Створення та функціонування цільових фондів у західних країнах

У західних країнах накопичений величезний досвід створення позабюджетних цільових фондів. Особливо це характерно фондам економічного призначення. Вони розширюють можливості державного впливу на розвиток господарського і соціального життя суспільства. Перші фонди економічного стимулювання виникли в роки світової економічної кризи (1929-1933 рр.) для надання фінансової підтримки приватному бізнесу. Однією з перших держав, що створила позабюджетні фонди, були США, створивши фонд реконструктивної фінансової корпорації. Після Другої світової війни подібні фонди були створені у всіх розвинених країнах світу. Західнонімецький фонд вирівнювання наслідків війни, що було створено після її закінчення, у цей час продовжує використовуватися для фінансування важкої промисловості, головним чином, для модернізації виробництва. В Угорщині державна комісія по санації підприємств має спеціальний фонд, кошти якого використовуються для фінансової підтримки тих підприємств, реконструкція яких може вивести їх у категорію прибуткових тощо.

З початку 60-х рр. у розвинених країнах світу велика увага надається створенню науково-технічних фондів. Для формування дохідної частини цих фондів використовуються як бюджетні кошти (надходження з бюджетів, позики держави, субсидії і т. д.), так і кошти великих компаній, внески університетів та інші джерела. Кошти вказаних фондів спрямовують на фінансування програм у галузі фундаментальних досліджень, будівництво наукових центрів, підготовку кадрів й т. д.

В останнє десятиліття в промислово розвинутих країнах значно зросли (у 5-8 разів) фонди соціального призначення, що дозволяє державі проводити активну соціальну політику. В утворенні цих фондів, як правило, використовуються: страхові внески застрахованих осіб, страхові внески підприємців, субсидії і безпроцентні позики держави.

Отже, у фінансових системах зарубіжних країн спеціальні фонди займають важливе місце. Обсяг концентрованих у них коштів значний. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни. В Японії зі спеціальних фондів фінансується майже половина державних витрат. У країнах з розвинутою ринковою економікою найбільші позабюджетні фонди – фонди національного страхування, утворені за рахунок страхових внесків працівників підприємств, самозайнятих осіб, підприємств і дотацій з державного бюджету.

У США функціонує фонд перебудови і розвитку економіки, що формується за рахунок коштів федерального бюджету. Головне його завдання – страхування банківських операцій в інтересах приватних промислових компаній. З 1984 р. він здійснює керівництво новими програмами економічного розвитку й, насамперед, програмами розвитку чорної металургії. Величина гарантованих фондом позичок обмежена 20 млн дол. Даний фонд стимулює приватний бізнес, особливо в роки спаду виробництва. Велике значення мають регіональні фонди, що надають чималу допомогу підприємцям штатів. Кожен штат має спеціальний фонд агентства економічного розвитку, метою якого є надання компаніям фінансової підтримки.

У Франції після закінчення Другої світової війни був створений фонд модернізації, який після об’єднання з іншими фондами в 1955 р. перетворився у Фонд економічного та соціального розвитку. До нього надходять головним чином позики, які розміщуються на ринку позичкових капіталів, а також відрахування з бюджету. Фонд фінансує інвестиційні програми, а також плани регіонального розвитку, розміщення продуктивних сил у країні, перекваліфікації робочої сили і переведення промислових підприємств з індивідуальних центрів у відсталі райони. Кошти надаються у формі безповоротних позичок і довгострокових пільгових позик націоналізованим та приватним підприємствам, які здійснюють інвестиції відповідно до загальнодержавної програми розвитку. Для підприємств, розташованих у районах, що переживають економічні труднощі, створений фонд промислової адаптації, за рахунок якого виділяються субсидії. Капітальні вкладення в промисловість здійснюються через спеціально створений кон’юнкторний фонд, який формується за рахунок низьки джерел, в тому числі кон’юнктурного податку. Використання фонду залежить від економічного становища в країні: при спаді виробництва з нього надходять кошти в промисловість, житлове будівництво, соціальну сферу, при зростанні виробництва він поповнюється (табл. 9.4.1).

Різноманітні економічні фонди діють у Японії. Найбільший фонд – інвестиційний бюджет, який виступає кошторисом субсидій і кредитів держави суспільним корпораціям. Фонд формується з коштів ощадних, страхових, пенсійних та інших довірчих фондів і використовується для фінансування державного сектору у формі безповоротних субсидій і пільгових кредитів. Державні корпорації створюють сприятливі умови для функціонування приватного капіталу за допомогою політики низьких цін і тарифів. Таким чином, інвестиційний бюджет, обслуговуючи ці корпорації, підтримує через них широку мережу приватних компаній.

НТР зумовлює необхідність створення науково-дослідних фондів для фінансування наукових досліджень у промисловості, будівництві, а також для утримання державних наукових центрів, що ведуть фундаментальні дослідження.

У США діє два великих фонди: національний науковий фонд (ННФ) і науковий фонд бюро стандартів (НФБС).

Кошти ННФ формуються за рахунок надходжень із федерального бюджету, відрахувань з прибутків промислових підприємств, а також внесків університетів і коледжів. Витрачаються кошти на фінансування програм у галузі фундаментальних досліджень, на премії вченим за наукові дослідження, на будівництво наукових центрів, підготовку кадрів.

НФБС фінансує компанії, які проводять експерименти і доводять наукові дослідження до їх практичного використання.