Отогенний сепсис. - раздел Образование, ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ Про Тромбози Внутрiшньочерепних Вен I Синусiв Вiдомо Медицинi Бiльше 200 Рокi...
Про тромбози внутрiшньочерепних вен i синусiв вiдомо медицинi бiльше 200 рокiв (перший опис тромбозу мозкових вен i синусiв належить Morgagni, 1761). Схема розповсюдження отогенних внутрішньочерепних тромбозів приведена на.
Hабiльш часто уражається сигмовидний i поперечний синус (приблизно в 79% випадкiв), потiм - цибулина яремної вени (в 12.5% випадкiв), рiдше каменистий i найбiльш рiдко кавернозний синус.
Тромбофлебiти сигмовидної пазухи частiше всього виникають шляхом контактного просування iнфекції по кiстцi з утворенням перисинузоного нагноєння, але i нерiдко по венозним зв'язкам.
Змiни зовнiшньої стiнки венозної пазухи рiдко призводять до розпаду її до моменту утворення тромбу, чим i пояснюється малий вiдсоток венозних кровотеч навiть при важких некротичних ураженнях.
Цибулина яремної вени частiше тромбується при гострих iнфекцiях, а сигмовидний синус - при хронiчних отитах i мастоїдитах.
Каверенозний синус утягується в процес або безпосередньо при просуваннi iнфекцiї з верхiвки пiрамiди, або непрямим шляхом внаслiдок тромбозу вен каротидного сплетiння.
Умовами тромбоутворення вважаються порушення фiзiологiчних властивостей стiнки судин, уповiльнення кровотоку, посилення коагуляцiйних i послаблення антикоагуляцiйних властивостей кровi внаслiдок нейрогенних i ендокринних дiй (впливiв), травмувань стiнок судин фiзичними, хiмiчнимi та бiологiчними агентами, у тому числi алергенами i аутоалергенами, порушення їх трофiки, проникностi, розладу iнервацiї, дiєю iнфекцiї.
Думцi про головну роль гемодинамiчних механiзмiв (низький тиск кровi, велика кiлькiсть трабекул, хорд в синусах i т.д.) суперечить ряд факторiв. Тромбоз сигмовидного синуса з його простою внутрiшньою конструкцiєю зустрiчається частiше, нiж тромбоз бiльш складно побудованих верхнього поздовжнього i кавернозних синусiв.
Свiжий тромб частiше буває м'яким, сiро-червоного кольору, а старий - твердим i блiдим. В бiльщостi випадкiв спостерiгаються септичнi i гнiйнi тромби, хоча зустрiчаються i асептичнi. Тромб може заповнювати весь синус або частину його; можуть тромбуватися всi синуси з розповсюдженням тромба у внутрiшню яремну, пiдключичну i навiть порожнисту вену. Вени на поверхнi мозку можуть бути також тромбованими. У дiлянках мозку, що дренуються затромбованими венами, спостерiгаються гiперемiя, невеликi геморагiї i енцефаліт. Поскiльки тромбоз синусiв затрудняє абсорбцiю лiквора, може розвиватися вторина гiдроцефалiя.
В септичному тромбi знаходять стрептокок, стафiлокок або синьогнiйну поличку. Цi ж мiкроби а також кусочки септичного тромбу можуть бути виявленi в кровi (пiемiя). Бактерiємiя iнодi залишається довго (мiсяцями) навiть пiсля клiничного одужання вiд синус-тромбозу.
Клінічна картина.При синус-тромбозi спостерiгаються: мiсцевi симптоми, загальнi симптоми iнфекцiйного захворювання, загальномозковi, менiнгеальнi i вогнищевi симптоми.
Загальні симптоми. Провiдне значення в клiничнiй картинi септичних отогенних ускладнень мають симптоми загальної iнфекцiї органiзму. Подiл на пiємiчну i септичну форми, традицiйний в отологiчняй лiтературi, викликається скорiше зручнiстю викладання, нiж потребами клiнiки. В чистому виглядi цi клiничнi рiзновидностi зустрiчаються не часто; мiж ними iснують, по-перше, ряд перехiдних станiв; по-друге, один тип перебiгу може переходити в iнший.
Чистий вид пiємiї характеризується в перешу чергу своєрiдною температурною кривою i ознобами. Пiдйом температури перевищує нерiдко 40 градусiв, утримується на цьому рiвнi декiлька годин i змiнюється швидким зниженням її до нормального i наявнiсть субнормального рiвня. Рiзко вираженi озноби характернi, але при своєчасному медикаментозному лiкуваннi вони стали необов'язковими. Як правило, озноби наступають на початку пiдйому температури, частіше виникають 1 раз на добу, рiдше 2-3 рази. Свiтлi промiжки в 2-3 днi, що спостерiгались i ранiш, при лiкуваннi антибiотиками можуть значно подовжуватись. Швидке падiння температури супроводжується сильним потiнням. Частота пульсу вiдповiдає температурi. Тахiкардiя, що не щезає в перiод нормальної температури є поганою прогностичною ознакою. Гектична температура i озноби вiдносно рiдко спостерiгаються у дiтей. Hерiдко в них температурна крива має характер continua, знижуючись до часу видужання лiтично.
Пiдвищення температури тiла спостерiгається при синус-тромбозах бiльш нiж в половинi випадкiв. Безгарячковий пербiг синус-тромбозу поясеюється як примiнення антибiоткiв, так i особливостями макроогрганiзму - зниження загальної реактивностi, наприклад, при цукровому дiабутi. У зв'язку з цим при наявностi або вiдсутностi пiдвищеної температури тiла не можна судити про важкiсть i перебiг хвороби.
Мiсцевi симптоми чiтко вираженi при iнфiкованому тромбi i можуть бути вiдсутнiми при неiнфiкованому. Спостерiгаються гiперемiя i набряк м'яких тканин над соскоподiбним вiдростком, болi в цiй областi i болючість при пальпацiї, розширення поверхневих вен бiля заднього краю соскоподiбного вiдростка та iншi. З мiсцевих (циркуляторних) симптомiв зустрічаються: симптом Грiзiнгера - набряклiсть i болючість тканин по задньому краю соскоподiбного вiдростка, де проходять емiсарiї, що з'єднують сигмовидний синус з венами м'яких тканин цiєї дiлянки i луски потиличної кiстки; симптом Уайтинга спостерiгається частiше при тромбофлебiтi внутрiшньої яремної вени i проявляється болючiстю при пальпацiї переднього краю грудино-ключично-соскоподiбного м'яза; симптом Фоса спостерiгається при наявностi обтуруючого тромбу в сигмовидному синусi, цибулинi внутрiшньої яремної вени i виявляється шляхом аускультацiї останньої - вiдсутнiй венозний шум.
Для диференцiйного дiагнозу тромбоза сигмовидного синуса з мастоїдитом або "подiбним" йому iншим запальним процесом може бути використаний метод Квеккенштедта (компресiя обох яремних вен при вiдсутностi блоку викликає пiдвищення лiкворного тиску. При синус-тромбозi здавлювання пальцем яремної вени на неураженiй сторонi призводить до пiдвищення лiкворного тиску, тодi як здавлювання на сторонi тромбозу не викликає такого пiдвищення (тест Tobey i Ayer); ознак Гергардта (менше наповнення внутрiшньої яремної вени на хворiй сторонi).
Розповсюдження тромбозу сигмовидного синусу на яремну вену проявляється в її припухлостi i болючостi, виникненi симптомiв ураження IX, X, XI нервiв в рiзних комбiнацiях: охриплiсть голосу (парез голосової зв'язки), утруднене ковтання (парез м'якого пiднебiння), гiпестезiя глотки i пониження смаку на заднiй частинi язика, парез або контрактура грудино-ключично-соскоподiбного i трапецевидного м'язiв.
Загальномозкові симптомиу виглядi головного болю, нудоти i блювання залежить вiд пiдвищення внутрiшньочерепного тиску внаслiдок утруднення лiкворовiдтоку. Внутрiшньочерепною гiпертензiєю обумовлений застiй на очному днi, який частiше всього незначно виражений.
Рiзниця в дiаметрi поперечного i яремного синусiв лiвої i правої сторони може досягати вiдношення 1:4. Бiльш широкий синус компенсує порушений вiддiк тромбованого синуса меншого дiаметру (як правило лiвого). Тому, не дивлячись на аномалiї в будовi синусiв, циркуляторнi порушення при тромбозах майже невiдомi. Можливо це пов'язано з повiльним розвитком тромбозу. В рядi випадкiв компенсаторнi механiзми не встигають розвинутися (тромбований бiльш широкий синус, швидкий розвиток тромба) i тодi виникає венозний застiй в печеристiй i каменистiй пазухах. Якщо протилежний ураженому синус вузький, то вiн не справляється з навантаженням, утруднюється абсорцiя лiквора, пiдвищується внутрiшньочерепний тиск. В бiльшостi випадкiв загальномозковi симптоми вираженi нерiзко i в неускладнених випадках нiколи не досягають iнтенсивностi таких при менiнгiтi i абсцесi.
Рідко спостерігається уповільнення пульсу при синус тромбозах, що є одним з диференційно-діагностичних симптомів для виключення абсцесу мозку.
Ретроградне розповсюдження тромбоза веде до появи вогнищевих симптомiв внаслiдок обмеженого менiнгоенцефалiта або розм'якшування дiлянки мозку внаслiдок iнфекцiйного тромботичного процесу з порушенням живлення мозкової тканини. Вогнищевi симптоми можуть бути i при вiдсутностi органiчних змiн внаслiдок функцiональних судинних порушень, викликаних венозним застоєм. Такi вогнищевi симптоми можуть бути як переходящими, так i бiльш постiйними.
В основi розладiв свiдомостi при тромбозах мозкових вен, очевидно, мають місце рiзноманiтнi фактори (набряк i гiпоксiя мозку, пiдвищення внутрiшньочерепного тиску, геморагiя i геморагiчнi iнфаркти мозку, патологiчна iмпульсацiя з рецепторiв судин i оболонок), які дезорганiзують дiяльнiсть кори головного мозку.
Вiдомостi про неврологiчний синдром скуднi i суперечливi. Бiльшiсть авторiв важають, що поява неврологiчних симптомiв - наслiдок iнших ускладнень.
Характерним для тромбозу поперечного синуса вважається парез вiдвiдного нерва на боцi тромбозу або з обох бокiв, обумовлений, очевидно, набрякам твердої мозкової оболонки на основi мозку. При синус-тромбозi, ускладненому обмежним менiнгiтом, можуть спостерiгатися парези i iнших очних нервів.
При тромбозах мозкових вен морфологiчною основою паралiчiв i парезiв є геморагiчнi iнфаркти, крововиливи, набряк мозку. Можливо i тимчасове виключення функцiй дiлянок мозку у зв'язку з гiпоксiєю, без розвитку грубих морфологiчних змiн.
Менінгіальні симптоми частiше спостерiгаються при тромбозi верхнього поздовжнього синуса, хоча не виключаються i при тромбофлебiтi сигмовидного синуса.
Менiнгеальнi симптоми при тромбозах мозкових вен можуть мати в своїй основi рiзнi механiзми: запалення оболонок, подразнення крововиливом, лiкворну гiпертензiю, а також їх поєднання (комбiнацiя).
При неускладненому синус-тромбозi оболоночнi симптоми можуть залежати вiд подразнення токсинами мiкробiв, вiд перифокального обмеженого менiнгiту.
Тромбофлебіт сигмовидного синуса є одним з промiжних i зв'язуючих ланок розвитку септичних станiв. У зв'язку з цим синус-тромбоз i сепсис, як правило, виявляються одночасно. В той же час при гематогенiй дисемiнацiї сепсис вушного походження (отогенний сепсис) може розвиватися i без тромбозу венозних синусiв. Однак, тромби синусiв далеко не завжди призводять до сепсису, а тому, що являється дуже важливим, термiни "отогенний сепсис" i "тромбофлебiт синуса" не можна вважати синонiмами.
В клiнiчнiй картинi зустрiчаються двi форми отогенного сепсиса: рання i пiзня.
Рання форма представляє собою гнiйно-резорбтивну гарячку (пропасницю), що виникає в першi днi захворювання гострим гнiйним отитом у зв'язку з утворенням тромбофлебіту мiлких вен соскоподiбного вiдростка. Ця форма, отогенного сепсиса описана Кернером i носить його iм'я.
Пiзня форма отогенного сепсиса розвивається як при гострих, так i при хронiчних отитах, але при уже сформованому септичному вогнищi типу тромбофлебiту сигмовидного синуса.
Своєрiднiсть динамiки бактерiального розповсюдження i вiдмiннiсть (рiзниця) реакцiї органiзму створює безлiч клiничних варiантiв отогенного сепсису: якщо в кровi знаходять бактерiї - називають це термiном бактерiємiя (Brieger); у випадку коли в кровi переважає гнiй - цю форму запропоновано назвати пiємiєю; коли в кровi не знаходять нiякого гною - цю форму визначають термiном токсинемiя (Kummel).
Частим, хоча i необов'язковим, супутником отогенного сепсиса є метастазування. Емболи мають або чистобактерiальну природу, або мiстять в собi частинки розпавшихся тромбiв. Першi, очевидно, можуть проходити через легеневi капiляри i розповсюджуватись по великому колу кровообiгу; другi затримуються в легенях i утворюють тут абсцеси. Локалiзацiя септичних вогнищ частково залежить вiд характеру отиту: при гострому середньому отитi переважають ураження суглобiв, м'язiв i пiдшкiрної клiтковини, а при хронiчному - легень. Причина цього полягає очевидно в тому, що розпад тромбу частiше виникає при хронiчних отитах з холестеотомою.
Попадання ембола в тканини ще не обумовлює розвитку метастазу. У випадках з хорошим iмунобiологiчним станом може вiдбутися повна або часткова стерилiзацiя ембола; при цьому на мiсцi осiдання розвинеться або iнфаркт, або виникне вогнищеве запалення, яке розсмокчеться без нагноєння. При процесах середньої важкостi з загальною задовiльною реактивнiстю ембол може стати приводом до утворення абсцесу. При важкому токсикозi з паралiчом захисних реакцiй ембол, не даючи картини явного нагноєння, приводить до розвитку нових септичних вогнищ, посилюючи стан токсикозу.
Легеневе метастазування при отогенному сепсисi має, як правило, множинний характер, уражає часто периферичнi вiддiли обох легень i веде до раннього iнфiкування плеври. Такий характер легеневого метастазуваня продовжує спостерiгатись i при примiненнi сучасних антисептикiв.
Чиста форма отогенного сепсиса (септицемiя) протiкає з температурою постiйного типу, що перевищує нерiдко 40 градусiв. Озноби i метастатичнi гнояки, як правило, вiдсутнi протягом всього захворювання. Iнодi, ще при життi, частiше пiд час розвитку виявляються крововиливи в м'язах i септичнi змiни внутрiшнiх органiв - нирок, печiнки, ендокарда, кишкового тракту. У зв'язку з цим хворi нерiдко страждають нестримними проносами i кровотечами, в сечi виявляються бiлок, цилiндри i еритроцити. Селезiнка, як правило, завжди збiльшена, язик сухий i обкладений, шкiра лиця землистого кольору, склери iктеричнi. Пульс частий, слабкого наповнення, нерiдко iррегулярний. Спостерiгаються сиптоми важкої iнтоксикацiї центральної нервової системи: марення, безсоння або, навпаки, ступорозний стан - виступають на перший план. Hерiдко в найближчi вiд початку захворювання днi настає смерть при явищах падiння серцевої дiяльностi.
Значно частiше, нiж чистi форми, спостерiгаються змiшанi, при яких можуть зустрiчатися рiзноманiтнi комбiнацiї окремих проявiв хвороби. Може також спостерiгатись змiна однiєї форми iншою.
Тромбоз кавернозного синусаприйнято вважати ускладненням запальних (як правило, гнiйних) процесiв в областi лиця. Однак данi лiтератури свiдчать, що бiльш як в половинi випадкiв зустрiчались iншi первиннi вогнища iнфекцiї, у тому числi 18,7% захворювання вуха (Hеймарк).
При септичному тромбозi кавернозного синуса спостерiгається бурхливий розвиток i рiзка вираженнiсть iнфекцiйного синдрому: фебрильна температура з ознобами i пiтливiстю, прискорена ШОЕ, нейтрофiльний лейкоцитоз в кровi, iнодi анеiзацiя, збiльшення селезiнки.
При "класичнiй" формi спостерiгається загальновiдомий дисциркулярний синдром: розширення вен, ущiльнення їх стiнок, екзофтальм, iн'єкцiя вен i хемоз.
Hеврологiчний синдром (ураження III, IV, V, VI нервiв) проявляється птозом верхньої повiки, мiозом або мiдрiазом, зовнiшньою i внутрiшньою офталмоплегiєю в зонi надорбiтального нерва, анестезiєю рогiвки, зниженням або випадiнням корнеального рефлексу. Iнодi розвиваються неврит i вторинна атрофiя здорового нерва, утягується в процес друга гiлка трiйчастогго нерва. Можуть уражатися не всi, а деякi нерви, що проходять через стiнку синуса.
Типової клiничної картини тромбозу каверенозного синуса може не спостерiгатися при негнiйному його характеру.
Тромбоз каверенозного синуса однiєї сторони може розповсюджуватись на другу сторону.
Все темы данного раздела:
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у
VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієв
Експериментальні дослідження вестибулярного аналізатора
Теорія функції вестибулярного апарата, створена в останній чверті XIX сторіччя, в основних рисах утрималась дотепер. Доведено, що адекватним подразником ампулярного апарата є кутове прискорення. Це
Дослідження вестибулярного аналізатора в клініці
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибуля
VІ Орієнтована основа дії
На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідаль
VІ. Орієнтована основа дії
Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона являє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними волокнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина глотки розта
ГОСТРИЙ СЕРЕДHIЙ ОТИТ (ГСО).
Е т i о п а т о г е н е з . В розвитку гострого середнього отиту вiдiграють роль: вид мiкроба (не завжди єдиного фактора); структура соскоподiбного вiдростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичн
Л i к у в а н н я г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у.
При гострих середнiх отитах показана iнтенсивна консервативна терапiя (режим, дiєта, антигiстамiнi, сульфанiламiднi препарати, антибiотики, судинозвужуючi краплi в нiс i т.д.).
Hавiть при
Особливості перебігу гострих середнiх гнiйних отитiв у дiтей.
- Гострi середнi гнiйнi отити нагадують загальне iнфекцiйне захворюваня (висока температура тiла та iнше);
- нерiдко спостерiгається менiнгiзм (зв'язок з наявнiстю fissura petrosquamosa);
Труднощі в діагностиці гострих середнiх отитiв.
- Утруднений огляд барабанної перетинки з-за вузькостi зовнiшнього слухового проходу.
- Майже горизонтальне положення барабанної перетинки затрудняє установлення "границi" з шкiр
Рецидивуючий середній отит.
Рецидивуючий середнiй отит є особливою формою середнього отиту у дiтей. За своїм характером форма схожа з звичайним гострим середнiм отитом, але має тенденцiю до бiльш тривалого торпiдного перебiгу
При інфекційних захворюваннях.
Hайбiльш важкi змiни спостерiгаються при скарлатині, такi ж, але менш вираженi - при кору. При цих захворюваннях можуть бути раннi отити (розвиваються при висипанi
VІ Орієнтована основа дії
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою,
Етіологія і патогенез хронічного гнійного середнього отиту.
Хронiчний гнiйний середнiй отит є продовженням гострого. Однак, в деяких випадках вiн з самого початку має риси хронiчного процесу, наприклад при туберкульозному ураженнi вуха, при деяких важких ви
Класифікація хронічних гнійних середніх отитів.
Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогно
Патологічна анатомія простого хронічного гнійного запалення - мезотимпаниту.
В типових випадках утворюється центральна перфорація навколо перфорацйного отвору залишається бiльшої чи меншої ширини смужка барабанної перетинки. По краям перфорацiї спостерiгається потовщення -
Симптоми і діагностика хронічних гнійних середніх отитів.
Суб'єктивнi симптоми хронiчних гнiйних середнiх отитiв при вiдсутностi загострення частiше всього незначнi, тому хворi iнодi забувають про своє захворювання.
Основнi скарги хворих зводятьс
Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.
Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ек
Способи введення лікарських речовин в барабанну порожнину.
- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд
VІ Орієнтована основа дії
Одним з ускладнень гострого гнійного середнього отиту є перехід його в хронічну форму. Це трапляється за умови високої вірулентності мікроорганізмів та ослаблення захисних сил макроорганізму.
ОТОГЕHHI ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI УСКЛАДHЕHHЯ .
Отогенні внутрішньочерепні ускладнення (ОВУ) виникають внаслiдок розповсюдження патологiчного процесу з скроневої кiстки в порожнину черепа. До них вiдносяться екстрадуральний (епiд
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Арахноїдит.
Особливе значення придається грипознiй iнфекцiї, що протiкає з ураженням верхнiх дихальних шляхiв або середнього вуха, якi в свою чергу є безпосередньою причиною серозного запалення мозкових оболон
Отогенні абсцеси.
Екстрадуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою мозковою оболонкою i кiсткою, яке локалiзується в заднiй (сигмовидна борозна, траутманiвський трикутник), або в середнiй череп
Дислокаційні стовбурові симптоми при абсцесі скроневої долі.
Hайбiльш частий дислокацiйний симптом - виникнення парезу або паралiчу окорухового нерву на боцi абсцесу i пiрамiдних симптомiв на протилежнiй сторонi. Крiм окорухового нерву в процес можуть втягув
Офтальмологічні зміни при отогенних внутрішньомозкових абсцесах.
До офтальмологiчних змiн слiд вiднести змiни гостроти зору, застiйнi соски, неврит зорового нерва, змiни полiв зору.
Поскiльки пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при абсцесах рiдко буває
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
Летальність при отогенних абсцесах мозку.
З покращанням хiрургiчної технiки i введенням антибiотикiв смертнiсть зменшилась до 40-50% в порiвнянi з 80-90% в 20-30роки i не має подальшої тенденцiї до зниження.
Характер мiкробної фло
Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.
Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявн
Деякі додаткові методи дослідження.
Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбi
Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.
В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному ви
Медикаментозна терапія.
Рекомендують антипiретики. Ацитилсалiцилова кислота, салiцилат натрiю, бутадiон приносять користь завдяки протизапальним, десенсибiлiзуючим) в деякiй мiрi м'яким антикоагуляцiйним властивостям. Пит
Отогенні енцефаліти.
Розрiзняють гнiйний i негнiйний енцефалiт. Цей подiл з точки зору етiологiї i патогенезу досить умовний.
Hегнiйний енцефалiт може перейти в гнiйний. Останнiй в свою чергу може привести до
Отогенна гідроцефалія.
В випадках, коли пiдвищення внутрiшньочерепного тиску розвивається у хворих з гнiйцним отитом, мастоїдитом або синус-тромбозом, використовується термiн "отогенна гудроцефалiя".
Ц
VІ Орієнтована основа дії
Hайбiльш часто iнфекцiя з середнього вуха розповсюджується в порожнину черепа контактним шляхом через верхнi стiнки барабанної порожнини i печери соскоподiбного вiдростка, якi є складовою частиною
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
НЕЙРОСЕНСОРНА ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Нейросенсорна приглухуватість — це збірне поняття, що включає ушкодження нейросенсорних структур звукового аналізатора, починаючи від волоскових клітин спірального органа і закінчуючи його кірко-ии
Патоморфологія і гістогенез вогнищ отосклерозу.
Ураження процесом тільки капсули лабіринту при відсутності виражених загальних проявів хвороби дає підставу говорити, що причина отосклерозу полягає в особливостях її розвитку і будови.
Дл
Клінічні ознаки отосклерозу.
Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах.
Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків орга
Клініка отосклерозу.
Основною аудіологічною ознакою є значне зниження гостроти слуху по повітряній провідності при порівняно добрій кістковій і при явищах, характерних для анкілозу стремена.
При дослідженні сл
Лікування хворих на отосклероз.
Для діяння на отоспонгіотичні вогнища приміняють різні лікарські засоби. Деякі автори рекомендують прийом всередину великих доз йодистого калію або йодистого літію ( по 1,0 в день протягом місяця )
Операція на стременці.
Після того, як на прикінці минулого віку всі намагання такого виду втручань були визнані непотрібними, до 1952 року операції на стременці майже не виконувалися. Це було пов’язано з тим, що розгляну
Хвороба Меньєра (деякі питання етіопатогенезу та лікування).
Хвороба Меньєра (ХМ) – особлива нозологічна форма в оториноларингології. В науковому відношенні це збірне понятя в якому відображені не тільки клінічні але і теоретичні питання медицини. В клінічно
VІ Орієнтована основа дії
Соціальне значення нейросенсорної приглухуватості велике. У світі нараховується близько 450 млн. осіб, у котрих погіршення слуху є однією з головних причин інвалідності.. Серед усіх видів порушень
ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ
Гостре запалення слизової оболонки горла рідко буває ізольованим. Часто воно поєднується з гострим ринітом, ангіною, ларингітом. Гострий фарингіт часто буває симптомом ГРВЗ, скарлатини, кору тощо.
ПЕРВИННІ АНГІНИ
Серед гострих тонзилітів найчастіше зустрічаються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони складають 50—60 випадків ні1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти у віці від 3 до 7
Моноцитарна ангіна
Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захворюв
Агранулоцитарна ангіна
Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агранулоцитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною нозологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні подразнення
Ангіна у хворих на лейкоз
Гострий тонзиліт найчастіше спостерігається у хворих на гострий лейкоз і рідше — на хронічні захворювання крові. У перші дні гострого лейкозу спостерігається гіперемія та збільшення піднебінних миг
Паратонзиліт
Гостре запалення навколомигдаликової клітковини є частим захворюванням (10—15 на 10 000 населення), особливо часто зустрічається в молодих та дужих людей.
Етіологія та патогенез. З
Загорловий абсцес
Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворювання являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-
Бічний горловий абсцес
Це захворювання має назву «навкологорловий абсцес», тому що відбувається гостре запалення клітковини навкологорлового простору. Цей сполучнотканинний простір обмежений із середини бічною стінкою го
Гострий тонзилогенний сепсис
Гострий сепсис може розвинутись як після ангіни, так і після загострення хронічного тонзиліту. Нерідко це ускладнення виникає під час перебігу паратонзиліту.
За шляхами поширення інфекції
ДИФТЕРІЯ ГОРЛА
Дифтерія - - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється дифтерійною паличкою Лєффлєра. Існує 3 типи дифтерійних мікробів (§гауі§, іпіегтесііиз, тіІі§). Тип §гауіз спричиняє тяжкі форми дифтер
VІ. Орієнтована основа дії
Ізольований гострий фарингіт може виникнути після загального чи місцевого переохолодження, від прийому гострих продуктів харчування, в робітників, які тільки що почали працювати на шкідливих хіміч
ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Хронічне запалення піднебінних мигдаликів часто спостерігається в дітей, починаючи з 3 років, і в молодих людей. Захворювання може виявитись у дітей віком до 3 років та в осіб похилого віку. Хроніч
ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів частіше зустрічається в дитячому віці як прояв загальної гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може поєднуватися з гіпертрофією
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ГОРЛОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія горлового мигдалика, розміщеного в носовій частині горла, носить назву «аденоїди», або «аденоїдні вегетації», а хронічне його запалення — «хронічний аденоїдит». Найчастіше аденоїди спос
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЯЗИКОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія язикового мигдалика спостерігається в дорослих. Причини її такі, як і гіпертрофії горлового мигдалика. Дуже часто гіпертрофія цього мигдалика зустрічається в осіб із видаленими піднеб
VІ Орієнтована основа дії
У розвитку хронічного тонзиліту та виникненні його ускладнень можна виділити такі чинники. Насамперед, це інтоксикація організму внаслідок усмоктування токсинів мікробів та продуктів хронічного з
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
ГОСТРИЙ РИНІТ
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки носа найчастіше розвивається після загального чи місцевого (ніг, рук, шлунка, горла) охолодження, внаслідок чого виникають порушення захисних не
ХРОНІЧНИЙ РИНІТ
Хронічне запалення слизової оболонки носа — дуже поширене захворювання. Розрізняють такі форми хронічного нежитю: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну та вазомоторну. У хворих на гіпертрофічний ри
ФОРМИ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Хронічний катаральний риніт характеризується скаргами хворих на постійні слизові виділення з носа та періодичне утруднення носового дихання зі змінним закладанням то однієї, то другої половини нос
VІ Орієнтована основа дії
Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сукроватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але
ОРБIТАЛЬHI ТА ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI РИHОГЕHHI УСКЛАДHЕHHЯ
СИНУЇТ
Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової паз
ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
Гострий гайморит є найчастішою формою серед інших форм синуїту. До її місцевих проявів належать закладання носа, відчуття роз-та болю в ділянці відповідної пазухи. У разі порушення дренажної функці
ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ
Хронічне запалення верхньощелепної пазухи в більшості хворих є продовженням гострого процесу. Найчастіше зустрічається гнійна, гнійно-поліпозна та поліпозна форми хронічного гаймориту, рідше — ката
ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи п
ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ
Хронічне запалення лобової пазухи виникає внаслідок стійкого порушення прохідності лобово-носового співустя, котре зумовлене різними патологічними перешкодами в ділянці середнього носового ходу. У
ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
Запалення клітин решітчастого лабіринту спостерігається найчастіше в поєднанні із запаленням інших приносових пазух. Хворий скаржиться на біль у ділянці кореня носа та внутрішнього краю орбіти, ут
ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ
Клінічна картина хронічного етмоїдиту часто є поліморфною, і тому виникають труднощі в діагностиці захворювання. У зв'язку з тим що клітини решітчастого лабіринту займають центральне положення щодо
ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ
Сфеноїдит рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у но
ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ
Хронічний сфеноїдит виникає частіше, ніж діагностується, у зв'язку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скаржаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я,
ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести
ОРБІТАЛЬНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного переб
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень належать арахноїдит, серозний та гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобо
VІ Орієнтована основа дії
Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеної
Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступаю
Гортана ангіна ( ГА ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягуєт
Набряк гортані.
Набряк гортані – один з проявів різних патологічних процесів запальної або незапальної природи (захворювання нирок, сердцево-судиної системи, печінки та інших органів), він розвива
Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухк
Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
Обструкція нижніх дихальних шляхів може розвиватися при дифтерії. В її патогенезі має значення набряк, фібрінозні плівки і рефлекторний спазм м’язів гортані.
Дифтерійний круп в залежності
Хондроперихондрит гортані.
Захворювання пов’язано з проникненням мікрофлори в охрястя або хрящ. На місці ураження охрястя з’являється обмежена ділянка запалення, в подальшому в процес втягується і хрящ. В наслідок запалення
Лікування.
Назначають в великих дозах антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїдні препарати, інгаляції, протеолітичні ферменти, препарати стимулюючі діяльність серця.
Для попередження гіпоксич
Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.
Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів.
За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингі
СТЕHОЗИ ГОРТАHI.
Пiд стенозом гортанi слiд розуміти таке звуження її просвіту, яке порушує надходження в нижні вiддiли дихальних шляхiв достатньої кiлькостi вдихаємого повiтря, а саме кисню.
Стеноз гортані
VІ Орієнтована основа дії
Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактері
ТРАВМИ ВУХА.
В пропедевтицi вушних хвороб прийнято дiлити вухо на три частини за глибиною їх розташування (зовнішнє, середнє, внутрішнє).
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзо
Пошкодження зовнішнього вуха.
З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметам
Зовнішній слуховий прохід (ЗСП) .
Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.
Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцеви
ЛОР контузії.
Термiн "контузiя" ранiш означав той вид механiчної травми, коли пошкодження залежало вiд удару тупим предметом, але цiлiсть зовнiшнiх покривiв при цьому була збережена. Такої механоконтуз
Контузійні пошкодження з розладами слуху і мови.
Розрiзняють двi групи пошкоджень:
а) переферичну - переважає ураження середнього i внутрiшнього вуха:повiтряно-контузiйне пошкодження барабанної перетинки i середнього вух
Диференцiальний дiагноз центральних i периферичних ЛОР-контузiй.
Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв п
Травми глотки, стравоходу, гортані, трахеї.
Травми носоглоткинайбільш небезпечними вважаються травми при яких ранящий снаряд проходить в сагітальній площині (травма спинного мозку); менш небезпечні травми шиї у фронтальній п
Травми шийного відділ стравоходу.
Вогнепальні поранення глотки і шийного відділу стравоходу рідко бувають ізольваними. В зв'язку з цим біля 13% госпіталізованих гинуть від важких ускладнень; по-друге, пошкодження трахеї , спинного
Пошкодження гортані і трахеї.
Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і ре
Особливості клінічного перебігу травм трахеї.
За дослідом Великої Вітчизняної війни травми шийного відділу трахеї спостерігалось в 3,1% від загальної кількості поранень ЛОР-органів.
Виділяють закриті і відкриті травми трахеї. В мирний
Ускладнення при пораненні гортані і трахеї.
Місцеві ускладнення, які залежать від ізольованого поранення гортані і трахеї: нагноєння в рані, набряки, перихондрити, абсцеси, флегмони, медіастиніт, емфізема, аспіраційна пневмонія;
уск
Травми носа і біляносових пазух.
Травми носа спостерiгаються як в мирний так i воєний час.
Класифiкацiя травм носа i бiляносових пазух.
I. За анатомiчними ознаками всi поранення носа i пазух можу
Травми біляносових пазух.
Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
VІ Орієнтована основа дії
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним п
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві форми туберкульозних гранульом: туберкульоз і вовчак.
Гістологічно і клінічно вони дуже подібні один з одним, і відрізняються тільки тим, що вовчак має менш активний
СИФІЛІС НОСА
Первинні і вторинні прояви сифілісу зустрічаються відносно рідно, частіше спостерігаються випадки третичного сифілісу в вигляді гуми.
Сифілітичний інфільтрат розпадаючись в центрі утворює
СИФІЛІС ГОРТАНІ
В гортані зустрічаються вторинні і третинні прояви сифілісу, але частіше спостерігається випадки третинного сифілісу в вигляді - гум.
Сифілітичний інфільтрат, розпадаючись, утворює глибоку
СКЛЕРОМА
Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань.
Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При
Т е о р і ї
1. Зоонозна: частіше хворіють склеромою жінки сільської місцевості, які мають справу з сільськогосподарськими тваринами – проміжний господар, як при малярії. Але Красильніков проводив мікроб
К л і н і ка .
Інкубаційний період не відомий.
Н.М. Волкович є основоположником вчення про склерому.
Склерома починається несподівано для хворого, дуже повільно. Важко визначити початок захворюв
Переважно інфільтративна форма.
В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на пере
Переважно рубцева форма.
Необхідно зрозуміти, що всяка інфільтративна форма склероми в своєму розвитку перетворюється в рубцеву форму – це наслідок склероми.
Рубці в порожнині носа концентрично звужують вхід в ніс
Переважно атрофічна форма.
а) Порожнина носа: слизова оболонка блідо-рожевого кольору, суха, покрита легко підсихаючим слизом. Атрофія слизової оболонки і носових раковин, носові ходи широкі.
При ретельному огляді ч
Лікування.
Проблема лікування склероми до останнього часу повністю не вирішена, хоча всупереч старим поглядам, склерому можливо вважати вилікуваною клінічно (клінічне видужування).
Місцево: ін'єкції
ФІБРОМА НОСОГЛОТКИ
Або по старій термінології фіброма основи черепа, юнацька фіброма, фіброма ювеніліс – зустрічається переважно в юнацькому віці до періоду статевої зрілості, рідше у осіб після 25 років.
&n
РАК НОСА І БІЛЯНОСОВИХ ПАЗУХ
Виникає в місцях метаплазії кубічного і миготливого епітелію в багатошаровий плоский.
Рак гайморової пазухи зустрічається в 5 разів частіше, чим в інших пазухах. Це пояснюється тим, що в н
РАК РЕШIТЧАТОГО ЛАБIРИHТУ
Поширюється
а) в порожнину черепа через lamina cribrosa з богатою неврологічною симптоматикою
б) в очницю через lamina papiracea, зміщення очного яблука зовні, утворення нориці бі
П А П І Л О М А Т О З Г О Р Т А H І
Ділять на: а) доброякісні - в дитячому і молодому віці
б) злоякісні – зустрічаються в середньому віці і в старості.
В літніх людей межі між папіломатозом гортані і раком стираютьс
Р А К Г О Р Т А H І
Особливості:
1. Помолоіння ракового процесу, чим молодше тим протікання зло якісніше.
2. Переважно вражаютьс чоловіки. Ракові пухлини гортані складають 1-7% від
загальног
НОВОУТВОРЕННЯ ГЛОТКИ
Тільки про верхній та середній поверхи, т.я. гортано-глотка – до гортані
Частота 2% від всіх новоутворень ЛОР органів (Львів) або 0,07 – 5% від всіх раків організму, а серед ЛОР Cr друге м
VІ Орієнтована основа дії
В клінічній практиці найбільш часто зустрічаються туберкульозні, сифілітичні, склеромні гранульоми і більш рідко актимікоз, проказа і сап.
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві ф
Доброякісні пухлини вуха
До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кіс
Злоякісні пухлини вуха
Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаються аденокарцинома, меланома.
Перебіг пухлин зовнішньог
Новости и инфо для студентов