Політичний час: загальна проблематика

У 2004 році в Хадерсфілдському університеті (University of Huddersfield) (Об’єднане Королівство) на одній із конференцій англійський політичний аналітик В. Брайсон (Valerie Bryson) у своїй доповіді під красномовною назвою „Час” з деяким песимізмом констатувала, що „поняття «часу» майже не використовується в політичній теорії основного напряму (mainstream political theory), він (час) розглядається просто як даність, як факт природи (і то другорядний!), як дещо само собою зрозуміле, і аж ніяк не як необхідна складова політичних концепцій чи предмет, який потребує подальшого теоретичного і прикладного дослідження, за деякими рідкісними випадками, які лише підтверджують загальне правило. Якщо ви спробуєте пошукати інформацію про політичний час на сторінках більшості спеціалізованих книг з політичної теорії чи політичних концепцій – ви навіть там не знайдете жодної згадки, такої інформації там просто немає!” [1].

З цим категоричним твердженням В. Брайсон можна погодитися лише частково. Пояснюючи його категоричний тон, сама Брайсон, відсутність інтересу до часу з боку політичних теоретиків вбачає в політичних передумовах, так само як і приховування точних уявлень щодо його природи і можливостей застосування. В цьому відношенні час може бути розглянутий як ключовий латентний концепт політичної теорії, і так само як з деякими іншими концептами, його трактування в традиційній політичній теорії є відображенням досвіду самих політичних теоретиків, тобто, в основному відображає досвід “білого” і “західного” чоловіка, підкреслює Брайсон.

“Трактуючи час, як даний, загальновизнаний факт життя, ці теоретики в основному проводять дослідження, які не викликають особливої довіри і без акцентування уваги на тому, що багато людей його (час) можуть сприймати і розуміти інакше або те, що такі відмінності мають політичне значення; ці дослідники, як правило, не розглядають час, як важливий, але дефіцитний і нерівномірно розподілений ресурс, який, до того ж впливає і підтримує домінантні моделі влади і привілеї”, - резюмує автор [2].

З нашої точки зору, ситуація з латентністю концепту політичного часу також має безпосередній зв'язок з тим, що він в процесі його дослідження, внаслідок його нелінійності і неоднорідності, достатньо складний предмет для оснащеної традиційними підходами теорії політики.

Сумнівною здається сама по собі форма однини щодо політичного часу, на противагу фізичному. Адже політичний час, як поняття, якому притаманний власний зміст, пов’язаний із соціальними та політичними блоками подій, конкретними діючими людьми чи такими, що зазнали впливу їхніх дій, а також з інституціями та організаціями [3]. Всі вони мають визначену та внутрішньо властиву їм спрямованість дій зі своєю власною часовою динамікою і ритмом. Тому надалі будемо вести мову не про якийсь один політичний час, а про синхронно існуючі пласти багатьох політичних часів, хоча в тексті, віддаючи данину пануючій науковій (і мовній) традиції, будемо послуговуватися словосполученням “політичний час” в однині, не забуваючи, при цьому, про його сутнісну множинність [4; c.16].

Ф. Бродель висунув важливе припущення відносно існування в структурі “реальності” певної типології пластів соціально-політичної темпоральності й послідовності її перетворення. Відповідно до Ф. Броделя, ми можемо розрізнювати “історію подій” (hіstorіe evenementіelle), тобто фактичний рівень з дуже короткими часовим ритмом та її протилежність – “структурну історію” (hіstorіe structurelle), яка позначає для нього лінію поступових епохальних історичних змін, підведену ним під поняття “історична тривалість” (longue duree). Між ними знаходиться “кон’юнктурна історія” (hіstorіe conjoncturelle), тобто середньостроковий ритм циклічних фаз, у яких певні структурні конфігурації ідей, економічних та соціальних зв’язків повторюються, хоча й у різних часових контекстах. Зміни на рівні подій і на рівні циклів ведуть до тривалих структурних змін - “довготривалої перспективи”, яку можна розпізнати лише після того, як пройдуть століття [5].

Цей підхід має деякі методологічні переваги, що мають значний ідейний відголосок для подальшого розвитку історичних і економічних досліджень.

Вирішуючи завдання нашої статті, і роблячи поправку на специфіку політичної сфери, і, водночас, на її спільність зі сферою соціальною, ми використовуємо підхід діапазонів темпоральності Ф.Броделя, коінтегруючи його з “чотирьохрівневим синхронним підходом” запропонованим Н.Смелзером [5]. Це дозволяє нам виділити: (1) макрорівень, пов'язаний з аналізом поведінки окремої особистості[1], її реакціями на “подієвий ряд” і з її відповідними темпоральними уявленнями (в інтерпретації Б. Кубісека); (2) мезорівень (або середній, або проміжний), яким ми позначаємо структурно-темпоральні феномени, що пов’язані з деякими аспектами інституцій і організацій, які досягають/не досягають загальнодержавного рівня, але не виходять на міждержавний рівень взаємодії (концепт Д. Норта); макрорівень, який об’єднує темпоральні аспекти загальнодержавної і міждержавної взаємодії і “глобальної політичної еволюції” (Дж. Модельскі)[2].

Використовуючи саме такий підхід до подальшого структурування політичного часу, хочеться відмітити, що ми не розглядаємо ці рівні як такі, що мають кардинальні відмінності, або такі, що відображають, легко впізнаванні політичні “реальності”. Власне кажучи, різниця між цими трьома рівнями є в кращому випадку аналітично корисною, а в гіршому – аналітично шкідливою. З точки зору їх корисності, ці відмінності передбачають раціональний спосіб організації розгляду проблеми; але навіть тут існують певні труднощі, так як деякі проблеми з’являються не лише на одному аналітичному рівні. З токи зору шкідливості, цей поділ на три рівня може вести до їх опредметнення, до думки, що ці рівні представляють собою сепаратні і окремі типи політичної “реальності”, тим самим викривляючи наше загальне розуміння феномену темпоральності.

Таким чином, ми пропонуємо в методологічних цілях подивитися на політичний час через призму його мікро-, мезо- і макрорівнів, застосовуючи для цього деякі існуючі сучасні концептуальні розробки.