Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аналізу виробництва та реалізації продукції.

Рис. 5.2. Завдання, об’єкти й етапи аналізу виробництва та реалізації продукції

Цільовим спрямуванням аналізу виробництва та реалізації продукції є аналіз конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурсами при зміні кон’юнктури ринку. Це реалізується шляхом вирішення окремих завдань, зазначених на рис. 5.2.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу виробництва та реалізації продукції, наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Інформаційна база для аналізу виробництва та реалізації продукції

Група	Джерела інформації
Первинні документи	акт приймання, акт про брак, відомість випуску готової продукції, відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад, прибутково-видаткова накладна, приймально-здавальні документи, рахунок-фактура, свідоцтво про якість товару, сертифікат відповідності державній системі сертифікації, товарно-транспортна накладна
Дані рахунків бухгалтерського обліку	23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 90 “Собівартість реалізації” та інші
Облікові регістри	Журнал 5, 5А
Фінансова звітність	ф. № 1 “Баланс”, ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”, ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”, ф. № 6 Додаток до Приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами”
Статистична звітність	ф. № 1-підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф. № 1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, ф. № 1-П (термінова) “Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)”, ф. № 1-послуги “Звіт про обсяги реалізованих послуг”
Інші джерела	рапорти про випуск продукції, здачу готової продукції, дані про простої обладнання, журнал техніко-економічних показників роботи цеху, робочі наряди, дані про якість продукції, планові матеріали відповідного відділу, результати попередніх аналітичних досліджень

 

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинних документів і регістрів аналітичного обліку до рахунків 20 “Виробничі запаси”, 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 90 “Собівартість реалізації”, 93 “Витрати на збут” та інші). Прогнозний аналіз виробництва та реалізації продукції застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

І. Особливості проведення маркетингового аналізу

Перед здійсненням аналізу виробництва продукції необхідним є проведення аналізу зовнішнього середовища підприємства для визначення оптимальних напрямів виробництва продукції, оскільки підприємство “має виробляти те, що продається, а не продавати, те що виробляється”. З цією метою здійснюють маркетинговий аналіз, предметом вивчення якого є зовнішнє середовище підприємства.

ІІ. Аналіз організаційно-технічного рівня підприємства

Ефективність діяльності підприємства, зокрема, використання ресурсів і якість продукції (робіт, послуг), визначаються його організаційно-технічним рівнем. Поняття “організаційно-технічний рівень” (ОТР) об’єднує наступні елементи:

ð технічний рівень виробництва;

ð рівень організації виробничого процесу;

ð рівень управління.

Для отримання позитивних результатів діяльності необхідним є оптимальне співвідношення цих елементів.

Основними джерелами аналізу організаційно-технічного рівня виробництва є: бізнес-план, дані конструкторського бюро, положення про структурні підрозділи підприємства, статистичні дані, інформаційно-бюджетні джерела аналізу зовнішнього середовища суб’єктів господарювання, плани та звітність про наявність і використання засобів виробництва, впровадження нової техніки і технологій, організації виробництва та праці.

Розрізняють організаційно-технічний рівень підприємства (ОТРП) і організаційно-технічний рівень виробництва (ОТРВ).

Поняття ОТРП ширше, оскільки воно охоплює організаційно-технічний рівень виробництва, якість і рівень готової продукції, рівень управління підприємством. Під ОТРВ розуміють стан і ступінь удосконалення технічної бази, технологічних процесів, організаційних методів, що обумовлюють ефективність використання трудових, матеріальних ресурсів і якість продукції.

Розрізняють технічний, технологічний і організаційний рівні виробництва:

ð техніка – сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються на підприємстві, призначені для створення матеріальних цінностей; складає основу процесу виробництва. Від її стану та ступеня прогресивності залежать характер і результати виробництва, Визначає можливість застосування нових технологічних процесів як сукупності способів впливу на предмети праці;

ð технологія – способи впливу на предмети праці. Технологічний процес залежно від ступеня його прогресивності створює певні можливості для використання техніки та здійснює вплив на її склад;

ð організація – прийоми раціонального поєднання техніки і технології, стан яких визначає можливість використання певних організаційних методів.

ІІІ. Аналіз обсягів і структури виробництва продукції

Основним завданням промислових підприємств є забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи зростання обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. У зв’язку з цим аналіз діяльності промислових підприємств включає вивчення показників випуску продукції. Його основні завдання охоплюють:

ð оцінку ступеня виконання виробничої програми й динаміки виробництва та реалізації продукції;

ð визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;

ð виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску та реалізації продукції;

ð розробку заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Обсяг виробництва продукції може бути виражений у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках[10]:

1) вартісні вимірники (гривні, копійки тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції (наприклад, товарна продукція оцінюється за собівартістю, цінами продажу);

2) натуральні вимірники (штуки, метри, тонни тощо) застосовують для аналізу обсягів виробництва та реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції;

3) умовно-натуральні вимірники (наприклад, тисячі умовних банок, кількість умовних ремонтів тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції, як правило, на підприємствах, де виготовляється однорідна продукція у різній за обсягом тарі. В умовно-натуральних вимірниках можна визначити й обсяг різної продукції шляхом перерахунку її за порівнювальними коефіцієнтами, які визначаються через порівняння споживчої вартості продукції або трудових витрат.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна, валова та реалізована продукція.

Валова продукція –це вартість усієї виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, включаючи незавершене виробництво та внутрішньогосподарський оборот.

Товарна продукціяхарактеризує обсяг виробництва повністю завершених, що підлягають продажу робіт, послуг; відрізняється від валової тим, що до неї не включаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот.

Обсяг реалізованої продукціїрозраховується як вартість реалізованої продукції відвантаженої й оплаченої покупцями. Визначається за діючими цінами реалізації. При цьому до визначення обсягу реалізованої продукції у вартісному вираженні є декілька підходів: 1) продукція вважається реалізованою виключно після її оплати покупцями; 2) продукція є реалізованою після моменту її відвантаження покупцям. Аналітик, проводячи економічний аналіз, для забезпечення зіставності вихідних даних має враховувати ці можливі варіанти.

Оцінка виконання виробничої програми за асортиментом проводиться трьома способами:

а) за способом найменшого відсотку (як загальний відсоток виконання програми за асортиментом приймається найменший відсоток виконання серед плану усіх виробів (за наведеними даними – 57,1 %);

б) за питомою вагою у загальному переліку найменувань виробів, за якими виконана виробнича програма (необхідно знайти співвідношення кількості виробів з повним виконанням програми та кількості планових позицій. Цей показник пов’язаний з номенклатурою продукції та має назву “коефіцієнт номенклатурності” (за наведеними даними табл. 8.8 – 2/4 = 50 (%));

в) за допомогою середнього відсотка виконання виробничої програми за асортиментом (розраховується як відношення загального фактичного випуску продукції в межах виробничої програми (продукція, виготовлена понад або не передбачена виробничою програмою, не зараховується до виконання виробничої програми за асортиментом) на загальний обсяг виробничої програми. За цією методикою виробнича програма за асортиментом продукції виконана на 79,4 % (123 / 155 х 100 %) Недовиконання завдання за асортиментом складає 20,6 % (100 % – 79,4 %). Цей спосіб розрахунку може застосовуватися на тих підприємствах, де номенклатура продукції невелика.

Виконання виробничої програми за асортиментом означає виробництво продукції у певному речовому складі. Коефіцієнт асортиментності може розглядатися лише як специфічний індикатор – чим ближче його значення до 1, тим більше підприємство зберегло натурально-речовий склад, що передбачався раніше.

При проведенні аналізу необхідно звернути увагу на розширення та оновлення асортименту. Особливу увагу приділяють вивченню виконання плану випуску нових видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види продукції часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші й технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції.

Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

ð відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції;

ð частка вироблених нових видів продукції (у грошовому виразі) до загальної вартості продукції.

IV. Аналіз якості продукції

Важливим показником діяльності підприємств є якість продукції. Це один із основних факторів, що сприяє збільшенню обсягів реалізації продукції.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів.

Це показник, який залежить від двох основних груп чинників: умов ринкової кон’юнктури та внутрішніх ресурсів, які має підприємство. Якщо підприємство не здатне виробляти продукцію необхідної якості, використовуючи наявні потужності, воно має або змінити ринки збуту, або покращити виробничу базу.

Інформація, яка використовується для аналізу якості продукції, охоплює практично всі сторони об’єкта, що аналізується (його конструкція, технологічний процес виготовлення, засоби та предмети праці, результати виробництва та реалізації, реклама тощо). Джерелами інформації можуть бути патенти, нормативно-технічна документація, акти випробувань, дані лабораторного контролю фізико-хімічних показників, дані відділів технічного контролю, журнали та графіки бездефектної здачі продукції тощо.

Аналіз якості продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:

1) оцінка технічного рівня продукції;

2) аналіз динаміки перерахованих показників, виявлення відхилення їх рівня за окремими виробами порівняно з базовим рівнем і теоретично можливим;

3) визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: випуск товарної продукції, дохід від реалізації продукції, валовий прибуток;

4) вивчення динаміки браку за абсолютною сумою та питомою вагою у загальному випуску продукції; визначення втрат від браку і втрат товарної продукції;

виявлення факторів, що стримують зростання технічного рівня продукції, обґрунтування можливостей підвищення якості продукції, скорочення браку і втрат.