Сертифікат

Ощадний сертифікат — це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержан­ня суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.

Розвиток банківської справи свідчить про те, що питання формування ресурсів для банків лишається нагальним. Випуск ощадних і депозитних сертифікатів вирішує не лише завдання залучення коштів, а й завдання одержання прибутку за умови виконання взятих на себе зобов'язань. Ощадний сертифікат має й інші переваги, однаково вигідні як для банку-емітента, так і для покупця. На сьогодні у діяльності банківських установ Ук­раїни торгівля ощадними сертифікатами почала набувати знач­ного поширення.

Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'яв­ника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебувати лише ощадні сертифікати на пред'яв­ника. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної сили для емітентів.

Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в на­ціональній валюті або у вільно конвертованій валюті.

Підприємства та громадяни, які бажають придбати ощадний сертифікат банку, здійснюють оплату в розмірі номінальної або курсової його вартості.

Початком відліку терміну володіння сертифікатом є дата його продажу покупцеві. За кожні повні, наприклад, 12 (6 або 3) місяців володіння сертифікатом до запитання банк нараховує договірний відсоток від величини номіналу цінного папера, про що банк може робити позначки на зворотній стороні бланка.

В Україні ощадні сертифікати існують, як правило, у папе­ровій формі. Наші сусіди по СНД, наприклад Росія, пішли в цьому напрямку значно далі. У 1992 році Всеросійський біржо­вий банк здійснив випуск таких сертифікатів у вигляді метале­вих монет, що, у свою чергу, надає їм ще й нумізматичної цінності. Нині цим банком опрацьовуються питання емісії срібних сертифікатів.

Ці цінні папери є вигідними для банку, оскільки у нього

відносно більша, наприклад, у порівнянні Із вкладами до запи­тання, впевненість у тому, що депоновані кошти можна вико­ристовувати для надання кредитів; банку не потрібно відкри­вати депозитних рахунків для клієнтів; не треба робити змін в умовах вкладу; не треба закривати рахунка клієнта. Нарешті, використання ощадних сертифікатів вигідне також і тому, що при їх випуску значно прискорюється процес встановлення відносин між банком-емітентом та власником ощадного серти­фіката. Прискорення взаємодії на фінансовому ринку означає для банків можливість одержувати додаткові прибутки.

Законодавство України вимагає, щоб ощадні сертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування, банк-емітент та його місцезнахо­дження, порядковий номер, дата випуску, утримувач, підпис, печатка.

Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні поля­гає у тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).

Задоволення вимог за сертифікатом на пред'явника здій­снюється простим врученням цього документа без додаткових записів. Передача іменного сертифіката оформлюється на зворот­ному боці документа двосторонньою угодою особи, яка від­ступає свої права (цедента), та особи, яка придбаває ці права (цесіонарія). Угода про відступлення права на вимогу за імен­ним сертифікатом, яка називається цесією, підписується двома особами, уповноваженими відповідною юридичною особою на здійснення таких угод, і закріплюється печаткою юридичної особи. Сертифікат може декілька разів міняти власника, тому цесій може бути декілька. Кожна угода про відступлення дату­ється і нумерується цедентом. Право на вимогу за депозитним сертифікатом може бути передане тільки юридичним особам, які зареєстровані на території даної держави або держави, яка використовує дану грошову одиницю.

Банк-емітент здійснює реєстрацію випущених сертифікатів шляхом записів у спеціальних корінцях або реєстраційному журналі. В корінці депозитного та ощадного сертифіката вка­зується номер документа, сума вкладу, дата видачі сертифіката, термін його повернення, найменування та підпис бенефіціара.

Корінець відділяється від сертифіката і зберігається в банку. Якщо корінець не передбачений, банк веде реєстраційний жур­нал з тими ж реквізитами, що і в корінці.

На бланку сертифіката повинні проставлятися такі обов'яз­кові реквізити: найменування — "депозитний (або ощадний) сертифікат"; вказівка на причину видачі сертифіката (внесен­ня депозиту або ощадного вкладу); дата внесення депозиту або ощадного вкладу, розмір депозиту або ощадного вкладу, офор­мленого сертифікатом (прописом та цифрами); безумовне зо­бов'язання банку повернути суму, внесену в депозит або на вклад; дата стягнення бенефіціаром суми за сертифікатом; ставка відсотка за користування депозитом або вкладом; сума необхід­них відсотків; найменування та адреса банку-емітента і для імен­ного сертифіката — бенефіціара; підпис двох осіб, які уповно­важені банком на підпис таких зобов'язань, закріплені печат­кою банку.

Для визначення відсоткових виплат банками публікується де­позитна сітка, що являє собою таблицю, в якій показана залеж­ність розміру процентних виплат від терміну та розміру депозиту.

Після ощадного сертифіката депозитний є не менш пошире­ним банківським цінним папером.

Депозитний сертифікат - це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який за­свідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ.

У Положенні "Про депозитний сертифікат НБУ" чітко й вичерпно визначено поняття і сутність депозитного сертифі­ката НБУ.

За положенням депозитний сертифікат НБУ — це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером На­ціонального банку України у бездокументарній формі, який за­свідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення вста­новленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.

До депозитного сертифіката НЬУ застосовується система об­ліку СЕРТИФ, шо визначається як окрема дворівнева система кількісного обліку сертифікатів і проведення розрахунків за ними.

Національний банк України постійно вдосконалює чинні мо­нетарні інструменти й застосовує у практичній діяльності нові методи регулювання грошово-кредитного ринку, притаманні світовій банківській практиці. Метою випуску таких сертифі­катів є:

введення інструмента, що має замінити облігації внутріш­ньої державної позики, довіру до яких підірвано;

використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.

Депозитний сертифікат НБУ віднесено до категорії цінних паперів. Проте він має окремий статус: це борговий цінний папір НБУ в бездокументарній формі, який використовується централь­ним банком держави як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед ко­мерційних банків та фінансово-кредитних установ. Причому пра­во на придбання цього фондового активу мають тільки ті банки, які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та обов'язкових резервів.

Випуск, розміщення і платежі за сертифікатами НБУ здійсню­ються в грошовій одиниці України (гривнях) у безготівковій формі. НБУ проводить аукціони з розміщення таких сертифі­катів залежно від розвитку ситуації на грошово-кредитному рин­ку, потреби у здійсненні регулюючих операцій щодо обсягів гро­шової маси в обігу. Про дату проведення аукціонів комерційним банкам повідомляється засобами електронної пошти не пізніше ніж за один банківський день до цієї дати.

Правління НБУ може приймати рішення про дострокове погашення сертифікатів у разі суттєвої зміни на грошово-кре­дитному ринку, попередньо поінформувавши про це комерційні банки-власники сертифікатів не менше ніж за 2 дні.

Сертифікати НБУ випускаються за рішенням Правління На­ціонального банку України періодично у вигляді окремих ви­пусків, а їхня номінальна вартість встановлюється залежно від потреби регулювання обсягів грошової маси.

Право власності комерційного банку на сертифікат НБУ ви­никає з часу зарахування оплаченої кількості депозитних серти­фікатів на рахунки власників у системі СЕРТИФ. Підтверджен­ням цього права є виписка з рахунка системи обліку СЕРТИФ.

Погашення сертифікатів здійснюється Національним банком у безготівковій формі шляхом перерахування на кореспондент­ський рахунок комерційного банку номінальної вартості серти­фіката і процентного доходу за ним на дату погашення відповід­но до термінів та умов, передбачених випуском сертифікатів.

Для участі в аукціоні з розміщення сертифікатів НБУ ко­мерційні банки подають заявку засобами електронного обігу, де надають таку інформацію: кількість сертифікатів на придбання, сума запропонованого банком депозиту; термін депозиту; відсот­кова ставка, за якою комерційний банк погоджується розмісти­ти кошти. Результати аукціону повідомляються територіальним управлінням НБУ та комерційним банкам-учасникам аукціону засобами програмного комплексу "Депозитний аукціон регіо­нального рівня". При позитивному рішенні перераховуються кош­ти за придбані сертифікати до територіального управління НБУ. Сплата суми процентного доходу власникам здійснюється цими ж управліннями одночасно з погашенням сертифікатів за раху­нок коштів кошторису територіального управління з подальшим узгодженням його з НБУ за підсумками діяльності за рік.

Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котиру­ванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких серти­фікатів у різних банках різна - від 20 до 500 доларів США. Різновидом таких сертифікатів стали ощадні конвертовані серти­фікати з валютним забезпеченням. Перший випуск таких серти­фікатів іменних та на пред'явника був здійснений у лютому 1996 року АКБ "Надра".

Як правило, сертифікати розміщують на аукціонах, термін їх обігу становить від 1 до 180 днів; вони можуть бути предметом купівлі -продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.

Сертифікат не є конкурентним щодо державних цінних па­перів. Вони функціонують

паралельно, виконуючи при цьому кожен свою функцію.