СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

„Селекція і генетика ” Передмова.Сорт, гібрид – в умовах розвиненого сектору аграрної економіки став… На сучасному етапі селекція не обмежується застосуванням відомих класичних методів створення вихідного матеріалу –…

ПШЕНИЦЯ

Пшениця відіграє провідну роль у світовому землеробстві, вона займає перше місце за площами посіву і валових зборах зерна. Пшеницю вирощують… Пшениця – основна хлібна культура для більшості країн світу – широко поширена… Наступне збільшення виробництва зерна пшениці буде відбуватися за рахунок підвищення її врожайності, головним чином…

Систематика і походження

По числу хромосом у соматичних клітинах всі види пшениці діляться на три групи – 42-, 28- і 14- хромосомні, а за такою важливою господарською… Філогенія роду Triticum детально досліджена з застосуванням різноманітних… На думку Дорофєєва з співавторами в доісторичні часи в природі існували дикі види однозернянок секції urartu і…

Морфобіологічні особливості

Рослина отримує воду і мінеральні речовини лише за рахунок первинної кореневої системи. Підземні зближені вузли являють собою зону кущення, або, як… Стебло складається з міжвузолів і вузлів, порожнисте, але може бути і… Суцвіття – складний колос. Воно складається з колосового стрижня і колосків, що містяться на його уступах. Кожен…

Генетика

Гексаплоїдна природа пшениці м’якої дає змогу їй зберігати достатньо високу життєздатність у моносомному і навіть нуллісомному стані (знову ж таки в… Перша моносомна (а потім і нуллісомна) серія ліній була створена амриканським… Встановити належність лосуса до відповідної пари хромосом можна схрещуванням форми з відповідним алелем в цьому локусі…

Спадкування морфологічних ознак пшениці

колеоптиля Антоціанове Зелене - стебла „ „ - колоса Червоне Біле -

Завдання і напрямки селекції

У сучасних сортів досягнутий високий рівень потенційної врожайності, і селекція на цю особливість пов’язується з створенням високоінтенсивних… Важливе значення в Україні надається селекції на відповідну тривалість… У відповідності з переважаючими в конкретній зоні несприятливими чинниками зимостійкість пов’язують з стійкістю до…

Моделі сортів

Перехід ассимілятів у зерно залежить від атракції колоса. Для наливу зерна використовуються як свіжі продукти фотосинтезу, так і метаболіти, які… Таким чином, в основу моделей сортів пшениці на врожайність повинні бути… З завданням забезпечити найкращі умови для фотосинтетичної діяльності посіву пов’язані різноманітні моделі листових…

Вихідний матеріал

Селекція на збільшення врожайності є найбільш важким завданням, що пов’язано з незвичайною складністю, комплексністю цієї ознаки. Селекціонеру… Продуктивність рослини і урожай сорту пшениці. На кожну рослину пшениці, яка… Для виконання першої вимоги рослини пшениці повинні мати такі важливі ознаки, як комплексна стійкість до хвороб і…

Мунітет

В кожній селекційній прогармі створення хворобостійких сортів – найбільш важлива проблема. Основні напрямки цієї роботи визначаються теоретичними… 1. Систематичне, видове і внутрішньовидове різноманіття форм рослини-хазяїна… 2. Внутрішньовидова диференціація і спеціалізація патогенна.

Методика і техніка селекційного процесу

Кастрація – це видалення пиляків з квіток материнської рослини, а запилення – нанесення пилку батьківських рослин на приймочку маточки кастрованих… Каструвати квітки необхідно в той час, коли пиляки ще не дозріли, але вже… У пшениці запліднення може відбуватися ще до виходу колоса з піхви листа. Коли з’являються перші вустюки з піхви листа…

ЖИТО

 

Жито – друга після пшениці хлібна культура в Україні. Житній хліб висококалорійний і має відмінні смакові якості. Зерно жита містить повноцінні, багаті на незамінні амінокислоти (особливо на лізин) білки і вітаміни А, С, Е і групи В. Воно використовується на кормові цілі для худоби як високолізинова добавка до комбікормів.

В Поліссі і Лісостепу України, жито перевищує озиму пшеницю по зимостійкості і стійкості до несприятливих погодних умов. За даними Державного сортовипробування в північних областях урожайність жита порівняно з пшеницею вище на 50 – 60%.

Завдяки своїм біологічним особливостям жито здатне рости на різноманітних за родючістю грунтах і перевищує по врожайності інші зернові культури при вирощуванні на малопродуктивних піщаних грунтах. В Україні вирощують виключно озиме жито.

Селекціонери досягнули істотних успіхів у створенні високоврожайних сортів диплоїдного і тетраплоїдного жита. Але рівень досягнутих успіхів у селекційній роботі ще не повністю відповідає вимогам сільськогосподарського виробництва. Необхідні зимостійкі сорти, які мають високий потенціал урожайності, позитивно реагують на підвищені дози добрив, стійкі до вилягання, шкодочинних хвороб і шкідників, з високими технологічними особливостями зерна.

Для створення якісно нових сортів в Україні селекціонери мають багатий вихідний матеріал з світової колекції Центру генетичних ресурсів України (м. Харків, Московський проспект, 142) і Всеросійського Інституту Рослинництва (м. Санкт-Петербург, Центр, Герцена, 44, ВІР). Колекція поповнюється новітнім сортиментом селекційних сортів з різних країн, місцевими сортами з різних агрокліматичних зон, зразками смітньо-польового жита і дикорослих видів. Світова колекція включає всю багатоманітність ботанічних видів, різновидностей і форм, а також генетичний фонд сортозразків, які необхідні для вирішення проблем селекції.

До колекції включені перші донори домінанантної короткостеблості, а також імунітету до борошнистої роси і бурої іржі, створені шляхом інтрогресії генів імунітету від диких видів у культурне короткостебле жито. Велика робоча генетична колекція ліній жита створена в лабораторії селекції жита Інституту рослинництва (м. Харків, Московський проспект, 142), на Носівській селекційній дослідній станції (Чернігівська обл., Носівський р-н., с. Дослідне): зокрема - три донора домінантної короткостеблості (Гном 1, Гном 2, Гном 3), донорів крупності зерна (ВПК, ВПК Hl), донорів імунітету до борошнистої роси (Імунер 76, Імунер 76/97), бурої і стеблової іржі (Кобра), рецесивних донорів еректофільності, безлігульності і безвосковидності листаі ін.

В зерні жита і пшениці міститься майже однакова кількість поживних речовин. Однак за харчовою і фізіологічною цінністю зерно жита і житній хліб мають багато переваг порівняно з зерном пшениці і хлібом з нього.

За багаторічними даними біохімічної лабораторії ВІР і літературними джерелами, середня кількість білку в зерні жита коливається в межах 8,0 – 18,7%, крохмалю – 51,8 – 69,0 і олії – 1,6 – 2,6%, а в зерні пшениці відповідно 8,9 – 22,7, 66,8 – 69,3 і 1,9 – 3,2%. Але жито перевищує пшеницю за вмістом у білку багатьох амінокислот: лізину на 39%, аргініну на 44, валіну на 11, треоніну на 17%, поступаючись за кількістю гістидину, триозіну, триптофану.

В зв’язку з підвищеним вмістом лімітуючої амінокислоти – лізину – біологічна цінність білку жита вища, ніж пшениці. Порівняно з поживністю білків материнського молока поживність білків зерна жита становить 83%, а пшениці - лише 41%.

Зерно жита містить багато біологічно активних речовин. За вмістом вітамінів В₂ і Е воно істотно перевищує зерно пшениці.

Велика цінність озимого жита як кормової рослини, що дає ранній високоякісний зелений корм. Зелена маса жита успішно використовується для приготування сінної муки і раннього силосу. За коромовою цінністю жито не поступається кращим однорічним і багаторічним злаковим травам.

Велике значення жита визначається його здатністю утворювати високі врожаї при менш сприятливих для інших зернових культур грунтово-кліматичними умовах. Жито висівають майже в усіх агрокліматичних зонах. На півночі європейської частини посіви жита досягають 69⁰, а в Сибіру – 64⁰ п.ш., в гірських умовах Закавказзя і Середньої Азії зустрічаються на висоті 2 – 3 тис. м і більше над рівнем моря. Географічне розміщення районів вирощування жита визначається його біологічними особливостями – витривалістю до несприятливих умов середовища. Цінні особливості жита, що дали змогу просунути її вирощування далеко на північ і високо в гори, - здатність проростати при мінімальній (0 – 2⁰С) температурі, витримувати сильні (до -32⁰С) морози зимою, утворювати повноцінне зерно при понижених температурах.

Найбільші площі посіву озимого жита в Чернігівській (100 – 150 тис. га), Житомирській (80 – 120 тис. га) і Київській (до 100 тис. га). Значні площі жита висівають в Західних, а також у Сумській і Харківській областях. Всього в Україні площі зайняті під житом коливаються по роках від 700 до 900 тис. га. Середня врожайність озимого жита в Україні становить всього1,7 т/га.

Передовий виробничий досвід і результати науково-дослідних установ показують, що озиме жито потенційно високоврожайна культура. За даними сортодільниць, у порівняльних умовах на однаковому агрофоні середня врожайність озимого жита вище врожайності озимої пшениці. На Васильківській сортодільниці Київської області у 1998 р. одержана врожайність озимого жита Боротьба 9,28 т/га, а на Приєкульській сортодільниці в Литві в 1991 р – 9,90 т/га. Рекордний урожай зерна озимого жита, який відомий автору, це 11,8 т/га в інституті рослинництва м. Кромержіж, Чехія.

Наведені приклади свідчать про величезні можливості підвищення врожайності жита. У передових господарствах з високою культурою землеробства врожайність жита в 2 – 4 рази перевищує середню по країні. Головною причиною низької врожайності озимого жита в виробничих умовах є порушення технології вирощування і недооцінка можливостей сучасних сортів.

Потреби населення України в житньому хлібі задовольняються всього лише на 6,20%. У теперішній час на одного жителя України припадає лише 22 кг зерна або близько 18 кг печеного хліба на рік. Згідно даних інституту харчування, в раціоні людини житній хліб повинен становити більше 50% від загальної потреби в цьому продукті. Нинішня структура посівних площ і валового виробництва зерна жита в державі викликає серйозну стурбованість, оскільки землеробство втрачає непримхливу, стабільну і цінну зернову культуру. Зерно жита не може бути замінене пшеничним. Житній хліб сприяє виведенню з організму солей важких металів, запобігає розвитку карієсу зубів. Виняткова цінність житнього хліба і незамінність комплексу його якостей обумовлюють високий споживчий інтерес. Для задоволення існуючих і перспективних потреб України, з урахуванням чисельності населення в потребах житнього хліба, на військово-продовольчі цілі на створення перехідного насіневого фонду, виробництво зерна необхідно довести до 8,1 млн. т. на рік. Це можливо за рахунок раціонального розміщення посівних площ під озимим житом і головне, підвищення його врожайності. Глибока системна криза, в якій знаходиться Україна, вимагає значного підвищення уваги до виробництва зерна озимого жита, як культури невибагливої до грунтів і умов середовища. Сучасні сорти озимого жита української селекції відповідають теперішнім умовам аграрного виробництва. Вони мають високий і стабільний урожай зерна, стійкі до вилягання і хвороб, зимостійкі, потребують мінімум витрат не відтворюваної викопної енергії.

В Україні селекцією жита займаються всього п’ять малочисельних груп науковців, зокрема в Інституті рослинництва (м. Харків), Інституті землеробства (с.м.т. Чабани, Київська обл.), Інституті сільського господарства (с. Грозіно, Житомирська обл.), на Носівській селекційній дослідній станції (с. Дослідне, Чернігівської обл.), і на Верхняцькій селекційній дослідній станції (с. Верхняка, Черкаської обл.).

Найбільше зерна жита виробляє Російська Федерація, Німеччина, Польща, Білорусь, Китай, Швеція, Франція, Туреччина, Голландія, США. В країнах Південної Америки і Австралії жито вирощують на незначних площах і часто його навіть не враховують статистикою. В останні роки інтерес до жита проявляють промислово розвинені країни з складною екологічною ситуацією.

Систематика і походження

До цього часу у ботаніків немає єдиної думки відносно видового складу, філогенетичних зв’язків і походження жита. У 18 систематиках роду Secale L.… Ботанічна система роду (згідно В.Д. Кобилянського) I. Sect. Oplismenolepis II. Sect. Secale

Морфобіологічні особливості

Від ступеня розвитку кореневої системи і сили зчеплення її з грунтом в значній мірі залежить стійкість сортів жита до прикореневого вилягання. Добір… Стебло – невиповнена соломина, що складається з трьох-семи міжвузолів,… Висота рослин окремих сортів жита 80 – 180 см, у різних форм вона може змінюватися від 7 – 15 до 300 см.

Генетика

Успішна селекційна робота з житом в останні десятиліття виявилася можливою завдяки розширенню робіт з генетики і цитогенетики цієї культури, які… Розвиток нових напрямків ускладнило вирішення селекційних програм і поставило… Проведення генетичних досліджень обмежені через облігатне перехресне запилення культурного жита і багатьох дикорослих…

Генетична мінливість жита за морфологічними ознаками

Оцінюючи мінливість за морфологічними, структурними ознаками, слід перш за все звернути увагу на зміни типу рослин, які зачіпляють цілий комплекс… Другий тип карликовості в жита описаний С.А. Кунакбаєвим (1969, 1970). Він… У жита описані короткостеблі форми, які характеризуються нормальною структурою колоса. В.Д. Кобилянський (1970, 1971,…

Селекція на потужність кореневої системи

Найважливішою функцією коріння є поглинання води і розчинних у ній мінеральних речовин, постачання їх у стебло, листя і генеративні органи. Від… Морфологічні і біологічні ознаки кореневої системи важко досліджувати.… Можливість добору рослин, починаючи з появи зародкових корінців, приваблива для селекціонерів (В.А. Кумаков, 1969).…

Селекція на імунітет до бурої і стеблової іржі

Збудник хвороби –Puccinia dispersa Erikss. et Henn. Гриб дводомний. В уредо- і телейтостадіях паразитує тільки на житі, а ецидіальну стадію утворює… Гриб, переважно, зимує на житі в вигляді уредогрибниці, але часто зберігають… Расовий склад P. dispersa на житі не вивчений (Т.Л. Доброзракова, 1974; Ю.Т. Д’яков, 1976; В.Ф. Пересипкін, 1982; В.Д.…

Створення і характеристика донора імунітету до бурої і стеблової іржі - Кобра

Всупереч прогнозованому поганому утворенню гібридів була одержана достатня кількість насіння по кожній комбінації схрещування. Гібридність рослин в… Схрещування донора Кобра з сприйнятливими до бурої і стеблової іржі зразками… Генетичні кореляції дають надзвичайно корисну інформацію для селекції. У створеного нового донора Кобра висота рослин…

Селекція на крупніcть зерна

Особливо широкого розповсюдження одержав методичний добір за крупністю насіння злакових культур з розвитком товарного виробництва зерна. Переваги… Експериментальний матеріал про вплив добору на крупність зерна озимого жита… Найбільш поширеним методом створення крупнозерних сортів озимого жита є масовий добір. Масовий добір ефективний, коли…

Ефективність добору на крупність насіння жита

Перші добори за крупністю зерна проводили з насіння супереліти на решетах з прямокутними отворами 3 х 20 мм (В.В. Скорик, 1974, 1975). Для… В теорії селекції рслин і тварин існують методи, на основі яких можна… Для вирішення цих питань при проведенні селекції в популяції необхідно мати дані про величину коефіцієнта успадкування…

Вихідний матеріал для селекції на низький

Вміст 5-алкілрезорцинолів у зерні жита

5-алкілрезорциноли містяться в зовнішньому кутикулярному шарі зернівки. Вони відсутні в оболонці, ендоспермі і зародку. В зернівках жита їх вміст… При випіканні хліба з обойної муки вміст цих небажаних речовин знижується на… Виявлення джерел малого вмісту цих речовин у зерні жита і вивчення впливу умов вирощування на їх накопичення розпочато…

Хлібопекарські якості і вихідний матеріал для селекції

Схильність сортів жита до проростання „на пні” в значній сірі залежить від морфологічних особливостей рослин, наприклад, від положення (пониклий,… В муці, одержаній з пророслого зерна, крохмаль вже в значній мірі розщіплений… При оцінці сортів жита на стійкість до проростання „на пні” слід враховувати не лише видимі неозброєним оком, але і…

Селекція

Районовано більше 10 сортів, створених раніше масовим і сімейно-груповим добором з місцевих і селекційних сортів. Найбільш відомі серед них сорти… Застосування різноманітних методів добору дає змогу досягати відповідної… Гібридизація. В селекції жита при створенні популяцій для добору широко використовувалося вільне перезапилення…

Завдання селекції гібридного жита

Основні завдання в селекції гібридного жита наступні. 1. Підбір пар для схрещування; оцінка сортів, штамів, ліній на загальну… 2. Вивчення закономірностей прояву гетерозиса за ознаками, які становлять величину врожаю і його якість, стійкість до…

Методика і техніка селекційного процесу

Для створення невеликих ізольованих ділянок площею 2 – 20 м2 застосовують так звану екранну ізоляцію, розміщуючи ділянки жита в посівах високорослих… В селекційній практиці широко використовують групові бязеві ізолятори на… Для проведення контрольованих парних схрещувань материнські рослини каструють. Найбільш повна кастрація виходить при…

Досягнення селекції

З середини 19 сторіччя селекційну роботу з житом проводили в Німеччині – В. Рімпау – автор Шланштедсього жита і Ф. Лохов, який вперше застосував… З німецького Петкуського жита в Україні були створені сорти Таращанське,… В останні роки до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення вУкраїні внесено 27 сортів озимого жита,…

Питання для самоконтролю

2. Які особливості біології цвітіння жита? 3. Які чинники обумовлюють череззерницю? 4. Які типи ЦЧС описані в жита?

ЯЧМІНЬ

Ячмінь – важлива зернофуражна культура. Значна кількість зерна ячменю використовується також для виробництва крупи і пива.

Ячмінь займає четверте місце в світі за посівними площами (близько 90 млн. га) і за кількістю виробництва зерна. Багато зерна ячменю вирощують у Російській Федерації, Україні, Білорусі, Прибалтійських країнах, Казахстані. Значні посіви цієї культури містяться в європейських країнах – Німечині, Франції, Англії, Австрії, Чеській Республіці, Швеції, Данії, Нідерландах, Польщі, Фінляндії, а також у Північній Америці, Китаї. Ячмінь розповсюджений в різноманітних кліматичних зонах (крім екваторіальної) аж до 70⁰ п. ш. В горах вирощується вище інших зернових культур.

В Україні вирощують переважно ярий ячмінь. Озимі і зимуючі сорти вирощують головним чином на півдні України, в Криму.

Систематика і походження

Ячмінь посівний ділиться на три підвида: ячмінь багаторядний – H. vulgare L., ячмінь дворядний – H. distichum L.і ячмінь проміжній – H. intermedium… Існують і інші погляди на систематику ячменю. В європейських країнах прийнято… Ячмінь дуже прадавня культура, відноситься до первинних культур. Його почали вирощувати приблизно 9 – 10 тис. років до…

Морфобіологічні особливості

Біологічні особливості. У ячменю є як ярі, так і озимі форми, а також дворучки, тобто форми, які можна сіяти і восени, оскільки вони мають достатню… Насіння ячменю здатне проростати при 1 – 20С. Сходи витримують короткочасне… Серед зернових ячмінь – найбільш ранньостигла, найбільш посухостійка і солевитривала культура. Погано переносить…

Генетика

Таблиця Спадкування морфологічних ознак ячменю   Ознака Прояв ознаки Особливості   домінантний рецесивний …

Завдання і напрямки селекції

Необхідні сорти ячменю, які мають високу врожайність зерна, особливо придатні для інтенсивних технологій. Такі сорти повинні добре оплачувати… Дуже важливо мати сорти з оптимальним вегетаційним періодом. Для північних і… Сорти озимого ячменю повинні мати високу зимостійкість, перш за все морозостійкість. Морозостійкість збільшується при…

Вихідний матеріал

Скоростиглість переважно погано сполучається з високою врожайністю Однак відомі окремі скоростиглі і високоврожайні сорти. Деякі західноєвропейські… При селекції озимого ячменю дуже важливо мати зимостійкий вихідний матеріал. І… Стійкість до підвищеної кислотності грунту мають сорти з країн Північної Європи, деякі зразки з Туреччини, Канади і…

Методи і деякі специфічні напрямки селекції

Віддалена гібридизація в селекції ячменю практичного значення не має. Культурний ячмінь легко схрещується з H. spontaneum і H. agriocrithon Aoberg… Вирощування зародків на живильному середовищі дало змогу одержати гібриди… Індукований мутагенез. Цей метод створення вихідного матеріалу широко застосовується в селекції ячменю. Перші мітантні…

Методика і техніка селекційного процесу

Техніка гібридизації. Подібна до техніки гібридизації пшениці. В ячменю запліднення відбувається ще до колосіння, тому каструвати квітки треба в… Для роботи з ячменем (як і в селекції пшениці) запропонований оригінальний… Необхідно відмітити успішну спробу залучення генів чоловічої стерільності ячменю для одержання складної гібридної…

Досягнення селекції

В Україні селекцію ярого і озимого ячменю інтенсивно проводять у Селекційно-генетичному інституті (Одеса), Інституті рослинництва (Харків),… З сортів іноземної селекції поширення в Україні набули сорти ярого пивоварного…  

ОВЕС

 

Овес – культура різноманітного використання, важливе джерело рослинного білка, олії і крохмалю. В зерні плівчастого вівса міститься 8 – 10% клітковини, 40 – 60% крохмалю, 10 – 15% білка, 4 – 6% жиру. Білок вівса включає всі незамінні для людини і тварин амінокислоти, особливо лізин, аргінін і триптофан. В зерні цієї культури в наявності велика кількість органічних сполук заліза, кальцію, фосфору, вітамінів групи В. З мікроелементів у ньому достатньо багато магранцю, міді, молібдену і кобальта, але мало цинку і бору.

З зерна вівса виготовляють крупу, муку і толокно, які характеризуються високою поживністю, легким засвоюванням і високою калорійністю, що дає змогу використовувати їх у дієтичному і дитячому харчуванні. Зерно вівса – незамінний концентрований корм для коней, особливо молодняка різних тварин і птахів. Він входить до складу всіх видів комбікормів. Овес використовують на зелений корм, для виготовлення трав’яної муки, гранул, силоса, сіна і випасу тварин. Вівсяна солома – гарний грубий корм.

У світовому землеробстві посіви вівса займають біля 30 млн. га, і вирощується він майже повсюдно. Найбільші площі посіву овес займає в Російській Федерації, де він розповсюджений в лісовій і лісостеповій зонах, у північних і північно-західних районах. У Західному і Східному Сибіру, Волго-В’ятському районі овес – провідна зернова культура, В Середній Азії і Закавказькому регіоні є посіви зимуючих сортів вівса.

 

Систематика і походження

Види вівса утворюють дві секції: Euavena Griseb. – однорічні види, куди входять культурно-польові, смітньо-польові і дикі рослини, і Avenastrum… До підсекції Dentіculatae відносяться культурні види A. sativa L. - овес… Овес посівний. Широко поширений вид, у тому числі і в Україні. Основні райони його вирощування зоосереджені в помірних…

Морфобіологічні особливості

Морфологічні ознаки. Коренева система мичкувата, добре розвинена. Стебло – соломина з двома-чотирма вузолами і порожніми міжвузолами; за формою… Листки лінійні, складаються з листової піхви і листової пластинки, яка може… Суцвіття – волоть, що складається з головного стебла і бокових гілочок, зібраних напівмутовками (ярусами). Наявні…

Генетика

Овес відноситься до числа сільськогосподарських культур, які недостатньо вивчені генетично. Лише на початку 20-х років минулого століття були… Серед тетраплоїдних видів овес абісінський, бородатий і Вавілова каріотипічно… В каріотипі вівса піщаного є три пари суметацентричних хромосом, одна пара, близька до метецентричних, одна…

Позначення геномів видів секції Euavena

  Ср Ср A. clauda Dur., A. pilosa M.B. CvCv A. ventricosa Balansa, A. bruhnsiana Grun.

Завдання і напрямки селекції

Для ефективної організації селекційної роботи необхідно визначити головні ознаки, за якими вона буде проводитися, стосовно до конкретних… Необхідна особливість сортів вівса – дстатня скоростиглість, стійкість до… В Україні не проводиться селекційна робота з голозерним вівсом. Потрібні голозерні сорти вівса, зерно яких придатне…

Вихідний матеріал

По цей час величезне значення в селекції мають місцеві (аборигенні) сорти, які вирощуються давно в відповідній місцевості. В результаті природнього… Зростає інтерес до диких видів, особливо при селекції на посухостійкість,… Цінні особливості, які представляють цікавість для селекції вівса посівного, мають зразки вівса візантійського, що…

Методи створення вихідного матеріалу дляселекції

В селекції вівса низка сучасних методів ще не одержала широкого застосування в Україні. Рідко використовуються складні схеми схрещувань, мутагенез,… Добір з місцевих і селекційних сортів. Більшість комерційних сортів вівса, що… Гібридизація.Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції вівса в усіх країнах світу - гібридизація. Цей…

Методика і техніка селекційного процесу

Техніка схрещування полягає в наступному. Зав’язування гібридних насінин з використанням кастрації в вівса значно нижче, ніж у пшениці. Таке явищ… Кастрацію квіток бажано проводити в прохолодні дні, а запилення – в вечірні… Кастрацію проводять наступним чином. Пальцями лівої руки тримають першу квітку в колоску біля основи. Пінцетом в…

КУКУРУДЗА

Кукурудза широко використовується на кормові, харчові цілі і як сировина для низки галузей промисловості. Зріле зерно кукурудзи містить 65 – 70%… Кукурудза використовується для виробництва муки, крупи, крохмалю,… Високі кормові переваги має силос з кукурудзи. Цінний корм – зелена маса, яка містить каротин, і суха листостеблова…

Систематика і походження

Кукурудза – Zea mays L. відноситься до сімейства Poaceae, підтріби Tripsacіne C. Presl. (раніше Maydeae). Підтріба Tripsacine включає вісім родів, у тому числі п’ять східного… Рід Zea L. відноситься до монотипових і включає всього один вид – Zea mays (2n = 20) – кукурудза, однорічна культурна…

Морфобіологічні особливості

Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата. Встановлені сортові відмінності за її потужністю. Стебло прямостояче, висота його може варіювати у різних форм від 0,5 до 5 м і… Діаметр основного стебла 2 – 7 см. Число наземних вузолів стебла 5 – 30, а підземних – 4 – 9. Довжина міжвузолів…

Генетика

Широке застосування в селекції знаходить мутація о2, оскільки її біохімічна дія проявляється в збільшенні в 1,5 – 1,8 рази вмісту лізину, а також… Під впливом гена fl2 (floury - борошнистий) також зростає вміст лізину, але… Ген su1 (sugary – цукровий), який є в цукрової кукурудзи, впливає на збільшення вмісту водорозчинних поліцукрів,…

Завдання і напрямки селекції

Найбільш важливе завдання – створення високоврожайних гібридів для інтенсивних технологій вирощування. Селекція на врожайність. Передбачається створення гібридів, що забезпечують… Селекція на двопочатковість. Це надзвичайно актуальне завдання, оскільки однопочаткові гібриди майже досягли межі…

Вихідний матеріал

Цінним вихідним матеріалом для селекції кукурудзи є місцеві і селекційні сорти різноманітного походження. Впровадження в сільськогосподарське… Колекція містить значну кількість самозапильних ліній української і… Джерелами для створення нових самозапильних ліній використовуються гібриди різних типів – міжсортові, сортолінійні,…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Значним кроком вперед став метод міжсортової гібридизації, при використанні якого виключалося вплив інбридингу і враховувалися ознаки батьківських… Найбільший ефект гетерозиса був встановлений при схрещуванні самозапильних… Селекція гібридної кукурудзи в останні десятиліття досягла значних успіхів. Кращі сучасні гібриди перевищують старі…

Методика і техніка селекційного процесу

  Тип гібрида Формула Простий міжлінійний А х В

Схема створення стерільного аналога лінії А

1-й рік - джерело ЦЧС (МС) х А

2-й рік - (МС х А) х А

3-й рік - (МС х А²) х А

4-й рік - (МС х А³) х А

5-й рік - (МС х А⁴) х А

6-й рік - (МС х А⁵) х А

Одержаний стерільний аналог лінії А розмножують на ізольованій ділянці шляхом посіву чергуючимися рядками з фертильною лінією А.

В зв’язку з тим, що в переважній більшості ліній кукурудзи є рецесивні алелі генів відновлювачів, створення стерільних аналогів не викликає великих утруднень.

Селекція ліній аналогів – відновлювачів фертильності більш складна, Це пояснюється тим, що серед селекційних ліній лише невелика чатка (5 – 10%) мають здатність відновлювати фертильність. Крім того, при схрещуванні відновлювача фертильності з декількома стерільними формами, що мають один тип ЦЧС, гібридні нащадки можуть виявляти різну ступінь відновлення фертильності.

При створенні аналогів відновлювачів використовують широко відомі цінні лінії і проводять пошук нових серед створюваних різними методами ліній.

Існує декілька схем створення ліній – аналогів відновлювачів. В залежності від типу гібрида, типа стерільності і наявності ліній, різних за ознакою фертильність- стерільність, використовується та чи інша схема роботи.

 

Схема створення аналога відновлювача лінії А

На фертильній основі

2-й рік - (В х А) х А 3-й рік - (В х А2) х А На третій рік роботи рослини гібрида (В х А2) х А перевіряють на здатність відновлювати фертильність у схрещуванні з…

Схема створення аналога відновлювача лінії А

На стерільній основі

2-й рік - (МС х В) х А 3-й рік - [(МС х В) х А] х А 4-й рік - [(МС х В) х А2] х А

Досягнення селекції

У виробництві знаходяться ранньостиглі гібриди ?? Прошу розширити.  

СОРГО

Cорго займає в світовому землеробстві 70 – 75 млн. га і знаходиться за посівними площами на п’ятому місці після пшениці, рису, кукурудзи і ячменю. Посіви його зосереджені головним чином в Азії (49 – 50%) і Африці (32 – 33%), в Америці вони становлять 15%, а в Австралії і Європі – всього 2 – 3%.

У відповідності до напрямку використання розрізнюють зернове, кормове, або цукрове, віничне і трав’янисте сорго. Найбільш широко розповсюджене зернове сорго (біля 60 млн. га), яке використовується для кормових цілей, а в країнах Азії і Африки – як продовольча культура. Решта господарських груп сорго вирощують головним чином в Австралії, на півдні Африки, в Аргентині, США, деяких європейських країнах.

В Україні сорго вирощують в зонах недостатнього зволоження на півдні і сході.

Сорго – культура універсального використання і дає основні види кормів: зерно, силос, зелену масу, сіно, сінаж і монокорм, з нього виготовляють також гранули і брикети. Зерно є гарним концентрованим кормом для всіх видів тварин і птиці, оскільки містить 12 – 13% протеїну, 70 – 75% крохмалю і 3.55 олії, 1 кг зерна еквівалентний 1,3 корм. од., а 1 кг силосу – 0,24 корм од.

Суданська трава (суданка) – цінна кормова культура, за продуктивністю і якістю зеленої маси перевищує багато однорічних злакових трав.

Систематика і походження

Не існує єдиного погляду на класифікацію сорго. Найбільш розповсюджена класифікація була опрацьована в ВІР на основі географічного розповсюдження… зернове гвінейське - S. gusneense (Stapf.) Jakuschev.; зернове негритянське – S. bantuorum Jakuschev.;

Морфобіологічні особливості

Число листків різне – від 8 до 20, а довжина листа досягає інколи 1 м. Поверхня листків може бути гладенькою і різною за мірою гофрованості. Суцвіття – волоть різної форми і довжини, в основному від 10 до 40 см, а в… На кінці кожної гілочки розміщені парами колоски, з них один нижній – сидячий, двостатевий, плодущий, а верхній на…

Генетика

Всі культурні види сорго, включаючи і суданську траву, містять у соматичних клітинах 20 хромосом. Таким чином, види сорго утворюють поліплоїдний ряд… Досліди довели, що біля 90% зразків сорго – типово короткоденні рослини і лише… Короткостеблість у сорго контролюється чотирма рецесивними генами карликовості (dw1, dw2,dw3, dw4). Гени впливають на…

SMsMs х Nmsms

F1SMsms

F2SmsMs : 2SMsms : Smsms

Важливе значення доя селекції має вивчення закономірностей спадкування ознак при схрещуванні. В сорго до домінантних ознак відносяться інтенсивне… В деяких зразків сорго обидві квітки в плідному колоску утворюють зернівки.… Великий інтерес представляють високолізинові зразки сорго з Ефіопії, які гомозиготні за геном hl.

Завдання і напрямки селекції

Основний напрямок селекції сорго – створення сортів і гібридів з високими і стабільними врожаями зерна (5 – 6 т/га) і зеленої маси на силос (25 – 50… У сортів і гібридів зернового сорго необхідні рослини короткостеблі (до 150… Рослини сортів і гібридів силосного спрямування повинні бути високорослими (2 – 2,5 м), з крупними листками, з…

Вихідний матеріал

У світовій колекції ВІР нараховується більше 11 тис. зразків – цінного вихідного матеріалу для селекції соргових культур за багатьома ознаками і… Виявлені зразки посухостійкі, солевиносливі, холодостійкі, швидкоростучі на… Виділені зразки зернового сорго, стійкі до сажкових хвороб, причому найбільшу стійкість має негритянське сорго. При…

Методи селекції

На початкових етапах селекції сорго використовували добір з колекційних і місцевих зразків. Так, методами індивідуального, індивідуально-сімейного і… В подальшому використовували метод гібридизації на фертильній основі в… Техніка гібридизації сорго полягає в видаленні пінцетом пиляків до їхнього розкриття і розтріскування, ізоляції волоті…

Схема інтеркроса на основі ЦЧС

Smsms х Nmsms

 

F1Smsms х Nmsms

 

FnSmsms х NMsMs

Fn+1SMsms (cамозапилення)

 

1SMsMs + 2Msms + 1msms

Добір видатних Добір на основі Бракування

форм випробування

нащадків

 

В залежності від напрямку селекції застосовують різні варіанти цієї схеми.

При створенні стерільних ліній в розсаднику інтеркроса щорічно висівають стерильних нащадків і популяцію, яка зформована з закріплювачів стерільності. На 5 – 6-й рік добирають фенотипічно близькі стерільні і фертильні форми – закріплювачі стерильності, які випробовують на комбінаційну здатність. При цьому можна проводити збагачуючі схрещування стерільної лінії і її нащадків з різними сортами і лініями, які сполучають бажані господарсько цінні ознаки із здатністю закріплювати стерільність.

Для створення відновлювачів фертильності на заключному етапі схрещувань за батьківський компонент використовують один або декілька сортозразків, які мають відновлювану здатність. Після самозапилення проводять добори потрібних форм на фоні збагаченого формоутворюючого процесу.

Спосіб інтеркроса на основі ЦЧС дає змогу застосовувати його не лише для створення батьківських форм гетерозисних гібридів, але і з метою одержання синтетичних сортів, Таким чином, створений сорт зернового спрямування Горизонт.

Для використання ефекта гетерозиса створюють гібриди різних типів. У гібридів зернового сорго гетерозис по врожаю зерна обумовлений збільшенням озерненості волоті порівняно з батьківськими формами. Гібрид зернового сорго Степовий 5 одержаний схрещуванням лінії Низькоросле 81 х Хігері раннє 85 (зернове негритянське).

Гібриди силосного сорго створюють на основі стерільних ліній як зернового , так і цукрового сорго. Наприклад, гібрид Кормовий 5 одержаний при схрещуванні лінії зернового сорго Низькоросле 81 С з сортом Силосне 3, а гібриди Маничський 14 лінії цукрового сорго Кормове 176 С з сортом Сарваші. В окремих випадках при створенні силосних гібридів використовують віничне сорго. Так одержаний гібрид Саратовський силосний (лінія силосного сорго Саратовське розвісисте С х віничне сорго Саратовське місцеве.

Слід відмітити, що середньостиглі гібриди проявляють гетерозис по врожаю зерна і при врожайності зеленої маси до 40 т/га, вміст цукрів у соку до 17 – 18% силосуються в фазі молочно-воскової стиглості зерна, що забезпечує високу якість кормів. У гібридів пізньостиглої групи гетерозис проявляється по врожаю зеленої і сухої маси, тому найбільш доцільно використовувати їх на зелений корм.

Високий рівнень гетерозиса по врожаю зеленої маси і сіна проявляють сорго-суданкові гібриди (мал 11). Ці гібриди створюються на основі стерильних ліній сорго зернового і цукрового, які запилюються пилком суданської трави. За приклад можна навести алглритм сорго-суданкових гібридів Ростовський 54 (лінія зернового сорго Низькоросле 81 С х суданська трава Зерноградська 497) і Ростовський 3 (лінія цукрового сорго Кормове 176 С х суданська трава Низькоросла 493).

По урожаю зеленої мами сорго-суданкові гібриди перевищують сорти суданської трави, однак гібриди характеризуються грубостебельністю, слабким відростанням після покосів і пізньостиглістю. Тому розвивається напрямок по створенню гібридів суданської трави, які відрізняються тонким стеблом, високою облисвленністю, отавністю і що не поступаються по врожайності сорго-суданковим гібридам і сортам суданської трави.

Створені стерильні лінії суданської трави. Труднощі і цьому напрямку пов’язані з тим, що переважна більшість зразків суданської трави – відновлювачі або напіввідновлювачі фертильності пилку, тому необхідно створювати лінії – закріплювачі стерільності.

На основі стерільних ліній суданської трави одержані суданко-соргові гібриди, які пердставляють інтерес для використання на зелений корм і сінаж.

Опрацьований метод створення високоврожайних середньостиглих і пізньостиглих батьківських форм, які здатні давати стійкі врожаї насіння. З використанням цього методу одержані сорго-суданкові гібриди Саркін і Сарброд, материнськими лініями яких використані відповідно Ранньостигле 3 С і Саратовське 3 С (цукрове сорго), а батьківськими – сорти суданської трави Кінельська 30 і Бродська 2.

Поряд з створенням гетерозисних гібридів проводиться селекція високоврожайних сортів і синтетичних популяцій сорго і суданської трави.

Для створення вихідного матеріалу в селекції сорго використовується індукований мутагенез. Для одержання мутації застосовують як радиаційне опромінення (гамма-випромінювання), так і хімічні мутагени.

З використванням мутагенеза створені цінні форми для селекції: низькорослі, крупнозерні, скоростиглі з рихлою волоттю, високопродуктивні з підвищеним вмістом білка, багатоплідні, а також з стерільністю. З застосуваням обробітку насіння водним розчином диметилсульфата (ДМС) концентрацією 0,016% створений вихідний матеріал з якого зформовано високоврожайний сорт суданської трави Донецька 5.

Перспективний напрямок у селекції сорго – використання поліплоїдії, що забезпечить одержання форм з більш потужною вегетативною масою і покращеними біохімічними показниками. Створення аутотетраплоїдів дасть змогу розпочати роботи по віддаленій гібридизації сорго з дикими видами і представниками інших родів сімейства м’ятликові. Є перші результати по використанню віддаленої гібридизації: одержаний сорго-гумаєвий гібрид, який цікавий для селекції, а також відомий факт створення гібрида між рисом і сорго.

Розвиваються роботи по застосуванню в селекції сорго методів біотехнології і клітинної селекції, які можуть бути використані при створенні форм, що стійкі до засолення, посухи, хвороб і т.д.

В селекції сорго проводять оцінки селекційного матеріалу за різноманітними показниками. В польових умовах вивчають тривалість вегетаційного періоду і окремих його фаз шляхом фенологічних спостережень.

Важливою особливістю є темп росту сходів протягом перших 30 днів вегетації, який непрямо може свідчити про холодостійкість зразків. Визначають цей показник окомірно або шляхом вимірювання декількох рослин на ділянці від кореневої шийки до верхівки останнього листа на 30-й день після появи сходів.

Вміст цианістих сполук у свіжих рослинах можна встановити з використанням розчину І₂ у КІ. Для цього зрізують рослину на висоті 10 – 12 см від поверхні грунту і наносять на зріз розчин. Якщо зріз набуває суцільного синьо-чорного забарвлення, то вміст НСN біля 0,1%, що становить загрозу для тварин. При забарвленні окремих ділянок навколо судинно-волоконних пучків або відсутності його рівень вмісту HCN низький.

Оцінку на стійкість до пилової сажки проводять на інфекційному фоні шляхом підрахунку хворих рослин і визначення їх відсотка до загальної кількості на ділянці.

В лабораторних умовах оцінюють стійкість сорго до понижених температур: їх пророщують в камерах штучного клімату при температурі мінус 6 – 8⁰С.

Стійкість до засолення грунту визначають шляхом пророщування насіння в 2%-му розчині NaCl. Вважається, що стійкість дуже низька, якщо проросло менше 20% насінин, низька -21 – 40, середня – 41 – 60, висока – 61 – 80, дуже висока – більше 80%.

Оцінка урожайності сортів і гібридів на зерно, силос і зелену масу проводять згідно методики польового досліду.

Селекцію сорго в Україні проводять Інститут кукурудзи (м. Дніпропетровськ), Селекційно-генетичний інститут (м. Одеса) і в невеликих масштабах інші установи.

В Реєстр внесено ?? сортів зернового, силосного і віничного сорго, суданської трави і сорго-суданкових гібридів.

Широкого поширення в виробництві набули середньостиглі сорти суданської трави Одеська 25, Миронівська 10, Широколисна 2, з середньоранніх – Бродська 2, середньостигла Миронівська 36. З сорго-суданкових гібридів великий інтерес набули ранньостиглий Сочностебельний 3, середньоранній Саркін, середньостиглий Ростовський 54 і Сарброд.

 

Питання для самоконтролю

1. На які групи в залежності від господарського використання поділяється сорго?

2. Які біологічні особливості сорго визначають його значення для сільськогосподарського виробництва?

3. В чому сутність метода інтеркроса на основі ЦЧС?

4. Як одержують стерильні рослини сорго?

5. Чим відрізняються за структурою гібриди зернового і силосного використання, а також сорго-суданкові гібриди від суданкових?

6. Які перспективи використання біотехнологічних методів у селекції сорго?

 

 

ГРЕЧКА

Гречка – цінна круп’яна і медоносна культура. На відміну від рису і проса її вирощують у більш північних районах. Однак вона успішно росте і в південних регіонах. В цьому одна з важливих переваг гречки.

Гречана крупа містить 10 – 18% білка, значно більше ніж цей показник у рисової крупи, а також пшеничного і житнього хліба. Завдяки тому, що переважна більшість гречаної крупи відноситься до легкорозчинних, що обумовлює їх гарну засвоюваність шлунком людини. Збалансованість за амінокислотним складом, високий вміст незамінних амінокислот, у тому числі лізину і триптофану, яких бракує в інших крупах і хлібі, становить відмінну особливість крупи з гречки. До числа лімітуючих амінокислот у ній можна віднести лейцин, підвищеним вмістом якої відрізняється пшенична крупа. В цілому за своєю біологічною цінністю білки гречаної крупи наближені до білків сухого молока і яєць.

Крім білка, в гречаній крупі є біля 70 – 85% вуглеводів (в основному крохмалю) і 2,5 – 4% олії, які характеризуються високим вмістом лінолевої і ліноленової кислот і тривалою стійкістю до окислення при зберіганні, що обумовлює непрогіркання зерна гречки.

Гречана крупа містить багатий вітамінний комплекс (вітаміни В₁, В₂, В₆, В₉, Е, РР, Р), цінні елементи (залізо, мідь, марганець, кальцій), а також органічні кислоти (лимонна, яблучна і ін.).

Гречка чудовий медонос: 1 га її посіву забезпечує одержання 70 – 100 кг меду, що підвищує економічну цінність даної культури. В умовах високої агротехніки збір меду досягає 250 кг з 1 га.

В Україні висівають ?? га гречки. Вирощують її в Російській Федерації, Польщі, Німеччині, на Балканах, Угорщині, Чехії, Словаччині, Італії, Франції, США, Канаді, Китаї, Японії, Індії, Австралії і інших країнах.

В Україні посіви гречки розміщені в основному в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Київській, Хмельницькій і Житомирській областях. Гречка вирощується в межах 50 і 60⁰ північної широти, е в період цвітіння –плодоутворення випадає протягом місяця 50 – 70 мм опадів, а середньодобова температура повітря становить 17 – 18⁰С.

 

Систематика і походженя

Гречка культурна і татарська різняться по квітках, способу запилення і плодах. З багаторічників, що відрізняються від однорічних видів наявністю кореневищ,… В межах виду F. esculentum розрізнюють два підвида: гречку звичайну (ssp. vulgare St.) і багатолисткову (ssp.…

Морфобіологічні особливості

Стебло гілкувате, висотою від 50 до 120см (інколи до 2 м), ребристе, з міжвузолами, червоно-зеленого кольору (мал. 15). На стеблах розрізнюють три зони: 1) зона утворення додаткових коренів - від… В селекційній практиці враховують здатність стебла до гілкування, загальне число вузлів і число вузлів у зоні…

Генетика

Незважаючи на однаковий набір хромосом (2n = 16), між диплоїдними видами гречки встановлені відмінності за розміром хромосом. Більш крупні хромосоми… Встановлена морфологія окремих хромосом в каріотипі гречки. Так, у гречки… В каріотипі гречки, незважаючи на наявність дрібних, дещо відмінних хромосом, виявлена одна пара супутничних…

Ознаки гречки з моногенним спадкуванням

  детермінантний тип рослин з обмеженим ростом, салатне забарвлення листків,… Підвищений інтерес викликають дослідження, які пов’язані з структурою гена несумісності S у гречки. Припускають, що…

Завдання і напрямки селекції

Створення сортів інтенсивного типу, здатних ефективно використовувати добрива і створювти 3 т зерна з 1 га, а також забезпечувати вихід крупи біля… Ознаки сорта гречки інтенсивного типу включають: 1) екологічну… Урожайність. Ця ознака залежить від числа і маси плодів з рослини і загального числа рослин на одиниці площі.…

Вихідний матеріал

Істотно різняться зразки гречки за крупністю зерна: маса 1000 зерен варіює від 18 до 41 г. Найбільш крупнозені форми зустрічаються в Японії і Китаї.… Важко піддається селекції плівчастість плодів, оскільки вона змінюється в… Осипання зерна неоднакова у тетраплоїдних і диплоїдних форм. Найбільше необсипання притаманне тетраплоїдам, а з…

Методи селекції

На ранніх етапах селекції гречки використовували масовий добір, однак у теперішній час у роботі з цією культурою для створення вихідного матеріалу… Гібридизація і техніка схрещування. Для проведення гібридизації рослини… В тих випадках, коли необхідно одержати велику чисельність гібридних плодів, посів проводять у полі на ізольованій…

Досягнення селекції

У 1938 р. були районовані перші три сорта гречки Богатир, Більшовик, Альтгаузен 11. Сорт Богатир одержав найбільше поширення і знаходиться в… Почали застосовувати внутрішньовидову гібридизацію з використанням сорта… використання явища гетерозиса створені сорти синтетики.

ПРОСО

Просо – цінна круп’яна культура, що вирощується переважно для виготовлення пшона. Пшоняна каша має високі смакові переваги і поживні якості. В пшоні міститься 12 – 13% білка, 81% крохмалю, 3,5 – 4% олії, 0,15% цукру, мінеральні солі, мікроелементи, цинк, йод і хлор. Кількість вітамінівВ1 (тіміна) і В2 (рибофлавіна) в зерні проса вдвічі більше порівняно з іншими хлібними злаками.

З зерна проса одержують спирт і крохмаль. Просо ціниться і як кормова культура: зерно його широко використовується в свинарстві і птахівництві, при цьому в курей підвищується яйцекладка і покращується міцність яєшної шкарлупи. Просяна солома прирівнюється до лучного сіна середньої якості: 1 кг еквівалентний 0,41 кормовим одиницям. Зелена маса може бути чудовим компонентом зеленого конвейера, а також використовується для виготовлення вітамінно-трав’яної муки, гранул і брикетів. В Україні вирощується повсюдно. Найбільші площі просо займає в Російській Федерації, Казахстані в Китаї, головним чином у північних районах, і Південно-Східній Монголії. Значно менше культура поширена в Японії, Індії, Афганістані, Ірані і Туреччині..

В невеликих об’ємах просо вирощується в Польщі, Румунії, Сербії, Угорщині і Болгарії.

 

Систематика і походження

Найбільш поширений в культурі вид P. miliaceum L. – просо звичайне, посівне, мітлюгове. Класифікація цього вида грунтується на морфологічних ознаках… Різновидності виділяють за двома ознаками: забарвлення зерна (квіткових лусок)… Ботанічна класифікація, що грунтується на морфологічних ознаках, широко використовується при апробації і опису сортів.…

Морфобіологічні особливості

Стебло циліндричне, повне, має 10 вузолів і висоту від 40 см до 2 м і більше.Листки чергові, складаються з пластинки (довжиною 18 – 65 см, ширтною 1… Суцвіття – волоть, довжиною від 10 до 60 см, складається з головної вісі і… Верхня, нормально розвинена квітка складається з двох квіткових плівок смдячої зав’язі з двома гроноподібними…

Генетика

Геномний склад проса до цього часу не вивчений. Тетраплоїдність його генома утруднює ідентифікацію генів і виявлення генетичних зв’язків між ними. … У проса ряд ознак контролюється одним домінантним геном. Наприклад,… Крім головного гена, який детермінує вертикальну стійкість, припускається наявність генів-модифікаторів, що визначають…

Завдання і напрямки селекції

Цінність сорта визначається перш за все врожайністю, головним елементом якої є продуктивність однієї рослини. Поряд з високою врожайністю сорти проса повинні характеризуватися… Важливий напрямок – створення сортів стійких до хвороб і шкідників. До найбільш шкодочинних хвороб відноситься сажка…

Вихідний матеріал

Світова колекція проса ГЦРР України і ВІР Росії включає біля 10000 зразків, що зібрані в, усіх районах земної кулі, де вирощується ця культура. Колекція проса є основним джерелом вихідного матеріалу для селекційної роботи… При селекції на урожайність цінний матеріал представляють зразки степових груп: поволжської, казахстанської,…

Методи створенн вихідного матеріалу для селекції

В окремих випадках проводили добір спонтанних гібридів або спеціально висівали суміжніми рядками контрастні за ознаками сорти для виділення гібридів… Застосування штучної гібридизації для створення вихідного матеріалу… Техніка схрещування з використанням ручної кастрації і примусового запилення дуже багато забирають часу і праці. На…

Досягнення селекції

До Реєстру сортів рослин України внесено сортів проса Додати)  

ГОРОХ

Горох – основна зернова бобова культура в Україні. Широке розповсюдження гороху обумовлене високим вмістом білка в зерні (в середньому 20 – 27%), збалансованістю його амінокислотного складу, гарними смаковими якостями і засвоюванністю, досить високим потенціалом урожайності майже в усіх зонах вирощування.

Горох має багатоцільове використання. Перш за все це високобілкова продоворльча культура. За останні роки сильно збільшилося його кормове значення в вигляді зернофуража, зеленого корму, силосу, сіна, сінажу. Введення гороху в раціон тварин істотно скорочує використання кормів на виробництво одиниці тваринницької продукцї і знижує її собівартість.

Горох як азотфіксуюча рослина має велике агротехічне значення. Це кращий попередник майже для всіх культур. В деяких районах використовується як зелене добриво. У південних районах його можна вирощувати як проміжну культуру, що дає змогу одержувати два-три врожаї за рік з однієї і тої ж площі.

З усіх зернових бобових культур горох в Україні займає перше місце за посівними площами. За кордоном на великих площах ця культура вирощується в Російській Федерації, Китаї, Індії, з європйських країн – у Нідерландах, Німеччині, Польщі і ін.

 

Систематика і походження

1. P. fulvum Sitbth. et Smith – горох червоно-жовтий – однорічна низькоросла рослина (10 – 75 см). Боби дрібні (3 – 4 х 0,7 – 1 см). Насінини… 2. P. sativum L. sensu amplissimo Govorov - горох посівний однорічний,… На думку багатьох дослідників, горох – прадавній і типовий рід Старого Світу, разом з тим немає єдиної думки про його…

Морфобіологічні особливості

Стебло переважно нечіткочотирьохгранне, пусте, просте або фасційоване (рис. 18). За висотою стебла розрізнюють карликові (до 50 см), напівкарликові… Лист гороха переважно складається з черешка, двох-трьох пар листочків і… Суцвіття – пазушна китиця, у фасцийованих форм – несправжня парасолька.

Генетика

Згідно узагальнення С. Блікста, відомо біля 1000 мутантних локусів, з яких приблизно 300 ідентифіковані, 170 локалізовані в семи групах зчеплення.… Ознаки сходів і стебла. Нормальний розвиток хлорофіла обумовлено присутністю… Загальна довжина стебла гороха детермінується багатьома генами. Одні з них контролюють довжину міжвузолів, інші їх…

Завдання і напрямки селекції

Абсолютна більшість сучасних сортів зенового використання характеризується високостеблістю і схильністю до вилягання. Тому важливе завдання селекції… Виробничою практикою доведено, що середньостиглі і середньопізні сорти мають… До сортів продовольчого використання зерна гороху висуваються надзвичайно суворі вимоги відносно товарних якостей, які…

Вихідний матеріал

Успіх селекційної роботи в більшості визначається тим вихідним матеріалом, з яким працює селекціонер. Для більшої ефективності селекції необхідно в… Цінним вихідним матеріалом при селекції на високу врожайність гороха необхідно… Важливим резервом підвищення продуктивності існуючих сортів є створення багатоквіткових (3 – 5 бобів на плодоносі)…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Артур х Повзунок   Тулунський Фольгер Вікторія

Методика і техніка селекційного процесу

Способи посіву, догляду, бракування, оцінок, збирання розсадників і сортовипробування практично однакові для всіх зернових і бобових культур. Урожай… Оцінку стійкості до аскохітозу (блідо- і темно-плямистого) проводять головним…

Шкала оцінки ураження гороха темно- і блідо-плямистим аскохітозом

Стійкість гороха до шкідників оцінюють також у балах. Якщо пошкодження призводить до загибелі рослин, то враховують ї чисельність. Розварювання зерна визначають шляхом варіння їх в спеціальному приборі.…  

Досягнення селекції

В Україні свідома селекція гороха почала розвиватися значно пізніше, ніж у Західній Європі. У теперішній час селекцію гороха проводять в Луганському… Успішно проводять селекцію гороха на зерно на Уладово-Люлинецькій сеоекційній… Селекція овочевого гороха в Україні проводиться епізодично без спрямованої державної підтримки.

КВАСОЛЯ

За походженням види квасолі різко розділяються на дві географічні групи: американську і азійську. Для американських видів характерні крупна смугаста… В Україні вирощують головним чином квасою звичайну. Вона походить з тропічної…  

Морфобіологічні особливості

Морфологічні ознаки. Квасоля звичайна – трав’яниста рослина, Більшість вирощуваних форм - однорічні кущові, зустрічаються дво- і навіть багаторічні… Коренева система стрижнева з багаточисельними коренями другого – п’ятого… Висота стебла кущових форм 30 – 50 см, витких – до 2 – 5 м і вище. Тип росту в більшості сортів безмежний, але існують…

Генетика

Кількісні ознаки квасолі - число і маса бобів і насінин на одній рослині – сильно модифікуються умовами середовища, що маскує генотипічні…  

Завдання і напрямки селекції. Вихідний матеріал

У ВІР зібрано більше 7 тис зразків 14 видів квасолі. Цей багатий генофонд використовується як вихідний матеріал для всіх селекційно-дослідних… В селекції на високий рівень урожайності зерна вихідним матеріалом можуть бути… Важливий напрямок селекції квасолі – створення скоростиглих форм, стійко дозріваючих у північних районах її…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Найбільше значення в селекції квасолі мають індивідуальний і масовий добір з популяцій, які одержані в результаті спонтанної гібридизації,… При індивідуальному доборі в полі вибирають найбільш продуктивні рослини, які… Як метод створення вихідного матеріалу для селекції квасолі широкого поширення набула внутрішньовидова гібридизація. В…

Досягнення селекції

В Україні створені скоростиглі і середньостиглі білонасіневі сорти, які мають нейтральний фотоперіодизм, сумою активних температур біля 15000С,…   Питання для самоконтролю

СОЧЕВИЦЯ

Сочевиця відноситься до сімейства Fabaceae. Рід сочевиця Lens (Tourn.) Adans включає п’ять видів, з яких лише один культурний – L. esculenta Moench.… За даними М.І. Вавілова, первинна зона походження і виробництва сочевиці –… Про виникнення крупнонасіневих форм сочевиці Є.І. Баруліна висловила припущення, що вони з’явилися пізніше…

Морфобіологічні особливості

Морфологічні ознаки. Сочевиця – однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, довжиною до 1 м, з великою кількістюбокових коренів. Клубеньки… Стебло прямостояче або напівсланке, висотою 10 – 60 см, чотирьохгранне,… Квітка правильної форми, складається з п’яти пелюсток, дрібна (довжиною 5 – 8 мм), різного забарвлення (білого,…

Генетика

Форми і сорти сочевиці L. esculenta не розрізняються ні за числом хромосом, ні за морфологією. Всі вони мають 14 (2n) одноманітних хромосом. У диких… Генетичні дослідження Є.І. Баруліної і Є.А. Домбровської показали. Що прості… 5. Спадкування морфологічних ознак сочевиці Ознака Прояв ознаки домінантна …

Завдання і напрямки селекції

Головний недолік усіх сортів сочевиці - зміни забарвлення зерна в процесі збеігання і при варінні від типового для даного сорту до… На Петрівській селекційній дослідній станції вперше в історії культври М.М.… Біологічні показники моделі: нейтральний фотоперіодизм, сума активних температур 1400 – 15000С, тривалість…

Вихідний матеріал

Селекційна робота проводилася в зоні вирощування експортної тарілочної сочевиці. Вихідним матеріалом використовували природні популяції і місцеві… Для селекції форм сочевиці зерно якої не буріє, вихідним матеріалом…  

Методи створення вихідного матеріалку для селекції

Гібридизацію між крупнозеними і дрібнозерними видами раніше не проводили. На Петрівській селекційно-дослідній станції вперше були знайдені спонтанні… Індукований мутагенез і поліплоїдію селекційні установи щойно почали… Методи добору. Більшість сортів сочевиці створені індивідуальним одноразоавим добором з природніх популяцій і місцевих…

Методика і техніка селекційного процесу

Техніка схрещування. Схрещувати сочевицю технічно досить важко, оскільки вона низькоросла і має дуже дрібні і ніжні бутони, які чутливі до… Кастрацію і запилення проводять у фазі молодого бутона, оскільки до моменту… Приймочка дозріває раніше пилку, яку тому можна наносити на нього відразу ж після кастрації. Наносять суміш пилку, яка…

Досягнення селекції

 

Створенням сортів сочевиці в Україні займаються Інститут кукурудзи і Білоцерківська селекційно-дослідна станція. В Інституті кукурудзи створені і внесені в Реєстр сортів рослин України сорти тарілочної сочевиці Дніпровська 3, Нова луна, на Красноградській дослідній станції створено сорт Красноградська 250.

 

Питання для самоконтрою

 

1. З яких регіонів земної кулі походить культурна сочевиця?
2. Що таке детермінантна форма росту?
3. Які вимоги висуваються до зерна сочевиці?
4. Які методи створення вихідного матеріалу застосовують в селекції сочевиці?

 

ЛЮПИН

 

Люпин – цінна бобова культура. Вирощування деяких його видів було започатковано ще в глибоку прадавдину. Однак до початку ХХ ст. використання люпину через наявність алкалоїдних сполук у вегетативних органах і насінні обмежувалося вирощуванням його на зелене добриво (сидерат). Виявлення практично безалкалоїдних форм наприкінці 20-х – початку 30-х рр. минулого століття дало змогу віднести його до важливих коромових культур.

Зерно і зелена маса люпину містять велику кількість білка, який відрізняється гарною засвоюванністю і повноцінністю за амінокислотним складом. Використовують люпин на зелений корм, для одержання трав’яної муки і сінажу. Його можна вирощувати і як поукісну або пожнивну культуру. Будучи гарним азотфіксатором, люпин має також велике агротехнічне значення.

В Україні люпин вирощується в зоні Полісся. Як кормова культура люпин розповсюджений в Центральних районах Російської Федерації, Білорусі, країнах Прибалтики, в Польщі Угорщині, Чехії, Німеччині, Данії, Великій Британії, Швеції, Австралії, Новій Зеландії і в деяких країнах Південної і Північної Америки.

 

Систематика і походження

Рід Lupinus (Tourn.) L. належить до сімейства Fabaceae і включає декілька сотень однорічних, зимуючих і багаторічних видів, які представлені… Види Східної і Західної півкуль істотно різняться за низкою морфологічних і…

Каріологічна система роду Lupinus

Види Східної півкулі 2n Види Західної півкулі 2n

L. opsiantus Atab. Et Maiss. L. poluphyllus Lindl. (пізньоквітуючий) 40 (багаторічний) 48 L. albus L. (білий) 50 L. mutabilis Sweet. (мінливий) 48

Морфобіологічні особливості

Люпин білий був введенений у культуру зачно раніше ніж жовтий і вузьколистий. Культурні сорти цього виду мають такі господарсько корисні ознаки, як… Люпин жовтий. Прямостояча або напівпрямостояча рослина.Стебло висотою до 0,8… Люпин жовтий найбільш поширений у сільськогосподарському виробництві. Має високу зернову врожайність (до 3 т/га) і…

Генетика

Незважаючи на значне число робіт, які присв’ячені вивчення характеру спадкування окремих ознак, створені види люпину ще відносно мало вивчені з… Люпин білий. Харктеризується значно меншою мінливістю за низкою морфологічних… У люпина білого описано найбільше число генів, які контролюють алкалоїдність, - вісім. Чотири з них знайдені Троллем:…

Завдання і напрямки селекції

Люпин білий. Основний напорямок використання даного вида – зерновий. Як правило, його вирощують для одержання високобілкового зернового концентрату.… Люпин жовтий. Селекційна робота повинна бути спрямована на створення сортів… Для розширення посівних площ на малородючих грунтах в північних областях доцільне створення скоростиглих сортів…

Вихідний матеріал

Дикоростучі форми, які ростуть в генцентрах, такожє цінним вихідним матеріалом. В результаті проведення експедицій дрібнозерні форми люпину… Істотна роль як джерел окремих комплексних господарсько корисних ознак… Пазушне плодоутворення в люпину вузьколистого, вперше згадується в науковій літературі Г.А. Дебелим, яке притаманне…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Внутрішньовидова гібридизація. Шляхом цілеспрямованого підбору батьківських форм цей метод дає змогу досягати сполучення різноманітних господарсько… Класичний приклад ефективного використання внутрішньовимдової гібридизації при… Штучний мутагенез. У люпину - порівняно молодої культурної рослини – низка сортів створена на основі виявлених…

Методика і техніка селекційного процесу

Переважно при кастрації човник розділяють знизу з допомогою пінцета, відхиляють пелюстки і акуратно виймають всі тичинки. Можна також проводити… Після кастрації квітки необхідно вберегти від неконтрольованого запилення. Для… При теплій погоді примусове запилення проводять через добу з моменту кастрації, при вологій і прохолодній – через день…

Досягнення селекції

Успішне опрацювання в 1931 р. у біохімічній лабораторії ВІР під керівництвом М.І. Іванова метода визначення алкалоїдів у рослинах дала змогу… Люпин білий. Перший кормовий сорт Носівський 3 був створений на Носівській… Люпин жовтий. Створені до 1940 р. перші сорти Ювілейний (Пушкінська дослідна станція ВІР), Жовтий малоалкалоїдний 1 і…

СОЯ

Соя – одна з найбільш стародавніх сільськогосподарських культур світу. Цінність цієї культури полягає в тому, що в зерні міститься 35 – 52% білку і 17 – 27% жиру, вітаміни А, В, С, D, E, низка ферментів. Білок сої представлений легкорозчинними фракціями (до 94%), у ньому велика кількість незамінних амінокислот, лізину в 9 разів більше, ніж у білку пшеничної муки, і в 2 -3 рази більше, ніж у зерні гороху, нута, кормових бобів. Крім того, білок сої – гліцитин – має особливість звурджуватися (утворювати сиркоподібну масу).

З зерна сої виробляють білкові продукти трьох видів, концентрати, які містять 70% білку, ізоляти (до 90% білку) і структуровані продукти – аналоги виробів з м’яса. Вони набагато дешевші натуральних, але не поступаються їм за поживністю і перетравністю. Вважають, що в ХХІ ст. 20% м’ясної продукції в світі буде замінено продуктами з сої. Соя справедливо вважається олійною культурою. Соєва олія, якої виробляється більше 9 млн. т, має гарні смакові і кулінарні особливості. Вона складається з фізіологічно активних полінасичених жирних кислот, незамінних для тваринного організму.

Соя вирощується в 62 країнах світу. Площі посіву її неухильно зростають і перевищу.ть 60 млн. га, а виробництво зерна збільшилося більше ніж у 4 рази і превищує 100 млн. т. Жодна інша сільськогосподарська культура не знає такого стрімкого розповсюдження. В Україні, Молдові, Північному Кавказі, Російській Федерації, країнах Середньої Азії, Туреччині вирощують понад 200 тис. га, і площі посіву тут можуть бути доведені до 2 – 3 млн га. Успіхи селекції дали змогу вирощувати цю культуру навіть у північних районах України.

Систематика і походження

Рід Glycine поділяється, за Н.І. Корсаковим, на три підрода у відповідності з центрами формоутворення. Підрід Glycine L. з двома видами - сланкий і… До виду G. soja відносяться всі вирощувані сорти сої, напвкультурні і… 1. Ssp. Soja (Steb. Et Zucc.) Kors., синонім G.ussuriensis Reg. and Maack. - підвид дикорослий, або усурійський.…

Морфобіологічні особливості

Сім’ядолі виносяться на поверхню грунту. Гіпокотиль зелений або з фіолетовим відтінком. Зелене забарвлення його асоцийовано з білим забарвленням… Висота стебла від 20 см у карликових форм до 200 см у високорослих. Більшість… Стебло, гілки і черенки листків у більшості форм сої мають бурувате, жовте або сіре опушення. Забарвлення його…

Генетика

Через велику чисельність хромосом і ї малий розмір каріотип сої вивчений недостатньо, ідиограмма цієї культури не складена. Характер спадкування основних ознак показаний в таблиці 7. До домінантних, як…

Спадкування ознак сої

При схрещуванні дикої сої з культурною домінує розтріскування бобів, а при гібридизації двох культурних сортів може домінувати стійкість до… Визначена генетика стійкості рослин до низки хвороб. Так, резистентність до… Практично відсутні дані про локалізацію і число генів, що контролюють кількісні оознаки у сої. Спадкування цих ознак…

Завдання і напрямки селекції

Селекція на врожайність. Більшість сортів, що внесені в Реєстр сортів рослин Укураїни, мають потенційну врожайність 3 – 4 т/га; рекордна врожайність… Індивідуальний добір на продуктивність рослин у гетерогенних популяціях… Формування, добір вихідних форм для селекції і створення нових сортів слід проводити на максимально вирівняному…

Вихідний матеріал

Дикорослі форми представляють цінність як донори комплексного імунітету, стійкості до посухи і весняних приморозків, але вони сильно вилягають,… В каталозі зразків сої ВІР сорти згруповані за основними…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Внутрішньовидова гібридизація. Це основний метод створення вихідного матеріалу для селекції сої. Всі кращі сучасні сорти створені на її основі.… Віддалена гібридизація. Використання таких схрещувань до цього часу не… Гетерозис. У сої знайдена ядерна і цитоплазматична чоловіча стерільність Кращі гібриди перевищують за врожайністю…

Методика і техніка селекційного процесу

Для кастрації вибирають квітки, які повинні розкритися в день схрещування. Віночок таких квіток ледве проступає між зубчиками чашелистиків. Пиляки в… Кастрацію можна проводити трьома способами: пиляки видаляють 1) після… Запилення кастрованих квіток краще проводити відразу ж, оскільки життєздатність пилку в раннішні і вечірні години…

Досягнення селекції

Питання для самоконтролю 1. Які відомі центри походження різноманітних підродів сої і виду соя… 2. Як різняться сорти сої за тривалістю вегетаційного періоду?

КОРМОВІ БОБИ

У багатьох країнах Європи, Азії, Африки і Америки боби вирощують на корм худобі. Молоте зерно використовують як білковий компонент комбікормів.… В Україні посіви бобів використовуються в Правобережній частині, де вони…

Систематика і походження

У дикому стані F. bona не знайдений. ВюСю Муратовою встановлено два підвиди: ssp. faba Murat і ssp. Paucijuga Murat. Останній підвид вузько… Встановолено шість регіональних екотипів: приморський – з крупним зерном,… Внесені в Реєстр сортів рослин України сорти бобів відносяться переважно до континентального і північного екотипів. …

Морфобіологічні особливості

Стебло пряме або полегле, чотирьохгранне, з борозенками, повне, висотою в залежності від сорту і умов вирощування від 30 до 200 см,… В усіх вирощуваних в Україні сортів стебло пряме, міцне, добре обисвлене.… Біологічні особливості. Кормові боби - рослина довгого дня, але є форми з нейтральним фотоперіодизмом, досить…

Генетика

Однак грунтуючись на проведених вивченнях можна зробити висновок: 1) типове рожево-жовте забарвленнязерна домінує над сірим і зеленим, чорне і…

Завдання і напрямки селекції

Перед селекціонерами стало завдання створення сортів кормових бобів більш пізньостиглих, з високою облиствленністю придатних для використання їх…

Вихідний матеріал

Вихідним матеріалом використовують зразки з колекції ВІР, які вивчені за біологічними і господарсько цінними ознаками. Індивідуальним добором…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Гібридизацію проводять з кастрацією квіток у фазі білуватого бутона. Зав’язується 30 – 40% бобів. Добір перспективних форм проводять у другому… Для створення вихідного матеріалу застосовують фізичні і хімічні мутагени.… Техніка схрещування. При гібридизації кастрацію квітки слід проводити, в крайньому випадку, за два дні до його…

Досягнення селекції

Селекція бобів розпочата в Україні в довоєнний час. В реєстрі сортів рослин України занесено 11 сортів (розширити )

Питання для самоконтролю

1. Яка головна ознака покладена в основу поділу бобів на різновидності?

2. Скільки хромосом в диплоїдному наборі коромових бобів?

3. Які основні напрямки селекції коромових бобів?

4.Які методи створення вихідного матеріалу застосовують в селекції коромових бобів?

СОНЯШНИК

За посівними площами у світовому землеробстві з олійних культур соняшник поступається сої і займає біля 15 млн га. Найбільші посіви його… Збільшення виробництва соняшнику в світі більше ніж втричі за останні 30 років…

Систематика і походження

За класифікацією К. Хейзера (США), рід Heliantus включає 68 багаторічних і однорічних видів. Багаторічних видів набагато більше, але однорічні мають… В 1980 р. А.В. Анащенко в ВІР грунтуючись на генетико-еволюційному вивченні… В польовій культурі використовують два вида: однорічний диплоїдний – H. аnnuus L. (2n = 34) і багаторічний…

Морфобіологічні особливості

Морфологічні ознаки. Коренева система стрижнева, проникає в грунт на глибину до 3 м і більше, що обумовлює високу посухостійкість соняшнику. В… Стебло прямостояче, покрите волосками, з нахилом у верхній його частині або… У вирощуваних сортів стебло повинне бути прямостоячим, не поникаючим після цвітіння, не схильним до гілчастості і…

Генетика

У соняшника встановлена істотна внутрішньо- і міжпопуляційна мінливість ознак, що сприяло успіхам при використанні різноманітних прийомів добору. … В зв’язку з інтенсифікацією селекційних робіт з соняшником одержали розвиток… В 20-х роках минулого століття на Саратовській селекційній станції Є.М. Плачек застосувала інбридинг для вивчення…

Завдання і напрямки селекції

Селекція на високу врожайність. Урожайність соняшника складається з продуктивності окремих кошиків і числа рослин на 1 га. Продуктивність окремого… Істотне значення має вихід ядра, який визначається по відсотку лушпини.… В зв’язку з переходом селекції на гетерзисні гібриди проблема лушпинності займає важливе місце. Найбільший…

Вихідний матеріал

Місцеві сорти збереглися лише в деяких місцевостях і в колекції ВІР. Більшість старомісцевих сортів колекції характеризуються низькою олійністю, але… Сучасні сорти-популяції характризуються високою пластичністю і врожайністю,… Лінії і гібриди закордонної селекції (США. Франції, Румунії і ін.) відрізняються високою комбінаційною здатністю,…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Для проведення штучної гібридизації з кастрацією в материнських рослин за добу до початку цвітіння видаляють один-два верхніх листа, зовнішні листки… Для соняшника кращим вважається комбінований пергаментно-марлевий ізолятор:… Наступного дня з 4 – 7 год ранку проводять кастрацію квіток в усіх підготовлених кошиках: пінцетом з відтягнутими…

Досягнення селекції

Оцінюючи ефективність селекції з еволюційно-генетичної позиції, А.В. Анащенко стверджує, що якщо всі досягнення в покращенні соняшника за 491 рік… Районовано біля 40 сортів і більше 10 гібридів соняшника, з них найбільш… Олійність зерна комерційних сортів становить 53 – 55% на абсолютно суху масу, врожай зернівок в умовах виробництва – 3…

РИЦИНА

Рицина відноситься до сімейства молочайні – Euphorbiaceae Juss., роду Ricinus L., у якому виділяють один поліморфний вид R. сommunis L. – рицина звичайна (2n = 20). Г.М. Попова і В.А. Мошкін розділяють вид на шість підвидів і 25 різновидностей. Підвиди виділені на основі мінливості репродуктивних органів: форми і величини зерен, коробочок і суцвіть. До ознак різновидностей відносяться забарвлення стебла, коробочок, наявність воскового наліту.

Підвид звичайний. (subsp. communis G. Pop et Moshk., раніше називався кров’яно-червоний - subsp. sanguineus G. Pop). Рослини високорослі і середньої висоти, гілчасті і з однією гроною, з забарвленим стеблом, частіше без воскового наліту. Суцвіття – волоть, довжиною 15 – 20 см, пухке або середньої щільності (мал. 29). Коробочки крупні, видовжено-конічні, з шовом на стулках, не розлущуються. Насіння крупне яйцеподібне, червоне або коричневе, довжиною 1,3 – 2 см, з крупною карункулою. Листки довжиною 10 – 15 см, з 7 – 9 лопатями, Підвид продуктивний, теплолюбивий, посухостійкий. Багато форм схильні до пізньостиглості. Розповсюджений у Південно-Західній Азії, Африці, узбережжі Середземного моря, Південній Європі. Завезений в Америку і Австралію. Походить з районів Південно-Західної Азії. Має п’ять різновидностей6 звичайна (var. communis, сорт Донецька 39/44); рожева (var. roseus G. Pop et V. Moshk.); дрібнонасінева (var. microspermus V. Moshk., сорт Червона); зелена (var. viridis G. et V. Moshk.); коротковузлова (var. brevinodis V. Moshk.).

Підвид персидський (subsp. persicus G. Pop). Рослини високорослі (до 2 м) і середньої висоти, слабогілчасті або одногронові. Грона довгі, щільні (див. мал. 29); плодоніжки короткі. Коробочки дрібні (1,2 – 2 см), кулеподібні, без шва на стулках, розтріскуються (у нових сортів з шовом і не розтріскуються). Насінини дрібні, опуклі (0,8 – 1,4 см), сірі або коричньнювато-сірі, без карункули. Листки довжиною 15 – 25 см, зморшкуваті, сильно розчленовані. Підвид характеризується високою продуктивністю, меншою вимогливістю до тепла, стійкістю до повітряної посухи. Більшість сортів в Україні відносяться до цього підвиду. Розповсюджений в Передній і Центральній Азії, Африці, Америці, Австралії. Зформувався в помірному кліматі Передньої Азії. Має чотири різновидності: персидська (var. persicus) –стебло сизе, з восковим налітом, коробочки дрібні, без шову, розтріскуються (сорт Круглик 5); зеленостебла (var. virens G. Pop.) – стебло без воскового наліту, коробочка без шову, розтріскуються; нерозтріскувані (var. indehiscens V. Moshk.) – гібридного походження (сорти ВНИИМК165 покращена, Степова , Донська рання); фіолетовостебла (var. violaceocaulis V. Moshk.) – стебло фіолетове з восковим налітом, не розтьріскується (сорт Донська крупноволотева).

Підвид китайський (subsp. sinensis G. Pop et V. Moshk.). Переважають рослини низькорослі і середньої висоти (0,5 – 1,5 м), гілчасті, з дрібними листками. Волоті пухкі. Коробочки крупні, кулеподібні, з шовом, не розтріскуються; плодоніжки довгі (до 5 см). Насінини опуклі, крупні, темно-сірі, з карункулою. Підвид скоростиглий, схильний до скидання листків осінню, нестійкий до посухи, характеризується неміцним прикріпленням коробочок (що призводить до втрат при збиранні). Розповсюджений в Російській Федерації, Україні, країнах Східної Азії, Африки, Америки, в Австралії. Зформувався в умовах вологого мусонного клімату Східної Азії. В Україні використовується для гібридизації з іншими підвидами. Має три різновидності: китайська (var. sinensis, сорт Гібрид ранній); фіолетова (var. caesius G. Pop.); японська (var. japonicus G. Pop et V. Moshk.).

Підвид індійський (subsp. indicus G. Pop et V. Moshk.). Рослини середньої висоти і високі (до 3 м), гілчасті, з восковим налітом. Волоті довгі, пухкі. Коробочки крупні, без шипів або з довгими тонкими шипами, довгими плодоніжками (до 5 см), з шовом або без нього, розтріскуються рідкісно. Насіння видовжене (0,8 – 2 см), з вузькою карункулою. Листки крупні, з 7 – 9 лопатями. Підвид характеризується тривалим вегетаційним періодом, тепололюбивий, продуктивний, стійкий до грунтової і повітряної посухи. Розповсюджений в Індії, Пакистані, країнах Південно-Східної Азії, Африки, Америки. Зформувався на півострові Індостан. Має чотири різновидності: індійська (var. indicus); сіролистна дріпноплідна (var. griseofolius V. Moshk.); сиза крупноплідна (var. leucocarpus Muell. Arg.); фіолетова крупноплідна (var. inermis Jacq.). В Україні цього підвиду немає. Найбільше значення мають дрібнонасіневі різновидності.

Підвид занзібарський(subsp. zanzibarinus G. Pop.). Рослини мінлві за висотою (0,5 – 5 м), гілчасті, з товстим стеблом. Волоті короткі, пухкі (інколи довгі). Коробочки крупні, розтріскувані. Без шову і з короткими шипами. Насінини крупні, видовжені або кулеподібні, з широкою карункулою Листки крупні (20 – 30 см) з 9 – 11 лопатями. Підвид пізньостиглий, волого- і теплолюбивий, продуктивний, розвивається повільно. Зустрічаються форми з укороченими міжвузолами. Розповсюджений в Африці, Америці, Південній Азії. Зформувався в умовх східного узбережжя Африки. Має п’ять різновидностей: занзібарська (var. zanzibarinus); сиза (var. glaucus G. Pop et V. Moshk.) – вирощується в США, Бразилії, ПАР, Танзанії, Судані, Уганді, Індії; пурпурова (var. purpuranscens Muell. Arg.) – вирощується в Бразилії і Індії; довгоплідна (var. bailudensis P. Cout.); карликова (var. nanus V. Moshk.) - вирощується на поливі в США (сорти Лінн, Доон, Хейл, Кампінас і ін.), мають скорочені міжвузоли.

Підвид смітньо-польовий ( subsp. ruderalis G. Pop et V. Moshk.). Рослини мінливі за висотою (0,5 – 4 м), гілчасті. Волоті пухкі, сереньої довжини, Коробочики дрібні, кулеподібні, розтріскуються, без шову (інколи розподаються на частки – третинки). Насіння і листки дрібні, середні. Підвид пізньостиглий, теплолюбивий, стійкий до посухи, малопродуктивний. Зустрічаються форми ранньостиглі, стійкі до пошкодження шкідниками. Розповсюджений в Африці, Азії, Південній Європі, Америці, Австралії. Створені сорти цього підвиду: Кінельська 1 і Саратовська 66. Має чотири різновидності: смітньо-польова (var. ruderalis); дикоросла (var. spontaneous G. Pop. Et V. Moshk.); єгипетська (var. aegyhtiacus V. Moshk.); мексиканська (var. mexicanus V. Moshk.).

Морфобіологічні особливості

Коренева систеа стрижнева, проникає в грунт до 3 м, бокові корені відходять на 1 м від центрального стебла. Стебло колінчасте, всередині порожнисте, з повздовжніми борозенками на… Листки крупні, розчленовіані в вигляді лопатей (7 – 11 см), з двозубчастими краями, довгочерешкові, два нижніх…

Генетика

Генетику ознак рицини почали вивчати в 20-х роках минулого сторіччя в Великій Британії, США і в Російській Федерації. Однак через велику її… Забарвлення насіння. Коричневе забарвлення домінує над чорним, червоним, білим… Забарвлення коробочок. При гібридизації форм з зеленим і світло-зеленим забарвленням коробочок в F1 відмічається…

Завдання і нпрямки селекції

Надзвичайно важливе завдання селекції – створення високоврожайних і високоолійних сортів та гібридів інтенсивного типу, з стабільністю врожаності по… Основні ознаки, які враховуються при селекції рицини: урожайність, олійність,… Селекція на урожайність. Підвищення врожайності – головне завдання, оскільки рицина поступається за цим показником…

Вихідний матеріал

Зразки китайського підвиду скоростиглі, мають нерозтріскувані коробочки, схильні до відмирання листя осінню, але не стійкі до посухи, зустрічаються… Природні форми рицини надзвичайно поліморфні, і багато з них не втрачають…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

При індивідуальному доборі в рицини не спостерігається інбредної депресії, як у інших перехреснозапилюваних культур. Добором були одержані перші… Самозапилення. Примусове самозапилення в рицини вперше застосували Г.М. Попова… Гібридна популяція при самозапиленні розділяється на окремі біотипи, що різняться за низкою господарсько цінних ознак.…

Досягнення селекції

Найбільш розповсюджений фузаріозостійкий сорт ВНИИМК 165 покращений. Дуже врожайні сорти Донської дослідної станції – Донська Крупнокитицева і… Великий вклад у селекцію рицини внесли В.Є. Борковський, В.А. Мошкін, Л.А.… У Державний реєстр сортів рослин придатних для поширення в Україні внесено п’ять сортів рицини (Ricinus communis L.),…

ЛЬОН-ДОВГУНЕЦЬ

Олія з насіння льону має чудові дієтичні особливості, застосовується також у фармацевтичній і миловарній промисловості, Варена льняна олія – оліфа… Найбільше льону висівають Російська Федерація, Білорусь, країни Балтії. В… Систематика і порходження.

Морфобіологічні особливості

Суцвіття льону верхівкове, проміжне між зонтиком і китицею. Квітка правильна, п’ятерного типу. Чашечка вільнолистна, чашелистики залишаються на… Плід – п’ятигніздна опукла коробочка, загострена вверху. Перегородки між… В кірковій паренхімі стебла наявні судинно-волокнисті пучки. Таких пучків може бути 25 – 30. Їх луб’яні волокна і є…

Генетика

Найбільш помітна маркерна ознака – забарвлення пелюсток Вона має складну генетичну природу і залежить від 8 – 10 генів, частина яких плейотропно… При перевірці якості гібридизації важливо знати, що блакитне забарвлення… Важливі господарсько-біологічні особливості – тривалість вегетаційного періоду, висота рослин, вміст волокна,…

Завдання селекції

Велике значення має тривалість вегетаційного періода. В Україні можна вирощувати порівняно пізньостиглі сорти льону- довгнця. Льон часто вилягає,… Незважаючи на те, що олія льону-довгунця – непряма продукція, необхідно… Сорти льону повинні мати стійкість до найбільш шкодочинних хвороб: фузаріозного в’янення, іржі, поліспорозу,…

Вихідний матеріал

Селекція льону-довгунця починалася з доборів серед сортів народної селекції – кряжів. Кращі їхні особливості передані селекційним сортам, але і… Джерелами високої врожайності волокна, який складається з урожаю соломи і… За врожайністю насіння виділяються деякі кряжі льону-довгунця, сорти Шокінський, Л-1120, Оршанський 2, Лазурний, а з…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Позитивні результати в селекції льону-довгунця встановлено при підборі пар за еколого-географічною (генетичною) віддаленістю Генетично віддалені… Сорт льону – це переважно нащадки однієї рослини. Однак бувають випадки, коли… Добре вдаються міжвидові схрещування льону з диплоїдним числом хромосом, що дорівнює 30. Однак у селекції…

Методика і техніка селекційного процесу

Норми висіву і схеми розміщення рослин на площі в селекційних розсадниках визначаються двома протилежними умовами: з одного боку, необхідно створити… Для льону, як для культури загущеного суцільного посіву, в селекційних… Дрібнонасіневість льону потребує ретельного обробітку грунту і вирівнювання його поверхні. Особливо це стосується…

КОНОПЛІ

Систематика і походження

Тривале вирощування в різних еколого-географічних умовах зформувало три крупні екологічні групи (які включають низку більш дрібних підгруп):… Центр похордження культурної коноплі, згідно М.І. Ваввілова, - Центральний і…

Морфобіологічні особливості

Корінь стрижневий з боковими відгалудженнями, проникає у середньоросійської і південної коноплі на глибину до 1,5 – 2 м і більше (у південної… Стебло опукле біля основи, шестигранне в середині і чотирьохгранне на… Луб’яні волокна двох видів: первинні утворюються ближче до переферії стебла у вигляді суцільного кільця, вторинні в…

Генетика

Н.Д. Мигаль вважає, що в статевих хромосомах локалізований ген – реалізатор статі. Його алель - реалізатор жіночої статі – тісно зчеплений з алелем… Сполучення відповідного співвідношення чоловічих і жіночих квіток з… В однодомної коноплі в межах наведених у таблиці 8 типів спостерігається широка варіація співвідношення чисельності…

Схема статевих типів коноплі

Стать (для однодомної – переважаюча стать	Ознака вегетативної частини і темп розвитку, що відповідає статі
Дводомна конопля
Жіночий	Матерка	Маскулінізована матерка
Чоловічий Фемінізована плоскінь	Плоскінь
Однодомна матерка
Жіночий	Однодомна матерка	Однодомна маскулінізована матерка
Чоловічий	Однодомна фемінізована плоскінь	Однодомна плоскінь

Окрім перерахованих статевих типів, відома також гермафродитна конопля з двостатевими квітками. В межах її є форми з різною ступінню ухилу в напрямку маскулінізованого і фемінізованого типів.

Господарсько цінні особливості коноплі (продуктивність, тривалість вегетаційного періода, вміст волокна) спадкуються полігенно. Відмічена висока ступінь спадкування висоти рослин і вмісту волокна, низька – числа і маси зерна з рослини.

Вміст канабіоїдних сполук спадкується полігенно. Важливо, що воно не пов’язане з продуктивністю рослини.

Завдання селекції

Ці проблеми можна вирішити створенням одночасно дозріваючої коноплі. Одночасність дозрівання краще всього забезпечує однодомність. Селекція на… Сорти коноплі повинні утворювати високий урожай соломи з вмістом волокна 25 –… Важлива особливість – дружнє дозрівання насіння, оскільки коноплі мають тривалий термін цвітіння і в результаті цього…

Вихідний матеріал

При створенні високоврожайних сортів гарний вихідний матеріал виявляють кращі комерційні сорти. З сортів дводомної коноплі високим урожаєм волокна… Представляють селекційний інтерес форми конопель з інших країн (Італії,… При селекції на стійкість до конопляної блішки можна використовувати сорти південної селекції. Вони сійкі і до…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Гібридизація. Це основний метод створення популяцій для добору в селекції конопель. Більшість сортів створено з використанням вихідного матеріалу… Мутагенез. Великого поширення в селекції мутагенез поки що не одержав через… Високий вихід спадкових змін забезпечує застосування гамма-опромінення дозою 100 – 150 Гр. З хімічних мутагенів…

Методика і техніка селекційного процесу

Елітні рослини всебічно аналізують. У однодомної коноплі встановлюють відповідність статевому типу (однодомна матерка) відносно чоловічих і жіночих… Елітні рослини повинні мати продуктивне високе стебло, гарну насіневу… При випробуванні нащадків елітних рослин контролюють ті ж ознаки, але враховують також урожай стебел і зерна з…

КАРТОПЛЯ

Це одна з найбільш поширених на земній кулі сільськогосподарських культур – вирощується майже в усіх країнах світу. В Північній півкулі її… В Україні картоплярство розвинене повсюдно від Криму до Чернігівської обл.,…

Систематика і походження

Батьківщина картоплі – Південна Америка. Первинним генцентром її походження вважають висогірні райони Південної Америки (Перу, Болівія). Вторинний… Основоположником систематики видів картоплі є С.М. Букасов. Відомо 170 видів… З надзвичайно багатого набору видів картоплі в культурі використовується переважно лише S. tuberosum. Усі селекційні…

Генетика

Більшість диплоїдних видів самонесумісні і запліднюються в межах виду перехресно. Однак частина диких видів самосумісна і результаті самозапилення… Поліплоїдні види картоплі в основному самосумісні. Однак у три- і пентаплоїдів… Тетраплоїди представлені двома типами: алло- і автотетраплоїдами. До аллотетраплоїдів відносяться дикі види S. acaule…

Завдання і напрямки селекції

Загальне завдання – створення екологічно пластичних, високоврожайних, стійких до хвороб, шкідників і несприятливих умов сортів, з різними строками… Одне з регіональних завдань – створення фітофторостійких сортів для тих… До специфічних завдань селекції треба віднести створення сортів, придатних для промислової переробки на харчові…

Вихідний матеріал

Відомо біля 150 диких і 20 культурних видів картоплі, багато з них добре вивчені. Так, S. commersonii стійкий до раку (агресивних біотипів), парші… Найбільш інтересні для селекції види картоплі входять у серії Tuberosa,… Форми, імунні до вірусу Х, знайдені у видів S. аcaule, S. рunae, S. schreiteri Buk., S. tarijense, до вірусів Y i A –…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Головним методом спрямованого створення вихідного матеріалу є гібридизація. Внутрішньовидова гібридизація. Наукова селекція картоплі в Україні розпочата… Міжсортова гібридизація до цього часу широко використовується для створення сортів картоплі в Україні, Російській…

Технологія селекційного процесу

При жаркій погоді запилення проводять вранці і вечором, у пасмурну – в будь-який час доби. Вечором відсоток вдалих схрещувань збільшується вдвічі… Схрещування з попередньою кастрацією пиляків застосовують при генетичних… Для збільшення відсотка утворення ягід використовують метод декаптації стебел, що полягає в наступному: в полі…

Методи оцінки селекційного матеріалу

Оцінка стійкості до хвороб. Стійкість до вірусних хвороб може бути виявлена на раннішньому етапі онтогенетичного розвитку сіянців. Для цього їх… Стійкість картоплі до фітофторозу виявляють з допомогою лабораторних і… Польову стійкість в селекційних розсадниках оцінюють методом штучної інокуляції окремих листків (по шість кожного…

ЦУКРОВИЙ І КОРМОВИЙ БУРЯК

У коренеплодах цукрового буряка міститься 17 – 19% цукрози і більше. Кращі сорти і гібриди забезпечують збір цукру 7 – 9 т/га і більше. Коренеплоди,… Кормовий буряк має важливе значення у тваринництві, особливо при відгодівлі…

Систематика і походження

Грунтуючись на дослідженнях Н. І. Буренін виділив 15 видів, які об’єднані в три секції. І секція Corolline Transch.: B. macrorrhiza Stev. – буряк крупнокореневий (2n = 18);

Морфобіологічні особливості

Кормовий буряк має крупні корнеплоди, переважно сильно потовщені, гладенькі, різноманітні за забарвленням і формою, середньостиглі, високоврожайні… Корнеплоди цукрового буряку білі, конічної або видовжено-конічної форми, з… З усіх корнеплідних форм буряк цукровий - найбільш пізньостиглий. За характером корнеплоду представляє відносно…

Генетика

Остання, найбільш повна характеристика за каталогом генів буряка належить В.І. Буреніну (1984). З багатьох ознак лише для дещо більше 30 встановлені контролюючі їх гени, причому відома локалізація в хромосомах тільки восьми з них. Описані всього дві групи зчеплення.

Гени забарвлення корнеплоду. Основні типи забарвлення корнеплодів буряка – біла, червона, і жовта – контролюються головним чином двома парами спадкових чинників : R–r(rot) i G–g (gelb).

Встановлено, що чинник G обумовлює прояв жовтих пігментів. У буряка знайдено 13 різних жовтих і оранжевих пігментів, які відносяться до групи флавонідів. У рецесивному стані чинник g затримує синтез вказаних пігментів, і рослини, які мають цей ген, характеризуються білим забарвленням корнеплодів. Сполучення чинників R i G призводить до утворення червоних і рожевих корнеплодів.

Забарвлення корнеплодів буряка можна позначити наступним чином: RG – червоне, rG – жовте, Rg i rg - біле. Фактори R i G в комбінації дають темно-червоне забарвлення. Сполучення чинників R¹ i G¹ обумовлюють появу корнеплодів, менш інтенсивно забарвлених порівняно з столовим буряком.

Гени листової розетки. До основних ознак, що характеризують розетку листків, відносяться: величина і забарвлення листових пластинок, забарвлення сім’ядолей і черешків, а також різноманітні аномалії – багатонасіневість, багатоголовість, фасціації, альбінізм.

Ознаки, які контролюють забарвлення коренплодів і надземної частини, завдяки простому характеру спадкування, чіткому фенотипічному прояву і легкій ідентифікації широко використовуються в селекції як маркерні. Вперше ген R (забарвлений гіпокотиль) в селекцію цукрового буряка ввів Т.Ф, Гринько. У теперішній час ознака забарвлення гіпокотиля використовується для контролю ступеня гібридності популяцій, які одержують від схрещування різних сортів (ліній), і рівня плоїдності анізоплоїдних гібридів. Від схрещування тетраплоїдних рослин, що мають зелений гіпокотиль (rrrr), з диплоїдними (RR), у яких гіпокотиль рожевий, одержують триплоїдні рослини з світло-коричневим гіпокотилем (Rrr), вони легко відрізняються від гомозиготних за забарвленням особин. Однак гібридність можна встановити лише у форм, які гомозиготні по рецесивному алелю (rr).

Широке застосування як тестера при оцінці комбінаційної здатності цукрового буряка методом топкроса одержало в країнах Західної Європи і США червонолистий буряк (Red tester, Rotblatt). При вільному перезапиленні Red tester з інбредними лініями цукрового буряка одержане насіння висівають і на раннішніх етапах розвитку (в фазі паростків) видаляють негібридні рослини. Після збирання врожаю оцінюють комбінаційну здатність. Результати оцінки загальної комбінаційної здатності самозапилених ліній при діалельних схрещуваннях і при використанні Red tester близькі.

Гени форми корнеплоду. Форма корнеплода визначається в основному його довжиною, товщиною і конфігурацією хвостової частини (основи). Напевно, у буряка наявні не менше чотирьох генів, що визначають форму корнеплода: L1-l1 i L2-l2 (lang) – гени видовження; Sh1-sh1 і Sh2-sh2 (shape) – гени форми хвостової частини корнеплодів.

Гени L1 і L2 впливають на довжину корнеплода. Один ген видовження обумовлює конусовидну, овальну і циліндричну форму, а два таких гена – палкоподібну. Відсутність обох генів довжини сприяє формуванню вкорочених корнеплодів (опуклих і плискатоокруглих). Туповершинні або загострені корнеплоди утворюються при наявності іншої пари – Sh1 i Sh2 – генів форми хвостової частини корнеплода.

Гени генеративних органів. Найбільше вивчені у буряка гени стерільності пилку, роздільностатевості (однонасіневості) і однорічності цикла розвитку рослини, для яких встановлений характер спадкування.

Цитоплазматична чоловіча стерільність. Вперше джерело цитоплазматичної чоловічої стерільності було знайдено в 1942 р.Ф. Оуеном. ЦЧС обумовлена взаємодією цитоплазми S і двох пар рецесивних ядерних чинників (xxzz). В залежності від того, присутні чи ні в геномі стерільних рослин домінантні чинники (XxZZ, xxZz, XxZz), розрізнюють три типа стерільності.

Повністю стерільні рослини (Sxxzz) утворюють білі пусті пиляки (ЧС). Неповна стерільність буває двох типів: перший тип (1/2ЧС-1) цитоплазма S і гомозиготність або гетерозиготність по одному гену (SXxzz, SXXzz, SxxZZ, SxxZz); другий тип (1/2XC-II) - цитоплазма S і гомозиготність або гетерозиготність по обох домінантних генах (SXxZz, SXXZz,SXXZZ). Напівстерільні рослини першого типу мають жовті нерозтріскувані пиляки. Напівстерільні рослини другого типу утворюють жовті пиляки з крупним життєздатним і дрібним стерільним пилком.

Серед рослин з нормальним пилком виділяють два типа, що не різняться за зовнішнім виглядом, але які дають різних нащадків при схрещуванні з рослинами, які мають ЦЧС. Умовно позначений тип 0, який має генотип Nxxzz (N-нормальна цитоплазма), закріплювач стерільності. Закріплення схематично можна виразити так: Sxxzz x NxxzzSxxzz.

Рослини другого типу з генотипом NXXZZ – відновлювачі фертильності. Кількість рослин 0-типу в залежності від сорта коливається від 1 до 33,5%, причому їх більше серед високопродуктивних зразків. Частота появи рослин з ЦЧС також різна. Ф. Оуен знайшов серед американських сортів від 2 до 6% рослин з чоловічою стерільністю, а в дослідах І.Я. Балкова з 400 тис. насінників сорту Рамонська 023 покращена виділено лише 111 повністю стерільних рослин, у сорту Янаш 1 і Удич в середньому на кожну тисячу кущів доводилося від онієї до п’яти рослин типу ЦЧС.

Джерелами ЦЧС частіш за все використовують сорти і селекційні зразки з високою цукристістю (Янаш 1, Рамонська 023 і ін.). Один з способів одержання джерел ЦЧС у цукрового буряка – інбридинг. При цьому може бути рекомбінація дігетерозиготних форм з плазмою S, інколи відбуваються мутації цитоплазми з стану N до стану S. Стерільна цитоплазма у цукрового буряку не впливає негативно на урожай і цукристість корнеплодів.

Ядерна пилкова стерільність. Контролю.ється генами a1 i a2 (androcey). Рослини типу а1а1, з ядерною (генною) чоловічою стерільністю, при перезапиленні з нормальними (фертильними) рослинами в F1 дають фертильних нащадків; при самозапиленні в F2 спостерігається розщеплення в співвідношенні 3 (нормальна) :1 (стерільна).

Одно- і багатоквітковість. Ця ознака обумовлюється серією алелів генів M-m. У популяціях багаторосткового буряка ген М може інколи мутувати до m і тоді виникають гомозиготні (повністю одноросткові) форми mm.

Монофакторіальна ознака однорічності розвитку буряка визначається парою генів: В – ген однорічного циклу, b – ген дворічного циклу.

Самонесумісність. Дана ознака у буряка – гаметофітного типу з комплементарним типом взаємодії алелів і контролюється двома – чотирма S-локусами. S-гени перешкоджають не лише самозаплідненню, але і заплідненню в результаті перехресного запилення між рослинами з однаковими генотипами, тобто перважна частина рослин в популяціях буряка смонесумісна. Реакція самонесумісності відбувається близько від поверхні приймочки маточки і виявляється в пригніченні роста пилкових трубок в цій зоні. Більша частина трубок тут припиняє свій ріст. Однак відповідна їх частка через статистичний характер прояву проростання і в залежності від генотипа рослини може рости на більшу глибину, досягати насіневого зачатка і проводити запліднення. Цим обумовлений прояв у рослин буряка відповідного ступеня псевдонесумісності.

Одержання інбредних ліній від самонесумісних рослин передбачає опрацювання спеціальних методик, які дадуть змогу змінювати або модифікувати реакцію несумісності. Змінити реакцію несумісності можна шляхом генетичних перетворень в S-генах, які призводять до виникнення самофертильних мутацій (ген самофертильності позначається символом S^f), або шляхом фізіологічних дій, до яких відносяться температурні чинники, що викликають регуляторний вплив на швидкість проростання пилкових трубок. У буряка вірогідність самозапліднення різко збільшується в умовах запилення при пониженій температурі (12 – 14⁰С). За даними С.І. Малецького, рівень самофертильності рослин підвищується в 10 – 15 разів, у 6 – 8 разів збільшується частка рослин, у яких насіння утворюється від примусового самозапилення, і в 2 – 3 рази – число насінин під окремим ізолятором. Одержання насіння буряка при самозаплідненні в умовах понижених температур обумовлено явищем псевдонесумісності, що виникає між пилковою трубкою і стовпчико. Зміни, які викликає понижена температура, носять тимчасовий характер і не можуть передаватися з поколяння в покоління.

Гени, які контролюють синтез окремих ферментів. Великі перспективи відкриваються при використанні за маркери генів, які обумовлюють синтез окремих ферментів. Як правило, біохімічні маркери мають просте спадкування, чіткий фенотипічний прояв і кодомінантний тип спадкування. Спадкування принципово відрізняє біохімічні ознаки від ознак забарвлення, оскільки дає змогу контролювати запилення в обох напрямках схрещування. В цукрового буряка можна використовувати за маркер три локуси (Mor1, Mor2, Mod1), які визначають синтез двох поліморфних ферментів: НАД-залежну малатдегідрогеназу і малік-фермент. Органи рослини, де найбільш активні вказані ферменти: лист (пластина і черешок) для малатдегідрогенази, лист (пластинка і черешок) і голівка корнеплоду для малік-фермента. Успіхи в вивченні ізоферментів у багатьох культурних рослин дозволяють розширити набір біохімічних маркерів у буряка.

Поліплоїдія. В поліплоїдів цукрового буряка ускладнюється характер спадкування. Це обумовлено тим, що тетраплоїди мають не дві, а чотири гомологічні хромосоми, тому у них утворюється три типа гамет: (АА, Аа, аа). При врахуванні прояву різноманітних видів неалельної взаємодії, множинного алелізму і т.д. спостерігається значне збільшення фенотипічного і генотипічного різноманіття у нащадків тетраплоїдів. Зокрема, різні гени досягають максимуму прояву на різних рівнях накопичення алелів.

Специфічні особливості спадкування у тетраплоїдних форм відкривють перспективи для створення гетрозисних синтетичних популяцій. Крім того, ступінь зниження гетерозиготності в наступних поколіннях у тетраплоїдів відбувається не так швидко, як у диплоїдів. При одержанні в майбутньому тетраплоїдних гібридів ця обставина дасть можливість використати ефект гетерозису в виробництві протягом декількох років. Поліплоїдія призводить до зміни цілої низки морфологічних ознак.

Завдання і напрямки селекції

У зв’язку з різноманітністю грунтово-кліматичних особливостей кожної зони бурякосіяння сорти і гібриди поряд з підвищеною продуктивністю і… Створення більш урожайних сортів і гібридів з підвищеною цукристістю. Збір… Збір цукру і врожай коренів знаходяться в тісній взаємозалежності (rP = 0.9), тому одержання цукру з одиниці площі на…

Вихідний матеріал

Дикі види. Цінний вихідний матеріал для селекції представляють B. maritime (холодостійкість, зимостійкість, посухостійкість, стійкість до… Всі види і форми секції Beta добре схрещуються між собою і дають плодовитих… Види секції Corollinae схрещуються з культурними формами буряка важко. Практично не схрещується з ними види секції…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції цукрового буряка

Способи створення популяцій

Як відмічали М.І. Вавілов і ін., селекція цукрового і селекція кормового буряка завжди йшли самостійними шляхами, тому гібридизація тої чи іншої… Генні і хромосомні мутації. Методи хімічного і фізичного мутагенезу знаходять… Геномні мутації. Найбільш розповсюджений метод одержання тетраплоїдних рослин – дія слабким водним розчином колхіцину…

Методи добору

При використанні групового добору (модифікація масового) пердбачається додаткова розбивка матеріалу на окремі фракції за відповідними ознаками.… Індивідуальний добір. Це основний метод селекції буряка. При осінньому… Індивідуальний добір проводять одночасно за прямими і непрямими ознаками в процесі росту і розвитку буряка. Добір під…

Селекція на гетерозис

Інбридинг. Як формоутворюючий чинник – це один з найбільш ефективних шляхів використання існуючого генофонда культурних форм буряка. З використанням… Комбінаційна здатність проявляється незалежно від ступеня інбридингу і не має… Пробні схрещування. Загальну комбінаційну здатність, що має в селекції буряка велике значення, вивчають методами…

Добір за специфічними ознаками

Підвищення продуктивності, зниження цвітушності, покращення якості одноросткового буряка проводять шляхом залучення в селекційний процес нових… Наявність двох або більшого числа генетичних систем, що контролюють розвиток… Технологічні особливості. Переважно, ознаки, які визначають якість, спадкуються комплексно, вони пов’язані з іншими…

Методика і техніка селекційного процесу

Необхідна умова збереження високих якостей матеріалів добору при вирощуванні насіння – строга ізоляція. Висадки в межах відповідної групи добору… У практичній селекції використовують різноманітні прийоми для прискорення… В буряка через високу стцпінь самонесумісності утруднене збереження відповідних генотипів. При вегетативному…

Схема селекції цукрового буряка

Рік Елементи схеми

Селекційний розсадник

1 Проведення доборів родоначальних рослин у селекційному розсаднику, куди включають одноросткові, поліплоїдні, диплоїдні, гібридні і лінійні форми. В розсаднику вивчають переважно гібридні популяції.

Насінники родоначальників

2 Розмноження продуктів добору і клонування їх для прискореного розмноження з метою регулювання запилення. Пробні схрещування (А х Б), (В х Г), (А х Г) і т.д. з метою добору пар, які проявляють ефект гетерозису. Літні посіви свіжозібраним насінням.

Селекційно-порівняльне випробування

3 Попереднє випробування нащадків родоначальників, включаючи лінійні і гібридні матеріали.

Насінники рекордистів (станційної еліти) і від клонів

4 Вирощування насінників від зразків-рекордистів, а також від клонів і повторення більш перспективних пробних схрещувань (А, Б, В, Г. А х Б і т.д.).

Основне станційне випробування

5 Випробування репродукції нащадків родоначальників і продуктів схрещувань (А, Б, В, Г, А х Б і т.д.).

6 Друге основне станційне і екологічне сортовипробування на сортодільницях.

7 Репродукційний посів насінням еліти (А, Б, А + Б).

8 Насінники насіневої еліти (А, Б, А х Б).

9 а) Державне сортовипробування;

б) Попередній маточний посів (А, Б, А + Б).

10 а) Повторне держсортовипробування насіневої еліти;

б) Насінники фабричного насіння (А, Б, А + Б).

11 Державне сортовипробування при посіві насінням фабричної генерації (А х Б).

12 Маточний посів насінням насіневої еліти (А х Б).

13 Насінники фабричного насіння (А х Б).

14 Посів фабричного буряка (А х Б).

Примітка: Знак „+” означає змішування насіння; знак „х” – гібридизацію. Станційна еліта – плоди і супліддя, які використовуються на всіх етапах селекційного процесу; насінева еліта – плоди і супліддя, що використовуються для посіву маточного буряка.

раніше були неможливими, і вирішувати безліч проблем у селекції на стійкість до хвороб. Культура in vitro дає можливість одержувати гаплоїдні рослини, що представляють великий інтерес для створення гомозиготних форм.

У багатьох селекційних установах для прискорення селекційного процесу порівняльні випробування проводять у різноманітних умовах виробництва (попередники, площі живлення, строки посіву і збирання, забезпеченість поживними речовинами).

Система сортовипробування цукрового буряка включає станційне, екологічне і державне випробування. Екологічне випробування проводять за вдосконаленою методикою. Всі зразки вивчають у сквозному наборі в різних зонах бурякосіяння. Селекційні установи передають для випробуванняне не більше шести зразків. Вивчення зразків сквозним набором дає змогу провести обробіток з використанням статистичних методів. Після однорічної оцінки в екологічному випробуванні зразки передають на державне сортовипробування, згідно методики.

Виконання селекційних програм з використанням МС-ліній, закріплювачів 0-типу, багаторосткових комбінаційно цінних ліній-запилювачів, способів рекурентного добору не під силу одному колективу. Тому більшість установ, які проводять селекцію цукрового буряка, кооперуються між собою і спеціалізованими фірмами інших країн.

Особливості селекції кормового буряка

Для польвого кормовиробництва необхідні нові одноросткові сорти і гібриди коромового буряка з вмістом сухих речовин у корнеплодах 13 – 17%,… Створення генетично стабільного одноросткового кормового буряка – актуальне… Селекція одноросткового кормового буряка типу Еккендорфский жовтий проводиться з використанням насичуючих схрещувань з…

Досягнення селекції

Видатним досягненням українських селекціонерів М.Г. Бордонос, В.П. Зосимовича, О.К. Коломієць, Г.С. Мокана і ін. було створення одноросткового… Істотних успіхів у підвищенні врожайності цукрового буряка досягнуто шляхом… Селекційна робота з анізоплоїдними гібридами припинена, і подальші перспективи поліплоїдії пов’язані з використанням…

ВИКА

Вика (яра і озима) – цінна кормова культура. Яра вика посідає провідне місце серед однорічних бобових трав і відіграє важливу роль у розвитку кормової бази тваринництва. Вона широко використовується для виробництва високоякісного сіна, сінажу і силоса, є назамінним компонентом зеленого конвейера. Суха вегетативна маса її в укісній стиглості містиьть до 24% протеїна, а зерно - до 35%. Перетравність білка становить 83%, а клітковини – 49%.

Вику яку широко вирощують в усіх зонах України. Озиму вику вирощують у західних і північних районах України.

Систематика і походження

Високою посухостійкістю характеризується V. ervilia Wild. (2n = 14), відома під назвою французської сочевиці, а також V. picta Fisch. et Mey (2n =… Основним центром походження різноманітних видів вики вважається… Вику посівну сіють весною, її зазвичай називають ярою. Вику мохнату і паннонську частіш за все вирощують в озимих…

Морфологічні особливості

Корінь стрижневий, достатньо добре розвинений. На ньому селяться бульбашкові бактерії, які засвоюють азот з повітря. Листки складні, парноперисті (4 – 9 пар листочків), закінчуються вусиком.… Квітка має типову для всіх представників підсімейства метеликових будову. Квітки знаходяться в пазухах листа,…

Генетика

Окремі генетичні дослідження стосуються в основному аналізу якісних ознак. Установлено, що форма зерна спадкується за моногібридною схемою, при… За даними І.Н. Свєшнікової, в європейських форм вики ярої забарвлення квітки… При вивченні забарвлення зерен, І.Н. Свєшнікова встановила три чинника: Y, Z i W. Складна взаємодія всіх цих чинників…

Завдвння і напрямки селекції

Головний напрямок селекції вики ярої – створення сортів універсального типу, які сполучають високі врожаї вегетативної маси і зерна, але поряд з цим… При селекції зернофуражних сортів особливу увагу слід приділяти не лише… Існуючі сорти ярої вики надзвичайно чутливі до більшості гербіцидів. Тому важливо створити сорти, стійкі хоча б до…

Вихідний матеріал

При селекції на високу продуктивність зеленої маси можна використовувати сорти Білоцерківської дослідно-селекційної станції ім. О.К. Коломієць,… При створенні сортів укісно-зернового спрямування з успіхом можуть… Джерелами скоростиглості, а також донорами при створенні сортів для пожнивних посівів можуть використовуватися…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Гібридизація. Індивідуальний добір з місцевих сортів-популяцій до цього часу не втратив свого значення, але він уже не здатний забезпечити створення… Переважаючим методом створення вихідного матеріалу для селекції нових сортів… Основне завдання селекції вики ярої і головне утруднення її полягає в створенні форм, що вдало сполучають високу…

Методика і техніка селекційного процесу

В залежності від погодних умов запилення кастрованих бутонів проводять одночасно з кастрацією або наступного дня вранці. Для цього з рослин… Стосовно часу кастрації материнської квітки протягом дня, то думки дослідників… Технічні прийоми, які використовуються при посіві, браковках, оцінках, збиранні розсадників і сортовипробування, в…

Досягнення селекції

В Україні селекція цієї культури започаткована на Харківській дослідній станції в 1912 р. Методом індивідуального добору з місцевих плопуляцій був… У Державний реєстр сортів рослин придатних для поширення в Україні на 2006 р.… Сім сортів вики ярої створено в Інституті кормів: Аріадна, Віаріка, Маргарита, Прибузька 19, Подільська 18, Подільська…

РІПАК

Ріпак належить до найбільш стародавніх олійних культур. Він вирощувався ще за 4 тис. років до н.е. В Європі в культурі відомий з другої половини XVI ст. Вирощується в багатьох країнах, особливо в районах, де природні умови не дають змоги вирощувати інші більш продуктивні олійні культури.

В зерні озимого ріпаку міститься до 50% олії, в зерні ярого – 45%, 20 – 30% протеїну і 25 – 30% вуглеводів. Ріпакова олія використовується на харчові цілі, для виготовлення маргарину, в металургійній, лакофарбовій, миловарній, хімічній і текстильній промисловості.

При переробці зерна ріпаку на олію залишається жом або шрот – цінний корм, у якому міститься 38 – 40% збалансованого за амінокислотним складом і добре перетравного білку. Недолік ріпакового жому і шроту – високий вміст ерукової кислоти і глікозинолатів, які в надмірних кількостях шкідливі для тварин.

Зростає роль ріпаку як кормової культури. Ріпак добре відростає. На його посівах можна випасати худобу. Зелена маса за забезпеченністю кормової одиниці протеїном перевищує кукурудзу, соняшник, ячмінь, горох і інші культури. Ріпак – хороший медонос. Цінний і як сидерат.

Ріпак – основна олійна культура в 28 країнах світу, в тому числі в більшості країн Західної Європи. Основні виробники ріпакової олії – Індія, Китай і Канада. За площами посіву в світі серед олійних культур поступається лише сої і арахісу. Вона становить біля 13,5 млн. га, валове виробництво – 15 млн. т. з них 30% доводиться на Канаду.

В Україні для промислових і кормових цілей вирощують озимий ріпак у Західних областях. Ярий ріпак вирощують в нашій країні повсюдно.

Систематика і походження.

Ріпак - Brassica napus oleifera D.C. – відноситься до роду Brassica L., сімейству капусні - Brassicaceae Bens. (хрестоцвітні – Cruciferae juss.) і має яру (B. napus oleifera annua Metzg.) і озиму (B. napus oleifera biennis Metzg.) форми.

Більшість ботаніків відносять представників сімейства капустяні до рослин середземноморського походження. Дикорослий ріпак не відомий, але в багатьох країнах Європи, Америки, Азії і Північної Африки зустрічається в здичавілому стані як бур’ян. На думку Є. Н. Синської, ріпак походить з Європи. Його батьківщина – Голландія і Англія, звідкіля він у XVI ст. розпосюдився на Німеччину, потім Польщу і західні райони України.

На практиці під назвою „ріпак” часто поєднують дві культури – аргентинський, або справжній, ріпак (B. napus oleifera D.C., 2n = 38) і польський, або суріпицю (B. campestris oleifera Metzg., 2n = 20). Справжній ріпак – природній амфідиплоїд, у походженні якого приймали участь суріпиця (геном АА) і капуста – B. oleracea L. (2n = 18, геном СС). (мал. 49). С.488). Ресинтез ріпаку проведений в Японії, Швеції і інших країнах.

Ріпак – недостатньо вивчений вид. Серед озимих і ярих форм його виділяють 12 різновидностей. До основних ознак їх відносяться тип суцвіття, забарвлення квіток, черешків листків і нижньої частини стебла, довжина і положення стручків, розмір зерна. Найбільш розповсюджені різновидності озимого рапсу: rossica, guiemalis i italica; ярого – corimbosa i subrubescens.

Усі сорти озимого ріпаку поділяють на три агробіологічні групи: пізньостиглу, середньостиглу і ранньостиглу.

Пізньостигла група переважно включає сорти Великобританії, Швеції і Канади. До неї відносяться високорослі рослини з великим числом крупних листків (до 20). Вегетаційний період більше 310 днів. При весняному посіві вони здатні накопичувати до 100 т зеленої маси на 1 га і утворюють не більше 3% квітконосних пагонів. Дуже цінні для виробництва на зелений корм.

Найбільш багаточисельна група озимого ріпаку на земній кулі ранньостигла. Вегетаційний період до 280 – 290 днів. До неї відноситься більшість сортів Угорщини, Польщі, Чеської Республіки. При весняному посіві рослини цієї групи утворюють до 30 – 100% квітконосних пагонів. В Україні найбільш розповсюджений середньостиглий озимий ріпак (сорти Перерахувати). Вегетаційний період 300 – 310 днів).

Вегетаційний період ярого ріпаку скоростиглої групи до 80 – 90 днів, середньостиглої – 90 – 110, пізньостиглої – більше 110 днів. В Україні вирощують переважно сорти середньостиглої групи (Перерахувати). Пізньостиглі українські сорти ярого ріпаку – (перерахувати).

Морфобіологічні особливості.

Морфологічні ознаки. Корінь стрижневий, потовщений у верхній частині і добре розгалуджений в орному шарі, проникає в грунт у озимого ріпаку до 3 м, у ярого до 2 м.

Стебло циліндричне, пряме розгалуджене, з 9 – 10 рівномірно розміщеними боковими пагонами першого порядку, висотою 130 – 190 см (мал. 50). С. 489.

Листки почергові, черешкові, сизо-зелені або фіолетові, вкриті восковим нальотом, неопушені або легко волосисті: нижні ліроподібно-перистонадрізані з овальною або округлою тупою верхньою частиною, утворюють компактну або легко підвищену над поверхнею грунту розетку; середні – видовжено-списоподібні; верхні – цільні, видовжено-ланцетні. Листки на 1/3 – 2/3 охоплюють стебло.

Суцвіття гроноподібне (інколи щиткопоібне), рихле. Квітки починають розкриватися з його нижньої частини. Квітка має чотири жовтих пелюстки різноманітних відтінків, чотири еліптично яйцеподібних чашелистиків, квітконіжку, шість тичинок (з них дві зовнішні коротші внутрішніх), біля основи коротких тичинок знаходяться два нектарника, одна маточка з головчастою приймочкою. Зав’язь двогніздна, верхня, з 20 – 40 насіневими зачатками.

Плід – стручок, прямий або легко зігнутий, розміщений відносно стебла під прямим або тупим кутом, довжиною 6 – 12 см. Стулки стручка гладенькі або слабобугорчасті. Тонка півчаста перетинка між стулками закінчується безнасіневим носиком. У стручку 25 – 30 насінин. Зерна кулеподібні, сотові, чорно-сизі, сірувато-чорні або темно-коричневі, діаметром 1,7 – 2,5 мм. Маса 1000 зерен 2,5 – 5 г у ярого і 4 – 7 г у озимого ріпаку.

Біологічні особливості. Ріпак – однорічна рослина довгого дня, холодостійка, вимоглива до вологи і родючості грунту. В культурі має ярі і озимі форми. Досить скоростиглий. Розмножується насінням, яке здатне зберігати схожість протягом 4 – 6 років. Насіння озимого ріпаку проростає при температурі 0,1⁰С, ярого – 1 – 3⁰С. Оптималальна температура для проростання 14 – 17⁰С. Сходи ярого рапса витримують заморозки 3 – 5⁰С, а дорослі рослини – до 8⁰С осінню. При доброму осінньому загартуванні озимий ріпак витримує зимові температури на рівні кореневої шийки до мінус 12 – 14⁰С. При цьому повинна бути добре розвинена розетка, яка складається з 5 – 7 листків. Діаметр розетки 30 – 60 см. Недостатньо розвинуті рослини ріпаку гинуть при мінус 10 – 12⁰С.

Озимий ріпак сильно потерпає від дії льодяної кірки, страждає від випирання, вимокання, бактеріозу коренів. Весняна вегетація озимого ріпаку відновлюється при середньодобовій темературі повітря 1,3⁰С і грунту 2,9⁰С, яка утримується протягом 10 днів. Весною через 2 тижні після початку відростання настає фаза стеблування і бутонізації. Період бутонізації – цвітіння триває 20 – 25, цвітіння – 25 – 30 днів. Від кінця цвітіння до дозрівання проходить 25 – 30 днів. Тривалість вегетаційного періоду озимого ріпаку 290 – 320 днів.

Сходи ярого ріпаку з’являються на 4 – 10-й день після посіву. Період сходи – цвітіння триває 45 – 60 днів. Загальна тривалість вегетаційного періоду 80 – 120 днів. Транспіраційний коефіцієнт 500 – 750. Найбільша потреба в вологі в період цвітіння – наливу насіння. Ріпак вимогливий до реакції грунтового розчину (рН 6,0 – 6,5). Погано росте на засолених, заболочених і важких глинистих грунтах. У фазі сходів ушкоджується хрестоцвітними блішками, в фазі бутонізації – цвітіння – ріпаковим пилильщиком, ріпаковим квіткоїдом, капустяною попелицею і міллю. З хвороб найбільш поширені бактеріоз коренів, борошниста роса, несправжня борошниста роса, фузаріоз, стеблова гниль, чорна ніжка і кіла.

Біологія цвітіння і запліднення. Ріпак – факультативний самозапилювач. В залежності від умов вирощування перехресне запилення у нього доходить до 30%. У цілому в природніх умовах воно коливається від 6 до 12%. Пилок переноситься комахами. Апоміксис зустрічається практично в усіх сортів і в значній кількості. Найбільш часто в квітці раніше дозріває яйцеклітина, пилок у цей час знаходиться в фазі гаметогенезу. Зрілий пилок у ріпака двохядерний, який містить вегететативне і генеративне ядра. Поділ генеративного ядра і утворення двох сперміїв відбувається під час проростання пилкового зерна в пилковій трубочці. В залежності від умов пилкова трубка досягає зародкового мішка за 20 – 30 хв, злиття гамет триває 2 – 3 год. Великих відмінностей у заплідненні яйцеклітини і центрального ядра не спостерігається. За терміном часу ці процеси відбуваються майже одночасно.

Цвітіння ріпаку починається вранці і триває протягом дня, особливо при вологій погоді. Першими зацвітають бутони в нижній частині суцвіття (у сурепиці – в верхній). В залежності від погоди яйцеклітина зберігає здатність до запліднення до 4 – 7 діб від початку розкривання квітки. Життєздатність пилку добра. В стерільних умовах і при пониженій темературі її зберігали протягом року. При кімнатній температурі пилок може зберігатися 2 – 3 тижні, але вже через тиждень утворення насіння знижується і з’являється багато недорозвинутих насінин. При стресоих умовах (підвищення температури, дефіцит вологи, заморозки) пилкові зерна дуже часто втрачають здатність до запліднення, що призводить до появи апоміктів.

При розкриванні квітки першими з’являється приймочка маточки, потім чашелистики, пелюстки видовжуються, в результаті чого маточка знову виявляється в середині квітки – нижче або на рівні пиляків. У багатьох сортів ріпаку зустрічається селективне запліднення, яке обумовлене різною швидкістю роста пилкових трубок. При вільному перезапиленні двох і більше сортів необхідно звертати увагу на одночасність цвітіння. Відмінності між сортами бувають дуже істотними.

Генетика

Ріпак утворився в результаті схрещування капусти (n = 9, геном СС) і суріпиці (n = 10, геном АА) і наступного подвоєння хромосом. В його каріотипі… Генетика ріпаку, особливо господарсько цінних ознак, вивчена недостатньо. Це… У зв’язку з селекцією ріпаку на покращення кислотного складу олії актуальні дослідження з генетики спадкування…

Завдання і напрямки селекції

До 60-х років минулого століття селекцію ріпаку проводили з метою створення сортів, які містили в зернах тенічну олію. Головну увагу приділяли… 11. Вміст основних кислот в олії і глікозинолатів у зерні ріпаку, % … Велику увагу в селекції сортів харчового спрямування звертають на забарвлення насіння. Бажані жовтонасіневі сорти…

Вихідний матеріал

Безерукові і низькоглікозінолатні сорти (до 0,5%): Тауер (Канада), Юмбо, Рукабо (ФРН); Салют, Карат, Топаз, Ханна (Швеція); Евін (Агат), Промінь… В селекції на врожайність зеленої маси представляють цінність сорти Само… Велике значення для селекції ріпаку мають інші культури сімейства капустяні: капуста, суріпиця, брюква, турнепс,…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

Використання в селекції індивідуального або масового добору з місцевих зразків не вирішувало проблеми створення харчових сортів ріпаку. Часто… Внутрішньовидова гібридизація. Цей метод створення вихідного матеріалу… Віддалена гібридизація. Цей метод створення вихідного матеріалу широко використовують селекціонери Швеції, Канади,…

БАГАТОРІЧНІ КОРМОВІ ТРАВИ

Багаторічні трави використовують на корм худобі в вигляді зеленої маси, сіна, сінажу, силосу, пасти, брикетів, гранул і т.д. Кормова цінність трав…

ЛЮЦЕРНА

Люцерна – одна з найбільш цінних коромових культур, що відрізняється високим вмістом збалансованого за амінокислотним складом білка (в середньому 20% у сухій масі), вітамінів, мінеральних речовин, особливо кальцію.

Систематика і походження

Рід Medicago L. включає більше 50 однорічних і багаторічних видів. У культурі і в дикому стані зустрічаються 36 видів. Прийнята класифікація… Всі внесені до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в… Як кормова рослина люцерна відома з прадавніх часів. Вважають, що вона ввійшла в культуру 7 – 8 тис. років тому.…

Завдання і напрямки селекції

Врожай сухої маси люцерни змінюється від 3 – 5 т/га в посухостеповій зоні без зрошення до 15 – 20 т/га в зоні зрошуваного землеробства Степу… Селекція на зимостійкість. Ця ознака люцерни в основних зонах її вирощування… Надзвичайно важливо оцінювати і проводити добори по зимостійкості, якщо при гібридизації однією з батьківських форм…

КОНЮШИНА

Конюшина має велике значення в польовому і лучному кормо виробництві в Лісостепу і Поліссі України.

Систематика і ботанічний опис

Рід Trifolium розділяється на три групи з основним числом хромосом х, що дорівнюють 9, 8 і 7. Конюшина лучна – Т. pratense (2n = 14, 28). Тетраплоїдні форми одержані… Коренева система у рослин пізньостиглого типу стижнево-мичкувата, ранньостиглого – стрижнева, добре розвинута

Завдання і напрямки селекції

Селекція на пристосовуваність до несприятливих і специфічних умов вирощування. Це одне з важливих напрямків селекційної роботи з конюшиною, оскільки… Для заплав створюють сорти, що витримують періодичні затоплення. Для створення… Селекцію на стійкість до хвороб і шкідників проводять в усіх селекційних установах незалежно від виду конюшини і…

ЗЛАКОВІ ТРАВИ

Загальні відомості

Найбільш поширені в польовому травосіянні наступні види: тимофіївка лучна, житняк гребньовидний, кострець безостий, райграс високий, пирій… Для лучного травосіяння використовують усі перераховані види, а також…

Завдання і напрямки селекції

Таким чином, існує досить велике число ознак і особливостей, які необхідно враховувати в процесі селекції, але при роботі з відповідним видом і в… Урожайність кормових злакових трав визначається багатьома чинниками, такими,… Встановлено, що добір за ознакою врожайності на основі кращих фенотипів з розсадників з індивідуальним розміщенням…

Вихідний матеріал для селекції бобових і злакових трав

Місцеві популяції конюшини лучної, відомі під назвою кряжів, які існують протягом 100 років і більше, до цього часу використовуються як цінний… На основі залучення в селекцію дикорослих популяцій було створено багато… З усіх комерційних сортів на основі дикорослих популяцій створено 55 – 60% сортів вівсяниці лучної, житняку, куприка…

Методи створення вихідного матеріалу для селекції

В залежності від завдань селекції і складу вихідних популяцій при роботі з багаторічними травами застосовують наступні способи: екотипічний добір… Екотипічний добір. Представляє собою виділення сортів-популяцій в результаті… Екотипічний добір був основним методом на перших етапах селекції багаторічних трав, коли виявляли і розмножували…

Оцінка селекційного матеріалу

Для оцінки селекційного матеріалу використовують прямі, непрямі і аналізуючі методи. Прямі методи (польові, лабораторно-польові і лабораторні)… У селекційних розсадниках (добору, гібридних, клонових, поліплоїдних, і в… Перспективні зразки оцінюють у контрольному розсаднику і в порівняльних сортовипробуваннях (попередньому, конкурсному…

Досягнення селекції

У Державному реєстрі сортів рослин придатних для поширення в Україні на 2006 р. внесено 9 сортів суданської трави; 7 сортів сорго-суданкового… Нові сорти дають можливість збільшувати врожайність сіяних і штучних кормових… Питання для самоконтроля