рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Розділ 3.Літосфера

Розділ 3.Літосфера - раздел Философия, Географія Внутрішня Будова Землі. Згідно З Науковими Даними У Будові Нашої Пла...

Внутрішня будова землі.

Згідно з науковими даними у будові нашої планети розрізняють три основні частини: - ядро, мантія та земна кора.

Ядро– наймасивніша (найщільніша) внутрішня частина Землі. Воно складається з речовин, що мають властивості металів. Радіус ядра становить близько 3 500 км. Температура в ядрі сягає 4 000 – 5 000*С.

Мантія - це найбільша за об*ємом частина планети (4/5 об*єму Землі). Речовина мантії перебуває в твердому стані. Тільки на глибині близько 150 – 200 км від поверхні у верхній частині мантії є в*язкий шар – астеносфера. Температура речовини мантії з наближенням до поверхні Землі знижується від 4 000* до 1 000*С.

Вище від мантії лежить земна кора – верхня тверда оболонка літосфери. Товщина земної кори становить 5 – 10 км під океанами, 70 – 80 км – у горах на суходолі. Порівняй із товщиною мантії та ядра – це наче тонка плівка.

 

БУДОВА Й ТИПИ ЗЕМНОЇ КОРИ.

Отже, земна кора має різну потужність під материками та океанами, що пояснюється віком і різним складом гірських порід.

На материках виокремлюють три основні шари:

1) Верхній, що складається з осадових порід

2) Середній – гранітний з переважанням твердих гірських порід

3) Нижній – базальтовий, який сформувався в основному процесі застигання магми. Він залягає на верхньому шарі мантії й має суцільне поширення.

Позаяк під океанами земна кора молодша за материкову, там є два шари – осадовий і базальтовий. Відповідно виділяють два типи земної кори:

- Континентальний

- Океанічний

У перехідній зоні між материками й океанами розрізняють субконтинентальний та субокеанічний типи. Земна кора разом із верхньою частиною мантії (до шару астеносфери) – утворюють тверду оболонку Землі – літосферу. Отже, товща літосфери становить 150 – 200 км.

 

 

ВНУТРІШНІ ПРОЦЕСИ В ЗЕМНІЙ КОРІ.

Глибинні шари Землі мають дуже високу температуру і перебувають під величезним тиском шарів, що лежать вище. Температура і тиск справляють значний вплив на складні процеси, що відбуваються в літосфері. Зокрема спостерігаються такі явища, як переміщення окремих ділянок літосфери і магматизм.

Рух літосферних плит.Досліджуються за допомогою космічних апаратів. Літосфера не є суцільною оболонкою. Вона розчленована глибокими тріщинами (рифти) на величезні блоки, які називаються літосферними плитами. Вони дуже повільно (1 – 6 см на рік) переміщуються по в*язкому шару мантії немов пінопласт у воді. Літосферні плити рухаються в різних напрямках, розходячись або сходячись. Вони бувають материкові та океанічні. Ці рухи можна визначити лише за допомого точних приладів, а оку людини вони не помітні. Їх називаються повільними горизонтальними рухами літосферних плит. У разі зіткнення краї плит деформуються, утворюють складки, тобто гори. Так, у районах зіткнення материкових літосферних плит, виникли Карпати, Кримські гори, Гімалаї, Анди, Кордильєри. Вікові горизонтальні рухи літосферних плит називають – складкоутворюючими. У районах розходження літосферних плит, особливо в се­редній частині океанів, зокрема в Атлантичному, утворюються улоговини з глибинами 1 000 метрів і більше, завширшки в десятки кілометрів. У районах зіткнення материкової та океа­нічної літосферних плит з’являються глибоководні жолоби й вулканічні острови. Наприклад, Маріанський жолоб і Маріанські острови в Тихому океані. Крім повільних горизонтальних рухів, окремі частини літосферних плит можуть опускатися чи підніматися вертикально. Оскільки це відбувається впродовж декількох століть їх називають – повільними вертикальними рухами літосферних плит. Свідченням цих рухів в Україні є залишки давньогрецького міста Херсонеса в Криму. У результаті опускання земної поверхні нині вони наполовину затоплені водами Чорного моря. Малорухомі ділянки земної кори є основою кожної літосферної плити і називаються платформами. Між літосферними плитами (на їх окраїнах) розташовані відносно рухомі ділянки земної кори – області складчастості. У рельєфі платформи відповідають рівнинам, області складчастості – гірським системам материків і дна океанів.

Виділяють 7 великих літосферних плит:

- Африканська

- Євразійська

- Тихоокеанська

- Північноамериканська

- Південноамериканська

- Індоавстралійська;

- Антарктична.

- А також ряд малих за розміром (плита Дрейка, плита Наска, Аравійська плита, Філіппінська плита, плита Кокос, Карибська плита, та ін. )

КАТАСТРОФІЧНІ ЯВИЩА В ЛІТОСФЕРІ.

Внутрішні сили Землі виявляються і в раптових катастрофічних руйнуваннях. Глибокі тріщини розколюють земну поверхню. Внаслідок підземних рухів руйнується все на землі. Такі явища називаються землетрусами і відносять до розривних рухів літосфери. Землетруси спричиняють розриви та зміщення у глибинах земної кори, навіть у верхніх шарах мантії, які передаються на великі відстані й викликають струси земної поверхні. Енергія, що вивільняється під час цих зміщень, за потужністю = вибуху декількох десятків ядерних бомб. Вона поширюється сейсмічними хвилями (від грец. Слова «сейсмос» - землетрус) від осередка землетрусу (гіпоцентра) до поверхні Землі, як хвиля від кинутого у воду каменя. Місце на поверхні Землі, що розташоване над осередком, називають епіцентром землетрусу. Руйнування там найбільші. Чим далі від нього тим сила землетрусу слабшає. Сила землетрусу вимірюється в балах від 1 до 12(на мал).

Що року на нашій планеті у середньому реєструють 300 тис. землетрусів. Найчастіше вони зароджуються в зоні зіткнення літосферних плит під час складкоутворення. Ці області називають сейсмічними поясами. В Україні землетруси бувають до 6 – 7 балів у Карпатах та Кримських горах. До активних осередків належать молоді складчасті області, серединно-океанічні хребти тощо. На картах їх позначають штриховкою червоного кольору. Підводні землетруси в межах океанів збурюють велетенські хвилі (до 60 м), які спустошують узбережжя. Вони називаються цунамі, що в перекладі з японської означає «хвиля в гавані». У відкритому морі висота хвиль зазвичай невелика. Найбільшої висоти цунамі досягають у вузьких бухтах.

Так у грудні 2004р. поблизу о. Суматра, що в Індійському океані, стався землетрус силою у 8,5 бала. Хвилі заввишки до 15 м досягали берегів Індії, Шрі-Ланки, Таїланду, Мальдівських островів і спричинили великі руйнування. Такого цунамі не було понад 100 років.

Передбачити землетруси дуже важко. Для вивчення цього явища глибоко під землею будують сейсмічні станції. Високочутливі прилади – сейсмографи фіксують найменші коливання земної кори. На сьогодні виявлено близько 70 видів тварин, які відчувають наближення землетрусів і виразно реагують. Усі види руху літосфери спричиняють зміни рельєфу поверхні, на якій вони відбуваються.

 

МАГМАТИЗМ. У верхній частині, як вже відомо, є шар астеносфери. Її речовина перебуває у в*язкому стані й має високу температуру. Саме тут утворюється магма – розплавлена речовина мантії, насичена газами. Під тиском магма може підніматися по тріщинах у земній корі. Це явище дістало назву магматизму.

Магматизм – це процес утворення і руху магми від шару астеносфери до поверхні Землі.

Розрізняють внутрішній та зовнішній магматизм. Внутрішній коли магма не досягає земної поверхні й застигає в тріщинах і порожнинах земної кори. Якщо це трапляється близько до поверхні, то утворюються невисокі гори. Наприклад, гора Аюдаг у Криму. Канал, яким піднімається магма, називають жерлом вулкана. Жерло закінчується кратером. Це вияв зовнішнього магматизму, або вулканізм. Як виникає вулкан? З вузьких тріщин земної кори підносяться стовпи диму, чути вибухи, вивергаються каміння різної величини (так звані вулканічні бомби) і попіл. Хмари гарячого попелу, осідаючи, покривають землю товстим шаром. У повітрі попіл змішується з дощовими краплями й падає на землю у вигляді липкового бруду. У багатьох місцях випливає лава, її розжарені потоки яскраво світяться в темряві. Охолоджуючись лава застигає у вигляді вулканічних конусі, які згодом утворюють цілі гірські хребти (наприклад, вулканічний хребет у Карпатах, що скл з згаслих вулканів). Нині є вулкани, із яких вивергається лава, такі вулкани називають діючими. Наприклад найвищий діючий вулкан Євразії (4 750м) - Ключевська Сопка на Камчатці.

Вулкани як і землетруси, виникають на межі літосферних плит у наслідок руху земної кори. Більшість діючих вулканів розташовані вздовж Тихого океану. Ці райони дістали назву Тихоокеанського сейсмічного поясу.

Виверження вулканів – це катастрофічне явище природи. Під час виверження, під попелом і лавою гине все живе, та руйнуються міста.

Поряд із діючими вулканами, а часто і згаслими, трапляються гарячі джерела і гейзери. Це свідчить про те, що розжарена магма близько підходить до поверхні й нагріває підземні води. Кожен гейзер має свій режим дії (від хвилини до декількох діб). Гарячі джерела та гейзери відома на Курильських островах, Камчатці (Долина Гейзерів), у США (Єллоустонський нац. парк), на острові Ісландія, у Новій Зеландії тощо.

ПОХОДЖЕННЯ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ.

У 1912 р. німецький геофізик, Альфред Вегенер обґрунтував гіпотезу дрейфу (переміщення) материків. Він зробив припущення що, понад 200 млн. років тому існував єдиний материк Пангея, який спочатку розколовся на два материки: Лавразію (північний) і Гондвану (південний). Тільки приблизно 6,5 млн. років тому почали формуватися образ сучасних материків і океанів. Сучасні уявлення про переміщення літосферних плит частково ґрунтуються на гіпотезі А. Вегенера.


ГЕОЛОГІЧНИЙ ЧАС. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЗЕМЛІ.

Земля як планета, існує вже близько 5 млрд. років. Однак абсолютний вік найдавніших гірських порід, досліджених вченими, не перевищує 4,5 млрд. років. Вік визначають сучасними радіометричними методами. Вони ґрунтуються на швидкості розпаду радіоактивних елементів.

Гірські породи — природні агрегати однорідних або різних мінералів, утворених за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні. М. С. Шатський визначав гірську породу, як парагенезис (спільне походження, шо виникає в результаті одночасного, чи послідовного утворення) мінералів. Як правило, гірськими породами вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід входять також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.

Таким чином можна розрахувати час утворення гірським х порід, час існування рослин і тварин. Історію розвитку Землі, поділяють на до геологічний і геологічний час. Догеологічний час – період, коли Земля формувалася як планета (приблизно 1млрд років).

Геологічний час - це період утворення земної кори. Історію геологічного розвитку Землі умовно поділяють на 5 ер:

· Архейська

· Протерозойська

· Палеозойська

· Мезозойська

· Кайнозойська

Найдавніші ери (архейська та протерозойська) – мають спільну назву – докембрій. Ера відповіді дає часу утворення гірських порід. Між іншим, ми живемо в кайнозойській ері. Відлік починається від найдавнішої архейської ери. Кожна ера поділяється на періоди. Крім того, розрізняють 5 епох горотворення (інакше – складчастість, або область складчастості):

- Байкальську

- Каледонську

- Герцинську

- Мезозойську

- Альпійську

З плином часу на Землі виникали живі організми. Вони розвивалися від найпростіших форм до складних сучасних. Сформувалися різні види корисних копалин. Утворилися, зруйнувалися й знову виникали різноманітні форми рельєфу. Нижче наведено геохронологічна таблиця.

 

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Географія

Географія з грецької описую землю Вперше цей термін запропонував давньогрецький вчений ЕРАТОСФЕН Методи географічних досліджень Методи... До традиційних методів належать... Метод спостереження цей метод полягає в тому що проводяться експедиції створюються пункти спостереження...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Розділ 3.Літосфера

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

РОЗДІЛ 1. ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ
Уявлення про Землю в давнину. Найдавніші картографічні зображення Землі створено в Єгипті, та Вавилоні їм налічується 3 – 5 тис. років. А в Месопотамії у 7 столітті до нашої ер

Географія Середньовіччя.
Починаючи з 18 ст. На мо­рях біля берегів Європи стали володарювати військові морські дружини давньоскандинавських племен — вікінгів. Плавали вікінги до самої Гренландії. У X ст. Вони досягли берег

Перші географічні відомості про українські землі.
Описи території, на якій розташована сучасна Україна, а також прилеглі до неї землі, відомі з давніх часів. Перші писемні згадки про природу окремих українських земель знаходимо у творах д

Епоха великих географічних відкриттів.
Епохою великих географічних відкриттів називають історичний проміжок часу з 15 – до середини 17 ст., коли європейські мандрівники здійснили найважливіші відкриття. Вони дізналися про існування інши

НАВКОЛОСВІТНІ ПОДОРОЖІ ДЖЕЙМСА КУКА.
Людиною, яка очолювала упродовж життя три навколосвітні подорожі, був видатний англійський мореплавець Джеймс Кук. Першу навколосвітню подорож Кук здійснив у 1768— 1771 pp.

НАВКОЛОСВІТНЯ ПОДОРОЖ ІВАНА КРУЗЕНШТЕРНА ТА ЮРІЯ ЛИСЯНСЬКОГО.
У 1803 — 1806рр.росіянин Іван Крузенштерн та українець за походженням Юрій Лисянський на кораблях «Надія» і «Нева» здійснили першу в історії Російської імперії навколосвітню подорож. Вони мали знай

Географічні товариства та організації.
Перший Міжнародний географічний конгрес відбувся в 1871 р. в м. Антверпені (Бельгія), він об’єднав учених-географів світу. З 1922 р. діє Міжнародний географічний союз (М ГС), який входить до Міжнар

ДОСЛІДЖЕННЯ АНТАРКТИДИ.
На протилежній від Арктики частині планети - розташована Антарктика. Вона охоплює материк Антарктида і прилеглі острови. Після її відкриття розпочалися спроби проникнути вглиб льод

ВИВЧЕННЯ ЗЕМЛІ З КОСМОСУ.
Важливу роль у сучасному пізнанні природи відіграють космічні дослідження. З космосу спостерігають за погодою, ведуть пошуки корисних копалин, попереджають про можливість екологічних катастроф, вив

МАСШТАБ показує, у скільки разів відстань на малюнку, кресленні, плані чи карті менша за відстань на місцевості.
Масштаб записаний у вигляді дробу, називають числовим. Наприклад: Числовий масштаб – 1 : 50 000 000 Він показує, що зображення на глобусі зменшено в 50 000 000 разів порівняно з д

Зображення нерівностей земної поверхні на плані й карті.
Рельєф – це усі нерівності земної поверхні. Щоб зобразити його на плані чи карті, потрібно виміряти глибину або висоту окремих ділянок земної поверхні. Для цього використовують

ГРАДУСНА СІТКА ЗЕМЛІ. ГЕОГРАФІЧНІ КООРДИНАТИ ТОЧОК.
Градусна сітка – її утворюють паралелі та меридіани – умовні лінії, яких насправді на земній поверхні немає. На картах її наносять для того, щоб можна було визначити місце знаходження точки.

ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ НА МІСЦЕВОСТІ, ПЛАНІ ТА КАРТІ.
Зорієнтуватися на місцевості - означає визначити своє положення щодо сторін горизонту.   На місцевості орієнтуватися вдень за Сонцем, а вночі за зорями. З місцевих ознак напр

ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ.
На земну поверхню постійно впливають, окрім внутрішніх, зовнішні сили: вивітрювання, текучі й підземні води, вітер, моря і льодовики. Якщо внутрішні сили створюють рельєф, то зовнішні його руйнують

МІНЕРАЛИ ТА ГІРСЬКІ ПОРОДИ, З ЯКИХ СКЛАДАЄТЬСЯ ЗЕМНА КОРА.
Земна кора, складається з гірських порід та мінералів – наприклад, пісок, камінці на березі моря, глина тощо. У земній корі налічується близько 3 тис. мінералів і понад 1,5тис. гірських порід.

УТВОРЕННЯ МІНЕРАЛІВ ТА ГІРСЬКИХ ПОРОД.
Гірські породи, утворюються за різних умов. Одні внаслідок застигання магми земній корі, інші – внаслідок відкладання речовини на дні морів та океанів, треті - з решток організмів, четверті – від р

ФОРМИ РЕЛЬЄФУ СУХОДОЛУ.
Гори й рівнини суходолу, розрізняють за висотою над рівнем моря, походженням, віком та зовнішнім виглядом. Гори бувають: · Низькі (з абсолютною висотою до 1 000 м

РЕЛЬЄФ ДНА СВІТОВОГО ОКЕАНУ.
До середини 19 ст. учені припускали, що океанічні западини за своєю формою – це глибокі чаші з майже ідеально рівним дном. Та насправді це не так. У 1951 р. англійське дослідницьке судно «

Світовий океан та його частини.
Світовий океан – унікальний витвір природи, джерело різноманітних ресурсів. Він становить основну частину гідросфери, покриваючи 71% поверхні нашої планети. Світови

Води суходолу. Річки.
  Річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота, штучні водотоки (канали) і водойми – усе це води суходолу. У наші дні річки набули великого значення.

Робота річок
Річки — могутні зовнішні сили Землі. Вони спричиняють руйнування, перенесення та відкладання гірських порід. Руйнівну роботу річок називають річковою ерозією. Так річка розмиває, розширює

Озера та водосховища.
На озера Землі припадає 1,8% площі суходолу. їх безліч — від маленьких, площею в кілька квадратних метрів, до таких велетнів, як Каспійське. Утворення озера починається із заповнення водою озерної

Болото. Льодовика та багаторічна мерзлота.
Озера, як і люди, народжуються, старіють, умирають. Але «життєвий шлях» озер незрівнянно довший від людського. Він вимірюється тисячами років. У молодому озері вода чиста й прозора. Спливає час. На

Утворення льодовиків
Льодовик - це скупчення багаторічного льоду на суходолі. У далекому минулому, кілька сотень тисяч років тому, природні умови в Україні були такими, як в Антарктиді або Гренл

Межі біосфери
На відміну від інших оболонок Землі біосфера не має власних меж, а розміщується в межах інших оболонок. Значному поширенню організмів сприяє їх здатність пристосовуватися до різноманітних умов. Так

Вплив людини на біосферу
Відомо, що втручання людини у світ природи має негативні наслідки. Воно може бути навмисним — браконьєрство, надмірний вилов риби, неконтрольоване вирубування лісів тощо; ненавмисним — знищення орг

Поширення організмів
Поширення життя на Землі тісно пов'язане з природними умовами. Від екватора до полюсів кількість видів організмів зменшується. Це залежить від клімату. У приекваторіальній зоні суходолу, з

Взаємодія біосфери та атмосфери
Мільярди років тому навколо Землі не було атмосфери. Вона виникла як результат діяльності вулканів на поверхні планети. Гази, що виходили з надр, не зникали, не випаровувалися в космічному просторі

Утворення ґрунтів
Ґрунт — це верхній пухкий шар землі, що має родючість. Ґрунти формуються на поверхні Землі з початку зародження життя. Цей процес дуже повільний: за 100 років товща грунту в різних

Властивості географічної оболонки
Важливе значення для всіх процесів, що відбуваються в географічній оболонці, має перебування речовин у трьох станах: твердому, рідкому та газуватому. У зв'язку з цим відбуваються кругообіги речовин

Закономірності розвитку географічної оболонки
Для географічної оболонки властиві загальні закономірності її розвитку: цілісність, ритмічність і зональність. Цілісність географічної оболонки полягає у взаємозв'язку її складових: рельєфу, атмосф

Природні зони
Природні зони належать до великих природних комплексів Землі. Природні зони розміщуються по всій території у певній послідовності від полюсів до екватора. Приро́дна зо́на

Куточки живої природи
Зважаючи на дедалі більший вплив людини на навколишнє середовище, порушення рівноваги в природних комплексах, окремі території на Землі потребують охорони. Це потрібно для збереження різноманітност

Походження людини
Упродовж існування Землі жива матерія розвивалася і змінювалася. Останні 500 млн років природа «працювала» над розвитком усього живого, у тому числі й людини. Людина — най

Густота населення Землі
Густота населення— це середня кількість жителів, що припадає на 1 км2 території. На Землі середня густота населення становить 40 осіб на 1 км2 суходолу. В Євр

Найбільш чисельні народи світу. Найбільші держави та держави-сусіди України на політичній карті світу.
Подивись на політичну карту світу. Ти побачиш, що материки зафарбовано різними кольорами, які зображують території окремих держав. Їх на земній кулі нині понад 200. Кожна з них живе за власними зак

Взаємодія людини з природою
Як частина природи людина завжди взаємодіяла і взаємодіє з усіма її компонентами. У далекому минулому вона цілком залежала від природи. З розвитком землеробства і скотарства взаємозв'язки людини й

Вплив діяльності людини на природу
Використовуючи багатства природи, людина не завжди думає про можливі негативні наслідки, що можуть призвести до змін природних комплексів і, зрештою, зробити Землю непридатною для життя. З

Населення і навколишнє середовище, проблеми його забруднення і охорони. Використання природних багатств, проблема їх вичерпності
Головним напрямом взаємодії людини з природою є використання природних ресурсів у господарській діяльності, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Така взаємодія дістала назву прир

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги