Реферат Курсовая Конспект
Географія - раздел Философия, Клас Географія...
|
КЛАС
Географія (з грецької - «описую землю»). Вперше цей термін запропонував давньогрецький вчений ЕРАТОСФЕН. Методи географічних досліджень: Методи географічних досліджень — це прийоми і способи вивчення закономірностей розвитку природи, Землі, а також суспільства.
До традиційних методів належать:
· Метод спостереження (цей метод полягає в тому, що проводяться експедиції, створюються пункти спостереження).
· Картографічний метод (дає змогу зобразити й проаналізувати поширення, розвиток явищ природи і суспільства у просторі й часі за допомогою умовних знаків).
· Історичний метод (полягає в аналізі розвитку природи і суспільства за весь час існування).
· Математичний метод (складання прогнозів, моделювання природних явищ і процесів).
До сучасних методів географічних досліджень належать:
· Фізичний (геофізичний)
· Хімічний (геохімічний)
· Космічний метод (дає змогу спостерігати за процесами, та явищами на всій планеті)та ін.
Сучасна географія перетворилася з однієї науки, що вивчає нашу планету, на систему наук. Основними є фізична географія (наука про природу Землі) та економічна і соціальна географія (наука про розселення людей та їх взаємодію з природою). Регулярні дослідження в Антарктиді проводяться з 1956 р. На материку і прилеглих островах різні країни світу обладнали науково-дослідні станції. На одній з них – станції “Академік Вернадський” – з 1996 р. проводить дослідження й Україна. У зв’язку з вивченням Антарктиди була підписана міжнародна угода, згідно з якою на цьому материку заборонено будь-яку господарську діяльність та розміщення військових баз. Тому Антарктиду називають материком учених.
Дослідження Землі з космосу. У 1957 р. земляни запустили в космос перший штучний супутник Землі, а згодом і корабель з першою людиною на борту. Відтоді почалася космічна ера у вивченні земної кулі. Україна також є космічною державою. Вона здійснила запуск двох космічних апаратів. У 1997 р. громадянин України Леонід Каденюк здійснив політ у космос у складі міжнародного екіпажу американського космічного корабля “Колумбія”. Космічні апарати, що досліджують Землю, обладнанні спеціальними приладами для фотографування, за допомогою яких отримують космічні знімки. Аналізуючи їх, люди можуть відразу окинути оком величезні простори Землі. З висоти стало видно найбільші риси будови нашої планети. З поверхні ж їх просто неможливо розрізнити. З космосу вдалося зазирнути у важкодоступні куточки Землі: високогір’я, полярні райони, простори океанів, ліси і пустелі. Космічні апарати використовують для спостереження за стихійними явищами: виверженням вулканів, розливами річок, сходженнями снігових лавин, буревіями. Знімки швидко і головне безпечно передають відомості про район стихійного лиха. Метеорологічні супутники «оглядають» Землю і визначають характер хмарності, поширення снігового покриву. Космічні знімки допомагають завбачувати погоду, знаходити родовища корисних копалин, визначати розміри забруднень земної поверхні. Немає ніякого сумніву, що ми стоїмо на порозі нової доби великих відкриттів: космічного простору і разом з ним своєї планети.
Перші географічні карти.
В стародавні часи люди намагались зображувати місця де вони жили, так з*явилися перші карти. Найдавніші картографічні зображення виникле в Єгипті та Вавилоні, їм налічується 3-5 тис. років. А в Месопотамії у 7 ст. до н. е. карти виготовляли на глиняних табличках.
Географія нового часу
Новим часом в історії вважають період із середини XVII до початку XX ст. У цю епоху стрімко відбувалося пізнання нашої планети. Особливого значення набули навколосвітні подорожі.
ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ.
Сучасні дослідження Світового океану набули широкого розвитку. У 1957 р. радянська експедиція на судні «Витязь» установила найглибшу западину — Маріанський жолоб. У 1960 р. швейцарець Жак Пікар та американець Дональд Уолш у батискафі «Трієст» спускалися на дно цієї безодні.
Кілька десятиліть французький учений Жак-Ів Кусто досліджував рослинний і тваринний світ океанів. Світовий океан — це практично невичерпне джерело корисних копалин (нафти, газу, золота тощо), енергії (припливи та відпливи), морепродуктів тощо.
НАВКОЛОСВІТНІ ПОДОРОЖІ.
Перше в історії людства кругосвітнє плавання під командуванням португальського мореплавця Фернана Магеллана і Хуана Себастьяна де Елькано ( каракка " Вікторія ").
Друге кругосвітню подорож під командуванням англійця Френсіса Дрейка (галеон " Золота лань ").
Третє навколосвітню подорож під командуванням англійського мореплавця і пірата Томаса Кевендіш
1766 - француженка Жанна Барре, переодягнувшись чоловіком, стала першою жінкою, яка здійснила навколосвітню подорож.
1803 - 1806 - перше російське навколосвітнє плавання під командуванням адмірала Івана Федоровича Крузенштерна, головним начальником експедиції і повноважним посланником Росії став Микола Рєзанов.
Розділ 2. Земля на плані й карті
СПОСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ ЗЕМЛІ
Земля- третя від Сонця планета сонячної системи, єдина планета на якій відомо життя. Супутник – Місяць. Є супутником – Сонця. Маса - 5,9737×1024 кг. П*ята за розміром у сонячній системі.
ВИСНОВКИ
1. Розрізняють кілька видів зображення Землі або її окремих ділянок: глобус, план місцевості, географічна карта, малюнок, аерофотознімок, космічний знімок.
2. Зображення поверхні Землі на глобусі, карті, плані виконують у масштабі. Масштаб — умовна міра, що показує, у скільки разів відстань на малюнку, кресленні, плані чи карті менша за відстань на місцевості. Розрізняють числовий, іменований, лінійний масштаби.
3. План місцевості — це зображення невеликої ділянки місцевості умовними знаками і в масштабі.
4. Географічна карта — це зображення певної території або всієї планети умовними знаками і в масштабі.
5. Дійсне уявлення про земну поверхню передає тільки глобус — зменшена модель Землі. Географічні карти не завжди точні, вони мають певні похибки або спотворення.
Робота текучих вод.
Вода виконує роботу трьох видів: руйнування – вимиває, або розчиняє речовини земної кори; транспортування – переносить своїм потоком дрібні частинки; відкладання – створює нові форми (Якщо схили складені пухкими породами, то вода поступово прокладає собі постійний шлях, яким вона стікає і виносить ці породи. Поява невеликої вимоїни свідчить про те, що розпочався процес ерозії – руйнування поверхні водними потоками. Поступово вода поглиблює й розширює вимоїну. Вона перетворюється на яр, спочатку невеликий, а потім – глибокий та широкий. Так в Україні утворюються яри, довжина яких вимірюється в кілометрах. Вони знищують родючі ґрунти, заважають будівництву. Якщо не вести боротьби то яри збільшуються після кожного дощу. ) Якщо з часом ерозія послаблюється, схили яру стають положистими, заростають. Яр перетворюється на балку – улоговину, порослу травою, чагарниками або деревами. Зазвичай балка – це кінцева стадія розвитку яру.
Робота підземних вод.
Підземні води залягають у верхній частині земної кори до глибини 12 – 16 км. Слід зазначити, що з півночі на південь глибина їх залягання зростає. Підземні води чисті й прозорі, подекуди мінералізовані, бувають теплі й навіть гарячі (термальні). Виконують роль: руйнування, перенесення й відкладання. Просочуючись крізь ґрунт і верхні шари земної кори, вони вимивають бо розчиняють деякі гірські породи (вапняки, гіпси, кам*яну сіль тощо), утворюючи порожнини, наприклад печери в кримських горах та на Поділлі.
Робота вітру.
Перед грозою вітер посилюється. Він здіймає в повітря піщинки і часто переносить на великі відстані. Вітер здійснює руйнівну роботу - видуває пухкі породи, спричиняє пилові бурі та обточує скелі; транспортну - переносить піщинки; творчу – створює нові форми рельєфу. Барани – це великі пагорби серпоподібної форми в пустелі, здебільшого піщані. Навітряний схил бархана пологий , а їх висота 200 – 500м. Якщо бархани – це ознака пустелі, то піщані дюни виникають і в інших природних зонах на піщаних берегах морів, озер, річок. Багато дюн є на узбережжі Балтійського моря. Дюни мають майже таку форму як і бархани. Проте дюни значно менші (від 5 до 100 м.) і переміщаються повільніше до 10 м на рік. Розвіювання барханів та дюн завдає багато шкоди. Вони засипають поля, сади, дороги тощо. Для запобігання цьому на пологих схилах висаджують дерева і чагарники.
Робота морів і льодовиків.
Прибійні течії руйнують береги. Продукти руйнування переносяться течіями в інші місця. Круті скелясті схили чергуються з великими пляжами. Мілини або їх ще називають «банками» біля узбереж або уламки підводних скель ускладнюють судноплавство. Задля безпеки біля берегів споруджено маяки. Льодовики, сповзаючи з вершин, вирівнюють поверхню гірських ущелин і долин, переносять уламки на великі відстані. У кайнозої було декілька зледенінь. На й той час льодовики покривали значну частину Північної півкулі. У результаті їх діяльності зміни зазнав рельєф на Півночі Євразії. Утворювалися озера тощо.
Межі географічної оболонки
Взаємодію складових географічної оболонки можна спостерігати в будь-якому місці земної поверхні. Але досить важко визначити, до якої глибини та якої висоти сягає взаємодія зовнішніх оболонок нашої планети. Загалом межі географічної оболонки нагадують межі біосфери. Більшість учених визнають, що «товща» географічної оболонки не перевищує 55 км.
Населені пункти. Свій населений пункт. Господарська діяльність і побут населення, тип житла, традиційні промисли
Населені пункти
Серед населених пунктів (поселень) виділяють міські та сільські. Тож і населення поділяють на міське та сільське. Кількість міського населення повсюдно в світі зростає. За кількістю населення міста бувають малі (до 50 тис), середні (50 — 100 тис), значні (до 250 тис), великі (понад 500тис), нарешті — міста-мільйонери.
Існують й менші міські поселення — це селища міського типу (промислові, курортні тощо).
Сільські поселення — села також поділяють на великі, середні й малі. Населення працює переважно в сільському господарстві: обробляє землю, вирощує зернові та овочеві культури, розводить свійських тварин, заготовляє та реалізує різноманітну продукцію.
Географія: Види господарської діяльності людей. Зміни компонентів природи в результаті діяльності людей. Зміни природних комплексів Землі
Тобі вже відомо, що природа складається з окремих компонентів, які виникли й існують незалежно від людини. Це грунт, повітря, вода, рослинність, тваринний світ тощо. У процесі тривалої взаємодії усіх цих компонентів виникають природні комплекси. Найбільшим є географічна оболонка Землі. Зміна будь-якого компонента неминуче призводить до зміни природного комплексу в цілому.
– Конец работы –
Используемые теги: Географія0.035
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Географія
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов