Вихідний матеріал - раздел Культура, СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР Світова Колекція Лише В Вір Нараховує Біля 40 Тис. Зразків Пшениці. В Україні...
Світова колекція лише в ВІР нараховує біля 40 тис. зразків пшениці. В Україні і за кордоном створені сорти з високим потенціалом урожайності, які використовують для селекції на збільшення цієї особливості. Дуже багато сортів пшениці створено з участю озимих сортів Миронівська 808 і Безоста, як про це вже говорилося вище. Їх похідні – цінний вихідний матеріал. Широко використовуються в селекції закордонні високоврожайні сорти з ФРГ, Швеції, Данії, Сербії і інших країн.
Селекція на збільшення врожайності є найбільш важким завданням, що пов’язано з незвичайною складністю, комплексністю цієї ознаки. Селекціонеру доводиться витрачати надзвичайно багато праці, часу і коштів, щоб досягнути значного підвищення врожайності нових сортів. Доводиться використосовувати величезні об’єми селекційного матералу. Але з багатьох сотень і тисяч створених генотипів лише деяким з них випадає бути сортами. Критичний огляд досягнень видатних селекціонерів світу показує, що особливого успіху досягають ті з них, які використовують найбільш багатий і генетично різноманітний вихідний матеріал, а також застосовують найбільш прогресивні, науково обґрунтовані методи роботи на всіх етапах селекційного процесу.
Продуктивність рослини і урожай сорту пшениці. На кожну рослину пшениці, яка росте в полі, впливає безліч чинників зовнішнього середовища, які діють у різноманітних сполученнях, непомірно варіюють по роках і протягом періоду вегетації. Для того щоб сорт пшениці міг утворювати високий урожай його рослини повинні відповідати в крайньому разі трьом основним умовам: 1) успішно протистояти несприятливим умовам зовнішніх чинників; 2) з максимальною ефективністю використовувати сприятливі умови середовища; 3) мати високу продуктивність і зберігати її в умовах виробництва.
Для виконання першої вимоги рослини пшениці повинні мати такі важливі ознаки, як комплексна стійкість до хвороб і шкідників, зимостійкість (для озимих форм), посухостійкість, жаростійкість, висока стійкість до вилягання при оптимальній для кожної зони довжині соломини і т.д. Кожна з перерахованих ознак сама по собі є надзвичайно складною і потребує специфічних прийомів селекції.
Продуктивність пшеничної рослини прийнято розчленовувати на низку складових компонентів. Головними з них є: продуктивна кущистість, довжина колоса, число колосків у колосі, число зерен у колосі, маса 1000 зерен, маса зерна з одного колоса і маса зерна з рослини. П.П. Лук’яненко (1963, 1967, 1968) вважав найбільш важливим компонентом продуктивності масу зерна з одного колоса. Він встановив високу позитивну кореляцію цієї ознаки з урожайністю з одиниці площі (rР = 0.70 – 0.72) і з успіхом використовував її при доборі високопродуктивних форм. Висновок П.П. Лук’яненка підтверджений багатьома дослідниками, які працювали в різноманітних географічних зонах з різноманітним сортовим матеріалом. Такий стан цілком логічний. Урожай зерна з одиниці площі є множинником двох величин: числа продуктивних стебел на ній і масі зерна з одного колоса. Оскільки перша величина, в крайньому разі в однотипних сортів, порівняно постійна, то врожай в основному залежить від другої величини. В кожній зоні необхідно вирішувати проблему збільшення продуктивності колоса: чи вести селекцію на більшу озерненість, чи намагатися до відбору більш крупнозерних форм або сполучати ці дві ознаки в найбільш оптимальних співвідношеннях. Зв’язок інших компонентів продуктивності з урожайністю зерна з одиниці площі значно варіює в залежності від географічної зони, погодних умов і вихідного матеріалу.
Генетика продуктивності. Ю.А. Філіпченко (1934), М.І. Вавілов (1935), J.H. Torrie (1936), К.А. Фляксбергер (1938) і ін. вже в 30-ті роки минулого століття вказували на значну складність генетичної природи продуктивності. Її вивчення ускладнюється значною мінливістю цієї ознаки і її окремих компонентів. Компоненти продуктивності можна розмістити в порядку збільшення варіабельності наступним чином: число колосків у колосі, довжина колоса, маса 1000 зерен, число зерен у колосі маса зерна з колоса, продуктивна кущистість, маса зерна з рослини.
Велике число опублікованих робіт присв’ячені характеру спадкування компонентів продуктивності в першому поколінні, особливо багато таких даних з’явилося в 60 – 70-х роках минулого століття. В опублікованих роботах можна знайти різноманітні типи спадкування по кожному з компонентів продуктивності. Напевно, що неоднозначність результатів залежить від умов проведення дослідів, особливостей батьківських форм які залучалися до схрещувань і мірою суворості застосовуваних критеріїв при порівнянні середніх значень ознаки в F1 і батьківських форм.
Дуже мало робіт по гібридологічному аналізу компонентів продуктивності в другому і наступних поколіннях. Дещо краще вивчені число колосків у колосі, довжина колоса і маса 1000 зерен, які є найменш варіюючими ознаками. За даними М.І. Вавилова (1935), S. Jasnowsky (1935) і F.N. McNeal (1956), відмінності між батьківськими формами по числу колосків у колосі контролюються одним-трьома генами. H. Schmalz (1972) відмітив високу позитивну кореляцію цієї ознаки з пізньостиглістю, а С. Коваль (1983) припустив, що число колосків у колосі - результат плейотропної дії генів типу розвитку і фотоперіодичної реакції.
Довжина колоса у сортів і ліній м’якої пшениці обумовлена трьома головними генами і п’ятьома генами-модифікаторами (Ю.А. Філіпченко, 1934). T.H. Shen (1934) спостерігав моногенну відмінність батьківських форм за цією ознакою.
Дещо більша кількість робіт присв’ячена аналізу маси 1000 зерен При цьому цікаво, що дослідники, які проводили генетичне вивчення в абсолютно різних агроекологічних умовах і з залученням різноманітного вихідного матеріалу, дійшли до цілком схожих висновків. Згідно отриманих ними даних, крупнозерні форми відрізняються від дрібнозерних за домінантними алелями одного-чотирьох генів.
Таким чином, можна зробити загальний висновок, що продуктивність в цілому і її окремі компоненти в генетичному відношенні вивчені слабо. Це пов’язано як з наявністю багатьох методичних труднощів, так і з необхідністю аналізувати дуже великі вибірки рослин, що потребує значних витрат праці і часу. Значний вклад у розуміння генетики елементів продуктивності може внести створення і вивчення ізогенних ліній.
Визначення завдань селекції на урожайність. Від правильного розуміння завдань, що постають перед відповідною селекційною програмою, часто залежить наступний успіх всієї роботи. З великого різноманіття підходів до селекції на продуктивність слід особливо виділити два дуже важливих напрямки: селекцію на подальше збільшення рівня врожайності і селекцію на збереження стабільно високої врожайності комерційних сортів. Якщо важливість першого підходу зрозуміла всім і він лежить в основі роботи більшості установ, то другий в багатьох випадках недооцінюється.
Поява нових біотипів, рас або навіть видів хвороб і шкідників є, напевно, єдиною причиною втрати вже досягнутого рівня врожайності існуючих сортів. Справді, екстремальні погодні умови, здатні викликати різке падіння врожайності широко поширених в районі вирощування сорта, складаються не так і часто, і в переважній більшості років цей сорт буде давати нормальні врожаї. У випадку ж появи нових біотипів, рас або видів паразиту, що викликають сильні епіфітотії або зоофітотії, важко сподіватися на те, що вони швидко зникнуть в наступному. Подібна причина завжди змушує припинити вирощування цих сортів зовсім або на тривалий проміжок часу.
Довготривалий захист особливо видатних сортів пшениці від ураження шкодочинними хворобами можна забезпечити з допомогою метода насичуючих схрещувань. Одноразове схрещування з сортом-донором і наступне застосування багаторазових насичуючих схрещувань дозволить повністю відновити сортотип реципієнта по всіх ознаках і зберегти бажану особливість імунності.
Доведено, що чим більше рівень урожайності пшениці наближається до межі в 10 т/га, тим важче досягати істотних зрушень у його наступному підвищенні. Кожне істотне збільшення врожайності потребує все більших витрат праці, часу і коштів. У зв’язку з цим робота по збереженню стабільності врожаїв розповсюджених сортів, напевно, набуватиме все більшого значення в майбутньому, а можливо, навіть стане переважаючою.
Доцільно було б в Україні започаткувати таку роботу в крайньому разі для збереження у виробництві найбільш цінних сортів. Це могли б виконувати невеликі кваліфіковані робочі групи при самих селекційних установах, або на окремих регіональних дослідних станціях, які за ліцензійною угодою проводять вирощування насіння високих репродукцій.
Для визначення оптимального фенотипу ідеального типу (ідеатипу) сорта важливого значення набувають майже ізогенні лінії, які різняться між собою лише за алелями тісно зчеплених генів. Створення серії таких ліній на основі декількох найбільш поширених сортів і їх порівняльне вивчення в кожній „пшеничній зоні” зоні України дасть відповідь на питання про те, яка міра вираженості відповідних ознак буде оптимальною для формування найбільш високого врожаю. Можна буде отримати методичну і методологічну відповідь про те, якими повинні бути сорти в тому або іншому регіоні України: остистими чи безостими, червонозерними чи білозерним, з опушеними колосковими лусками чи без опушення і т.д. До цього часу ці прості питання вирішуються інтуїтивно переважно „методом проб і помилок”. Робота по створенню майже ізогенних ліній заслуговує, на наш погляд, значної уваги всіх генетиків і селекціонерів і перш за все Центру генетичних ресурсів рослин і Інституту охорони прав на сорти рослин.
Лише після того, як показники врожайності набудуть в кожній зоні свого конкретного виразу, сортові моделі нададуть дієву допомогу в підвищенні ефективності всього селекційного процесу. Це дасть змогу проводити спрямовані добори, спираючись на науково обґрунтовані критерії, а не лише на суб’єктивні уявлення, які по різному формуються протягом тривалої практичної роботи селекціонера.
Підбір батьківських пар для схрещувань, спрямованих на урожайність. Підбір вихідного матеріалу ґрунтується на порівняльному вивченні сортів і ліній по врожаю з одиниці площі і його складових компонентів продуктивності. Підбір батьківських форм для схрещувань серед цього матеріалу ґрунтується на різноманітних концептуальних принципах. Найбільш результативною в Україні виявилася концепція залучення до схрещувань екологічно і географічно віддалених форм пшениці (Лук’яненко П.П., 1932; Фляксбергер К.А., 1934; Вавілов М.І., 1935 і ін). Така концепція підбору пар для схрещування ґрунтується на припущенні, що сорти пшениці, які сформувалися в географічно віддалених районах земної кулі протягом тривалого часу, мають істотні генотипічні відмінності. Спонтанні і керовані людиною еволюційні зрушення сприяють накопиченню в місцевих сортових популяціях генів з найбільшою адаптивною цінністю до специфічних умов середовища в кожному регіоні. При цьому гени, які контролюють будь-яку ознаку в різних екологічних нішах, утворюють специфічні асоціації і тому різняться між собою, що обумовлює величезне різноманіття гібридних нащадків при схрещуванні географічно і екологічно віддалених форм. Але, сама по собі географічна віддаленість батьківських форм ще не є запорукою успіху. Все більшого значення набуває знання генетичних особливостей внутрішньовидового різноманіття за ознаками – складовими врожаю зерна. У ВІРі (м. Санки-Петербург) проведено пошук достатньо ефективних прийомів оцінки вихідного матеріалу, які дають можливість формувати орієнтирові уявлення про генетичні особливості найбільш видатних зразків пшениці з світової колекції. Вони описані в методичному посібнику „Система генетического изучения исходного материала для селекции растений” (Мережко А.Ф., 1984).
М.І. Вавілов (1935), проаналізувавши родовідну шведського сорту Extra Kolben, одним з перших звернув увагу на можливість значного збільшення врожайності ярих сортів шляхом схрещування їх з озимими формами. Висока ефективність схрещувань ярих пшениць з озимими швидше всього пов’зана з тим, що батьківські форми створювалися в абсолютно різних екологічних умовах і за рідкісним виключенням не обмінювалися між собою генетичною інформацією. Це могло призводити до детермінації одних і тих же ознак у ярих і озимих форм різними, неалельними між собою генами. Напевно це і є причиною появи значної кількості трансгресивних рекомбінантів в другому і наступних поколіннях від проведення таких схрещувань.
Світова колекція пшениці ВІР налічує надзвичайно багатий вихідний матеріал для селекції на урожайність. Усі зразки проходять оцінку в широко розгалуженій дослідній мережі інституту. Селекціонери мають можливість виписувати необхідний вихідний матеріал пшениці, перевіряти їх характеристику в місцевих умовах і використовувати найбільш продуктивні форми в селекційних програмах.
Створення спадкової мінливості в популяціях для селекції на врожайність. У практиці селекційної роботи з пшеницею відомо багато випадків, коли вдається виділяти покращені форми з деяких сортів. Показовим у цьому відношенні стало створення озимої пшениці Безоста 1, елітна рослина якої відібрана в восьмій генерації сорту Безоста 4 (Лук’яненко П.П., 1961).
Основним джерелом гетерогенності в межах чистолінійних сортів вважається спонтанна міжсортова гібридизація, але необхідно мати на увазі і інші фактори. Елітні рослини для формування сортів пшениці добирають переважно в F5 – F6, а інколи і в більш ранішніх поколіннях, коли ще може зберігатися гетерозиготність. Так, наприклад, якщо схрещувані сорти різняться по 10 локусах, 27% рослин в F5 і 4% в F8 ще гетерозиготні за одним або декількома генами (Walton P.D., 1969). В процесі гомозиготації такі рослини можуть дати початок низці чистих ліній, які будуть схожими за основними агрономічними ознаками, але різнитимуться генотипічно. Джерелом внутрішньосортової гетерогенності може бути спонтанний мутагенез.
Добори з існуючих сортів не можуть забезпечити постійного успіху. Це змушує селекціонерів застосовувати методи, які дають змогу збільшити спадкову мінливість в популяціях. Основним з них виявилася гібридизація.
Найбільше використовують схрещування батьківських форм, що належать до одного виду. Опрацьовано безліч схем, згідно яких в комбінацію включають від двох до десяти і більше сортів і ліній. Накопичено багато даних про особливу ефективність складної гібридизації. Прихильниками її застосування були саратовські селекціонери. Складну ступінчасту гібридизацію опрацював А.П. Шехурдін, ґрунтуючись на ідеях висловлених А.І. Стебутом. Складні схрещування успішно застосовувала В.М. Мамонтова. Складними схрещуваннями створено вихідний матеріал ярої пшениці, зокрема для сорту Саратовська 29. Тепер складні схрещування використовуються багатьома селекціонерами в тому числі в Україні і дають добрі результати.
Великі перспективи відкриває проведення вибіркових діалельних схрещувань, схема яких запропонована N.F. Jensen (1970). Тут створюється можливість комбінувати в різноманітних сполученнях ознаки батьківських форм, які залучаються до схрещувань і збільшувати на власнимй розсуд селекціонера частку бажаних генотипів. Особливу цінність у схемі N.F. Jensen (1970) становить можливість створення генетично поліморфних сортів, фенотипічна одноманітність яких досягається не самозапиленням, а безперевною гібридизацією.
В багатьох випадках з успіхом використовуються насичуючі схрещування. Частіш за все їх використовують для передачі сортам стійкості до хвороб, при покращенні якості продукції і т.д. На жаль, цей метод недооцінюється в роботі з кількісними ознаками, хоча він і тут може бути надзвичайно ефективним (Thomas M., 1952; Briggs F.N., Allard R.W., 1953; Briggs F.N., 1958).
Аналізуючи переваги і недоліки тієї або іншої схеми внутрішньовидових схрещувань, неможливо рекомендувати якусь одну з них для всіх можливих випадків. Кожен селекціонер застосовує такі схрещування, які найбільш відповідають поставленому завданню. Те ж саме можна сказати і про об’єми схрещувань.
Істотні можливості існують при використанні віддаленої гібридизації м’якої пшениці з іншими видами роду Triticum і родами сімейства Poaceae. Великі надії покладаються на міжвидову гібридизацію, яка відбувається на рівні соматичних клітин. Припускається, що такими шляхом стане можливим провести схрещування навіть між представниками різних ботанічних сімейств. У цьому напрямку зроблені лише перші, але надзвичайно важливі кроки. Метод віддаленої гібридизації перспективний для створення форм пшениці з принципово новим, значно більш високим потенціалом продуктивності, ніж у сучасних сортів. Для того щоб розширити застосування віддаленої гібридизації в практичній селекції, слід було б налагодити роботу по отриманню первинних віддалених гібридів у декількох аграрних університетах України. Це б дало змогу селекціонерам використовувати вже готові проміжні форми, які легко схрещуються з м’якою пшеницею.
Широке застосування для одержання спадкової мінливості знаходить хімічний і радіаційний мутагенез. Існують експериментальні докази того, що деякі з мутантів можуть започаткувати лінії з більшою продуктивністю, ніж вихідні форми. Роботи по використанню індукованого мутагенезу в селекції пшениці застосовуються в Інституті фізіології і генетики АН України.
Добори і оцінка ліній при селекції на урожайність. Ефективність добору на ознаки можна підсилити створенням спеціальних штучних фонів, які дають змогу достатньо чітко виділити потрібні рослини з гібридної популяції. Дещо по іншому проводиться селекція на врожайність. Прояв цієї ознаки і її окремих компонентів в значній мірі залежить від умов зовнішнього середовища. Модифікаційна мінливість буває надзвичайно високою, тому неможливо бути абсолютно впевненим, що кожна відібрана високопродуктивна рослина дасть високоврожайних нащадків. При доборах у ранніх поколіннях високопродуктивних рослин ускладнюється також впливом гетерозисних ефектів. В цьому випадку гетерозисні рослини можуть бути надзвичайно потужними і привабливими, але вони швидко втратять свої цінні особливості вже після одного-двох самозапилень.
Усе це змушує селекціонерів збільшувати об’єм роботи і постійно шукати якісь нові прийоми для підсилення ефективності доборів на продуктивність. Їм доводиться знаходити відповіді на низку питань: 1) на якому фоні вирощувати гібридні популяції і проводити добори; 2) який добір використовувати; 3) коли починати добори і чи потрібно їх повторювати в наступних поколіннях; 4) в яких об’ємах і з якою інтенсивністю проводити добір; 5) якими критеріями користуватися при доборі окремих рослин; 6) як оцінювати лінії на перших і наступних етапах селекційного процесу і т.д. Аналіз методик роботи провідних селекціонерів світу дає змогу зробити деякі узагальнення.
При селекції на продуктивність найбільш ефективним виявився індивідуальний добір. В залежності від конкретних умов можуть успішно застосовуватися різноманітні його модифікації. Дещо по різному селекціонери відносяться до об’єму схрещувань. Деякі з них більш інтенсивно проводять добір в межах однієї комбінації, інші надають перевагу оцінці більшого числа комбінацій. Перша концепція потребує більш ретельного підбору батьківських форм. При дотриманні цієї вимоги він дає змогу більш повно використовувати потенційні можливості комбінації, що особливо важливо для селекції на таку генетично складну ознаку, як продуктивність. Інший підхід дає змогу перевірити велике число комбінацій і, в випадку виявлення особливо цінних, підсилити селекційну роботу саме з ними в наступному. Так, наприклад, було в Мексиці з комбінацією 8156, яка дала початок багатьом поширеним сортам, зокрема Siete Cerros 66 і Super X у Мексиці, Mexipak і Indus 66 у Пакистані, Kalyan Sona і PV 18 в Індії, Espigas в Туреччині, Haketch в Ефіопії і ін. З допомогою мексиканських короткостеблих пшениць був забезпечений стрімкий скачкоподібний ріст урожайності в багатьох країнах (особливо в Індії і Пакистані), що одержав назву „зелена революція”.
Хоча число комбінацій схрещування і їх об’єм в різних селекційних установах неоднакові, всі селекціонери мають величезне число зразків в селекційних розсадниках. Однаковий підхід і до браковки селекційного матеріалу - скрізь вона дуже жорстока. Напевно, ці дві умови на сучасному рівні розвитку селекції є необхідною умовою для успішної роботи по створенню високоврожайних сортів.
Не однаково вирішується питання про вибір агротехнічних фонів для вирощування гібридних популяцій. Більшість селекціонерів вважає, що добори необхідно проводити на фоні в тих умовах, для яких передбачається майбутній сорт. В зв’язку з цим в деяких селекційних установах створені самостійні групи, які створюють сорти для конкретних умов вирощування (пар, непарові попередники, зрошення, богара і т.п.).
Мексиканські селекціонери прибічники проведення доборів на високому агрофоні з наступною перевіркою ліній в різноманітних умовах середовища. Цей шлях призводить до створення сортів з широкою екологічною пластичністю, здатних зайняти величезні ареали. Низку таких сортів створено в Мексиці, і вони висіваються в багатьох країнах.
Яскраві приклади створення високопластичних сортів - Миронівська 808, Безоста 1, Саратовська 29, Харківська 46, посівні площі яких становлять мільйони гектарів. Вирощування вказаних сортів дало величезний економічний ефект і дозволило різко підвищити середню врожайність пшениці. Однак існує застереження, що такі сорти створюють умови для накопичення вірулентних рас грибкових захворювань і різкого підвищення чисельності пристосованих до них шкідників. Це створює загрозу виникнення зоо- і епіфітотій, що може призвести до значних недоборів зерна на великій території. В зв’язку з цим багато спеціалістів вважають, що в виробництві необхідно поширювати лише сорти, які пристосовані до умов відповідної зони.
Наступним моментом в селекції є добір окремих рослин в популяції і окремих сімей в селекційному розсаднику. Ні в тому, ні в іншому випадку немає повторень, що утруднює застосування критеріїв біологічної статистики. Саме на цьому етапі селекції і повинні зіграти свою важливу роль науково обґрунтовані моделі ідеальних сортів для кожної зони. Спираючись на них, можна буде відбирати в першу чергу ті рослини, які найбільше відповідають вимогам моделей. Саме так і поступають досвічені селекціонери. Практика доводить, що в кожному селекційному закладі особливу увагу при доборі приділяють переважно одній або декільком ознакам, які вважаються найбільш важливими для зони.
Заслуговує на увагу метод сотового (гексагонального) розміщення рослин (honeecomb method) cелекційного розсадника, запропонований керівником кафедри генетики і селекції Арістотелівського університету (Греція, Тесалоніки) А. Фазоуласом (Fasoulas A., 1973, 1981), Насіння висівають у кутах і центрі правильних шестикутників, що нагадують бджолині соти. За даними A. Fasoulas (1981), у такому посіві створюються особливо сприятливі умови для добору високопродуктивних генотипів за фенотипом, перш за все тому, що більш повному прояву особливостей рослин сприяє однакова конкуренція між ними. При доборах застосовують принцип плавкої середньої і порівняння з стандартними сортами. Поєднання двох способів оцінки підвищує ефективність метода.
В селекційному розсаднику вже стає можливим врахувати найбільш важливу ознаку – масу зерна з одиниці площі. Однак наявність тут лише одного повторення змушує шукати прийоми для зменшення можливих помилок, які пов’язані з варіюванням родючості грунту на дослідній ділянці. Деякі селекціонери застосовують в цих цілях аналіз по елементах продуктивності і обчислюють середю масу зерна з рослини. Вони вважають, що цей показник більш надійний, ніж маса зерна з ділянки. Використовуються і інші методи. Один з них – це часте розміщення ділянок стандартного сорту для того, щоб порівняти відібрані зразки з розміщеними поряд стандартами.
Інший метод передбачає використання за контроль плавких середніх показників, обчислених з урожаїв декількох селекційних зразків, і обчислення з їх використанням варіації, що не пов’язана з сортовими особливостями. За даними T.F. Townley-Smith з співавторами (1973) і дослідної станції штату Саскачеван (Канада, 1973), цей метод ефективніше. Оскільки не потрібно займати додаткової площі під стандартний сорт, і з його допомогою вдається більш повно знизити помилку досліду. Зрозуміло, що для зменшення варіації показників в селекційному розсаднику велике значення має точний посів.
Таким чином, при доборі окремих рослин більшість селекціонерів обмежується окомірною оцінкою, і вона дає цілком задовільні результати. В селекційному розсаднику її можна доповнити визначенням маси зерна з ділянки з відповідною статистичною оцінкою. Це істотно збільшить ефективність доборів у ранніх поколіннях при селекції на продуктивність.
Коли по селекційних лініях накопичується достатня кількість насіння, вони включаються в досліди з повтореннями – порівняльне сортовипробування. Тут для оцінки використовуються дані прямого вимірювання врожайності зерна з ділянки з застосуванням критерія статистичної ймовірності в дисперсійному комплексі. Насіння масою 1,5 кг достатньо для посіву шести ділянок площею 10 м2. В селекційних установах світу застосовуються приблизно однакові принципи порівняльного сортовипробування ліній на завершальних етапах селекційного процесу. Відмінності полягають лише в розмірі ділянок і числі повторень. В останній час спостерігається цілком обґрунтована тенденція до зменшення площі ділянок. При грамотній постановці дослідів точність роботи від цього не знижується а, об’єм випробовуваних ліній і масштаби селекційного процесу значно збільшуються.
Досвід, накопичений в історії світового землеробства, наочно показує, що нові сорти здатні давати максимальний ефект лише в умовах оптимальної, пристосованої до них агротехніки. Особливо це чітко проявляється в тих випадках, коли створюються сорти нового напрямку в селекції. Наприклад, короткостеблі пшениці сприяли необхідності докорінного перегляду всіх елементів агротехнічного комплексу. Лише своєчасне виконання такої роботи забезпечило їх успішне розповсюдження. Тому селекція на врожайність у теперішній час неможлива без паралельної розробки сортової агротехніки.
Слід звернути особливу увагу на всі випадки одержання рекордних урожаїв. Як вказує S. Borojevіc (1972), це дасть змогу більш точно описати оптимальні умови для вирощування нових сортів, а також більш повно оцінити врожайний потенціал для використання в наступній селекційній роботі.
Використання гетерозису – один з шляхів збільшення урожайності пшениці. Явище прояву гетерозису у гібридів пшениці було встановлено давно. Однак інтерес до нього посилився після того, як H. Kihara (1951) відкрив цитоплазматичну чоловічу стерильність (ЦЧС) у пшениці. Створилися реальні передумови для практичного використання ефекту гетерозису.
У 60-ті роки минулого століття були започатковані роботи по використанню гетерозису пшениці в багатьох країнах. З того часу накопичено величезний масив даних, стосовно всіх можливих аспектів цієї складної проблеми. Багаточисельні дослідження показали, що цілком можливо виявити міжсортові гібриди, F1 яких не лише значно перевищують врожай кращої батьківської форми, але і можуть перевищувати і стандартний комерційний сорт на 20 – 30%. Економічні розрахунки показують, що такої прибавки цілком достатньо для того, щоб окупити всі витрати на виробництво гібридів і одержати додатковий прибуток.
Основні зусилля дослідників були спрямовані на пошуки більш ефективних шляхів практичного використання гетерозису пшениці. Головна увага була прикута до системи ЦЧС – відновлення фертильності. Цей шлях уже був добре вивчений на прикладі інших польових культур, тому вважався найбільш перспективним. До теперішнього часу список генетичних джерел, цитоплазма яких надійно стерилізує пилок більшості сортів м’якої пшениці, включає деякі види Aegilops, Triticum, Secale і трьох амфідиплоїдів.
Встановлено, що для практичних цілей найбільш надійними є Т. timopheevii, T. militianae, T. timonovum і T. zhukovskyi. Виявилося, що техніка створення стерильних аналогів виявилася достатньо простою, оскільки більшість сотів м’якої пшениці є повними закріплювачами стерильності.
Значно важче виявилося вирішити проблему відновлення фертильності, Інтенсивні пошуки джерел для її вирішення дали в руки дослідників великий матеріал. Було встановлено, що домінантні гени Rf, що відновлюють фертильність аналогів з цитоплазмою T. timopheeevii, є у видів T. timopheevii, T. militinae і в деяких зразків T. dicoccoides, T. dicoccum, T. polonicum, T. macha, T. spelta, T. vavilovii. Крім того, було виявлено сорти, які мали ці особливості: Primeri, Palmaress, Minister, Bledur, Currel, Baringa, Goleoin, Hesbignon, Professeur Marchal, Stella, Van-Hock, Hubride 46, Dominator. Однак жоден з перелічених джерел не забезпечує повного відновлення фертильності. Ця особливість істотно варіює у них в залежності від зовнішніх умов. Гени Rf у різних зразків не завжди локалізовані в однакових хромосомах. Так, у вивченому матеріалі їх виявили в хромосомах 1А, 5А, 1В, 4В, 5D, 6D i 7D. На цій підставі зроблено припущення про можливість акумуляції цих генів в одній лінії і створення таким шляхом більш ефективних відновлювачів фертильності. Подібні спроби не завжди закінчуються успіхом, що, напевно, пов’язано з наявністю генів-супресорів у однієї батьківської форми відносно до генів Rf іншої.
Враховуючи труднощі, які виявилися при використанні системи ЦЧС і відновлення фертильності, в багатьох країнах почали пошуки альтернативних шляхів для одержання гібридів у пшениці. Зокрема, перевірялися різноманітні хімічні речовини для індукування чоловічої стерильності. Кращим виявився етрел.
Встановлена непряма дія етрелу: на 40 – 50% скорочувалося стебло, на 3 – 7 днів затримувалося колосіння, інколи скорочувалося число колосків у колосі. Застосування цього гаметоциду сумісно з 0,2%-м розчином гібберелліну дало змогу в значній мірі усунути небажаний інгібуючий ефект. Це дає надії на успішне застосування етрелу практично.
Ю.П. Мірюта (1972) запропонував ще один метод практичного використання гетерозису в пшениці, який ґрунтується на вибірковості чужого пилку при заплідненні. За його даними, в процесі інбридингу з більшості сортів пшениці можна виділяти лінії з 100%-м відкритим цвітінням, у яких пиляки лопаються лише після виходу їх зовні. Вони здатні забезпечити утворення до 90% гібридного насіння. За схемою Ю.П. Мірюти така робота повинна проводитися паралельно з двома сортами, що цвітуть одночасно, при схрещуванні яких можна одержати високий гетерозис. Паралельний добір пар у цих сортах дасть змогу виділити лінії, які при схрещуванні здатні давати найбільш високу прибавку врожаю.
Запропонована система цікава тим, що всі рослини обох батьківських ліній, які вирощуються на ділянці гібридизації, за рахунок взаємовибірковості пилку при заплідненні будуть давати гібридне насіння однієї комбінації (одна пряме схрещування, друга - реципрокне). Це, безумовно, спростить гібридне насінництво. Але сам процес створення вихідних ліній надзвичайно складний, і, напевно, ще треба багато зусиль для його практичної реалізації.
В кінці 70-х років минулого сторіччя роботи по гібридній пшениці в Україні практично припинилися. Зараз вони проводяться, головним чином, приватними селекційними кампаніями в аграрно розвинених країнах.
Скоростиглість. Створення скоростиглих сортів зернових культур – одне з головних завдань проблем рослинництва. Сполучення в одному сорті порівняно короткого вегетаційного період
у з високою врожайністю дасть змогу вирішити низку проблем, що стоять перед сільським господарством. Особливо гострою ця проблема є для ярих зернових культур, що дозрівають пізніше озимих. Генетична система, яка контролює скоростиглість, вивчена ще недостатньо, і ефект її залежить від багатьох чинників зовнішнього середовища.
Скоростиглість озимої м’якої пшениці. За останні 60 років вегетаційний період озимої пшениці в Україні помітно скоротився. Старі місцеві сорти півдня України і Краснодарського краю Російської Федерації дозрівають на 5 – 9 днів пізніше сучасних.
Серед світового сортименту озимої м’якої пшениці скоростиглі форми представлені головним чином західноєвропейськими екологічними групами, де тривалий час проводится спрямована селекція на скорочення довжини вегетаційного періоду. Серед скоростиглих сортів найбільшою стабільністю періоду сходи – колосіння виділяються зразки: Чорноземна 56, Донська напівкарликова (РФ), Artthur 6 (США), Heine VII (ФРН), 2626-117, 3165-9 (Болгарія), Нadmerslebener 1642/73 (ФРН), Hna Bai 672 (Китай).
Видатними роботами по створенню скоростиглих сортів озимої м’якої пшениці відомий Донський селекцентр Донського зонального НДІ сільського господарства. Тут створено шедевр сполучення скоростиглості і високої врожайності – сорт Донська напівкарликова, який отримано з вихідного матеріалу від схрещування скоростиглого сорту Русалка (Болгарія) з середньостиглим сортом місцевої селекції Северодонська. Донська напівкарликова виколошується на 6 – 9 днів раніше стандарту Ростовчанка, дозріває на 3 – 4 дня раніше і перевищує стандарт за врожайністю на 28%. Сорт посухостійкий, його мукомельні і хлібопекарські якості відповідають вимогам стандартів на сильні пшениці.
Поєднання в одному генотипі скоростиглості, врожайності і високої якості зерна можна досягнути простими і насичуючими схрещуваннями. Слабка зимостійкість – одна з причин повільного просування скоростиглих сортів озимої пшениці в більш північні райони, оскільки скоростиглість слабко корелює з зимостійкістю. Але селекціонерам вдається вдало поєднати ці дві ознаки. На нашу думку, в указаному вихідному матеріалі необхідно проводити спрямовані добори на потужність розвитку первинної кореневої системи, особливо в сортах з генами rth.
Якість зерна скоростиглих пшениць знаходиться в відповідній залежності від метеорологічних умов і генетичних особливостей сорту. Підвищений вміст білку в зерні виявлено в сортів м’якої пшениці з Угорщин, Румунії, Болгарії, Сербії, Японії, США, Італії , Китаю.
Основні вимоги, які пред’являються до сильних пшениць : вихід муки 1-го сорту (відсоток від розмолотого зерна), об’єм хліба з 100 г муки і його пористість. Істотне значення в попередньому визначенні технологічних особливостей зерна відіграють ознаки: крупність і скловидність зерна, седиментація, стійкість тіста до замісу. Сполученням високих технологічних особливостей характеризуються скоростиглі зразки США. Угорщини, Румунії, Болгарії
Все темы данного раздела:
СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР
курс лекцій для підготовки бакалаврів з спеціальності
„Селекція і генетика ”
Передмова.Сорт, гібрид – в умовах розвиненого сектору аграрної економіки став найбіль
ПШЕНИЦЯ
Пшениця відіграє провідну роль у світовому землеробстві, вона займає перше місце за площами посіву і валових зборах зерна. Пшеницю вирощують головним чином для виробництва муки, з я
Систематика і походження
Рід пшениці Triticum L., відноситься до сімейства м’ятликових – Роасеае Ваrnhart, або злакові - Gramineae Juss. Цей рід входить у трібу пшеницевидних Triticeae Dum. разо
Морфобіологічні особливості
Морфологія рослини пшениці типова для злака.Корінь мичкуватий. Відрізняють зародкові корені, колеоптильні і вузлові. Зародкові корені з’являються при проростанні насінини, к
Генетика
Дослідників цікавила головним чином генетика пшениці м’якої і твердої – найбільш важливих у господарському відношенні видів. Однак ці види, як вже вказувалося, мають складний геном, який скл
Спадкування морфологічних ознак пшениці
Ознака
Прояв ознаки
Особливості
домінантне
рецесивне
Завдання і напрямки селекції
Створення сорту пшениці з максимально можливим рівнем урожайності є кінцевою метою роботи кожного селекціонера. Ця ознака є головним критерієм ефективності будь-якої найбільш витонченої селекційної
Моделі сортів
Моделі (плани) сортів створюються в усіх селекційних установах у вигляді комплексу ознак і особливостей, якими б їх хотіли бачити селекціонери. Рівень урожайності залежить від чисельності ро
Мунітет
Стійкість до грибкових захворювань. Найбільшої шкоди зерновому господарству України наносять бура іржа, борошниста роса, кореневі гнилі, пилова і тверда сажка. Враження
Методика і техніка селекційного процесу
Штучне схрещування включає три основних операції: підготовку суцвіття до схрещування, кастрацію і запилення.
Кастрація – це видалення пиляків з квіток материнської рослини, а
Систематика і походження
Жито відноситься до сімейства Poaceae, тріби Triticeae, роду Secale L.
До цього часу у ботаніків немає єдиної думки відносно видового складу, філогенетичних зв’язків і походження жита. У 1
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Жито, як і всі зернові культури, має мичкувату кореневу систему, яка складається з трьох-шести зародкових (первинних) корінців, які утворюються при проростанні насінини,
Генетика
Успішна селекційна робота з житом в останні десятиліття виявилася можливою завдяки розширенню робіт з генетики і цитогенетики цієї культури, які проводяться в Російській Федерації,
Генетична мінливість жита за морфологічними ознаками
Оцінюючи мінливість за морфологічними, структурними ознаками, слід перш за все звернути увагу на зміни типу рослин, які зачіпляють цілий комплекс ознак. Такими є карликові форми
Селекція на потужність кореневої системи
Селекція досягнула видатних успіхів вдосконалення надземних частин рослини жита, але добір за потужністю кореневої системи лише починається. Розвиток кореневої системи залежить від структури
Селекція на імунітет до бурої і стеблової іржі
Захворювання бурою іржею зустрічається майже в усіх районах вирощування жита. Бура іржа вражає сходи і дорослі рослини з утворенням на листках і піхвах багато чисельних, безладно розміщених опуклих
Створення і характеристика донора імунітету до бурої і стеблової іржі - Кобра
Поглиблений пошук нових донорів імунітету до бурої і стеблової іржі, стійких до місцевих рас патогенна обумовив проведення ретельного генетичного аналізу на провокаційно-інфекційному фоні рослин з
Селекція на крупніcть зерна
Найбільш поширеним засобом штучного добору в злакових культур залишається сортування насіння за масою і об’ємом. Такий добір був основним у створенні місцевих сортів культурних рослин. У розвитку с
Ефективність добору на крупність насіння жита
Експериментальні роботи вивчення крупності зерна озимого жита започатковані в лабораторії селекції Українського науково-дослідного інституту землеробства в 1970 де проводилися по 1973 рр. і продовж
Вміст 5-алкілрезорцинолів у зерні жита
Зерно жита містить низку речовин, які пригнічують засвоюваність деяких складових частин білка, що знижує його поживні цінності. Зокрема, C.W.Wieringa (1967) в досліді з раціоном, який складався на
Хлібопекарські якості і вихідний матеріал для селекції
Головною ознакою, яка обумовлює технологічні особливості зерна жита, є ступінь його стійкості до проростання в колосі „на пні”. Дозрівання жита і його збирання інколи проходять в умовах підвищеної
Селекція
Добір з місцевих сортів і колекційного матеріалу. Добір залишається основним методом селекції. Багаторазовим масовим і сімейним доборами і різноманітними їх модифікаціями і комбінаціями ство
Завдання селекції гібридного жита
Селекція гібридного жита включає два етапа: визначення компонентів схрещування, що дають високий гетерозисний ефект по врожаю зерна; створення генетичної системи ЦЧС (стерильна материнська форма –
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка гібридизації.Селекційну роботу з житом значно утруднює необхідність ізоляції селектованого матеріалу, щоб запобігти запилення чужим пилком. Для повної гарантії від перезапи
Досягнення селекції
Після введення жита в культуру тривалий час вирощувалися місцеві сорти, які були продуктом народної селекції. Перший відомий сорт Муравйовка (Зюнгорка) був створений масовим добором з місцевого сем
Питання для самоконтролю
1. Яке походження культурного жита, які види жита виділені за сучасною систематикою ВІР?
2. Які особливості біології цвітіння жита?
3. Які чинники обумовлюють череззерницю?
Систематика і походження
Культурний ячмінь відноситься до виду ячмінь посівний – Hordeum sativum Jessen. Рід ячмінь - Hordeum L. належить до сімейства Poaceae. Крім культурного ячменю, відомо 26 – 34 (
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Морфологія рослини ячменю, разом з будовою квітки, типова для колосових злаків. Переважно висота рослини менша, ніж у пшениці, але стебло менш міцне, схильне д
Генетика
Диплоїдне число хромосом у ячменю дорівнює 14. Завдяки простому каріотипу, строгому самозапиленню і великому числу генів з явним фенотипічним проявом генетика ячименю добре вивчена. Більша частина
Завдання і напрямки селекції
Можна виділити загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різн
Вихідний матеріал
Колекція ВІР налічує біля 18 тис зразків ячменю. При селекції на високу врожайність широко використовуються кращі вітчизняні і іноземні сорти. Українські сорти ячменю часто сполучають високу врожай
Методи і деякі специфічні напрямки селекції
Переважаючим методом створення популяцій для добору в селекції ячменю залишається внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають достатньо складні родовідні, оскільки до схрещувань залуч
Методика і техніка селекційного процесу
Селекційний процес у ячменю не має істотних особливостей порівняно з іншими культурними злаками-самозапилювачами.
Техніка гібридизації. Подібна до техніки гібридизації пше
Досягнення селекції
В Україні селекцію ярого і озимого ячменю інтенсивно проводять у Селекційно-генетичному інституті (Одеса), Інституті рослинництва (Харків), Донецькому інституті агропромислового вир
Систематика і походження
Рід овес – Avena L. відноситься до сімейства Poaceae. Він об’єднує біля 70 видів, які складають поліплоїдний ряд: 2n = 14, 28 і 42.
Види вівса утворюють дві секції: Euaven
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Коренева система мичкувата, добре розвинена. Стебло – соломина з двома-чотирма вузолами і порожніми міжвузолами; за формою округле, неопушене,
Генетика
Овес відноситься до числа сільськогосподарських культур, які недостатньо вивчені генетично. Лише на початку 20-х років минулого століття були проведені роботи по визначенню чисел хр
Позначення геномів видів секції Euavena
Геном Латинська назва вида
Ср Ср A. clauda Dur., A. pilosa M.B.
CvCv A. ven
Завдання і напрямки селекції
В селекції вівса розрізнюють чотири основних напрямки: кормове зернове, харчове зернове, кормове укісне і на випас. У зв’язку з цим завдання селекції багатогранні. Загальні вимоги до сортів, що вир
Вихідний матеріал
Основне джерело вихідного матеріалу для селекції вівса – світова колекція ВІР (м. Санкт-Петербург) і ЦГРР (м. Харків), які включають величезне різноманіття культурних, смітньо-польових і диких зраз
Методи створення вихідного матеріалу дляселекції
В селекції вівса низка сучасних методів ще не одержала широкого застосування в Україні. Рідко використовуються складні схеми схрещувань, мутагенез, віддалена гібридизація. Практично
Методика і техніка селекційного процесу
Селекція вівса проводиться за схемою, що застосовується для рослин-самозапилювачів. З метою прискорення селекційного процесу використовують теплиці, особливо для вирощування гібридів ранніх поколін
КУКУРУДЗА
Кукурудза широко використовується на кормові, харчові цілі і як сировина для низки галузей промисловості. Зріле зерно кукурудзи містить 65 – 70% вуглеводів, 9 – 12% білку, 3 – 5% ол
Систематика і походження
Кукурудза – Zea mays L. відноситься до сімейства Poaceae, підтріби Tripsacіne C. Presl. (раніше Maydeae).
Підтріба Tripsacine включає віс
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата. Встановлені сортові відмінності за її потужністю.
Стебло прямостояче, висота його може варіювати у різних ф
Генетика
Кукурудза - дуже зручний об’єкт для генетичних досліджень, оскільки має порівняно невелике число хромосом (n = 10), добре розрізнюваних за довжиною, положенню центромери, наявності пуфів і т.д. Слі
Завдання і напрямки селекції
Селекція кукурудзи проводиться по багатьох напрямках з урахуванням конкретних умов вирощування і способів використання (на зерно, силос, зелений корм). Необхідно створювати гібриди, які різняться я
Вихідний матеріал
Колекція кукурудзи ВІР і ГЦРРУ, в якому зоосереджено світове різноманіття даної культури, нараховує більше 13 тис. зразків.
Цінним вихідним матеріалом для селекції кукурудзи є місцеві і се
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
До кінця Х1Х ст. головним методом селекційної роботи з кукурудзою був масовий добір. Основний його зміст полягав у доборі кращих рослин за ознаками початка, об’єднання насіння від них і посів від н
Методика і техніка селекційного процесу
Типи гібридів. При перекомбінації самозапилених ліній кукурудзи одержують різні типи гібридів. У схрещування включають інколи і сорти. Якщо позначити лінії літерами А, В, С і т.д.,
На фертильній основі
1-й рік - джерело фертильності В х А
2-й рік - (В х А) х А
3-й рік - (В х А2) х А
На третій рік роботи рослини гібрида (В х А2) х А перевіряють на з
На стерільній основі
1-й рік - Джерело ЦЧС (МС) х відновлювач фертильності В
2-й рік - (МС х В) х А
3-й рік - [(МС х В) х А] х А
4-й рік - [(МС х В) х А2] х А
5-й рік - [(
Досягнення селекції
В Україні селекцією кукурудзи займаються ? науково-дослідних установ, в тому числі Інститут кукурудзи (м. Дніпропетровськ), Селекційно-генетичний інститут (м. Одеса), Інститут рослинництва (м. Харк
Систематика і походження
Сорго відноситься до роду Sorghum Moench. Сімейства Poaceae і відрізняється великою різноманітністю форм.
Не існує єдиного погляду на класифікацію сорго. Найбільш розповсюджена класифікаці
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата і проникає глибоко в грунт Стебло висотою від 75 до 250 см і більше, різної товщини (1 – 25 см), з сухою, напівсухою і соковитою серц
Генетика
Всі культурні види сорго, включаючи і суданську траву, містять у соматичних клітинах 20 хромосом. Таким чином, види сорго утворюють поліплоїдний ряд з основним числом 5, що включают
F2SmsMs : 2SMsms : Smsms
Таким чином, співвідношення фертильних і стерильних рослин 3 : 1. Такі ж результати одержані при схрещуванні майло х гаолян.
Важливе значення доя селекції має вивчення закономірностей спад
Завдання і напрямки селекції
Основний напрямок селекції сорго – створення сортів і гібридів з високими і стабільними врожаями зерна (5 – 6 т/га) і зеленої маси на силос (25 – 50 т/га), а також з комплексом госп
Вихідний матеріал
У світовій колекції ВІР нараховується більше 11 тис. зразків – цінного вихідного матеріалу для селекції соргових культур за багатьома ознаками і особливостями. Виділені зразки скоро
Методи селекції
На початкових етапах селекції сорго використовували добір з колекційних і місцевих зразків. Так, методами індивідуального, індивідуально-сімейного і сімейно-групового добору була ст
Систематика і походженя
Гречка відноситься до сімейства гречаних – Polygonaceae Juss., до роду Fagopyrum Gaertn., який включає однорічні і багаторічні види. У виробництві основне значення має один вид – гречка культурна (
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Корінь стрижневий, гілчастий. Основна частина коріння міститься на глибині до 35 – 40 cм, але можливе їх проникнення і до 1 м. Гречка здатна утворювати стеблов
Генетика
Диплоїдні види гречки культурної і татарської мають 2n = 16. Тетраплоїдні сорти, одержані на основі F. esculentum, мають 4х = 32.
Незважаючи на однаковий набір хромосом (2n = 16), між дипл
Ознаки гречки з моногенним спадкуванням
Символи позначення генів
Генотип
Фенотип рослин
d(від determinant)
dd- гомозиготний р
Завдання і напрямки селекції
Виробництву потрібні сорти гречки скоростиглі і середньостиглі для весняного посіву, пізнього посіву (поукісні і пожнивні) і для зрошення. Застосування інтенсивних технологій диктує необхідність ст
Вихідний матеріал
Колекція гречки ГЦРР і ВІР з місцевих і селекційних сортів і зразків налічує більше 2000. Внутрішньовидове різноманіття гречки культурної налічує два підвида (vulgare і multifolium) і чотирьох екот
Методи селекції
На ранніх етапах селекції гречки використовували масовий добір, однак у теперішній час у роботі з цією культурою для створення вихідного матеріалу широко застосовують гібридизацію,
Досягнення селекції
Перші селекційні сорти Богородицька рання і Більшовик створив І.А. Пульман, який розпочав селекію гречки в кінці Х1Х сторіччя в Курській губернії. На бувшій Шатилівській дослідній станції з 1899 –
Систематика і походження
Просо – Panicum miliaceum L. відноситься до сімейства Poaceae, трібі просяних (Paniceae R. Br.), у якій нараховується біля 80 родів. Найбільшого поширення і розповсюдження набув рід Panicum L., яки
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Просо – однорічна рослина, Коренева система мичкувата, В глибину коріння може розповсюджуватися до 150 см, в бік – на 100 – 120 см. Основна маса коріння утворю
Генетика
Види рода Panicum L. представлені поліплоїдними рядами з основними числами 7, 9, 10. P. miliaceum L. відноситься до найбільш багаточисельного ряду з основним числом 9 (2n = 18, 36, 54 і 72) і є при
Завдання і напрямки селекції
Основний напрямок у селекції проса – створення сортів для виробництва крупи, які повинні мати високу врожайність – 4 – 5,5 т/га, мати вирівняне і крупне зерно з масою 1000 зерен 8 – 9 г і плівчасті
Вихідний матеріал
Світова колекція проса ГЦРР України і ВІР Росії включає біля 10000 зразків, що зібрані в, усіх районах земної кулі, де вирощується ця культура.
Колекція проса є основним дж
Методи створенн вихідного матеріалу для селекції
Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції – індивідуальний добір. У зв’язку з тим, що в зонах вирощування цієї культури були розповсюджені місцеві сорти в популяції, які відр
Досягнення селекції
Селекцією проса в Україні займаються чотири науково-дослідних установи, серед них Інститут землеробства (Чабани, Киево-Св’ятошинського району. Київської області), Інститут рослинництва (м.Харків),
Систематика і походження
Горох (рід Pisum L.) відноситься до сімейства бобові - Fabaceae Lindl. (Leguminosae Juss.), коліну вікові - Vicieae Bron. і нараховує за класифікацією, що запропонована Р.Х. Макашевою, всього два в
Морфобіологічні особливості
Корінь стрижневий, проникає в грунт до 1,5 м, бокові корені розміщені в основному в орному шарі грунту. На коренях в сімбіозі живуть азотфіксуючі бактерії з родини Rhisobium.
Стебло перева
Генетика
Горох посівний – один з найбільш улюблених генетичних об’єктів. Вивчення генетики цієї культури має давню історію і пов’язане ще з прівищем Т. Найта. Але фундаментальні роботи з генетики гороха бул
Завдання і напрямки селекції
У використанні гороха як польової культури розрізнюють три основних напрямки: продовольче, зернофуражне і укісне. В відповідності з цим виділяють і три самостійних напрямки селекції. З урахуванням
Вихідний матеріал
Успіх селекційної роботи в більшості визначається тим вихідним матеріалом, з яким працює селекціонер. Для більшої ефективності селекції необхідно в максимальній мірі використовувати
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Гібридизація. В минулому в селекції гороху для створення вихідного матеріалу широко застосовували аналітичні методи, тобто добори з місцевих популяцій і сортів народної селекції. В
Методика і техніка селекційного процесу
Гібридизацію гороху проводять наступним чином. Для кастрації вибирають добре розвинуту рослину з нерозкритими бутонами. В такого бутона відгинають парус і крильця, захоплюють пінцетом киль за спинк
Шкала оцінки ураження гороха темно- і блідо-плямистим аскохітозом
Ураження
Оцінка за шестибальною шкалою
Імунологічна
характеристика
сорта
бал
листки, стебла,% розвитку
Досягнення селекції
В Україні свідома селекція гороха почала розвиватися значно пізніше, ніж у Західній Європі. У теперішній час селекцію гороха проводять в Луганському інституті агропромислового вироб
КВАСОЛЯ
Квасоля належить до сімейства Fabaceae, роду Phaseolus L., який включає 200 видів, з яких біля 20 вирощуються, решта дикорослі. Дикі види цього роду ростуть в тропічному поясі, а культурні форми мо
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Квасоля звичайна – трав’яниста рослина, Більшість вирощуваних форм - однорічні кущові, зустрічаються дво- і навіть багаторічні виткі або сланкі
Генетика
Всі форми квасолі звичайної диплоїдні (2n = 22). Генетика цієї культури вивчена вкарай слабо. Нема ймовірної інформації про закономірності спадкування як якісних, так і кількісних ознак. Лише в окр
Завдання і напрямки селекції. Вихідний матеріал
Основні напрямки селекції квасолі – створення сортів з підвищеною симбіотичною активністю і насіневою продуктивністю, з коротким вегетаційним періодом (70 – 90 днів), з стійкістю до понижених темпе
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Найбільше значення в селекції квасолі мають індивідуальний і масовий добір з популяцій, які одержані в результаті спонтанної гібридизації, внутрішньовидової і віддаленої гібридизаці
Досягнення селекції
Селекцією квасолі займалися в різних наукових установах. Створено багато цінних сортів зернового і овочевого спрямування. В останні роки селекційна робота з квасолею істотно ослаблена.
В У
СОЧЕВИЦЯ
Сочевиця відноситься до сімейства Fabaceae. Рід сочевиця Lens (Tourn.) Adans включає п’ять видів, з яких лише один культурний – L. esculenta Moench. Диких родичів в природі в нього
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Сочевиця – однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, довжиною до 1 м, з великою кількістюбокових коренів. Клубеньки розгалуджені, розмі
Генетика
Форми і сорти сочевиці L. esculenta не розрізняються ні за числом хромосом, ні за морфологією. Всі вони мають 14 (2n) одноманітних хромосом. У диких видів їх стільки ж. Схрещування
Завдання і напрямки селекції
Головний недолік усіх сортів сочевиці - зміни забарвлення зерна в процесі збеігання і при варінні від типового для даного сорту до буро-коричневого.
На Петрівській селекцій
Вихідний матеріал
Селекційна робота проводилася в зоні вирощування експортної тарілочної сочевиці. Вихідним матеріалом використовували природні популяції і місцеві сорти. На першому етапі застосовува
Методи створення вихідного матеріалку для селекції
Гібридизація. Внутрішньовидова гібридизація – головний метод створення вихідного матеріалу для селекції сочевиці. В залежності від поставленого завдання застосовують парні і складн
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка схрещування. Схрещувати сочевицю технічно досить важко, оскільки вона низькоросла і має дуже дрібні і ніжні бутони, які чутливі до механічних ушкоджень.
Систематика і походження
Рід Lupinus (Tourn.) L. належить до сімейства Fabaceae і включає декілька сотень однорічних, зимуючих і багаторічних видів, які представлені травами, напівкущами і кущами. Виділяють
Види Східної півкулі 2n Види Західної півкулі 2n
L. angustifolius (вузьколистий) 40 L. subcarnosus Hook. (гілчастий) 36
L. opsiantus Atab. Et Maiss. L. poluphyllus Lindl.
(пізньоквітуючий) 40 (багаторічний) 48
L. albus
Морфобіологічні особливості
Люпин білий. Трав’яниста одлнорічна рослина. Стебло висотою до1,5 м, міцне, з переважним гілкуванням у верхній частині. Листя крупне, з сімома-дев’ятьома листочками видожено-опукло
Генетика
Незважаючи на значне число робіт, які присв’ячені вивчення характеру спадкування окремих ознак, створені види люпину ще відносно мало вивчені з генетичної точки зору. Особливо це ст
Завдання і напрямки селекції
Селекційна робота з люпином проводилася менш інтенсивно, ніж з іншими культурами. В зв’язку з цим перед селекціонерами стоїть низка специфічних завдань, які визначаються як іологічними особливостям
Вихідний матеріал
Люпин (особливо жовтий і вузьколистий) – порівняно молода культурна рослина. Багато її сортів були створені на основі природніх і штучних мутацій. Їх роль істотна до цього часу. В зв’язку з цим з м
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Способи створення популяцій.В селекції люпину застосовують різноманітні методи створення вихідного матеріалу для селекції. Найбільш високі можливості при створенні популяцій для до
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка гібридизації. Використання природньої гібридизації при внутрішньовидових схрещуваннях можливо в селекції видів, які схильні до перехресного запилення (наприклад, люпину жов
Досягнення селекції
Перші кормові сорти люпину жовтого (Зенгбуш штамм 8 і Зенгбуш штамм 80), вузьколистого (Зенгбуш штам 411) були створені на початку 30-х років у Німеччині селекціонером Р. Зенгбушем. Їх основу склад
Систематика і походження
Соя відноситьс до сімейства Fabacea, роду соя –Glycine L., виду соя звичайна – G. soja (L.) Sieb. Et Zucc. ( G. hispida Max.).
Рід Glycine поділяється, за Н.І. Корсаковим, на три підрода у
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Соя – трав’яниста рослина, всі вирощувані форми однорічні кущові. Коренева система стрижнева. У верхній частині її в шарі грунту 0 – 10 см і в радіусі 6 – 10 с
Генетика
Всі форми і підвидів sp. Glycine soja диплоїдні (2n = 40). Однак для роду Glycine основним числом хромосом можливо вважати 10, оскільки у sp. G. javanica (соя яванська) subgen. Glycine 2n = 20.
Спадкування ознак сої
Ознака
домінантне
рецесивне
Маркерні ознаки
Волоть
Багатоквіткова
Малоквіткова
Завдання і напрямки селекції
Традиційні напрямки селекції сої: на врожайність, скоростиглість, стійкість до вилягання, хвороб, шкідників, вмістом олії і білку в зерні. В останні роки визначився новий напрямок – на підвищену аз
Вихідний матеріал
Більшість селекційних сортів сої в Україні відноситься до маньчжурському підвиду. Їм притаманна слабка або середня реакція на зміну довжини дня, порівняно високе прикріполення нижніх бобів, стійкіс
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Нові форми сої створюють з використанням внутрішньовидової і віддаленої гібридизації, гетерозису, мутагенезу і поліплоїдії.
Внутрішньовидова гібридизація. Це основний мето
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка схрещування. Квітка сої дуже дрібна і ніжна, запилення відбувається при повністю закритому віночку, тому гібридизація її технічно досить важка. Схрещування краще проводити
Досягнення селекції
Селекція сої в Україні започаткована в 19 р. Кращі сорти створені А.К Лещенко, Січкарем , В.Г. Михайловим, відповідно, на Кіровоградській дослідній станції, Селекційно-генетичному Інституті, Інстит
КОРМОВІ БОБИ
Кормові боби вирощують як харчову і кормову культуру. Зерно бобів містить 26 – 35% білка і до 1,5% олії. За перетравністю білка тваринами (87%) боби займають друге місце після сої. Сума десяти неза
Систематика і походження
Кормові боби відносяться до сімейства Fabaceae, роду Faba Medik., який представлений двома видами6 боби Плінія (F. pliniana Trabut.) і боби кінські (F. bona Medik.). Боби Плінія не мають практичног
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Кормові боби – однорічна трав’яниста рослина. Коренева система добре розвинута, окремі корені проникають на глибину до 1,5 м. Тому боби погано ростуть на грунта
Генетика
Всі форми виду Faba bona диплоїдні (2n = 14). Генетично боби кормові вивчені недостатньо в зв’язку з тим, що число зерен на рослині невелике в вивести числові співвідношення при розщепленні через н
Завдання і напрямки селекції
Комерційні сорти кормових бобів не повністю задовольняють висунуті до них вимоги по врожайності, скоростиглості, якості продукції. Тому завдання селекції полягає в створенні нових зернофуражних сор
Вихідний матеріал
Результати селекційної роботи в значній мірі залежать від наявності вихідного матеріалу. В цьому відношенні безумовну цінність представляють вже створені сорти, а також місцеві сорти-популяції. Всі
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Методика селекційної роботивизначається біологічними особливостями кормових бобів. Оскільки боби – факультативний перехресник (ступінь перехресного запилення в залежності від умов
СОНЯШНИК
Соняшник – основна олійна культура в Україні: в загальному виробництві рослинних олій на нього доводиться біля 75%. Високобілкові відходи (жом, шрот, подрібнені кошики) використовуються як корм. Це
Систематика і походження
Cоняшник відноситься до сімейства айстрових - Asteraceae L. (складноквіткові - Compositae L.), поліморфного роду Heliantus. У різних класифікаціях до цього роду відносили від 50 до 264 видів.
Морфобіологічні особливості
Вирощувані польові форми соняшнику представлені однорічними рослинами.
Морфологічні ознаки. Коренева система стрижнева, проникає в грунт на глибину до 3 м і більше, що обу
Генетика
Рід Heliantus представлений поліплоїдним рядом з основним числом хромосом х = 17. Існують диплоїдні (2n = 34), тетраплоїдні (2n = 68) і гексаплоїдні (2n = 102) види. Деякі підвиди соняшнику
Завдання і напрямки селекції
Селекцію соняшника проводять більш ніж за 30 ознаками. В залежності від зони вирощування, вимоги до сорту або гібриду, можуть уточнюватися, але виділено низку ознак і особливостей, які необхідні дл
Вихідний матеріал
В селкції соняшника використовують місцеві, старі і сучасні селекційні сорти; зразки, сорти лінії і гібриди закордонної селекції; дикі види. В залежності від завдань і методів створення вихідного м
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Внутрішньовидова гібридизація. Завезені в Російську імперію популяції культурного соняшнику зформувалися в місцеві сорти-популяції в різних грунтово-кліматичних умовах під впливом
Досягнення селекції
Видатні успіхи селекціонерів (В.С Пустовойта, Л.А. Жданова, В.І. Щербини, К.І. Прохорова, Г.В. Пустовойт і ін.), які створили високоолійні сорти-популяції, перебудували няшника. Ці сорти-популяції
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. В тропічних країнах рицина – багаторічна рослина (кущ або дерево висотою до 10 м, яке живе 8 – 15 років), у помірному кліматі – однорічна, яка гине осінню від
Генетика
Багато дослідників вважають, що за походженням рицина (2n = 20) є вторинним збалансованим автополіплоїдом, оскільки у багатьох форм у метафазі другого поділу мейозу спостерігається вторинна кон’юга
Завдання і нпрямки селекції
Головний напрямок в селекції рицини – створення високоврожайних сортів з високим вмістом технічної олії в зерні. Необхідні сорти з коробочками, які не розтріскуються, придатні до однофазного комбай
Вихідний матеріал
В колекції ВІР нараховується більше 1200 зразків рицини. Найбільшого значення для селекції набули звичайний, персидський і китайський підвиди. Звичайний підвид відрізняється крупнозерністю, нерозтр
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Рицина – роздільностатева перехреснозапилювана рослина. Тому основним методом створення вихідного матеріалу для селекції був багаторазовий сімейно-груповий, індивідуально-сі
Досягнення селекції
Перший сорт рицини з розтрікуваними коробочками Ташкентська 351 був створений на Середньоазіатській дослідній станції ВІР сумісно з Ташкентським державним університетом у 1926 р. Для умов Північног
ЛЬОН-ДОВГУНЕЦЬ
Льон-довгунець – прядильна культура. З його волокна в чистому вигляді або в сполученні з синтетичним виготовляють різноманітні тканини – від грубого брезента до найтоншого батіста. Льняне волокно м
Морфобіологічні особливості
Льон-довгунець – однорічна рослина висотою 70 – 125 см. Корінь стрижневий, глибиною до 1 м, з великим числом дрібних розгалуджень у верхніх шарах грунту. Стебло тонке, циліндричне, в густому посіві
Генетика
Льон культурний у диплоїдному наборі має 30 хромосом. Вважається, що це природній тетраплоїд, оскільки хромосоми льону дуже дрібні, каріотип його вивчений мало.
Найбільш помітна маркерна о
Завдання селекції
Селекцію льону-довгунця проводять на врожайність волокна і його якість. Але ці інтегральні показники пов’язані з багатьома іншими, які їх визначають і краще піддаються визначенню. До числа показник
Вихідний матеріал
Колекція ВІР нараховує понад 5000 зразків льону. Серед них понад 1500 форм довгунця.
Селекція льону-довгунця починалася з доборів серед сортів народної селекції – кряжів. Кращі їхні особли
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Гібридизація. Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції льону-довгунця – внутрішньовидова гібридизація з наступним індивідуальним добором з гібридних поколінь. Вико
Методика і техніка селекційного процесу
Селекційні посіви. Схема селекційного процесу, техніка посіву розсадників і сортовипробувань у льону-довгунця передбачає такі особливості цієї культури, як малий коефіцієнт розмнож
КОНОПЛІ
Коноплі – переважно прядильна культура. Конопляне волокно – пенька завдяки міцності і стійкості до гноїння використовується сировиною для виробництва канатів, шнурів, шпагату, верьовок, риболовецьк
Систематика і походження
Коноплі належать до виду Cannabis sativa L. сімейства конопляні – Cannabaceae Endi. Деякі систематики виділяють також вид C. indica Lam. C. sativa має дві різновидності: культурну (var. culta) і ди
Морфобіологічні особливості
Конопля – однорічна дводомна рослина (відома однодомна конопля і конопля з двостатевими квітками). Жіночі рослини називаються матерка, чоловічі – плоскінь (мал. 41, стор. 391). В густому посіві рос
Генетика
Диплоїдний набір хромосом коноплі дорівнює 20: дев’ять пар - аутосоми, одна – статеві хромосоми. У жіночих особин (матерки) статеві хромосоми представлені двома Х-хромосомами, які дещо крупніші аут
Завдання селекції
Крім вимог, які висуваються до сортів будь-якої сільськогосподарської культури (висока і достатньо стабільна врожайність, технологічність, висока якість продукції), в селекції конопель висуваються
Вихідний матеріал
Цінним вихідним матеріалом коноплі, з якого розпочалася свідома селекційна робота, використані сорти селянської селекції з традиційних районів вирощування. Вони одержали, за аналогією з льоном, наз
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Аналітична селекція і акліматизація. Ці методи використання вихідного матеріалу до цього часу мають велике значення в селкції коноплі. Вихідним матеріалом використано кряжі (сорти
Методика і техніка селекційного процесу
Розсадники. Селекційний процес має особливості, які пов’язані з перехресним запиленням і дводомністю її рослин. Вирощування нащадків елітних рослин в селекційних розсадниках першог
КАРТОПЛЯ
Картопля – надзвичайно важлива продовольча, технічна і кормова культура. Завдяки гарним смаковим якостям і високій поживній якості вона стала другим після хліба продуктом харчування в багатьох краї
Систематика і походження
Картопля відноситься до сімейства пасльнові – Solanaceae L., роду Solanum L., входить у секцію Tuberarium (Dun.) Buk., яка характеризується утворенням клубенів.
Батьківщина картоплі – Півд
Генетика
Види картоплі утворюють безперервний поліплоїдний ряд, основне число якого (х) дорівнює 12. Поліплоїдний ряд клубненосних видів картоплі вперше був встановлений у 1929 р. В.А. Рибіним; включ
Завдання і напрямки селекції
Існуючі сорти картоплі не повністю задовольняють вимоги, що до них висуваються. Особливу турботу викликають нестабільність урожайності і її зниження під впливом несприятливих зовнішніх умов, а тако
Вихідний матеріал
Сорти української і іноземної селекції, створені на основі виду S. tuberosum, мають низку позитивних ознак (висока врожайність і крохмальність, гарні смакові якості), але вони нестійкі до небезпечн
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Це основний метод створення вихідного матеріалу картоплі. На ранніх етапах селекційного процесу проводять негативний добір сіянців (F1), на більш пізніх – позитивний фндивід
Технологія селекційного процесу
Техніка схрещування і одержання насіння. Найбільший відсоток утворення насіння дають схрещування при рясній кількості пилку, який необхідно по можливості заготувати перед запилення
Методи оцінки селекційного матеріалу
Велике значення для селекції картоплі має оцінка стійкості гібридного матеріалу до хвороб, шкідників, екстремальних умов середовища, а також якості її клубенів.
Оцінка стійкості до
ЦУКРОВИЙ І КОРМОВИЙ БУРЯК
Цукровий буряк має велике народногосподарське значення. Ця культура в Україні і країнах помірного поясу, переважно Північної півкулі, - основне джерело цукру, який відіграє важливу роль у харчуванн
Систематика і походження
Цукровий і кормовий буряк відносяться до сімейства мареві – Chenopodiaceae Less. Рід Beta L. представлений багаторічними, дворічними і однорічними видами.
Грунтуючись на досл
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки і біологічні особливості. Буряк у звичайних уовах характеризується двохрічним циклом розвитку. Протягом першого року життя буряк розвиває корнеплід (потовщений
Завдання і напрямки селекції
Основне завдання селекції цукрового буряка – створення одноросткових сортів і гібридів, які забезпечують найбільший вихід цукру з одиниці площі при високій якості сировини і найменших витратах прац
Вихідний матеріал
Використання сучасного потенціала культурних форм. Історія селекції цукрового буряка нараховує біля 200 років. Зразки багаторосткового буряка, особливо перших дослідно-селекційних
Способи створення популяцій
Гібридизація. В Україні з 1936-37 рр. для створення вихідного матеріалу почали широко застосовувати міжсортову гібридизацію. Для цього використовують сорти переважно різного еколог
Методи добору
Масовий добір. У минулому мав надзвичайно важливе значення, тривалий час був основним методом селекції даної культури. Масовим добором створений сучасний цукровий буряк. У теперішн
Селекція на гетерозис
Виконання програм селекції буряка на гетерозис відбувається на диплоїдному, триплоїдному і тетраплоїдному рівнях. Переконливих доказів переваг будь якого одного шляху поки що не отримано, тому селе
Добір за специфічними ознаками
Одноростковість. Необхідність вирощування буряка без витрат ручної праці обумовила обов’язкове введення ознаки одноростковості в усі сорти і гібриди. В Україні вихідним матеріалом
Методика і техніка селекційного процесу
Дворічний цикл розвитку буряка визначає специфіку схеми селекції цієї культури, збільшуючи вдвічі строк створення сорту і гібриду. Характерна особливість селекції буряка – її безперервність. Гетеро
Особливості селекції кормового буряка
Незважаючи на більш раннє становлення кормового буряка як культурної рослини, порівняно з цукровим буряком його селекційне вдосконалення проводиться менше. Виділення згідно наведеній вище системати
Досягнення селекції
Селекцію цукрового буряка в Україні проводять в Інституті цукрового буряка, який має широку мережу дослідно-селекційних станцій. Створена низка високоврожайних сортів і гібридів.
Видатним
Систематика і походження
Рід Vicia L. Відноситься до сімейства Fabaceae Lindl., підсімейства метеликових – Papilionatae Taub. У природі відомо біля 150 видів цього поліморфного роду, але в культурі вик
Морфологічні особливості
Морфологічні ознаки. Вика яра – однорічна трав’яниста рослина з тонким, в різній мірі полеглим стеблом. Висота його змінюється від 60 – 70 до 150 – 200 см в залежності від сортових
Генетика
В диплоїдному наборі вики ярої 12 хромосом. Каріотип цього виду достатньо вивчений І.Н. Свєшніковою. Нею ж зроблена спроба генетичного аналізу забарвлення квіток і малюнка зерен, а також успадкуван
Завдвння і напрямки селекції
Незважаючи на досягнуті успіхи в селкції вики ярої, вирощувані сорти характеризуються низкою істотних недоліків: відносно низькою продуктивністю (особливо насіневою), пізньостиглістю, слабкою стійк
Вихідний матеріал
Основні джерела вихідного матеріалу для селекції вики ярої – це місцеві популяції і сорти, що створені з них, і, безумовно, колекція ВІР і ГЦРР, які містять більше 1500 сортозразків даної культури.
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір з місцевих і селекційних зразків. Величезне популяційне різноманіття місцевих форм ярої вики в Україні надовго визначило цей метод як основний при селекції нових сортів. Біль
Методика і техніка селекційного процесу
Для гібридизації використовують нижні бутони, чашелистики яких на 1 – 2 мм вище віночка. Техніка видалення пиляків полягає в наступному. Складні пелюстки паруса відгинають пінцетом і зажимають вели
Досягнення селекції
В Європі селекція віки ярої розпочата порівняно недавно. На початку ХХ ст.у Швеції були створені перші селекційні сорти: Сфальофська солодка і Сфальофська сіронасінева.
В Україні селекція
Генетика
Для порівняльної характеристики каріотипа деяких видів роду Brassica використоували пахітенний аналіз. На основі числа і розміщення вузлитків у хромосомі можна зробити висновок про історію в
Завдання і напрямки селекції
Селекцію ріпаку проводять по трьох основних напрямках: створення високоолійних сортів харчового використання, технічного використання, на зелений корм. Низка ознак, за якими проводять добір, загаль
Вихідний матеріал
Найбільш важливе джерело вихідного матеріалу для селекції ріпаку – світова колекція ВІР і ЦГРР України, в яких знаходиться понад 500 зразків ріпаку і 220 – сурепиці. При селекції на урожайність слі
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір з місцевих і закордонних зразків і популяцій. Такий метод використання вихідного матеріалу для селекції рапса був переважаючим в Україні до 1975 р. Найбіль часто застосовують
БАГАТОРІЧНІ КОРМОВІ ТРАВИ
Багаторічні кормові трави, що включають в основному види сімейства бобові (конюшина, люцерна, лядвенець, буркун, еспарцет і ін.) і м’ятликові (тимофіївка, костриця, житняк), ростуть на природніх сі
Систематика і походження
Люцерна (Medicago L.) – рід з порядку бобово-квіткових – Leguminales, або Fabales, сімейства Fabaceae. Відноситься до триби конюшинових – Trifoliaceae Bronn.
Завдання і напрямки селекції
Загальне завдання для всіх зон вирощування люцерни – створення сортів інтенсивного типу, які характеризуються високою чутливістю до зрошення і добрив, стійких до несприятливих кліматичних умов, хво
Систематика і ботанічний опис
Конюшина (Trifolium L.) – рід з сімейства Fabaceae. Включає більше 300 видів, що розповсюджені в дикорослому стані на чотирьох континентах (крім Австралії). На території України росту
Завдання і напрямки селекції
Загальне завдання селекції конюшини в усіх зонах - створення високоврожайних сортів інтенсивного типу з підвищеною зимостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників, пристосованих до специфічних умов
Загальні відомості
Багаторічні трави сімейства м’ятликових мають дуже важливе значення в кормовиробництві, оскільки вони використовуються в чистому вигляді і в суміші з бобовими травами на великих площах для покращен
Завдання і напрямки селекції
В залежностиі від виду трав, району вирощування і напрямку використання завдання селекції можуть бути різними. Але існують і загальні, до числа яких входять урожайність і більш рівномірний розподіл
Вихідний матеріал для селекції бобових і злакових трав
Основним вихідним матеріалом для селекції багаторічних трав використовуються селекційні і місцеві сорти, а також дикорослі популяції. Оскільки місцеві сорти трав зформувалися під впливом тривалого
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Штучний добір з природніх популяцій тривалий час був основним методом створення сортів багаторічних трав. Поряд з цим він і тепер залишається необхідним прийомом при створен
Оцінка селекційного матеріалу
Специфіка оцінки селекційного матеріалу і сортів багаторічних трав порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами полягає в тому, що вона проводиться при двох способах посіву: при індивідуаль
Досягнення селекції
В Україні в польвому, лучному і пасовищному травосіянні на кормові цілі вирощується більше 70 різноманітних культур; з них більше 30 злакових і більше 20 бобових культур.
У Державному реєс
Новости и инфо для студентов