При інфекційних захворюваннях. - раздел Образование, ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ Hайбiльш Важкi Змiни Спостерiгаються При Скарлатині, Такi Ж,...
Hайбiльш важкi змiни спостерiгаються при скарлатині, такi ж, але менш вираженi - при кору. При цих захворюваннях можуть бути раннi отити (розвиваються при висипанi) i пiзнi, що розвиваються пiд час лущення шкiри.
Раннi отити є в бiльшостi випадкiв специфiчними скарлатинозними або коровими отитами, що виникають, цiлком ймовiрно, гематогеним шляхом. Hа грунтi змiн стiнок судин в них розвиваються тромби. Цi змiни в судинах поряд з вираженою круглоклiтинною iнфiльтрацiєю, утворенням язв i розростанням грануляцiї викликають некроз слизової оболонки, зв'язок, стiнок барабанної порожнини, слухових кiсточок i трабекул альвеол соскоподiбного вiдростка. Hекроз веде до розпаду i вiдторгнення слизової оболонки середнього вуха i навiть слухових кiсточок (ковадло, молоточок), до обширного руйнування барабанної перетинки, тобто з перших днiв розвивається картина хронiчного середнього гнiйного отиту. Порушення слуху може бути змiшаного характеру, що обумовлено токсичною дiєю на внутрiшнє вухо; можуть виявитися симптоми вестибулярної дисфункцiї.
Мало вiдрiзняються вiд описаної картини i патологоанатомiчних змiн процеси, що характернi для гострого середнього отита при дифтерії. Цi отити майже завжди виникають тубарним шляхом i флора при них змiшана (Bac.Lofleri з iншими видами патогенної мiкрофлори).
Грипозний отит характеризується накопиченням геморагiчного ексудату у всiх порожнинах середнього вуха. При вiдносно помiрнiй iнфiльтрацiї слизової оболонки i вiдсутностi в бiльшостi випадкiв гною спостерiгається рiзке розширення кровоносних судин i утворення екстравазатiв внаслiдок розриву судинних стiнок. Крововиливи локалiзуються в слизовiй оболонцi, зв'язках i м'язах середнього вуха, пiд епiдермiсом барабанної перетинки i в шкiрi кiсткового вiддiлу зовнiшнього слухового проходу. Цi крововиливи часто бувають виднi при отоскопiї. Зниження слуху при гострому середньому грипозному отитi нерiдко обумовлено кохлеарним невритом.
При туберкульозному ураженi вуха вiдмiчається гiперемiя i припухлiсть слизової оболонки середнього вуха за рахунок iнтенсивного розширення судин i дрiбноклiтинної iнфiльтрацiї тканини навколо специфiчних горбикiв. В подальшому розвивається розпад туберкульозних горбикiв i утворення язв. Одночасно з цим йде розростання грануляцiйної тканини. Таким чином виникає характерне для туберкульозу поєднання продуктивних i деструктивних явищ. Барабанна перетинка потовщується i може довго не прориватися. Пiзнiше при розпадi сформованих на тимпанальнiй поверхнi i в її товщi горбикiв утворюються множинi перфорацiї. Туберкульозний процес часто починається з кiсткових стiнок або швидко переходить на них. Грануляцiйна тканина, що складається з туберкульозних горбикiв, проростає в кiстково-мозковi простори i веде до резорбцiї кiстки.
Грибковий отит також можна вiднести до гострих середнiх отитiв. Основними збудниками грибкових отитiв є дрiжджоподiбнi гриби роду Candida i плiсневi (цвiлевi) гриби роду Аsperqilus. Звичайно хворi скаржаться на вiдчуття закладання i помiрного болю у вусi. При отоскопiї на барабаннiй перетинцi добре видно бiлуватий або сироподiбний налiт, плями темно-буроватого i чорного кольору. Барабанна перетинка рiзко гiперемована, епiдермальний шар її розпушений. Пiзнiше у зовнiшньому слуховому проходi з'являються слизово-гнiйнi видiлення грязно-сiрого кольору (характер видiлень залежить вiд роду гриба). Вiд iнших гострих отитiв грибковий вiдрiзняється перiодичнiстю захворюваня обумовленого особливостями розвитку флори.
Фузоспірохетозний середнiй отит, викликаний симбiозом веретеноподiбної палички (Bac. fusiformis) i спiрохети порожнини рота (Spirocheta buccallis), що приєдналися до звичайної флори, або коли цей симбiоз є єдиним етiологiчним фактором, вiдрiзняється своєрiдними патологоанатомiчними змiнами у середньому вусi. Протiкає без виражених гострих проявiв, вiдрiзняється рiзким потовщенням слизової оболонки середнього вуха з утворенням кровоточивих полiпiв. Процес розповсюджується на стiнки зовнiшнього слухового проходу, викликає їх iнфiльтрацiю i звуження просвiту проходу. Часто втягується в процес соскоподiбний вiдросток, утворюються завушнi норицi внаслiдок гангренозного розпаду кiстки i м'яких тканин. Таким чином, ця форма вже з самого початку проходить по типу хронiчного запального захворюваня.
Мастоїдитомназивають гостре запалення тканин соскоподібного відростка, яке втягує в процес кістку; пока процес локалізується тільки в мукозному або мукозно-періостальному шару порожнин середнього вуха, у тому числі і в комірках соскоподібного відростка, немає підстав говорити про мастоїдит. Однак мукозний мастоїдит може стати потенціальним фактором для розвитку гострого гнійного мастоїдита – остеомієліту соскоподібного відростка.
Мастоїдит, що виникає на грунті гострого гнійного середнього отиту, називаєтьсявторинним.В першу чергу гній накопичується в печері соскоподібного відростка,потім в парамастоїдальних комірках. Первинним мастоїдитом називається така форма, яка розвивається як самостійне захворювання, без попереднього гострого середнього отиту і спостерігається дуже рідко (травма, метастаз при сепсису).
В питанні про шляхи розвитку патологоанатомічних змін, характерних для мастоїдиту, існують дві більш-менш крайні точки. Л.Т. Лєвін, А.І. Гешелін, Я.С. Тьомкін та інші вважають ексудативну стадію патологоанатомічного процесу необхідним етапом в розвитку мастоїдиту, поскільки потовщена слизова оболонка і ексудація ведуть до відокремлення комірок одна від іншої та від печери, що викликає різке підвищення тиску і розпад кістки (остеоклаз). За даними інших авторів (Паутов, Кренц та інші), першопричиною, що викликає розпад кіски, вважається не підвищений тиск в комірках, а зміни в судинах і кістково-мозкових порожнинах, де на їх думку, і починається резорбція кіски.
Симптоматика, діагностика.Загальні явища: загальний стан здоров’я, підвищення температури тіла, склад крові і т. д. Суб’єктивні симптоми: біль, зниження слуху, пульсація у вухах. Об’єктивні симптоми: виражена гноєтеча з вуха, яка продовжується довше звичайних строків, характерних для гострого середнього отиту (треба мати на увазі, що відсутність гноєтечі з вуха не виключає наявності мастоїдиту), зміни м’яких тканин соскоподібного відростка (пастозність, припухлість, гіперемія).
Найбільш вірогідними симптомами мастоїдиту є:
1. Опущення задньоверхньої стінки кісткового відділу зовнішнього слухового проходу.Потовщення задньоверхньої стінки іноді можна змішати з фурункулом або відшаруванням шкіри задньої стінки холестеатомою.
2. Субперіостальний абсцес – прорив гною на зовнішню поверхню соскоподібного відростка може відбутися в різних місцях через щілини або відносно тонку його пластинку
- Найбільш частим пунктом прориву гною є planum mastoideum, яка відповідає зовнішній стінці печери і пронизана багатьма судиними отворами. Спочатку відбувається інфільтрація м’яких тканин, відшарування їх, розповсюдження за межі соскоподібного відростка. Абсцес відсовує до переду і донизу вушну раковину, лінія її прикріплення згладжується, слуховий прохід звужується, відмічається виражена флуктуація.
Зигоматіцит – прорив гною в область величного відростка , поскільки комірки соскоподібного відростка розповсюджуються нерідко в виличний, через верхню стінку зовнішнього слухового проходу. Клінічно зигоматіцит проявляється у вигляді припухлості, що утворюється наперед і доверху від вушної раковини і розповсюджується на верхню повіку і очну ямку Прорив гною через відносно тонку внутрішню стінку верхівки соскоподібного відростка (до якої звичайно прилягають великі комірки) описаний Бецольдом, а тому ця форма називається бецольдовським мастоїдитом (по Б.С. Преображенському, верхівково-шийна)
Гній, що прорвався у цьому місці, потрапляє під шийні м’язи (m. sterno-cleidomastoideus, splenius i lonqissimus capitis) та глибокі шийні фасції. На боковій поверхні шиї під м’язами утворюється значної щільності інфільтрат. В той же час характерна відсутність змін конфігурації соскоподібного відростка. Тільки верхівка його не контурується. Спускаючись в низ гній може прокласти собі шлях в середостіння або наперед до передньої поверхні хребта і утворити тут заглотковий абсцес; при одній з форм верхівкового мастоїдиту гній проривається в incisura dicastrica - утворюється гнояк шиї. Ця форма описана в 1901 році італьянцем Чітелі. Вона клінічно дуже схожа з бецольдовським мастоїдитом. Істотною різницею є те, що верхівка соскоподібного відростка залишається вільною і прощупується, хоча в більшості випадків вона виявляється в тій чи іншій мірі утягнутою в процес. Ця форма мастоїдиту зустрічається порівняно рідко. Точно визначити місце прориву гною можливо тільки на операційному столі;
При прориві гною в область зовнішньої поверхні верхівки соскоподібного відростка покритої сухожилками трьох м’язів (m. sterno- cieido- mastoideus, m. splenius m. lonqissimus capitis) фасції, яких переходять у верхній частині в щільний апоневроз (схема 15, мал.2) утворюється мастоїдит Орлеанського. Зустрічається він рідко. Клінічна характеристика цієї форми мастоїдиту визначається слідуючими особливостями:
а) на зовнішній поверхні соскоподібного відростка, переважно на верхівці, утворюється щільна, не флуктуюча припухлість, яка в деяких випадках покрита гіперемованою шкірою;
б) припухлість розповсюджується донизу навколо прикріплення m. sterno-cieido-mastoideus;
в) спонтанний біль викликаний міозитом, обумовлює появу вимушеного повороту голови (torticolis);
г) натискування на інфільтрат не викликає посилення гноєтечі з вуха (на протилежність бецольдівському мастоїдиту).
Мастоїдит Бецольда і Орлеанського клінічно дуже подібні по зовнішнім ознакам, але останній не веде за собою загрози переходу на середостіння або навкологлотковий простір. Оприділяється іноді під час операції;
Особливу різновидність верхівкового мастоїдиту являє собою мастоїдит Муре ( mastoiditis juqodicastrica Mouret). Прорив гною виникає на тій ділянці соскоподібного відростка, де знаходиться incisura diqastrica, bulla diqastrica i sulcus occipitalis і яка спереду розповсюджується на foramen stilomastoideum . Ця ділянка прориву находиться в дуже близькому сусідстві з fossa juqularis, тобто з місцем, де розташована цибулина яремної вени, та з піднавколовушним простором де проходять ІХ, Х і ХІ черепні пари, лицьовий нерв, шийний симпатичний стовбур і внутрішня сонна артерія.
На перше місце в симптоматології виступає біль в області шиї (спонтанний і при пальпації), кривошия і біль при ковтанні, припухлість на задній і боковій стінці глотки, іноді утворення нориці через яку витікає гній. Діагноз цієї форми мастоїдиту утруднений поскільки майже немає симптомів з боку соскоподібного відростка і барабанної перетинки. Найбільш істотні діагностичні дані можна одержати з анамнезу і при старанному рентгенологічному дослідженні.
Додаткові методи дослідження: перкусія соскоподібного відростка (притуплення перкуторного звуку на хворій стороні); термоасиметрія, що виявляється при порівняні температури зовнішніх покровів обох соскоподібних відростків; рентгенографія соскоподібних відростків (затемнення комірок, деструкція і навіть секвестрація соскоподібного відростка).
Лікуваннягострих мастоїдитів включає медикаментозну терапію хірургічне втручання.
Основні покази до хірургічного втручання:рентгенологічні зниження пневматизації комірок, початкова деструкція між коміркових переділок; опущення верхньої стінки кісткового відділу зовнішнього слухового проходу; припухлість і болючість в області соскоподібного відростка, лейкоцитоз, погіршення загальний стан організму.
Поняття „петрозит”– захворювання піраміди скроневої кістки запального характеру ввійшов в оториноларингологію як особлива форма ускладнення при гнійному запалені середнього вуха Апіцит(нагноєння верхівки піраміди) є складовою частиною петрозину, його обмежена за локалізацією форма.
Петрозит виникає (частіше при гострому середньому гнійному отиті, ніж при хронічному), через 2-4 тижні після перенесеного отиту або мастоїдиту.
Клінічна картина складається з загальних, загальномозкових та локальних синтомів.
Загальні симптоми у дорослих, як правило, виражені не різко.
Загальномозкові симптоми відсутні, або виражені незначно, за виключенням тих випадків, коли розвивається глибокий екстрадуральний абсцес. У таких хворих спостерігається головний біль, нудота, в’ялість і сонливість.
Найбільш типовим симптомом петрозиту є ураження трійчастого нерву у вигляді його подразнення або випадіння. Симптоми подразнення більш часті. Виникає нестерпний невралгічний біль у відповідні половині обличчя, зубах, іноді herpes zoster. Дуже рідко з’являються симтоми ураження рухових волокон трійчастого нерва, що інервують жувальний м’яз, у зв’язку з чим виникають явища тризму або „обвисання” нижньої щелепи.
При випадінні V пари черепних нервів спостерігається зниження або відсутність корнеального рефлекса, гіпестезія в ділянці інервації І-ІІ гілок трійчастого нерва. Нерідко симптоми випадіння поєднуються з відсутністю болю.
Парез відвідного нерва звичайно спостерігається на боці петрозиту. Поєднання ураження V і VІ пари черепних нервів з гострим отитом оприділяється, як синдром Граденіго.
В рідких випадках петрозиту при втягуванні в патологічний процес симпатичного сплетіння навколо внутрішньої сонної артерії на ділянці її „коліна” на основі черепа біля верхівки піраміди може виникнути на однойменому боці симптом Горнера (западіння очного яблука, звуження очної щілини і зіниці).
Для встановлення діагнозу петрозиту велике значення мають дані рентгенологічного дослідження.
Рентгенологічна картина різнорідна: завуалірованість комірок, руйнування перегородок між ними, нечіткість границь піраміди, вогнище розрідження кісткової тканини в області її верхівки. Можливі випадки ураження основної пазухи на боці петрозиту.
Лікування.Негайне хірургічне втручання: антромастоїдотомія або загальнопорожнина операція, антибіотикотерапія, вітамінотерапія (В1, В6), прозерін, дібазол.
Отогенний неврит лицьового нерва.Етіологія, і патогенез отогенних паралічів лицьового нерва не досить вияснені. Вважають, що основними причинами їх виникнення частіше всього є інфікування або травма нерва.
В патогенезі неврита, що проявляється на терені гострого середнього отиту, розрізняють дві фази. Перша – тривалістю в 5-10 днів полягає в розвитку токсичного неврита, при якому розвиваються циркуляційні розлади у вигляді набряку та набухання нерва. Друга фаза виникає при розвитку деструктивного запалення кісткової тканини, що оточує нерв.
При хронічному гнійному середньому отиті параліч лицьового нерва, як правило, настає внаслідок порушення циркуляційного механізму, запального набряку і, накінець процесу дегенерації нервової тканини. При хронічному запальному процесі в середньому вусі токсини і мікроби можуть проникати в нерв по переваскулярним і периневральним шляхам, через дегісценції і мікрофістули.
Обстеження хворого отогенним невритом лицьового нерва має на меті оприділення рівня ураженння: від ядра, розташованого у нижньому відділі варолієвого мосту, на границі з довгастим мозком, до кінцевих розгалужень в мімічних м’язах, m. digastricus (заднє черевце), m. stylo-hyoideus, m. stapedius i m. platisma шиї.
При ураженні ядра або волокон всередині мозкового стовбура ураження лицьового нерва супроводжується центральним паралічом чи парезом кінцівок протилежної сторони, іноді – ураженням n. abducens. Ураження корінця n. facialis при виході його з мозкового стовбура поєднується з ураженням n. acustici (глухота) та іншими симптомами, що спостерігаються при патології мосто-мозочкового кута (порушення смакової функції в передніх 2/3 язика, сухість в роті та інше). Hyperacusis немає із-за поєднання з ураженням VIII нерва. Він спостерігається при ураженні вище відходження n.stapedius при наявності слуху.
Найбільш часті випадки з периферичною локалізацією процесу (як правило однобічною) при ураженні нерва в кістці нижче відходження chordae tympani або вище після виходу його з черепа через foramen stylomastoideum. При цьому спостерігається тільки параліч n. facialis без тих супутніх симптомів, про які йшла мова при більш високих ураженнях.
Уражена сторона маскоподібна, кидається у вічі різка асиметрія лиця, складки лоба і носогубна складка згладжені, очна щілина широка, кут рота опущений. При наморщувані лоба на боці паралічу складки не утворюються (m. frontalis); при зажмурюванні очна щілина не змикається (lagophtalmus) внаслідок слабкості m. orbicularis oculi. При цьому видно відходження очного яблука доверху (феномен Белла). При показувані зубів кут рота на ураженій половині не відтягується до заду (m. risorius), не напружується m. platysma mioideus на шиї. Неможливий свист, дещо затруднена мова (m. orbicularis oris).
Слід відмітити, що при периферичному паралічі лицьового нерва, особливо на початку захворювання, дуже часто спостерігається біль у лиці, вусі і навколо його (особливо часто в області соскоподібного відростка). Це пояснюється наявністю у цій області досить інтимних зв’язків (анастомозів) з гілками трійчастого нерва, можливим проходженням чутливих волокон V нерва в canalis facialis, одночасно втягуванням в процес лицьового нерва і корінця трійчастого нерва або його вузла при процесах на основі мозку.
Центральний парез лицьових м’язів є результатом надядерного ураження tractus cortico-bulbaris на будь-якій його ділянці (кора, corona radiata, capsula interna, ніжки мозку, міст). При центральному паралічі верхня лицьова мускулатура (m. frontalis, m.ordicularis oculi) майже не страждає, і ураженою виявляється тільки нижня (оральна) група мязів. Це пояснюється тим, що верхня клітинна група ядра VII нерва має двобічну коркову іннервацію, в протилежній нижній, до клітин якої підходять волокна (tractus cortico – bulbaris) переважно тільки з протилежної півкулі. Ізольовані ураження лицьової мускулатури центрального типу рідкі і спостерігаються іноді при ураженні лобної долі або тільки нижнього відділу передньої центральної звивини.
Лікування отогенного паралічу лицьового нерва.В першу чергу потрібно ліквідувати вогнища запального характеру у вусі. Консервативне лікування передбачає ліквідацію запалення у вусі і дегідратацію з метою зняття набряку тканини, оточуючих нервів. В перші 10 днів проводять внутрішньовенне вливання 40% розчину глюкози, потім призначають прозерін для усунення парабіотичного гальмування в пошкодженому нерві. За 30 хвилин до фізіотерапії у вигляді підшкірних ін’єкцій вводять 0,05% розчин прозеріну, починаючи з 0,2мл/добу збільшуючи кожен день на 0,2 мл/добу, доводячи до 1 мл/добу. Після цього необхідно щоденно знижувати об’єм ін’єкцій прозеріну на 0,2мл, закінчуючи введення препарату на початковій дозі. В залежності від важкості захворювання курс повторюють 3-4 рази. Прозерін доцільно використовувати в поєднанні з 5% розчином вітаміну В1, по 1мл підшкірно на протязі місяця.
Фізіотерапевтичне лікування бажано починати з 2-3 дня після виникнення невриту. Використовують солюкс і електрофорез з 5% розчином хлориду натрію, або діатермію з аналогічним електрофорезом. На курс лікування призначають 15 сеансів.
Медикаментозне лікування параліча Белла в основному спрямоване для урегулювання судиннорухливих реакцій шляхом призначення судиннорозширюючих засобів. В наш час приміняється також декомпресія лицьового нерва (при відсутності тенденції до відновлення функції мімічних м’язів після 7-10 денного медикаментозного лікування). Хірургічний метод лікування передбачає внутріканальний підхід до нерва.
Все темы данного раздела:
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у
VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієв
Експериментальні дослідження вестибулярного аналізатора
Теорія функції вестибулярного апарата, створена в останній чверті XIX сторіччя, в основних рисах утрималась дотепер. Доведено, що адекватним подразником ампулярного апарата є кутове прискорення. Це
Дослідження вестибулярного аналізатора в клініці
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибуля
VІ Орієнтована основа дії
На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідаль
VІ. Орієнтована основа дії
Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона являє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними волокнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина глотки розта
ГОСТРИЙ СЕРЕДHIЙ ОТИТ (ГСО).
Е т i о п а т о г е н е з . В розвитку гострого середнього отиту вiдiграють роль: вид мiкроба (не завжди єдиного фактора); структура соскоподiбного вiдростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичн
Л i к у в а н н я г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у.
При гострих середнiх отитах показана iнтенсивна консервативна терапiя (режим, дiєта, антигiстамiнi, сульфанiламiднi препарати, антибiотики, судинозвужуючi краплi в нiс i т.д.).
Hавiть при
Особливості перебігу гострих середнiх гнiйних отитiв у дiтей.
- Гострi середнi гнiйнi отити нагадують загальне iнфекцiйне захворюваня (висока температура тiла та iнше);
- нерiдко спостерiгається менiнгiзм (зв'язок з наявнiстю fissura petrosquamosa);
Труднощі в діагностиці гострих середнiх отитiв.
- Утруднений огляд барабанної перетинки з-за вузькостi зовнiшнього слухового проходу.
- Майже горизонтальне положення барабанної перетинки затрудняє установлення "границi" з шкiр
Рецидивуючий середній отит.
Рецидивуючий середнiй отит є особливою формою середнього отиту у дiтей. За своїм характером форма схожа з звичайним гострим середнiм отитом, але має тенденцiю до бiльш тривалого торпiдного перебiгу
VІ Орієнтована основа дії
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою,
Етіологія і патогенез хронічного гнійного середнього отиту.
Хронiчний гнiйний середнiй отит є продовженням гострого. Однак, в деяких випадках вiн з самого початку має риси хронiчного процесу, наприклад при туберкульозному ураженнi вуха, при деяких важких ви
Класифікація хронічних гнійних середніх отитів.
Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогно
Патологічна анатомія простого хронічного гнійного запалення - мезотимпаниту.
В типових випадках утворюється центральна перфорація навколо перфорацйного отвору залишається бiльшої чи меншої ширини смужка барабанної перетинки. По краям перфорацiї спостерiгається потовщення -
Симптоми і діагностика хронічних гнійних середніх отитів.
Суб'єктивнi симптоми хронiчних гнiйних середнiх отитiв при вiдсутностi загострення частiше всього незначнi, тому хворi iнодi забувають про своє захворювання.
Основнi скарги хворих зводятьс
Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.
Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ек
Способи введення лікарських речовин в барабанну порожнину.
- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд
VІ Орієнтована основа дії
Одним з ускладнень гострого гнійного середнього отиту є перехід його в хронічну форму. Це трапляється за умови високої вірулентності мікроорганізмів та ослаблення захисних сил макроорганізму.
ОТОГЕHHI ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI УСКЛАДHЕHHЯ .
Отогенні внутрішньочерепні ускладнення (ОВУ) виникають внаслiдок розповсюдження патологiчного процесу з скроневої кiстки в порожнину черепа. До них вiдносяться екстрадуральний (епiд
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Арахноїдит.
Особливе значення придається грипознiй iнфекцiї, що протiкає з ураженням верхнiх дихальних шляхiв або середнього вуха, якi в свою чергу є безпосередньою причиною серозного запалення мозкових оболон
Отогенні абсцеси.
Екстрадуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою мозковою оболонкою i кiсткою, яке локалiзується в заднiй (сигмовидна борозна, траутманiвський трикутник), або в середнiй череп
Дислокаційні стовбурові симптоми при абсцесі скроневої долі.
Hайбiльш частий дислокацiйний симптом - виникнення парезу або паралiчу окорухового нерву на боцi абсцесу i пiрамiдних симптомiв на протилежнiй сторонi. Крiм окорухового нерву в процес можуть втягув
Офтальмологічні зміни при отогенних внутрішньомозкових абсцесах.
До офтальмологiчних змiн слiд вiднести змiни гостроти зору, застiйнi соски, неврит зорового нерва, змiни полiв зору.
Поскiльки пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при абсцесах рiдко буває
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
Летальність при отогенних абсцесах мозку.
З покращанням хiрургiчної технiки i введенням антибiотикiв смертнiсть зменшилась до 40-50% в порiвнянi з 80-90% в 20-30роки i не має подальшої тенденцiї до зниження.
Характер мiкробної фло
Отогенний сепсис.
Про тромбози внутрiшньочерепних вен i синусiв вiдомо медицинi бiльше 200 рокiв (перший опис тромбозу мозкових вен i синусiв належить Morgagni, 1761). Схема розповсюдження отогенних внутрішньочерепн
Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.
Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявн
Деякі додаткові методи дослідження.
Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбi
Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.
В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному ви
Медикаментозна терапія.
Рекомендують антипiретики. Ацитилсалiцилова кислота, салiцилат натрiю, бутадiон приносять користь завдяки протизапальним, десенсибiлiзуючим) в деякiй мiрi м'яким антикоагуляцiйним властивостям. Пит
Отогенні енцефаліти.
Розрiзняють гнiйний i негнiйний енцефалiт. Цей подiл з точки зору етiологiї i патогенезу досить умовний.
Hегнiйний енцефалiт може перейти в гнiйний. Останнiй в свою чергу може привести до
Отогенна гідроцефалія.
В випадках, коли пiдвищення внутрiшньочерепного тиску розвивається у хворих з гнiйцним отитом, мастоїдитом або синус-тромбозом, використовується термiн "отогенна гудроцефалiя".
Ц
VІ Орієнтована основа дії
Hайбiльш часто iнфекцiя з середнього вуха розповсюджується в порожнину черепа контактним шляхом через верхнi стiнки барабанної порожнини i печери соскоподiбного вiдростка, якi є складовою частиною
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
НЕЙРОСЕНСОРНА ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Нейросенсорна приглухуватість — це збірне поняття, що включає ушкодження нейросенсорних структур звукового аналізатора, починаючи від волоскових клітин спірального органа і закінчуючи його кірко-ии
Патоморфологія і гістогенез вогнищ отосклерозу.
Ураження процесом тільки капсули лабіринту при відсутності виражених загальних проявів хвороби дає підставу говорити, що причина отосклерозу полягає в особливостях її розвитку і будови.
Дл
Клінічні ознаки отосклерозу.
Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах.
Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків орга
Клініка отосклерозу.
Основною аудіологічною ознакою є значне зниження гостроти слуху по повітряній провідності при порівняно добрій кістковій і при явищах, характерних для анкілозу стремена.
При дослідженні сл
Лікування хворих на отосклероз.
Для діяння на отоспонгіотичні вогнища приміняють різні лікарські засоби. Деякі автори рекомендують прийом всередину великих доз йодистого калію або йодистого літію ( по 1,0 в день протягом місяця )
Операція на стременці.
Після того, як на прикінці минулого віку всі намагання такого виду втручань були визнані непотрібними, до 1952 року операції на стременці майже не виконувалися. Це було пов’язано з тим, що розгляну
Хвороба Меньєра (деякі питання етіопатогенезу та лікування).
Хвороба Меньєра (ХМ) – особлива нозологічна форма в оториноларингології. В науковому відношенні це збірне понятя в якому відображені не тільки клінічні але і теоретичні питання медицини. В клінічно
VІ Орієнтована основа дії
Соціальне значення нейросенсорної приглухуватості велике. У світі нараховується близько 450 млн. осіб, у котрих погіршення слуху є однією з головних причин інвалідності.. Серед усіх видів порушень
ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ
Гостре запалення слизової оболонки горла рідко буває ізольованим. Часто воно поєднується з гострим ринітом, ангіною, ларингітом. Гострий фарингіт часто буває симптомом ГРВЗ, скарлатини, кору тощо.
ПЕРВИННІ АНГІНИ
Серед гострих тонзилітів найчастіше зустрічаються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони складають 50—60 випадків ні1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти у віці від 3 до 7
Моноцитарна ангіна
Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захворюв
Агранулоцитарна ангіна
Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агранулоцитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною нозологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні подразнення
Ангіна у хворих на лейкоз
Гострий тонзиліт найчастіше спостерігається у хворих на гострий лейкоз і рідше — на хронічні захворювання крові. У перші дні гострого лейкозу спостерігається гіперемія та збільшення піднебінних миг
Паратонзиліт
Гостре запалення навколомигдаликової клітковини є частим захворюванням (10—15 на 10 000 населення), особливо часто зустрічається в молодих та дужих людей.
Етіологія та патогенез. З
Загорловий абсцес
Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворювання являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-
Бічний горловий абсцес
Це захворювання має назву «навкологорловий абсцес», тому що відбувається гостре запалення клітковини навкологорлового простору. Цей сполучнотканинний простір обмежений із середини бічною стінкою го
Гострий тонзилогенний сепсис
Гострий сепсис може розвинутись як після ангіни, так і після загострення хронічного тонзиліту. Нерідко це ускладнення виникає під час перебігу паратонзиліту.
За шляхами поширення інфекції
ДИФТЕРІЯ ГОРЛА
Дифтерія - - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється дифтерійною паличкою Лєффлєра. Існує 3 типи дифтерійних мікробів (§гауі§, іпіегтесііиз, тіІі§). Тип §гауіз спричиняє тяжкі форми дифтер
VІ. Орієнтована основа дії
Ізольований гострий фарингіт може виникнути після загального чи місцевого переохолодження, від прийому гострих продуктів харчування, в робітників, які тільки що почали працювати на шкідливих хіміч
ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Хронічне запалення піднебінних мигдаликів часто спостерігається в дітей, починаючи з 3 років, і в молодих людей. Захворювання може виявитись у дітей віком до 3 років та в осіб похилого віку. Хроніч
ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів частіше зустрічається в дитячому віці як прояв загальної гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може поєднуватися з гіпертрофією
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ГОРЛОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія горлового мигдалика, розміщеного в носовій частині горла, носить назву «аденоїди», або «аденоїдні вегетації», а хронічне його запалення — «хронічний аденоїдит». Найчастіше аденоїди спос
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЯЗИКОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія язикового мигдалика спостерігається в дорослих. Причини її такі, як і гіпертрофії горлового мигдалика. Дуже часто гіпертрофія цього мигдалика зустрічається в осіб із видаленими піднеб
VІ Орієнтована основа дії
У розвитку хронічного тонзиліту та виникненні його ускладнень можна виділити такі чинники. Насамперед, це інтоксикація організму внаслідок усмоктування токсинів мікробів та продуктів хронічного з
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
ГОСТРИЙ РИНІТ
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки носа найчастіше розвивається після загального чи місцевого (ніг, рук, шлунка, горла) охолодження, внаслідок чого виникають порушення захисних не
ХРОНІЧНИЙ РИНІТ
Хронічне запалення слизової оболонки носа — дуже поширене захворювання. Розрізняють такі форми хронічного нежитю: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну та вазомоторну. У хворих на гіпертрофічний ри
ФОРМИ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Хронічний катаральний риніт характеризується скаргами хворих на постійні слизові виділення з носа та періодичне утруднення носового дихання зі змінним закладанням то однієї, то другої половини нос
VІ Орієнтована основа дії
Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сукроватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але
ОРБIТАЛЬHI ТА ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI РИHОГЕHHI УСКЛАДHЕHHЯ
СИНУЇТ
Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової паз
ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
Гострий гайморит є найчастішою формою серед інших форм синуїту. До її місцевих проявів належать закладання носа, відчуття роз-та болю в ділянці відповідної пазухи. У разі порушення дренажної функці
ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ
Хронічне запалення верхньощелепної пазухи в більшості хворих є продовженням гострого процесу. Найчастіше зустрічається гнійна, гнійно-поліпозна та поліпозна форми хронічного гаймориту, рідше — ката
ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи п
ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ
Хронічне запалення лобової пазухи виникає внаслідок стійкого порушення прохідності лобово-носового співустя, котре зумовлене різними патологічними перешкодами в ділянці середнього носового ходу. У
ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
Запалення клітин решітчастого лабіринту спостерігається найчастіше в поєднанні із запаленням інших приносових пазух. Хворий скаржиться на біль у ділянці кореня носа та внутрішнього краю орбіти, ут
ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ
Клінічна картина хронічного етмоїдиту часто є поліморфною, і тому виникають труднощі в діагностиці захворювання. У зв'язку з тим що клітини решітчастого лабіринту займають центральне положення щодо
ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ
Сфеноїдит рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у но
ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ
Хронічний сфеноїдит виникає частіше, ніж діагностується, у зв'язку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скаржаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я,
ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести
ОРБІТАЛЬНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного переб
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень належать арахноїдит, серозний та гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобо
VІ Орієнтована основа дії
Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеної
Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступаю
Гортана ангіна ( ГА ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягуєт
Набряк гортані.
Набряк гортані – один з проявів різних патологічних процесів запальної або незапальної природи (захворювання нирок, сердцево-судиної системи, печінки та інших органів), він розвива
Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухк
Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
Обструкція нижніх дихальних шляхів може розвиватися при дифтерії. В її патогенезі має значення набряк, фібрінозні плівки і рефлекторний спазм м’язів гортані.
Дифтерійний круп в залежності
Хондроперихондрит гортані.
Захворювання пов’язано з проникненням мікрофлори в охрястя або хрящ. На місці ураження охрястя з’являється обмежена ділянка запалення, в подальшому в процес втягується і хрящ. В наслідок запалення
Лікування.
Назначають в великих дозах антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїдні препарати, інгаляції, протеолітичні ферменти, препарати стимулюючі діяльність серця.
Для попередження гіпоксич
Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.
Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів.
За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингі
СТЕHОЗИ ГОРТАHI.
Пiд стенозом гортанi слiд розуміти таке звуження її просвіту, яке порушує надходження в нижні вiддiли дихальних шляхiв достатньої кiлькостi вдихаємого повiтря, а саме кисню.
Стеноз гортані
VІ Орієнтована основа дії
Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактері
ТРАВМИ ВУХА.
В пропедевтицi вушних хвороб прийнято дiлити вухо на три частини за глибиною їх розташування (зовнішнє, середнє, внутрішнє).
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзо
Пошкодження зовнішнього вуха.
З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметам
Зовнішній слуховий прохід (ЗСП) .
Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.
Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцеви
ЛОР контузії.
Термiн "контузiя" ранiш означав той вид механiчної травми, коли пошкодження залежало вiд удару тупим предметом, але цiлiсть зовнiшнiх покривiв при цьому була збережена. Такої механоконтуз
Контузійні пошкодження з розладами слуху і мови.
Розрiзняють двi групи пошкоджень:
а) переферичну - переважає ураження середнього i внутрiшнього вуха:повiтряно-контузiйне пошкодження барабанної перетинки i середнього вух
Диференцiальний дiагноз центральних i периферичних ЛОР-контузiй.
Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв п
Травми глотки, стравоходу, гортані, трахеї.
Травми носоглоткинайбільш небезпечними вважаються травми при яких ранящий снаряд проходить в сагітальній площині (травма спинного мозку); менш небезпечні травми шиї у фронтальній п
Травми шийного відділ стравоходу.
Вогнепальні поранення глотки і шийного відділу стравоходу рідко бувають ізольваними. В зв'язку з цим біля 13% госпіталізованих гинуть від важких ускладнень; по-друге, пошкодження трахеї , спинного
Пошкодження гортані і трахеї.
Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і ре
Особливості клінічного перебігу травм трахеї.
За дослідом Великої Вітчизняної війни травми шийного відділу трахеї спостерігалось в 3,1% від загальної кількості поранень ЛОР-органів.
Виділяють закриті і відкриті травми трахеї. В мирний
Ускладнення при пораненні гортані і трахеї.
Місцеві ускладнення, які залежать від ізольованого поранення гортані і трахеї: нагноєння в рані, набряки, перихондрити, абсцеси, флегмони, медіастиніт, емфізема, аспіраційна пневмонія;
уск
Травми носа і біляносових пазух.
Травми носа спостерiгаються як в мирний так i воєний час.
Класифiкацiя травм носа i бiляносових пазух.
I. За анатомiчними ознаками всi поранення носа i пазух можу
Травми біляносових пазух.
Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
VІ Орієнтована основа дії
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним п
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві форми туберкульозних гранульом: туберкульоз і вовчак.
Гістологічно і клінічно вони дуже подібні один з одним, і відрізняються тільки тим, що вовчак має менш активний
СИФІЛІС НОСА
Первинні і вторинні прояви сифілісу зустрічаються відносно рідно, частіше спостерігаються випадки третичного сифілісу в вигляді гуми.
Сифілітичний інфільтрат розпадаючись в центрі утворює
СИФІЛІС ГОРТАНІ
В гортані зустрічаються вторинні і третинні прояви сифілісу, але частіше спостерігається випадки третинного сифілісу в вигляді - гум.
Сифілітичний інфільтрат, розпадаючись, утворює глибоку
СКЛЕРОМА
Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань.
Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При
Т е о р і ї
1. Зоонозна: частіше хворіють склеромою жінки сільської місцевості, які мають справу з сільськогосподарськими тваринами – проміжний господар, як при малярії. Але Красильніков проводив мікроб
К л і н і ка .
Інкубаційний період не відомий.
Н.М. Волкович є основоположником вчення про склерому.
Склерома починається несподівано для хворого, дуже повільно. Важко визначити початок захворюв
Переважно інфільтративна форма.
В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на пере
Переважно рубцева форма.
Необхідно зрозуміти, що всяка інфільтративна форма склероми в своєму розвитку перетворюється в рубцеву форму – це наслідок склероми.
Рубці в порожнині носа концентрично звужують вхід в ніс
Переважно атрофічна форма.
а) Порожнина носа: слизова оболонка блідо-рожевого кольору, суха, покрита легко підсихаючим слизом. Атрофія слизової оболонки і носових раковин, носові ходи широкі.
При ретельному огляді ч
Лікування.
Проблема лікування склероми до останнього часу повністю не вирішена, хоча всупереч старим поглядам, склерому можливо вважати вилікуваною клінічно (клінічне видужування).
Місцево: ін'єкції
ФІБРОМА НОСОГЛОТКИ
Або по старій термінології фіброма основи черепа, юнацька фіброма, фіброма ювеніліс – зустрічається переважно в юнацькому віці до періоду статевої зрілості, рідше у осіб після 25 років.
&n
РАК НОСА І БІЛЯНОСОВИХ ПАЗУХ
Виникає в місцях метаплазії кубічного і миготливого епітелію в багатошаровий плоский.
Рак гайморової пазухи зустрічається в 5 разів частіше, чим в інших пазухах. Це пояснюється тим, що в н
РАК РЕШIТЧАТОГО ЛАБIРИHТУ
Поширюється
а) в порожнину черепа через lamina cribrosa з богатою неврологічною симптоматикою
б) в очницю через lamina papiracea, зміщення очного яблука зовні, утворення нориці бі
П А П І Л О М А Т О З Г О Р Т А H І
Ділять на: а) доброякісні - в дитячому і молодому віці
б) злоякісні – зустрічаються в середньому віці і в старості.
В літніх людей межі між папіломатозом гортані і раком стираютьс
Р А К Г О Р Т А H І
Особливості:
1. Помолоіння ракового процесу, чим молодше тим протікання зло якісніше.
2. Переважно вражаютьс чоловіки. Ракові пухлини гортані складають 1-7% від
загальног
НОВОУТВОРЕННЯ ГЛОТКИ
Тільки про верхній та середній поверхи, т.я. гортано-глотка – до гортані
Частота 2% від всіх новоутворень ЛОР органів (Львів) або 0,07 – 5% від всіх раків організму, а серед ЛОР Cr друге м
VІ Орієнтована основа дії
В клінічній практиці найбільш часто зустрічаються туберкульозні, сифілітичні, склеромні гранульоми і більш рідко актимікоз, проказа і сап.
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві ф
Доброякісні пухлини вуха
До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кіс
Злоякісні пухлини вуха
Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаються аденокарцинома, меланома.
Перебіг пухлин зовнішньог
Новости и инфо для студентов