Ідеї діалектики - раздел Философия, Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання Лао-Цзи, Узагальнюючи Історичні Події, Зв’Язані З Розвитком І Занепадом Рабов...
Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей.
У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають протилежне (антономічне) значення: високе і низьке положення, біда і щастя, краса – потворність, паскудство, добро – зло, життя – смерть, верх – низ, великий – малий, господар – гість, раніше – пізніше, лицевий – зворотний, справедливість – хитрість, важкий – легкий, розширювати – стискати, процвітати – гинути, давати – відбирати, сильний – слабкий, розумний – дурний, буття – небуття тощо.
Лао-цзи вважав, що обидва боки цих протилежних понять протистоять один одному (фань), але в той же час існують і взаємно переходять один в одне. Про це він говорить таким словами:
“Коли в Піднебесній усі знають, що гарне є гарним, з’являється потворність. Коли всі дізнаються, що добро є добром, з’явиться зло. Тому буття і небуття породжують одне одного, довге і коротке створюють форму, високе і низьке перекидають одне одного, тони і звуки викликають гармонію, попереднє й наступне йдуть один за іншим” (Лао-цзи, §2).
У цьому висловлюванні в концентрованому вигляді виражений погляд на протиріччя, які є взаємно протилежними, але “взаємно створюють одне одного”.
Лао-цзи відмітив аналогічний зв’язок “недоброї” і “доброї” людини, показав погляд про діалектичну єдність “учителя” й “винагородження”: “Добра людина – учитель недоброї людини, недобра людина – винагорода доброї людини. Якщо (недобра людина) не цінить свого учителя, а (добра людина) не любить винагороди, то, не дивлячись на розум, вони в корені помиляються” (Лао-цзи, §27). На думку Лао-цзи, добра людина є вчителем недоброї, але, зі свого боку, недобра людина може вберегти добру від помилок, тому кожна сторона відіграє свою роль, і ні однією з них не можна нехтувати. У цьому міститься глибока істина про необхідність надавати значення ролі протилежній учителеві стороні і вимагати, щоб у процесі навчання як “лицева” так і “зворотна” сторони беруть для себе щось позитивне. Адже необхідно “знати людей” і в той же час “знати себе”, потрібно “перемагати людей” і одночасно “перемагати себе”, свої недоліки, тому що тільки в цьому випадку можна добитися вищої мудрості й набути могутності.
Діалектичні ідеї Лао-цзи яскраво виражені в уявленні про взаємне перетворення протилежностей однієї в іншу. Наприклад: “вищерблене стає цілим, криве – прямим, порожнє – наповненим, старе – новим; прагнучи малого – набуваєш, прагнучи багато – помиляєшся” (Лао-цзи, §22); “надмірна скупість неминуче викликає великі видатки, надмірне нагромадження неминуче викликає великі втрати” (Лао-цзи, §14); “слабке перемагає сильне, м’яке перемагає тверде” (Лао-цзи, §78); “істоти, досягнувши розквіту, старіють” (Лао-цзи, §55); “хто має сильні війська, знищується; міцне дерево переламується” (Лао-цзи, §76); “О нещастя! Воно є опорою щастя. О щастя! У ньому затаїлося нещастя” (Лао-цзи, §58). Лао-цзи бачив, що перетворення предметів у свою протилежність є загальним явищем. У 40-му параграфі, він говорить: “Перетворення у протилежність – рух дао”, що є узагальненим вираженням вказаного явища.
Перетворення предметів у свою протилежність, на думку Лао-цзи, є процесом нагромадження кількісних змін. Він говорить, що: “Дерево в обхват товщиною виростає із маленького (ростка); дев’ятиярусна тераса починається з насипу землі; мандрівка в тисячу лі починається з першого кроку” (Лао-цзи, §64);” “Великі справи в Піднебесній обов’язково починаються з дрібниці” (Лао-цзи, §63). І хоч це загальновідомі істини, все таки вони є переконаним підтвердженням діалектики.
Крім сказаного, Лао-цзи дав філософське узагальнення перетворенню предметів у процесі розвитку, коли, досягнувши розквіту, вони починають хилитися до одряхління, старості і смерті, висловивши це у словах “предмети, досягнувши розквіту, старіють” (Ла-цзи, §55), які містять елементи діалектики, стверджуючи, що при досягненні розвитку предмети переходять у свою протилежність.
Лао-цзи висунув абстрактний і абсолютний принцип, сформулювавши його в §37 таким чином: “М’яке і слабке – слуги життя”. Виступаючи проти “міцного і сильного”, Лао-цзи прикладав усі зусилля для звеличування “м’якого і слабкого” і висунув широко відомий принцип “м’яке і слабке перемагає тверде і сильне”. Для прикладу візьмемо його слова, що “всі предмети, трава і дерева при своєму народженні ніжні і слабкі” (Лао-цзи, §76). Але вони володіють великою життєздатністю, повні життєвих сил і можуть перемагати сильне, що прямує до старості. він говорив, що: “У Піднебесній немає нічого м’якшого і слабшого від води. але вона нападає на міцне й сильне, і ніхто не може перемогти її” (Лао-цзи, §78), і, роблячи резюме, стверджував: “М’яке перемагає тверде, а слабке перемагає сильне” (Лао-цзи, §76).
У цілому в філософії Лао-цзи наявні примітивні діалектичні ідеї, але разом із тим спостерігається метафізична методологія вчення, затушування матеріалістичних елементів та ідей діалектики в містичному тумані об’єктивного ідеалізму. Філософія Лао-цзи як ідеологічна система, її позитивні та негативні сторони виявили великий вплив на розвиток філософії в наступні століття.
Розвиток Космосу проходить відповідно з певними зразками і принципами, які неможливо визначити чітко. Можна, однак, назвати їх – хоч і не зовсім точно – Дао, або Шлях.
Що стосується де (доброчесності, або сили), то до неї не можна прагнути, вона виникає спонтанно, природно.
Кращим способом реалізації Дао у зовнішньому світі є принцип увей – непередбаченої активності.
Непотрібно прагнути надмірної освіченості, підвищення ерудиції для вишуканості – навпаки, потрібно повернутися до стану “необробленого дерева”, або до стану “немовляти”.
Усі протилежності нероздільні, комплементарні, взаємодіють одне з одним. Це стосується і таких протилежностей, як життя і смерть.
Життя – це “м’яке” і “гнучке”. Смерть – це “жорстке” і “тверде”. Кращий принцип розв’язання проблем відповідно з Дао – це відмова від агресії, поступливість. Це не потрібно розуміти як заклик до підлеглості і залежності – потрібно прагнути оволодіти ситуацією, не застосовуючи надто багато зусиль.
Даосизм у Китаї займав скромне місце в системі офіційних релігійно-ідеологічних цінностей. Однак у період кризових ситуацій і великих потрясінь, коли державна адміністрація занепадала, даосизм виходив на перший план.
Конфуціанство
Конфуціанство – філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя 6 ст. до н.е. Кун Фуцзи. Основним твором конфуціанства є трактат “Луньюй” (“Бесіди і судження”), складений учнями Кун Фуцзи. Головним у конфуціанстві є поняття “жень” (гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей в сім’ї і суспільстві і вимагає беззастережної покори молодих старшим за віком або за соціальним становищем. Конфуціанство обстоювало вічність соціальної нерівності. За Конфуцієм доля людини визначається “небесною волею”, тому поділ суспільства на “шляхетних” і “низьких” не може бути змінений. Кожна людина повинна точно знати своє місце в суспільстві і сумлінно виконувати пов’язані з цим обов’язки [9:309].
2.1. Кун-Фу-цзи – засновник філософської школи конфуціанства
Конфуцій – латинизована форма китайського Кун-Фу-цзи – “Вчитель Кун”, Кун-цзи, Кун-Цю, Кун Чжунні, Чжоу в царстві Лу, – 479 р. до н.е. Перший китайський філософ, особа якого історично доведена, творець конфуціанства [5:251]. Конфуцій є значною особою в китайській історії. Дитинство його було звичайним і пройшло в бідності: батько помер, коли йому було ще три роки, його виховувала мати. Вже в п’ятнадцятирічному віці він твердо вирішив, що буде вченим. Одружившись у 19 років, він вступив на державну службу, надіючись в практичній діяльності реалізувати свої ідеали. Але кар’єри Конфуцій не зробив і, прослуживши десять років на різноманітних посадах у різних царствах, він покинув служу, щоб цілком присвятити себе викладанню тих ідей, які він досягнув у безперервному читанні давніх книг і роздумів. До Конфуція з усіх сторін з’їжджалися учні, які прагнули навчитися – і всіх їх було прийнято з великою радістю: “Я никому не отказывал в их обучении, начиная с тех, кто приходил ко мне со связкой вяленого мяса” [6:138]. І справді, серед трьох тисяч учнів у 72 найбільших послідовників Конфуція були із знатних сімей та простолюдинами, та бідняками. Потрохи школа Конфуція отримала великий вплив в стародавньому Китаї.
Але якщо в якості учителя і вихователя молоді Конфуцій дійсно отримав визнання, – не випадково його називають першим китайським просвітителем, – то зі здійсненням реформ, які він пропонував все було інакше. Його адміністративна діяльність не мала успіху, і запропоновані ним реформи не зустріли підтримки правителів. Надто вже виразно погляди і пропозиції реформатора суперечили реальній обстановці, її можливостям і тенденціям.
Насправді, основний пафос вчення Конфуція був спрямований на засудження вад сучасного суспільства. Біди простого народу, продажність чиновників, відмова від давніх традицій – все це викликало різку критику філософа. Об’єктивна обстановка спонукала Конфуція виступити з новими поглядами і реформами. Однак для того, щоб це заперечення отримало моральне право на існування і необхідну соціальну силу, воно повинно було опиратися на визнаний авторитет. І Конфуцій знайшов такий авторитет в напівлегендарних зразках глибокої давнини.
Стремління опиратися на давні традиції з метою протиставити їх сучасності і таким чином вплинути на сучасників в потрібному напрямку знайоме історії багатьох суспільств. Однак особливістю конфуціанства було те, що це стремління було з перших кроків змінене і з часом фактично перетворилось на самоціль.
Трагедія самого Конфуція як соціального реформатора, який так і не зумів здійснити свої ідеали, але який заклав основи для їх процвітання в майбутньому, історично і логічно достатньо закономірна. Бо знайомлячись з його вченням, сучасники насамперед переконувались в тому, що він кличе їх назад, до “золотого століття минулого”.
При всьому цьому у поглядах Конфуція з самого їх виникнення було закладено те раціональне зерно, яке з часом дало великий урожай. Як це не парадоксально, але саме ті сторінки вчення, які високо підносили здобуті традиції далекого минулого і різко протиставляли їх “розпущеності” сучасного суспільства, виявились найзручнішими для створення стабільної і життєвоздатної соціальної структури через декілька століть після смерті філософа.
Для свого часу Конфуцій відрізнявся великої освіченістю і різносторонніми пізнаннями. “Конфуцій, – писав знаменитий китайський історик Фан Веньлань, дійсно був найкрупнішим мудрецем феодального суспільства, великим представником стародавньої культури Китаю” [7:134].
Все темы данного раздела:
ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ
Зміст
1. Поняття і сутність світогляду
2. Специфіка філософського освоєння дійсності
3. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії
ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО КИТАЮ
ПЛАН
Філософія давнього Китаю, її першооснови і принципи. Система категорій і понять філософії
Даосизм
Лао-цзи – засновник філософськ
Лао-цзи – засновник філософської школи даосизму
Лао-цзи “Старий мудрець”, “Старе немовля” – давньокитайський філософ, якому приписується авторство на класичний даосизький трактат “Дао де цзин” (деколи навіть сам цей твір називають його іменем “Л
Дао де цзи” – вчення про дао та де
Даосизм походить від назви невеликого за обсягом трактату “Дао де цзи” (“Вчення про дао та де”), автором якого вважають Лао-цзи. “Дао” – вічне і незмінне начало, з
Суть об’єктивного ідеалізму дао
Ієрогліф дао складається з двох частин: шоу – голова і цзоу – йти, тому основне значення цього ієрогліфа – дорога, якою ходять люди, але пізніше цей ієрогліф набув переносного смис
Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написан
Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень.
“Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з осново
ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
План
Розділ 1. Філософія стародавнього китаю
Розділ 2. Філософія стародавньої шдп
Висновки
Література
Філософія давнього Китаю
Устрій ідеальної держави
В своїй праці Платон велику увагу приділяє питанню устрою держави, а саме те, що правління філософів тісно поєднується з дією справедливих законів.
Справжні філософи, поясн
Висновок.
Після Аристотеля – “Олександра Македонського грецької філософії” – антична філософія втратила свій творчий характер. Древньогрецька культура починає рости в ширину. Вона проникає у всі куточки заво
Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Высшая школа, 1991. - 510 с.
ТРАКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРІ АВГУСТИНА БЛАЖЕННОГО „СПОВІДЬ”
Зміст
РОЗДІЛ 1. „СПОВІДЬ”. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ЖАНР.
ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Зміст
РОЗДІЛ І. Основні риси філософії епохи Відродження
§1. Зародження гуманізму
§2. Соціокультурні зміни
§3. Основні проблеми філософії Відродження
РО
ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА
План
Розділ І. Філософські ідеї Просвітництва в різних країнах
Просвітителі західноєвропейських країн
Просвітництво в Росії
Просвітництво в Україні
Розд
Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
У силу цього абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається. У цьому змісті відомого положення Гегеля про те, що абсолютне повинно бути осмислене не ті
Основне питання філософії.
Людвіг Фейєрбах як матеріаліст виступив на філософській арені в самому кінці 30-х років минулого століття. Це був передреволюційний період для батьківщини мислителя - Німеччини. Феодальна система в
Психологічні основи релігійних уявлень.
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії, він писав: "... Я в усіх своїх творах ніколи не випускаю із свого зору проблеми релігії і теології; вони завжди були головним
Виникнення релігійного культу.
Значне місце у творах Л.Фейєрбаха відводиться аналізу психологічних основ релігійного культу. Він розкриває взаємозв’язок між почуттями і діями людини, показує як із почуттів, емоційних переживань
Перехід від політеїзму до монотеїзму.
Цікава постановка Фейєрбахом питання про перехід від політеїзму до монотеїзму. Він виходить з живої чуттєвої людини, з її бажань і потреб, відмінність між якими і визначає відмінність, і еволюцію р
Гносеологічні основи релігійних уявлень.
Фейєрбах основну увагу зосереджує на почуттях, емоціях, переживаннях, які виникають у людини під впливом оточуючого середовища. І цим самим він хоче підкреслити відмінність психологічних чи, точніш
Людина, як частина природи.
В центрі інтересів Фейєрбаха і, природно, в центрі всієї його філософії - людина. Вчення його було антропоцентричне. Слова одного з героїв твору Горького: " Людина - це звучить гордо. Все в лю
Вчення про мораль.
Особливо наполегливо Фейєрбах відстоював своє антропологічне розуміння людини у вченні про мораль. Ключем до вірного розуміння моралі є вірне розуміння волі. В основі всієї поведінки людини лежать
Теорія пізнання.
Продовжуючи матеріалістичні традиції, Фейєрбах вніс значний доробок і в теорію пізнання. Він розвиває лінію матеріалістичного сенсуалізму. Реальний світ, за Фейєрбахом, є дійсністю, що чуттєво спри
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ
План
Розділ І. Філософські джерела екзистенціалізму
Розділ II. С.К'єркегор - основоположник екзистенціальної філософії
Розділ III. Філософська концепція екзистенціаліз
СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ НЕОФРЕЙДИЗМУ К.Г.Юнга
План
І. Аналіз неофрейдистських поглядів К.Г. Юнга
Формування дуалізму у життєвій філософії Юнга К.Г.
Основні розходження з Фрейдом.
Аналітична п
Джерела філософії А. Шопенгауера.
Артур Шопенгауер народився у родині данцигського банкіра у 1788 р. Його мати - видатна німецька письменниця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. В її домі часто бували такі
Волюнтаризм як напрямок філософської думки.
Волюнтаризм – від латинського voluntas – воля (цей термін був введений німецьким соціологом Ф. Теннісом у 1883 р.) ідеалістичний напрямок у філософії, який розглядає волю як найвищ
Визначення поняття волі.
Філософія Шопенгауера різко протистоїть метафізичним поглядам трьох видатних сучасників – Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Основне положення філософії Шопенгауера полягає у тому, що воля є "абсолютн
Усього існуючого та джерело зла.
У філософії Шопенгауера з’являються певні труднощі коли він намагається дати відповідь на питання, як співвідноситься воля людей з їхніми тілами. У творі "Про волю в природі" Шопенгауер с
Філософсько-антропологічна позиція.
Сутність філософсько-анропологічної позиції Шопенгауера виявляється, не в спробах створити щось на зразок раціональної психології, а у трактуванні людини, як носія волі та інтелекту. І тут виявляєт
Елементи теорії світового песимізму.
З листів А. Шопенгауера до своєї матері видно риси притаманного йому песимізму, що він проніс через довгі роки. Потрібно, однак, в трактуванні цієї проблеми відокремити психологічні особливості філ
Етичні та естетичні погляди філософа.
Етична програма Шопенгауера на свій лад досить послідовна. Так як Світова воля являє собою джерело зла, то її самознищення повністю морально виправдане і необхідне. Оскільки знищення її можливе тіл
ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии в 4-х томах. Т 3. Буржуазная философия конца 18 - первых двух третий 19 века. — М.: Мысль, 1970. – 708 с.
Великие мыслители Запада / Пер. с англ. В. Федорина. –
Поняття “аналітична філософія”.
Аналітична філософія – “поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розпо
Аналітична філософія і метафізика
Б.Страуд вважає, що аналітична філософія завжди розглядалася як негативна, критична філософія, як радикальний розрив з метафізичною традицією”. (1,160).
“Метафізика була спробою вийти за м
Філософська герменевтика.
Гадамер стверджував, що філософська герменевтика загалом не є методом і не є теорією пізнання.
В.С.Малахов у парці “До характеристики герменевтики як способу філософствуван
Сучасна релігійна філософія.
4.1. “Лінгвістичний поворот” у філософії релігії.
Філософія релігії невіддільна від проблемної ситуації сучасної західної філософії. Філософія релігії в ши
Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
Вірування остають як різновид фактично знання про
Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань.
Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно рел
ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ П.Д. ЮРКЕВИЧА
Зміст
1. Критика П.Д.Юркевича антропологічного матеріалізму
2. Принцип переходу кількісних змін в якісні в розумінні П.Д.Юркевича
3. Філософія серця – ядр
М.В. ГОГОЛЬ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ
ЗМІСТ
І. Зміст людського життя в філософії М.В. Гоголя
П. М.В. Гоголь і українська філософська думка
Висновки
Література
ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
План
Розділ І Націостановлення українців в дослідженні Ілисяка-рудницького
Розділ ІІ Д. Чижевський - історик української філософії
Розділ ІІІ Проблема етн
ПОЛІТИЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ДМИТРА ДОНЦОВА
Зміст
Розділ 1. Основи донцовського світогляду
Розділ 2. Вимоги «чинного» націоналізму Д.Донцова в контексті європейських філософських ідей
Воля, як закон
Розділ 3. Етнонаціональна політика і перспективи етнонаціонального розвитку в україні
Висновки
Список використаних джерел
Розділ 1. Українська національна ідея в українській політичній думці радянських часів
Важко визначити, до якого напрям
Основні віхи життя і творчості О. Потебні
В історії вітчизняної суспільної, філософської та лінгвістичної думки помітне місце займає Олександр Опанасович Потебня. Своєрідність творчого доробку якого полягає насамперед у багатогранності йог
Список використаної літератури
Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98.
Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-20
ІІ. Філософія мови вченого.
Дослідники історії вітчизняного мовознавства у тридцятилітній науковій філософській діяльності О.О.Потебні виділяють два основні періоди. Перший період (1860-1865 роки), в якому він переважно вивча
Статична та динамічна концепції
1.4. Субстанційна і реляційна концепції
2. ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ
2.1. Об’єктивність та суб’єктивність
2.2. Односпрямованість та незворотність
2.3. Абсолютність та від
ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
1. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості.
2. Соціальні фактори формування свідомості.
3. Проблема особистості і її самосвідомості.
МОВА ЯК ПРЕДМЕТНЕ БУТТЯ СВІДОМОСТІ
План
Вступ
Розділ І. Поняття мови.
§1.1. Заснування і розвиток основних лінгвістичних традицій.
§1.2. Концепції походження мови.
Розділ ІІ. Мова і свідо
Висновок
Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації ,
Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе як родова істота. Історія розвит
Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у ц
Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко M.I. Сучасна соціальна філософія. -К.:Генеза, 1996.-368 с.
2. Введение в философию: Учебник для вузов. Фролов И.Т., Арефьева Г.С., Араб-Оглы З.А. й др.-M.:
Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q
Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q
Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – інформаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішення якої
Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації,
Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише кале
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества.- Москва: Мысль, 1982.
2. Бердяев H. Смысл истории.- Москва, 1990.
3. Вебер M. Избранные сочинения.- Москва: Прогресс, 1990.
Генеза та сучасне розуміння.
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспіл
Засвоєння духовних цінностей відбувається переважно в результаті процесів соціалізації та інкультурації індивідів.
Соціалізація - процесу різнобічного пізнання індивідом соціальної дійсності та опанування актуалізованої частини соціального досвіду (норм поведінки, засобів спілкування та спільної діяльності тощо
ДУХОВНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬСТВА
Зміст
Розділ 1. Понятійно-термінологічна основа проблеми
Розділ 2. Суспільна свідомість, поняття, структура. Аналіз основних структурних елементів
Розділ 3. Взаємозв'язок
Культура - предмет філософського аналізу
КУЛЬТУРА (від лат. cultura — оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах м
A) Символізм. Релігійні течії у філософії.
Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався глибокою кризою, що охопила всю європейську культуру, що було наслідком розчарування в колишніх ідеалах і відчуттям наближення загибел
Сучасна культура
Погляди на сучасну культуру
Культура, розглянута з погляду змісту, розпадається на різні області, сфери: вдачі і звичаї, мова і писемність, характер одягу, поселень, роботи
ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
ЗМІСТ
Розділ 1. Людське начало: витоки і визначення. антропосоціогенез
Розділ 2. Специфіка людського буття і його творчо-трансцевдентальнаприрода
Розділ 3
Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
Проблема об’єктивних та суб’єктивних умов детермінації людського фактора набуває актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку, бо мова йде про переоцінку цінностей у відношенні людини, про п
БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ
ПЛАН
І. Поняття людини у філософії
ІІ. Буття людини та його цінності
ІІІ. Суспільний характер людського буття
Висновки
Список використан
Саме ці види діяльності в найбільшій мірі пов’язані з поняттям практики.
Духовна діяльність в свою чергу передбачає:
Усвідомлення
Знання (як продукт мислиннєвої діяльності людини, що передбачає відтворення в мовній формі закономірних з
ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
Зміст
1. Проблема людини в історії філософії
2. Антропологія ХХ століття
2.1. Філософія екзистенціалізму як основа зародження екзистенційної антропології
ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА
ПЛАН
Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера.
Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:
Функціональні наслідки
Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні фун
Онтогенетичні наслідки
В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок за
Загальна характеристика
Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких
Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини
Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробн
Зміни в сфері матеріального виробництва
Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили
Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства
Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про поко
Проблема створення людиноподібних систем
Постійне удосконалення швидкодіючих комп’ютерів, що вирішують складні задачі найрізноманітнішого характеру поставило людину перед тим фактом, що існує значний клас завдань, які допускають автоматич
Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
Наприкінці ХХ століття не можна не визнати, що теоретико-філософська інтерпретація будь-яких феноменів людського буття потребує детального аналізу тих мовних засобів, якими дослідник буде користува
ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАКОНІВ НАУКИ
Розділ l. Закони науки як ідеальна модель.
Методи пізнання об`єктивних законів.
Розділ 2. Науковий закон і наукова теорія.
Пояснювальна функція наукових з
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ СВІТУ
Зміст
Поняття „системний підхід” і „система”
Системотворчі чинники
зовнішні системотворчі чинники
внутрішні ситемотворчі чинники
АКСІОЛОГІЯ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.
План
Вступ.
1. Цінності в житті людини та суспільства.
1.1. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.
1.2. Цінності як філософська к
Це вільний вияв досконалості, що включає до себе “безкорисливий інтерес” як наголошував І. Кант.
Користь – це благо яке стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій.
Істина є узагальненням каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавал
Свобода.
В різні періоди історії людства філософи свободу визначали по-різному. Філософ-кінік Діоген, який жив в IV сторіччі до н.е., вважав, що не будь-яка людина вільна, а лише та, яка кожний день готова
Істина.
Людина встановлює свої відносини з світом і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до
СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
План
II. Суть суспільного прогресу, його критерії та типи
Суспільний прогрес, його критерії
Типи суспільного прогресу
III. Єдність і різноманітні
Багатоманітність історії
Починаючи з глибокої давнини у свідомості людей появився поділ на "ми" і "вони", на "моє" і "чуже плем'я", на "близький" і "далекий світ"
На порозі у нове тисячоліття
Коли ми думаємо про XXI ст., то уявляємо собі значний розвиток науки і техніки: космічні польоти, біотехнологія, роботи. Але наше майбутнє – дещо складніше, ніж новий, високий рівень розвитку техно
ЛЮДСЬКА ІСТОРІЯ, ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
План
I. Філософія історії. Предмет і напрямки.
Прогресистський напрямок.
Регресистський напрямок.
II. Єдність і багатоманітність людської історії.
Натур
Новости и инфо для студентов