Дошка 6в - раздел Право, Руське Православне Коло
То Сє Заяві За Мєржєцє А Ста Гради Градяшєтє Хоросун А Іна Во...
То сє заяві за мєржєцє а ста гради градяшєтє Хоросун а іна воздєня. Русколанє, раздєрєна смутамі, ста творяшєті на полудєн, а борусє – на полнощє. Бя многая утєрпѣніа. Тобто породіцє нє хтяі, аби боруськє родіа соєдна о Русколанє. Про то жє два вієтва тая імєновашасє Вєлка і Мала Борусєнє. Сурєнжє сєн а зва Сурєнжка Руса.
А борусє праборя, тако бя тамо нє праборє, а долга вржда мєзє родіа раздірашєті борусєнє на частє. Тако борусєнжє нє могша статі грьціом, а скуфі наступєнє. Та то бяшєті жлута, а руси бяшєті руси а мєдроочітіє. Сілна а нєунавнє пря ошєд нєпрстанє, а колі жє на Сурєнжєнє нє бястє кнєжєнцє силна, або грьцє даваяі вразѣм віщтчє яко і нам.
От оцє Орєа а до Діру бяста тисєнцпатсєнто ляти. Сєцє парцє нашє вієста мєдвєна мєчє, так убо Твастєрє іма рєчє удієляті жєлзвєна а братє комонє, яковжє тєчяша од Бозє до ни. Тако бя Русколанє силна а тврда, то бо то от Пєруніа одєржашє ни. Колікратє ізволокша мєчє а одєрза на врзі, одтрчє я сва тєрєбо. Вутцє за Орєа рода славєна а сілна, якови жє Осуру біяі, а Ігѣпєт, а Астарє. На ті жє часє нє імамєхом єднаота а бяхом ста, яко воща бєзо Влєса. Тоі бо рєкл о ни, яко імѣмо ходяті пшімо, нєгда жє кріва, а того нє слоухашєхомся.
То бо то парцє убіряі вєлку частє руси, Набсуру потчєна. Нє стрєжєшєнцєсє бо тая одо вразєх, а тако налзє на ова – Адомору звѣтася. Ідша клоніті главє сва подо вразкє бічє. Та то силна вршті натєцєна обо тріє. А ті то ходяшє со говіядє до заходу Сурє а тамо сє страті. Нашє жє людіє ідяшє до подє Набсурсара, за тєм то ідяшє на Сурє Агіпѣтєстє.
***
То се заявилися із-за моря і стали гради городити Хоросун і інші возвели. Русколань, роздерена смутами, стала творитися на полудні, а боруси – на полуночі. Були многі утерпіння. Тобто породичі не хотіли, аби боруські роди з’єдналися в Русколані. Про те ж дві вітки ті іменовалися Велика і Мала Борусень. Суренж цей і звався Суренжська Русь.
І боруси приборолися, тако було там не приборство1, а довга вражда межі родами роздирала борусенів на часті. Тако борусенці не могли стати [проти] греків, і скуфи2 наступали. Та то були жовті, а руси були русими і мудроочими [*синьоокими]. Сильна і неунавна3 пря ішла непристанно, і коли ж на Суренжені не було княжества сильного, або греки давали ворогам віщтче4 як і нам.
Од отця Орія і до Діра було тисяча п’ятсот літ. Сіце парци [*перси] наші знали5 мідні мечі, так було Твастирі6 їм рекли удіяти залізні і брати комоней, які ж течуть [*сходять] од Богів до нас. Так була Русколань сильна і тверда, то бо то од Перуна одержали ми. Кількократно ізволікали мечі і одержимо на ворогів, відкидали їх [од] своїх требищ. Отці од Орія рода славні і сильні, які же Осуру (Сирію) били, і Єгипет, і Астару. На ті же часи не мали єдності і залишилися, як віск без Велеса. Той бо рік о нас, як маємо ходити прямо, ніколи же криво, і того не слухаємося.
То бо то парци забрали велику частину русів, Набсуру підчинили. Не стережуться бо ті од ворогів, і тако налізе на них – Адомору звітася7. Ішли клонити голови свої під ворожі бичі, та то сильна вертілася оточена між трьох. А ті то ходили з говядами до заходу Суре і там се стратили. Наші же люди ішли до подолу8 Набсурсара, за тим то ішли на Суре Єгипту9.
_____
1 У Яценко і Лозко – війна. Можливо, мається на увазі, що боруси хотіли один одного приборкати (підкорити, усмирити), а насправді ворогували.
2 Тут народи Азії, скотарі.
3 Неунавна, безупинна. Для розуміння слово розділимо на частини "не у навна", Нава – місце спокою і кінця життя.
4 Слово неясне, Яценко подає "відкупне". Можливо, мається на увазі, що греки, хитруючи, платили русам для війни з ворогами, але й тим ворогам платили, щоб билися з русами.
5 В оригіналі "вієста" – вістили.
6 У Яценка і Лозко – майстри (ведичний Тваштар – "майстер", "творець"). Лозко пояснює ще як епітет Сварога-Творця, отця Богумира. Пор. англ. twist – повертати, вигинати, звивати. Сварог як Творець породжує Сонце (життя) і повертає по колу назад через вісту-зорю, тобто Сварог – обертаючий.
7 В оригіналі "Адомору звѣтася", у Яценко і Лозко – "Адомор звався той" (існує ім'я Адомар, але цього історичного періоду нами не знайдено), Гнатюки вважають, що то образ (демон) смерті – "вели до погибелі". Тобто розуміємо слово як "віддали життя" ("віта" пов'язане із життям, світом, цвітом). Ще, як варіант: мова йде про Тадмор (Пальміру), тобто маємо: "Адомору підкорилися (звітувалися)".
8 У Яценка і Лозко "на долини". Тут мається на увазі, що люди пішли під Набсурсара, тобто у його підпорядкування, наприклад: Київський Поділ є не тільки місце робітників у долині (низу), а й підлягає Києву.
9 У Яценка, Лозко – "на Сирію і Єгипет", у Гнатюків – "на сонце Єгипетське". Старогрецькою – Айгюптос. Маємо два можливих варіанти. Див. Словник ВК.
Все темы данного раздела:
Голова РПК
Світовит Пашник: 063-336-03-78, 066-153-71-79;
pashnyk@ukr.net
Інтернет-сторінки РПК:
Рідна Віра - http://svit.in.ua
Вісник Рідновіра - http://r
Історія виявлення і дослідження Велесової Книги
Наше життя рухається вперед, та іноді треба озиратися назад, щоб згадати минулі часи і зробити правильні висновки, такому вчить нас Велесова Книга – збірка духовних текстів руського Роду. Ми вчитує
Фотографія Святослава Корнійчука
закінчений його зятем – генералом Воїном Дмитровичем Задонським, героєм війни 1812 року.
Полковник Ізенбек блукаючи спустошеними кімнатами будинку, зайшов до бібліотеки, де на підлозі валя
Дошка 1
Во тєчє оупамятохом добля наша стари часи, да ідємо камо – нє вєстє. А тако сьми зрємо воспять а рчємо: "Жє бо єсьми стидіхомся Навє, Правє, Явє знаті а обаполо тьрла вєдєтє а
Дошка 2а
Муж прав, ходяй домовѣ, нѣсть, іжє рѣком, єстє хочящєт прав биті, но єсь, іжє слъвєси го а вьршєна до цѣ съвпадашєт. Тому рчєно єсь о стара або сьєми творялі
Дошка 3а
Мъліхом Влєса, Оіцє нашє, да потягнє в Нєбі комнощь Суражоува, да внідє на ни сурі вѣшаті, злоті коловє въртєщє. То бо Суньцє нашє, іжє святяі на домовє наша. І прєд онь лік б
Дошка 3б
Ін бо кървєнь є сьватая а крявь нашє. Про то мълоуві, яко ізобряшті конязі Староці наша. А тако сє праві пєнтонадєсєчь вѣці кръз Вѣча. А соуборітіся на они соудіті вшяку
Дошка 4а
Почасє жівот трудѣнь… А то бяш в ступѣх болярін Скотєнь, тиі бо нє подлєгшє до хъзяр. Бя іроністі, од Іроні помоці просяі, а тиє комоньства досілаяі, а бяша хъзарашті от
Дошка 4б
Многая ємшці ідша со ніа такожді потрждаяісє. А от тиа бяшєті вольна а зуровєнє о пращурі. Влєсо бо научі тиа зємѣ раті а зърно сѣяті. Тако оубиша тиі пращурі огніщанама
Дошка 4в
Русь бо устріся на Зємє тую до сь. О тоі час ідша до Кііву върязі со гостє а біяху хъзярі. А каганъ хъзярьсштіі рѣчє до Скотєнѣ, помоцє помоляі. Одвъргнє тая Скотєнь а р
Дошка 4г
Соурожіу бо святоу биті над ни. А ідємо камо віждємо: зємѣ горіа а луцѣ морія.
А і то всєнко дєн ко Бозѣм зрящємо, якові єсь Свѣт, єго жє рѣчє
Дошка 5а
С пондрєбєнцє сє зачаті намо тиа околи. Рчємо такиждє: ляти до Діроу за тєнсєнцє пєнтє ста ідоша Пради наши до Гурє Карпанєскє а тамо сє осѣднєша, а жівя кладно. То бо роді сє
Дошка 5б
Сіцє сє ієзєнцє одовратішасє до полудєнє а само нєхая іни. А тако ідша, навєднє скотіа – говада своє і бєща. Ту птіци сріяща мноства, тєчіящєті до нє. А ті то галча і врані од яді л
Дошка 6а
Од Оріє то сєо бящі наши отцє со боруси одо Ра-рієцє до Нєпрєни а Карпанєскє држава. По родіє ти сє праві ті одо родічє а Вѣча. А всак род на імєна свє родічє, кіє соутє праві
Дошка 6б
Сєбто по сти двадєнсєнтє ляти бранє годє, напіраєма задѣ єгуншті а брєндє, шєдша до полуноцє мєзє Ра-рієка а Дівуна а тамо то прєпаднє. Ієрманрєх а Гуларєх вєд ю на новѣ
Дошка 6г
Длугва бяшєтє ляти одєрєнє трватєсє. А тако пршєдє дєня, руси утєцєша одо Набсурсару. Парцє бо нє тєкоша за нє, а тако ідяі до краіє нашєх а тамо бо слєнша пѣснєша наша до Інт
Дошка 6д
То бо жрєчіє о Вѣдѣ сєн гобзяншєті рѣкоста, а тую украдє одо нь а нє імахом нині, колбо нє імахом бранди наша а бояні. Так бѣхом стє нєвѣгласіє до конц
Дошка 6е
Ті часє соутє вєлма прчєста, бо тє дєн жє смє такоу ясна а сушна бя, на ни зуріва. Тако жітва сє нє урондє, а прєто ж ідяхом на зємє іну, а тамо смє удєржєхом.
Потлцєна бя
Дошка 6є
Ти вутцє прєдѣляшєт кажду на потрбє, а ту бяшєт інь сутє а інда тврга. А тоі Асклд пожєрє богом чіужєм, нє ботє нашієм. Такоє бєндє оцовє нашє, а нєсьми битє інє. А грьцє хтяє
Дошка 7а
Слва Бзєм нашєм! Імємо істу віру, якова нє потрєбує чловєнєнска жєртва. А тая сє дѣє о ворязі, кіі убо вѣжди жрялі ю, імєновашє Пєруна Паркуна, а тому жряша. Ми жє смє х
Дошка 7б
А роміє, вєндє, яко дрзі смє о жівотє нашєм а понєхъша ни на то. Тако грьціє хотяй одєрєнєтє ни о Хорсунє, а прящєхомсє зурє проті борства нашієго. А бя борія а пря вєлка трдєсєнтє
Дошка 7в
Тогдяшє нє бя інакостє, а днєсє прєбєндє достяйни. А мєжахом смє сє одразітє сєн од вразєх, а дєньмо тако сє – одразєньмє! І яхом свє сєва а ова, пєрвѣ зовєнхом на стєнгє вутц
Дошка 7г
А тако бєндємо рди ота, бо брєшє псіцья грьєцкя, а ліс хітрощєма одврнє насо од трви нашєя. А то імяхом ясєтє, яко щє Сунє врдятє, то бє нашє мєта – оуцєшєшєтє сія а нє збртє сєма.
Дошка 7д
А да справєхом трізну славну по врзєх. А налєтьмо соколи на Хорсунє, да бєрєхом ядь, а добра, а скотія, ніжє полоняхом грьці. Ті бо то нас вѣдяй, яко злих, а сєма добрі на Рус
Дошка 7е
І умрє, а до Луцє Свргова ідє. А тамо Пєруніца рѣчє: "Тиє бо нікіє ін, ніжє рус-гордін, ані грьць, ані вряг, анмо славєн роду славна". А тон ідє по спѣвєх Мати
Дошка 7є
Тамо Пєрунь ідє а, главу златоу трсєщє, молинє посєвахшєть до Сврзє сіняє, і та тврдєсє одо тиє. А Матирє-Слава спѣвашєть о трудѣах свакєх ратнєх, а мамєхом ста послєнха
Дошка 7ж
А ту хом вєдѣтє імахом, да сєн збіряє род руськ до дєсѣнцє, а дєсѣнцє – до сти. А да тая напдяшєть о врзєх а пімєть є главє єва одтрчєца а тамо злая полєншєть – да
Дошка 7з
Тако рцѣмо смє, жє імахом красная вѣнцє Вірє нашє а нє імахом цизіа добіратєсє. Ту кнєз нашє рєчєшє, жє імахом ітє до Ясунє- боляривє, абєхом смє то ухраняли одо вразє п
Дошка 8
А тако ста мєрзє руси распрє а оусобіціа, а Жалє ста мєжє они. А почашє плакатє а виріѣкатє іма. Да нє гряднємо за они, яко тамо ста бєндє погєнбєль нашє, а дєпчємохомся до та
Дошка 9а
О тоі час бя Богумір, муж Слви, а імя тріє дщєрѣ а двіє сині. Тиє бо вєідяша скуфє до стєнпи а тамо жівяі о травѣх по отцє вѣщася, і бояні бозєслушьни, а разуми вх
Дошка 9б
Прідошя із Крає Зєлєня о морѣ Годьско, а тамо пототщєшя годъ, яква намо путє прєткавяшя. А тако сє біяшєхом о зємє тєа, о жітнѣ нашя. До тє сва бяша оцє нашя о брѣ
Дошка 10
Богуміру бо Бозє даяшуть благи зємная, а тємо смє нє імяхомсє, яко намо бя інь. А старцє о роді обєрєшєхом яко комонѣзє, іжь од часи старі сутє нашє вуцє наімяхом раз всє. То
Дошка 11а
Сє бояшєтє пєрвіє Тріглву поклоняшєтєсє імахом а тому влікоу слву пояшєхом. Хваліхом Ісварга Діда Бжіа, якождє тєно єсє родоу Божьску нчєльніко а всєнску рдоу студіц вєчєн, яков бо
Дошка 11б
Радогщ, Колєндо а Кришєнь. І сє отва удрзєц Сивий Яръ а Дажбо. Сє бо іни сутє: Бієлоярє, Ладє, Коупало, сѣніц, жітнєц, вѣніц, зрніц, овсѣніц, просіц, студєць, лєді
Дошка 12
Ащє сурі сяшєті, поємо хвлу Бгом а огніщу Пєруніу, іжє єсь рѣком "потіатіщ на врзі". А рцємо вліка Слву оцѣм ншім дѣдом, якові соутє вє Сврзє. Прчємо так
Дошка 14
Понєждє сє ідє врг на нє, обєрєхом смє мєчє, а одєрзєхом вєщєна од Матєр-Сва словєси, якождє будоущая нашіа іє слвна, і тєцєхом до смртє, яко до празднованіа.
Рчєна намо о
Дошка 15а
Сє Старьградє понєхшє, ідьшіа до Ілмєр-єзєра, і тамо утворяі грд інь – Новь, і тамо прєбєндієхом. І ту Сврги пєрвіє Пращурє моліхом, сє Рді-Рожєнієць кринь є прєпросіхом, і то дуб о
Дошка 15б
(закінчення дошки 15а) … о годіє, киа сє бущіє до зходжіна Суніє. І отудє ідь до Суніє, до Нієпра-ріка, і ясьмо тамо.
Киє оутврждє нь грд, якє обитєвацє слвнє рді ін
Дошка 16а
Влєс-кнігу сіу птчємо Бгу ншєму, у кіє бо єстє прібєзіца сіла. В они врмѣни бя мєнж, яки бя блг а дблѣ, іжє рчєн бящ уцт в Рсі. А то імц жєну і два дщєрє. Імаста она скт
Дошка 17а
І сє бяшєтє кньзєвє Славну со братарє му Сківьу. А сє прє вєстє вьлкікє на въстєнцє. І сєі ти рєчєтє: "Ідємо до зємє Ільємєрстє а Дунає". І тако ієщєтє, і Бъстарє, сна свє
Дошка 17б
І сє бя іматє отєврцє, сєбто стоупни хорпє хранєтє іміяхомь, яко Оцє нашіє а Праоцє, іжє кърпяшєтє імашє о свє стоупє, і сє травє свє, і квєтєнь хранєтє умієща, якождє крьв совє лія
Дошка 17в
Якождє тако рієх оно Кісєк на людє свє за часє напднєстє на овіє. І тоіє омързєшєсє о вразєх і токьщє на они, і потлцчє іє. Сє іміяхомь знак тоієі мощьєностє і нє мъгощєхом до Явє датє ови, сєбто б
Дошка 18а
Сєбто зряшєтє обєсва, да імєтє Птицю тую на чєлє вашєм. А та вєндє ви до витєжєнстє надо врзє. Сє бо ях іни Сва а тамождє сєн одєржєшєт. І ту красоущєсє прєд ни а влєцє свієтамє до
Дошка 18б
Рцієхом єсьмє о тієх, якові гобзяхуть о ни. І сє нє імяхом молбітцє і ряхом отва опрє студніє а родніці, ідєжє Вода Жівя тєцє, і тамо волба іє, і влці хіцнє нє ходяшєть о тєа.
Дошка 19
Сє бо відѣх сєн в Наві. І ту огнєви облацє, ізидєть од онє Зміє чюдєнь і отоцє зємє. І тєчяшєть крв із нє, і той лізя ю. І сє придєть Моуж силєн і розтрщє Зміє на дви – і ста
Дошка 20
У першодруці "Жар-птици" зроблена примітка (цитується за "ТОДРЛ"; переклад з російської): "Дощечка №20. Ця дощечка фактично являє собою уривки тексту, сп
Дошка 22
А щє ботє сєн орцєно єсє, якождє Квасуро одєрзє о Бзєх таіноу утвржяшєтє Суриноу. А то бо єсє вжижєнє оутълієніє, яквє імяхом смє до Радогьщє о Бзієх сє радоваті а пліясяцє, вѣ
Дошка 21
Сє бо Хьрбєр оборєншєть тую силоу злую, обєсєнть опояшєньсть ває. І мієхом сєбто урьви храняшєтє, і сєнь хранє Бозєм ставієхомь, і грядіхомь стієнє о дубіє, і за осви часто по-друго
Дошка 23
Сєбто Новьярє ідє одо Старєа, іждє бяша отаква русєчє. А сє ідє до пълднє і тамо грящєтє о стоупєх дєсєнтє вієци. Табто єсє таждє русє – ізбряшєть кнєзи своі. І тиа од роди своі, і
Дошка 24а
І сє грядєть сь сили многая Дєжбо о помощє людєм свєієм. І тако страхи нє імь, понєжди дрєвли, яко нови. О ни сє пєцийстє Тиє, і ряхом о Нієм, якождє хочєть. І сє ждієхом по свіє дн
Дошка 24б
Піймо сурє питвоу о славоу ту пєнтєкрати дєно. І огніци узгнєхомь о доуби; і тако Снопа влєціємо а рціємо хвлу о нє. Ісьмє Дажьбови внуцє і нє смієхомь нєхатіє слави нашєа за вієци.
Дошка 24в
Сє жртьва нашіа іє мєд-сурє о дєвєнтєсили і щалє удіяня і на Сурі ставієна тріє дні, а по тієх скрєнз вълну ціждєна. І та бєндєшєть нашє жртва Бзєм Правієм, яквє соутє нашє праоцє,
Дошка 24г
Ідяхь одє тівєрсє і до Синіє морє, а Сурєнжє до ви і рєкохь вамо, яко жє вієдієхомь само, о то ізє старіа зємє нашіа сполєнства антієва, і тако жє ієстє за многиа крвє літєа по ніє.
Дошка 25
Сє бяшєтє ови о Караніу. І сє град мал о брзєх морстієх русштієх. І тамо бя конєзє, яков ісє рчє єланє бієтє, о отрцєтє одо Русє. І тоє оудієяшєть ратє і комонєства, а ідє на нє і в
Дошка 26
І сє бяшєть ова часє Осєдєнь, огнщано, і сєіє блг бя. І Бзє іємоу даяцє овні многа і скотіа о паснствє о ступієх. І сє бяшєть овєіє прє трвєх мнгѣієх, і Бозіє даяцє моу сктіу
Дошка 27
В архіві Ю.П. Миролюбова цей текст не зберігся. У виданні "Жар-птици" така примітка (взято з "ТОДРЛ"): "Збірна дощечка № 27 (Готська). Дощечка ця зібрана
Дошка 28
Сє врганє нашіє отє, і нє можяхомь овратєцє о задє і сє врьгащєть і сє градє нашіє о тяготє свє осєщєсє. І сє рієкощь імо конєнзь Бравєлєнь: "Одєржатєсє о помощчє грд грдвіє і
Дошка 29
Сєбто трщєхомь об оніє о(н)ієгди. І да ідє слво нашіє о Правдіє, і такво обрієцієхомь Првду. І сє рцієхомь од старіє словєси, якови істєчіа од оцє нашіє, іжь бо бяшє силнє. І то імя
Дошка 30
Сє бо хрняшєхомь Питарє Дяіє, якожди тоіє особєнь іє сташєть о Матрі протієвє. Сє бо тє бєньшє о совстєнплєніа до Кринь. І та ідяшєть, рєнцєми вздіа до хлєнбь. І сє дашєть даж(д)є,
Дошка 31
Пожєчємо Ті, Бъжє, яко сє намо дєяцєші суру піті смьртну а на вразі грєндєшєші, а тоя біяшєші мєчєм Твоєм мовлєном, згоу а свѣнтєм мрщіші очєсиа. А нъщ на нє натєнчашє, аби ся
У Лозко ці частини переставлені.
Іда домі сва а і дамі сушті. Да святітася імєно го Індра, ак бо тоі ієс нас Бг а мєжє Бгі а Вєді знашті, так оспієм бяхом моштє Го. А імами стаді скотіа, іж брєжєхом от зла. Гобзявіся та стади, убр
Дошка 32
І сє бястє поврждєна Рузколанє одо годє Ієрмєнрєху. А тоі хтв жєну од родє нашє і ту поврєнждє. Сє Вуцєвє нашє тєчашутє на нє, Ієрмєнрєх розбієтє іє. І поврждєтє русє Божє-Бусє і сє
Дошка 33
Сєбто на дрєвлєй час мнозє род събрящу Вутцє, овє жє імяху старцє і вѣчє, іні бо імяшє кьнязє, іжє събряшє по сємдьмє колє од Колядє до Коляди. І сє вєсєк род правісє коудєсні
Взято з фотокопії рукописного тексту Ю.П. Миролюбова (ТОДРЛ. – Т. 43. – С 183). У різних видання уривки подані в різному порядку.
... нє почамє... іжє сє спомєнєхом Маху, якє славєнє до кущє давєі і єдєнства зємє удбя.
Сє гонєц прітєч і тий рєчє: "Сє вьржєтє Дунаєві і тамо волохи бити…" І сє рострщєні нинє
Дошка 34
Сє бо кнєзєвє Киу до умь спадє ходяшєтє на блгарє а ту ратє пождєнє до полунощє, а аждє на Воронєнцє, і дєсь тамо ожєсіа. І тако біа сва воіа полєніа, обращєтє іма, а сє бо глудє іс
Дошка 35а
Сє оубособьство нашіє прєчіноу бя, яковє сва імяхом словєси обліцєна дѣяє. А і тамо рьцѣхом воістіну блгая о рдєм нашєм. Да нє лждєхом о ти, а істову рцѣхом о ніа.
Дошка 35б
Сє бь тє прєідє ізвє до края ієго і поча скотіа обєрєшєтє. І сє Кисько налієзє на нє, опрвє ождєнє, і одва бяшь ождєнєнь само. І людьва бяшєть гряхомь покрьмє статє, і ядьша мнозіа
Дошка 36а
Прєдрєчєно єсь од старь часє, якождє імяхомь со сполєтє со ініа творяшє дєржєвь вєлкоу, одродєтє імяхомь Рускєнь нашіу о Голуніє а трі сєнтє градіє і сєліа. Огніц дубнєх димь єсь та
Дошка 36б
Одєідє Хорєвь і Щєх од инє а сєхомь до Карпаньстє горіа, і тамо бяхомь іні градє творяє а міну імяхомь со плємєни ініа, і богєнствє імяхомь вєлко. Сє бо врзі налєзєшє на ни, і то тє
Дошка 37а
Сє бієть кридлєма Матр-Сва Птиця, якождє врмановіє ідяшуть на нє. І тє розє до чєль даяшуть і, таквє тєцоутшє, налієзоуть на нє. А сє тєчє туга влка о краіє нашіє, яко димовє ступні
Дошка 37б
Тєцєтє, братіє нашіє, плємєно о плємєно, роді о роді і биієтєсє о сєбіє на зєміє нашіє, яква налєждє ни і ніколіждє інамо. Сє бо сьмє, русічє, славєцє Бзє нашіа спієви нашіє і плєнс
Дошка 38а
(Пісано сє рукоу)
І пакі бѣ вьліко студовєніє. Родічі бо сє праша о владіщі, а мнозі рѣкша: "Нє йдємо до Роду, іяко нѣсть оуспокоєнія огніщаномъ, а б
Дошка 38б
Даждьбогъ на струзѣ своємъ бяшєть въ Сварзѣ прємоудрѣй, якова єстє синя. А струг отий сіяшєть а срящєто, яко злато Огнєбогом роспалєн єсть. Того доуханіє – жівоть
Єрменрех – див. Германаріх.
Ерек– припускають що це Рюрик, бо розповідях згадується разом з Аскольдом: "Тото бо варяги Ерек і Аськ усілися се на шию нашу і мразять [*паскудять] нам до
ВикористанА ЛІТЕРАТУРА
1. Археология Украинской ССР в 3-х томах. – К.: Наук. думка, 1986.
2. Біблія або книги святого письма старого і нового заповіту, 1988.
3. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скри
Новости и инфо для студентов