Міжнародні повітряні перевезення - раздел Право, Перелік екзаменаційних питань з нормативного курсу Міжнародне приватне право Міжнародні Договори. Міжнародні Повітряні Перевезення Регулюють Декілька Бага...
Міжнародні договори. Міжнародні повітряні перевезення регулюють декілька багатосторонніх договорів. Серед них Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944р., ратифікована Україною 10 серпня 1992 р. та чинна для неї з 9 вересня 1992 р. Вона стала компромісною угодою між державами, що брали участь у її підготовці. Норми Чиказької конвенції доповнює Протокол про введення нової статті 83-bis до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, ратифікований Україною 15 лютого 1995 р. Конвенція є основою для національних норм. Встановивши принцип визнання державного суверенітету, Конвенція утвердила цим право кожної держави регулювати повітряні перевезення у межах своєї території, комерційну діяльність автотранспортних підприємств та здійснювати юрисдикцію щодо перевезень. Чиказька конвенція встановила загальні вимоги до діяльності цивільної авіації при здійсненні міжнародних польотів. Мова йде про принципи та правила польотів, реєстрацію повітряних суден та їх документацію; розслідування повітряних пригод, порядок встановлення технічних норм.
Ефективне регулювання повітряних перевезень стало можливим завдяки діяльності міжнародних організацій. Однією з перших була створена Міжнародна авіатранспортна асоціація (1919 p.). На початку 40—х років до неї входили найбільші авіакомпанії США та Європи. У 1945 р. цю Асоціацію реорганізовано й прийнято її новий Статут. Вона об'єднала провідні авіакомпанії Європи, США, Азії, Австралії. Асоціація повинна сприяти розвитку безпечного, регулярного та економічно вигідного для держав авіасполучення. З цією метою нею було прийнято єдині умови перевезень (1927 p.), форми квитків, багажних квитанцій, накладних (1929 p.), умови перевезення пасажирів і багажу (1954 р.) та ін.
Створення у 1944 р. міжурядової спеціалізованої установи — Міжнародної організації цивільної авіації (далі — ІКАО), яка почала функціонувати у 1947 p., призвело до об'єднання зусиль по врегулюванню повітряних перевезень понад 160 країн світу. Відповідно до ст. 44 Чиказької конвенції та Статуту ІКАО організація сприяє розвиткові міжнародної цивільної авіації, розробляючи рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнародних авіалініях. Держави-учасниці ІКАО відповідно до Статуту цієї організації повинні передавати їй копії всіх укладених ними угод з питань цивільної авіації та враховувати рекомендації цієї організації.
У рамках ІКАО підготовлено, зокрема, Гаазький протокол 1955 p., Гвадалахарську конвенцію 1961 p., Гватемальський протокол 1971 р. Як додаток до Чиказької конвенції ІКАО прийнято Міжнародні стандарти. У них, як і в інших рекомендаціях, визначено діяльність тлотів, екіпажів літаків, операторів служби повітряного руху і наземних екіпажів, регламентовано вимоги щодо літаків та їх устаткування, аеронавігаційних карт тощо.
Основною міжнародною угодою, яка визначає умови повітряних перевезень пасажирів і вантажів, є Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві 12 жовтня 1929 р. (далі — Варшавська конвенція 1929р.). Ратифікована Україною 14 серпня 1959 p., вона набрала для неї чинності з 14 листопада 1959 р.1. Загалом Конвенцію підписали більше, ніж 100 держав. Варшавську конвенцію 1929 р. доповнив та змінив підписаний 28 вересня 1955 р. Гаазький протокол щодо зміни Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 p. Відповідно до Протоколу Варшавську конвенцію 1929 р. і цей Протокол слід вважати єдиним документом за назвою "Варшавська конвенція, змінена в Гаазі 1955р." Підписаний Україною 15 січня 1960 p., ратифікований 11 квітня 1960 p., Гаазький протокол став чинним для України з 19 жовтня 1960 р. Проте не всі держави-учасниці Варшавської конвенції 1929 р. ратифікували його.
Варшавську конвенцію 1929 р. доповнює також так звана Гвадалахарська Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особою, яка не є перевізником за договором. Україна підписала її 18 вересня 1961 p., ратифікувала 5 вересня 1983 p., а з 15 січня 1984 р. вона стала чинною для України. Доповнює Конвенцію також Гватемальський протокол від 8 березня 1971 р. Зазначені акти підписали не всі держави-учасниці Варшавської конвенції 1929 р. Тому вони керуються різними нормами. У деяких державах конвенції стали додатком до національних актів про перевезення. Наприклад, Варшавська конвенція, змінена в Гаазі 1955 p., стала додатком до Закону, що діє у Великобританії, на островах протоки Ла-Манш, на острові Мен та багатьох інших англійських територіях.
Варшавська конвенція 1929 p., в основному, має уніфіковані норми про перевізні документи та їх доказове значення, умови перевезень, відповідальність перевізника, порядок заявлення до перевізника претензій та позовів. Дія Варшавської конвенції 1929 р. поширюється на повітряні перевезення між держав-ами-учасницями, а також на перевезення, коли місце відправлення та місце призначення знаходяться на території однієї й тієї ж держави-учасниці Конвенції, а зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо вона не бере участі у Конвенції (ст. 1). Отже, Конвенція не поширюється на повітряні перевезення між державою-учасницею Конвенції та державою, що не бере участі в Конвенції. Конвенція не застосовується також до перевезень пошти (ст. 2).
Перевезення можуть здійснювати кілька перевізників. Воно вважається єдиним, якщо сторони вважають його як одну операцію, незалежно від того, скільки договорів опосередковують перевезення. Та обставина, що один чи декілька договорів з усіх інших за цим перевезенням повинні виконуватися на території однієї держави, не усуває міжнародного характеру такого перевезення.
Згідно з нормами вказаної Конвенції договір перевезення оформляється складанням проїзного квитка — для пасажирів; багажної квитанції — для багажу, чи авіатранспортного документа — для вантажу. Перевізник має право вимагати від вантажовідправника цей документ окремо на кожну упаковку та прийняти його. Відсутність, нестандартність чи втрата цього документа не впливають на дійсність договору чи застосування конвенційних правил. Авіатранспортний документ не є титульним, тобто не підтверджує право власності на вантаж. Він складається у трьох оригінальних екземплярах, вручається разом з вантажем. Перший екземпляр, призначений для перевізника, та другий — для вантажоодержувача (супроводжує вантаж), підписує вантажовідправник. Третій екземпляр підписує перевізник. Його вручають вантажовідправнику після прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник повинен подати у разі вимоги й інші документи чи інформацію. Якщо ці вимоги не виконані, відправник відповідає перед перевізником за будь-яку шкоду, що виникла внаслідок неподання ним документів чи інформації. Якщо перевізник готує документ на прохання вантажовідправника, він зобов'язаний це зробити як його агент. Таким чином авіатранспортний документ і вказані у ньому відомості є достатнім доказом укладення договору.
Варшавська конвенція 1929 р. або перевізний документ регулюють особливі права вантажовідправника і одержувача. Відповідно до норм Конвенції вантажовідправник: 1) може розпорядитися вантажем до його доставки одержувачу, якщо пред'явить свій екземпляр перевізного документа та сплатить всі витрати по перевезенню; 2) визначає порядок видачі вантажу в місці призначення; 3) може оголосити цінність вантажу й багажу при пред'явленні їх до перевезення.
Вантажоодержувач: 1) має право вимагати від перевізника передання вантажу та перевізних документів після прибуття їх до місця призначення, сплати відповідних зборів та виконання інших вимог, вказаних у перевізному документі; 2) може примусово здійснювати права від свого імені, а також, діючи в інтересах іншої особи, за умови виконання усіх зобов'язань вантажовідправником за договором перевезення.
Варшавська конвенція 1929 р. передбачає відповідальність за вину. Водночас у ній не вирішено питання про порядок визначення розміру відшкодування та коло осіб, які мають право на відшкодування у випадку загибелі пасажира.
Претензії оформляються письмово. Вони подаються окремо або з перевізним документом. Відповідно до норм Конвенції претензії пред'являються: із спливом семиденного строку після того, як вантаж повинен був прибути, але не прибув внаслідок його втрати; відразу після виявлення заподіяної шкоди або хоч би протягом 7 днів після приймання вантажу; протягом 14 днів у разі затримання вантажу, починаючи з дати, коли вантаж надійшов у розпорядження одержувача; протягом З днів у випадку незбереження багажу перевізником. Незаяв-лення претензії до перевізника позбавляє права на позов. Строк для пред'явлення позову складає два роки. Позов пред'являється тільки в один із судів, зазначених у Конвенції: за місцем проживання перевізника, місцезнаходженням його головного органу управління чи контори, якою був укладений договір, місцем виконання перевезення. Оскільки, остаточно не з'ясовано правову природу цього строку, в одних державах його розуміють як преклюзивний строк, у інших — як позовної давності, що продовжується за правилами внутрішнього законодавства.
Варшавська конвенція 1929 р. не передбачає загально! колізійної прив'язки, якою б зазначалося право країни у разі, якщо сама Конвенція певне питання не регламентує. Конвенція містить декілька колізійних прив'язок, які відсилають до закону суду. Так, якщо перевізник доведе, що вина особи, якій заподіяно шкоду, була причиною шкоди чи ця особа сприяла настанню шкоди, суд, відповідно до закону своєї держави, може усунути або обмежити відповідальність перевізника (ст. 21). Закон суду застосовують, вирішуючи питання: про виплату пасажиру відшкодування періодичними платежами (п. 1 ст. 22); відшкодування позивачу судових витрат по справі (п. 2 ст. 22); обчислення строку для пред'явлення позову до перевізника (ст. 29). Порядок розгляду спору, за загальним правилом, також визначається за законом суду, який розглядає спір.
Правила зазначеної Конвенції мають імперативний характер. Недійсними є будь-які застереження й угоди сторін, спрямовані на відступ від правил Конвенції про закон, що підлягає застосуванню, або зміну правил про підсудність. Водночас Конвенція все ж допускає два винятки. По-перше, спеціальною угодою, укладеною між перевізником і пасажиром, може бути встановлено вищий розмір відповідальності перевізника (п. 1 ст. 22). По-друге, при перевезеннях вантажів можна укласти угоду про арбітражний суд (ст. 32).
Переглянена редакція Варшавської конвенції 1929 р. має такі суттєві зміни. Перевізний документ названо авіанаклад-ною. Переглянеш майже усі норми щодо реквізитів цього документа. По-іншому вирішено деякі питання відповідальності за договором авіаперевезення. Наприклад, встановлено, що співробітники та агенти перевізника користуються тим же правом на обмеження відповідальності, що й сам перевізник при виконанні службових обов'язків. Майнова межа спільної відповідальності перевізника, його співробітників та агентів не може перевищувати певно! величини. Для визначення меж відповідальності враховують вагу вантажних місць.
Якщо вантаж має недоліки, перевізник може передбачити у договорі умови, які звільняють його від відповідальності або ж встановлюють її нижчу межу. Сторони можуть зробити арбітражне застереження за умови, що арбітражний розгляд повинен відбуватися в одній з держав, передбаченій Конвенцією. По-іншому трактується поняття "неправильної поведінки" перевізника, яка позбавляє його права на обмеження відповідальності. Водночас без змін залишилося трактування особливих прав вантажовідправника та вантажоодержувача.
Збільшилися строки пред'явлення письмових претензій особами, що мають право на отримання вантажу. Продовжено максимальні строки у випадках: заподіяння шкоди — з 7 до 14 днів; затримання вантажу — з 14 до 21 дня; незбереження вантажу — з 3 до 7 днів.
З метою підвищення меж відповідальності повітряного перевізника перед пасажирами на авіалініях, що проходять через США, у травні 1966 р. прийнято тимчасову угоду, відому за назвою Монреальська угода. Нею встановлено, зокрема, майнову відповідальність у межах до 75 тис. доларів США, охоплюючи судові витрати. В основу норм Монреальської угоди покладено концепцію об'єктивної відповідальності за заподіяну шкоду.
Гватемальський протокол від 8 березня 1971 р. став наступним актом, спрямованим на підвищення відповідальності авіаперевізника перед пасажирами. Норми Протоколу передбачають відповідальність авіаперевізника незалежно від його вини. Водночас відповідальність унеможливлюється, якщо шкода викликана станом здоров'я пасажира чи його виною. У декілька разів збільшилася відповідальність перевізника перед пасажирами в порівнянні з правилами Гаазького протоколу. Передбачалося, що максимальна межа відповідальності зростатиме кожні п'ять років. Норми Протоколу дозволяють застосовувати правила про додаткове відшкодування збитків, заподіяних здоров'ю пасажира, встановлені національним законодавством навіть у випадку, якщо максимальна межа такого відшкодування передбачена Гватемальським протоколом. Протокол змінив і норми Варшавської конвенції 1929 р. про пасажирський квиток, умови перевезення багажу, підсудність спорів щодо пасажирських перевезень.
3f метою уніфікації деяких правил щодо міжнародних перевезень, які виконуються іншою особою, а не перевізником, за договором 18 вересня 1961 р. в Гвадалахарі підписано Конвенцію для уніфікації деяких правил що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особою, яка не є перевізником за договором. ґвадалахарська конвенція доповнює Варшавську конвенцію 1929 р. її прийняття було викликане необхідністю нормативного врегулювання поширених послуг: надання однією авіакомпанією іншій літаків для здійснення перевезень на підставі особливого договору. За аналогією з морськими перевезеннями цей договір отримав назву чартеру. Провідні авіакомпанії розробили проформи чартерних договорів. Але цей договір не має єдиної правової кваліфікації. Його вважають договором перевезення або ж різновидом договору оренди.
Норми Гвадалахарської конвенції 1961 р. визначають, що фактичним перевізником вважається авіакомпанія, яка надає літак за договором чартеру чи на інших правових засадах. Якщо фактичний перевізник здійснює перевезення на умовах Варшавської конвенції 1929 p., то на нього, як і на перевізника за договором, поширюються правила Варшавської конвенції. Позов про відшкодування шкоди може бути заявлений потерпілим за його вибором до фактичного перевізника чи перевізника, який уклав договір, або до обох. Права і обов'язки фактичного перевізника та перевізника визначають на підставі укладеного ними договору чартеру й застосовуваного до нього національного законодавства.
Незначна кількість держав керуються Женевською конвенцією про міжнародне визнання прав на повітряні судна від 19 червня 1948 р. її норми забезпечують права осіб на повітряні судна, права осіб і організацій, які надають кредит для придбання повітряних суден. Конвенція регулює право застави повітряних суден і порядок продажу суден з метою виконання судового рішення для задоволення вимог кредиторів.
Конвенція для уніфікації правил про заходи примусового забезпечення стосовно літаків від 29 травня 1933 р. регламентує порядок виконання рішень суду чи органу публічного управління, прийнятого не у порядку загального судочинства, які дають підставу затримати літак. Ці заходи не застосовуються до повітряних суден, використовуваних винятково для державної служби на регулярних лініях, а також готових до відльоту з пасажирами чи вантажами.
Римська конвенція про шкоду, заподіяну, іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні від 7 жовтня 1952р.1, учасником якої серед інших держав був СРСР з 1982 p., вказує, зокрема, таке. Відповідальність за шкоду настає незалежно від вини володільця повітряного судна і не настає, якщо шкода заподіяна внаслідок збройного конфлікту, громадянських безпорядків або якщо володілець судна не міг використати його через акт публічної влади (ст. 5), а також, якщо є вина потерпілого (ст. 6). Максимальний розмір відповідальності залежить від ваги судна (ст. 11). Конвенція передбачає гарантії забезпечення відповідальності, наприклад, її страхування. Детально врегульовано порядок пред'явлення позовів та виконання судових рішень (ст. 19 та ін.).
Незважаючи на численну кількість багатосторонніх міжнародних договорів, які регулюють повітряні перевезення, у пра-возастосовчій практиці виникає чимало колізій. Вони викликані, по-перше, тим, що при здійсненні перевезень між державами, одна з них може не бути учасницею Варшавської конвенції 1929 р. По-друге, певні питання можуть не регулюватися зазначеною Конвенцією чи умовами перевезень, встановленими авіакомпаніями. По-третє, колізії при здійсненні повітряних перевезень можуть виникати й у випадку різниці між умовами, пропонованими для перевезень окремими авіакомпаніями та нормами національного законодавства.
Питання міжнародних повітряних перевезень, крім багатосторонніх міжнародних договорів, регулюють двосторонні міжнародні угоди та протоколи з додатками до них. Протоколи, як правило, охоплюють принципові положення стосовно міжнародних повітряних перевезень, їх текст менш розгорнутий, ніж у двосторонніх договорах. Це, наприклад:
—Протокол між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про встановлення повітряного сполучення від 4 травня 1992 p.;
—Протокол між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про встановлення повітряного сполучення від ЗО жовтня 1992 p.;
—Протокол між Урядом України та Урядом Республіки Бєларусь про повітряне сполучення від 17 грудня 1992 p.;
—Угода між Урядом України та Урядом Арабської Республіки Єгипет про повітряне сполучення від 22 грудня 1992 p.;
— Угода між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про повітряне сполучення від 13 квітня 1993 р.
В основі цих актів є норми Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р. та Додатків до неї. Терміни: "повітряне сполучення", "міжнародне повітряне сполучення", "авіапідприємство", "зупинка з некомерційною метою", інші, використані у двосторонніх домовленостях, запозичені із зазначеної Конвенції. У двосторонніх договорах визначено органи, що уповноважені здійснювати керівництво цивільною авіацією; органи, що здійснюють функції цивільної авіації; порядок видання та скасування дозволу на виконання польотів. Зазначено норми про вибір національного законодавства і правил для регулювання прибуття або відправлення повітряних суден, які здійснюють міжнародні польоти, їх експлуатації та навігації. Як правило, застосовують закони та правила тієї договірної держави, де відбуваються ці дії. Договори регулюють використання законів і правил щодо прибуття, перебування та відправлення з території держави пасажирів, екіпажу, вантажу або пошти. Мова йде про застосування правил про в'їзд, виїзд, еміграцію та імміграцію осіб, митних, санітарних тощо. Держави домовляються про обмін текстами цих законів і правил. Звичайно у договорах обумовлюється можливість відкриття представництв іноземних авіакомпаній, діяльність агентів. Держави встановлюють норми про переказ прибутків авіапідприємств. Для здійснення таких переказів можливим є застосування законодавства двох договірних держав. Водночас у договорах можуть мати місце норми, які передбачають умови звільнення від виконання правил договірної держави, наприклад, щодо сплати митних зборів. Так, на основі взаємності, звільняються від митних зборів, зборів за огляд та інших, а також від державних податків, сплачуваних у разі прибуття та відправлення повітряні судна, запаси палива, мастило, інші споживчі технічні запаси, запасні частини, комплектне обладнання, що знаходяться на борту судна, навіть якщо вони використовуються повітряним судном під час польотів.
Вивантаження на території іноземної договірної держави комплектного бортового обладнання, матеріалів та запасів з повітряного судна дозволяється, зазвичай, тільки за згодою митних органів цієї держави до моменту їх реекспорту чи іншого застосування відповідно до митних правил.
Пасажири, багаж та вантаж, які, здійснюючи прямий транзит через територію договірної держави, не залишають транзитної зони аеропорту, підлягають спрощеному митному контролю. Такий багаж та вантаж звільняється від митних зборів та податків.
У договорах передбачають звільнення від усіх митних зборів на основі взаємності офіційні документи з емблемою авіа-підприємства, що беруть участь у перевезенні. Наприклад, багажні бірки, авіаквитки, авіанакладні, посадочні талони, розклади руху, якщо вони ввезені на територію іншої договірної держави для використання винятково авіапідприємством договірної держави.
В міжнародних угодах врегульовано умови визнання кваліфікаційних посвідчень та свідоцтв, на підставі яких дозволяються міжнародні польоти. Двосторонні угоди містять принципи встановлення оплати за перевезення. Якщо держави-учасниці двостороннього договору є членами Міжнародної асоціації авіапідприємств, якою розроблено механізм фіксованих ставок і тарифну резолюцію, застосовувану на договірних лініях, то тарифи встановлюють на підставі цієї тарифної резолюції. Якщо договірні держави не є членами зазначеної Асоціації або відсутня тарифна резолюція, вони встановлюють тарифи, домовляючись між собою. У договорах визначається порядок набрання чинності тарифами та механізм їх зміни.
Держави у двосторонніх угодах можуть визначати напрями співробітництва у сфері авіаційної безпеки. У Додатках до цих угод перелічуються експлуатаційні лінії; авіапідприємства, що виконуватимуть умови міжнародних договорів.
Національне законодавство держав стосовно міжнародних перевезень має переважно матеріально-правові норми. Так, Повітряний кодекс України визначає поняття перевізника. Ним визнається будь-яка юридична чи фізична особа, що виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, виданими компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод за участю України (ст. 59). Іноземні перевізники здійснюють свою діяльність на території України згідно з законодавством України, міжнародними угодами та договорами (ст. 66).
У розділі X Повітряного кодексу України за назвою: "Міжнародні польоти" вказано, що регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України. Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігаційної інформації (ст. 57). У розділі XIV, назва якого: "Відповідальність за порушення законодавства, що регулює використання повітряного простору України", встановлено умови, за яких можлива відповідальність пасажира, замовника і працівника авіації при виконанні повітряного перевезення або авіаційної роботи (ст. 90). Перевізник відповідає за збереження багажу пасажира. Вина перевізника при цьому є необхідною. Перевізник відповідає за збереження вантажу. Його вина презюмується (ст. 91—92). За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, багажу або речей, які є у пасажира, перевізник несе відповідальність у такому розмірі. По-перше, якщо цінність вантажу або багажу оголошена — у розмірі оголошеної цінності. Якщо перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, — у розмірі дійсної вартості. По-друге, якщо цінність вантажу або багажу не оголошена, а також за втрату, пошкодження або нестачу речей, які є у пасажира — в розмірі вартості, що не перевищує межі, встановленої відповідним органом державної виконавчої влади за погодженням з Міністерством фінансів України відповідно до меж, встановлених міжнародними угодами про відповідальність при повітряних перевезеннях, учасником яких є Україна (ст. 93). Врегульовано питання відповідальності перевізника за прострочення доставки пасажира, багажу або вантажу (ст. 94). Органи зв'язку можуть покласти на перевізника матеріальну відповідальність за втрату, пошкодження або прострочення доставки пошти, що сталися з вини перевізника, у розмірі, в якому відповідають органи зв'язку перед відправниками або адресатами. Стосовно міжнародної пошти — відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а щодо внутрішньої — згідно з правилами про розмір матеріальної відповідальності підприємств зв'язку за нестачу чи пошкодження вкладень поштових відправлень (ст. 95).
Національне законодавство іноземних держав, як правило, також характеризується наявністю матеріально-правових норм. Таким є, наприклад, Закон Фінляндії "Про договір перевезення авіатранспортом" від 14 січня 1977 р. (зі змінами та доповненнями). Крім іншого, він регулює й застосування Варшавської конвенції 1929 р.
Спеціальні колізійні норми для регулювання міжнародних повітряних перевезень не часто зустрічаються у внутрішньому законодавстві держав. Теорія і практика пропонують найрізноманітніші колізійні прив'язки. Так, у деяких європейських країнах (ФРН, Швейцарія) переважно застосовують закон перевізника. В англійській доктрині вважається, що слід застосовувати закон країни, звідки було розпочато політ. Для багатьох держав це означатиме застосування закону держави укладення договору. Можливим є використання закону національності повітряного судна (аналогічно морському праву).
Міжнародне приватне право... Поняття міжнародного приватного... Розвиток науки міжнародного приватного права Розвиток науки міжнародного приватної...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Міжнародні повітряні перевезення
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Поняття міжнародного приватного права.
Міжнародне приватне право — одна із складових приватного права, яке регулює майнові та особисті немайнові відносини громадян і юридичних осіб не тільки засобами національної правової системи, а й
Предмет міжнародного приватного права.
Предметом міжнародного приватного права є правовідносини двох груп. По перше, це так звані колізійні відносини, а по друге — приватноправові відносини в широкому розумінні слова, тобто влас
Приватноправові відносини, "обтяжені" іноземним елементом.
До приватного права, а точніше — до сфери приватного права, традиційно відносять певні галузі права (передусім цивільне, а також інші галузі права: сімейне, трудове тощо), які протиставляються та
Юридично-технічні методи регулювання відносин у МПрП.
Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значен
Система міжнародного приватного права.
Міжнародне приватне право поділяється на дві частини: загальну і особливу. Як окрему частину іноді виділяють ще міжнародний цивільний процес.
У загальній частині навчального курсу розгляда
Розвиток науки міжнародного приватної* права
Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з колізійного, пройшло тривалий шлях, сприйнявши стародавнє, зокрема староримське, право. Проте останньому так і не була відома розгорнута систем
Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історич
Види джерел та їх загальна характеристика.
Розрізняють такі види джерел міжнародного приватного права:
• міжнародні договори;
• внутрішнє (національне законодавство), що стосується іноземного елемента;
• судова й
Види джерел та їх загальна характеристика.
Розрізняють такі види джерел міжнародного приватного права:
• міжнародні договори;
• внутрішнє (національне законодавство), що стосується іноземного елемента;
• судова й
Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
Звичай — це правило, яке Склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні.
Міжнаройні з
Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
Серед напрямів, способів, форм й актів, які сприяють узгодженому правовому розвитку держав у сфері міжнародного приватного права важливе значення Maejco^M^gco^wjiagip-нальне законодавство. Кодифік
Види колізійних норм
Класифікація колізійних норм пов'язана з особливістю колізійних прив'язок. Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм колізійні норми
Формули прикріплення
Формули прикріплення є результатом узагальнення найпоширеніших двосторонніх колізійних прив'язок і визначення їх основних видів, які прийнято називати по-латині.
Розглянемо найбільш відо
Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
Застосування певної правової норми неможливе без її тлумачення, тобто встановлення її змісту та ідентифікації з тими фактичними обставинами, в яких вона повинна бути застосована. Особливості тлумач
Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відсилання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) — одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнародному приватному
Застереження про публічний порядок
Результат дії колізійної норми, а саме: застосування чи не-застосування іноземного права у певних випадках пов'язане з застереженням про публічний порядок (ordre public; public policy; Vorb
Обхід закону в міжнародному приватному праві.
Обхід закону (fraus omnia corrumpit) — це такі дії учасників відносин, за яких сторонами свідомо створюється прив'язка до іноземного права з метою уникнути використання до цих правовіднос
Взаємність і реторсія
Україна, прагнучи до Європейської спільноти та взаємовигідного співробітництва з іншими країнами планети, активно виступає за розвиток економічних науково-технічних, культурних зв'язків з усіма
Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
Правовий статус фізичних осіб, у т. ч. й іноземців, у багатьох державах регулюють норми окремих розділів кодифікованих цивільних актів, як-от: книга І Цивільного кодексу Франції "Про особи&q
Основні принципи правового положення іноземців
Конституція України проголошує принцип національного режимущодо здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. У ст. 26 вказано, що іноземці та особи без громадянства, які перебу
Правоздатність іноземців в Україні
Правоздатність іноземців визначається за правом держави їх перебування. В Україні іноземцям надається національний правовий режим. Згідно зі ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без гро
Дієздатність іноземців в Україні
Колізії щодо дієздатності фізичної особи виникають у зв'язку з тим, що законодавства окремих держав по-різному вирішують питання її настання та обмеження, тобто встановлюють різний вік, з якого н
Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
Правовий статус громадян України за кордоном визначається: 1) законодавством держави їх перебування; 2) законодавством України; 3) нормами міжнародних угод; 4) загальними та спеціальними принцип
Особливості правового статусу біпатридів
Кожна держава є прихильницею єдиного громадянства, оскільки правовий статус осіб з подвійним громадянством (біпатридів) породжує чимало проблем у сфері як публічного, так і приватного права.
Особливості правового статусу біпатридів
Кожна держава є прихильницею єдиного громадянства, оскільки правовий статус осіб з подвійним громадянством (біпатридів) породжує чимало проблем у сфері як публічного, так і приватного права.
Особистий статут і „національність" юридичної особи.
У міжнародному приватному праві загальновизнаним є положення про те, що кожна юридична особа належить до певної держави, національним законодавством якої визначається її особистий статут, я
Особистий статут і „національність" юридичної особи.
У міжнародному приватному праві загальновизнаним є положення про те, що кожна юридична особа належить до певної держави, національним законодавством якої визначається її особистий статут, я
Особистий статут і „національність" юридичної особи.
У міжнародному приватному праві загальновизнаним є положення про те, що кожна юридична особа належить до певної держави, національним законодавством якої визначається її особистий статут, я
Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
Здійснення господарської діяльності у сучасний період характеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі — ТНК). У науковій літератур
Імунітет держави та його види
Імунітет держави, в широкому розумінні - це принцип, згідно якого до держави або її органів не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди.
В МПП під і
Види імунітетів держави
Імунітети держави прийнято підрозділяти на різновиди.
Імунітет від дії законодавства іноземної держави — забезпечується такими складовими частинами суверенітету, як н
Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
Із ст. З Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" випливає, що Україна в особі її органів та створених ними зовнішньоекономічних організацій беруть участь у зовнішньоекономіч
Поняття і види речового права
1. В системах гражданского права нормы, регулирующие имущественные отношения, группируются в два раздела: вещное право и обязательственное право. В гражданских кодексах стран континен
Поняття і види речового права
1. В системах гражданского права нормы, регулирующие имущественные отношения, группируются в два раздела: вещное право и обязательственное право. В гражданских кодексах стран континен
Цінні папери і оборотні документи
1. Объектами современного хозяйственного оборота являются помимо материальных движимых вещей также имущественные права, выраженные в определенных документах. В странах романо-герман-ской системы пр
Застосування законодавства про націоналізацію.
Все большее применение получают используемые государством принудительные способы перенесения права собственности —национализация, конфискация и реквизиция.
Национализацией
Колізійні питання права власності за законодавством України
Цивільний кодекс України не поділяє речі на рухомі та нерухомі, хоча в окремих нормативно-правових актах використовується поняття "нерухоме майно", як, скажімо, в Законі "Про внесен
Правове регулювання іноземних інвестицій.
В Україні іноземні інвестиції регулюються такими нормативними актами:
• Господарським кодексом (глава 38);
• Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересн
Міжнародний захист іноземних інвестицій.
В Україні, як зазначалося вище, приділяється багато уваги забезпеченню гарантій інвестицій. Відповідно до інвестиційного законодавства України держава гарантує стабільність умов здійснення інвест
Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
В гражданском и торговом обороте часто возникают ситуации, в которых отдельные участники оказываются не в состоянии исполнить свои обязательства, и особенно обязательства денежного характера. Непла
Источники правового регулирования несостоятельности
Исторически сложилось так, что во всех изучаемых странах главным источником правового регулирования был и до настоящего времени, даже в странах прецедентного права, остается закон.
Первые
Субъекты несостоятельности
1. Институт несостоятельности начал развиваться в средние века прежде всего как институт торгового права. Субъектами законодательства о несостоятельности являлись физические лица, занимающиеся торг
Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
Зовнішньоекономічний договір (контракт). У ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) визначається як «матеріально оформ
Форма зовнішньоекономічних угод.
Основні вимоги щодо форми, змісту та порядку укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) містить також Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (зі змінами відповідно
Умови зовнішньоекономічної угоди.
Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), установлює, зокрема, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 5 жовтня 1995 р
Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з 22 листопада 1994 р. підлягають обліку (реєстрації) в МЗЕЗ-торзі України та уповноважених ним органах відповідно до Указу Президента
Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
Вторая половина текущего столетия отмечена усилением влияния коллизионного начала “автономии воли сторон”, причем не только на европейском континенте, но и в западном полушарии, где в прошлом отмеч
Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
1. К наиболее распространенным договорам, опосредствующим товарно-денежные отношения на национальных рынках стран и в международном экономическом обороте, относится договор купли-продажи (vente,
Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
1. Для заключения договора купли-продажи необходима договоренность сторон по существенным для данного договора условиям, в качестве которых рассматриваются предмет сделки и цена товара.
Со
Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
1. Для заключения договора купли-продажи необходима договоренность сторон по существенным для данного договора условиям, в качестве которых рассматриваются предмет сделки и цена товара.
Со
Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
1. Для заключения договора купли-продажи необходима договоренность сторон по существенным для данного договора условиям, в качестве которых рассматриваются предмет сделки и цена товара.
Со
Особливості договору в міжнародній торгівлі
Применение договора купли-продажи в международном обороте придает каждому из его условий определенную специфику и создает тесную связь во взаимоотношениях сторон договора с транспортными и страховы
Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
Национальными законами и Венской конвенцией (ст. 45—52 и 61—65) предусматриваются формы ответственности продавца и покупателя за нарушение договора — неисполнение или ненадлежащее исполнение обязат
ПОНЯТТЯ міжнародних зустрічних операцій.
Товарообмінні (бартерні) операції як вид експортно-імпортної діяльності регламентуються переважно законодавством держав. В класичному розумінні — це обмін товарами, роботами чи послугами без руху
Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
§ 5. КОМПЕНСАЦИОННЫЕ СОГЛАШЕНИЯ
В области торгово-экономических отношений СССР с промышленно развитыми государствами Запада в 70- 80-х годах особое значение приобрели так называемые компен
Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
§ 6. КОНТРАКТЫ ПО ОКАЗАНИЮ ТЕХНИЧЕСКОГО СОДЕЙСТВИЯ И СТРОИТЕЛЬСТВУ ПРЕДПРИЯТИЙ
При оказании технического содействия в строительстве предприятий и иных объектов за рубежом, выполнении изыск
Договор об исключительной продаже товаров
1. Наименование договора не является еще полностью устоявшимся на практике и в литературе. В странах романо-германской и английской систем права чаще всего его называют договором о предоставлении и
Договор о франшизе
Договор о франшизе (contract of franshising, contrat de franchissage ou de franchise) широко вошел в практику хозяйственной деятельности с 70-х годов, хотя был известен в США уже в 30-х года
Договор о факторинге
1. Договор о факторинге (contract of factoring, contrat d'af-fecturage) в конце 50-х годов начал применяться в США, а с начала 60-х годов получил широкое распространение в практике США и дру
L. Договор поручения
1. Договор поручения как особый вид договора известен только праву стран континентальной Европы. Под договором поручения (mandataire) ФГК понимает договор, в соответствии с которым од
Договор комиссии
1. Под договором комиссии (Kommissionvertrag) понимается договор, по которому одна сторона (комиссионер) в виде промысла принимает на себя обязательство совершать сделки от своего имени, но
Агентский договор в праве Англии и США
1. Под агентским договором (the contract of agency) понимается договор о совершении одним лицом (агентом) действий по поручению и за счет другого лица (принципала). Созданный в
Понятие договора имущественного найма
1. Под договором имущественного найма (louage des choses, Miete, Pacht, lease, hire) понимается договор, по которому одна сторона (наймодатель или арендодатель) обязуется предоставить другой
Права и обязанности сторон
1. Согласно закону, в обязанности наймодателя входит прежде всего предоставление в пользование имущества, сдаваемого внаем, в состоянии, годном для эксплуатации, то есть соответствующем назначению
Лизинг — особый вид договора имущественного найма
1. Отношения по использованию машинно-технических изделий в национальном и международном хозяйственном обороте все шире основываются на специфической договорной форме имущественного найма, получивш
Понятие договора подряда и сфера его хозяйственного применения
1. Капиталистическое производство включает в качестве одного из важнейших элементов проведение различных по своему содержанию хозяйственных работ — изготовление или изменение материальных об
Договор о консорциуме
1. По мере углубления межфирменных связей промышленного и научно-технического характера все большее развитие получает кооперация хозяйствующих субъектов по выполнению промышленных проектов, заказыв
Понятие договора хранения и сфера его хозяйственного применения
1. С увеличением объемов внутренней и международной торговли возрастает потребность во временном складировании товаров. В хозяйственно-экономическом отношении эта деятельность имеет целью «сохранен
Міжнародні морські перевезення
Морський транспорт забезпечує перевезення 4/5 обсягу всього вантажу. У міжнародних морських перевезеннях участь беруть не тільки морські держави, але й "сухопутні", які намагаються мати
Міжнародні залізничні перевезення
Найбільш важливими міжнародними угодамиу сфері міжнародних залізничних перевезень тривалий час були Бернські міжнародні конвенції про залізничні перевезення вантажів та про залізн
Міжнародні автомобільні перевезення
Міжнародні договори.На початку XX століття міжнародні автомобільні перевезення регламентувала Конвенція про врегулювання авторуху між країнами, встановлення технічних вимог до авт
Змішані перевезення
Міжнародні договори.В останні десятиріччя все гострішою стає необхідність врегулювання прямих змішаних перевезень вантажу ("від дверей до дверей"). Особливо зацікавлені
Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
У роботах з міжнародного приватного права правове регулювання міжнародних розрахунків розглядається як об'єкт міжнародного приватного права [116]. Цей об'єкт є центральним в юридичних виданнях з
ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
При виконанні договорів міжнародної торгівлі з розрахунками за допомогою міжнародних кредитних переказів завжди існує ризик неплатежу з боку покупця або ризик непостачання товарів з боку продавця (
АКРЕДИТИВ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
Акредитив — зобов'язання, взяте на себе банком на прохання імпортера, сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть відповідно до вимог акредитива док
АКРЕДИТИВ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
Акредитив — зобов'язання, взяте на себе банком на прохання імпортера, сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть відповідно до вимог акредитива док
АКРЕДИТИВ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
Акредитив — зобов'язання, взяте на себе банком на прохання імпортера, сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть відповідно до вимог акредитива док
Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
Права на виконання, фонограми, відеограми, а також передачі (програми) організацій мовлення (суміжні права).Крім прав на твори науки, літератури і мистецтва українське законодавств
Міжнародно-правова охорона промислової власності.
Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (патентне право).Патентне законодавство України, норми якого врегульовують правовідносини, пов'язані
Міжнародно-правова охорона промислової власності.
Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (патентне право).Патентне законодавство України, норми якого врегульовують правовідносини, пов'язані
Міжнародно-правова охорона промислової власності.
Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (патентне право).Патентне законодавство України, норми якого врегульовують правовідносини, пов'язані
Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
2. Источники наследственного права. В странах континентальной Европы нормы наследственного права включены в состав гражданских кодексов и помещены, как правило, вслед за нормами, регулирующи
Наследование по завещанию
1. Завещание (testament, Testament, will) представляет собой облеченное в предписанную законом форму волеизъявление на-следодателя, направленное на определение юридической судьбы его имущест
Наследование по закону
Наследование по закону, как уже отмечалось, есть наследование без завещания (ab intestato}. Определяя круг лиц, имеющих право в этом случае на получение наследственного имущества, зак
Брак. Понятие, порядок и условия заключения
1. В нормативных актах не дается определения брака, и вопрос о его правовой природе до настоящего времени ни в законодательстве, ни в правовой доктрине окончательно не решен. Высказываются в основн
Правоотношения между супругами
В правовых системах изучаемых государств только надлежаще оформленный брак порождает супружеские права и обязанности, одна часть которых носит личный, а другая — имущественный характер. Семейное пр
Відносини батьків і дітей і їх регламентація у МПП
Для МПП важливе значення в аспекті відносин між батьками й дітьми має два питання: походження дітей і надання їм матеріального забезпечення.
Незважаючи на важливу роль міжнародних органі
Прекращение брака
1. Законодательством всех стран предусматривается, что действительный брак прекращается в случае смерти одного из супругов, объявления умершим супруга, считавшегося безвестно отсутств
Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
Неоднакові умови, порядок, наслідки усиновлення, підстави, порядок і наслідки його припинення, зміна, визнання недійсним у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами
Опіка і піклування.
7. Встановлення опіки та піклування.Відповідно до ст. 200 КпІПС України до опіки, піклування над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими у дієздатності громадянами України, щ
Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
Одним із важливих регуляторів трудових відносин у сфері МПП є колізійні норми, завданням яких є визначення питання про те, правом якої країни повинні регулюватися міжнародні трудові відносини.
Новости и инфо для студентов