ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ

ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

 

ОСНОВИ

ЦИВІЛЬНОГОЗАХИСТУ

 

 

Київ – 2007

 

 

УДК 355.58

ББК 68

Авторський колектив: Бикова О.В., Болієв О.Ч., Деревинський Д.М., Єлісєєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О., Плетньов В.І., Попов Л.В., Соколовський І.П.

Під редакцією Болотських Михайла Васильовича

  Рецензенти: Коротинський П.А. –заступник директораДепартаменту управліннярятувальних сил МНС України.

Зміст

Стор.

Передмова. 9

Скорочення. 11

Вступ. 15

В.1. Кроки історії – від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту. 15

В.2. Міжнародне право з питань захисту людей. 25

В.3. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях 28

В.3.1. Системні характеристики державного управління у сфері ЦЗ. 29

В.3.2. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання НС.. 38

В.3.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки. 38

В.3.2.2. Оцінка ризику. 42

В.3.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення НС.. 48

В.3.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС.. 54

В.3.3.1. Негайне реагування. 54

В.3.3.2. Аварійно-рятувальні роботи у зоні НС.. 59

В.3.3.3. Життєзабезпечення постраждалого населення. 63

1. Державна політика України у сфері цивільного захисту. 66

1.1. Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту 66

1.2. Правова основа цивільного захисту. 66

1.3. Принципи та завдання ЦЗ. 67

2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення. 69

2.1. Класифікація НС.. 69

2.1.1. Класифікація НС залежно від причин виникнення. 69

2.1.2. Класифікація НС природного і техногенного характеру залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку. 71

2.2. Загрози виникнення НС.. 74

2.2.1. Природні загрози. 75

2.2.1.1. Загрози геологічного характеру. 75

2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру. 79

2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах. 80

2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру. 81

2.2.2.Техногенні загрози. 82

2.2.2.1. Загрози радіаційної небезпеки. 82

2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки. 86

2.2.2.3. Загрози пожежовибухонебезпеки. 89

2.2.2.4. Загрози гідродинамічної небезпеки. 89

2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті 90

2.2.2.6. Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення. 94

2.2.3. Трансграничні загрози. 101

2.2.4. Соціально-політичні загрози. 104

3. Єдина державна система цивільного захисту. 106

3.1. Організаційна структура ЄДС ЦЗ. 107

3.1.1. Органи управління ЄДС ЦЗ. 107

3.1.2. Сили і засоби ЄДС ЦЗ. 113

3.2. Комісії з питань ТЄБ та НС.. 121

3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань ТЄБ та НС.. 121

3.2.2. Нормативно-правові документи об’єктової комісії 123

з питань ТЄБ та НС.. 123

4. Основні заходи у сфері цивільного захисту. 125

4.1. Оповіщення та інформування. 125

4.2. Спостереження та лабораторний контроль. 133

4.3. Укриття у захисних спорудах. 134

4.3.1. Загальні питання. 134

4.3.2. Сховища. 137

4.3.3. Протирадіаційні укриття. 138

4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій. 139

4.4. Евакуаційні заходи. 141

4.4.1. Загальні положення з евакуації 142

4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення. 144

4.4.3. Планування євакуації населення (працівників) 153

4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників) 164

4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів. 168

4.5. Інженерний захист територій. 172

4.5.1. Зміст інженерного захисту територій. 172

4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст. 173

4.6. Радіаційний захист. 182

4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на АЕС.. 183

4.6.2. Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї 185

4.6.3. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС.. 187

4.7. Хімічний захист. 189

4.7.1. Характеристика НХР, які використовуються у промисловому виробництві України. 190

4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць. 191

4.8. Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю 193

4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання 194

4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань. 198

4.8.3. Прилади дозиметричного контролю.. 199

4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю.. 199

4.9. Спеціальне майно цивільного захисту. 200

4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту. 201

4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту. 205

4.9.3. Обов'язки керівників об’єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна. 207

4.10. Спеціальна обробка. 208

4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки. 211

4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.. 211

4.11. Біологічний захист. 213

4.11.1. Біологічні засоби ураження. 214

4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань. 215

4.12. Медичний захист. 217

4.12.1. Основні заходи медичного захисту у НС.. 217

4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги. 218

4.13. Психологічний захист. 221

4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при НС.. 222

4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів. 224

4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги. 225

4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення. 226

5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками НС 228

5.1. Регулювання безпеки. 228

5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки. 229

5.1.2. Декларування безпеки ОПН.. 230

5.1.3. Паспортизація та реєстрація ПНО.. 231

5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності. 232

5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту. 233

5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту. 234

5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту. 234

5.2. Управління ризиками НС.. 234

6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту. 238

6.1. Основи планування заходів ЦЗ. 238

6.1.1. Загальні питання. 238

6.1.2. Організація та порядок планування. 242

6.2. Основи управління заходами і діями сил ЦЗ у режимі НС.. 246

6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил ЦЗ. 246

6.2.2. Система управління ЦЗ. 250

6.2.3. Особливості організації управління у режимі НС.. 254

6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів. 259

6.3.1. Основні положення. 260

6.3.2. Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки 262

6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів. 266

6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки. 272

6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт 273

6.4. Основні напрямки сталого функціонування галузей. 274

та об'єктів економіки у НС.. 274

6.4.1. Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в НС 275

6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах. 276

6.4.2.1. забезпечення захисту населення і його життєдіяльності. 276

6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави. 277

6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах НС мирного та воєнного часу 278

об'єктів економіки. 278

6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах НС мирного та воєнного часу. 279

6.4.2.5. Підготовка системи управління ЦЗ до функціонування в умовах мирного та воєнного часу. 281

6.5. Ліквідація наслідків НС.. 282

6.5.1. Зміст та послідовність виконання РІНР. 283

6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні НС.. 286

6.5.3. Заходи забезпечення РІНР. 290

6.5.4. Заходи безпеки при виконанні РІНР. 291

6.6. Забезпечення життєдіяльності населення у НС.. 292

6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон. 293

6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності 294

6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих. 299

6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення 300

6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері ЦЗ 302

6.7.1. Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації НС. 303

6.7.2. Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків. 310

7. Підготовка керівних кадрів ЦЗ та навчання населення. 315

діям в умовах НС.. 315

7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС.. 315

7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення НС.. 319

7. 2.1. Міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. 320

7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю.. 323

7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання. 330

7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання. 330

7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання 336

Список літератури. 340

Передмова

Найбільшу небезпеку в природній сфері становлять надзвичайні ситуації, зумовлені геофізичними чинниками: землетрусами, цунамі, паводками, зсувами,… Останніми роками зусиллями органів виконавчої влади і місцевого… На сучасному етапі основною метою державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є…

Скорочення

АЕС – атомна електрична станція АКВ – автомобільні колони для перевезення вантажів АКН – автомобільні колони для перевезення населення

Вступ

В.1. Кроки історії – від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту

Загроза ураження такою зброєю нависла не тільки над військовими, а й над мирним населенням прифронтових районів. Літаки з отруйними речовинами на… Протиповітряна оборона і протихімічний захист населення, це початок системи… Перший етап (березень 1918 р. – жовтень 1932 р.).

В.2. Міжнародне право з питань захисту людей

У 1949 році були прийняті чотири Женевські конвенції, які мають силу до цього часу : 1. "Про поліпшення долі поранених та хворих в діючих арміях". 2. "Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію зі складу збройних сил на…

В.3. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях

Термін сталий розвиток є переводом з англійської і більш точним є переклад самопідтримуючий розвиток. За суттю мова іде про проблему перегляду… Концепція сталого розвитку стала реакцією на кризу ринково споживчої…  

В.3.1. Системні характеристики державного управління у сфері ЦЗ

Державне управління – цілеспрямований організаційний, регулюючий та контролюючий вплив суб’єкта державного управління на об’єкт державного… Для дослідження проблем державного управління використовується методологія… Система – це сукупність взаємодіючих елементів, які мають інтегральні властивості, не притаманні кожному з цих…

В.3.2. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання НС

Офіційно запобігання виникненню НС трактується для НС техногенного та природного характеру, як підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС, що засновуються на даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуації або пом’якшення її можливих наслідків.

Таким чином підсистемами другого рівня державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання стають:

регулювання безпеки у НС,

оцінка рівнів ризику НС,

завчасне реагування на загрозу виникнення НС.

В.3.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки

виробництва, технологічних процесів, безпеки продукції (робіт, послуг), устаткування, сейсмобезпеки, пожежної, епідеміологічної безпеки та інших видів безпеки, що затверджуються як державні або галузеві норми і… Підґрунтям для застосування комплексу заходів спрямованих на регулювання безпеки у НС перш за все стають визначені у…

В.3.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення НС

систематичного спостереження і отримання необхідної первинної інформації для прийняття управлінських рішень пов’язаних з усуненням загрози… створення на певній території, об’єкті економіки умов для захисту населення,… забезпечення ефективного застосування за призначенням органів управління, сил і засобів цивільного захисту.

В.3.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС

Виходячи з офіційного визначення терміну ліквідації НС – як проведення у зоні НС усіх видів рятувальних та невідкладних робіт, а також організовування першочергового життєзабезпечення постраждалого населення і рятувальників.

Підсистемами 2 рівня державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС стають:

негайне реагування на НС;

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи;

життєзабезпечення потерпілого населення та рятувальників.

В.3.3.1. Негайне реагування

Основними показниками, що характеризують сам процес негайного реагування стають ступінь адекватності заходів протидії реальним загрозам НС та час… Час мобілізації системи (з часу виникнення НС до часу безпосередніх дій щодо… ++++

В.3.3.2. Аварійно-рятувальні роботи у зоні НС

Невідкладні роботи у зоні НС це першочергові роботи щодо відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і… Аварійно-рятувальні роботи складаються з розвідки зони НС (інженерна, пожежна,… Для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до виду і масштабів НС, характеру та обсягу…

В.3.3.3. Життєзабезпечення постраждалого населення

висування у зону НС мобільних формувань життєзабезпечення, у тому числі пунктів торгівлі, харчування, водопостачання тощо; перерозподіл ресурсів для покриття дефіциту можливостей життєзабезпечення… організація паливно-енергетичного і транспортного забезпечення функціонування систем та об’єктів життєзабезпечення…

Державна політика України у сфері цивільного захисту

Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту

Державна політика у сфері цивільного захисту – цесукупність основних напрямків та способів діяльності держави по запобіганню виникненню НС, а також по мінімізації та ліквідації їх наслідків.

Основними напрямами державної політики України у сфері ЦЗ можливо уважати:

формування та постійне вдосконалення системи захисту, запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

підготовку керівних кадрів ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС;

міжнародне співробітництво у відповідності з чинним законодавством України і укладеними міжнародними угодами.

Правова основа цивільного захисту

Правовою основою ЦЗ є: Конституція України, закони України: "Про правові засади цивільного…

Принципи та завдання ЦЗ

гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування; добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері ЦЗ, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під державною політикою у сфері ЦЗ?

2. Основні напрямки державної політики України у сфері ЦЗ.

3. Що розуміється під ЦЗ України?

4. Що є правовою основою ЦЗ України?

5. Основні принципи на яких базується ЦЗ України.

6. Завдання ЦЗ України.

Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення

 

Під надзвичайною ситуацією розуміється порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, викликане небезпечною подією (аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження або іншим), яке привело до загибелі людей і значних матеріальних втрат.

Ознаками НС є:

наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов їх життєдіяльності;

заподіяння великих економічних збитків;

істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.

Класифікація НС

Офіційна класифікація НС в Україні здійснюється двома нормативно-правовими документами:

Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, введеним в дію з 01.03.2002 р. наказом Держстандарту України № 552 від 19.12.2001г. і "Порядком класифікації НС техногенного і природного характеру за їх рівнями" [30].

Класифікація НС здійснюється для:

забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з НС та ліквідацією їх наслідків;

ведення державної статистики;

для машинного оброблення інформації в автоматизованих системах управління економікою держави, забезпечення інформаційної сумісності задач органів різних рівнів управління.

Класифікація НС залежно від причин виникнення

НС техногенного характеру – НС, що виниклі в результаті дії чинників техногенного характеру, якими можуть з'явитися транспортні аварії (катастрофи),… НС природного характеру – НС, що з'явилися результатом дії природного… НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного…

Класифікація НС природного і техногенного характеру залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку

Для визначення рівня НС встановлюються такі критерії: територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що… кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок НС;

Загрози виникнення НС

Дія цих чинників посилюється нещадною експлуатацією основних виробничих фондів і ресурсів, недосконалістю технологічних процесів багатьох галузей… За характером чинників небезпеки загрози виникнення НС можуть бути природними,… Таблиця 2.1.

Природні загрози

В Україні щорічно виникає близько 130 НС природного характеру. Збитки від них становлять 80%-90% від суми збитків внаслідок НС природного і техногенного характеру разом.

НС природного характеру можуть бути викликані геологічними, гідрометеорологічними, медико-біологічними чинниками, пожежами в природних екосистемах.

Загрози геологічного характеру

Функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення в Україні здійснюється під впливом ендогенних та екзогенних геологічних процесів, з яких найбільш розповсюджені зсуви, абразія, підтоплення земель і населених пунктів, карстові процеси та землетруси.

Особливу небезпеку для об‘єктів економіки та життєдіяльності людей становлять зсуви, абразія, підтоплення та карстові процеси.

Зсуви

Майже в усіх регіонах України відмічається наявність ділянок сучасної активізації зсувного процесу. Ця активізація відбувається під дією як природних, так і антропогенних чинників. Господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може сприяти збільшенню активності зсувів. Так, наприклад, активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала розповсюдження зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу. Останніми роками в Україні фіксується більше ніж 20 000 зсувів за рік

Районами найбільшого розповсюдження зсувів є АР Крим, Одеська, Закарпатська, Чернівецька, Луганська і Черкаська області.

Особливу небезпеку представляють зсуви на забудованих територіях, які можуть виникати раптово і які важко прогнозувати. Ліквідація наслідків таких зсувів вимагає значних фінансових і матеріальних витрат.

 

 

Підтоплення

Підтоплення може носити явний або прихований характер. "Явний вид підтоплення "– це підтоплення в результаті підвищення… Динаміка процесу підтоплення, що зафіксовано практично у всіх областях, має прогресуючий характер. Найсприятливіші…

Абразія

На водних акваторіях України розвиваються абразивніпроцеси. Особливий розвиток вони придбали: в АР Крим (де абразія розвивається на протяжності 225 км), Миколаївській (60 км, на забудованій території - 27 км), Херсонській (від абразії потерпає берегова смуга морів і лиманів завдовжки більше 80 км і 245 км берегової смуги Каховського водосховища), Одеській (абразія спостерігається на ділянці берега завдовжки 110 км, з них на забудованій території - 17 км) областях.

Причини абразії – шторми, коливання рівня моря і річок.

Швидкість абразії Чорноморського і Азовського побережжя в середньому 0.5 – 1.2 м / рік, але на окремих ділянках побережжя Кримського півострова відступ берегової лінії досягає 3 – 4 м /рік.

Карст

Карст – це явища, пов'язані з розчиненням природними водами гірських порід, що веде до утворення підземних порожнин (печери, ходи, колодязі) і провали поверхневого ґрунту, що у свою чергу, може призвести до руйнування споруд і людських жертв.

На території України карст відноситься до поширених ендогенних геологічних процесів. На 38% території України поширені породи в яких можуть відбуватися процеси карстування. На 24% території України карст може впливати на господарську діяльність безпосередньо.

Найістотнішими природними причинами, що обумовлюють розвиток і активізацію карстових процесів є тектоніка і сейсмічна активність. Тому в сейсмічно активних районах активізація карсту може бути раптовою і важкопрогнозованою.

Активізації карсту сприяє інтенсивна техногенна діяльність.Останніми роками під впливом техногенних чинників карстові процеси стали з’являтися в районах, де раніше їх поява виключалася. Техногенний процес стає одним з основних чинників активізації карсту, особливо на території Донецького басейну.

Техногенна активізація карсту найбільше проявляється:

у басейнах річок, де вона пов'язана з осушенням і торфорозробками боліт;

у зонах депресивних вирв великих водозаборів;

на урбанізованих територіях у місцях розповсюдження гіпсу і ангідридів (Донеччина, Одеса, Севастополь, Миколаїв, Львів);

на ділянках шахторозробок в результаті шахтного водовідливу та ін.

Землетруси.

Серед ендогенних геологічних процесів в Україні самими небезпечними є землетруси. В Україні в середньому у рік мережею Кримських станцій реєструється близько 150 локальних землетрусів басейну Чорного моря і прилеглих територій, мережею Карпатських станцій - понад 100 місцевих землетрусів Карпатського регіону, що підтверджують розвиток сучасної активності тектонічних структур.

Разом з тим, сейсмічний ризик для населення та економіки країни визначається рівнем природної сейсмічної небезпеки територій і уразливістю розташованих на них об'єктів до сейсмічних впливів. Основна проблема полягає в тому, що на територіях з відносно низьким рівнем природної сейсмічної небезпеки, до яких відноситься Україна, більшість споруд проектують несейсмостійкими, внаслідок чого вони є незахищеними від рідких, але потенційно можливих сейсмічних впливів (сейсмічно уразливими).

З другого боку, через низьку повторюваність землетрусів на таких територіях, реальних даних про можливі місцеві землетруси, як правило, не існує. Як результат - сейсмічний ризик слабо сейсмічних територій і встановлених на них техногенно й екологічно небезпечних об'єктів є достатньо високим.

Протягом 1997 – 2004 років на території України в результаті дії чинників геологічного характеру виникло понад 85 НС. Найбільша їх кількість зафіксована в 1997-1999 рр. У 2002 -2003 роках відзначено зниження кількості НС, а 2004 – 2006 роки є періодом підвищеної активності ендогенних геологічних процесів.

Найбільшу кількість випадків мали зсуви і підтоплення (83% від загальної кількості небезпечних геологічних явищ.).

2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру

Чинниками виникнення НС та ускладнень гідрометеорологічного характеру, в Україні здебільшого виступають поєднання декількох явищ протягом короткого проміжку часу або локальні короткотермінові інтенсивні явища (зливи, шквали або смерчі, селеві потоки, паводки тощо).

Додаткові фактори посилення негативних наслідків нерідко бувають спричинені деякими невдалими методами господарювання (негативний стан дренажних систем або зовсім не працюючі системи; недотримання водоохоронного режиму на прибережних землях, у першу чергу, забудова берегів річок у місцях їх ймовірного затоплення; знижена спроможність русел річок, підмостових отворів внаслідок захаращеності, замулення або утворення штучних гребель зі сміття; нерідко незадовільна робота систем відведення дощових вод у населених пунктах або систем скиду води з водосховищ).

Протягом 2005 року за умови виникнення 134 стихійних метеорологічних явищ, 2281 небезпечних гідрометеорологічних явищ та 117 випадків різкої зміни погоди зафіксовано 26 пов'язаних із ними надзвичайних ситуацій. Цей показник певною мірою свідчить про точність і своєчасність доведення прогнозів безпосередньо до органів та підрозділів цивільного захисту МНС та прийняття ними відповідних превентивних заходів щодо запобігання виникненню НС і зменшення їх негативних наслідків.

Загрози пожеж в природних екосистемах

Загальна площа лісів, де можливе виникнення високої та надзвичайно високої пожежної небезпеки за умовами погоди, складає в Україні близько 4 млн.… У середньому, щороку фіксується 3500 лісових пожеж на площі понад 5000 га… У 2004 році 95,5% лісових пожеж відбулися з вини населення, 2,9% в результаті сільськогосподарських випалин, 1,3% з…

Загрози медико-біологічного характеру

В Україні офіційно реєструється 52 нозологічні форми інфекційних хвороб. Щорічно на них хворіє від 8 до 10 млн. осіб, з числа яких 15 тис. осіб… Серед всіх інфекційних хвороб, що реєструються в Україні, самий негативний… На сьогоднішній день Державною службою ветеринарної медицини контролюється понад 130 хвороб тварин. Найбільш…

У списку особливо небезпечних хвороб у 2005 році в Україні зареєстровано високо патогенний грип птиці.

Протягом 2005 року для оцінки фітосанітарного стану території України було проведено обстеження на площі близько 3,7 млн. га. При цьому виявлено… Найбільш небезпечного поширення набула амброзія полинолиста, площі зараження… У 2005 році в Україні виникло 85 НС медико-біологічного характеру. Внаслідок цих НС загинуло 78 осіб (в тому числі 9…

Техногенні загрози

Розвиток промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджені потенційно небезпечні об'єкти різної категорії і потужності, обумовлюють велику вірогідність виникнення надзвичайних ситуацій.

Загрози радіаційної небезпеки

середовищі. В Україні об'єктами ядерної і радіаційної небезпеки є: 4 діючих АЕС; сховища відпрацьованого ядерного палива;

Загрози хімічної небезпеки

Об'єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини (НХР), є потенційними джерелами техногенної небезпеки – хімічно… В Україні у 2005 році функціонувало понад 1600 об'єктів, на яких зберігається… Ці об'єкти розподілені по ступенях хімічної небезпеки [51]:

Загрози пожежовибухонебезпеки

У господарському комплексі України діє понад 1,5 тис. вибухо і пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо і пожежонебезпечних речовин.

Переважна кількість вибухо і пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні і машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена сіть нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафтові і газові промисли, вугільні шахти.

Протягом 6 років (з 1999 до 2004 роки) в державі виникло понад 324 тис. пожеж якими нанесено прямих матеріальних збитків на суму понад 435 млн. гривень. На пожежах загинуло понад 20 тис. осіб, травмовано понад 10 тис. осіб, знищено і пошкоджено понад 110 тис. будівель і споруд, понад 13 тис. одиниць техніки, загинуло близько 4,5 тис. голів худоби.

Загрози гідродинамічної небезпеки

На території України налічується 63119 річок, у тому числі 9-великих, 81 середня і 63029 малих. Загальна довжина цих річок складає 206 400 км, з… Потенційні ресурси річкових вод складають 210 км3. На даний час в Україні створений комплекс водозахисних споруд, що включає 3,5 тис. км. гребель, 1200 км берегових…

Чинники небезпеки на транспорті

Загальна протяжність магістралей становить: мережі автомобільних доріг загального користування — 169,7 тис. км (з твердим покриттям — 164,6 тис.… Транспортом загального користування в Україні щорічно перевозиться понад 3… Велику небезпеку для життя і здоров'я людей представляють перевезення (до 15% від загальних об'ємів вантажних…

Трубопровідний транспорт

Україна має розвинену газотранспортну систему, яка включає 37,6 тис. км газопроводів, у тому числі 14 тис. км діаметром 1020-1420 мм, 73 компресорні… Газотранспортна система забезпечує подачу газу внутрішнім споживачам (70-75… Важливим технологічним елементом газотранспортної системи є 13 підземних газосховищ з активним об'ємом понад 34 млрд.…

Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення

Стан водопостачання За даними Держводгоспу централізованим питним водопостачанням забезпечено… Система водопровідно-каналізаційного господарства в даний час знаходиться в кризовому стані.

Трансграничні загрози

У разі аварії на Рівненській АЕС з викидом до 10% радіоактивності може утворитися зона радіоактивного зараження, в яку потрапляє і територія… При аварії з викидом до 50% радіоактивності в зону радіоактивного зараження… При викиді до 50% радіоактивних компонентів в результаті аварії на Хмельницькій АЕС в зону радіоактивного зараження…

Соціально-політичні загрози

можливості терористичних актів; наявність великої кількості озброєння, що залишилося на складах і арсеналах… наявність великої кількості снарядів різного типу, що залишилися в землі після Великої Вітчизняної війни;

Єдина державна система цивільного захисту

З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері ЦЗ населення і територій від НС в Україні відповідно до закону [10] створена Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ). ЄДС ЦЗ – це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері ЦЗ.

ЄДС ЦЗ є складовою національної безпеки, а виконання її завдань – важливим обов’язком органів виконавчої влади всіх рівнів.

Організаційна структура ЄДС ЦЗ

Органи управління ЄДС ЦЗ

Очолює ЄДС ЦЗ Начальник цивільного захисту України – Прем'єр-міністр України. Загальне керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України, а… Функціональні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються центральними органами виконавчої… Територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для…

Сили і засоби ЄДС ЦЗ

Відповідно до [11] сили і засоби ЦЗ це особовий склад і працівники органів і підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та… До сил ЦЗ належать: оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

Комісії з питань ТЄБ та НС

Загальні положення про Державну комісію з питань ТЄБ та НС

Державна комісія з питань ТЕБ та НС (далі - Комісія) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента… Основними завданнями Комісії є : координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної із створенням та функціонуванням…

Нормативно-правові документи об’єктової комісії

З питань ТЄБ та НС

Головою ОКНС слід призначати головного інженера ОГД, тому що найбільше число НС техногенного характеру на об'єктах знаходиться у місцевому зв'язку з… У склад комісії слід включати посадових осіб структурних підрозділів об'єкта,… служби головних фахівців об'єкта (технолога, механіка, електрика, металурга та інше.);

Питання для самоконтролю

1. Хто забезпечує інформаційну та методичну роботу Комісії з питань ТЕБ та НС?

2. Основні завдання Комісії з питань ТЕБ та НС?

3. Хто є головою Комісії з питань ТЕБ та НС за посадою?

4. Особливості роботи Комісії з питань ТЕБ та НС у режимі повсякденної діяльності?

5. Особливості роботи Комісії з питань ТЕБ та НС у режимі НС?

6. Які документі регламентують діяльність об’єктової комісії з питань ТЕБ та НС?

Основні заходи у сфері цивільного захисту

Оповіщення та інформування

Інформування та оповіщення є основним принципом та головним і невід'ємним елементом всієї системи захисту насе­лення і територій від НС техногенного… Оповіщення та інформування у сфері ЦЗ включають: оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС, у тому числі…

Спостереження та лабораторний контроль

Спостереження і лабораторний контроль здійснюються з метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади і включають збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Головними чинниками, які забезпечують спостереження і лабораторний контроль на території, є створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної, регіональних, місцевих та об’єктових систем спостереження і контролю, з включенням до них існуючих сил і засобів лабораторного контролю, незалежно від їх підпорядкованості і форм господарювання .

Загальнодержавний рівень мережі спостереження і лабораторного контролю формується на базі академічних науково-дослідних організацій і закладів центрального підпорядкування, галузевих науково-дослідних закладів (організацій), кафедр (лабораторій) вищих навчальних закладів відповідного профілю.

Регіональний рівень формується за рахунок закладів, організацій і профільних центрів, які функціонують на певній території. До його складу входять заклади санітарно-епідеміологічного, ветеринарного та агрохімічного профілю служб Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Місцевий і об’єктовий рівень складаються з базових лабораторій виробничих об’єднань міністерств, акціонерних товариств, які функціонують на їх території, або об’єктів економіки, а також санітарно-епідеміологічні, ветеринарні та агрохімічні установи місцевого підпорядкування.

У системі заходів ЦЗ, важливе місце займає захист продовольства, води, сировини та допоміжних матеріалів від забруднення радіоактивними речовинами, небезпечними хімічними речовинами і бактеріальними засобами.

Укриття у захисних спорудах

Загальні питання

Захисні споруди повинні приводитись у готовність для прийому населення в строки, що не перевищують 12 год., а на АС та ХНО повинні утримуватись у… Захисні споруди, що входять у склад АС та ХНО необхідно включати у пускові… Захист робітників та службовців підприємств, організацій та установ (далі – об'єкти), розташованих в зонах можливих…

Сховища

Всі сховища (крім сховищ, розташованих у межах границь проектної забудови АЕС і в метрополітенах) повинні забезпечувати захист людей, що укриваються… Захисні конструкції, сховищ для пожежної техніки повинні бути розраховані на… Системи життєзабезпечення сховищ повинні забезпечувати безупинне перебування в них розрахункової кількості людей, що…

Протирадіаційні укриття

При розташуванні ПРУ в зоні можливих слабких руйнувань, а також на об'єктах першої категорії, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань,… У залежності від місця розташування ПРУ повинні мати ступінь ослаблення… на об'єктах першої і другої категорії по ЦО, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань, для працюючих змін…

Питання для самоконтролю

1. Яким шляхом створюється фонд ЗС?

2. Для чого призначені сховища?

3. Для чого призначені ПРУ?

4. Які показники захисту використовуються для сховищ і ПРУ?

5. Які є режими повітропостачання сховищ?

6. Яка готовність ЗС до прийому населення?

7. Які особливості ЗС у районах розміщення атомних станцій?

Евакуаційні заходи

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захисту населення, об'єктів… Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяльності населення… Внутрішні загрози пов'язані з НС техногенного, природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними…

Загальні положення з евакуації

Безпечний район (місце) - придатний для життєдіяльності район (місце) розміщення евакуйованого населення (працівників), який визначається рішенням… Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведено загальну… Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України…

Евакуаційні органи, їх призначення.

Адміністрації евакуаційних органів призначаються з числакерівного складу таособового складу центрального та місцевого органу виконавчої… Евакуаційна комісія Евакуаційна комісія відповідає за безпосереднє планування, підготовку, організацію і здійснення евакуації працівників…

Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів

своєчасне отримання достовірних даних з радіаційної, хімічної, пожежної, медичної, біологічної, ветеринарної, обстановки у небезпечних районах, на… Рішення на проведення евакуації може бути прийнято тільки на підставі повних… Транспортне забезпечення:

Питання для самоконтролю.

1. Мета планування і здійснення евакуаційних заходів?

2. Коли здійснюється часткова евакуація?

3. Які категорії населення завчасно вивозяться при частковій евакуації?

4. Для чого створюються евакуаційні органи?

5. Склад евакуаційних органів?

6. Яка відповідальність накладається на евакуаційні комісії при організації евакозаходів?

7. Призначення ЗЕП?

8. Де розгортаються ППЕ?

9. Мета планування евакуації?

10. Що зазначається у плані евакуації?

11. Що повинні мати при собі евакуйовані громадяни (працівники)?

12. Основні види забезпечення евакуаційних заходів?

Інженерний захист територій

Зміст інженерного захисту територій.

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об’єктів господарчої діяльності , наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, з метою запобігання виникненню НС, а також створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним ризиком виникнення НС, обов’язково розробляються і здійснюються інженерно-технічні заходи цивільного захисту які спрямовани на:

захист населення, зниження можливих втрат та збитків від наслідків НС;

підготовку об'єктів до сталого функціонування в умовах НС;

забезпечення готовності для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) та ліквідації наслідків НС.

Інженерно-технічні заходи повинні передбачати [10,11]:

врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів небезпечних і катастрофічних явищ;

раціональне розміщення ОПН з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;

будівництво споруд, будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування ОПН;

створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об’єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

Обсяги та зміст інженерно-технічних заходів ЦЗ для особливого періоду визначаються в залежності від груп міст оборонного значення (особливої, першої, другої, третьої) та категорій ОГД (особливої важливості, першої, другої) з цивільного захисту з урахуванням зонування територій за ознаками характеру та масштабів можливих катастроф і стихійних лих, а також можливих наслідків застосування засобів масового ураження.

При плануванні та реалізації інженерно-технічних заходів ЦЗ визначаються наступні небезпечні зони:

зона можливих сильних руйнувань – частина території міста або об’єкта на який може бути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ΔРф=30 кПа (0,3 кгс/см²);

зона можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) при застосуванні засобів масового ураження розраховується як частина території міста або об’єкта який надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ΔРф=10 кПа (0,1 кгс/см²) плюс смуга довжиною 20 км;

зона можливого небезпечного хімічного зараження – частина території міста біля ХНО на якої при руйнуванні ємностей з НХР ймовірно виникнення концентрації НХР з масовим ураженням незахищених людей;

зона можливого катастрофічного затоплення – частина території міста на якої у разі можливого затоплення ймовірні масові втрати людей, руйнування будинків споруджень.

4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст

Подальший розвиток діючих промислових підприємств повинен здійснюватися за рахунок їхньої реконструкції і технічного переоснащення з урахуванням нормативних документів [ 4,9,12,15,17].

Нові промислові підприємства не повинні розміщатися у зонах можливих сильних руйнувань, можливого катастрофічного затоплення, а також у регіонах і містах, де будівництво і розширення промислових підприємств заборонені або обмежені, за винятком підприємств, необхідних для безпосереднього обслуговування населення, а також для потреб промислового, комунального і житло-цивільного будівництва в місті.

Групи нових промислових підприємств і окремих економічно важливих об'єктів слід розміщати в економічно перспективних малих і середніх містах, селищах і сільських населених пунктах.

Будівництво нових портів і судноремонтних заводів здійснюється поза зонами можливих руйнувань, поза зонами можливого катастрофічного затоплення. Розробка генеральних планів зазначених об'єктів повинна провадитися з урахуванням максимального використання природних умов, що зменшують вплив уражаючих факторів сучасних засобів ураження.

При проектуванні нових аеропортів цивільної авіації, приймальних та передаючих радіоцентрів, обчислювальних центрів, а також тваринницьких комплексів і ферм їхнє розміщення слід передбачати поза зонами можливих руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. Крім того, такі об'єкти повинні розміщатися на безпечній відстані від об'єктів, що можуть бути джерелами вторинних факторів ураження (хімічні підприємства, АЕС, сховища НХР, нафти, нафтопродуктів, газів і т.п.).

Поза зонами можливих руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення слід розміщати бази Державного резерву, склади республіканського й обласного значення, склади і бази матеріально-технічного постачання міністерств і відомств, а також склади матеріалів і устаткування для проведення відбудовних робіт.

Будівництво нових баз, розподільних холодильників і інших сховищ, призначених для збереження товарів поточного постачання населення , повинно здійснюватися в обсязі, що не перевищує потреб у складських ємностях для збереження запасів цих товарів відповідно до норм, установлюваними КМ України, Радою Міністрів АР Крим, обласними, міст Києва та Севастополя держадміністраціями за узгодженням із заінтересованими організаціями.

Будівництво нових баз і складів повинно здійснюватися в обсязі, що не перевищує потреби в складських ємностях, призначених для постачання матеріальними ресурсами промислових підприємств цих міст по установлених нормах.

Продовольчі склади, призначені для поточного постачання населення продуктами харчування, слід розміщати на околицях цих міст. Не припускається концентрація в одному місці продовольчих складів, що постачають населення міста основними видами продуктів харчування.

Продовольчі склади, розподільні холодильники і склади непродовольчих товарів першої необхідності обласного і державного значення, а також сховища товарів, призначених для постачання населенню міст повинні розміщатися поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

У зонах можливого катастрофічного затоплення значних водоймищ, вже існуючих, що будуються або плануються до будівництва як правило, не припускається будівництво нових міських і сільських поселень, а також об'єктів, що мають важливе економічне або оборонне значення. Таке будівництво припускається лише у виняткових випадках і з проведенням відповідних захисних заходів.

Лікарні відновлювального лікування для видужуючих, онкологічні, туберкульозні і психіатричні лікарні, а також пансіонати (за винятком пансіонатів для старих і профілакторіїв для працюючих), будинки та бази відпочинку, санаторії, туристичні бази і притулки, шкільні, спортивні і молодіжні табори що функціонують протягом року і короткотермінового функціонування, підсобні господарства промислових підприємств, а також кооперативно-садівничі товариства, як правило, повинні розміщатися в заміській зоні. Розвиток мережі зазначених господарств, закладів і кооперативно-садівничих товариств у заміській зоні повинно здійснюватися з урахуванням використання їх у воєнний час для розміщення населення, що евакуюється з міст, і розгортання лікувальних закладів.

Лікувальні заклади, що розгортаються у особливий період, також повинні розміщатися в заміській зоні в пристосованих для них капітальних громадських будівлях і спорудах, що функціонують протягом року (загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, технікумах, школах-інтернатах, санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах, туристичних базах і кемпінгах, готелях і мотелях, шкільних таборах, базах відпочинку трудящих, адміністративних будинках, палацах культури і клубах), що мають загальну площу не менше 2000 м^2..

У підземних гірських виробітках при технічній можливості й економічній доцільності слід розміщати об'єкти і виробництва, що мають важливе оборонне і господарське значення, бази державних матеріальних і продовольчих резервів, розподільні холодильники, склади рідкого палива й інших стратегічних матеріалів і сировини.

У проекті генерального плану міста оборонного значення, а також у проекті детального планування, у проекті (робочому проекті) забудови мікрорайону, кварталу, містобудівного комплексу або групи громадських будинків і споруд, в проектах (робочих проектах) підприємств промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку зазначеного міста розробляється план “жовтих ліній” - максимально припустимих меж зон можливого поширення завалів житлової та громадської забудови, промислових, комунально-складських будинків, розташованих, як правило, уздовж міських магістралей. Відстані між будинками, розташованими по обидва боки магістральних вулиць, приймаються рівними сумі їхніх зон можливих завалів і ширини шляху, що не завалюються у межах “жовтих ліній”.

При плануванні та забудові нових, розширенні і реконструкції існуючих міст оборонного значення зелені насадження (парки, сади, бульвари) і вільні від забудови території міста (водойми, спортивні майданчики і т.п.) слід зв'язувати в єдину систему, що забезпечує поділення території міста протипожежними розірваннями шириною не менше 100 м на ділянки площею не більш 2,5 км² при переважній забудові будинками і спорудами І, II, III, ІІІа ступенів вогнестійкості і не більш 0,25 км² при переважній забудові будинками ІІІ6, IV, 1Уа, V ступенів вогнестійкості.

Магістральні вулиці міст повинні прокладатися з урахуванням забезпечення можливості виходу по ним транспорту з житлових і промислових районів на заміські шляхи не менше чим по двох напрямках. Зазначені магістралі повинні мати перетинання з іншими магістральними автомобільними і залізничними шляхами в різних рівнях.

При проектуванні внутрішньоміської транспортної мережі міст слід забезпечувати надійне сполучення між окремими житловими і промисловими районами, вільний прохід до магістралей стійкого функціонування, що веде за межі міста, а також найбільш короткий і зручний зв'язок центру міста, міських житлових і промислових районів із залізничним і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами, аеропортами.

При проектуванні транспортної мережі необхідно передбачати дублювання шляхів сполучення по території міста і прилягаючому району.

У містах оборонного значення перетинання вулиць і автомобільних доріг у різних рівнях із залізницями, а також автомобільних шляхів між собою повинні мати дублюючі запасні переїзди в одному рівні на відстані не менше 50 м від шляхопроводу.

При плануванні та забудові нових і розвитку існуючих міст нові сортувальні залізничні станції і вузли слід розміщати за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

Гаражі для автобусів, вантажних і легкових автомобілів міського транспорту, виробничо-ремонтні бази прибиральних машин, тролейбусні депо і трамвайні парки міст оборонного значення повинні розміщатися розосереджено і переважно на околицях міст або в підземній частині міста.

У містах і на окремо стоячих об'єктах необхідно передбачати обладнання штучних водойм із можливістю використання їх для гасіння пожеж. Ці водойми слід розміщати з урахуванням наявних природних водойм і під'їздів до них. Загальну місткість водойм необхідно приймати з розрахунку не менше 3000 м³ води на 1 км² території міста (об'єкта).

На території міст через кожні 500 м берегової смуги рік і водойм слід передбачати обладнання пожежних під'їздів, що забезпечують вибір води в будь-який час року не менше чим трьома автомобілями одночасно.

При проектуванні систем водопостачання теплових електростанцій і атомних станцій, розташованих у верхньому або нижньому б'єфі гідровузлів комплексного призначення, рекомендується передбачати можливість технічного водопостачання цих станцій при прориві споруд напірного фронту гідровузлів, а також заходи щодо забезпечення роботи систем водопостачання.

При проектуванні нових і реконструкції діючих водозабірних свердловин, передбачених до використання у особливий період, слід застосовувати заглибні насоси (що з'єднані з електродвигунами). Оголовки свердловини повинні розміщатися в колодязях, що забезпечують у необхідних випадках їхній захист від уражаючих факторів сучасних засобів ураження.

При проектуванні в містах і на об'єктах декількох самостійних водопроводів (комунального і промислового), слід передбачати можливість передачі води від одного водопроводу до іншого з дотриманням санітарних правил.

При будівництві нових водопроводів у містах оборонного значення і на об'єктах особливої важливості, розташованих поза містами, діючі водопроводи і головні споруди рекомендується зберігати для можливого використання в якості резервних.

При проектуванні технічних водопроводів для виробничих потреб міст і об'єктів , необхідно забезпечувати можливість їхнього використання для цілей пожежегасіння.

При проектуванні нових і реконструкції діючих газових мереж міст слід передбачати можливість відключення як міст у цілому, так і окремих районів (ділянок) міст за допомогою пристроїв, що спрацьовують від надмірного тиску ударної хвилі.

При проектуванні нових і реконструкції діючих систем газопостачання в містах необхідно передбачати в основних вузлових точках (на виході з газорозподільних станцій, перед опорним газорозподільними пунктами, а також на відводах до об'єктів) установку пристроїв, що спрацьовують на відключення від надмірного тиску ударної хвилі, а також обладнання перемичок між тупиковими газопроводами.

Енергетичні споруди й електричні мережі повинні проектуватися з урахуванням забезпечення стійкого енергопостачання міст і об'єктів (об'єктів Міноборони, підприємств оборонних галузей промисловості, а також метрополітенів, приміських ділянок залізниць, газо- і водопостачання, лікувальних закладів і інших особо важливих об'єктів) в умовах мирного і воєнного часу.

При проектуванні схем зовнішнього електропостачання міст необхідно передбачати їхнє електропостачання від декількох незалежних і територіально рознесених джерел живлення (електростанції і підстанцій), частина з яких повинна розташовуватися за межами зон можливих руйнувань. При цьому зазначені джерела і їхні лінії електропередачі повинні знаходитися на відстані одне від одного, як правило, що виключає можливість їхньої одночасної відмови.

У проектах на будівництво нових, реконструкцію і розширення існуючих атомних станцій повинні передбачатися системи сигналізації для передачі сигналів про аварії на станції в місцеві органи з питань цивільного захисту, а також локальні системи для виявлення рівня радіаційного забруднення навколишнього середовища й оповіщення робочого персоналу і населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення (зараження).

Проектування будівель, споруд, устаткування і конструкцій атомних станцій, відмова яких може призвести до неприпустимого по діючих санітарних нормах рівня опромінення населення, слід здійснювати відповідно до вимог Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, будівництві й експлуатації.

При проектуванні і будівництві гідровузла в каскаді повинні бути передбачені заходи, що забезпечують стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі прориву в результаті руйнування вище розташованих гідровузлів, а також умови пропускання зазначеної хвилі через фронт цих споруд з урахуванням попереднього форсованого спрацювання водоймищ.

На існуючих і проектованих гідровузлах необхідно передбачати при відповідному обґрунтуванні проведення в особливий період попереднього форсованого спрацювання водоймищ.

При проектуванні шлюзів на магістральних водяних шляхах повинна бути передбачена можливість подачі до них електроенергії від пересувного джерела живлення. Керування роботою шлюзу з центрального пульта повинно дублюватись місцевими постами керування.

При проектуванні судноплавних шлюзів повинна враховуватися необхідність проводки через них судів при зниженому рівні водоймища.

Магістральні кабельні і радіорелейні лінії зв'язку, що йдуть в одному географічному напрямку, повинні, як правило, проектуватися по рознесених трасах, що не потрапляє в ті самі зони можливого руйнування або катастрофічного затоплення.

При проектуванні нових або реконструкції існуючих автоматичних телефонних станцій (АТС) міст необхідно передбачати:

прокладку кабелів міжшафних зв'язків із розрахунком передачі частини абонентської ємності з кожного району АТС у сусідні райони;

прокладку сполучних кабелів від відомчих АТС до найближчих розподільних шаф міської телефонної мережі;

установку на АТС спеціальної апаратури циркулярного виклику і дистанційного керування засобами оповіщення при виконанні завдань цивільного захисту.

У містах при проектуванні міських запасних пунктів керування необхідно передбачати розміщення в них захищених вузлів зв'язку. Від пунктів керування ОГД до цих вузлів зв'язку повинні прокладатися підземні кабельні лінії зв'язку в обхід наземних комутаційних пристроїв.

Приймальні та передаючі радіостанції (радіоцентри), вузлові станції магістральних радіорелейних ліній (прямої видимості і тропосферного розсіювання) і наземні станції космічного зв'язку з виділенням телефонних каналів, а також приймальні та передаючі радіостанції, повинні розміщатися поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

Для передаючих і приймальних радіостанцій (радіоцентрів), що мають загальнодержавне й оборонне значення, необхідно передбачати установку в захищених спорудах короткохвильових передавачів і радіоприймачів з автономними джерелами електропостачання, а також необхідну кількість резервних антен, що швидко розгортаються.

Міські мережі провідного віщання повинні забезпечувати стійку роботу систем оповіщення. При проектуванні цих мереж у містах слід передбачати кабельні лінії зв'язку, пересувні засоби резервування станційних пристроїв, резервні пересувні засоби оповіщення мереж провідного віщання всіх міст і районних центрів.

При проектуванні нових і реконструкції існуючих підземних ліній або ділянок метрополітенів слід передбачати пристосування їх під укриття для захисту населення в мирний і воєнний час. Проектування пристосування метрополітенів для захисту населення здійснюється по завданнях, узгодженим із МНС України і відповідними місцевими органами виконавчої влади.

Питання для самоконтролю.

1. На що спрямовані інженерно-технічні заходи ЦЗ?

2. Що передбачають інженерно-технічні заходи ЦЗ?

3. Назвіть групи міст з ЦЗ (ЦО).

4. Назвіть категорії об’єктів з ЦЗ (ЦО).

5. Назвіть небезпечні зони у межах міст.

Радіаційний захист

Радіаційний захист включає: виявлення та оцінку радіаційної обстановки; організацію та здійснення дозиметричного контролю;

Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на АЕС

На радіоактивно забрудненій території, де не проводилась рекультивація земель, радіонукліди знаходяться в сантиметровому шарі ґрунту. Тому вони… Так, при вибуху на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 450… Своєрідний стан викинутих при аварії радіонуклідів був обумовлений тим, що горів графіт з великою температурою, що й…

Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї

Високі рівні радіації спостерігаються не тільки в районі вибуху, а й на відстані десятків та сотні кілометрів від епіцентру вибуху. Потрапивши на… Продукти ділення, що випадають з хмари вибуху є сумішшю більше 80-ти ізотопів… Первинні ядра ділення у подальшому зазнають у середньому три-чотири розпаду та перетворюються у стабільні ізотопи.…

Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС

Радіоактивні продукти, що обумовлюють радіаційну обстановку в районі розташування АЕС та в зонах радіоактивного забруднення значно впливають на дії… Для визначення впливу радіоактивного забруднення на функціонування населення… Оцінка радіаційної обстановки може проводитись за даними прогнозу і розвідки.

Хімічний захист

Хімічний захист – це комплекс заходів ЦЗ щодо захисту населення та територій у разі хімічного забруднення в умовах мирного та воєнного часу. Мета хімічного захисту: не допустити або максимальне ослабіти дію хімічного забруднення населення та зменшити їх ураження;

Характеристика НХР, які використовуються у промисловому виробництві України.

Більшість хімічних речовин характеризуються токсичністю, тобто отруйним впливом на живий організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт,… Чисельною характеристикою зараження повітря та вододжерел є концентрація НХР –… Розрізняють гранично допустиму концентрацію (ГДК) та порогову концентрацію.

Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.

Ступень хімічної небезпеки ХНО визначається по кількості населення, яке попадає в ПЗХЗ при аварії на ньому: 1 ступень – більше 3,0 тис. чол.; 11 ступень – від 3,0 до 3,0 тис. чол.;

Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю

З метою своєчасного виявлення радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення (зараження) територій, повинно організовуватись радіаційне та хімічне спостереження. Для запобігання опроміненню та ураженню НХР, ОР організується дозиметричний та хімічний контроль. Для виконання цих завдань використовуються відповідні прилади дозиметричного та хімічного контролю.

Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання

Доза випромінювання – це енергія випромінювання, яка передана, або має бути передана одиниці маси речовини в процесі взаємодії випромінювання з цією… Передана речовині енергія включає поглинену енергію випромінювання та енергію… Під поглиненою енергією випромінювання необхідно розуміти різницю між сумарною енергією часток і квантів, що входять у…

Р= Д/Т.

Відношення еквівалентної дози випромінювання до одиниці часу і є потужність поглиненої дози (Рп):

Рп = Дп/Т.

Відношення експозиційної дози випромінювання до одиниці часу і є потужність експозиційної дози (Ре):

Ре = Де/Т.

Потужність дози випромінювання – це кількість енергії іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси (об’єму) за одиницю часу та є швидкістю накопичення дози.

Одиниця вимірювання потужності поглиненої дози – джоуль в секунду на кілограм (Дж. /кг۰с), або рад/с.

Одиниця вимірювання потужності експозиційної дози – кулон в секунду на кілограм (Кл۰с/кг), рентген на секунду (Р/с), рентген на годину - Р/год, мілірентген на годину - мР/год, мікроренген на годину – мкР/год.

1 Р/год. = 2,8.10^-4 Р/с; 1мР/год=10^-3р/год= 2,8.10^-3 Р/с; а також від рада за секунду (рад/с) –рад на годину (рад/год).

Для визначення кількості радіоактивних речовин у пробах використовується таке поняття як активность.

Одиниця активності у системі СІ– бекерель (Бк), він дорівнює одному розпаду на секунду (розп/с).

Позасистемна одиниця активності – кюрі (Ки):

1Ки= 3,7 10¹⁰ розп/с.

Співвідношення між несистемними одиницями та одиницями у системі СІ

 

Величина та її символ	Несистемна одиниця	Одиниця у системі СІ	Співвідношення між одиницями
Поглинена доза випромінювання (Дп)	Рад (рад)	Грей (Гр.)	1 рад = 10-2 Гр
Потужність поглиненої дози випромінювання (Р)	Рад за годину рад/г	Грей за секунду Гр/с	1рад/г = 2,8۰ 10-6 Гр/с
Експозиційна доза g- випромінювання (Де)	Рентген (Р)	Кулон/кг Кл/кг	1Р = 2.58۰10-4 Кл/кг
Потужність експозиційної дози g- випромінювання (Ре)	Р/г	Кл/(кг۰с)	1 Р/г = 7,16۰10-8 Кл/(кг۰с)
Активність (А)	Кюрі (Ки)	Беккеркль (Бк)	1 Ки = 3,7۰1010 Бк

 

Методи виявлення іонізуючих випромінювань.

сцинтиляційний, при якому внаслідок дії випромінювання виникають спалахи світла, які регіструються безпосереднім спостереженням за допомогою фото… хімічний,при якомуіонізуючі випромінювання виявляються за допомогою хімічних… метод заснований на провідності кристалів, при якому опромінення викликає зміни провідності кристалів, виготовлених з…

Прилади дозиметричного контролю

індикатори радіоактивності–призначені для виявлення радіоактивного зараження місцевості та орієнтовного вимірювання рівнів радіації (ДП-64; РМГЗ-01;… рентгенметри (вимірювачі потужності доз)–призначені длявимірювання рівнів… радіометри-рентгенметри – широкодіапазонні комбіновані прилади (ДП-5В,ИМД-1);

Методи та прилади хімічного контролю

НХР та ОР можуть бути виявлені за допомогою приладів хімічної розвідки. В основу методу покладено особливості хімічних реакцій НХР та ОР з реактивами.

При введенні в НХР та ОР – реактивів-індикаторів, останні набувають іншого забарвлення. По наявності та інтенсивності забарвлення визначають їх тип та концентрацію.

До технічних засобів, що визначають наявність, тип та концентрацію відносяться:

прилади хімічної розвідки ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки), ППХР (напівавтоматичний прилад хімічної розвідки);

газосигналізатори ГСП-11, ГСА-12, ГСА-13 (автоматичні газо сигналі-затори);

хімічні лабораторії ПХЛ-54 (польова хімічна лабораторія), АЛ-4 (автомобільна лабораторія).

Опис та характеристики приладів дозиметричного і хімічного контролю приведені у додаток 4.8.1.

Спеціальне майно цивільного захисту

Основним завданням тривалого зберігання спецмайна є забезпечення його кількісної і якісної цілості протягом усього періоду зберігання, а також… Збереження спеціального майна є одним з етапів експлуатації і полягає в… Складність організації цього заходу полягає в тому, що спеціальне майно необхідно підготувати до збереження, що…

Засоби радіаційного і хімічного захисту

засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри (ЗІЗ): (фільтруючі та ізолюючі протигази, респіратори, захисні костюми Л-1, МСК-01, ОЗ,… прилади радіаційної і хімічної розвідки : ДП-5 (а, б, В ); ИМД-І; ДП-3б;… прилади дозиметричного контролю: ИМД-12; ИД-1; ИД-11; ДП-22в, ДП-24; ИД-0,2 та інше;

Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту

Тривале зберігання спеціального майна забезпечується: правильним устроєм, обладнанням, утриманням і використанням складів… ретельним прийомом спецмайна, що надходить на тривале зберігання, і усуненням виявлених вад;

Обов'язки керівників об’єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна

установлювати порядок (графік) і терміни видачі спецмайна; організовувати охорону спецмайна, організовувати один раз у рік повну перевірку наявності комплектності і технічного стана усіх видів спецмайна, умови…

Спеціальна обробка.

Спеціальна обробка містить у собі проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції об'єктів: транспорту, техніки, одягу, взуття, засобів захисту , а… Дезактивація - віддалення радіоактивних речовин із різноманітних поверхонь до… Дегазація - знезаражування об'єктів шляхом руйнації (нейтралізації) або віддалення ОР, НХР.

Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.

Для дезактивації транспорту, техніки, ЗІЗ ізолюючого типу застосовуються 0,075 і 0,15% водяні розчини порошку СФ-2У. При відсутності розчинів для… Для дегазації відкритих ділянок шкіри людини, обмундирування, спорядження,… Для дезинфекції транспорту і техніки, СИЗ, шкіри застосовують водяні розчини ГК, для дезинфекції шкірних покровів…

Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС

Для визначення обсягу робіт проводилася рекогносцировка населеного пункту. При рекогносцировці визначалися: маршрути висування техніки до населеного пункту і маршрути прямування техніки… кількість та ступінь забруднення житлових, господарських і адміністративних будинків і споруд і орієнтовані площі, що…

Біологічний захист

Біологічний (бактеріологічний) захист – це комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів, направлених на своєчасне виявлення чинників бактеріологічного зараження и захист населення і територій.

Бактеріологічний захист передбачає:

виявлення осередку біологічного зараження;

прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

запровадження режимів карантину та обсервації;

знезаражування осередку ураження, людей, тварин тощо;

своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

проведення екстреної та специфічної профілактики;

додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населенням.

 

Біологічні засоби ураження

Біологічні засоби ураження - це збудники ряду важких інфекційних хвороб, яки можуть бути застосовані для поразки людей, тварин і рослин. У якості біологічних засобів можуть бути використані збудники біологічних,… для поразки людей: збудники чуми, холери, туляремії, віспи, і ін.;

Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань

індивідуальні і колективні засоби захисту, що надійно захищають органи подиху і шкірні покриви людини; спеціальні і підручні засоби захисту і знешкодження води, продовольства і… захисні сітки і мазі для запобігання, людини від укусів комах і кліщів.

Медичний захист

Основні заходи медичного захисту у НС

Організація медичного забезпечення уражених (потерпілих) внаслідок катастроф, виробничих аварій та стихійних лих здійснюється диференційовано в… Як правило, якщо величина СВ незначна, то надання медичної допомоги… У випадку, коли СВ налічують десятки та сотні чоловік, а сили та засоби місцевої охорони здоров’я з поставленим…

Організація в Україні екстреної медичної допомоги.

Для вирішення цих питань у більшості розвинутих країн Європи і Америки створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на… В Україні така служба створена постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. № 343 “Про утворення державної служби медицини катастроф"

Заходи забезпечення РІНР

Безпосереднє керівництво забезпеченням дій сил і використанням спеціальних засобів здійснюють територіальні органи і служби центральних органів… Під час організаціїрозвідкивизначається мета, райони (ділянки, об'єкти) і час… Транспортне забезпеченнявключає в себе визначення характеру і об’єму перевезень, облік всіх видів транспорту, час і…

Заходи безпеки при виконанні РІНР

забезпечення безпеки органів управління і сил, що беруть участь у вирішенні завдань попередження та ліквідації НС; забезпечення безпеки постраждалих громадян, які знаходяться в зоні НС, і… забезпечення збереження вантажів і майна, які транспортуються до зони НС, на шляху їх проходження та в місцях…

Забезпечення життєдіяльності населення у НС

Воно включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, житлом та комунальними послугами, а також медичне… Підготовка до життєзабезпечення, його організація та здійснення є… Плани реалізації заходів щодо життєзабезпечення розробляються з урахуванням пріоритетності заходів:

Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон

Розміщення заміських зон не допускається: на землях заповідників, природних національних парків, ботанічних садів та… в зонах охорони гідрометеорологічних станцій;

Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності

Для забезпечення гарячим харчуванням та сухими пайками особового складу аварійно-рятувальних формувань, а також ураженого населення у загонах першої… Забезпечення продуктами харчування слід здійснювати за рахунок наявних… Норми харчування мирний час повинні задовольняти середні енергетичні потреби та складати:

Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення

Норми торгово-побутового обслуговування викладені у таблиці 7. Медичне забезпечення при надзвичайних ситуаціях повинно складатися : у наданні усіх видів медичної допомоги потерпілим від радіоактивних, отруйних речовин, бактеріальних засобів,…

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під життєзабезпеченням населення у НС?

2. Що включає в себе життєзабезпеченням населення ?

3. Які основні вимоги до вибору районів розміщення заміських зон?

 

Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері ЦЗ

Досвід ліквідації аварії на ЧАЕС підтверджує: стале фінансове та матеріальне забезпечення є однією з основних умов якісного та своєчасного… Безперебійне постачання необхідними засобами та матеріалами в першу чергу… Якщо врахувати, що на території України продовжують діяти АЕС, тисячі підприємств, які використовують у виробництві,…

Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації НС.

Основними законодавчими та нормативно-правовими документами з цього питання є [10,11,23,31]. Фінансування заходів щодо попередження, ліквідації НС та їх наслідків… Порядок фінансування заходів щодо попередження, ліквідації НС та їх наслідків, відшкодування матеріальних збитків тощо…

Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків

На різних рівнях ЄДС ЦЗ створено слідуючи види резервів: державний, оперативний, відомчий, регіональний, місцевий та об’єктовий. Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення… Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних ресурсів. У складі державного резерву створюється…

Підготовка керівних кадрів ЦЗ та навчання населення

Діям в умовах НС

Як показують наукові і соціологічні дослідження в різних країнах, першопричиною техногенних і багатьох природних НС, а також невиправдано великих розмірів збитків при цьому є недостатня компетентність осіб, яким доводиться ухвалювати управлінські рішення з попередження НС і ліквідації їх наслідків, а також невміння населення правильно діяти в умовах тієї або іншої надзвичайної ситуації. У зв'язку з цим підготовці професійних кадрів для роботи у сфері ЦЗ і навчанню населення діям в умовах НС у всіх країнах надається особлива увага, а в Україні це є важливою складовою державної політики у сфері ЦЗ.

Цей напрям державної політики у сфері ЦЗ визначається і закріплюється відповідною нормативно-правовою базою.

Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС

Постановою Кабінету Міністрів України "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту" від 26 липня 2001 року № 874 в державі утворена єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту та навчання населення діям в умовах НС.

Безпосереднє управління та відповідальність за реалізацію її завдань покладається на МНС, як координатора діяльності центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів із впровадження механізмів управління безпекою в НС.

З урахуванням Указу Президента України від 27.01.2003 р. № 47 “Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій” до структури єдиної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців включені наступні взаємодіючі складові:

відомча системапідготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та спеціалізації кадрів за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями за спеціальностями, пов’язаними з професійною діяльністю в системі МНС та у складі професійних аварійно-рятувальних служб;

міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, які відповідно до своїх повноважень забезпечують виконання функцій державними системами цивільного захисту, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

функціональна освітня підсистема “Освіта і наука України” єдиної державної системи цивільного захисту з підготовки студентів, курсантів та організації навчально-виховної роботи з дітьми й учнівською молоддю з питань безпеки життя і діяльності людини;

порядок здійснення навчання населення способам захисту і дій у надзвичайних ситуаціях за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях (виробниче навчання) та проживання.

Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та спеціалізація кадрів для професійної діяльності в системі МНС здійснюється за напрямками: керівних кадрів МНС; фахівців для заміщення посад середнього начальницького складу служби ЦЗ; працівників для заміщення посад рядового і молодшого начальницького складу служби ЦЗ; науково-педагогічних і педагогічних кадрів МНС; професійна перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів МНС.

Забезпечують реалізацію цих напрямків відомчі навчальні заклади МНС у складі - Університету цивільного захисту України; Львівській державний університет БЖД, Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Вінницького вищого професійного училища ЦЗ, навчальних центрів (пунктів) територіальних органів управління МНС.

Окрім вирішення завдання фахового удосконалення професійних кадрів системи МНС, які займають посади відповідних категорій, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації сприяє запровадженню фахової оцінки рівня кваліфікації, атестації кадрів, яка здійснюється після їх навчання.

Професійна підготовка працівників для потреб аварійно-рятувальних служб проводиться якспеціальна підготовка у відповідних навчальних закладах атестованих за базовими професіями штатних посад рятувальників. Згідно з Законом України "Про аварійно-рятувальні служби" рівень підготовки, обсяг знань, умінь та навичок рятувальників визначається державним стандартом професійно-технічної освіти за результатами опрацювання складових якого випускник отримує диплом кваліфікованого робітника. Документом що засвідчує якість професійної підготовки рятувальника є сертифікат зразок та порядок видачі якого затверджується МНС.

Згідно з порядком комплектування та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України професійна підготовка рятувальників, які отримали повну загальну середню освіту, може проводитися, як попередня підготовка в навчальних центрах аварійно-рятувальних служб, що мають ліцензію Міносвіти на проведення курсової підготовки, після укладення контракту до початку самостійного виконання рятувальником службових обов'язків.

У між аварійний періодв аварійно-рятувальних формуваннях з рятувальниками проводяться тренування з удосконалення здатності організму до роботи в екстремальних умовах та заняття з теоретичної, фізичної підготовки, теплової витривалості, вивчення планів реагування на НС на об'єктах підвищеної небезпеки, виконання тактичних завдань.

З освітнім рівнем професійних кадрів, а також з підвищенням їх кваліфікації та актуалізацією знань пов’язана ефективність виконання будь яких організаційних, технічних, правових і нормативних вимог у сфері цивільного захисту.

Поряд з тим серед посадових осіб, які приймають управлінські рішення або забезпечують виконання завдань функціональними і територіальними підсистемами цивільного захисту належать до категорії керівників виконавчої влади, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, значна частина таких, що не мають професійної освіти у сфері захисту населення і територій, а в окремих випадках і професійної освіти у галузі управління.

Події останніх років наочно показали, що не рідко дії по відведенню загроз, зниженню їх рівня або ліквідації наслідків, бувають неадекватними саме з причин недооцінки загрози та невміння категоріями посадових осіб хто не займається питаннями безпеки на професійної основі, а виконує ці функції лише за посадою, грамотно, як правило, у найкоротші проміжки часу, прийняти оптимальне, виважене управлінське рішення.

Вирішення завдань із забезпечення в державі, регіонах необхідних умов щодо надання можливостей зазначеної категорії керівних, управлінських кадрів і фахівців підвищити кваліфікацію у сфері ЦЗ покладається на Інститут державного управління у сфері ЦЗ, спеціально утворені в областях України навчально-методичні центри ЦЗ та БЖД та курси ЦО міст Києва і Севастополя.

Навчально-методичні центри ЦЗ та БЖД виконання своїх завдань здійснюють як суб'єкти освітньої діяльності мережі навчально-методичних центрів МНС, Організаційно-методичне управління мережею забезпечує Інститут державного управління у сфері ЦЗ.

Інститут та мережа навчально-методичних центрів становлять основу міжгалузевої системи функціонального навчання у сфері ЦЗ для потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій у працівниках здатних компетентно і відповідально виконувати функції управління техногенною і природною безпекою населення, територій і суб’єктів господарювання, впроваджувати технології щодо зменшення ризиків виникнення і пом’якшення наслідків НС та їх ліквідації.

Додаткові повноваження щодо здійснення навчання у сфері ЦЗ отримали галузеві заклади післядипломної освіти, з урахуванням можливостей яких, фактично визначено порядок створення та дислокації курсів в інтересах територіальних підсистем ЦЗ.

Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення НС

Функціональне навчання управлінських кадрів, інших осіб, що приймають рішення з проблем безпеки у сфері ЦЗ разом з підготовкою студентів та учнівської молоді з питань безпеки життя і діяльності людини здійснюється в межах формальної освіти населенняспособам захисту у разі виникнення НС.

Формальна освіта - освіта спрямована на одержання або зміну освітнього рівня та (або) кваліфікації в навчальних закладах та установах освіти згідно з визначенням освітньо-професійними програмами і терміном навчання, заходами державної атестації, що підтверджується отриманням відповідних документів про освіту.

Міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій

Згідно з нормативними вимогами функціональне навчання у сфері ЦЗ проводиться з відривом від виробництва, із збереженням заробітної плати. Управління системою функціонального навчання на державному рівні здійснює Кабінет Міністрів України, на регіональному рівні - обласні державні адміністрації, які щорічно затверджують своїми розпорядженнями плани комплектування слухачами відповідних навчальних закладів.

Проходження такого навчання є необхідною умовою атестації, переміщення по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань тощо осіб керівного складу ЦЗ та інших управлінських кадрів і фахівців, які входять до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

В основу державних вимог до змісту функціонального навчання ставляться вимоги Законів України “Про правові засади цивільного захисту”, “Про оборону України”, "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", "Про цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", “Про об’єкти підвищеної небезпеки", "Про аварійно-рятувальні служби”, “Про боротьбу з тероризмом” та інші законодавчі акти, які у тій чи іншій мірі регулюють питання безпеки населення і територій.

Центральним елементом функціонального навчання визначається підвищення кваліфікації за цільовим призначенням державних службовців та керівних кадрів, до компетенції яких відповідно до займаної посади в органах влади, на підприємствах, в установах та організаціях прямо або опосередковано входять питання організації виконання законів та нормативів у сфері ЦЗ.

За змістом визначених законодавством повноважень у сфері ЦЗ для органів влади, підприємств, установ та організацій до переліку уніфікованих знань якими повинні володіти всі категорії слухачів за результатами функціонального навчання віднесені: державна стандартизація з питань безпеки у НС; основи управління функціональними і територіальними підсистемами ЦЗ; комплекс спеціальних заходів щодо убезпечення населення і територій; порядок підготовки населення та створення фінансових і матеріальних резервів для його захисту та ліквідації НС та їх наслідків.

Визначена система знань трансформується у модель навчання, що оформлюється як функціональна програма навчання. Програмою передбачається розкриття її змісту виходячи із конкретної посади слухача щодо організації дій за режимами діяльності державної системи. Для керівного складу ЦЗ всі питання вивчаються з урахуванням вимог підтримання мобілізаційної готовності сил і засобів в режимах повсякденної, підвищеної діяльності, воєнної загрози та повної готовності системи у особливий період. Для посадових осіб органів виконавчої влади щодо планування та забезпечення готовності функціональних і територіальних підсистем за режимами функціонування повсякденної, підвищеної готовності, у надзвичайній ситуації та у надзвичайному стані.

Зміст знань слухачів у сфері ЦЗ, програмою зводиться в декілька інтегральних блоків завдань (модулів), за якими і здійснюється функціональне навчання, а саме:

запобігання НС – аналіз і управління ризиком природно-техногенно-соціальних загроз та державне регулювання щодо їх усунення і мінімізації, завчасне реагування на небезпеку на підставі проведення моніторингу, експертизи, досліджень, прогнозів, оцінки сталості функціонування об'єктів галузі та надійності захисту персоналу, виконання комплексу інженерно-технічних, технологічних заходів з метою недопущення переростання загрози у НС;

захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій - комплекс завчасно здійснюваних організаційних, інженерних, протирадіаційних та протихімічних, медико-біологічних та евакуаційних заходів, спрямованих на запобігання та зменшення загрози життю і здоров’ю населення від уражаючих чинників або дії джерел небезпеки;

негайне реагування на НС – дії органів управління стосовно негайного отримання інформації, своєчасного повідомлення населення, зацікавлених структур, аналіз обстановки, прийняття рішень та організація заходів щодо ліквідування надзвичайної ситуації;

ліквідація або мінімізація наслідків НС – організація та проведення у зоні НС та прилеглих районах усіх видів рятувальних та інших невідкладних робіт, а також заходів із життєзабезпечення потерпілого населення.

Навчання за функціональною програмою закінчується складанням заліку або виконанням спеціальної учбової вправи. Рівень знань та вмінь отриманих за функціональним навчанням, засвідчується посвідченням про навчання встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Для забезпечення безперервності навчання осіб керівного складу та інших управлінських кадрів і фахівців у сфері ЦЗ у між курсовий період за планами начальників функціональних і територіальних підсистем ЄДС ЦЗ організуються та проводяться навчально-методичні збори.

Навчально-методичні збори на підприємствах, в установах, організаціях проводяться щорічно тривалістю один день під час установчих зборів керівного складу цивільного захисту з підбиття підсумків за минулий рік та визначення завдань на наступний рік під керівництвом відповідних керівників, начальників спеціалізованих служб ЦЗ, голів евакуаційних органів та уповноважених керівників з ліквідації НС.

Тематика занять, що відпрацьовується під час зборів, визначається керівником зборів, виходячи із специфіки виробництва, екологічної та техногенної обстановки регіонів, досвіду праці за минулий рік і завдань з цивільного захисту на наступний рік і погоджується з керівником відповідного територіального органу управління до компетенції якого віднесені питання ЦЗ.

Керівники органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності несуть персональну відповідальність за роботу, пов'язану з функціональним навчанням осіб керівного складу цивільного захисту та інших управлінських кадрів і фахівців.

Кадровими органами підприємств, установ, організацій ведеться постійний облік проходження керівниками і фахівцями на яких поширюється чинність законодавства України у сфері ЦЗ функціонального навчання відповідно до встановленої періодичності.

Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю

При розробці державних стандартів освіти з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня обов’язково передбачається мінімум змісту питань з підготовки населення до дій при виникненні НС.

З метою стандартизації, науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, вивчення та розповсюдження досвіду викладачів закладів освіти всіх рівнів стосовно питань цивільного захисту та безпеки у надзвичайних ситуаціях при територіальних курсах (учбово-методичних центрах) організовують свою діяльність обласні науково-методичні ради з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення, які працюють на громадських засадах на підставі відповідного положення про них, затвердженого МОН за погодженням з МНС України.

Підготовка студентів вищих навчальних закладів освіти I-IV рівнів акредитації здійснюється за спеціальними програмами нормативних навчальних дисциплін “Цивільна оборона” та “Безпека життєдіяльності”.

Кількість годин, передбачених для вивчення зазначених дисциплін не може зменшуватися при розробці та перегляді освітньо-професійних програм без погодження з МНС України.

Для закріплення знань та умінь відповідно до фахових напрямів підготовки студентів питання цивільного захисту включаються до дипломних проектів окремим розділом.

З метою вдосконалення методичного, наукового, нормативного, організаційного забезпечення навчального процесу стосовно особливостей змісту навчання з цивільного захисту виходячи з регіону розміщення вищих навчальних закладів та їх фахового спрямування, МОН за пропозицією МНС визначаються галузеві базові кафедри з питань безпеки життєдіяльності та цивільного захисту.

Виходячи з одного із основних принципів освіти - безперервність, єдність і наступність, стандартизація та запровадження практичних заходів з проблем безпеки життєдіяльності та цивільного захисту проводиться і в системах професійно-технічної, загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти.

Характеристика освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура” для старшої школи “Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти” передбачає отримання учнями знань щодо особистої безпеки, способів та засобів індивідуального і колективного захисту населення від НС, алгоритму власних дій у разі їх виникнення. У школі учень отримує знання нормальних умов життєдіяльності та допустимих норм забруднення природного середовища. Загальноосвітня школа забезпечує знання дій основних небезпечних чинників, що ініціюють виникнення НС.

Підготовка учнів професійно-технічних закладів освіти організується за напрямком вивчення основ ЦЗ згідно із схваленою Указом Президента України Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді.

Вивчення учнями питань основ ЦЗ та дій у НС щороку завершується підготовкою та проведенням в навчальних закладах загальної середньої та професійно-технічної освіти "Дня цивільної оборони" облік виконання заходів якого включається до педагогічного навантаження працівників навчальних закладів.

Для організації методичної роботи з педагогічними працівниками з основ цивільного захисту в кожному районі, місті визначені опорні школи з безпеки життєдіяльності, на базі яких працюють відповідні міжшкільні методичні об’єднання.

Позашкільна освіта з вирішення проблем особистої і колективної безпеки, виховання у дітей та підлітків громадянської відповідальності, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування, взаємодії з аварійно-рятувальними службами, здійснюється через проведення олімпіад, змагань, оглядів-конкурсів, встановлених форм роботи в літніх таборах відпочинку та оздоровлення, проведення польових навчальних практикумів, експедицій, тематичних дитячих акцій.

Реалізуючі завдання з військово-патріотичного виховання підростаючого покоління, і, перш за все, у частині її гуманітарної складової – цивільного захисту, а також задоволення потреб молодого покоління у професійному самовизначенні та підготовки його до праці в державних професійних аварійно-рятувальних та спеціалізованих формуваннях МНС, проводяться збори, змагання за програмами оборонно-масової та рятувально-прикладної спрямованості, зокрема Всеукраїнською програмою "Школа безпеки".

Навчально-виховна робота у дошкільних навчальних закладах з питань забезпечення мінімально необхідного рівня компетенції дитини для безпечного перебування в навколишньому середовищі та становлення у дітей елементарних, доступних віку норм поведінки у надзвичайних ситуаціях, проводиться за програмою "Тижня безпеки дитини дошкільного віку", підсумком якої є проведення міських, районних та обласних оглядів-конкурсів серед дошкільних закладів на кращий стан організаційної, практичної, навчально-виховної роботи з питань захисту життя і здоров'я від надзвичайних ситуацій.

Необхідність постійного підвищення рівня знань виробничого персоналу та особливо тих, хто працює на об’єктах підвищеної небезпеки закладена в нову ідеологію протидії надзвичайним ситуаціям стрижнем якої визначена неформальна освітата впровадження у свідомість населення ідеї систематичного навчання правилам поводження і захисту свого життя в екстремальній обстановці.

Неформальна освіта - здобуття знань, умінь і навичок для задоволення освітніх особистісних потреб, не регламентоване місцем здобуття, терміном та формою навчання, заходами державної атестації.

Відповідно до Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" громадяни України зобов’язанні вивчати основні способи захисту за порядком, який визначається МНС.

Виробниче навчання населення способам захисту і дій у НС.

Для визначення змісту та основних обов’язкових засобів з виробничого навчання МНС затверджує спеціальну та загальну програми навчання населення з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях. Програми розраховані на трьох річний термін навчання. Вивчення програмного змісту передбачається за інтегрованим принципом з системою професійного навчання кадрів на виробництві та за оптимальним використанням встановлених видів інструктажів з питань охорони праці. Фінансування заходів з навчання виробничого персоналу здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Навчання здійснюється за двома основними категоріями виробничого персоналу:

працівники підприємства, установи та організації, які увійшли до складу невоєнізованих формувань особливого періоду (цивільної оборони) та об'єктових аварійно-рятувальних служб;

працівники підприємства, установи та організації, які не увійшли до складу невоєнізованих формувань та об'єктових аварійно-рятувальних служб.

Для забезпечення належного проведення занять на підприємствах, в установах та організаціях наказом керівника всі працівники розподіляються за навчальними групами, які утворюються у структурних підрозділах підприємств, установ, організацій та створених ними невоєнізованих формуваннях, службах. Керівники навчальних груп із числа інженерно-технічних робітників та інших підготовлених осіб підприємства, установи, організації призначаються цим самим наказом керівника та проходять обов'язкове попереднє навчання і набувають методичних навичок у проведенні занять, консультацій в мережі територіальних курсів.

При проведенні занять враховується вид діяльності та відповідальність кожного працівника відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації аварій (катастроф).

Навчання в групах працівників, які ввійшли до складу невоєнізованих формувань, визначається програмою спеціальної підготовки до дій у надзвичайних ситуаціях. Заняття проводяться керівниками груп - командирами невоєнізованих формувань під керівництвом штатних працівників з питань цивільного захисту та начальників спеціалізованих служб цивільного захисту (цивільної оборони) безпосередньо на підприємстві, об’єкті у навчальних групах з виробничого навчання. До проведення занять з надання першої медичної допомоги залучаються медичні працівники.

За своїм змістом програми спеціальної підготовки крім питань загальної складової забезпечують формування знань щодо призначення та основних завдань формування, його організаційної структури, табеля оснащення, порядку оповіщення та видачі особовому складу табельного майна, терміну готовності формування та прибуття в район проведення робіт, порядку керування формуваннями в період проведення рятувальних робіт, а також організації комендантської служби.

Начальницький склад і фахівці невоєнізованих формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та організовують і проводять хіміко-дозиметричний контроль, додатково проходять обов’язкове навчання на територіальних курсах.

На об’єктах підвищеної небезпеки адміністрація яких не склала договір на обслуговування підприємства, установи, організації з професійними аварійно-рятувальними службами, у встановленому порядку утворюються позаштатні об'єктові аварійно-рятувальні служби, спеціалізовані формування.

Навчання працівників підприємств, установ та організацій, які ввійшли до складу таких позаштатних служб, формувань здійснюється за програмою яка затверджується керівником підприємства, установи, організації за погодженням з керівником професійної аварійно-рятувальної служби що обслуговує відповідну територію. Програми підготовки розробляються з урахуванням конкретних умов виробництва і відповідним їм чинних нормативних актів у сфері охорони праці, ЦЗ на підставі виробничих завдань та змістовних модулів з попередньої підготовки рятувальників для професійних аварійно-рятувальних служб.

Підготовка працівників позаштатних служб, формувань за загальною складовою здійснюється шляхом курсового навчання за цільовим призначенням терміном один раз на 3 роки в мережі територіальних курсів.

Підготовка за профільною складовою проводиться за угодою на навчально-тренувальній базі професійних аварійно-рятувальних служб, що обслуговують відповідні території. До проведення занять обов’язково залучаються сертифіковані рятувальники відповідних професійних аварійно-рятувальних служб.

Навчання інших працівників на виробництві проводиться за загальною програмою підготовки населення, що передбачає вивчення основних способів захисту населення (сільськогосподарських тварин і рослин) та територій від надзвичайних ситуацій - з урахуванням специфіки робочих місць, набуття практичних вмінь щодо використання засобів індивідуального захисту і сприяння проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації аварійної ситуації на об'єкті, оволодіння відомостями, передбаченими планами реагування (ЦО), локалізації і ліквідації аварій (катастроф) щодо правил поведінки і дій у разі виникнення надзвичайної ситуації на підприємстві, в установі та організації, навичками з надання першої допомоги потерпілим.

Вивчення тематики програми здійснюється у навчальних групах або індивідуально під керівництвом керівника групи безпосередньо на навчально-виробничої базі (виділених суб'єктом господарювання для професійного навчання і оснащених необхідним інвентарем та навчально-наочними посібниками приміщеннях). До проведення занять з окремих тем програми залучаються штатні працівники з питань цивільного захисту, члени об’єктових комісій з евакуації, надзвичайних ситуацій, начальники спеціалізованих служб цивільного захисту (цивільної оборони) та за угодою майстри виробничого навчання територіальних курсів.

При індивідуальному навчанні працівник вивчає тематику програми самостійно та шляхом консультацій у керівників навчальних груп. Індивідуальне навчання обов'язково передбачає наявність у достатньої кількості спеціальної навчальної літератури за тематикою загальної підготовки населення до дій у НС, яка має відповідний гриф МНС.

При проведенні занять з усіх тем програми обов’язково приділяється увага формуванню у людей психологічної готовності до дій у надзвичайних ситуаціях, впевненості у надійності заходів і прийомів захисту від їх наслідків.

З метою планування, обліку та контролю за навчанням персоналу на підприємствах, установах, організаціях ведуться:

при організації теоретичного навчання в навчальних групах - розклад занять з відпрацювання змісту програм, журнали теоретичного навчання встановленої форми;

при організації теоретичного навчання за індивідуальною формою - графік консультацій, картка обліку теоретичного навчання для індивідуальних консультацій.

Навчання в формі інструктажів з питань охорони праці передбачає періодичне вивчення працівниками правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійного лиха передбачених планами реагування, локалізації і ліквідації аварій (катастроф), надання першої допомоги потерпілим. Порядок та періодичність проведення інструктажів встановлюється відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці.

На підприємствах, в установах та організаціях для надання допомоги персоналу об'єктів господарювання в отриманні відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуаціях та використання колективних і індивідуальних засобів захисту виходячи з конкретних умов і особливостей виробничої діяльності в обов'язковому порядку обладнуються інформаційно-довідкові куточки.

Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання

Досягнення мети програм спеціальної та загальної підготовки працівників підприємств, установ та організацій не обмежується лише вивченням теоретичного курсу програм - їх мета обов'язково реалізується шляхом практичного відпрацювання дій за планами підготовки та проведення спеціальних комплексних об'єктових навчань, тренувань з реагування на надзвичайні ситуації, локалізації та ліквідації аварій (катастроф).

На потенційно-небезпечних об’єктах протягом кожного року додатково проводяться навчально-тренувальні заняття з усім працюючим персоналом з практичного відпрацювання дій у взаємодії з оперативним складом аварійно-рятувальних служб по можливим ситуаціям, що передбачені планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф).

Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання

Комплексні об'єктові навчання, тренування проводяться з метою досягнення злагодженості в роботі координуючих, постійних органів управління,… Кожен учасник виконує обов'язки, які йому визначені, згідно з планом… Комплексні навчання, тренування проводяться один раз на три роки на навчально-матеріальній базі, що включає територію…

Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання

Просвіта населення за місцем проживання здійснюється методом самостійного вивчення розроблених за змістом загальної програми (розділ обов'язкового… Безпосередня відповідальність за організацію проведення консультацій з… Консультації проводяться призначеними інструкторами навчально-консультаційних пунктів, які пройшли попередню…

Список літератури

Закони України

Укази Президента України

19.	№ 593/2005	від 03.04.2005 р.	"Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій"
20.	№ 681/05	від 20.03.2005р.	"Про Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи"
21.	№1039/2003	від 15.09.2003 р.	"Про внесення змін до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України та Положення про Державний комітет ядерного регулювання України"
22.	1467/2003	від 19.12.2003 р.	"Про державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту"

Постанови Кабінету Міністрів України

Накази МНС України