Вивчення курсу «Фінансове право»

ВСТУП

 

 

 

Вивчення курсу «Фінансове право» має велике значення для майбутніх фахівців із фінансової справи. Адже під час своєї практичної діяльності за обраним фахом їм необхідно кожну свою дію звіряти із законами та підзаконними актами. Незнання чи поверхове знання правових аспектів питань, які потрібно буде вирішувати, може завдати великих збитків тим установам, організаціям, підприємствам, де вони працюватимуть, а, ймовірно, державі загалом. Тому студент має чітко усвідомити важ­ливість цього курсу для свого майбутнього.

Нині Україна будує нову державу з ринковими відносинами. За цих умов основним джерелом дохідної частини бюджету стають податки, які сплачують комер­ційні структури, підприємці, громадяни. Але правовий інститут податків в нашій країні ще не розвинений. Змінюється порядок витрачання бюджетних коштів. Виникає потреба в докладнішому вивченні їх правового регулювання.

У розділі «Фінансове право» вивчаються питання, що стосуються поняття фінансів і діяльності держави в цій галузі, предмету і методу правового регулювання, особливостей фінансово-правових норм. Велика увага приділяється аналізу законодавства, норми якого регулюють фінансовий контроль, податкові відносини, державні доходи та видатки, розглядаються правові режими державних централізованих фондів коштів і фондів коштів органів місцевого самоврядування, правові основи державного кредиту та страхування.

Основними формами вивчення курсу «Фінансове право» є лекції, семінарські заняття й самостійна робота студентів.

Програма курсу. Програмний матеріал за окремими темами

Тема 1.Фінансова діяльність держави Поняття фінансової діяльності держави. Суб’єкти, об’єкт, зміст фінансової… Тема 2.Предмет, метод і система фінансового права

Тема 5. Правові основи фінансового контролю в Україні

Тема 6.Фінансово-правова відповідальність Дискусійні питання виділення фінансово-правової відповідаль­ності. Поняття та… Тема 7.Бюджетне право й бюджетний устрій України

Тема 1. Фінансова діяльність держави

Поняття фінансової діяльності держави, принципи, форми та методи її здійснення

Методи фінансової діяльності держави — це конкретні прийоми та засоби, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує,… З огляду на три основні напрями фінансової діяльності держави можна виділити й… У процесі мобілізації використовуються наведені нижче методи.

Фінансова система України

Фінансова система включає: — бюджетну систему; — децентралізовані фонди (фінанси галузей народного господарства);

Органи управління державними фінансами

Фінансова політика держави безпосередньо здійснюється органами управління державними фінансами. У фінансовій діяльності держави беруть участь усі державні органи законодавчої та виконавчої влади. Представницькі державні органи (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та державні органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська й Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації) управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах. До їх компетенції входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток, формування збалансованого ринкового господарства на певній території.

Організація оперативного управління фінансами здійснюється че­рез спеціалізовані державні органи виконавчої влади, наприклад, Мі­ністерство фінансів України, Державне казначейство України, Рахун­кову палату України, Державну податкову адміністрацію України.

1. Поняття та мета фінансової діяльності держави.

2. Суб’єкт, об’єкт і зміст фінансової діяльності держави.

3. Принципи фінансової діяльності держави — теорія.

4. Методи фінансової діяльності держави.

5. Форми фінансової діяльності держави.

6. Органи управління державними фінансами.

Державні фінанси — це економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фон­дів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави.

Фінанси — це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу вартості валового суспільного продукту й частини національного багатства у зв’язку з формуванням грошових доходів і накопичень у суб’єктів господарювання та держави і використання їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Фінансова діяльність держави —це діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децен­тралізованих фондів грошових коштів.

Фінансова політика держави — сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій.

Фінансова система — сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава мобілізує, розподіляє та використовує грошові кошти.

Фінансові ресурси — сукупність усіх цільових фондів грошових коштів держави, це не тільки майно держави, але й спеціальний інструмент, яким розпоряджаються державні органи.

Фінансово-правові акти — належним чином прийняті органами державної влади та місцевого самоврядування відповідні рішення з питань фінансової діяльності, що віднесені до їх компетенції та мають юридичні наслідки.

1. Знайдіть помилку. До операцій, що становлять зміст фінансової діяльності держави, належать:

a) розробка та прийняття Державного бюджету України;

b) встановлення державою обов’язкових фінансових платежів;

c) сплата обов’язкових фінансових платежів;

d) формування та використання фінансових фондів державних підприємств.

2. Знайдіть помилку. Складовими частинами фінансової системи України є:

a) місцеві бюджети;

b) державні позабюджетні фонди;

c) децентралізовані фонди;

d) майнове страхування.

3. Знайдіть правильну відповідь. До методів фінансової діяльності належать:

a) владні приписи;

b) обов’язкові платежі;

c) рекомендації;

d) кредитування.

4. Знайдіть правильну відповідь. Органами управління держав­ними фінансами України загальної компетенції є:

a. Рахункова палата України;

b. Міністерство фінансів України;

c. Державна податкова адміністрація м. Києва;

d. Рада народних депутатів м. Тернопіль.

5. Знайдіть помилку. Основними завданнями Міністерства фінансів є:

a) здійснення управління коштами Державного бюджету;

b) розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;

c) створення державних фінансових резервів;

d) фінансове забезпечення державних гарантій з питань соціаль­ного захисту населення.

6. Знайдіть правильну відповідь. Фінансова діяльність держави означає:

a) процес збирання, розподілу та використання коштів, що забезпечують виконання державою функцій;

b) діяльність уповноважених державних органів управління державними фінансами України.

7. Знайдіть помилку. Елементами фінансової політики держави є:

a) вибір головних цілей;

b) збір інформації;

c) розробка методів;

d) підбір кадрів.

8. Знайдіть помилку. Основними повноваженнями Державного казначейства є:

a) організація виконання Державного бюджету України та здійснення контролю за цим;

b) ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України;

c) прогнозування та аналіз доходів Державного бюджету;

d) управління коштами Державного бюджету України.

9. Знайдіть помилку. До методів використання грошових ресурсів державних фондів належать:

a) встановлення цільового призначення державних фондів грошових коштів;

b) планування;

c) фінансування;

d) контроль.

10. Вкажіть правильну відповідь. До принципів фінансової діяльності держави належать:

a) законності;

b) плановості;

c) пріоритету публічних доходів над видатками;

d) рівності.

1. Проведіть аналіз фінансової політики України на різних етапах її існування.

2. Назвіть складові фінансової системи України. Порівняйте її зі станом фінансових систем різних країн світу.

3. Визначте коло суб’єктів фінансової діяльності держави.

4. Вкажіть види відносин, на які поділяються відносини, що становлять зміст фінансової діяльності держави за суб’єктним складом.

5. Вкажіть види відносин, що становлять зміст фінансової діяль­ності держави за змістом.

6. Визначте, за яких умов грошові операції органів державного управління належать до фінансової діяльності держави.

7. Назвіть види державних органів, що здійснюють фінансову діяльність держави.

8. Охарактеризуйте органи державного управління фінансами зарубіжних країн.

9. Дайте порівняльну характеристику головних завдань Міністерства фінансів України та Рахункової палати.

10. Назвіть основні повноваження органів Державного казначейства України.

1. Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 26 серпня 1999 р. № 1081/99 // Зібр. постанов Уряду України. — 1993. — № 7. — ст. 150.

2. Положення про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 // Зібр. постанов Уряду. — 1995. — № 11. — ст. 262.

3. Вітлінський В. В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності // Фінанси України. — 2003. — №3.

4. Карпінський П. А., Герасименко О. В. Основи збалансованості фінансової системи держави // Фінанси України. — 2003. — № 1.

5. Мартинюк В. П. Методологічні основи оцінки стану фінансової безпеки держави // Фінанси України. — 2003. — № 2.

6. Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний період: їх поняття // Право України. — 2000. — № 1.

7. Пацурківський П. С. Проблеми теорії фінансового права. — Чернівці, 1998.

8. Пацурківський П. С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. — Чернівці, 1997.

9. Хачатурян С. В. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація // Фінанси України. — 2003. — № 5.

10. Цыпкин С. Д. Финансово-правовые институты, их роль в совершенствовании финансовой деятельности советского государства. — М., 1983.

Тема 2.Предмет, метод
і система фінансового права

Предмет і метод фінансового права

Предмет фінансового права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто відносини щодо формування,… Предмет фінансового права становлять тільки ті відносини, які врегульовані… Його сутність полягає в тому, що вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони.

Система фінансового права

Фінансове право як галузь права поділяється на загальну та особливу частину. До загальної частини фінансового права входять норми, що визначають: поняття,… До особливої частини фінансового права належать розділи, які об’єднують правові норми, що регулюють відносини у сфері:…

Відмежування фінансового права від інших галузей права

Методом цивільного права є юридична рівність сторін. Як зазначалося, методом фінансового права є метод владних приписів, який має протилежні з… На противагу цьому спільні риси фінансового та адміністративного права… Метод фінансового та адміністративного права також, на пер­ший погляд, однаковий, але в адміністративному праві…

Наука фінансового права

Предметом науки фінансового права є фінансове право як галузь права України. Предмет науки фінансового права становить сукупність наведених нижче… — норм та інститутів фінансового права України; — фінансово-правових відносин;

Поняття й риси фінансово-правових норм

Фінансове право як галузь права має свої первинні елементи, якими є фінансово-правові норми.

Фінансово-правова норма — це встановлене державою й забезпечене заходами державного примусу правило поведінки у відносинах, що виникають у процесі утворення, розподілу й використання грошових фондів держави.

Для фінансово-правових норм характерні певні особливості.

Так, вони мають специфічне цільове призначення, тобто регулювання відносин, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, а саме формування, розподіл і використання державних фондів грошових коштів. Фінансово-правові норми є засобом реа­лізації суспільних, тобто публічних, а не приватних інтересів. Ці норми відрізняються від інших норм у системі права своєю нестабільністю.

Крім того, фінансово-правові норми носять державно-влад­ний, імперативний характер.

Структура фінансово-правової норми

Структура фінансово-правової норми — це її внутрішня побудова, яка полягає в її поділі на складові частини, пов’язані між собою.

Гіпотеза — перша частина фінансово-правової норми, в якій вказується на ті умови, за наявності яких суб’єкту слід керуватися цією нормою. (Відповідає на питання «якщо», «у разі».)

Диспозиція — частина фінансово-правової норми, яка вказує на поведінку, яка повинна мати місце за наявності обставин, передбачених гіпотезою (частіше вказуються певні обов’язки, інколи — права).

Санкція — частина фінансово-правової норми, яка вказує на заходи державного примусу, які можуть бути застосовані до суб’єк­тів, що порушують диспозицію цієї фінансово-правової норми.

Зазвичай у статтях фінансового законодавства відсутні певні елементи фінансово-правової норми. Тоді вони містяться в інших статтях того самого нормативного акту або іноді в інших нормативних актах.

Класифікація фінансово-правових норм

Залежно від функцій, які виконує фінансове право, фінансово-правові норми поділяються на регулятивні та охоронні. Регулятивні — це норми, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних… Охоронні — це норми, які передбачають застосування заходів державного примусу за фінансові правопорушення.

Джерела фінансового права

Джерела фінансового права — це спосіб зовнішнього вираження та закріплення фінансово-правових норм, що надає їм загальнообов’язкового значення. Основним джерелом фінансового права України є нормативно-правовий акт —… Конституція України — у ній визначено загальні засади, які деталізуються в фінансово-правових актах (встановлює…

Поняття й риси фінансових правовідносин

Фінансові правовідносини — це суспільні відносини, які виникають у сфері фінансової діяльності держави й регулюються фінансово-правовими нормами.

Фінансові правовідносини характеризуються такими особливостями:

— завжди виникають і розвиваються лише у сфері фінансової діяльності держави;

— є формою реалізації публічних інтересів, у зв’язку з чим є публічно-правовими;

— фінансово-правові відносини є по суті економічними відносинами (визначаються економікою та є видом економічних відносин);

— мають майновий характер, тобто завжди пов’язані з грошовими коштами (грошовим платежем, державними видатками);

— фінансові правовідносини є відносинами влади. Це пояснюється тим, що вони є формою реалізації фінансово-правової норми, яка має імперативний характер. Крім того, одним із суб’єктів фінансових правовідносин завжди є держава або уповноважений державою орган, які мають право надавати владні приписи.

Суб’єкт, об’єкт і зміст фінансових правовідносин

Поняття «суб’єкт фінансових правовідносин» тісно пов’язане з поняттям «суб’єкт фінансового права».

Суб’єкт фінансового правовідношення — це той, хто бере участь у конкретному фінансовому правовідношенні і, таким чином, реалізує належні йому права й обов’язки.

Суб’єкт фінансового права має фінансову правосуб’єктність, яка дає йому можливість бути суб’єктом фінансових правовідносин. Поняття «фінансова правосуб’єктність» включає поняття «фінансова правоздатність» і «фінансова дієздатність».

Фінансова правоздатність — це здатність мати фінансові права та обов’язки, передбачені законом.

Фінансова дієздатність — це здатність особи самостійно або через законних представників набувати, здійснювати, змінювати й припиняти фінансові права та обов’язки, а також відповідати за їх невиконання та неправомірну реалізацію.

Суб’єкти фінансового права поділяються на три групи:

— суспільно-територіальні утворення — Україна як держава загалом, адміністративно-територіальні одиниці (Автономна Республіка Крим, області тощо);

— колективні суб’єкти — органи державної влади, організації та ін.;

— індивідуальні суб’єкти — фізичні особи, іноді посадові особи.

Україна як суверенна держава є суб’єктом фінансового права, має компетенцію в галузі фінансової діяльності, яку закріплено Конституцією України, Бюджетним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Як суб’єкт фінансового права держава має певні права. Наведемо їх.

1. Матеріальні та процесуальні бюджетні права (на розгляд і затвердження бюджету).

2. Права на встановлення податків і зборів.

3. Права на отримання й стягнення податків і зборів.

4. Права в сфері державного кредитування.

5. Право грошової емісії.

Як суб’єкти фінансового права адміністративно-територіальні одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село) також мають певні права. Наведемо їх.

1. Право формування і виконання місцевого бюджету.

2. Право введення місцевих податків і зборів.

3. Право на випуск місцевих позик.

4. Право на отримання фінансової допомоги.

5. Право на надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Підставою для визнання органів державної влади суб’єктами фінансового права є наявність у них компетенції в галузі фінансової діяльності держави.

Організації, підприємства, установи є колективними суб’єкта­ми фінансового права стосовно:

— прав на отримання бюджетних асигнувань (бюджетні установи);

— прав на отримання бюджетних кредитів;

— прав на участь в кошторисному процесі;

— обов’язків із сплати податків і зборів;

— обов’язків податкових агентів;

— обов’язків з перерахування до бюджету вільного залишку прибутку або частки прибутку (казенні, державні підприємства);

— обов’язку надавати в податкові органи інформацію. Наприклад, органи, що реєструють фізичних осіб як підприємців; органи, що реєструють нерухоме майно, яке є об’єктом оподаткування.

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства є індивідуальними суб’єктами фінансового права, голов­ним чином стосовно їх обов’язків.

Об’єкт фінансових правовідносин — це те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин у межах належних їм суб’єктивних прав і обов’язків.

Характерною особливістю змісту фінансового правовідношення є те, що поведінці зобов’язаної особи в такому правовідношенні протистоїть право вимоги уповноваженої особи, яке переважно (крім права вимоги платника податку) є одночасно й обов’язком.

Види фінансових правовідносин

Регулятивні правовідносини — правовідносини, в яких поведінка суб’єкта відповідає приписам фінансово-правових норм (відносини зі сплати до бюджету… Охоронні правовідносини виникають із факту неправомірної поведінки суб’єктів… За видом фінансово-правових інститутів фінансові правовідносини поділяються на: бюджетні; податкові; фінансів…

Поняття й мета фінансового контролю

Предметом фінансового контролю є бухгалтерські звіти, балан­си, кошториси тощо. Зміст державного фінансового контролю становлять такі операції: — перевірки виконання фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування з боку фізичних та…

Види та органи фінансового контролю

Попередній фінансовий контроль проводиться до виконання фінансових операцій з формування, розподілу і використання державних фондів коштів (у… Поточний (оперативний) фінансовий контроль проводиться щоденно фінансовими… Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій. Він спрямований на виявлення порушень,…

Методи державного фінансового контролю

Методи фінансового контролю необхідно відрізняти від методик, тобто технології проведення контролю різними суб’єктами. Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється двома основними методами… Ревізія — це всеохоплюючий метод фінансового контролю, який є детальним дослідженням фінансово-господарської…

Поняття й ознаки фінансово-правової відповідальності

Для фінансово-правової відповідальності характерні всі ознаки юридичної відповідальності. 1. Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності, як і інших видів… 2. Фінансово-правова відповідальність установлюється державою й пов’язана із застосуванням санкцій правових норм до…

Фінансове правопорушення

З урахуванням цього фінансове правопорушення можна визначити як винне протиправне діяння суб’єкта фінансових правовідносин, яке посягає на суспільні… Склад фінансового правопорушення утворюють наведені ниж­че елементи. Об’єкт — установлений державою порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів, що…

Фінансові санкції. Порядок застосування

Видами фінансових санкцій є фінансовий штраф і фінансова пеня. Сплата фінансових санкцій здійснюється в добровільному й примусовому порядку.…

Основні категорії бюджетного права

Складовими частинами бюджету є: — загальний фонд, який включає всі доходи й видатки бюджету, крім тих, які… — спеціальний фонд, що включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень,…

Бюджетне право та бюджетні правовідносини

Бюджетне право є інститутом фінансового права України. Предметом бюджетного права України є відносини щодо формування та використання державного й місцевих бюджетів. Такі відносини є бюджетно-правовими й мають свої особливості.

По-перше, це вузьке коло суб’єктів, по-друге, ці відносини мають періодичний характер і діють упродовж бюджетного періоду, по-третє, вони докладно врегульовані бюджетно-правовими нормами.

Бюджетна система України

Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у міста та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад… Для аналізу й прогнозування економічного та соціального розвитку держави використовують категорію зведеного бюджету,…

Поняття та зміст бюджетного процесу в Україні

У світовій науковій літературі та практиці немає одностайного визначення бюджетного процесу та його етапів, понятійного апарату й кількості етапів.

У Бюджетному кодексі України бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

У Бюджетному кодексі України стадії бюджетного процесу визначені як окремі етапи бюджетного процесу, у ході здійснення яких реалізуються бюджетні повноваження всіх суб’єктів бюджетних правовідносин.

Відповідно бюджетний процес в Україні поділяється на такі стадії:

— складання проектів бюджетів;

— розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

— виконання бюджету, зокрема й у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про міс­цеві бюджети;

— підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету й прий­няття рішення щодо нього.

На всіх стадіях здійснюються фінансовий контроль та аудит, а також оцінювання ефективності використання бюджетних
коштів.

Усі стадії взаємообумовлені й пов’язані, тому доцільно говорити про єдину бюджетну процедуру.

Складання проектів бюджетів

Усю діяльність щодо складання проекту бюджету можна умов­но поділити на кілька етапів. Етап підготовки до складання проекту. До 1 квітня Національний банк України подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України: 1) проект засад…

Розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України

Після подання Кабінетом Міністрів України проекту до Верховної Ради України він повинен бути представлений на пленарному засіданні міністром фінансів України. Після цього відбувається його обговорення в комітетах, фракціях тощо. Комітет Верховної Ради з питань бюджету розглядає пропозиції, готує висновки й таблиці пропозицій і рішення щодо них.

На першому читанні висновки й пропозиції, подані Комітетом Верховної Ради з питань бюджету, голосуються в цілому. Прий­няття висновків і пропозицій означає ухвалення проекту в першому читанні; а прийняті висновки й пропозиції набувають статусу бюджетних висновків.

На другому читанні пропозиції депутатів і фракцій не розглядають. На цьому етапі обов’язково має бути ухвалене таке:

— загальний обсяг дефіциту (профіциту) бюджету;

— загальний обсяг доходів (видатків);

— обсяг міжбюджетних трансфертів;

— інші положення, необхідні для прийняття місцевих бюджетів.

Статті проекту, не ухвалені в другому читанні, переносяться на третє читання.

Третє читання має бути завершене, а закон про Державний бюджет України повинен бути прийнятий до 1 грудня року, що передує плановому.

Виконання Державного бюджету України

В Україні застосовують казначейську форму обслуговування Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету… Державне казначейство України веде облік усіх надходжень до Державного бюджету України та здійснює повернення…

Звітність про виконання Державного бюджету

Розпорядники бюджетних коштів складають і подають докладні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати… Існують кілька видів звітності про виконання Державного бюджету України. Місячна звітність — подається Державним казначейством України та органами стягнення Верховній Раді України, Кабінету…

Фінансовий контроль як складова частина бюджетного процесу в Україні

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.02 № 685 затверджено Порядок здійснення міністерствами, іншими цент­ральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю.

Зовнішній фінансовий контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють державні органи, повноваження яких перелічені в гл. 17 Бюджетного кодексу (Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, органи державної контрольно-ревізійної служби) та місцеві органи — Верховна Рада Автономної Республіки Крим, інші ради, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.

Відповідальність за бюджетні правопорушення

Аналізуючи положення Бюджетного кодексу України, можна зробити висновок про існування таких видів бюджетних правопорушень: — нецільове використання бюджетних коштів; — несвоєчасне й неповне подання звітності про виконання бюджету, подання недостовірної звітності;

Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування

Розглядаючи характеристики матеріальних бюджетних повноважень органів місцевого самоврядування та правових форм їх реалізації, необхідно… Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіаль­них громад сіл,… Місцеві бюджети — це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети, бюджети районів у містах і бюджети…

Порядок складання, розгляду, затвердження, виконання та звітності місцевих бюджетів

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 визначає повноваження органів місцевого самоврядування в бюджетному процесі.

Відповідно до ст. 61 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; підготовка й подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних та обласних бюджетів.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання й виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів не припустиме, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок складання, затвердження, виконання та здійснення звітності місцевих бюджетів докладно врегульовано главою 12 Бюджетного кодексу України.

Першим етапом складання місцевих бюджетів є отримання від Міністерства фінансів України Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад особливостей складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Місцеві фінансові органи проводять аналіз бюджетних запитів і приймають рішення про його включення до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його до відповідних рад та їх виконавчих органів. Виконавчі органи рад і районні державні адміністрації м. Києва і м. Севастополя подають міс­цевим фінансовим органам пропозиції щодо показників місце­вих бюджетів.

У тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні доводить до місцевих виконавчих органів показники міжбюджетних відносин.

На підставі отриманих даних місцеві виконавчі органи готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети й до подання радам схвалюють їх. Разом з проектом подаються: пояснювальна записка до проекту, прогноз показників відповідного бюджету та зведеного бюджету, інші матеріали, обсяг і форму яких визначає відповідний місцевий орган.

Бюджетним кодексом встановлено два терміни затвердження бюджетів різного рівня.

Так, бюджети Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст (Києва і Севастополя, міст республіканського та обласного значення) затверджують ухвалою відповідної ради не пізніше як у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) районні у містах, селищні, сільські бюджети затверджують рішенням відповідної ради не піз­ніше як у двотижневий термін після затвердження бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст.

Виконання місцевих бюджетів забезпечують місцеві виконавчі органи або голови міських, сільських, селищних рад.

Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу. Казначей­ське виконання здійснюють територіальні органи Державного каз­начейства України.

Доходи місцевого бюджету зараховують безпосередньо на рахунок відповідного бюджету й вони не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Виконання за видатками регулює ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов’язань, не забезпечених бюджетним асигнуваннями. Якщо до початку нового бюджетного пе­ріоду не ухвалено рішення про відповідний місцевий бюджет, місцеві виконавчі органи мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про відповідний місцевий бюджет за попередній період — щомісяч­ні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків на попередній рік.

Територіальні органи Державного казначейства України та органи стягнення складають і подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів.

Квартальний та річний звіти подаються до відповідних місцевих рад місцевими органами виконавчої влади у двомісячний тер­мін після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірку звіту здійснює Рахункова палата Автономної Республіки Крим або комісія з питань бюджету відповідної ради, після чого ці ради затверджують звіт.

Згідно зі ст. 114 Бюджетного кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за виконанням рішення відповідної ради про бюджет та інші повноваження в сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Крім загальних видів відповідальності, установлених для всіх порушників бюджетного законодавства, для органів місцевого самоврядування Бюджетним кодексом (ст. 122) встановлено відповідальність особливого виду. Так, у разі порушення вимог Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет щодо формування відповідного бюджету в частині делегованих повнова­жень голові виконавчого органу ради вищого рівня надається право впродовж місяця з дня прийняття рішення про відповідний бюджет місцевого самоврядування призупиняти його дію з одночасним зверненням до суду.

1. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування.

2. Структура та види місцевих бюджетів.

3. Порядок складання та затвердження місцевих бюджетів.

4. Виконання місцевих бюджетів і звітність про їх виконання.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. План утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Бюджетні повноваження — це сукупність прав та обов’язків суб’єктів бюджетних правовідносин, а саме відносин у галузі бюджетної діяльності, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження Державного бюджету та місцевих бюджетів звітів про виконання та контролю за виконанням Державного бюджету України та міс­цевих бюджетів, тобто відносин, що формують загальне поняття бюд­жетного процесу.

Запозичення — це операції, пов’язані з отриманням бюджетом кош­тів на умовах повернення, платності та строковості, у результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Матеріальні бюджетні повноваження — це повноваження держави й органів місцевого самоврядування з мобілізації державних доходів, їх розподілу та використання.

Місцеві бюджети — бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування — гарантоване державою право та реаль­на здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішу-
вати питання місцевого значення в межах Конституції та законів
України.

Місцевий фінансовий орган — це установа, що відповідно до законодавства України організує та здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, з контролю за витрачанням коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

Обласні та районні ради — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.

Представницький орган місцевого самоврядування — виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до законів наділяється правом представляти інтереси територіальної громади й прий­мати від її імені рішення.

Процесуальні бюджетні повноваження — повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі бюджетного процесу.

Рішення про місцевий бюджет — це нормативно-правовий акт Верховної ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження місцевим виконавчим органам здійснювати виконання місцевого бюджету впродовж бюджетного періоду.

Територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

1. Знайдіть правильну відповідь. Безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти місцевих бюджетів здійснює:

a) місцева рада народних депутатів;

b) Міністерство фінансів;

c) місцева державна адміністрація;

d) Державне казначейство.

2. Знайдіть правильну відповідь. Видатки місцевих бюджетів поділяються на:

a) видатки, що пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування;

b) видатки, що пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади;

c) поточні видатки;

d) видатки розвитку.

3. Знайдіть правильну відповідь. Право на прийняття бюджету з дефіцитом закріплено за:

a) районними бюджетами;

b) міськими бюджетами;

c) обласними бюджетами;

d) селищними бюджетами.

4. Знайдіть правильну відповідь. Органи місцевого самоврядування можуть одержувати короткотермінові позички у:

a) інших місцевих бюджетів;

b) Державному бюджеті;

c) банках;

d) громадян та юридичних осіб.

5. Знайдіть правильну відповідь. Органи місцевого самоврядування можуть одержувати позички на термін:

a) до трьох років;

b) до одного року;

c) до трьох місяців;

d) до одного місяця.

6. Знайдіть помилку. Запозичення здійснюються до:

a) загального фонду бюджету;

b) спеціального фонду бюджету;

c) бюджету розвитку;

d) поточного бюджету.

7. Складання проекту обласного бюджету покладено на:

a) обласну раду;

b) районну раду;

c) виконавчий комітет обласної ради;

d) обласну державну адміністрацію.

8. Аналіз бюджетних запитів здійснюють:

a) виконавчі комітети рад;

b) ради народних депутатів;

c) місцеві фінансові органи;

d) місцеві державні адміністрації.

9. Бюджет м. Севастополь затверджується не пізніше як:

a) у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України;

b) у двотижневий термін після підписання закону про Держав­ний бюджет України;

c) у двотижневий термін після затвердження Державного бюджету України;

d) у двотижневий термін після затвердження бюджету Автономної Республіки Крим.

10. Бюджет села затверджують не пізніше як:

a) у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України;

b) у двотижневий термін після офіційного опублікування рішення про бюджет району;

c) у двотижневий термін після затвердження бюджету області;

d) у двотижневий термін після затвердження бюджету району.

1. Складіть проект місцевого бюджету.

2. У чому полягає різниця між місцевим бюджетом і бюджетом місцевого самоврядування?

3. Що є бюджетними повноваженнями органів місцевого самоврядування?

4. Наведіть приклади матеріальних і процесуальних бюджетних повноважень органів місцевого самоврядування.

5. Які гарантії самостійності місцевих бюджетів закріплено в законодавстві України?

6. Поясніть різницю між власними й закріпленими доходами місцевих бюджетів.

7. Які права надано органам місцевого самоврядування в галузі дохідної частини місцевих бюджетів?

8. Які права надано органам місцевого самоврядування в галузі видаткової частини місцевих бюджетів?

9. Який режим місцевих позичок і запозичень встановлено законодавством України ?

10. Які особливості формування бюджету м. Києва?

11. Проаналізуйте зміст та особливості бюджетного процесу щодо місцевих бюджетів.

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.97 // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 6.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Голос України. — 1997. — 12 червня.

3. Бюджетний кодекс України від 21.06.01 №2542-111 // Урядовий кур’єр. — 2001. — № 131.

4. Закон України від 20.12.02 № 2905-111 «Про Державний бюджет України на 2003 рік».

5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13.

6. Указ Президента України № 761/99 від 28.06.99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору».

7. Альвианская Н. В. Местные бюджеты: понятие, механизм функционирования // Финансы. — 1995. — № 9. — С. 9—11.

8. Аптекар С., Краснова В. Про формування місцевих бюджетів // Економіка України. — 1994. — № 4. — С. 42—47.

9. Барахтян Н. В., Шавердина Е. В. Правовой механизм формирования местных бюджетов / Проблеми фінансового права. — Чернівці, 1996. — С. 16—24.

10. Бекерская Д. А. Правовые проблемы расходов государственного и местных бюджетов / Проблеми фінансового права. — Чернівці, 1996. — С. 49—62.

11. Блажевич В. Місцеві податки і збори та їх особливості. Світовий та український досвід встановлення і справляння місцевих податків // Підприємництво, господарство, право. — 2003. — № 1. — С. 95—100.

12. Блажевич В. Збалансування місцевих бюджетів та роль між бюджетних відносин у вирівнюванні місцевих бюджетів // Підприємниц-
тво, господарство, право. — 2003. — № 2. — С. 69—73.

13. Герчаківський С. Д. Місцеве оподаткування в Україні: традиції, реалії та напрями удосконалення // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 44—50.

14. Біленчук П. Д., Задояний М. Т., Форостовець В. А. Місцеві податки і збори: правове регулювання: Навч. посіб. / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 1999. — 120 с.

15. Василенко Л. І., Бабич П. С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність // Фінанси України. — 1998. — № 8. — С. 112—117.

16. Вишновецький В. М. Місцеві податки в Україні / Проблеми фінансового права. — Чернівці, 1996. — С. 76—84.

17. Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. — 2001. — №10. — С. 20.

18. Косінський В. Процесуальні особливості здійснення повноважень органами місцевого самоврядування // Право України. — 2000 — № 5. — С. 17.

19. Лісовська А. П., Ганевич Д. М. Формування місцевих бюджетів // Фінанси України. — 1996. — № 7. — С. 11—15.

20. Луніна І. І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення реформ // Економіка України. —1998. — № 3. — С. 31—40.

21. Мельник П. В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави // Фінанси України. — 1998. — № 6. — С. 101—103.

22. Моісеєнков В. В. Формування місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин //Фінанси України. — 1999. — № 11. — С. 16—19.

23.Музика О. Повноваження органів місцевого самоврядування на отримання доходів у місцеві бюджети // Право України. — 2001. — № 4. — С. 25.

24. Чирка Д. М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України. — 1998. — № 1. — С. 22—25.

Тема 10.Міжбюджетні відносини

Поняття та мета міжбюджетних відносин

З прийняттям Бюджетного кодексу України врегульовано порядок фінансування місцевих бюджетів шляхом надання дотацій та субвенцій, які об’єднано поняттям міжбюджетних трансфертів, а відносини, що при цьому виникають, визначено як міжбюджетні.

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України.

Головною метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати вико­нання цих повноважень.

Поняття та види видатків на здійснення повноважень

1. Державні видатки, що не можуть бути передані на виконання місцевим органам. Вони здійснюються органами державної влади з коштів Державного… 2. Державні видатки, які можуть бути передані на виконання відповідним… 3. Видатки місцевого характеру, що спрямовані на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим і місцевого…

Розмежування видів видатків між бюджетами

1. Першочергові видатки, що знаходяться найближче до споживача, здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст. Наприклад, видатки на дошкільну та… 2. Основні видатки, гарантовані для всіх громадян України, здійснюються з… 3. Соціальні послуги для окремих категорій громадян, потреба в яких існує в усіх регіонах України — здійснюються з…

Поняття й види міжбюджетних трансфертів

У Бюджетному кодексі України (ст. 96) виділено такі види міжбюджетних трансфертів: — дотація вирівнювання — кошти, які надаються відповідним бюджетам у разі… — субвенція — міжбюджетний трансферт для використання на зазначені цілі у порядку, визначеному тим органом, який…

Поняття державних доходів та їх система

Основним джерелом доходів держави є ВВП, частину якого вона використовує для покриття власних потреб шляхом переходу до державної власності різних платежів.

Необхідно розрізняти такі категорії, як державні доходи, фінансові ресурси та доходи бюджету.

Державні доходи — це сукупність надходжень коштів у грошовій формі до державних фондів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави. Такі надходження можуть бути у вигляді як обов’язкових, так і необов’яз­кових платежів. Важливим є те, що обов’язкові платежі, які можна стягувати примусово, становлять переважну частину державних доходів.

Фінансові ресурси — це ширше поняття, що включає доходи не лише держави, але й фізичних та юридичних осіб України, які отримують їх на території України та за її межами й володіють майном на права власності.

Доходи бюджету — це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (зокрема трансферти, дарунки, гранти) і які надходять до Державного бюджету. Вони посідають централь­не місце у системі доходів держави.

Відповідно до Бюджетного кодексу доходи бюджету поділяють на податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти. Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; доходи від некомер­ційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій тощо.

Зауважимо, що до державних доходів не належать доходи міс­цевих бюджетів, оскільки власниками цих коштів є територіальні громади.

Система державних доходів — взаємозв’язок усієї сукупності доходів та її диференціація на окремі групи й види.

Систему державних доходів характеризує певна єдність, що забезпечує єдиний підхід під час поділу доходів різних рівнів (державні, місцеві).

Класифікація державних доходів.

1. Залежно від порядку формування їх системи:

— централізовані доходи, що залишаються в розпорядженні дер­жави й надходять на формування централізованих грошових фондів;

— децентралізовані доходи, що надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, формуються за рахунок їх прибутку та використовуються відповідно до фінансових планів.

2. Залежно від конкретних умов їх збору й використання:

— зворотні та беззворотні;

— відплатні й безвідплатні;

— загальні й цільові.

3. Залежно від економічного змісту та особливостей правового регулювання доходів:

— податки;

— доходи від інших обов’язкових платежів;

— доходи від державного кредиту;

— доходи від обов’язкового і майнового страхування.

Податкові надходження як основне джерело державних доходів

Податок — це встановлений вищим органом державної влади обов’язковий платіж, який сплачується юридичними особами та гро­мадянами до бюджету в розмірах і терміни, передбачені законом.

Сутність категорії податків відображають їх функції. Виділяють такі функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну й накопичувальну.

Щоб мати уявлення про сутність категорії податків, необхідно з’ясувати їх основні риси або ознаки. Вкажемо основні риси податків:

— обов’язковий характер податку — передбачає неможливість законного ухилення від його сплати, крім випадків, вказаних у законодавчих актах, а також відображається в першочерговості податкових платежів;

— адресність до бюджету;

— абстрактний характер податкового платежу — під час внесення до бюджету податок не має цільового призначення. Але треба брати до уваги існування податків, які за своїм характером більш схожі на збори (наприклад, податок з власників транспортних засобів);

— перехід права власності від платника до держави;

— індивідуальна безоплатність — означає спрямування руху коштів від платника до держави, яке не створює зустрічних зобов’язань з боку держави.

Наявність великої кількості податків викликає необхідність їх систематизації за різними підставами. Наведемо тільки основні способи класифікації податків.

А. Залежно від платника:

— податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

— податки з фізичних осіб (прибутковий податок з громадян, податок на промисел);

— змішані — податки, якими оподатковуються юридичні та фізичні особи (податок з власників транспортних засобів, податок на додану вартість, акцизний збір тощо).

Б. За методом справляння:

— прямі (прибутково-майнові) — податки, що справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, які визначаються розміром об’єкта обкладання та включаються в ціну товару й сплачуються виробником чи власником;

— непрямі (на споживання) — податки, що справляються в процесі використання матеріальних благ, які визначаються розміром споживання, додаються або включаються до ціни товару та сплачуються споживачем.

За непрямого оподаткування формальним платником є продавець товару, а реальним — споживач. За прямого оподаткування юридичний і фактичний платник збігаються.

В. Залежно від компетенції органу, що регулює вид податку:

— загальнодержавні — податки, які встановлюються вищими органами державної влади й діють на всій території держави;

— місцеві — податки, які вводяться рішенням місцевого органу, діють на відповідній території та надходять до місцевих бюджетів.

Неподаткові доходи в системі державних доходів

Неподаткові платежі характеризуються такими особливостями порівняно з податковими платежами:

— мають цільове призначення;

— їм притаманний відплатний та умовний характер;

— частково зараховуються до доходів тих державних органів, що проводять їх збирання.

Деякі неподаткові платежі (наприклад, митні) можуть сплачуватись як у національній, так і в іноземній валюті.

Порядок зарахування до бюджетів визначають Бюджетний кодекс України, поточні акти про бюджет і спеціальне законодавство.

Розрізняють такі види неподаткових платежів: митні, ресурсні, рентні.

У теорії фінансового права немає єдності у поглядах на правову природу мита, що справляється митницею на кордоні. Це пов’язано з тим, що мито, по суті, схоже на непрямі податкові платежі, але на відміну від податків має чітко виражений умовний характер.

Мито — вид митного платежу, який беруть з товарів, що переміщуються через митний кордон держави (ввозяться, вивозяться, перевозяться транзитом).

Порядок обкладання митом предметів, які вивозяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, та їх перелік встановлено Митним кодексом України, законами України, постановами Кабінету Міністрів України та рядом актів Державної митної служби України.

Державне мито — це плата, яка стягується за вчинення юридично значимих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами та видачу їм документів, що мають правове значення.

Особливості застосування механізму державного мита регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито».

Плата за спеціальне використання природних ресурсів включає:

— плату з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи;

— плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

— плату за спеціальне використання лісових ресурсів за корис­тування земельними ділянками лісового фонду;

— плату за спеціальне використання надр;

— збір за забруднення довкілля.

Зазначені платежі є обов’язковими загальнодержавними зборами й стягуються на підставі Законів України «Про охорону нав­колишнього середовища», «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про підприємство в Україні», «Про підприємництво та норми спеціального законодавства».

Рентні платежі — це платежі, що сплачуються за встановленими тарифами за користування електричною енергією, нафтою та нафтопродуктами, а також платежі за природний газ.

Поточні закони про Державний бюджет України регулюють порядок справляння рентної плати та встановлюють відсоток зарахування рентної плати до централізованого фонду. Так, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» до доходів загального фонду Державного бюджету України зараховується рентна плата за нафту та природний газ, що видобуваються в Україні.

1. Система державних доходів: поняття й склад.

2. Податки як основна складова частина державних доходів.

3. Інші обов’язкові платежі неподаткового характеру.

4. Державний кредит.

5. Державне страхування.

Акциз — це непрямий податок на певні товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається в ціну товару й сплачується покупцем.

Державне мито — це плата, яка стягується за вчинення юридично значимих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами та видачу їм документів, що мають правове значення.

Доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (зокрема й трансферти, дарунки, гранти).

Мито — вид митного платежу, що справляється з товарів, що переміщуються через митний кордон держави (ввозяться, вивозяться, перевозяться транзитом).

Надходження до бюджету — доходи до бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Податкова система — сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у певній державі; принципів, форм і методів їх установлення, зміни або відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок — це встановлений вищим органом державної влади обов’язковий платіж, який сплачується юридичними особами та громадянами до бюджету в розмірах і терміни, передбачені законом.

Податок на додану вартість — непрямий податок, що включається в ціну товару, є частиною приросту вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення і вноситься до Державного бюджету.

1. Знайдіть помилку. За бюджетною класифікацією до неподат­кових надходжень бюджету належать:

a) надходження від штрафних і фінансових санкцій;

b) доходи від операцій з капіталом;

c) доходи від власності;

d) адміністративні збори.

2. Знайдіть помилку. Податковими агентами є:

a) суб’єкти підприємницької діяльності;

b) суб’єкти підприємницької діяльності, створені у формі підприємств з іноземними інвестиціями;

c) філії підприємств з іноземними інвестиціями;

d) уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з валютного обігу або конфіско-
ваних.

3. Знайдіть правильну відповідь. До місцевих податків належать:

a) комунальний податок;

b) податок на промисел;

c) податок з власників транспортних засобів;

d) збір за право використання місцевої символіки.

4. Знайдіть помилку. Особливими видами мита є:

a) компенсаційне;

b) сезонне;

c) спеціальне;

d) антидемпінгове.

5. Знайдіть помилку. До загальнодержавних податків належать:

a) податок на землю;

b) податок з реклами;

c) податок на промисел;

d) податок з власників транспортних засобів.

1. Проведіть розмежування понять «державні доходи», «фінансові ресурси» та «доходи бюджету».

2. Зробіть порівняльну характеристику ознак податків і неподаткових доходів.

3. Проведіть класифікацію податків за різними ознаками.

4. Розкрийте складові частини системи оподаткування України.

5. Охарактеризуйте основні та додаткові елементи законів про оподаткування.

6. Проаналізуйте законодавство України, що регулює оподаткування юридичних осіб.

7. Охарактеризуйте правове регулювання оподаткування фізичних осіб.

8. У чому полягає застосування спрощеної системи оподаткування?

9. Назвіть види неподаткових доходів згідно із законодавством України.

10. Яким законодавством регулюється порядок сплати митних платежів?

11. Назвіть види митних платежів.

12. У яких випадках справляється державне мито?

13. Зробіть порівняльну характеристику спеціального, антидем­пінгового та компенсаційного мита.

14. Назвіть види ресурсних платежів згідно із законодавством України.

15. Які платежі визнають рентними та які їх види ви знаєте?

1. Конституція України // Урядовий кур’єр. — 1996. — № 129—130.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16.

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Голос України. — 1997. — 12 червня.

4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 27.

5. Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 18.11.99 // Вісник податкової служби України. — 1999. — № 47—48.

6. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний сбір» від 30 квітня 1993 р. // Голос України. — 1993. — 21 травня.

7. Указ Президента України «Про платників та порядок сплати акцизного збору» від 11.05.98 // Вісник податкової служби України. — 1999. — № 2.

8. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР.

9. Указ Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7 серпня 1998 р. // Голос України. — 1998. — 15 серпня.

10. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-111.

11. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 лютого 1998 р. // Голос України. — 1998. — № 28. — 14 лютого.

12. Бюджетний кодекс України від 21.06.01 р. № 2542-111 // Урядовий кур’єр. — 2001. — № 131.

13. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13.

14. Біленчук П. Д., Задояний М. Т., Форостовець В. А. Місцеві податки і збори: правове регулювання: Навч. посібник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 1999. — 120 с.

15. Бекерская Д. А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине. Учебное пособие. — Одесса: Юрид. лит-ра, 2000. — 220 с.

16. Блажевич В. Місцеві податки і збори та їх особливості. Світовий та український досвід встановлення і справляння місцевих податків // Підприємництво, господарство, право. — 2003. — № 1. — С. 95—100.

17. Бондарчук Т. Г. Механізм управління та обслуговування держав­ного боргу // Фінанси України. — 2003. — № 5. — С. 54—60.

18. Брызгалин А. В. Принципы налогового права: теория и практика // Законодательство и экономика. — М., 1997. — Вып. 19/20. — С. 3—9.

19. Вакулин І. П. Податкове адміністрування та ефективність податкової системи // Фінанси України. — 2003. — № 5. — С. 14—19.

20. Кінащук Л. Поняття страхування з позиції фінансового права // Підприємництво, господарство, право. — 2001. — № 9. — С. 63—66.

21. Крисоватий А. Г. Теоретичні засади податку як соціально-еко­номічної категорії // Фінанси України. — 2003. — № 5. — С. 4—11.

22. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас, 2001. — 584 с.

23. Лушникова М. В. Правовые основы налоговой системы: теория и практика: Учеб. пособие. — Ярославль, 2000. — 212 с.

24. Пепеляев С. Г. К вопросу о налоговом законодательстве и налоговых отношениях // Налоговый вестник. — М., 1997. — № 5. — С. 17—26.

25. Рожко О. Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання // Фінанси України. — 2003. — № 1. — С. 82—88.

Тема 12.Правове регулювання
державних видатків
і бюджетного фінансування

Видатки бюджету

Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. У фінансовому праві державні видатки виділено в окремий інститут державних… Суб’єктами цього інституту є: держава в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і…

Кошторисно-бюджетне фінансування

Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному… Кошторис витрат — основний плановий документ бюджетної установи, який надає… Назвемо види кошторисів витрат:

Принципи Й види контролю знань студентів

 

 

Контроль знань є складовою багатогранного навчального процесу в КНЕУ і є організацією зворотного зв’язку як засобу управління навчально-виховним процесом. Показники контролю знань студентів є основою для судження про результати навчання та для вирішення таких питань, як ступінь опанування навчальною програмою, переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск з вузу і видача диплому. Результати контролю знань є основним показником, за яким оцінюють роботу окремо взятого студента, академічної групи, курсу, факультету загалом, а також роботу викладацького складу.

За умови правильної організації контроль знань виконує навчаль­ні, виховні, організаційні, розвиваючі, методичні та інші функції.

Контроль знань ґрунтується на таких основних принципах:

— перевірка та оцінювання знань студентів повинні відображати рівень засвоєння знань та стимулювати студентів до досягнення нових успіхів;

— перевірка й оцінювання знань повинні проводитися систематично, планово, у нерозривному зв’язку з усім процесом навчання; послідовно з поступовим ускладненням завдань, змісту й методики;

— перевірка та оцінювання знань здійснюються з урахуванням індивідуальних особливостей та особистих успіхів кожного окре­мого студента;

— диференціація оцінок повинна здійснюватися за об’єктив­ними заздалегідь визначеними критеріями;

— оцінювання знань студента повинне відповідати дійсній якості та кількості засвоєних знань, умінь і навичок.

Контроль знань з дисциплін, що викладаються на кафедрі правового регулювання економіки та закінчуються іспитом, складається з двох блоків планових заходів:

— підсумковий контроль знань студентів;

— поточний контроль знань студентів.

ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ за результатами вивчення дисципліни для денної та вечірньої форм навчання

№№ пп	Об’єкти контролю	Кількість балів	Результат
	Оцінка поточної роботи в семестрі, зокрема:	Від 0 до 40 зокрема:	Допуск до іспиту за умови одержання не менше 20 балів
1.1	Систематичність та актив­ність роботи на семінарських заняттях	до 15
1.2	Виконання завдань для са­мостійного опрацювання	до 10
1.3	Виконання модульних завдань	до 15
	Оцінювання письмової екза­менаційної роботи	від 0 до 60	Проходження підсумково­го контролю знань з дис­ципліни та одержання під­сумкової оцінки

ПІДСУМКОВА ОЦІНКА (у балах) = результати поточної роботи + результати письмового іспиту

(1.1 + 1.2 + 1.3 ) – (не менше 20 балів) + 2 (не менше 30 балів).

У першому блоці — оцінка поточної впродовж семестру (1) — максимальна кількість балів — 40; менше 20 балів не зараховуються.

У другому блоці — оцінювання письмової екзаменаційної роботи (2) — максимальна кількість балів — 60; менше 30 балів не зараховуються.

Для заочної форми навчання поточний контроль здійснюється шляхом оцінювання виконання модульних завдань, на основі якого здійснюється допуск до складання іспиту й результати якого включаються до підсумкової оцінки разом з результатами письмового іспиту.

ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «Фінансове право»

1. Фінансове право: поняття, предмет, метод.

2. Правове положення Міністерства фінансів України.

3. Складові частини бюджету.

4. Органи контролю спеціальної компетенції за дотриманням бюджетного законодавства та їх повноваження.

5. Система фінансового права.

6. Функції Міністерства фінансів України.

7. Бюджетний період.

8. Фінансовий контроль як складова частина бюджетного процесу.

9. Джерела фінансового права.

10. Система й завдання органів державної податкової служби.

11. Зведений бюджет.

12. Несвоєчасне прийняття місцевих бюджетів.

13. За яких умов грошові операції органів державного управління відносяться до фінансової діяльності держави?

14. Правосуб’єктність у фінансовому праві.

15. Методи фінансової діяльності держави.

16. Поняття бюджету.

17. Поняття та функції державного кредиту.

18. Види державних органів, що здійснюють фінансову діяльність держави.

19. Чим забезпечується єдність бюджетної системи України?

20. Суб’єкти фінансового права.

21. Методи формування грошових фондів.

22. Поняття та мета державного фінансового контролю.

23. Бюджетне законодавство.

24. Розгляд звіту про виконання Державного бюджету України.

25. Охарактеризуйте рефінансування державного боргу.

26. Дайте порівняльну характеристику завдань державної подат­кової служби та контрольно-ревізійної служби України.

27. Держава як суб’єкт фінансового права.

28. Методи розподілу грошових фондів.

29. Види фінансового контролю.

30. Державний кредит.

31. Колективні суб’єкти фінансового права.

32. Методи використання грошових фондів.

33. Затвердження місцевих бюджетів.

34. Аудит. Загальна характеристика.

35. Види ревізій.

36. Назвіть способи встановлення моменту вступу в дію фінансово-правових актів.

37. Місце фінансового права в системі права України.

38. Правове положення Державної податкової адміністрації України.

39. Резервний фонд бюджету.

40. Проект рішення про місцевий бюджет і матеріали, що додаються до нього.

41. Поняття та види міжбюджетних трансфертів.

42. Види перевірок.

43. Поняття та риси фінансово-правових норм.

44. Функції органів Державної контрольно-ревізійної служби.

45. Безспірне списання коштів бюджету.

46. Звітність про виконання місцевих бюджетів.

47. Основні галузі та види страхування.

48. Поняття та структура фінансово-правової норми.

49. Права органів Державного казначейства.

50. Правове регулювання оподаткування в Україні.

51. Порядок складання місцевих бюджетів.

52. Назвіть види методів фінансового контролю.

53. Розкрийте співвідношення між поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

54. Класифікація фінансово-правових норм.

55. Функції Головного управління Державного казначейства України.

56. Правовий режим неподаткових платежів до бюджету.

57. Схвалення проекту Закону про Державний бюджет. Матеріали, що подаються до нього.

58. Передача державою права на здійснення видатків.

59. Нецільове використання бюджетних коштів.

60. Дія фінансово-правових норм у часі, просторі та за колом осіб.

61. Функції Державного казначейства України.

62. Поняття та система державних доходів.

63. Внесення змін до закону про Державний бюджет.

64. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами.

65. Фінансування бюджету.

66. Поняття та риси фінансових правовідносин.

67. Правове положення Державної контрольно-ревізійної служби України.

68. Поняття та стадії бюджетного процесу.

69. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.

70. Субвенції, поняття й види.

71. Склад фінансових правовідносин.

72. Правове положення Державного казначейства України.

73. Представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді.

74. Виконання місцевих бюджетів.

75. Розпорядники бюджетних коштів.

76. Суб’єкти фінансових правовідносин і суб’єкти фінансового права.

77. Принципи бюджетної системи.

78. Підготовка проекту закону про Державний бюджет до першого читання.

79. Передача видатків на виконання повноважень.

80. Поясніть, що означає фінансовий норматив бюджетної забезпеченості.

81. Розкрийте співвідношення понять кошторисно-бюджетне фінансування та кошторис витрат.

82. Поняття та види фінансових правовідносин.

83. Повноваження Рахункової палати в галузі управління та контролю за фінансовою діяльністю.

84. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування.

85. Звітність про виконання Державного бюджету.

86. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

87. Юридичні факти як підстава виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин.

88. Правове положення Рахункової палати.

89. Розгляд проекту закону про Державний бюджет у першому читанні.

90. Трансферти, які надаються з Державного бюджету місцевим бюджетам.

91. Витрати бюджету та видатки його. Їх співвідношення.

92. Види державних органів, що здійснюють фінансову діяльність держави.

93. Суб’єкти фінансової діяльності.

94. Об’єкт і зміст фінансової діяльності держави.

95. Бюджетна класифікація.

96. Підготовка проекту закону про Державний бюджет до другого читання.

97. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

98. Органи контролю загальної компетенції за дотриманням бюджетного законодавства. Їх повноваження.

99. Державний борг.

100. У яких випадках дозволяється приймати Державний бюджет з дефіцитом або профіцитом?

101. Принципи фінансової діяльності держави.

102. Бюджетна система.

103. Загальнодержавні збори.

104. Розгляд проекту закону про Державний бюджет у другому читанні.

105. Бюджетний розпис.

106. Форми фінансової діяльності держави.

107. Класифікація доходів бюджету.

108. Розгляд проекту закону про Державний бюджет у третьому читанні.

109. Правовий режим цільових бюджетних фондів коштів.

110. Організація страхування в Україні.

111. Бюджетний запит.

112. Назвіть особливості, що відрізняють фінансове право від інших галузей права.

113. Органи, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави (загальна характеристика).

114. Бюджетне право.

115. Форми державного внутрішнього кредиту.

116. Особливості розгляду проекту закону про Державний
бюджет України.

117. Види відповідальності за бюджетні правопорушення.

118. Бюджетне призначення.

119. Повноваження державних органів загальної компетенції в галузі управління фінансами.

120. Класифікація видатків бюджету.

121. Міжбюджетні трансферти як складова частина державних доходів.

122. Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет.

123. Поняття та функції страхування.

124. Бюджетне асигнування.

125. Права органів державної податкової служби.

126. Класифікація фінансування бюджету.

127. Організація виконання державного бюджету.

128. Позички та запозичення до місцевих бюджетів.

129. Поняття й види бюджетних правопорушень.

130. Фінансова система України.

131. Бюджетні повноваження України.

132. Функції головних розпорядників бюджетних коштів.

133. Виконання Державного бюджету за доходами.

134. Органи, що контролюють дотримання бюджетного законодавства на місцевому рівні.

135. Органи фінансового контролю.

136. Порядок подання та розгляду законопроектів, що впливають на доходну та видаткову частини бюджетів.

137. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України.

138. Видатки на здійснення повноважень.

139. Заходи, що застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення.

140. Поняття та елементи фінансової політики держави.

141. Роль президента України під час виконання функцій фінансового контролю.

142. Правове регулювання державних видатків в Україні. Склад державних видатків.

143. Місячна звітність про виконання державного бюджету.

144. Цільові фонди коштів органів місцевого самоврядування.

145. Поняття й мета фінансової діяльності.

146. Національний банк як орган фінансового контролю.

147. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України.

148. Поняття й мета регулювання міжбюджетних відносин.

149. Порядок накладення стягнення за бюджетні правопорушення.

150. У чому полягає сутність функціональної класифікації видатків бюджету?

151. Методи фінансового контролю.

152. Бюджетно-правові відносини.

153. Головні розпорядники бюджетних коштів.

154. Виконання Державного бюджету за видатками.

155. Призупинення бюджетних асигнувань.

156. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування.

157. Поняття та види податків.

158. Фінансово-правова відповідальність: поняття та особливості.

159. Фінансове правопорушення: склад і види.

160. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства.

161. Особливості фінансування державних підприємств.

162. Фінанси бюджетних установ.

163. Вкажіть, у чому полягає відмінність державних фінансів від приватних фінансів.

164. Проаналізуйте стан фінансової політики в Україні.

165. Класифікація фінансово-правових актів.

166. Правове положення Міністерства фінансів України.

167. Система й повноваження фінансових органів України.

168. Роль Верховної Ради в управлінні державними фінансами в Україні.

169. Система й завдання органів Державної податкової служби України.

170. Порівняльна характеристика функцій ДПАУ, державних податкових адміністрацій обласного рівня та державних податкових інспекцій.

171. Права й обов’язки органів державної податкової служби України.

172. Порівняльна характеристика понять «податкова система» та «система оподаткування».

173. Поняття й ознаки податків.

174. Елементи податкового закону.

175. Поняття й ознаки неподаткових платежів до державного бюджету.

176. Податок на прибуток підприємств: суб’єкти й об’єкт оподаткування.

177. База оподаткування податку на прибуток підприємств.

178. Особливості включення витрат на оплату праці до валових витрат.

179. Загальна характеристика оподаткування податком на додану вартість.

180. Платники та об’єкт податку на додану вартість.

181. Пільги з податку на додану вартість.

182. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Податковий кредит.

183. Податковий вексель.

184. Законодавство, що регулює оподаткування фізичних осіб.

185. Податок на прибуток фізичних осіб: суб’єкти та об’єкт оподаткування. Порівняльна характеристика Декрету та Закону.

186. Пільги з податку на прибуток фізичних осіб. Ставки й порядок сплати. Порівняльна характеристика Декрету й Закону.

187. Особливості оподаткування фізичних осіб—субєктів підприємницької діяльності.

188. Спрощена система оподаткування.

189. Правове регулювання загальнодержавних змішаних податків в Україні.

190. Місцеві податки й збори.

Оцінювання поточної роботи студента

Поточний контроль знань студента є невід’ємною частиною всього навчального процесу й засобом виявлення ступеня засвоєн­ня ним програмного матеріалу.

Оцінювання поточної роботи студента в семестрі проводиться за трьома основними напрямами (об’єктами контролю):

— систематичність та активність роботи на семінарських заняттях;

— виконання завдань для самостійного опрацювання;

— виконання модульних завдань.

Оцінювання поточної роботи студента здійснюється в межах 40 балів.

Результати оцінювання поточної роботи студента в семестрі є підставою для допуску його до складання іспиту.

Умовою допуску до іспиту є одержання не менше 20 балів (до 40), які зараховуються під час підсумкового оцінювання знань студента з цієї дисципліни.

Для студентів заочної форми навчання об’єктом поточного контролю є виконання модульних завдань.

Порядок оцінювання поточної роботи студента впродовж семестру

Максимальна кількість балів, які може набрати студент за результатами поточної роботи — 40.

Для денної та вечірньої форм навчання

Об’єкти контролю:

систематичність та активність роботи на семінарських заняттях — до 15 балів;

включає:

— систематичність підготовки до семінарських занять та участь в їх проведенні;

— активність у проведенні семінарських занять;

— результативність роботи на семінарських заняттях;

— виконання завдань для самостійного опрацювання — до 10 балів;

включає:

— виконання індивідуальних завдань (рефератів тощо);

— підготовка програмного матеріалу (тем, питань), який відводиться на самостійне вивчення;

— виконання модульних завдань — до 15 балів;

включає: 2 модулі.

Для заочної форми навчання

Об’єкти контролю:

виконання модульних завдань (два блоки по чотири завдання).

За результатами виконання зазначених завдань студент набирає відповідну кількість балів, які (за умови, що їх не менше 20) зараховуються під час підведення підсумків з дисципліни (додаються до результатів іспиту).

Якщо студент набрав менше 20 балів, він не допускається до складання іспиту.

Порядок і критерії оцінювання знань студентів під час проведення модульного контролю

Матеріали для модульного контролю знань включають два модулі (блоки).

Кожне модульне завдання може мати одне або кілька (не біль­ше трьох) програмних питань або ж одне практичне завдання, або блок тестів (не більше 10).

Кожне модульне завдання оцінюється в 5 або 0 балів відповід­но до наведених нижче критеріїв.

Для студентів денної та вечірньої форм навчання:

на перший модульний контроль виноситься одне модульне завдання, на другий — два.

Для студентів заочної форми навчання:

перший і другий модулі включають по чотири завдання, які оцінюються за загальними правилами (максимальна оцінка за кожен модуль для студентів заочної форми навчання — 20 балів).

Вид завдання	Кількість балів	Критерії оцінювання відповіді
Теоретичні питання	5 (зараховано)	Студент вільно орієнтується в програмі навчальної дисципліни, виявив знання назв і змісту передбачених програмою нормативно-правових актів, правильне розуміння змісту правових норм, їх характерних рис та особливостей, знання основних понять і категорій, спроможний давати правильні їх тлумачення, логічно й граматично правильно викладати думки.

Закінчення табл.

Вид завдання	Кількість балів	Критерії оцінювання відповіді
	0 (не зараховано)	Студент не відповів на поставлені запитання або відповідь неправильна, не розкрив сутнос­ті питання або допустив грубі змістовні помил­ки, які свідчать про відсутність у нього знань або їх безсистемність і поверховість, невміння сформулювати думку та викласти її, незнання загальних положень програми дисципліни.
Практичні завдання	5 (зараховано)	Студент правильно вирішив ситуацію на основі чинного законодавства, обґрунтував рішення з посиланням на конкретні норми законодавчих актів, логічно й послідовно аргументував і виклав свою думку.
0 (не зараховано)	Студент не вирішив ситуації або вирішив її неправильно, або неправильно обґрунтував своє рішення, чи був неспроможний його аргументувати.
Тестові завдання	5 (зараховано)	Студент вирішив більшість тестових завдань цілком правильно й повно.
0 (не зараховано)	Студент не вирішив більше половини тестових завдань або вирішив неправильно, або ж відповідь на них була неповною.

Матеріали до модульного
контролю знань студентів

БЛОК (модуль) 1

ТЕМИ:

Тема 1. Предмет, метод, система та джерела фінансового права.

Тема 2. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини.

Тема 3. Фінансова діяльність держави.

Тема 5. Фінансово-правова відповідальність. Контроль знань здійснюється у формі усних відповідей на кон­трольні…

Теми для підготовки рефератів

1. Проблеми розвитку бюджетного законодавства України.

2. Бюджетна дисципліна та її фінансово-правове забезпечення.

3. Бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування.

4. Правовий режим цільових державних і місцевих фондів коштів.

5. Процесуальний порядок розгляду й затвердження бюджетів.

6. Стадії бюджетного процесу.

7. Економічна реформа та податкове законодавство.

8. Законодавче регулювання податкової системи України.

9. Правова регламентація усунення подвійного оподаткування.

10. Правове регулювання прав та обов’язків платників податків і зборів.

Проблеми розвитку податкового законодавства України.

Підсумковий контроль знань студентів

Підсумковий контроль знань студентів включає результати оцінювання поточної роботи та семестрові, курсові й державні іспити й заліки. Метою підсумкового контролю знань є визначення дійсного рівня й змісту знань студентів з конкретної дисципліни за обсягом, якістю, глибиною та вмінням застосовувати одержані знання у практичній діяльності відповідно до моделі конкретного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Підсумковий контроль знань з цієї дисципліні проводиться у формі письмового іспиту за екзаменаційними білетами, кожен з яких включає 6 питань. Питання, що включаються до екзаменаційних білетів, є вузловими, узагальненими, комплексними і потребують творчого підходу під час побудови відповіді, а також уміння синтезувати отриманні знання.

Питання до екзаменаційних білетів відбираються в межах програмних питань, що становлять зміст навчальної дисципліни. Програмні питання доводяться до студентів на початку навчального семестру.

Передумовою для складання підсумкового іспиту з дисципліни є поточна робота на семестрських заняттях.

Підсумкова оцінка з дисципліни є загальною й складається з суми балів за результатами оцінювання поточної роботи студента (за умови, що він набрав 20 балів і вище; менше 20 балів до суми не зараховуються) та за виконання письмової екзаменаційної роботи (за умови, що студент набрав 30 балів і вище; менше 30 балів на іспиті до загальної оцінки не зараховуються).

ЗРАЗОК ПОБУДОВИ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТА

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність: Правознавство

Дисципліна: Фінансове право

Екзаменаційний білет № А

1 Фінансове право: поняття, предмет, метод.

2. Функції Міністерства фінансів України.

3. Поняття й мета державного фінансового контролю.

4. Чим забезпечується єдність бюджетної системи України?

5. Правове регулювання оподаткування в Україні.

6. Передача видатків на виконання повноважень.

Затверджено на засіданні кафедри правового регулювання економіки

Протокол № від 2005 р.

Екзаменатор М. Ф. Легкова

Зав. кафедрою В. Ф. Опришко

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ НА ПИСЬМОВОМУ ІСПИТІ

 

 

До складу кожного білета входить шість (6) завдань, які мають узагальнений комплексний характер. Відповідь на кожне з шести питань білета оцінюється окремо з диференціацією в 10, 5, 0 балів.

Відповідь на кожне з шести питань оцінюється в:

10 балів — якщо відповідь:

— містить повне, розгорнуте, правильне та обґрунтоване вик­ладення матеріалу;

— студент демонструє високі знання всієї програми навчальної дисципліни, вміння користуватися різноманітними методами наукового аналізу суспільних і правових явищ, виявляти їх характерні риси та особливості;

— відображає чітке знання категорій, їх змісту, розуміння їх взаємозв’язку та взаємодії, правильне формулювання відповідних тлумачень;

— свідчить про знання назв і змісту передбачених програмою нормативно-правових актів (для найважливіших — знати рік їх прийняття);

— містить аналіз матеріалу, порівняння різних поглядів на конкретну проблему, самостійні висновки студента, формулювання та аргументацію його погляду;

— поряд з теоретичним матеріалом містить фактичні дані (статистичні, результати судової практики і т. ін.), їх оцінку та порівняння;

— логічно й граматично правильно викладена;

5 балів — якщо студент дав відповідь на поставлене запитання, однак вона має хоча б один з таких недоліків:

— є неповною, не містить усіх необхідних відомостей про предмет запитання,

— є не зовсім правильною: наявні недоліки у розкритті змісту понять, категорій, закономірностей, назв і змісту нормативно-правових актів, нечіткі характеристики відповідних явищ;

— не є аргументованою: не містить посилань на нормативно-правові акти (у разі необхідності), інші джерела, аналізу певних наукових теорій, концепцій тощо; недостатньо використано дані юридичної практики, інший фактичний і статистичний матеріал;

— свідчить про наявність прогалин у знаннях студента;

— викладена з порушенням логіки подання матеріалу;

— містить багато граматичних, грубих стилістичних помилок і виправлень;

0 балів — якщо студент не відповів на поставлене запитання або відповідь є неправильною, не розкриває сутності питання або допущені грубі змістовні помилки, які свідчать про відсутність знань у студента або їх безсистемність і поверховість, невміння сформулювати думку та викласти її, незнання основних положень навчальної дисципліни.

Результат письмового іспиту складається із суми балів, одержаних за всі шість питань.

Підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється з урахуванням результатів оцінювання поточної роботи в семестрі (не менше 20 і не більше 40 балів) і результатів письмового іспиту (не менше 30 і не більше 60 балів) за 100-бальною системою з подальшим переведенням у традиційну систему для фіксації оцін­ки в нормативних документах за такою схемою:

оцінка «задовільно» — 50—60 балів;

оцінка «добре» — 65—80 балів;

оцінка «відмінно» — 85—100 балів.

Рекомендована література

Основна

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 р. 3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада… 4. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими…

Додаткова

2. Кримінальний кодекс України. — 05.04.2001. № 2341-ІІІ. 3. Закон України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 р. 4. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV.