Завдання

144.У квітні 2010 р. П. звернулась до суду з позовом до ВАТ "Іжмаш" про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, посилаючись на те, що, працюючи у відповідача в період 1972-1974 pp., отримала захворювання, в результаті якого за виснов­ком ЛТЕК визнана інвалідом II групи з утратою професійної працездатності.

Ухвалою місцевого суду Центрально-міського району м. Горлівки провадження у справі закрито з тієї підставі, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області ухвала місцево­го суду залишена без змін.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вона не підлягає розгляду в судах України.

При цьому, посилаючись на ст. 20, 42 Конвенції про правову до­помогу і правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь­них справах від 22 січня 1993 p., підписаної у м. Мінську та ра­тифікованої Законом України від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР (далі - Конвенція), та на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, про­фесійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, підписану Україною, Росією та іншими державами у м. Москві 9 вересня 1994 р. (далі - Угода), суд вважав, що справа підлягає розгляду в суді Росії, на території якої мала місце подія, що є підставою для відшкодування шкоди.

Водночас ст.8 Угоди визначено, що у справах, передба­чених Угодою, компетентним є суд Сторони, на території якої відбулася подія, що стала підставою для вимоги про відшкоду­вання шкоди, чи суд Сторони, на території якої живуть особи, котрі мають право на відшкодування шкоди, за вибором потер­пілого.

У касаційній скарзі П. просила скасувати зазначені ух­вали як такі, що постановлені з порушенням норм процесуаль­ного права.

Яке з визначених ЦПК України повноважень повинен реалізувати в цьому випадку суд касаційної інстанції? Дайте характеристику повноважень суду касаційної інстанції.

145. С. звернувся до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АКБ), Вінницької обласної дирекції "Укрсоцбанк" (далі - Вінницька облдирекція) про стягнення суми, посилаючись на те, що в гру­дні 2008 р. та в березні 2009 р. уклав з Вінницькою облдирекці-єю строкові договори депозитних вкладів, проте з липня 2009 р. відповідач в односторонньому порядку змінив процентну став­ку по вкладах, у зв'язку з чим йому були заподіяно матеріальні збитки.

Заперечуючи проти позову, АКБ та Вінницька облдире­кція звернулися з зустрічним позовом до С. про визнання зазна­чених договорів недійсними, посилаючись на те, що їх вини в

невиконанні зобов'язань, передбачених договорами, немає. Крім того, Вінницька облдирекція не наділена правом юридич­ної особи, а її директор не мав повноважень на укладання і під­писання договорів. Відповідно до Положення про філії банку та їх персонал, а також Статуту акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", мережа АКБ складається з центрального банку в м. Києві, дирекцій у містах Києві, Сімфе­рополі та в обласних центрах і відділень банку. Банк зі своїми установами є юридичною особою. Установи банку не є юриди­чними особами і здійснюють свою діяльність від імені банку в порядку, визначеному Положенням. Як випливає з п.31 Поло­ження, філії банку без спеціального доручення в межах наданих їм повноважень можуть бути позивачем і відповідачем в суді, або третейському чи господарському суді й виступати в цих установах від імені банку та укладати угоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 червня 2010 p., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, по­зов С. залишено без задоволення, а зустрічний позов АКБ та Вінницької облдирекції задоволений.

У касаційній скарзі С. просить ухвалені у справі рішен­ня скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права.

Чи можуть бути суд 'єктами касаційного провадження структурні підрозділи юридичних осіб? Дайте характеристику суб'єктів права на касаційне оскарження. Складіть ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

146. У червні 2009 р. Ю. звернулася до суду із позовом до редакції суспільно-політичної газети "Златокрай" про захист честі, гідності, репутації народного депутата України та від­шкодування моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що в названій газеті було опубліковано відкритий лист грома­дянина Ж., в якому автор просив народного депутата України Ю. роз'яснити деякі питання щодо підвищення розміру пенсій­ного забезпечення. Позивачка надала редакції для опублікуван­ня письмову відповідь на зазначений лист, проте замість цієї ві-

дповіді відповідач опублікував лише її короткий огляд у статті "Депутати не винні". Посилаючись нате, що опублікування цієї статті порочить її гідність як народного депутата України, оскі­льки може створи™ у читачів враження, що вона нехтує звер­ненням своїх виборців і не дає на їхні запитання обґрунтованих відповідей, позивачка просила суд задовольнити заявлені нею вимоги.

Рішенням Золотоніського міського суду, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, позов задоволено: редакцію газети зобов'язано опублікувати відкриту відповідь Ю.; на ко­ристь позивачки з відповідача стягнуто 600 грн моральної шко­ди. Окремо суд зазначив, що дії редакції газети є незаконними та аргументував свою позицію посиланням на норму Закону України від 17 листопада 1992 р. "Про статус народного депу­тата України" (ч. 1 ст.ЗО), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 10 травня 2000 р. № 8-рп/2000.

У касаційній скарзі редакція газети просить скасувати судові рішення і повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду чинному законодавству та необґрунтованість судового рішення. У касаційній скарзі зазначалось, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню в даних спірних правовідносинах.

Чи правильно визначені в касаційній скарзі підстави для касаціїтого перегляду справи? Складіть ухвалу касаційного су­ду про відкриття касаційного провадження. Чи є підстави у даній справі для скасування судових рішень і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції?

147. Акціонерне товариство відкритого типу "Юженер-гобуд" звернулося до суду із позовом до Р. про виселення її з кімнати гуртожитку в м. Южноукраїнка Миколаївської області, посилаючись на те, що вона вселилась туди самовільно, з по­рушенням установленого законом порядку.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаїв­ської області позов було задоволено. Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаїв-

ської області зазначене рішення було скасовано й постановлено нове, яким у позові відмовлено.

Апеляційний суд Миколаївської області, скасовуючи рі­шення суду першої інстанції й ухвалюючи нове - про відмову в позові, виходив із того, що відповідачка проживала у спірній кі­мнаті з відома уповноваженого представника власника, постійно сплачувала за своє проживання, а тому висновок міського суду про її самовільне вселення не відповідає обставинам справи.

У касаційній скарзі позивач просив рішення колегії суд­дів судової палати апеляційного суду скасувати у зв'язку з по­рушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції скаргу задовольнив, рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області скасував, а рішення Южноукраїн-ського міського суду залишив у силі.

Чи законне рішення суду касаційної інстанції? Який процесуально-правовий статус судді-доповідача та судової ко­легії по розгляду справи у касаційному порядку?

148. У березні 2009 р. Б. звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Харківський метрополітен" (далі -ДП), третя особа - Ф. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Позивачка зазначила, що з 21 лютого 1995 р. працювала енергодиспетчером служби електропостачання ДП. Наказом від 31 січня 2009 р. №2/к її звільнено з роботи на під­ставі п.2 ч.І ст.40 КЗпП за станом здоров'я; наказом від 17 лю­того 2009 р. №9/к змінено дату звільнення з 31 січня на 3 люто­го 2009 р. Оскільки в день звільнення вона була у відпустці (з 2 до 31 січня 2009 p.), а з 1 до 7 лютого 2009 р. перебувала на лікарняному, позивачка вважає звільнення таким, що не відпо­відає вимогам законодавства про працю.

Ленінський районний суд м. Харкова рішенням від 26 листопада 2009 р. у задоволенні позову про поновлення на роботі Б. відмовив і зобов'язав управління ДП змінити дату її звільнення на 8 лютого 2009 p., внести в наказ про звільнення і в трудову книжку відповідні зміни та провести оплату листка непрацездатності.