Симптоми і діагностика хронічних гнійних середніх отитів. - раздел Образование, ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ Суб'єктивнi Симптоми Хронiчних Гнiйних Середнiх Отитiв При Вiдсутностi Загост...
Суб'єктивнi симптоми хронiчних гнiйних середнiх отитiв при вiдсутностi загострення частiше всього незначнi, тому хворi iнодi забувають про своє захворювання.
Основнi скарги хворих зводяться до показань на перiодичну або постiйну гноєтечу з вуха, яка їх часто лякає, особливо коли в гною з'являється домiшок кровi. Рiдше вони скаржаться на зниження слуху, до якого звикають, але помiчають зразу, коли воно прогресує або супроводжується шумом.
При загостреннях хронiчного гнiйного середнього отиту нерiдко з'являється бiль у вусi, головний бiль, запаморочення, раптове падiння слуху, пiдвищення температури тiла.
Гноєтеча з середнього вуха сама по собi є достатньо переконливою ознакою хронiчного гнiйного отиту. Остаточний дiагноз встановлюють в тому випадку, якщо при отоскопiї виявляють перфорацiю барабанної перетинки i гнiй в барабаннiй порожнинi.
При обстеженнi хворого вивчають анамнез, скарги, проводять загальне обстеження, отоскопiю, зондування, рентгенографiю, опридiляють прохiднiсть слухової труби, слухову функцiю i т.д.
Дуже ретельно слiд аналiзувати скарги хворих на головний бiль, запаморочення, нудоту, блювання та iншi порушення загального стану. В рядi випадкiв приходиться вдаватися до ретельного дослiдження нервової системи, у тому числi до спиномозкової пункцiї.
Отоскопiя є абсолютно обов'язковим методом дослiдження. Hерiдко перфорацiя барабанної перетинки буває закритою грануляцiями, що ростуть з її країв, або набряклою слизовою оболонкою середнього вуха. Iнодi пiд час загострення спостерiгається пульсацiя гною, що може служити приводом для помилкової дiагностики середнього гнiйного гострого отиту.
В розслабленнiй частинi можуть зустрiчатися дуже маленькi перфорацiї, побачити якi зразу буває важко якщо вони прикритi лусочками епiдермiсу або якщо краї їх втягнутi всередину. В сумнiвних випадках вдаються до промивання вуха, розглядають барабанну перетинку через лупу, дослiджують її рухливiсть за допомогою лiйки Зiгля, зондують стінки барабанної порожнини.
При великiй перфорацiї pars tensa нерiдко вдається розглянути анатомiчнi утворення медiальної стiнки барабанної порожнини. Слизова оболонка барабанної порожнини при хронiчному середньому отитi змiнена. При неускладненому мезотимпанитi вона буває гладкою, блискучою, помiрно червоною i рiвномiрно потовщеною. Часто поверхня її горбиста, окремi виступи її видiляються iнтенсивним забарвленням, що свiдчить про утворення грануляцiй. У випадку набряку слизова оболонка блiда. Hерiдко спостерiгаються дiлянки рубцевої тканини жовто-сiрого кольору, якi розповсюджуютьтся на область медiальної стiнки i простягаються в напрямку аттика, що деякими авторами помилково розцiнюєтьтся як тимпаносклероз.
По виду видiлень з вуха можна в певнiй мiрi судити про характер гнiйного процесу у вусi. Прозорий, тягучий секрет, без запаху, характерний для мезотимпаниту алергiчного походження i для ураження слухової труби. Для банального неускладненого хронiчного мезотимпаниту характернi видiлення жовто-бiлого кольору, без запаху. При наявностi грануляцiй у середньому вусi до гною нерiдко примiшується кров. При некрозi кiсткових стiнок гнiй набуває бурого забарвлення i має рiзкий запах. Hаявнiсть холестеатоми опридiляється рiзким запахом гною i бiлими лусочками, що нашаровуються одна на одну i нагадують кусочки сиру. Холестеатомнi маси нерiдко змiшанi з кров'ю травмованих грануляцiй, якi при холестеатомi зустрiчаються часто.
Основна скарга хворих хронiчним епiтимпанитом з холестеатомою - виражена приглухуватiсть. Гнiйних видiлень може не бути. При отоскопiї можна виявити перфорацiйний отвiр в областi надбарабанного заглиблення, заповнений бiлими масами. Приглухуватiсть переважно кондуктивна. Hерiдко при холестеатомi хворi вiдмiчають головний бiль, запаморочення i хиткiсть ходи, що зв'язано з утворенням норицi в лабiринтнiй капсулi, частiше в областi ампули горизонтального пiвколового каналу. При значному розповсюдженi холестеатоми в барабаннiй породжнинi руйнуються слуховi кiсточки, блокуються вiкна завитки i присiнку, обмежується рухливiсть барабанної перетинки, що викликає рiзке зниження слуху.
Важливим методом дослiдження середнього вуха є зондування, при якому можна опридiлити: карiєс кiстки, наявнiсть секвестрiв, рухливiсть полiпа, стан слухових кiсточок, наявнiсть норицi, видiлити кусочки холестеатоми.
Дослiдження слуху повинно проводитись у всiх хворих хронiчним середнiм отитом. Перiодичнi дослiдження слуху допомогають краще орiєнтуватись в перебiгу хвороби. Воно необхiдне також при виборi професiї, процевлаштуваннi.
Потрiбно враховувати, що при хронiчному гнiйному середньому отитi ступiнь пониження слуху нерiдко мiняється в залежностi вiд барометричного тиску, вологостi, температури повiтря i т.п.
Ступiнь пониження слуху залежить вiд характеру патологiчних змiн в середньому вусi. Основне питання, на яке вiдповiдають результати дослiдження, - це локалiзацiя ураження i його ступiнь.
Функцiональнi розлади, що виражаються в пониженi слуху, рiдко в випадiннi i порушеннi вестибулярної функцiї, вiдзначаються великим дiапазоном.
Поява запаморочення нерiдко в поєднаннi з вушним шумом, а також болi у вусi говорять про те, що процес вийшов за межi порожнин середнього вуха, проклав собi шлях або в череп або в лабiринт.
Слiд мати на увазi, що в похилому вiцi зниження верхньої границi слуху спостерiгається завжди.
Я.С.Тьомкiн при хронiчному гнiйному середньому отитi видiляє: легкий ступiнь пониження слуху - сприйняття тонiв по повiтрянiй провiдностi в межах 10-20дБ; середнiй - до 40дБ; рiзкий - 50-60дБ; дуже рiзкий - пониження сприйняття звукiв понад 70дБ.
При хронiчному середньому отитi стан слуху нерiдко мiняється i на здоровому вусi. Логiнова А.Д. i Волков Ю.H. при позитивному результатi лiкування одностороннього хронiчного тотального тимпанiту у 2/3 спостерiгали покращання i на здоровому вусi i, навпаки, при загостреннi процесу у 80% хворих мезотимпанитом спостерiгались зниження слуху i на здоровому вусi.
При загостреннi хронiчного гнiйного середнього отиту зниження слуху обумовлено розповсюдженням зони запалення, набряком i iнфiльтрацiєю слизової оболонки, появою або посиленням вогнищ некрозу. Все це веде до порушення рухливостi в суглобах або зв'язкiв мiж кiсточками, частiше всього в ковадло-стременцевому зчленуваннi, тимчасової фiксацiї стременця i закриття слухової труби.
Дуже сильно падає слух при розвитку спайочного процесу в областi овального i круглого вiкон. При неускладнених мезотимпанитах зниження слуху, звичайно, не досягає високого ступеню, поскiльки апарат звукопередачi страждає мало.
Вважають, що якщо пiсля закриття дефекту барабанної перетинки плоским ватним протезом, змоченим в рiдкому вазелiнi, наступає значне покращення слуху на шепiтну i розмовну мову - ланцюг слухових кiсточок збережений, а лабiринтнi вiкна функцiонують; якщо слух знижений по типу звукопровiдного апарату менше нiж на 30дБ функцiя ланцюга слухових кiсточок збережена, бiльше нiж на 40-50дБ - порушена. При епiтимпанитах i епiмезотимпанитах, коли виникає роз'єднання слухових кiсточок, слух порушується сильнiше. Iнодi, навпаки, в перiод загострення отиту спостерiгається покращання слуху внаслiдок заповнення всього середнього вуха гноєм, який в деяких випадках, коли порушена цiлiсть ланцюга слухових кiсточок, є провiдним середовищем для звукових коливань.
Слухова функцiя може залежати вiд розмiру i мiсцеположення перфорацiї барабанної перетинки. Я.С.Тьомкiн вважає, що перфорацiя в ненатягнутiй частинi сама по собi не веде до зниження слуху. Перфорацiя в нижнiх квадрантах впливає на слух бiльше, нiж у верхнiх, i найбiльшший вплив проявляє перфорацiя в задньонижньому квадрантi.
Hа функцiю слуху впливає багато рiзних обставин, у тому числi проникання токсинiв у внутрiшнє вухо, дегенерацiя слухового нерва.
Звуження просвiту слухової труби негативно вiдбивається на перебiгу отиту i слухової функцiї вуха. Опридiлити порушення функцiї слухової труби можна шляхом продування, промивання лiкарськими розчинами, рентгенологiчними методами дослiдження.
Для одержання необхiдної уяви про справжнiй стан середнього вуха слiд використовувати спецiальнi мiкроскопи. Велику роль в дiагностицi рiзних форм отиту i особливо холестеатоми має рентгенологiчне дослiдження. Хронiчний гнiйний середнiй отит в осiб, що захворiли в дитинствi, в переважнiй бiльшостi випадкiв характеризується повною вiдсутнiстю клiтинної (повiтроносної) системи соскоподiбного вiдростка. Окремi клiтини залишаються iнодi тiльки навколо антрума i видаються малопневматизованими з-за гiперплазiї слизової оболонки. Холестеатома завжди характеризується кiстковим дефектом або безструктурним, рiзко окресленим просвiтленням. Контури великої холестеатоми дають тонку чiтку лiнiю. В останнi роки широко використовується контрастна рентгенографiя, томографiя (особливо комп'ютерна) вуха. Вiдзначають цiннiсть цього методу для бiльш точного уявлення про стан аттика, кiсточок середнього вуха, стiнок пiвколових каналiв, каналу лицевого нерва, стiнки сигмовидного синуса.
Вiдоме значення в дiагностицi, i особливо пiд час лiкування, має дослiдження кровi, бактерiологiчне лослiдження гною, мiкроскопiчне дослiдження гною, при якому виявляють кристали холестерину; пiдвищений вмiст холестерину можна виявити i в кровi, що в деякій мірі може свiдчити про епiтимпанит.
Електроенцефалографічні зміни.Хронiчний гнiйний середнiй отит призводить до змiн електричної активностi головного мозку, бiльш вираженої на боцi хронiчного гнiйного процесу у середньому вусi. Таким чином, наявнiсть гнiйного процесу не є байдужим для тканин мозку. Бiльш рання санацiя гнiйного процесу середнього вуха, очевидно, має важливе значення в профiлактицi функцiональних i органiчних порушень в центральнiй нервовiй системi.
Перебіг основних форм хронічних гнійних середніх отитів різний..
Мезотимпанит може продовжуватися невизначено довгий час, не викликаючи ускладнень. Гноєтеча перiодично припиняється або стає незначною, непомiтною для хворого. З цiєї причини хворi часто помиляються у визначеннi тривалостi свого захворювання.
Загострення хронiчного гнiйного середнього отиту часто спостерiгається в осiб, схильних до простудних захворювань.
Поступове падiння слуху наступає внаслiдок утворення в барабаннiй порожнинi рубцiв, спайок. Iнодi виникає анкiлозування стременця в овальному вiкнi i навiть повне зарощення обох вiкон. В слуховiй трубi виникає потовщення або зморщування слизової оболонки, яке переходить в м'язовий шар i веде до облiтерацiї труби.
Припинення гноєтечi, навiть на тривалий час ще не є свiдченням одужання хворого, яке опридiляється не лише цим, але i зворотним розвитком запального процесу в слизовiй оболонцi середнього вуха.
При одужаннi може залишатися суха перфорацiя барабанної перетинки або наступити рубцювання, при якому цiлiсть її середнього шару нiколи не вiдновлюєтся. Однак i при мезотимпанiтi можуть виникати важкi ускладнення пiд час загальної гострої iнфенкцiї, коли виникає рiзке пiдвищення вiрулентностi мiкрофлори середнього вуха. В цих випадках вiдбувається прорив демаркацiйного валу i процес розповсюджується по кiстцi.
При епiтимпанальнiй формi отиту спонтанне вилiкування спостерiгається рiдко, а ускладнення виникають легко внаслiдок ураження кiстки властивого цiй формi отиту.
Особливо небезпечно нагноєння в кiстцi навколо холестеатоми, що призводить до швидкого прориву гнiйного процесу за межi середнього вуха: в канал лицевого нерва, у внутрiшнє вухо, через lamina vitrea до сигмовидного синусу, мозкових оболонок i мозку.
Всяка пiдозра на внутрiшньочерепне ускладнення епiтимпанита повинна розцiнюватися як загроза життю хворого i потребує негайної госпiталiзацiї. Hе слiд намагатися в цей час лiкувати хворого антибiотиками, якi, маскуючи загальну картину хвороби, затрудняють своєчасну дiагностику.
Все темы данного раздела:
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у
VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієв
Експериментальні дослідження вестибулярного аналізатора
Теорія функції вестибулярного апарата, створена в останній чверті XIX сторіччя, в основних рисах утрималась дотепер. Доведено, що адекватним подразником ампулярного апарата є кутове прискорення. Це
Дослідження вестибулярного аналізатора в клініці
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибуля
VІ Орієнтована основа дії
На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідаль
VІ. Орієнтована основа дії
Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона являє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними волокнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина глотки розта
ГОСТРИЙ СЕРЕДHIЙ ОТИТ (ГСО).
Е т i о п а т о г е н е з . В розвитку гострого середнього отиту вiдiграють роль: вид мiкроба (не завжди єдиного фактора); структура соскоподiбного вiдростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичн
Л i к у в а н н я г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у.
При гострих середнiх отитах показана iнтенсивна консервативна терапiя (режим, дiєта, антигiстамiнi, сульфанiламiднi препарати, антибiотики, судинозвужуючi краплi в нiс i т.д.).
Hавiть при
Особливості перебігу гострих середнiх гнiйних отитiв у дiтей.
- Гострi середнi гнiйнi отити нагадують загальне iнфекцiйне захворюваня (висока температура тiла та iнше);
- нерiдко спостерiгається менiнгiзм (зв'язок з наявнiстю fissura petrosquamosa);
Труднощі в діагностиці гострих середнiх отитiв.
- Утруднений огляд барабанної перетинки з-за вузькостi зовнiшнього слухового проходу.
- Майже горизонтальне положення барабанної перетинки затрудняє установлення "границi" з шкiр
Рецидивуючий середній отит.
Рецидивуючий середнiй отит є особливою формою середнього отиту у дiтей. За своїм характером форма схожа з звичайним гострим середнiм отитом, але має тенденцiю до бiльш тривалого торпiдного перебiгу
При інфекційних захворюваннях.
Hайбiльш важкi змiни спостерiгаються при скарлатині, такi ж, але менш вираженi - при кору. При цих захворюваннях можуть бути раннi отити (розвиваються при висипанi
VІ Орієнтована основа дії
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою,
Етіологія і патогенез хронічного гнійного середнього отиту.
Хронiчний гнiйний середнiй отит є продовженням гострого. Однак, в деяких випадках вiн з самого початку має риси хронiчного процесу, наприклад при туберкульозному ураженнi вуха, при деяких важких ви
Класифікація хронічних гнійних середніх отитів.
Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогно
Патологічна анатомія простого хронічного гнійного запалення - мезотимпаниту.
В типових випадках утворюється центральна перфорація навколо перфорацйного отвору залишається бiльшої чи меншої ширини смужка барабанної перетинки. По краям перфорацiї спостерiгається потовщення -
Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.
Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ек
Способи введення лікарських речовин в барабанну порожнину.
- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд
VІ Орієнтована основа дії
Одним з ускладнень гострого гнійного середнього отиту є перехід його в хронічну форму. Це трапляється за умови високої вірулентності мікроорганізмів та ослаблення захисних сил макроорганізму.
ОТОГЕHHI ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI УСКЛАДHЕHHЯ .
Отогенні внутрішньочерепні ускладнення (ОВУ) виникають внаслiдок розповсюдження патологiчного процесу з скроневої кiстки в порожнину черепа. До них вiдносяться екстрадуральний (епiд
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Арахноїдит.
Особливе значення придається грипознiй iнфекцiї, що протiкає з ураженням верхнiх дихальних шляхiв або середнього вуха, якi в свою чергу є безпосередньою причиною серозного запалення мозкових оболон
Отогенні абсцеси.
Екстрадуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою мозковою оболонкою i кiсткою, яке локалiзується в заднiй (сигмовидна борозна, траутманiвський трикутник), або в середнiй череп
Дислокаційні стовбурові симптоми при абсцесі скроневої долі.
Hайбiльш частий дислокацiйний симптом - виникнення парезу або паралiчу окорухового нерву на боцi абсцесу i пiрамiдних симптомiв на протилежнiй сторонi. Крiм окорухового нерву в процес можуть втягув
Офтальмологічні зміни при отогенних внутрішньомозкових абсцесах.
До офтальмологiчних змiн слiд вiднести змiни гостроти зору, застiйнi соски, неврит зорового нерва, змiни полiв зору.
Поскiльки пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при абсцесах рiдко буває
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
Летальність при отогенних абсцесах мозку.
З покращанням хiрургiчної технiки i введенням антибiотикiв смертнiсть зменшилась до 40-50% в порiвнянi з 80-90% в 20-30роки i не має подальшої тенденцiї до зниження.
Характер мiкробної фло
Отогенний сепсис.
Про тромбози внутрiшньочерепних вен i синусiв вiдомо медицинi бiльше 200 рокiв (перший опис тромбозу мозкових вен i синусiв належить Morgagni, 1761). Схема розповсюдження отогенних внутрішньочерепн
Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.
Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявн
Деякі додаткові методи дослідження.
Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбi
Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.
В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному ви
Медикаментозна терапія.
Рекомендують антипiретики. Ацитилсалiцилова кислота, салiцилат натрiю, бутадiон приносять користь завдяки протизапальним, десенсибiлiзуючим) в деякiй мiрi м'яким антикоагуляцiйним властивостям. Пит
Отогенні енцефаліти.
Розрiзняють гнiйний i негнiйний енцефалiт. Цей подiл з точки зору етiологiї i патогенезу досить умовний.
Hегнiйний енцефалiт може перейти в гнiйний. Останнiй в свою чергу може привести до
Отогенна гідроцефалія.
В випадках, коли пiдвищення внутрiшньочерепного тиску розвивається у хворих з гнiйцним отитом, мастоїдитом або синус-тромбозом, використовується термiн "отогенна гудроцефалiя".
Ц
VІ Орієнтована основа дії
Hайбiльш часто iнфекцiя з середнього вуха розповсюджується в порожнину черепа контактним шляхом через верхнi стiнки барабанної порожнини i печери соскоподiбного вiдростка, якi є складовою частиною
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
НЕЙРОСЕНСОРНА ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Нейросенсорна приглухуватість — це збірне поняття, що включає ушкодження нейросенсорних структур звукового аналізатора, починаючи від волоскових клітин спірального органа і закінчуючи його кірко-ии
Патоморфологія і гістогенез вогнищ отосклерозу.
Ураження процесом тільки капсули лабіринту при відсутності виражених загальних проявів хвороби дає підставу говорити, що причина отосклерозу полягає в особливостях її розвитку і будови.
Дл
Клінічні ознаки отосклерозу.
Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах.
Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків орга
Клініка отосклерозу.
Основною аудіологічною ознакою є значне зниження гостроти слуху по повітряній провідності при порівняно добрій кістковій і при явищах, характерних для анкілозу стремена.
При дослідженні сл
Лікування хворих на отосклероз.
Для діяння на отоспонгіотичні вогнища приміняють різні лікарські засоби. Деякі автори рекомендують прийом всередину великих доз йодистого калію або йодистого літію ( по 1,0 в день протягом місяця )
Операція на стременці.
Після того, як на прикінці минулого віку всі намагання такого виду втручань були визнані непотрібними, до 1952 року операції на стременці майже не виконувалися. Це було пов’язано з тим, що розгляну
Хвороба Меньєра (деякі питання етіопатогенезу та лікування).
Хвороба Меньєра (ХМ) – особлива нозологічна форма в оториноларингології. В науковому відношенні це збірне понятя в якому відображені не тільки клінічні але і теоретичні питання медицини. В клінічно
VІ Орієнтована основа дії
Соціальне значення нейросенсорної приглухуватості велике. У світі нараховується близько 450 млн. осіб, у котрих погіршення слуху є однією з головних причин інвалідності.. Серед усіх видів порушень
ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ
Гостре запалення слизової оболонки горла рідко буває ізольованим. Часто воно поєднується з гострим ринітом, ангіною, ларингітом. Гострий фарингіт часто буває симптомом ГРВЗ, скарлатини, кору тощо.
ПЕРВИННІ АНГІНИ
Серед гострих тонзилітів найчастіше зустрічаються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони складають 50—60 випадків ні1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти у віці від 3 до 7
Моноцитарна ангіна
Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захворюв
Агранулоцитарна ангіна
Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агранулоцитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною нозологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні подразнення
Ангіна у хворих на лейкоз
Гострий тонзиліт найчастіше спостерігається у хворих на гострий лейкоз і рідше — на хронічні захворювання крові. У перші дні гострого лейкозу спостерігається гіперемія та збільшення піднебінних миг
Паратонзиліт
Гостре запалення навколомигдаликової клітковини є частим захворюванням (10—15 на 10 000 населення), особливо часто зустрічається в молодих та дужих людей.
Етіологія та патогенез. З
Загорловий абсцес
Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворювання являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-
Бічний горловий абсцес
Це захворювання має назву «навкологорловий абсцес», тому що відбувається гостре запалення клітковини навкологорлового простору. Цей сполучнотканинний простір обмежений із середини бічною стінкою го
Гострий тонзилогенний сепсис
Гострий сепсис може розвинутись як після ангіни, так і після загострення хронічного тонзиліту. Нерідко це ускладнення виникає під час перебігу паратонзиліту.
За шляхами поширення інфекції
ДИФТЕРІЯ ГОРЛА
Дифтерія - - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється дифтерійною паличкою Лєффлєра. Існує 3 типи дифтерійних мікробів (§гауі§, іпіегтесііиз, тіІі§). Тип §гауіз спричиняє тяжкі форми дифтер
VІ. Орієнтована основа дії
Ізольований гострий фарингіт може виникнути після загального чи місцевого переохолодження, від прийому гострих продуктів харчування, в робітників, які тільки що почали працювати на шкідливих хіміч
ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Хронічне запалення піднебінних мигдаликів часто спостерігається в дітей, починаючи з 3 років, і в молодих людей. Захворювання може виявитись у дітей віком до 3 років та в осіб похилого віку. Хроніч
ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів частіше зустрічається в дитячому віці як прояв загальної гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може поєднуватися з гіпертрофією
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ГОРЛОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія горлового мигдалика, розміщеного в носовій частині горла, носить назву «аденоїди», або «аденоїдні вегетації», а хронічне його запалення — «хронічний аденоїдит». Найчастіше аденоїди спос
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЯЗИКОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія язикового мигдалика спостерігається в дорослих. Причини її такі, як і гіпертрофії горлового мигдалика. Дуже часто гіпертрофія цього мигдалика зустрічається в осіб із видаленими піднеб
VІ Орієнтована основа дії
У розвитку хронічного тонзиліту та виникненні його ускладнень можна виділити такі чинники. Насамперед, це інтоксикація організму внаслідок усмоктування токсинів мікробів та продуктів хронічного з
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
ГОСТРИЙ РИНІТ
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки носа найчастіше розвивається після загального чи місцевого (ніг, рук, шлунка, горла) охолодження, внаслідок чого виникають порушення захисних не
ХРОНІЧНИЙ РИНІТ
Хронічне запалення слизової оболонки носа — дуже поширене захворювання. Розрізняють такі форми хронічного нежитю: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну та вазомоторну. У хворих на гіпертрофічний ри
ФОРМИ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Хронічний катаральний риніт характеризується скаргами хворих на постійні слизові виділення з носа та періодичне утруднення носового дихання зі змінним закладанням то однієї, то другої половини нос
VІ Орієнтована основа дії
Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сукроватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але
ОРБIТАЛЬHI ТА ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI РИHОГЕHHI УСКЛАДHЕHHЯ
СИНУЇТ
Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової паз
ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
Гострий гайморит є найчастішою формою серед інших форм синуїту. До її місцевих проявів належать закладання носа, відчуття роз-та болю в ділянці відповідної пазухи. У разі порушення дренажної функці
ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ
Хронічне запалення верхньощелепної пазухи в більшості хворих є продовженням гострого процесу. Найчастіше зустрічається гнійна, гнійно-поліпозна та поліпозна форми хронічного гаймориту, рідше — ката
ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи п
ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ
Хронічне запалення лобової пазухи виникає внаслідок стійкого порушення прохідності лобово-носового співустя, котре зумовлене різними патологічними перешкодами в ділянці середнього носового ходу. У
ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
Запалення клітин решітчастого лабіринту спостерігається найчастіше в поєднанні із запаленням інших приносових пазух. Хворий скаржиться на біль у ділянці кореня носа та внутрішнього краю орбіти, ут
ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ
Клінічна картина хронічного етмоїдиту часто є поліморфною, і тому виникають труднощі в діагностиці захворювання. У зв'язку з тим що клітини решітчастого лабіринту займають центральне положення щодо
ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ
Сфеноїдит рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у но
ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ
Хронічний сфеноїдит виникає частіше, ніж діагностується, у зв'язку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скаржаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я,
ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести
ОРБІТАЛЬНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного переб
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень належать арахноїдит, серозний та гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобо
VІ Орієнтована основа дії
Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеної
Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступаю
Гортана ангіна ( ГА ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягуєт
Набряк гортані.
Набряк гортані – один з проявів різних патологічних процесів запальної або незапальної природи (захворювання нирок, сердцево-судиної системи, печінки та інших органів), він розвива
Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухк
Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
Обструкція нижніх дихальних шляхів може розвиватися при дифтерії. В її патогенезі має значення набряк, фібрінозні плівки і рефлекторний спазм м’язів гортані.
Дифтерійний круп в залежності
Хондроперихондрит гортані.
Захворювання пов’язано з проникненням мікрофлори в охрястя або хрящ. На місці ураження охрястя з’являється обмежена ділянка запалення, в подальшому в процес втягується і хрящ. В наслідок запалення
Лікування.
Назначають в великих дозах антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїдні препарати, інгаляції, протеолітичні ферменти, препарати стимулюючі діяльність серця.
Для попередження гіпоксич
Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.
Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів.
За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингі
СТЕHОЗИ ГОРТАHI.
Пiд стенозом гортанi слiд розуміти таке звуження її просвіту, яке порушує надходження в нижні вiддiли дихальних шляхiв достатньої кiлькостi вдихаємого повiтря, а саме кисню.
Стеноз гортані
VІ Орієнтована основа дії
Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактері
ТРАВМИ ВУХА.
В пропедевтицi вушних хвороб прийнято дiлити вухо на три частини за глибиною їх розташування (зовнішнє, середнє, внутрішнє).
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзо
Пошкодження зовнішнього вуха.
З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметам
Зовнішній слуховий прохід (ЗСП) .
Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.
Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцеви
ЛОР контузії.
Термiн "контузiя" ранiш означав той вид механiчної травми, коли пошкодження залежало вiд удару тупим предметом, але цiлiсть зовнiшнiх покривiв при цьому була збережена. Такої механоконтуз
Контузійні пошкодження з розладами слуху і мови.
Розрiзняють двi групи пошкоджень:
а) переферичну - переважає ураження середнього i внутрiшнього вуха:повiтряно-контузiйне пошкодження барабанної перетинки i середнього вух
Диференцiальний дiагноз центральних i периферичних ЛОР-контузiй.
Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв п
Травми глотки, стравоходу, гортані, трахеї.
Травми носоглоткинайбільш небезпечними вважаються травми при яких ранящий снаряд проходить в сагітальній площині (травма спинного мозку); менш небезпечні травми шиї у фронтальній п
Травми шийного відділ стравоходу.
Вогнепальні поранення глотки і шийного відділу стравоходу рідко бувають ізольваними. В зв'язку з цим біля 13% госпіталізованих гинуть від важких ускладнень; по-друге, пошкодження трахеї , спинного
Пошкодження гортані і трахеї.
Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і ре
Особливості клінічного перебігу травм трахеї.
За дослідом Великої Вітчизняної війни травми шийного відділу трахеї спостерігалось в 3,1% від загальної кількості поранень ЛОР-органів.
Виділяють закриті і відкриті травми трахеї. В мирний
Ускладнення при пораненні гортані і трахеї.
Місцеві ускладнення, які залежать від ізольованого поранення гортані і трахеї: нагноєння в рані, набряки, перихондрити, абсцеси, флегмони, медіастиніт, емфізема, аспіраційна пневмонія;
уск
Травми носа і біляносових пазух.
Травми носа спостерiгаються як в мирний так i воєний час.
Класифiкацiя травм носа i бiляносових пазух.
I. За анатомiчними ознаками всi поранення носа i пазух можу
Травми біляносових пазух.
Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
VІ Орієнтована основа дії
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним п
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві форми туберкульозних гранульом: туберкульоз і вовчак.
Гістологічно і клінічно вони дуже подібні один з одним, і відрізняються тільки тим, що вовчак має менш активний
СИФІЛІС НОСА
Первинні і вторинні прояви сифілісу зустрічаються відносно рідно, частіше спостерігаються випадки третичного сифілісу в вигляді гуми.
Сифілітичний інфільтрат розпадаючись в центрі утворює
СИФІЛІС ГОРТАНІ
В гортані зустрічаються вторинні і третинні прояви сифілісу, але частіше спостерігається випадки третинного сифілісу в вигляді - гум.
Сифілітичний інфільтрат, розпадаючись, утворює глибоку
СКЛЕРОМА
Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань.
Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При
Т е о р і ї
1. Зоонозна: частіше хворіють склеромою жінки сільської місцевості, які мають справу з сільськогосподарськими тваринами – проміжний господар, як при малярії. Але Красильніков проводив мікроб
К л і н і ка .
Інкубаційний період не відомий.
Н.М. Волкович є основоположником вчення про склерому.
Склерома починається несподівано для хворого, дуже повільно. Важко визначити початок захворюв
Переважно інфільтративна форма.
В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на пере
Переважно рубцева форма.
Необхідно зрозуміти, що всяка інфільтративна форма склероми в своєму розвитку перетворюється в рубцеву форму – це наслідок склероми.
Рубці в порожнині носа концентрично звужують вхід в ніс
Переважно атрофічна форма.
а) Порожнина носа: слизова оболонка блідо-рожевого кольору, суха, покрита легко підсихаючим слизом. Атрофія слизової оболонки і носових раковин, носові ходи широкі.
При ретельному огляді ч
Лікування.
Проблема лікування склероми до останнього часу повністю не вирішена, хоча всупереч старим поглядам, склерому можливо вважати вилікуваною клінічно (клінічне видужування).
Місцево: ін'єкції
ФІБРОМА НОСОГЛОТКИ
Або по старій термінології фіброма основи черепа, юнацька фіброма, фіброма ювеніліс – зустрічається переважно в юнацькому віці до періоду статевої зрілості, рідше у осіб після 25 років.
&n
РАК НОСА І БІЛЯНОСОВИХ ПАЗУХ
Виникає в місцях метаплазії кубічного і миготливого епітелію в багатошаровий плоский.
Рак гайморової пазухи зустрічається в 5 разів частіше, чим в інших пазухах. Це пояснюється тим, що в н
РАК РЕШIТЧАТОГО ЛАБIРИHТУ
Поширюється
а) в порожнину черепа через lamina cribrosa з богатою неврологічною симптоматикою
б) в очницю через lamina papiracea, зміщення очного яблука зовні, утворення нориці бі
П А П І Л О М А Т О З Г О Р Т А H І
Ділять на: а) доброякісні - в дитячому і молодому віці
б) злоякісні – зустрічаються в середньому віці і в старості.
В літніх людей межі між папіломатозом гортані і раком стираютьс
Р А К Г О Р Т А H І
Особливості:
1. Помолоіння ракового процесу, чим молодше тим протікання зло якісніше.
2. Переважно вражаютьс чоловіки. Ракові пухлини гортані складають 1-7% від
загальног
НОВОУТВОРЕННЯ ГЛОТКИ
Тільки про верхній та середній поверхи, т.я. гортано-глотка – до гортані
Частота 2% від всіх новоутворень ЛОР органів (Львів) або 0,07 – 5% від всіх раків організму, а серед ЛОР Cr друге м
VІ Орієнтована основа дії
В клінічній практиці найбільш часто зустрічаються туберкульозні, сифілітичні, склеромні гранульоми і більш рідко актимікоз, проказа і сап.
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві ф
Доброякісні пухлини вуха
До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кіс
Злоякісні пухлини вуха
Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаються аденокарцинома, меланома.
Перебіг пухлин зовнішньог
Новости и инфо для студентов