Кузнецова Г.П Робоча навчальна програма

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Глухівський національний педагогічний університет

Мені Олександра Довженка

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор

__________________Кузнецова Г.П.

(підпис, прізвище та ініціали)

"___"__________________2012р.

 

Робоча навчальна програма

для студентів галузі знань 8.01010201 Педагогічна освіта Напряму підготовки Початкове навчання Статус дисципліни: ______нормативна____________

Схвалено на засіданні кафедри педагогіки і методики початкової освіти

Протокол № 1 від _31.08.12_ р.

Завідуючий кафедри ________________________ Вашуленко М.С.

Декан факультету

Дошкільної і початкової освіти _________________В.Ф.Решетняк

 

Робоча програма розглянута та схвалена вченою радою факультету дошкільної і початкової освіти

 

Голова вченої ради факультету__________________Решетняк В.Ф.

ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Завдання курсу: актуалізувати знання і досвід, отримані при вивченні педагогіки вищої школи; … • формувати знання про форми, методи і дидактичні засоби, використовувані у викладанні педагогічних наук;

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назва дисципліни: Методика викладання педагогічних дисциплін

Денна форма навчання

   

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назва дисципліни: Методика викладання педагогічних дисциплін

Заочна форма навчання

Робочий план

  напрям підготовки 8.01010201 Початкова освіта (шифр, назва)

Зміст лекційного курсу

Зміст практичних занять

Завдання до самостійної та індивідуальної роботи

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

  Що означає будь-яка педагогічна наука як учбова дисципліна. Генезис методики… Зокрема «Педагогіка» та інші п.д. мають бути засвоєні магістрантами та студентами як науки про виховання і навчання…

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Ф.А.В. Дистервег про підготовку вчителів. Внесок вітчизняних педагогів у розробку системи педагогічних наук. Професійно-особистісні вимоги до сучасного педагога.

Педагогіка як наука про виховання і навчання людини. Система педагогічних наук.

Методика організації самостійної роботи студентів при підготовці до практичних занять та семінарів.

Педагогіка як навчальна дисципліна. Місце педагогіки в підготовці фахівця.

Методика організації навчально-дослідницької діяльності студентів.

Проблема підготовки педагогів-професіоналів в історії зарубіжного освітнього досвіду.

Наукове керівництво курсовими роботами.

Розвиток методики викладання педагогіки в Україні.

Наукове керівництво випускними кваліфікаційними роботами.

Професійно-особистісні вимоги до сучасного педагога.

Поняття про навчально-методичний комплекс. Структура навчально-методичного комплексу.

Формування професійної спрямованості особистості та розвиток педагогичних здібностей в процесі підготовки педагога.

Відображення в робочій програмі змісту освіти та організації навчального процесу. Основні розділи робочої програми.

Зміст освіти. Державний освітній стандарт. Особливості державних освітніх стандартів нового покоління.

Розробка методичних рекомендацій для організації різних форм навчальної роботи з метою використання різних освітніх технологій.

Документи, які регламентують зміст освіти (навчальні плани, навчальні програми, навчальна література).

Особливості добору та проектування прийомів направленої мотивації навчально-пізнавальних цілей в ході вивчення педагогічних дисциплін.

Методи навчання та їх класифікація. Можливості застосування словесних, наочних і практичних методів у викладанні педагогічної діагностики.

Особливості прогностичного моделювання аналітико-синтетичних методів навчання.

Лекційно-семінарська система викладання.

Метод навчання та його зв'язок з педагогічною технологією викладання теоретичних організаційних форм.

Методика організації лекційного заняття. Види лекцій.

Методичне забезпечення лабораторних та практичних занять з педагогіки.

Методика організації семінарського заняття. Види семінарів.

Особливості поєднання прийомів взаємодії викладача зі студентами в різних групах навчальних методів.

Практикум з педагогіки та його методичне забезпечення.

Рархія професійних цілей та її методичний супровід.

27. Нестандартні форми навчальних занять (педагогічні дебати, захист проектів та ін)

Особливості проектування конструктивних методів навчання при підготовці та проведенні лабораторних занять.

Специфіка використання дидактичних засобів у ході викладанні педагогічних дисциплін.

Методи викладання, як методи педагогічної діагностки в ході вивчення студентами окремих педагогічних дисциплін.

Ефективність використання книги та наочно-ілюстративного матеріалу на занятті з методики виховної роботи.

Загальне та відмінне у використанні методів навчання в залежності від етапу навчального процесу.

Технічні засоби навчання. Методи та прийоми побудови інформаційно-комунікаційних технологій в ході викладання педагогічних дисциплін.

Методи цілепокладання при організації та проведенні різних типів навчальних занять.

Освітня технологія. Різноманітність технологій, що використовуються у викладанні педагогічних дисциплін.

Творчий потенціал групового проектування нетрадиційних методів вивчення педагогічних дисциплін.

Метод навчання як інтерактивна взаємодія викладача та студента.

Методичне забезпечення традиційних технологій вивчення педагогічних дисциплін.

Особливості розробки та застосування навчальної дискусії в різних формах організації професійного становлення студента.

Педагогічна техніка та її зв'язок з проектуванням методів навчання.

Методика організації проектної діяльності студента на навчальному занятті.

Методи організації самостійної та індивідуальної роботи студентів педагогічних факультетів.

Особливості організації мозкового штурму в ході проведення лекційних занять.

Системна функція методів навчання у вищому педагогічному закладі освіти.

Прогностичне моделювання та реалізація різних видів ігрової діяльності, як методів переведення теоретичних знань з педагогіки на рівень професійних вмінь.

Особливості проведення організаційних та підсумкових етапів в ході лекційних та практичних занять.

Технологія проблемного навчання та її методичне забезпечення в теоретичному та практичному становленні майбутніх педагогів.

Різні форми планування та реалізації лабораторних робіт з «Дидактики», «Методики виховної роботи» та «Педагогічної діагностики».

Методика організації самостійної роботи студентів на конкретному навчальному занятті.

Особливості емоційного стимулювання під час проведення лекційних занять з педагогіки.

 

Короткий термінологічний словник.

 

Акредитована спеціальність — спеціальність відповідного освіт¬ньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад пев¬ного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Антинаркогенне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), подолання звичок до вжи¬вання цих речовин тими молодими людьми, яким вони притаманні.

Бакалавр (лат. baccalaurens —увінчаний лаврами) — освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства.

Вибіркова частина змісту освіти — рекомендований для засво¬єння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.

Викладання — діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

Вищий навчальний заклад — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реа¬лізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, за¬безпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відпо¬відно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у га¬лузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

Тендерне (англ. gender —рід) виховання — цілеспрямований сис-тематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування у них егалітарних (партнерських) цінностей, поваги до осо¬бистості незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками статевотолерантної поведінки.

Дидактика (грец. didaktikos — повчальний) вищої школи — галузь методики викладання педагогічних дисциплін, яка розробляє теорію освіти і навчання у вищих навчальних закладах, а також виховання у процесі навчання.

Дистанційне (лат. distantis — відстань, проміжок між чимось) нав¬чання — форма навчання, за якої спілкування між викладачем і сту¬дентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо-та відеокасет, комп'ютерних мереж (Internet), кабельного та супутни-кового телебачення.

Диференційоване (лат. differentia — різниця, відмінність) навчан¬ня — спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, яка з огляду на вікові, індивідуальні особливості суб'єктів учіння, соціаль¬ний досвід спрямована на оптимальний фізичний, духовний і психічний розвиток студентів, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних дій за різними навчальними планами та програмами.

Екологічна культура — наявність глибоких знань про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення, що зумовлює відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; уміння і досвід розв'язання екологічних проблем; безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність прогнозувати можливі негативні віддалені наслідки природоперетворювальної діяльності людини.

Екологічна свідомість особистості — сукупність знань, уявлень людини про її взаємозв'язки, взаємозалежності, взаємодію зі світом природи.

Екологічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Економічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, еко¬номічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, еконо¬мічно значущих якостей особистості.

Естетична культура — здатність особистості до повноцінного сприй-мання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, праг¬нення й уміння будувати своє життя та діяльність за законами краси.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали і виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Закономірність виховання — стійкий, об'єктивний, істотний зв'язок у вихованні, реалізація якого сприяє ефективному розвитку особистості.

Закономірності навчання — об'єктивні, стійкі та істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Засіб виховання — вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.

Засіб навчання — сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу.

Зміст освіти — науково обгрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Конформізм (лат. conformis — подібний, відповідний) — пасивне, пристосовницьке прийняття наявних порядків, правил, норм у поведінці.

Кредит (лат. credit — він вірить) — числова міра повного навчаль¬ного навантаження студента з конкретної дисципліни, яка спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного їх засвоєння і є одним із критеріїв порівняння навчальних систем вищих навчальних закладів.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (заліко¬вих кредитів).

Лабораторне заняття — форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача проводить природничі або іміта¬ційні експерименти чи досліди з метою підтвердження окремих тео¬ретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практич¬них навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень.

Магістр (лат. magister — начальник, учитель) — освітньо-кваліфі¬каційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у пев¬ній галузі народного господарства.

Метод виховання — спосіб взаємопов'язаної діяльності вихова¬теля і вихованців, спрямований на формування в них певних поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяль¬ності викладачів та студентів, спрямований на досягнення поставле¬них вищою школою цілей.

Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особис¬тості, встановлення об'єктивних закономірностей навчання і виховання.

Метод ранжування (нім. rangieren — ставити в ряд, від франц. ranger) — розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), їх визначення в цьому ряду об'єктів.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах певно¬го класу і обрахування за її наявністю або відсутністю.

Метод учіння — спосіб пізнавальної діяльності студентів, зорієнтований на творче оволодіння знаннями, уміннями і навичками та ви¬роблення світоглядних переконань на заняттях і в самостійній роботі.

Методичні вказівки — навчальні або виробничо-навчальні ви¬дання роз'яснень з певної теми, розділу або питань навчальної дис¬ципліни, виду практичної діяльності.

Модуль (лат. modulus — міра) — логічно завершена система теоретичних знань і практичних умінь з певної дисципліни, адаптованих до індивідуальних особливостей суб'єктів учіння, і визначеним опти¬мальним часом на організацію їх засвоєння.

Моральне виховання — виховна діяльність вищого навчального закладу, спрямована на формування у студентів стійких мораль¬них якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Навчальна лекція (лат. lectio — читання) —- логічно завершений, науково обгрунтований, послідовний і систематизований виклад пев¬ного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та супроводжуваний демонструванням дослідів.

Навчальна програма — документ, який визначає місце і значен¬ня навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення на¬вчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів.

Навчальні посібники — навчальні видання, що доповнюють або частково (повністю) замінюють підручник.

Навчальний план — документ, складений вищим навчальним закладом освіти на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, який визначає перелік і обсяг норма¬тивних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби здійснення поточного й підсум¬кового контролю.

Навчальний рейтинг (англ. rating — оцінка) — інтегральний індекс або комплексний показник якості навчання студента, його роз¬витку на певному етапі, який визначає не лише якість здобутих знань і вмінь з окремих дисциплін, а й систематичність у роботі, активність, творчість, самостійність студента.

Наукове організування самостійної роботи студентів (НОСРС) — система заходів з упровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду в організуванні самостійної роботи студентів з метою підвищення її ефективності.

Нові інформаційні технології навчання — методологія і техноло¬гія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електрон¬них засобів.

Нормативна частина змісту освіти — обов'язковий для засвоєн¬ня зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-квалі¬фікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обся¬гу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.

Оцінювання знань — визначення й вираження в умовних одини¬цях (балах), а також в оціночних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Методика викладання педагогічних дисциплін — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі — діяль¬ність, спрямована на підготовку висококваліфікованого спеціаліста, здатного знайти своє місце на ринку праці, активно включитися у політичну, суспільну, культурну та інші сфери життя суспільства.

Педагогічна майстерність — сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Педагогічне дослідження — процес формування нових педагогічних знань; вид пізнавальної діяльності, спрямований на розкриття об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.

Педагогічний консиліум (лат. consilium — нарада, засідання) — колективне оцінювання даних особистості та прогнозування її по¬дальшого розвитку.

Підручник — книга, яка містить основи знань з певної навчаль¬ної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Правове виховання — виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведін¬ки студентів.

Практичне (грєц. prakticos — діяльний) заняття — форма на-вчального заняття, за якої викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування через ін¬дивідуальне виконання відповідно до сформульованих завдань.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необ¬хідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Принципи (лат. principium — початок, основа) навчання — основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають за¬гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту і методів його організації.

Проблемне (грец. problema — задача, утруднення) навчання — дидактична система, яка грунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах викла¬дання та учіння з елементами наукового пошуку.

Проблемне викладання — створення системи послідовних проб¬лемних ситуацій і управління процесом їх вирішення.

Проблемне учіння — особлива форма творчої навчальної діяль¬ності студентів щодо засвоєння знань і способів діяльності з наявністю аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх розв'язання шляхом висунення припущень, обгрунтування і доведення гіпотез.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і ці¬лей діяльності вищого навчального закладу щодо виховання студентів упродовж усього періоду їх навчання.

Просемінар — перехідна від уроку форма організації навчально-пізнавальної діяльності студентів через практичні і лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до вищої форми — власне семінарів:

Професійна етика (грец. ethos — звичай, правило) — мораль-ні принципи, пов'язані з поведінкою людини у сфері її професійної діяльності.

Професійне самовдосконалення — свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції і розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності і власної програми розвитку.

Професійно-специфічні здібності — сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності.

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Психолого-педагогічна структура діяльності — система дій пе¬дагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

Рейтинг (англ. rate — оцінювати, визначати клас) — позиція сту¬дента в групі за результатами навчання з певного предмета, яка визначається рейтинговим показником.

Рейтинг з дисципліни — сума всіх рейтингових оцінок, а також заохочувальних і штрафних балів.

Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів — різнома¬нітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійс-нюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосе¬редньої участі.

Семінарське (лат. seminarium — розсадник) заняття — вид на¬вчальних практичних занять студентів вищих навчальних закладів, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням ви¬кладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо.

Система вищої освіти — сукупність вищих закладів освіти, які за¬безпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготов¬ку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та про¬фесійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Спецкурс — навчальний предмет, курс, який вивчається студен¬тами на старших курсах з метою оволодіння вузькоспеціалізованими, новітніми знаннями з певної науки, формування актуальних для певної спеціалізації умінь і навичок.

Спецсемінар — навчальний предмет, курс, що вивчається сту¬дентами на старших курсах в межах вузької спеціалізації і передба¬чає оволодіння спеціальними засобами професійної діяльності в об¬раній для спеціалізації галузі науки або практики.

Трудове виховання — процес формування потреби в праці і сум¬лінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, висо¬ких моральних і професійних рис громадянина, працівника, фахівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці.

Управління процесом виховання — діяльність педагогів, що за¬безпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на студентів.

Уміння — цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами.

Факультатив (франц. facultatif— необов'язковий, від лат. facultas — можливість, здатність) — навчальний предмет, курс, що вивчається студентами вищого навчального закладу за бажанням з метою по-глиблення й розширення наукових і прикладних знань.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармо¬нійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, фор¬мування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

 

Основна література

2. Закон України «Про вищу освіту» // Урядовий кур'єр. — 2002. — №16. 3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник.… 4. Алексюк А. М. Методика викладання педагогічних дисциплін. Курс лекцій: модульне навчання: Навч. посібник. — К.:…