поняття менеджменту є багатомірним і характеризується організаційною, функціональною та особовою складовими.

Þ Організаційна складова менеджменту – це ієрархія управління підприємством, в якій виділяються вища, середня та низова ланки.

На західних підприємствах розрізняють:

Ø топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени управління);

Ø мідл-менеджмент – середню ланку керівництва (керівники самостійний відділів);

Ø ловер-менеджмент – низову ланку керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів).

Þ Функціональна складова – це поточний процес виконання функцій менеджменту: організації, планування, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.

Þ Особова складова – це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

 

Значення та завдання менеджменту

Значення менеджменту полягає й у тому, що він об’єднує капітал та співробітників фірми. До основних завдань менеджменту відносять: Þ забезпечення існування підприємства на ринку. У відповідності з цим завданням менеджмент повинен забезпечувати…

Еволюція менеджменту

Þ домонополістичний етап ( до 1900 р.); Þ етап „наукове управління підприємством” (з 1900 р. до 1930 р. в… Þ етап „адміністративно-бюрократичний підхід” (з 1900 р. до 1930 р. в Англії, Франції, Німеччині);

Синергія

Термін „синергія” був уведений в обіг і користування американським дослідником проблем стратегічного менеджменту Ігорем Ансоффом.

Термін синергія має медичне походження і означає підсилювальний ефекти.

Стосовно менеджменту цей термін став використовуватись у другій половині ХХ століття, хоча існування синергії в менеджменті було експериментально доведено під час всесвітньо відомих експериментів Елтона Мейо на заводах Хоторна „Вестерн електрик” (1924 – 1936). Однак самі учасники експерименту на той час не усвідомили, що причина загального ефекту колективної праці пов’язана з синергією.

Синергія являє собою ефекти підвищення результативності за рахунок використання взаємозв’язків і взаємопідсилення різних видів діяльності, коли загальний ефект перевищує суму показників віддачі всіх ресурсів, що діють незалежно.

Формула синергії:

N

Ця формула показує, що загальна віддача усіх факторів в організації вища, ніж сума показників незалежного використання цих факторів підрозділами (працівниками) організації, тобто коли б вони діяли окремо. Питання про те, на скільки цей ефект перевищує асиметричну суму, пов’язане з якістю менеджменту і ступенем взаємодоповнення складових.

Основні види синергії:

1. Ринкова синергія – додатковий продаж одного або декількох продуктів (послуг) на одному або декількох інших ринків. Прикладом такої синергії виступають американські компанії „Кока-кола” та „Мак-Дональс”.

2. Економічна (затратна) синергія пов’язана зі зниженням витрат на виробництво і продаж продукції (послуг) за рахунок використання тих самих інженерних підрозділів для проектування, більш щільного завантаження наявних виробничих потужностей, каналів розподілу, утилізації відходів тощо. Це поєднання виробничих процесів істотно скорочує витрати порівняно з відокремленими процесами.

3. Технологічна синергія – трансфер технологій з однієї сфери застосування до іншої і, таким чином, відкриття нових ринків застосування наявних технологій.

4. Менеджерська синергія базується на трансфері управлінських знань, навичок, досвіду.

Результат і ефективність

Щоб діяти впродовж трива лого часу, досягати своїх цілей організація має бути результативною та ефективною.

Результативність виявляється в тому, що „робляться правильні справи”, тобто вибирається ціль, яка відповідає конкретним важливим потребам, що існують у суспільстві.

Ефективність є наслідком того, що» справи робляться правильно”, тобто належаної якості, за витрат, що забезпечують конкурентну ціну.

Результатом (успіхом) у політиці чи бізнесі є досягнення поставлених цілей.

Ефективність (продуктивність) означає співвідношення між досягненням цілей і витраченими ресурсами.

- Структурний, який полягає в тому, щоб знайти пріоритетні напрями діяльності. Важливим інструментом менеджменту тут виступає стратегічний… - Функціональний аспект пов‘язаний із раціональним поєднанням у поточній… Використання структурного підходу пов‘язане з досягненням результатів у зовнішньому середовищі.

ТЕМА 2. ЗОВНІШНЄ ТА ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ

План

1. Внутрішні змінні організації (мікросередовище менеджменту)

2. Зовнішні фактори організації (макросередовище менеджменту)

3. Чинники, що визначають макросередовище організації

 

 

1. Внутрішні змінні організації (мікросередовище менеджменту)

Внутрішні змінні – це ситуаційні чинники в межах організації, в основному, вони є результатом управлінських рішень.

Внутрішнє середовище організації містить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те що характеризує виробничий цикл і потребує уваги керівництва.

Ціль – це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Під час процесу планування керівництво розробляє цілі і доводить їх до відома членів організації.

Так бізнесові організації мають цілі зосереджені на створенні певних товарі та послуг, отримання прибутку, зниження витрат. Бюджетні організації мають ціллю надання певних послуг в рамках певних бюджетних обмежень.

Цілі підрозділів повинні робити внесок у цілі організації і не суперечити їм.

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудованих у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації.

Існує дві основні концепції відносно до структури; спеціалізований розподіл праці та сфера контролю.

Майже у всіх організаціях має місце розподіл праці за спеціалізованими лініями по горизонталі, де спеціалістів групують в межах функціональної області.

Вертикальний розподіл праці дає ієрархію рівнів управління, кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю.

Завдання – це предписана робота, що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає.

Завдання поділяють на три категорії: робота з людьми, предметами (машини, сировина, інструменти) та інформацією

Технологія – це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, Інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Всі технології поділяються на 3 категорії:

– одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво;

– масове або багатосерійне виробництво;

– безперервне виробництво.

Основною характеристикою технології у сучасному світі стає мінливість.

І. Ансофф виокремив три рівні мінливості технології, які впливають на діяльність організації:

- стабільна технологія, яка в основному залишається незмінною протягом усього життєвого циклу попиту (виготовлення консервів, продуктів харчування традиційного асортименту);

- плідна технологія, яка у своїй основі залишається тривалий час, але постійно вдосконалюється (гнучкі автоматизовані системи, роторні лінії, комп'ютерні технології, зокрема ПЗ Microsoft office);

- мінлива технологія, коли в період життєвого циклу попиту з'являються нові базові технології (наприклад телевізори від лампових до цифрових).

При цьому можна виокремити такі основні результати зміни технології, які впливають на стан внутрішнього середовища організації:

– використання нової технології забезпечить випуск конкурентоспроможної продукції (як за якістю, так і за витратами на її виготовлення), отже, організація має відчути момент, коли існуюча технологія вичерпала свої можливості, і своєчасно змінити її, щоб не ослабити свої конкурентні позиції;

– запровадження нової технології вимагатиме від працівників, що її обслуговують нових знань. Це зумовить необхідність їх навчання чи перепідготовки. Деякі працівники можуть опиратися таким змінам і тому організація може зіткнутися з дефіцитом кадрів;

– нова технологія може значно змінити склад і способи вирішення управлінських завдань, що зумовить потребу в перерозподілі функцій та зміни організаційної структури.

Стрижнем внутрішнього середовища є персонал організації. Для досягнення цілей організації необхідно враховувати такі характеристики: здібності, обдарованість, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору.

У мінливому зовнішньому середовищі організація повинна бути максимально гнучкою, це можливо досягти за рахунок формування певної організаційної культури. Організаційна культура – є складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово приймаються та поділяються всіма членами колективу. Вона дає змогу забезпечувати гармонізацію колективу та Індивідуальних інтересів працівників, мобілізувати їхню ініціативу, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації і поведінку.

2. Зовнішні фактори організації (макросередовише менеджменту)

Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, що діють за межами фірми і непідвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище поділяється на середовище прямого та опосередкованого впливу Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили: конкуренти, покупці, постачальники, органи державного регулювання, інвестори, маркетингові посередники, профспілки, мас-медіа тощо.

Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспективи розвитку, сприятливі чи не зовсім тенденції, його вплив відчувається згодом, воно лише визначає напрямки процесів в економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Сюди належать: політичні та соціокультурні фактори впливу, стан економіки, НТП, законодавчо-політичні чинники, міжнародні відносини, стосунки з місцевим населенням.

До факторів економічного середовища належать: рівень і темпи інфляції, зростання і коливання курсу національної валюти по відношенню до валют інших країн, можливість одержання кредиту, відсоткова банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність населення, глобалізація

Політичні чинники. Ця група факторів постійно має бути в полі зору керівників, оскільки нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують довгострокових Інвестицій, водночас добре себе почувають торгівельні підприємства. У період політичної активності (вибори) відкриваються нові можливості для ЗМІ. Політичні фактори впливають на стосунки і з іноземними партнерами.

Соціокультурні фактори формуються в рамках конкретного суспільства й відображають особливості основних поглядів, цінностей і норм поведінки людей, що впливають на прийняття управлінських рішень. До них належать: ставлення людей до самих себе й до інших, до суспільних інституцій, до природи, до освітніх культурних цінностей.

Науково-технічні чинники. Керівникам підприємств необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних Інновацій. При цьому велику увагу слід приділяти наукових винаходам чи відкриттям, які можуть істотно вплинути на подальше використання наявних технологій, роблячи їх мало перспективними. З іншого боку, пропонуючи ринкові науково-технічні розробки, слід подбати про їх належний інформаційний та Інженерний супровід. Оскільки дуже часто перспективні новинки не можуть знайти застосування через непідготовленість ринку до їх сприйняття.

Екологічні чинники. До основних факторів впливу на довкілля, які слід враховувати і прогнозувати у підприємницькій діяльності належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин, рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище, надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем і великих технологічних утворень (газо-, нафто перегоні в), кількість і якість продукції, що виробляється її безпечність і утилізаційна придатність, якому розташоване підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), й розміри можливих незворотних негативних наслідків.

Міжнародні чинники можна згрупувати у три великі сфери: економічні (ринки ресурсів товарів, дохід на душу населення ,курси обміну валют, інфраструктура), законодавчо-політичні (більший чи менший ризик ведення бізнесу в іншій країні: обмеження, тарифи, квоти, система податків), соціокультурні (стиль повсякденного життя, поведінка партнерів, панівні в суспільстві цінності).

Характеристики зовнішнього середовища:

1. взаємозв'язок чинників зовнішнього середовища – це рівень сили, з якою зміна одного чинника діє на інші;

2. складність – це кількість факторів, на які організація повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактору;

3. рухливість середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

4. невизначеність – відносна кількість інформації про середовище і впевненість у її достовірності.

 

Чинники, що визначають макросередовнще організації

Розглянемо яким чином кожен з факторів зовнішнього середовища може впливати на досягнення цілей організації. Споживач — арбітр, примхливий і прискіпливий господар становища, і переможе в… У змаганні за споживача, необхідно враховувати два головних принципу маркетингу:

ТЕМА 3. КОМУНІКАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ

План

1. Поняття та характеристика комунікацій

2. Канали та засоби комунікацій

3. Комунікаційні бар’єри

 

 

Поняття та характеристика комунікацій

Усі функції менеджменту взаємопов'язані і починають діяти при наявності в організації певної системи комунікацій.

Спільна (колективна) діяльність людей передбачає контакти між ними у вигляді обміну необхідною інформацією. Тільки на цій основі люди, об'єднані в організацію, можуть досягти своєї мети. Будь-яка організація, навіть дуже малочисельна, обов'язково має відповідну систему комунікацій.

У вузькому розумінні слова комунікація — це обмін інформацією між двома й більшою кількістю людей. Тобто основним матеріалом комунікації є інформація.

Увага!

Управління має справу з величезним масивом інформації, яка безперервно збільшується в міру росту об'ємів виробництва продукції. В цілому обсяг інформації зростає майже пропорційно квадрату росту об'єму виробництва.

М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі підкреслюють, що комунікації виникають між:

– організацією та зовнішнім середовищем (споживачами, державою і т. д.);

– підрозділами та працівниками організації (між різними рівнями управління організацією, між керівниками й підлеглими, між неформальними організаціями тощо).

 

Весь шлях від джерела інформації (відправника) до отримувача називається каналом комунікації

Канали можуть бути формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні), Формальні канали встановлені адміністративно й зв'язують працівників як по вертикальних, так і по горизонтальних щаблях управління. До неформальних каналів комунікацій відносяться ті, які не співпадають із офіційно встановленими.

 

 

 

Увага!

Для ефектнішого функціонування виробничих колективів необхідно, щоб в організації діяли як формальні, так і неформалі,» комунікації, які повинні бути збалансованими.

Якщо організація володітиме лише системою формальних комунікацій, то процес проходження інформації буде бюрократизуватися. Якщо домінуватиме система неформальних комунікацій, то це призведе до розповсюдження чуток, які заважатимуть нормальній діяльності.

 

Канали та засоби комунікацій

Формальні комунікації – передбачені організаційною структурою. Формальні комунікації поділяються на вертикальні та горизонтальні та діагональні. До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору. … Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією…

Комунікаційні бар’єри

1. Конкуренція між повідомленнями. У ситуаціях, коли на отримувача одночасно діє кілька джерел інформації, адресат надає перевагу тому повідомленню,… 2. Сприйняття повідомлення адресатом.Сприйняття в теорії комунікації… 3. Мова, логіка, абстракція.Мова є основою для більшості комунікацій. Практика управління підтверджує, що менеджер…

ТЕМА 4. РОЗРОБКА ТА УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

План

1. Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту

2. Умови прийняття управлінських рішень

3. Технологія розробки рішень

 

 

Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту

До рішення відносяться як малозначний вибір одягу чи взуття для роботи, так і вибір місця навчання, роботи чи супутника життя. Хоч, як правило,… Однак в управлінні організацією прийняття рішення - більш систематизований… Відповідальність за прийняття важливих організаційних рішень-важка моральна ноша.

Умови прийняття управлінських рішень

Право прийняття рішень мають усі менеджери, але відповідні групи їх можуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, загальні рішення можуть… Кожен може прийняти рішення, володіючи достатньою інформацією. Хороший… Закони вихідних даних Спенсера

Технологія розробки рішень

Управлінський процес - це комплекс взаємопов’язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв’язання конкретних завдань… Операція вменеджменті – це частина управлінського процесу, яка є роботою… – інформаційно пошукові;

ТЕМА 5. ФУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ

1. Сутність планування. Стратегічне планування

2. Варіанти стратегічного вибору

3. Формулювання цілей та місії організації

4. Дерево цілей

5. Реалізація стратегічного плану

 

Сутність планування. Стратегічне планування

Передумовою планування є прогнозування. Воно являє собою виявлення об'єктивних (реальних) тенденцій, станів розвитку бізнесу в майбутньому, а також… Прогнози будуються відповідно до мети фірми, яка використовується як базис в… Планування є головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції. Менеджер, займаючись…

Варіанти стратегічного вибору

- за характером галузі та макросередовища; - за характером виробництва і реалізації конкурентних переваг. за характером галузі та макросередовища

Лідерствоза цінами.

Лідерство за цінами, як слід розуміти з назви, — це стратегія, що обирається підприємствами, головним інтересом яких є звернення до покупців, які бажають платити якомога менше за товари чи послуги, які вони отримують. Для таких підприємств характерні низькі ціни за рахунок низьких виробничих та збутових витрат та великих обсягів. Вони в змозі різко зростати завдяки великій частці клієнтури, яку обслуговують. їх девізом може бути вислів: "Ніхто не робить це дешевше".

Диференціація.

Фокусування.

Фокусування або стратегія спеціалізації передбачає побудову конкуруючого "вістря" і вихід на ринкову позицію через постачання та обслуговування певних особливих, унікальних потреб певної групи покупців, концентрацію на обмеженому географічним простором ринку, або концентрацію на певному специфічному використанні виробу.

Визначальною рисою стратегії фокусування є те, що фірма спеціалізується на обслуговуванні лише частини загального ринку. Особливою передумовою є те, що підприємство може обслуговувати вузький, обмежений ринок більш ефективно або більш продуктивно, аніж суперники, що займають ширший ринок.

 

Формулювання цілей та місії організації

- визначення місії організації; - формулювання організаційних цілей (довго, середньо - та… - розробка забезпечуючи проектів: політики, тактики, процедур, правил та бюджетів.

Дерево цілей

«Дерево цілей» можна визначити, як «цільовий каркас» організації, явища чи діяльності. Загальний вигляд «дерева цілей» показано на рис. 3.6: Мета — це ідеальне уявлення про характер діяльності та можливості об’єкта,…  

Реалізація стратегічного плану

Тактикаявляє собою конкретні оперативні короткострокові дії, тобто це інструмент негайного сприяння впровадженню в життя перспективних намірів. Наприклад реклама є тактикою по відношенню до стратегії збільшення обсягів… Характеристики тактичних планів:

Тема 5. Функція організація діяльності

1. Зміст організаційної функції в менеджменті

2. Делегування, повноваження, відповідальність підзвітність

3. Типи повноважень

4. Поняття організаційних структури. Основні класи організаційних структур

 

Зміст організаційної функції в менеджменті

Термін „Організація” використовується у таких значеннях:

- як система, і зокрема, як система управління, що розглядається як єдиний організм;

- як стадія процесу управління, призначена для створення нової, або реорганізації чи ліквідації діючої системи;

- як господарюючий суб'єкттощо.

У широкому розумінні, термін "організація" означає певний порядок, а підвищення рівня організованості — впорядкування.

Склад організаційних функцій передбачає три основні фази, кожна з яких, в свою чергу, теж складається з трьох етапів (табл. 1.1) :

Таблиця 1.1

Фази організаційного процесу

 

п/п	Основні фази організаційного процесу	Функції, що здійснюються в межах кожної фази
1.	Фаза почину (ініціювання) бере початок від першого задуму організації до стадії реального формування апарату організації	а) визначення завдань організації; б) визначення способів їх вирішення; в) забезпечення здійснення.
	Фаза облаштування (координації) триває від початку формування до поточної діяльності	а) визначення системи необхідних видів діяльності; б) визначення складу виконавців; в) забезпечення стимулювання виконавців.
	Фаза розпорядча (адміністрування) здійснюється у сформованому апараті зо визначеними напрямами як поточне керівництво діяльністю організації	а) делегування повноважень та обов'язків; б) визначення змісту розпоряджень; в) забезпечення виконання розпоряджень

Організація як функція менеджменту— це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети. Отже, попередньою умовою для створення структури підприємства є формування стратегії, а основна мета організаційної функції в менеджменті — забезпечити перехід від стратегії до структури.

Організаційну функцію часто розглядають як процес розподілу обов'язків і координацію зусиль персоналу для забезпечення максимальної продуктивності у досягненні наперед визначеної мети діяльності.

Практичним результатом виконання організаційної функції є:

- затвердження структури виробництва, структури органів управління, схеми взаємозв'язків між підрозділами;

- регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій, встановлення прав й обов'язків органів управління та службових осіб;

- затвердження положень, інструкцій;

- підбір, розстановка кадрів і формування штатів працівників у керуючі

 

Делегування, повноваження, відповідальність, підзвітність

Якщо завдання не делегуються іншим працівникам, керівник змушений виконувати його сам, тобто делегування – це акт, який перетворює людину в… Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси організації та… Повноваження делегуються посаді, а не індивіду, який займає її в даний момент. В організації межі повноважень…

Типи повноважень

Лінійні повноваження — це повноваження, які передаються безпосередньо від керівника підлеглому І далі іншим підлеглим. Саме лінійні повноваження… Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління. Процес… Враховуючи особливості цих функцій, виділяють три типи штабного апарату.

Поняття організаційних структур. Класи організаційних структур

1) вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками; 2) інформацію, яка передається цими каналами. Організаційну структуру за горизонталлю поділяють на окремі ланки, а по вертикалі — на ступені управління

Тема 6. Функція мотивація

1. Суть мотивації

2. Змістові теорії мотивації

3. Процесуальні теорії мотивації

 

Суть мотивації

Те, що на людей можна здійснювати вплив для реалізації задумів, відомо давно. Так званий метод ''батога та пряника", тобто позитивного… Теорії мотивації засновані на результатах психологічних досліджень і… Змістові теорії мотивації пов'язані з ідентифікацією внутрішніх спонукань (потреб), що змушують людину діяти так, а не…

Змістові теорії мотивації

Змістові теорії намагаються визначити потреби, що спонукають людей до дії. Вони аналізують людські потреби та допомагають керівникам зрозуміти, які винагороди за працю люди цінуватимуть, а які ні. Це робиться при визначенні обсягу та змісту роботи виконавців.

До змістових теорій мотивації належать чотири основних, які вже стали класичними: Маслоу, Алдерфера, МакКлелланда та Герцберга.

П’ятирівнева ієрархія потреб Маслоу

   

Теорію ЖВЗ Альдерфера

Дана теорія більше (порівняно з Маслоу) відповідає індивідуальним відмінностям між людьми. Такі змінні величини як виховання, вплив сім'ї, суспільне…

Теорія трьох потреб МакКлелланда

Потреба влади визначається як бажання, послідовне намагання впливати на інших людей з якоюсь метою, контролювати їх, визначати їх поведінку чи брати… Потреба успіху задовольняється в процесі виконання, доведення роботи до… Потреба в причетності реалізовується: час соціальної взаємодії та спілкуванні. Йдеться про налагодження і…

Двухфакторна теорія Герцберга

За результатами відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, якій виділив дві категорії; гігієнічні чинники та мотиватори (табл. 2.2).   Таблиця 2.2.

Процесуальні теорії мотивації

У процесуальних теоріях аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вона обирає конкретний вид поведінки Процесуальні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, і поведінка людини визначається не тільки ними. Згідно з процесуальна теоріями, поведінка людини є функцією її сприйняття та сподівання, це пов'язано з конкретною ситуацією.

Ми розглянемо теорії: теорію очікування, теорію справедливості, підкріплення.

Теорія очікування В. Врума

Очікування розглядається, як оцінка даною особистістю ймовірності здійснення певної події. При аналізі мотивації до праці теорія очікування… Очікування відносно витрат праці — результатів(ВП — Р) — це співвідношення між… якості з мінімальними витратами матеріалів, керівництво підвищить його професійний розряд. Якщо прямої залежності між…

Теорія справедливості

Баланс та відчуття справедливості відновлюється за рахунок зміни рівня зусиль, що витрачаються, або зміни рівня отриманої винагороди. Отже… Основний висновок теорії полягає у тому, що люди намагатимуться зменшити… Мотиваційна теорія підкріплення розглядає взаємозв'язок між поведінкою та її наслідками, зосереджуючись на зміні або…

Таблиця 3.1

Застосування різних термінів підкріплення

 

Тема 7. Функція контролю

1. Сутність контролю

2. Види контролю

3. Процес контролю

4. Поведінкові аспекти контролю

5. Характеристики ефективного контролю

Сутність контролю

Контроль — це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.

  Рис.1.1. Схематичне зображення функції менеджменту контроль

Види контролю

1. Характеристики, пов'язані з простором, засновані на наявності летучого та стаціонарного контролю. Летучий контроль передбачає необхідність виїзду… 2. Залежно від якісних характеристик розрізняють одиничний, множинний (тобто… 3. За характером стосунків суб'єкта та об'єкта контролю, тобто між тими, хто контролює і кого контролюють, розрізняють…

Процес контролю

Суть процесу визначають такі характеристики: змістова, організаційна і технологічна. Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу… Процес контролю поділяється на кілька послідовних етапів:

Встановлення стандарту

Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування — критерії, за якими оцінюється дія… Існує три форми норм функціонування: числова, шкальна і дескриптивна. При… При шкальній формі використовуються якісні параметри — дизайн, зручність в експлуатації тощо. Вони ранжуються за…

Вимірювання фактичного результату виконання

Процедура виміру фактичного результату виконання — це засіб отримання необхідної інформації для суб'єкта управління та контролю.

До основних типів виміру в процесі виробництва належать фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір відображає форму, розмір, зовнішній вигляд об'єкта контролю. Основні одиниці фізичного виміру — штуки, метри, тонни, гривні тощо. Динамічний вимір характеризує рівень використання тих чи інших ресурсів за відповідною якістю чи властивістю, наприклад, інтенсивність, темп, питома вага, повторюваність. Прикладами одиниць динамічного виміру можуть бути показники фондовіддачі, енергоозброєності, рівня продуктивності.

Оцінка результатів виконання

Стадія порівняння фактичного та очікуваного результатів безпосередньо стосується ходу виконання господарської операції. При цьому відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій.

Коригуючи дії

Контрольні звіти є індикаторами відхилень від плану. За результатами цих звітів досліджуються причини проблем, розробляються варіанти їх подолання і виправляється стан справ застосуванням коригуючих дій.

Існує два типи коригуючих дій:

1) за рахунок внутрішніх зусиль і резервів, без зміни показників затвердженого плану, виконання виробничої програми досягається в повному обсязі;

2) змінюються плани, їх обсяги, номенклатура продукції.

Корекція може бути негайною чи відстроченою.

Можуть бути такі поведінки застосування корегуючи дій:

- ліквідація причин відхилення (наприклад, зміна профілю продукції, що випускається при її моральному старінні);

- пошуки кращого способу пристосування до зовнішніх умов;

- перегляд планів і стандартів;

- відсутність впливу при нормальному функціонуванні.

 

Поведінкові аспекти контролю

Люди є невід'ємним елементом контролю. Тому при розробці процедури контролю менеджер повинен брати до уваги поведінку людей. Менеджери часто… Ідея, що лежить в основі бажання зробити процес контролю наочним, полягає не в… Співробітники організації знають, що для оцінки результативності їхньої діяльності керівництво застосовує різні методи…

Тема 8. Керівництво та лідерство

1. Суть лідерства

2. Форми впливу та влади

3. Типологія керівництва

4. Теорії особистих якостей та повідінкові теоріїї лідерства

5. Ситуаційні підходи до керівництва та лідерства

 

Суть лідерства

Трудовий процес протікає в соціальних групах. У кожній конкретній групі діє індивід, до якого прислухаються і придивляються інші люди. Це лідер. Він… а) за каналом авторитету (члени групи визнають перевагу лідера перед іншими в… б) за каналом харизматичних властивостей (людяність, ввічливість, моральність). У реальному житті все це виливається в…

Форми впливу та влади

У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади): - влада керівника над підлеглими тим більша, ніж вища залежність підлеглих від… Ця залежність може набувати різних форм прояву — прямо чи опосередковано підлеглі залежать від управлінських рішень.…

Типологія керівництва

Автократичний тип керівника відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади,… Керівник автократичного типу догматичний, прагне підпорядкувати весь колектив… Керівники демократичного типу, на відміну від автократів, прагнуть до надання підлеглим більшої самостійності…

Теорії керівництва

Теорії особистих якостей лідера

Моделі великої п'ятірки. Чинниками великої п'ятірки є: 1. Екстравертність. Риса особистості, що вказує на ступінь товариськості,… 2. Покладливість. Риса особистості, що вказує на ступінь, до якого особа зберігає добрий характер, здатна до…

Поведінкові теорії лідерства

Теорії „Х” та „Y” МакГрегора

Теорія "X" заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно… Це песимістичне переконання щодо ставлення працівників до роботи грунтується… - людина не хоче працювати,

Теорія "Z".

Вихідним пунктом концепції Оучі є положення про те, що людина — основа будь-якої організації, і від неї насамперед залежить успіх її… Згідно з цією теорією "Z" ефективне управління має охоплювати… Теорія "Z" передбачає задоволення потреб нижчих рівнів в ієрархії Маслоу, турботу про добробут працівників.…

Теорія Таннебаума-Шмідта

Ліберальний стиль керування. Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівника. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу… Порівняння ліберального стилю з автократичним, які проводив К. Левін,… 1) автократичне керування порівняно з ліберальним домагалося виконання більших обсягів роботи, проте призводило до: …

Стилі лідерства Р. Лайкерта

Таблиця 4.1 Стиля лідерства Лайкерта Система 1 Система 2 Система…  

Решітка менеджменту Р. Блейка та Д. Мутона

Автори доводять, що керівники організацій діють за двома паралельними напрямами: зосереджують увагу на виробництві і на людях. Залежно від акценту… Ця решітка подає 5 базових типів поведінки керівника: 9:1—диктатор (авторитарний, директивний тип управління); головну увагу приділяє виробництву і недостатньо уваги…

Ситуаційні підходи до керівництва і лідерства

Розглянемо моделі, які здобули найбільше визнання: ситуаційна модель керівництва Фідлера, "теорія ситуаційного лідерства" Герсі та Бланшара „Життєвий цикл”.

Модель Фідлера

1. Стосунки між керівником та членами колективу.Передбачає деяку лояльність підлеглих, їх довіру до керівника і привабливість його особистості… 2. Структура завдання — звичність завдань, чіткість їх формулювання та… 3. Посадові повноваження — обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керівника, яка дозволяє йому використовувати…

Теорія життєвого циклу

На рис. 5.2 представлено чотири стилі лідерства: давати вказівки, "продавати", приймати участь, делегувати. Перший стиль S1 вимагає, щоб… Другий стиль — S2 — передбачає високий ступінь направленості і на завдання, і…  

Тема 9. Управління конфліктними ситуаціями

1. Сутність конфлікту, його види

2. Причини конфліктів

3. Способи розв’язання конфліктних ситуацій

4. Стреси, причини їх виникнення

 

Сутність конфлікту, його види

1) зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів; 2) відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами; 3) внутрішній дискомфорт однієї особи.

Причини конфліктів

Основними причинами конфлікту вважаються:

- розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання кілька сторін);

- різниця у цілях(спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість);

- взаємозалежність у досягненні результату(вимагає співробітництва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими);

- різниця в уяві та цінностях(відсутність об'єктивної оцінки ситуації);

- незадовільні комунікації(відсутність повної та достовірної інформації);

- різниця у досвіді та манері поведінки,

Різка зміна подій чи умов.

Розподіл ресурсів. Будь-яка загальна власність, в нашому випадку спільні організаційні ресурси (сировина, матеріали, обладнання, виробничі… Різниця у цілях. Кожна організація, як правило, складається з кількох… Взаємозалежність у досягненні результату. У випадках, коли вимагається координація, узгодженість і взаємодія багатьох…

Характеристики темпераменту

Оцінка людей за якостями темпераменту надає менеджерові персоналу надійну методику дослідження підлеглих. Характер— це сукупність постійних психологічних якостей, що визначають лінію… Його можна приблизно визначити так:

Способи розв’язання конфліктних ситуацій

До арсеналу структурних методівналежать: - роз'яснення вимог до змісту роботи (делегування окремим особам чи… - принцип використання ієрархії (звернення до керівника) при вирішенні конфліктних ситуацій. Ієрархія визначає порядок…

Стреси, причини їх виникнення

Зовнішні ознаки того, що людина переживає стрес — психічні та нервові розлади, захворювання, агресивність, апатія, роздратування, неадекватна… Стрес — явище розповсюджене. Його можуть викликати як фактори, що пов'язані з… Організаційні факториможна умовно розподілити на п'ять підгруп:

Тема 10. Ефективність управління

1. Зміст категорії “ефективність управління”

2. Концепції визначення ефективності управління

3. Підходи до оцінки ефективності управління

Напрямки підвищення ефективності управлінської праці

Управління, як і будь-який інший вид діяльності, вимагає своєї конкретної оцінки, визначення його ефективності. Поняття "ефективність управління" не одержало поки чіткого… Трохи інший зміст вкладається в поняття "ефективність управління", що пов'язано, насамперед, з…

Концепції визначення ефективності управління

У практичній діяльності доцільно використовувати будь-яку з наведених нижче концепцій в залежності від ситуації. Рис. 11.1. Концепції та підходи до визначення та оцінки ефективності управління

Підходи до оцінки ефективності управління

Інтегральний підхід до оцінки ефективності управління ґрунтується на побудові синтетичного (інтегрального) показника, який охоплює декілька… Інтегральний підхід з’явився як один із варіантів подолання головного недоліку… Принципова формула розрахунку синтетичного показника ефективності управління (W) має наступний вигляд:

Напрямки підвищення ефективності управлінської праці

· просування за службою; · забезпечення прийнятного рівня освіти; · набуття практичного досвіду;