Тексти лекцій ФІНАНСИ

Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА

АРХІТЕКТУРИ

 

 

 

Ю.М. Кривуц

 

ФІНАНСИ

 

 

Тексти лекцій

 

Харків 2010

 

Міністерство освіти і науки України

 

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

 

Ю.М. Кривуц

 

 

ФІНАНСИ

Рекомендовано методичною радою університету в якості текстів лекцій

ТЕМА 8 ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

 

8.1 Суть і функції податків

8.2 Класифікація і види податків

8.3 Прямі і непрямі податки в податковій системі, їх переваги і недоліки

8.4 Податкова система України та окремих країн світу

8.5 Характеристика окремих видів податків

 

Мета теми – розкрити сутність і особливості податкової системи України

Суть і функції податків

Свого часу запровадження податків мало надзвичайне значення, суттєво впливало на соціальне та економічне життя суспільства, іноді податки були… Податки використовувалися в найдавніші часи. Одна з перших згадок про податки… У древній Індії справлявся поземельний, промисловий, торговий податки; їх розміри визначалися в певних частках доходів…

Класифікація і види податків

1) за економічною ознакою об’єкта оподаткування: - податки на доходи та прибутки – обов’язкові збори, які стягуються з чистого… - податки на споживання – обов’язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх…

Податки на фонд заробітної плати.

- періодичні податки за нерухоме майно; - періодичні податки на чисту вартість майна (з населення і з корпорацій); … - податки на майно, яке передається і отримується у спадщину, податки на дарування;

Рисунок 8.2 – Класифікація податків

 

Таблиця 8.1 – Види податків і зборів, передбачених податковою системою

України

 

Загальнодержавні податки та збори, інші обов’язкові платежі	Місцеві податки та збори
Оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності
Податок на додану вартість 2 Акцизний збір 3 Податок на прибуток 4 Мито 5 Плата за землю 6 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 7 Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету 8 Збір за спеціальне використання природніх ресурсів 9 Збір за забруднення навколишнього середовища 10 Збір на обов’язкове соціальне страхування	1 Податок з реклами 2 Комунальний податок 3 Готельний збір 4 Збір за паркування автотранспорту 5 Ринковий збір 6 Збір за право використання місцевої символіки 7 Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей 8 Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг 9 Збір за право проведення кіно- і телезйомок 10 Збір за участь в бігах на іподромі
Продовження таблиці 8.1
Загальнодержавні податки та збори, інші обов’язкові платежі	Місцеві податки та збори
11 Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 12 Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 13 Фіксований сільськогосподарський податок 14 Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства 15Єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через кордон України 16 Збір за використання радіочастотного ресурсу України 17 Податок на нерухоме майно 18 Державне мито 19 Єдиний податок	11 Збір за проїзд по території прикордонних областей авто- транспорту, що прямує за кордон
Оподаткування фізичних осіб
1 Податок на промисел 2 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 3Державне мито 4 Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 5 Збір на обов’язкове соціальне страхування 6 Плата за землю 7 Податок на нерухоме майно 8 Мито 9 Податок на доходи фізичних осіб	1 Податок з реклами 2 Готельний збір 3 Збір за припаркування автотранспорту 4 Ринковий збір 5 Збір за видачу ордера на квартиру 6 Курортний збір 7 Збір за участь в бігах на іподромі 8 Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі 9 Збір за право використання місцевої символіки 10 Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей 11 Збір за проїзд по території прикордонних областей авто- транспорту, що прямує за кордон 12 Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг 13 Збір з власників собак

 

 

Види податків і зборів, визначених законом України „Про систему оподаткування” від 18.02.1998 р. із доповненнями та змінами, можна представити так, як на рис. 8.3.

Рисунок 8.3 – Види податків і зборів в Україні

Прямі і непрямі податки в податковій системі, їх переваги і недоліки

Зараз всі подоходні та майнові податки відносять до прямих, а всі податки на споживання – до непрямих. Прямі податки встановлюються безпосередньо для платників і розмір залежить від… Прямі податки найстаріші. Вони є обов'язковим елементом податкової системи держави майже на всіх етапах її розвитку,…

Податкова система України та окремих країн світу

1) стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності – цьому служить введення пільг з оподатковування прибутку, спрямованого на… 2) обов'язковість сплати податків усіма суб'єктами економічної діяльності; 3) рівнозначність сплати податків як фізичними, так і юридичними особами;

Рисунок 8.21 – Структурно-логічна схема розрахунку прибуткового податку

 

 

Рисунок 8.22 – Структурно-логічна схема розрахунку плати за спеціальне використання водних ресурсі

До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця, заготовлені в лісах, які перебувають у державній власності.

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, яким надано в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду (землекористувачі).

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом — лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.

Загальне використання лісових ресурсів є безкоштовним. Платним є спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культур но-оздоровчих, спортивних і з туристичною метою та для проведення науково-дослідних робіт.

Об'єктом обчислення збору є деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду.

Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Плата за землю — це податковий платіж, який стягується з власника землі або землекористувача, розмір якого безпосередньо залежить від величини земельної ділянки, граничної оцінкової ставки та призначення землі.

Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції. Коли земельні ділянки орендуються у громадян та юридичних осіб, у власності яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачується орендодавцями. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка фактично компенсує сплату земельного податку.

Об'єктом плати за землю виступає земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності від кількох осіб, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно до їх частки у власності на будівлю.

Статтею 12 Закону України "Про плату за землю" передбачено звільнення окремих категорій платників податків від сплати. Так, мають право не оплачувати земельного податку:

- заповідники;

- вітчизняні дослідні господарства, науково-дослідних установ, навчальних закладів сільськогосподарського профілю та ПТУ;

- органи державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, установи та організації, які повністю отримуються за рахунок бюджету;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту;

- зареєстровані релігійні та благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю;

- покупець об'єкта незавершеного будівництва за земельну ділянку, відведену під такий об'єкт, з моменту придбання об'єкта на термін будівництва.

В межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України від сплати податку звільняються:

- інваліди І та II груп;

- громадяни, які виховують трьох і більше дітей;

- громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу;

- пенсіонери;

- особи, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- громадяни, яким у встановленому порядку видано по свідчення проте, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З усіх податків, що справляються у світі, найпоширенішим є майновий податок. Основною причиною цього є те, що ухилитися від податку на нерухоме майно (земля і нерухомі споруди, наприклад будинки) досить важко. Хоча найпоширеніша база майнових податків — це земля й будинки, в деяких країнах місцева влада включає до податкової бази також рухоме майно, таке як транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування.

Податки можуть спиратися на потенційну або продажну вартість землі та споруд, рухомого майна або матеріальних капітальних активів. Майно може оцінюватися на основі вартості реального основного капіталу або річної вартості, або в інший спосіб. Як правило, такі заклади, як школи, лікарні, а також культові споруди не оподатковуються. Зручно покладати відповідальність за сплату податків на власників майна. Незаселене житло оподатковується лише у Франції та Великобританії. У Франції майновий податок коригується відповідно до чисельності сім'ї. У США і Великобританії малозабезпечені власники одержують податкові знижки. Житлова власність, як правило, оподатковується за нижчими ставками, ніж приміщення компаній.

Загалом податок справляється пропорційно до ринкової вартості майна, тобто ціни майна в разі його продажу. Це значить, що майнові податки не обмежуються лише фактично придбаним і проданим впродовж певного проміжку часу майном, а справляються на основі ціни на майно в разі його продажу. Такий тип визначення бази оподаткування називається базою майнового податку на основі вартості реального основного капіталу, і саме вона застосовується найчастіше.

Також часто в деяких країнах база оподаткування визначається як річна орендна вартість майна, тобто сума доходу, одержаного від майна за якийсь проміжок часу. Середня частка майнових податків у місцевих податкових надходженнях складає близько 50 відсотків у федеративних країнах і 30 відсотків в унітарних країнах. У Нідерландах, США і Канаді ця частка дорівнює 70 відсоткам місцевих податкових надходжень, а у Великобританії — 100 відсоткам. Таким чином, майновий податок є найпоширенішим в розвинутих західних країнах.

Податок на нерухомість є потрібним елементом оподаткування власників майна, таке оподаткування виправдовує себе, виходячи із основ римського права — державу повинні більше фінансувати ті, хто отримує вищі доходи і має кращий фінансово-майновий стан.

Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" в редакції Закону від 18 лютого 1997 р., в Україні повинні утримуватися такі майнові податки, як податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Питома вага різних видів податків у структурі надходжень державного бюджету України відображена в табл. 8.8.

Таблиця 8.8 – Податкові доходи державного бюджету, %

Податкові доходи державного бюджету
Податки на доходи, прибуток:	42,7	43,4	42,4	42,9	45,0	44,0
прибутковий податок з громадян	15,2	15,7	16,3	17,6	20,3	23,0
податок на прибуток підприємств	32,4	27,6	27,0	25,2	24,6	20,0
Збори за використання природних ресурсів	6,5	7,1	6,8	5,9	6,4	5,0
Внутрішні податки на товари та послуги:	40,7	45,2	42,3	42,8	39,1	40,0
податок на додану вартість	36,8	39,3	34,1	33,5	30,1	29,0
акцизний збір	3,8	5,7	5,9	7,1	7,1	8,8
інші	0,2	0,5	2,3	2,3	1,8	1,2
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне, вивізне мито); кошти, отримані за вчинення консульських дій	2,6	3,4	4,4	4,9	4,9	5,0

 

Продовження таблиці 8.8

Податкові доходи державного бюджету
інші податки	2,4	0,8	3,2	3,5	4,6	6,0
Всього податкових надходжень	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

 

Визначальними в структурі податкових надходжень є податки на прибуток і внутрішні податки на товари та послуги. Їх частка протягом 6 років становила близько 89 відсотків від загального обсягу. Завдяки пожвавленню експортно-імпортних операцій дещо збільшується питома вага податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції — в 1,8 разу протягом 1996—2002 років. Частка зборів за використання природних ресурсів за 1996—2002 роки знизилась у 1996 році вона становила 6,5 відсотка, а у 2002 році — 5,0 відсотка.

Щодо найбільших за обсягом податків — податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, то їхня частка в загальному обсязі податкових надходжень має тенденцію до зниження (з 36,8% до 29,0% та з 32,4% до 20,0% відповідно). Питома вага прибуткового податку та акцизного збору має тенденцію до збільшення (з 15,2% до 23,0% та з 3,8% до 8,8% відповідно).

В умовах переходу до ринкової економіки Україні слід чітко визначити необхідність та ефективність тих чи інших податків, розробити й прийняти Податковий кодекс, керуватися ним.

 

Питання до самоконтролю та обговорення:

1 Які функції виконують податки?

2 За якими ознаками можна класифікувати податки?

3 Що лежить у основі поділу податків на прямі та непрямі?

4 Чому непрямі податки широко використовуються в розвинутих країнах?

5 Які особливості податкової системи в Україні?

6 У чому полягають особливості універсальних і специфічних акцизів?

7 Які переваги та недоліки податку на додану вартість?

8 Які види мита існують, їх особливості?

9 У чому полягають особливості податку на прибуток підприємств?

10 Які види плати за ресурси?

 

Тема 9 Державні цільові фонди

9.1 Соціально – економічна сутність, призначення та роль державних цільових фондів

9.2 Класифікація державних фондів цільового призначення

9.3 Характеристика загальнодержавних цільових фондів, їх призначення, джерела формування, напрямів використання

9.4 Створення та функціонування цільових фондів у західних країнах

Мета теми – розкрити соціально – економічну сутність, призначення, роль державних цільових фондів, дати їх класифікацію, викласти особливості окремих державних фондів цільового призначення

 

Соціально – економічна сутність, призначення та роль державних цільових фондів

Державний бюджет є основним централізованим фондом фінансових ресурсів держави. Його грошові кошти забезпечують реалізацію державою своїх завдань і функцій – від політичних до господарчих, від військових до культурних.

Однак у державі можуть виникнути потреби (пенсійне забезпечення, охорона здоров’я), які повинні мати гарантоване фінансове забезпечення. Це і стимулює формування державних бюджетних та позабюджетних фондів цільового призначення, як окремої ланки сфери державних фінансів.

Такі фонди – особлива форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів державою для фінансування окремих суспільних потреб.

Такого тлумачення дотримується абсолютна більшість вітчизняних та іноземних фахівців. Так, О.П. Кириленко в навчальному посібнику „Фінанси” (теорія та вітчизняна практика) пише: „Державні цільові фонди – це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних органів влади та у органів місцевого самоврядування. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах утворення, так і в напрямах використання коштів” (Тернопіль: СМП „Астон”, 2002. – с. 129-130)

У 2003р. Видавничий Дім „ІНЖЕК”(м. Харків) видає посібник „Фінанси”. Його автори Л.В. Фещенко, П.В. Проноза, Л.О. Меренкова стверджують: „Державні цільові фонди – це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади і мають цільове призначення” (с. 160).

У навчальному посібнику В. Базилевича та Л. Баластрик „Державні фінанси” зустрічаємо таке тлумачення поняття „державні цільові фонди”: це – форма перерозподілу і використання фінанcових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільове призначення (К.: Атіка, 2004, с. 122).

В.М. Опарін у навчальному посібнику „Фінанси (Загальна теорія)” друге видання, доповнене і перероблене (К.: КНЕУ, 2004, с. 168) обходить визначення поняття, але прозоро підкреслює причину формування фондів цільового призначення: „… у державі можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і тому повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення”.

У 2005р. вийшла з друку книга „Теорія фінансів” під загальною редакцією О.Д. Василика, де фонди цільового призначення розглядаються як сукупність „коштів, що знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих органів влади й мають цільове призначення” (К.: ЦНЛ, 2005. – с.111).

Автори навчального пісібника „Фінанси” С.В. Ковальчук і І.В. Форкун визначають державні цільові фонди як форму „перерозподілу і використання фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні центральних органів влади та органів місцевого самоврядування, мають цільове призначення, яке втілюється в чітко визначених джерелах утворення та напрямах використання коштів” (Львів: „Новий Світ - 2000”. 2005. – с. 324 – 325).

Колектив викладачів Київського національного економічного університету в складі О.Р. Романенко, С.Я. Огородника, М.С. Зюзян, А.А. Славкової в навчально – методичному посібнику для самостійного вивчення дисципліни „Фінанси” дають таке тлумачення поняття „державні цільові фонди”: „Це – форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб” (К.: КНЕУ, 2005,с. – 183).

Цього тлумачення дотримується О.Р. Романенко у підручнику „Фінанси” (К.: ЦНЛ, 2004. – с. 7).

Як стверджують В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй, „Цільові державні фонди – це сукупність фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави або місцевих органів управління і які мають цільове призначення” (Фінанси: Навч. пос. – К.: Знання, 2006. – с. 146).

Багато спільного в тлумаченні державних цільових фондів як окремої економічної категорії в українських фахівців та іноземних учених, зокрема російських.

Так, у підручнику „Финансы” за редакцією Г.Б. Поляка привертає увагу близкість тлумачень поняття російськими фахівцями. Вони розглядають такі фонди, як „совокупность распределительных и перераспределительных отношений, в результате которых формируются фонды финансовых ресурсов.., имеющих… целевое назначение” (Н.:ЮНИТИ, 2003. – с.273).

По суті згодні з цим автори підручника „Финанси” за редакцією В.В. Ковальова, який вийшов у світ у видавництві „Проспект” у 2005р. (с.284).

Про це свідчать й інші видання, причому не тільки російських фахівців.

Аналіз наведених тлумачень одного з основних понять фінансової науки дозволяє охарактеризувати специфічні риси такої категорії як державні цільові фонди. По-перше, це – сукупність фінансових ресурсів. По-друге, вони знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади. По- третє, ці грошові кошти формуються з чітко визначених джерел. По-четверте, використовуються в певних напрямах згідно з суспільними потребами. По- п’яте, це – форма перерозподілу фінансових ресурсів у межах держави. По- шосте, перерозподіл здійснюють центральні органи влади та органи місцевого самоврядування.

Так, фонд соціального страхування з тимчасової працездатності – централізований фонд грошових ресурсів загальнодержавного призначення. Ресурси фонду розподіляються у територіальному та в галузевому розтині. Джерела доходів і напрями видатків наведені на рис. 9.1.1

 

 

Рисунок 9.1.1 - Джерела доходів та напрямки видатків фонду соціального страхування

 

Основним централізованим фондом фінансових ресурсів держави є державний бюджет. Кошти бюджету є знеособленими і забезпечують реалізацію функцій державою, програми уряду. Однак у державі можуть виникати потреби, які мають особливе значення. Такі потреби повинні мати відповідне фінансове забезпечення. Це і є причиною формування державних цільових фондів, які використовуються за чітко сформульованими напрямами.

Державні цільові фонди– це відокремлена в складі бюджету чи поза бюджетом частина фінансових ресурсів, яка формується згідно з чинним законодавством, за рахунок доходів цільового призначення або в порядку цільових відрахувань від конкретних видів доходів та використовується на фінансування тільки тих витрат, які початково були визначені в якості цілі створення відповідного фонду.

Метою створення таких фондів є забезпечення фінансування конкретних програм, які виконуються державними органами управління. До них, зокрема, належать:

- програми соціального розвитку (пенсійне обслуговування, соціальне страхування, виплата компенсацій та надання пільг, соціальний захист населення та ін.);

- створення відповідних умов праці (охорона праці, захист інвалідів);

- стабілізація грошово – кредитної системи (гарантування вкладів, захист інвесторів, стабілізація підприємств і установ та ін.);

- програми структурної перебудови економіки (конверсія, інноваційна діяльність);

- програми будівництва та експлуатації певних об’єктів (автомобільних доріг загального користування);

- сприяння раціональному використанню природних ресурсів (охорона природного середовища) та ін.

Державні цільові фонди є складовою частиною фінансової системи України та мають такі особливості:

1 Необхідність їх створення визначається органами державної влади і місцевого самоврядування.

2 Фонди мають строго цільову спрямованість у їх використанні.

3 Грошові кошти фондів використовуються для фінансування державних витрат як включених, так і не включених у бюджет.

4 Витрата фінансових ресурсів з фондів здійснюється за розпорядженням уряду або спеціального уповноваженого на те органу (правління фонду).

5 Формуються фонди в основному за рахунок обов’язкових податкових відрахувань юридичних і фізичних осіб.

Державні цільові фонди дозволяють:

- впливати на процес виробництва шляхом фінансування, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

- забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;

- здійснювати соціальні послуги населенню шляхом виплати пенсії, компенсації, субсидування і фінансування соціальної інфраструктури в цілому тощо;

- надавати позики, у тому числі закордонним партнерам, включаючи іноземні держави.

Історично цільові фонди з’явилися раніше бюджету як єдиного державного фонду грошових ресурсів. Це були спеціальні фонди або особливі рахунки. Кількість їх постійно коливалася, більшість мали тимчасовий характер і разом із виконанням намічених цілей ліквідовувалися ( пригадаємо суми грошей на військові операції чи відкриття нових земель).

Велика кількість фондів сприяла розпорошеності коштів, послабленню контролю за їх використанням, і тому з’явився бюджет як джерело фінансування потреб держави, пов’язаних з виконанням нею головних своїх функцій: втручання в економіку, управління, соціального захисту населення та оборони.

У колишньому СРСР державний бюджет поглинув і об’єднав в
собі цільові фонди і став єдиним і найбільшим централізованим фондом державних ресурсів, що на певних етапах було доцільним, але з часом перестало відповідати потребам розвитку країни. В умовах дефіциту коштів бюджет виявився неспроможним профінансувати всі потреби держави. І тому почався зворотний процес відокремлення від державного бюджету спеціальних фондів, в першу чергу, з чітко ви­значеними дохідними джерелами. Першим фондом, який був відокремлений від бюджету, став Пенсійний фонд.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими.

Створення постійних фондів пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції осо­блива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи caмостійних соціальних фондів ставилося завдання «розвантажити» бюджет від значної частки соціаль­них видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансу­вання.

Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань.

Для втілен­ня певних економічних програм можуть створюватися позабю­джетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допо­моги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку.

Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення
фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв’язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права і обов’язки щодо використання фондів, визначені законом.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

- відрахування до фондів централізовано визначаються державою, відповідними законами і є власністю держави;

- відрахування до фондів є обов’язковими платежами й мо­жуть стягуватися примусово;

- витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення існують майже в усіх країнах, однак кожна має свій перелік.

У різних країнах формуються різні цільові фонди. Вони відповідають особливостям економічного та фінансового стану держави. Так, у західноєвропейських країнах кількість цільових фондів коливається від 30 до 80 (табл. 9.1.1).

Реформування системи державних фінансів України в 90-ті рр. ХХ століття пов’язано з появою системи позабюджетних фондів. Створення їх було обґрунтоване необхідністю невідкладного вирішення окремих життєво важливих для суспільства завдань як соціального, так і економічного характеру. Особливо актуальним було створення стабільної та ефективної системи державного пенсійного забезпечення, медичного і соціального страхування, вирішення екологічних проблем, у т.ч. проблеми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й т.д.

Позабюджетні фонди виступають стабільним та прогнозованим на тривалий період джерелом грошових коштів, які використовуються для фінансування конкретних соціальних та економічних потреб загальнодержавного значення. Для позабюджетних фондів характерні чітко регламентовані джерела їх формування, що дозволяють достатньо точно прогнозувати обсяги коштів цих фондів і що не менш важливе, контролювати цільове використання вказаних фінансових ресурсів.

У сучасних умовах позабюджетні фонди виступають механізмом перерозподілу національного доходу, а іноді й частини сукупного суспільного продукту з метою захисту інтересів окремих соціальних груп населення, вирішення конкретних завдань економічного характеру.

В сучасних умовах розвитку незалежної України значення державних цільових фондів, поряд із бюджетом, зростає. Їх існування є необхідним і доцільним. Це пов’язано з наступним:

а) в органів державної влади і управління, що формують цільові фонди, з’являються додаткові джерела фінансування своїх потреб понад бюджетні кошти;

б) існування одного централізованого фонду грошових ресурсів недостатнє для задоволення всіх державних потреб;

в) при наявності перевищення доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту;

г) з’являється можливість з більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.

 

 

Таблиця 9.1.1 – Організація соціального страхування в деяких

країнах світу

Країна	Вид фонду	Види виплат	Страхові внески
Австрія	Пенсійний Страхування хвороби та материнства	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю Пенсія на випадок втрати годувальника Допомога із хвороби Допомога з вагітності та пологів	Працівники – 9,25% від страхової заробітної плати Роботодавці – 10,25% від страхової заробітної плати Робітники – 5,5% від заробітної плати Роботодавці – 5,5% від заробітної плати Держава 50% коштів утримує на свій рахунок по даному ризику
Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Працівники – 2,2% від страхової зарплати Роботодавці – 2,2% від зарплати
Родинний фонд	Родинна допомога	Робітники не виплачують Роботодавці – 4,5% від зарплати Держава – решта коштів
Італія	Пенсійний	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника	Працівники – 7,15% від страхової зарплати Роботодавці – 16,36% від фонду оплати праці
Страхування хвороби та материнства	Допомога із хвороби Допомога із вагітності та пологів	Працівники – 0,3% від зарплати Роботодавці – від 9,13 до 12,46% зарплати Решта – дотації держави
Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Роботодавці – 1,3% від зарплати Держава оплачує адміністративні витрати
Родинний фонд	Родинна допомога	Роботодавці – 3-6,5% від зарплати Дотації держави
Франція	Пенсійний	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника	Працівники – 4.7% від зарплати Роботодавці – 8,2%
Страхування хвороби та материнства	Допомога із хвороби Допомога із вагітності та пологів	Робітники – 1% від зарплати, 4,470 франків в місяць плюс 4,5% від всієї зарплати Роботодавці – 8,95% від зарплати до 4,470франків Дотації держави
Страхування безробіття	Допомога з безробіттю	Робітники – 0,84 від зарплати Роботодавці – 2,75% від зарплати
Родинний фонд	Родинна допомога	Роботодавці – 9% від зарплати

 

Формування цільових фондів у структурі Державного бюджету України закріплено Бюджетним кодексом (ст. 38). Кабінет Міністрів України разом з проектом державного бюджету на наступний бюджетний рік подає проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які утворюються за рахунок обов’язкових платежів (податків та зборів), виходячи з потреб конкретних галузей економіки та соціальної сфери.

Основні джерела фінансування державних цільових фондів в Україні:

1) для фондів, які мають важливе загальнодержавне значення, законодавством встановлюються обов’язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до складу доходів фондів. Наприклад, до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

2) обов’язкові внески певними категоріями юридичних і фізичних осіб коштів до фондів на визначених умовах їх використання. Прикладом є страхові внески до фондів загальнообов’язкового соціального страхування;

3) виплати коштів Державного бюджету до фондів з метою фінансування певних програм, або цільові бюджетні виплати. Так, до фондів, які одержують кошти з Державного бюджету України, відносяться Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та ін.;

4) доходи, що надходять у фонди від розміщення тимчасово вільних коштів у комерційних банках, якщо вони мають вільні грошові кошти й використовують їх як депозити в банках;

5) надходження у вигляді дивідендів і процентів, нарахованих на цінні папери та корпоративні права, придбані в попередні періоди. Правління фонду має проводити активну інвестиційну політику з метою збільшення доходів, а також участі в корпоративному управлінні;

6) доходи від продажу й перепродажу цінних паперів і корпоративних прав у процесі формування та використання інвестиційного портфеля фонду;

7) надходження як погашення позик, які надавалися фондом юридичним і фізичним особам у попередні періоди. Погашення позик зараховується як надходження доходної частини фонду в поточному періоді;

8) з метою фінансування видатків фонду в разі нестачі коштів, формування раціональної структури інвестиційного портфеля, впровадження нових технологій тощо фонди можуть брати кредити та позики;

9) з метою сприйняття діяльності фонду в реалізації накреслених програм можуть здійснюватися добровільні і благодійні грошові внески юридичних і фізичних осіб;

10) прибутки від комерційної діяльності, яку здійснюють фонди як юридичні особи;

11) надходження за рахунок фінансових санкцій, які, згідно із законодавством, застосовуються до осіб, що порушують умови здійснення обов’язкових зборів і платежів.

Джерела фінансування державних цільових фондів відображені на рис. 9.1.2

 

 

 

Рисунок 9.1.2 – Джерела фінансування державних цільових фондів

 

Фонди формують свої доходи за рахунок джерел, передбачених законодавством. Не всі фонди мають можливість залучати фінансові ресурси у вигляді обов’язкових платежів юридичних і фізичних осіб, і не кожен з них передбачає проведення інвестиційної діяльності й операцій із цінними паперами. Не завжди є можливості використовувати вільні кошти як депозити, а також мобілізувати доходи шляхом одержання позик. Використовуються фінансові ресурси фондів у відповідності з цільовим призначенням згідно з вимогами, які регламентують порядок створення й здійснення діяльності фонду.

Цільові фонди виступають одним із методів перерозподілу національного доходу і виконують два важливих завдання:

1) забезпечують додатковими коштами пріоритетні сфери економіки;

2) розширюють коло соціальних послуг населенню.

Необхідність функціонування цільових державних фондів обумовлюється такими причинами:

1 Бюджет через незакріпленість більшої частини доходів зумовлює дефіцитне фінансування окремих статей видатків. Цільові фонди забезпечують цільове спрямування та використання коштів.

2 Швидкі зміни в економічному житті зумовлюють необхідність прийняття оперативних рішень у сфері перерозподілу фінансових ресурсів. Таку оперативність забезпечити через бюджет досить важко, оскільки останній приймається у формі Закону і підлягає парламентському контролю. Цільові фонди формуються виконавчими органами і є більш прийнятними для виконання вказаних завдань.

3 Наявність дефіциту бюджету. За умови активного сальдо кошти того чи іншого цільового фонду можуть використовуватися на фінансування бюджетного дефіциту.

4 Багатогранність форм власності й господарювання, що передбачає використання в суспільстві не лише бюджетного механізму розподілу національного доходу, а й інших його форм.

Класифікація державних фондів цільового призначення

Державні цільові фонди можуть класифікуватися за різними ознаками. Так, за джерелами фінансування вони поділяються на:

- бюджетні ( Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях; Фонд України соціального захисту інвалідів; Державний фонд охорони навколишнього середовища та інші) ;

- позабюджетні ( Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та інші) рис. 9.2.1

-

 

 

Риунок 9.2.1 – Склад цільових бюджетних та позабюджетних фондів України

 

За періодом дії цільові фонди можуть бути постійними й тимчасовими.

Створення перших пов’язане з дією окремих функцій держави. Так, у частині реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. Соціальні фонди створюються на постійній основі з метою державного фінансового забезпечення системи соціального страхування. До постійних цільових фондів відносять: ( Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань).

Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і після досягнення мети - закриваються. Це такі фонди: Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, інноваційний фонд, Фонд охорони праці, Фонд сприяння конверсії, Фонд охорони навколишнього природного середовища тощо.

За цільовим призначенням державні фонди можна класифікувати на:

Соціальні (Пенсійний фонд України; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд соціального захисту інвалідів).

Соціальні фонди створюються з метою надання соціальних послуг населенню. Зростання чисельності найманих працівників внаслідок розвитку виробництва, збільшення розриву в інтересах різних соціальних груп суспільства, зумовленого НТР, загальне старіння населення країн об’єктивно привели до необхідності збільшення фондів соціального страхування. В останні десятиріччя обсяг соціальних фондів промислово розвинутих країн збільшився у п’ять-шість разів. Це дало можливість підвищити соціальні виплати. Соціальні фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків застрахованих, підприємців і субсидій держави.

Так, у США існує велика кількість соціальних фондів різного адміністративного підпорядкування для здійснення соціальних програм. Найбільшими є три загальнонаціональні фонди: Фонд страхування по старості, інвалідності і на випадок втрати годувальника; Фонд страхування державних службовців; Фонд допомоги тим, хто її потребує.

Фонди соціального страхування в Німеччині налічують велику кількість автономних фондів, які охоплюють окремі види страхування, – Фонд пенсійного страхування робітників і службовців, Фонд страхування на випадок хвороби, Фонд страхування на випадок безробіття. У Великій Британії функціонує два основних соціальних фонди: Фонд національного страхування і Пенсійні фонди державних підприємств. У Японії налічується чотири великих фонди: Фонд страхування здоров’я, Фонд національних пенсій, Фонд страхування від виробничого травматизму, Фонд страхування від безробіття.

Економічні фонди: фонд сприяння місцевому самоврядуванню України; Фонд охорони праці; Фонд розвитку та захисту конкуренції; Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств; Державний фонд охорони навколишнього природного середовища; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Державний дорожній фонд України; Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву; Страховий фонд безпеки авіації (рис. 9.2.2).

Державні цільові фонди України можуть бути: позичкові, науково – дослідні, військові, соціального захисту, соціального розвитку (культурні, освітні, спортивні тощо). Такі фонди мають своїм призначенням регулювання господарського життя, наприклад, інвестиційні, кон’юнктурні. Кошти таких фондів використовуються на фінансування приватних компаній і малорентабельних державних підприємств, особливо в періоди циклічних криз. Допомога надається у вигляді субсидій і пільгових кредитів.

 

Рисунок 9.2.2 – Види державних цільових фондів України

Державний інноваційний фондбув утворений з метою фінансування і матеріально-технічної підтримки заходів і забезпечення розвитку та використання досягнень науки і техніки.

Основні завдання фонду:

- державна фінансова, інвестиційна та матеріально-технічна підтримка впроваджень нових технологій у виробництво;

- технічне переоснащення підприємств;

- сприяння випуску продукції, здатної замінити імпортні товари;

- відбір інноваційних проектів.

В останні роки кошти Державного інноваційного фонду включаються до складу доходів і видатків Державного бюджету України без зміни їх цільового призначення.

Фонд сприяння місцевому самоврядуванню Україниє центральною, науково-методичною, консультативною та координуючою установою, утвореною при Президентові України для підтримки місцевого самоврядування.

Основними завданнями фонду є:

- надання науково-методичної та консультативної допомоги у становленні та розвитку місцевого самоврядування;

- координація зусиль вітчизняних асоціацій та інших громадських організацій з вказаних проблем;

- сприяння органам місцевого самоврядування у розвитку демократичних форм і методів їхньої роботи;

- сприяння утвердженню правових засад у діяльності органів місцевого самоврядування;

- вироблення на основі вітчизняного і міжнародного досвіду пропозицій і рекомендацій.

Фінансування видатків на утримання фонду здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Іншими джерелами надходжень фонду є:

- кошти, які об'єднуються фондом на договірних засадах з органами місцевого самоврядування та їх асоціаціями, а також центральними і місцевими органами державної виконавчої влади та іншими установами для реалізації заходів та програм розвитку і підтримки місцевого самоврядування;

- банківські кредити;

- добровільні внески і пожертвування;

- зарубіжна та міжнародна фінансова підтримка;

- надходження від виконання госпрозрахункових договорів та проведення заходів;

- дохід від реалізації науково-дослідної, інформаційно-довідкової, видавничої та іншої продукції, надання платних послуг юридичним та фізичним особам.

За рівнем утворення, управління та використанняцільові фонди відносяться до

- державних ( Пенсійний фонд України та інші) та

- регіональні ( Фонд сприяння місцевому самоврядуванню тощо).

За юридичним статусом фонди цільового призначення можуть бути поділені на

- державні ( Фонд соціального страхування від нещасних випадків та інші);

- підприємств ( Фонд матеріального заохочування тощо);

- громадських організацій ( Фонд „ від серця до серця ” опікується дитячими будинками, реабілітаційними центрами, медичними закладами, відпочинком потерпілих у наслідок аварій; Фонд „Україна дітям” має мету поліпшити соціальний захист інтересів дітей, матерів та сім’ї, забезпечити гармонійний розвиток підростаючого покоління, підвищити рівень життя дітей в Україні);

- змішані.

Принципова схема класифікації цільових фондів наведена нижче (рис. 9.2.3)

Можлива диференціація фондів цільового призначення й за іншими ознаками, наприклад, територіальністю (міжнародні, загальнодержавні, регіональні, місцеві).

 

9.3 Характеристика загальнодержавних цільових фондів, їх призначення, джерела формування, напрями використання

Серед бюджетних фондів цільового призначення для України має значення Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. 25 квітня 1986р.на Чорнобильській АЕС трапилась ядерна катастрофа. Від вибуху на 4-му блоці

станції викид радіоактивних речовин в атмосферу тривав до 6 травня, тобто 12 діб. За оцінками фахівців, відбувся витік 50 Мки небезпечних ізотопів і 50 Мки хімічно інертних радіоактивних газів. У результаті цього викиду були забруднені води, ґрунти, рослини, будівлі, дороги на десятки і сотні кілометрів. Ця аварія з її вкрай негативними медико-біологічними,економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення було створено Фонд Чорнобиля відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 р.

Подальше реформування Фонду було визначено Законом України “Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та

соціального захисту населення” від 10 лютого 2000 року ,Постановою КМУ “Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” від 20.06.2000 р. та іншими законодавчими актами.

Розпорядником коштів є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Кошти Фонду витрачаються виключно на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

 

 

 

Цільові фонди

 

 

Рисунок 9.2.3 – Класифікація цільових фондів

 

 

Надходження у Фонд Чорнобиля зараховуються до складу доходів Державного бюджету України на спеціальний рахунок, що утворює фонд.

Порядок формування дохідної частини і напрями використання фонду визначаються законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Кошти зосереджені у Фонді Чорнобиля використовуються на:

- фінансування Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології КМУ;

- фінансування державних капітальних вкладень, передбачених Чорнобильською будівельною програмою;

- забезпечення житлом переселенців із радіоактивно забруднених територій та поліпшення житлових умов громадян віднесених до 1 категорії постраждалих (самостійне переселення);

- оплату витрат на фінансування цільових Чорнобильських програм (система радіаційного контролю, реабілітація та поховання радіоактивних відходів, екологічне оздоровлення територій тощо);

- оплату робіт і досліджень, пов’язаних із науковим забезпеченням робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- здійснення видатків на медичне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (на придбання ліків, реактивів для лікувальних закладів, в тому числі для проведення операцій на серці, мозку, пересадки органів, протезування, лікування онкологічних хворих тощо);

- оплату рахунків щодо видатків на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (одержання путівок пільговими категоріями громадян тощо);

- фінансування видатків на виплату компенсацій і надання пільг;

- фінансування випадків на соціальне страхування;

- фінансування видатків, пов’язаних з наданням пільг з пенсійного забезпечення і допомоги (кошти перераховуються централізовано до Пенсійного фонду);

- фінансування інших видатків на проведення робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Допомоги і компенсації виплачуються громадянам на підставі документів, що підтверджують статус постраждалих та письмової заяви.

Контроль за цільовим використанням коштів Фонду здійснюється Міністерством з надзвичайних ситуацій, Мінфіном, Державним казначейством і Головним контрольно-ревізійним управлінням, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у межах їх компетенції.

Серед бюджетних державних фондів цільового призначення – державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

У водойми скидається 2,6 млрд. куб.м забруднених стоків, а в атмосферу – 17,5 млн. т небезпечних речовин, зокрема промисловістю – 11 млн т.

Дуже велика кількість забруднюючих речовин надходить в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Питома вага орних земель в Україні становить 55%. Проте із 42 млн га сільськогосподарських угідь понад 31 млн га зазнають водної та вітрової ерозії, 10 млн га мають підвищену кислотність, 4,7 млн га - землі засолені й солонцюваті. За останні 15 років із сільськогосподарського обороту вилучено 450 тис. га, з яких 97% - колишні високопродуктивні землі. Найбільший збиток приносить вживання пестицидів – щорічно у світі їх використовується 4 млн т, проте лише 1% впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських культур. Решта змивається в грунт і водоймища, зноситься вітром. При розкладанні пестицидів в ґрунті, воді і рослинах часто утворюються ще стійкіші та токсичніші метаболіти. У результаті щорічно в світі відбувається 0,5 млн випадків отруєнь пестицидами.

Значне забруднення ґрунтів, а отже і сільськогосподарських культур, пов’язане із застосуванням мінеральних добрив. Щорічно у світі на поля вноситься 400–500 млн т мінеральних добрив, гіпсу і фосфоритів.

Автомобільний транспорт ( у світі налічується понад 600 млн автомобілів) дає 70-90% забруднень у містах ( викидає в атмосферу щорічно близько 400 млн. т вуглекислого газу, понад 70 млн. т вуглеводнів і понад 40 млн т оксидів азоту). Вихлопні гази автомобілів містять понад 200 хімічних сполук, переважна більшість з яких – токсичні та концерогенні.

Обсяги щорічного утворення відходів підприємств хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, агропромислового комплексів і відходів споживання сягають близько 600-700 млн т. В Україні також щорічно нагромаджується понад 35 млн куб.м побутових відходів, які знешкоджуються на 770 звалищах і трьох сміттєспалювальних заводах.

Відходи нагромаджуються у вигляді териконів , відвалів, шламосховищ, різного роду звалищ, іх налічується понад 2700. Під ними зайнято близько 160 тис. га землі, і ці площі щорічно збільшуються на 3-6 тис. га. На сьогодні загальні обсяги нагромаджених відходів оцінюються в 25 млрд т , з яких понад 4,4 млрд т відносяться до токсичних.

У навколишнє середовище в Україні надходить 11,89 млн т забруднювачів поверхневих вод у рік, що на душу населення становить 234 кг. Скиди забруднених вод збільшилися проти 1990р. у Полтавській області – у 8 разів, у Хмельницькій – у 5 разів, у Херсонській, Волинській, Запорізькій, Луганській, Одеській та Харківській областях –у 2 рази. Споживання свіжої води становило 76% від рівня 1990р., а викиди забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти зросли в 4,25 раза.

Майже чверть від загального обсягу забруднених стічних вод надходить у водойми без будь-якого очищення. Загалом по країні скинуто неочищеними 980 млн куб.м стоків, що майже вдвічі більше , ніж у 1990р. та на 7% більше , ніж у 1995р. Понад 90% забруднених неочищених вод припадають на промислові регіони Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Одеську та Херсонську області.

Водойми країни забруднюються переважно сухими покидьками (7,2млн т), хлоридами (2,6 млн т), сульфатами (1,65 млн т) завислими речовинами (0,2 млн т), нітратами (65 тис т),амонійним азотом (21 тис т), важкими металами (1800т),нафтопродуктами (1200т) тощо. Залишається високим рівень забруднення поверхневих вод сполуками важких металів, азоту. Збільшення цих речовин відзначено у басейнах річок Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Донця.

З метою цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів , а також для зменшення впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я населення у 1991р. згідно із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” було створено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Фонд діє на державному, обласному і місцевому рівнях за схемою, наведеною на рис. 9.3.1.

 

 

Рисунок 9.3.1 – Схема формування та використання коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища

Ставки збору запроваджуються урядом АРК та органами місцевого самоврядування на підставі лімітів викидів та скидів забруднювальних речовин і розміщення відходів, а також нормативів плати за них. Ліміти викидів стаціонарними джерелами та забруднення встановлюються Міністерством охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України у формі видачі дозволів на викиди і скиди строком на 5 років.

Об’єктом обчислення збору є:

- обсяги забруднювальних речовин, які викидають в атмосферне повітря або скидають безпосередньо у водний обєкт , та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього об’єктах для стаціонарних джерел забруднення;

- обсяги фактично спожитих видів пального, завдяки використанню яких утворюються забруднювальні речовини – для пересувних джерел забруднення.

Нормативи збору встановлює Кабінет Міністрів України як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднювальних речовин та розміщення відходів. За викиди засобами пересувань джерелами забруднення нормативи збору встановлюються залежно від виду пального та транспорту. За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі.

Суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком зпочатку року як добуток затверджених лімітів, фактичних обсягів видатків, нормативів збору, коригувальних коефіцієнтів. Загальна сума збору визначається як сума збору в межах ліміту і за понадлімітні викиди з урахуванням названих чинників.

Кошти Фонду використовуються в межах бюджетних програм, визначених законодавством, згідно з кошторисами доходів і видатків, які затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів за погодженням з Міністерством фінансів. Переліки природоохоронних заходів у межах бюджетних програм Фонду погоджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства екології та природних ресурсів.

До 10% коштів Фонду може резервуватися для здійснення непередбачених випадків, пов’язаних з природоохоронною діяльністю, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту Державного бюджету України.

Враховуючи техногенне навантаження на природне середовище в Україні, що перевищує аналогічний показник розвинутих країн у 4-5 разів, КМУ розширив базу оподаткування. Окрім податків за спеціальне використання водних та лісових ресурсів введено збір за спеціальне використання надр для видобутку корисних копалин; збір за спеціальне використання диких тварин; річкових та інших водних живих ресурсів.

Фонд формується за рахунок:

- частини зборів за використання природних ресурсів, розмір яких визначається Верховною Радою України;

-30% зборів за забруднення навколишнього природного середовища;

- добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень.

Розподіл коштів Фонду здійснює Кабінет Міністрів України.

Практично для всіх країн світу характерно існування системи соціального захисту населення. Необхідність у цьому виникає, коли громадянин у певній ситуації не може забезпечити своєю працею задоволення життєвих потреб. Такі випадки пов’язані, по-перше, з повною, частковою, тимчасовою чи постійною втратою працездатності через хворобу, нещасного випадку чи за віком; по-друге, з утратою годувальника, наявності багатодітної чи неповної сім’ї, доглядом за дитиною-інвалідом тощо; по-третє, ситуація викликана змінами у політичній, соціально-економічній сфері (падіння обсягів виробництва, ріст безробіття або інфляції тощо). Необхідність у соціальному захисті може бути викликана неблагополучними кліматичними, природними та стихійними явищами.

Зміст соціального захисту залежить від соціально-економічної політики уряду тієї чи іншої держави, від стану національної економіки, а також від історичних і національних особливостей.

Виходячи з рівня соціального захисту та послуг, які надаються населенню, комісія ЕС досить умовно поділила системи захисту на систему О.Бісмарка та систему В.Беверіджа.

Канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк у 1883-1889рр. вперше в світі в законодавчому порядку запровадив систему соціального страхування, яка включала страхування на випадок хвороби, від нещасних випадків на виробництві, на випадок старості та інвалідності. Система Бісмарка ґрунтувалася на таких принципах:

- забезпечення засноване виключно на праці, а тому обмежене лише особами, які зуміли завоювати це право своєю працею;

- обов’язкове забезпечення існує лише для тих найманих працівників, заробітна плата яких є нижчою за визначену мінімальну суму, тобто для тих, хто не може користуватися індивідуальним страхуванням;

- забезпечення побудовано на методології страхування, що встановлює паритетне співвідношення між внесками найманих працівників та працедавців, а також між виплатами та внесками;

- забезпеченням управляють самі працедавці та наймані працівники;

-обов’язковість соціального страхування.

За системою німецького канцлера міра участі в суспільному виробництві (якість і тривалість професійної діяльності) визначають рівень соціальної захищеності громадян: розмір соціальних виплат відповідає їх внескам на протязі всього активного життя (реалізується т.з. накопичувальний принцип).Система О.Бісмарка не виключає солідарного принципу, коли працюючі утримують непрацюючих.

У 1942р. лорд Великобританії Вільям Беверідж запропонував нові підходи до політики соціального забезпечення. Головним завданням, за планом Беверіджа, є забезпечення повної зайнятості. Рекомендувалося запровадити систему соціального забезпечення на основі внесків з метою здійснення захисту на випадок хвороби, безробіття та старості, а також надання допомоги відповідним сім’ям, вагітним жінкам і вдовам. План Беверіджа включав у себе три принципи соціального забезпечення: універсальність, єдність та інтеграцію. Принцип універсальностіозначав забезпечення на всі випадки соціального ризику для всього населення. Політика соціального забезпечення ґрунтувалася на національній солідарності та гарантованому мінімальному доході для всіх, а це входило в протиріччя з положенням Бісмарка про забезпечення лише працюючих.Принцип єдності включав адекватнийхарактер внесків і виплат, однаковий характер організації системи. Допомога знаходилась у прямій залежності не від заробітної плати, а від нормальних потреб людини в конкретній ситуації. Єдиний внесок поступав до уніфікованої системи національного страхування (за винятком соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а також сімейної допомоги, яка фінансувалася з державного бюджету).Третій принцип означав інтеграцію різних форм забезпечення: страхування, соціальної допомоги і ощадних кас. Цей принцип передбачав координацію соціальної політики, заснованої на гарантованому доході, політики охорони здоров’я та політики повної зайнятості.

В.Беверідж відстоював думку про те, що кожна людина, яка втратила дохід або його частину, має право на мінімальну соціальну захищеність: старші одержують пенсію, хворі-допомогу.Система цього економіста базувалася на концепції соціальної справедливості та солідарності.

У світовій практиці обидві системи реалізуються в різних варіантах, в тому числі і в України, де створюються та використовуються кошти позабюджетних цільових державних фондів. Так, для забезпечення виконання Закону України “Про пенсійне забезпечення” було створено Пенсійний фонд України(1991р.) як самостійну фінансову структуру. Кошти фонду не включаються до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати трудових та соціальних пенсій і допомоги.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

- забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України;

- збирання і акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомоги;

- розширене відтворення коштів фонду України на основі принципів самофінансування;

- участь у фінансуванні програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення та у страхуванні здоров’я пенсіонерів через страхові компанії;

- організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення;

- контроль за своєчасним надходженням страхових внесків до цього фонду;

- контроль за правильним витрачанням коштів фонду;

- участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку;

- участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня добробуту населення, в розробці проектів міжурядових договорів (угод) з питань пенсійного забезпечення та фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, які прибули на постійне проживання в Україну з інших держав і які виїхали за ії межі;

- участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення тапорядку підвищення розміру пенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін тощо.

Бюджет Пенсійного фонду формується передусім за рахунок коштів, що вносять роботодавці. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що ведуть підприємницьку діяльність, засновану на особистій власності фізичної особи та виключно іі праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду у розмірах, установлених чинним законодавством. Відрахування до Пенсійного фонду відносяться на собівартість продукцію, а в бюджетних установах це передбачено окремою статтею кошторису на утримання установи. До надходжень фонду належать також обов’язкові страхові внески громадян, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих

спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок. Крім того, до бюджету Пенсійного фонду надходять кошти Державного бюджету на виплату окремих видів пенсій; відрахування від суми фіксованого податку, єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, від суми коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів; суми фінансових санкцій, стягнених за порушення сплати зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування; додаткові і спеціальні збори (з операцій купівлі-продажу валют, з продажу ювелірних виробів, з операцій відчуження легкових автомобілів і придбання нерухомого майна, з надання будь-яких послуг стільникового рухомого зв’язку, з вироблених або імпортованих в Україну тютюнових виробів); суми відсотків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду; добровільні внески підприємств, організацій, населення та інші (табл.9.3.1).

Таблиця 9.3.1 – Види обов’язкових страхових внесків на державне пенсійне

страхування

№ з/п	Платники	Ставка, %	Об’єкт нарахування збору
	Юридичні особи (враховуючи бюджетні установи); громадяни-підприємці, що використовують працю найманих працівників		Фактичні витрати на оплату праці
	Громадяни-підприємці, що не використовують найманої праці, адвокати, приватні нотаріуси		Розмір оподатковуваного податком на доходи з фізичних осіб доходу
	Підприємства, де працюють інваліди		Фактичні витрати на оплату праці інвалідів   Фактичні витрати на оплату праці всіх інших працівників
	Підприємства всеукраїнських громадянських організацій інвалідів, де їх кількість перевищує 50 % загальної чисельності працюючих		Фактичні витрати на оплату праці всіх працівників
	Фізичні особи, що працюють на умовах трудового договору	1 (при доході до 150 грн.) 2 (при доході вище 150 грн.)	Сукупний оподатковуваний податком на доходи з фізичних осіб доходів
	Юридичні та фізичні особи, що здійснюють купівлю-продаж валюти (крім готівкових операцій)	1,5	Сума операцій з купівлі-продажу валюти
Продовження таблиці 9.3.1
	Суб’єкти підприємництва, що здійснює торгівлю ювелірними виробами із золота, платини, дорогоцінного каміння		Вартість реалізованих ювелірних виробів
	Юридичні та фізичні особи, що купують легкові автомобілі		Вартість легкового автомобіля
	Юридичні та фізичні особи, що купують нерухоме майно		Вартість нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу
	Юридичні та фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв’язку		Вартість послуг стільникового рухомого зв’язку

 

Безпосередньо до Пенсійного фонду зараховуються платежі, вказані пп. 1-5 таблиці 9.3.1. Інші обов’язкові відрахування зараховуються до спеціального фонду бюджету і використовуються на виплату спеціальних видів пенсій. Якщо надходження коштів до пенсійного фонду у 2002 р. складали 12,5, у 2003 – 25,1, у 2004 – 31,6, то у 2005 р. – вже майже 41, а в 2006-72,2 млрд грн. З 2001 р. дефіцит Пенсійного фонду зростав. У 2005 р. він виріс до 14,7 млрд грн, в 2005 для покриття дефіциту з бюджету надійшло 7,3 млрд грн. За рік було призначено майже 695 тис нових пенсій. Проведено 2,3 млн перерахувань пенсій і все це за 2006 рік. Бюджет пенсійного фонду у цьому, 2007 р., вперше за багато часу стане бездефіцитним. Основне джерело – інтенсивний ріст заробітної плати. По доходам і витратам бюджет перевищить 90 млрд грн і з державного бюджету буде перераховано 4,7 млрд грн від різних пенсійних зборів.

Середня величина пенсії в 2006 р. зросла на 12,5% (для порівняння: інфляція склала 11,6%) і в грудні досягла 457,48 грн. У 2007 р. мінімальна пенсія буде дорівнюватись 380 грн, тоді як середня – 490 . Уже в березні 11 млн пенсіонерам буде виконано перерахунок у зв’язку з ростом середньої заробітної плати (визначення суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування відображено у цілому на рис. 9.3.2).

Величина ресурсів пенсійного забезпечення визначається такими причинами:

а) демографічними:

- середня тривалість життя і її динаміка;

- кількість осіб пенсійного віку;

- чисельність працездатного населення та ін.;

б) економічними:

- економічний стан країни в цілому;

- співвідношення рівнів заробітної плати і пенсії;

- надбавки за стаж, умови роботи та ін.;

- наявність і частка осіб, що мають право на пільги при визначенні рівня пенсійного забезпечення.

Кошти Пенсійного фонду України нараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду України і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельний і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах і містах. Касове виконання забезпечує поштово-пенсійний банк “Аваль”.

Кошти Пенсійних фондів використовується на:

1 Виплати таких видів пенсій (гарантованої щомісячної грошової виплати для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв’язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності):

а) трудові:

– за віком;

– по інвалідності;

– в разі втрати годувальника;

– за вислугу років;

б) соціальні пенсії (див. табл. 9.3.2).

2 Надання соціальних послуг відповідно до чинного законодавства.

3 Фінансування адміністративних виплат, пов’язаних із використанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.

4 Оплата послуг з виплати та доставки пенсій.

5 Формування резерву коштів Пенсійного фонду.

6 Реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій громадян, що потребують допомоги.

7 Утримання органів Пенсійного фонду.

8 Організація і проведення масово-роз’яснювальної роботи.

 

 

Платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування
Юридичні особи - підприємства, організації та їх об’єднання; - бюджетні, громадянські та інші установи та організації; - об’єднання громадян; - структурні підрозділи.	Фізичні особи   СПД, які використовують працю найманих працівників
СПД, які не використовують працю найманих працівників
Які працюють на умовах трудового договору
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють:
Операції купівлі-продажу валюти	Відчуження легкових автомобі-лів	Торгівлю ювелірними виробами	Виробництво та імпорт тютюнових виробів	Купівлю нерухомого майна	Користу-вання послугами стільникового зв’язку

Об’єкти оподаткування

Сума оподатковуваного доходу (прибутку)

Сукупний оподатковуваний дохід

Вартість
Тютюнових виробів	Нерухомого майна	Послуг стільникового зв’язку

Фактичні витрати на оплату пра-ці працівників, сума винагород	Сума операцій з валютою	Вартість
Автомобіля	Реалізованих дорогоцінностей

 

 

32%(4%)для працюючих інвалідів	1%	3%	5%	6%	1% (коли < 150грн.) 2%(коли > 150 грн.)
Сума збору до Пенсійного фонду

 

 

Рисунок 9.3.2 – Схема визначення суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування

 

За даними державної статистики, кожна четверта людина в Україні – особа непрацездатна. На початок 2006 р. демографічне навантаження на 1000 працездатних виглядала так, як показано в табл. 9.3.3.

Таблиця 9.3.3 – Середній розмір місячної пенсії

** З урахуванням цільової грошової допомоги. *** З урахуванням цільової грошової допомоги і індексації. **** З урахуванням цільової грошової допомоги, індексації, державної адресної допомоги до пенсії (дотації), а також…

Таблиця 9.3.5 – Пенсійний вік в країнах ЄС

Уже багато країн підвищували вік жінок і чоловіків, які мають право на пенсію. Так, у Болгарії чоловіки мають право на пенсію з 63 років, жінки – з… Останнім часом стало очевидно, що українська система пенсійного забезпечення… Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058 – IV…

Створення та функціонування цільових фондів у західних країнах

З початку 60-х рр. у розвинених країнах світу велика увага надається створенню науково-технічних фондів. Для формування дохідної частини цих фондів… В останнє десятиліття в промислово розвинутих країнах значно зросли (у 5-8… Отже, у фінансових системах зарубіжних країн спеціальні фонди займають важливе місце. Обсяг концентрованих у них…

Таблиця 9.4.1 - Економічні позабюджетні фонди в США, Франції, Японії

  У Великобританії Фонд національної корпорації з розвитку досліджень має… Таблиця 9.4.2 – Науково-дослідні позабюджетні фонди США й Великобританії Дер-жава Назва фонду …

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 Андрущаков О.Л., Данілов О.Д. Податкова система зарубіжних країн: Навч. посіб. – К. ВД ”Комьютерпрес”,2004.-204с. 2 Артус М.Л. Фінанси: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європейського університету,… 3 Базилевич В., Баластрик Л. Державні фінанси: Навч. посіб. – Вид. 2-ге доп. і перероб. – К.: Атіка, 2004. – С.…

Навчальне видання

КРИВУЦ Юрій Миколайович

 

 

ФІНАНСИ

Тексти лекцій

 

Роботу до видання рекомендував О.В. Гайворонський

 

 

Редактор Л.І. Христенко

 

 

План 2010, поз. Формат 60х84 1/16.

Підп. до друку Обл.-вик. арк. 4,4 Папір друк. №2.

Надруковано на ризографі. Умовн. друк. арк.

Тираж 100 прим. Зам. № 1775 Безкоштовно.

________________________________________________________________

ХДТУБА, 61002, Харків, вул. Сумська, 40

^{____________________________________________________________________________________________________}

Підготовлено та надруковано РВВ Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури