І. Актуальність теми

Вчення про хворобу (нозологія) включає в себе поняття етіології (вчення про причини і умови виникнення хвороби) та патогенезу (вчення про механізми виникнення та розвитку хвороб). Правильне розуміння хвороби – це одне із важливих завдань патологічної фізіології, так як від цього залежить успішне дослідження загальних закономірностей її виникнення та розвитку, що в свою чергу необхідно для лікування хвороби та її профілактики.

Хвороба – головне поняття нозології і всієї патології. Цей термін використовується у подвійному значенні: більш вузькому – для позначення окремих конкретних захворювань (нозологічних одиниць) і значно ширшому – як категорія, що означає певне біологічне явище, особливу форму життєдіяльності організму. Тому хвороба не лише медична, а й соціально-біологічна проблема.

З прадавніх часів питання про те, чому захворіла людина, було в медицині одним з головних. Причини і умови виникнення і розвитку хвороб вивчає наука – етіологія. У вужчому сенсі терміном "етіологія" позначають причину виникнення хвороби або патологічного процесу. Залежно від причин хвороби, реактивності організму і умов, в яких виникає захворювання, створюються найрізноманітніші поєднання чи комбінації порушень функцій і реактивних змін в клітинах, тканинах, органах і регулюючих системах – патогенез хвороби.

 

ІІ. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ

1. Знати визначення основних понять нозології: «норма», «здоров’я» (ВООЗ), «хвороба», «патологічна реакція», «патологічний процес», «типовий патологічний процес», «патологічний стан».

2. Класифікувати хвороби за різними принципами (етіологічним, патогенетичним, екологічним і т.д.).

3. Аналізувати основні закономірності та періоди розвитку хвороби.

4. Знати варіанти завершення хвороби.

5. Знати термінальні стани і основні принципи реанімації, біологічна смерть.

6. Засвоїти роль причинності в патології.

7. Знати види і властивості патогенних факторів.

8. Знати роль причинного фактора на різних етапах розвитку патологічного процесу.

9. Засвоїти основні закономірності патогенезу.

10. Знати роль причинно-наслідкових відносин, “спорзних кіл”, загального та місцевого в патології.

11. Вміти виділяти “головну ланку” в механізмі патологічного процесу.

12. Знати шляхи розповсюдження хвороботворного агента в організмі.

 

ІІІ. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ(міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Біологія	структурні і функціональні особливості тканин
Нормальна анатомія	анатомічна будова експериментальних тварин
Нормальна фізіологія	фіксація експериментальних тварин, подання наркозу, парентеральне введення розчинів

 

ІV. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Здоров’я	стан повного фізичного, психологічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад
Норма	- статистична середня величина тих чи інших вимірювань у великої кількості здорових людей; - така форма життєдіяльності організму, яка забезпечує йому найбільш досконалу діяльність і адекватні умови існування
Патологічна реакція	неадекватна і біологічно недоцільна відповідь організму або його систем на вплив звичайних або надмірних подразників
Патологічний процес	поєднання місцевих та загальних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на ушкоджуючу дію хвороботворного чинника
Патологічний стан	- стійке відхилення від норми, що має біологічно негативне значення для організму; - патологічний процес, що повільно розвивається; - наслідок патологічного процесу
Хвороба	особливий вид страждання, викликаний ушкодженням цілого організму або окремих його систем різними ушкоджуючими факторами, який характеризується порушенням регуляції, адаптації та зниженням працездатності
Видужання	процес, який призводить до ліквідації порушень, спричинених хворобою, і відновлення нормальних відносин організму з середовищем, для людини, насамперед, до відновлення працездатності
Повне видужання	стан, при якому зникають усі ознаки хвороби і організм повністю відновлює свої пристосувальні можливості
Неповне видужання	стан, при якому наслідки хвороби залишаються в організмі, іноді назавжди
Хронічна форма	чергування періодів ремісії і рецидиву
Рецидив	відновлення клінічної симптоматики захворювання; новий прояв хвороби після удаваного або неповного її припинення
Ремісія	вдаване, тимчасове покращення стану хворого, яке проявляється сповільненням або припиненням прогресування захворювання, частковим зворотнім розвитком або зникненням клінічних ознак патологічного процесу
Ускладнення	вторинний патологічний процес по відношенню до даної хвороби, який виникає у зв’язку з особливостями патогенезу первинного (основного) захворювання або як непередбачений наслідок проведених діагностичних чи лікувальних заходів
Термінальні стани	пограничні стани між життям і смертю (передагонія, термінальна пауза, агонія, клінічна смерть)
Клінічна смерть	стан, при якому всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилось дихання і серцебиття), однак обмін речовин, хоча і на мінімальному рівні, все ще продовжується
Біологічна смерть	вид смерті, безумовними ознаками якої є: зупинка дихання, відсутність пульсу та серцебиття, розширення зіниць і відсутність їхньої реакції на світло, зниження температури тіла нижче 20°С, поява трупного одубіння і трупних плям
Здоров’я	стан повного фізичного, психологічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад
Норма	- статистична середня величина тих чи інших вимірювань у великої кількості здорових людей; - така форма життєдіяльності організму, яка забезпечує йому найбільш досконалу діяльність і адекватні умови існування
Етіологія (греч. aitia – причина, logos – наука, учення)	це вчення про причини і умови виникнення хвороби.
Причина хвороби	чинник, що викликає дану хворобу і що надає їй специфічні риси.
Умови виникнення хвороби	це такі фактори, обставини або їх комплекс, які впливаючи на організм, самі по собі викликати захворювання не можуть, але вони впливають на його виникнення і перебіг, ослаблюючи, посилюючи чи модифікуючи дію етіологічного фактора.
Фактори ризику	це такі умови, які сприяють розвитку хвороби.
Механістичний детермінізм (з лат. determinate – визначати)	це таке розуміння проблеми причинності в медицині, коли тому або іншому патогенному чиннику середовища надається визначаюче значення в розвитку хвороби, тоді як організму відводиться роль не більше ніж пасивного об’єкту до дії цього чинника.
Монокаузалізм (з лат. mono – один, causa – причина)	прихильники цього напряму стверджували, що визначне значення в розвитку хвороби має її основна причина, а всі інші чинники істотної ролі не відіграють.
Кондиціоналізм (з лат. condicio – умова)	це напрям, прихильники якого вважали, що хвороба викликається не одним яким-небудь чинником, а сукупністю умов у даній конкретній ситуації, всі ці умови рівні і серед них не можна виділити таку, на яку можна б було вказати як на єдину причину хвороби.
Конституціоналізм (з лат. constitutio – будова, організація, constitutio corporis – статура)	це напрям, прихильники якого вважали, що вирішальне значення для виникнення хвороби мають не мікроби та інші чинники зовнішнього середовища, а сам організм, зокрема, його конституція. Ця течія ґрунтувалася на положеннях формальної генетики і спадкової схильності захворювань.
Основні положення матеріалістичної діалектики	1. Усі явища в природі мають свою причину. 2. Причина матеріальна, вона існує поза нами і незалежно від нас. 3. Причина хвороби взаємодіє з організмом, тобто, змінюючи його, вона змінюється і сама. 4. Причина хвороби – це фактор, що зумовлює дану хворобу і надає їй специфічних рис. 5. Причина діє за певних умов, які можуть вплинути на кінцевий результат.
"Хвороби цивілізації"	виникають внаслідок впливу на суспільство соціальних патогенних чинників.
Ятрогенні хвороби (з лат. iatros – лікар; gennao – створювати)	розвиваються внаслідок деонтологічних помилок медичних працівників – неправильних висловлювань і поведінки, що мають психотравмуючу дію
Патогенез (pathos – хвороба, страждання; genesis – розвиток)	це сукупність процесів, що виникають в організмі при дії на нього патогенних чинників, це комплекс взаємозвۥязаних процесів пошкодження і адаптації організму, які лежать в основі виникнення, розвитку і завершення конкретних хвороб і патологічних процесів.
Саногенез (з лат. sanos — здоров'я і genesis — розвиток)	це динамічний комплекс захисно-пристосувальних механізмів фізіологічного і патофізіологічного характеру, що направлений на відновлення порушеної саморегуляції організму.
Головна ланка	це процес, який необхідний для розгортання всіх інших, розвивається під дією етіологічного чинника і багато в чому визначає специфіку хвороби незалежно від того, чи працює він впродовж усього захворювання, чи лише запускає його.
Спорзне коло (лат. сirculus vitiosus)	це замкнутий цикл патологічних процесів, що утворюється за принципом причинно-наслідкових відносин. Це такий тип причинно-наслідкових відносин, коли певні явища патогенезу через певну послідовність подій приводять до посилення самих себе.
Причинно-наслідкові відносини в патогенезі	послідовний ряд змін, при яких кожне патологічне явище по відношенню до попереднього є наслідком, а по відношенню до подальшого – причиною.
Адаптація	це пристосування організму і його структур до мінливих умов зовнішнього середовища. Адаптація забезпечує збереження гомеостазу і попереджає пошкодження в умовах дії чинників навколишнього середовища.
Компенсація	це стан, направлений на відновлення порушеного гомеостазу внаслідок дії патогенних чинників (ліквідовує наслідки пошкодження).
Генералізація (generalisatio; з лат. generalis – загальний) в патології	розповсюдження патологічного процесу по організму (або органу) з обмеженого вогнища.
гематогенна генералізація (g. haematogena)	розповсюдження патогенного фактора з плином крові
лімфогенна генералізація (g. lymphogena)	– розповсюдження патогенного фактора із плином лімфи
лікворогенна генералізація (g. liqorogena)	розповсюдження патогенного фактора за ліквором
спутогенна генералізація (g. salivogena)	розповсюдження патогенного фактора через слину
інтраканалікулярна, внутріканальцева генералізація (g. intracanalicularis; з лат. intra – всередині + canaliculus – каналець)	шлях розповсюдження патологічного процесу природними каналами чи щілинами
генералізація прямим продовженням (g. реr continuitatem)	здійснюється внаслідок збільшення (росту) первинного осередку ураження.
генералізація шляхом контакту (g. реr contiguitatem)	розповсюдження виникає внаслідок безпосередньої дії патогенних чинників на прилеглі здорові ділянки.
Нейрогенний шлях генералізації	шлях розповсюдження патологічного процесу вздовж нервових волокон.
Змішаний шлях генералізації (g. mixta)	розповсюдження агента, який викликав патологічний процес, різними шляхами

2. Теоретичні питання до заняття:

1. Основні поняття нозології: «норма», «здоров’я» (ВООЗ), «хвороба», «патологічна реакція», «патологічний процес», «типовий патологічний процес», «патологічний стан», «хронічна форма», «рецидив», «ремісія», «ускладнення».

2. Принципи класифікації хвороб, класифікація ВООЗ.

3. Основні закономірності та періоди в розвитку хвороби.

4. Варіанти завершення хвороб.

5. Поняття про термінальні стани (агонія, термінальна пауза, передагонія, клінічна смерть) та біологічну смерть.

6. Патофізіологічні основи реанімації.

7. Поняття етіології. Постановка питання про етіологію в різні історичні періоди.

8. Визначення понять “етіологія”, “причина”, “умова” розвитку хвороби.

9. Роль причин і умов в розвитку хвороби.

10. Основні групи етіологічних факторів, їх класифікація.

11. Фактори ризику в патології.

12. Визначення поняття “патогенез”. Руйнівні та пристосувальні явища в патогенезі.

13. Роль причинно-наслідкових відносин у механізмі розвитку захворювання.

14. Уявлення про хворобу як про єдність двох протилежних тенденцій – власне патологічних і захисно компенсаторних.

15. Значення місцевого і загального в патогенезі.

16. Роль “спорзних кіл” в патогенезі.

17. Шляхи генералізації патологічного процесу.

 

V. ЗМІСТ ТЕМИ