Працююча молодь.

По-перше, працюючу сільську молодь неправомірно відносити, як це робили окремі дослідники, до “колгоспної”, “радгоспної” чи “фермерської”.

По-друге, професійні відмінності в середовищі працюючої молоді, безперечно, зумовлюють її внутрішню соціально-економічну стратифікованість і, таким чином, породжують певні відмінності у способі життя різних верств молоді села.

По-третє, загальною тенденцією, що визначає місце сільської молоді в соціально-професійній структурі села, є її зсув у бік тієї частини населення, яка має досить низький соціальний статус.

По-четверте, соціально-професійний склад сільської молоді не є однорідним і в територіальному плані.

По-п’яте, демографічна, освітня і професійна структура сільської молоді України значною мірою залежить від системи розселення та типології сільських поселень, яких українські дослідники на підставі репрезентативних досліджень налічують 12 – від вимираючих сіл до великих поселень з населенням понад 500 осіб, переважна частина якого не зайнята у агросфері. Так, 35% сільських населених пунктів України становлять так звані малі села з чисельністю населення до 200 чоловік, причому 84% з цих сіл знаходяться на межі вимирання. Малі ж села з задовільною демографічною ситуацією становлять усього 5,6%. Чверть сільських поселень – це села з населенням здебільшого 300-350 чоловік, але вони підрозділяються на три групи за рівнем зайнятості у сільськогосподарському виробництві, рівнем розвитку соціальної інфраструктури та рівнем міграції, який у своїй масі не перевищує 30%. Нарешті великі села з населенням 1100-1600 чол. Саме у них мешкає 80% сільського населення України. Понад ¾ населення зайнято у агросфері, соціальна інфраструктура, хоча й знаходиться у поганому стані, все ж формально має по 13-17 об’єктів на поселення. Міграція (здебільшого маятникова) залежить від розташування відносно великих і малих міст.

Осібно в середовищі сільської молоді стоїть група учнів та студентів — вихідців із села, які саме з ним пов’язують свою майбутню трудову діяльність та життя.

Слід виокремити чотири підгрупи учнівської молоді села — старшокласники сільських загальноосвітніх шкіл, учні професійно-технічних училищ аграрного профілю, студенти технікумів і коледжів, а також вищих навчальних закладів, які готують фахівців для сільського господарства.

Завершуючи характеристику ролі та місця сільської молоді в суспільстві, не можна обійти увагою таку її групу, як молоді працівники невиробничої сфери села — лікарі, педагоги, працівники культури тощо.

Низьким є й рівень заробітної платні більшості категорій працівників невиробничої сфери села, і особливо — молоді, оскільки умови фінансування освіти, охорони здоров’я, культури нестабільні.

Таким чином, група сільської молоді, зайнятої в невиробничій сфері села, хоча й порівняно невелика і внутрішньо та регіонально неоднорідна, становить з точки зору соціології неабиякий інтерес і, на нашу думку, є предметом спеціального дослідження.