Реферат Курсовая Конспект
Руське Православне Коло - раздел Право, Руське Православне Коло...
|
Руське Православне Коло
ВЕЛЕСОВА КНИГА
Упорядкування, переклад, коментарі
Світовит Пашник
Запоріжжя
Року Божого 7521
Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7521 (2013). – 188 с.
Видається: 2009–2013.
У книзі використані малюнки Ярослава Свидраня.
Зв'язок:
Змiст
Історія виявлення і дослідження Велесової Книги …... Дослівний переклад Велесової Книги ……………….... Застарілі слова, що залишені без перекладу ………….. Словник Велесової Книги ……………………………... Ілюстрації до Велесової Книги ………………………... Використана література ………………………...……… |
Фото дощечки № 16, зроблене Ю. Миролюбовим
Маєток Донець-Захаржевських – Задонських у Великому Бурлуку Харківської обл.
Стара фотографія
Сучасний вигляд.
Дослівний переклад Велесової Книги
Використані переклади Бориса Яценка, Галини Лозко, Валентина і Юлії Гнатюків.
Подається разом з виправленим оригінальним текстом за рекомендаціями В. Шаяна, Б. Яценка, Р. Баганецького.
Оригінальний текст за Миролюбовим можна подивитися у виданні Г. Лозко, відтворенний текст стародавніми літерами – у виданні Гантюків.
Для зручності читання в оригінальному тексті подвійні літери в більшості випадків переведені до сучасного правопису: іі-й, іа-я, іу-ю, ьі(оі)-и (у інших джерелах пишуть ы, але літери "и" у ВК немає, то замінюємо згідно сучасного правопису). Літера ВК Y записана як о або у. Літерою є передаються дві сучасних літери – є або е, в деяких випадках кінцева є може не читатися. Літера ѣ залишена, в руській мові вона переважно перейшла в і, а в російській в е. Редуковані голосні також залишені в тексті, в сучасному правописі вони переважно переходять: ь на е, ъ на о. Можуть бути інші варіанти прочитання.
Дошка 2б
Тамо жівємо, ловцє а рібаніа бихом. Умогліся од страсі уклоншєся. Тако бяхом єдіну тєму а почашхом градіє ставіті, огнща повсудє роскладаяті. По друзє тємє бя хлуд вєлік, а потягшєся єсьмє до полудєнє – тамо бо сутє мяста злачна. А тамо то іронєісті скоті наша ящі дєсєціноу. Ото сє оугодіхом, ащі би ті камо словєси дєржєті. А потягохом сє єсєми до полуднєна зєлєнотравіє а імхомо скоті мнозі...
***
Там живемо, ловцями і рибалками будучи. Умоглися од страху уклонитися. Так пробули одну тему і почали гради ставити, огнища повсюди розкладати. По другій темі був холод великий, і потяглися ми до полудня – там бо суть місця злачні. А там то іронці скотини нашої взяли десятину. Ото се погодилися, якщо би ті коли слова держали. І потяглися ми до полуденного зеленотрав’я і мали скоту много...
_____
1 Комнощь – сонячний човен (або візок), з кониками на краях, який тягне Велес. Такими ношами, де перебуває Сонце, також є роги Велеса. Волхви, що заміняють Велеса, супроводжують новонароджених (колиска), наречених (коляска) і померлих (труна-човен).
2 Мудрого – синього (блакитного), тобто мається на увазі, що світ має перевернутись на місце (нічне небо – це перевернутий світ) і з'явитися синє Свароже склепіння, на якому попливе комонь Суражіїв (Сонячний), тому вдень верхній світ (верхня голова Бога) символізує мудрість.
3 До Бога звертаються у молитвах п'ять разів: коли прокинулися, перед сніданком, обідом і вечерею, і коли спати лягають.
4 Пожертва для держави (Отцям) складає десяту частину від прибутку, а на "Власове" виділяють соту частину, що є пожертва на утримання храмів і волхвів, які є помічниками Велеса (Власа).
Дошка 13
Сє бо умная ізвєрзєц, хоробря оукрєпє, і тиє ідшє до Сунє восходящє, обапола рієку зряцє і тамо сѣдша, яко а Мтрє-Сва Слва ржєцє. А та обасва крідлєма освяждє она. І такождє бряшєшє зємє тую, а бранєтє о ню од асунє а гунштє, якождє готієм обрацєтє стрєла сва а мєчє отоцєна.
***
Се бо умних ізвергла [*проявила], хоробрих укріпила, і ті йшли до Суне всходячого, обапола ріку зріли і там сіли [*оселилися], яко і Матир-Сва Слава рече. І та обома крилами освятить її. І також брали землю тую, а боронить її од асуні1 і гунів, також готам обертайте стріли свої і мечі одточені.
_____
1 У Яценка – "ясів", у Гнатюків – "дасуні". Може бути, що асуни – це злі божества, що живуть проти Сонця (Сунь), і вороги поруз із ними, як темна сила.
Наступний текст д. 31, а також: тексти дд. 32, 33, фотокопії яких опубліковані в "ТОДРЛ" (1990. – Т. 43), узято з рукопису Ю.П. Миролюбова. (Пояснення Яценка).
Застарiлi слова (або iх основа), що залишенi без перекладу
А
агнці – ягнята
Б
біже – побігли
боїщах – боях
болонь – поле, низина
боляр(ин) – боярин, бояри
борзо – швидко
бренний – тлінний
брення – бруд
В
валка – битва, війна, боротьба
вержена – пролита (кров)
вержених– здійнятих
вержеся, вержуться, вергти – нападати, кидати
весь – село
вздунувши – здійнявшись
видіти – бачити
витяж, витяженство – перемога
витяже – перемагає
віда – знання
відати – знати
відаючи – знаючи
відторчені – відокремлені
вік – століття
вістить – повідомляє
вітки – гілки
вічен – вічний
власть – влада
влече – манить
внезапно –раптово
вніміть – дослухайтеся, зрозумійте
водчі – провідники
волча– вовча
вольба – воля
вон – геть
вопіють – кричать
вопрошають – питають
воспоємо – заспіваємо
в(о)спять – назад
востенці – сході
воутріє – вранці
времена – часи
всякий – будь-який
Г
глаголить – говорити
глас – голос
гмить – угіддя, земля
говяди – худоба, скот, корови
годь – готи
гординя – герой
гості – купці
град– град, місто
гридень – воїн
грядемо – ідемо, рухаємося, наступаємо
Д
да – хай
даждь – дощ
диба – дбає
днесь – сьогодні, нині
домове – дома
до суть – до цього
доумити – думати, повчати, розуміти, роздумувати
дриста – задниця, срачка
Є
єдва – лише
єжеденно – щоденно
ємшці – плугарі, землепашці
єство – сутність
єсь, єсть – є
Ж
жадати – хотіти
ждати – чекати
живот – життя; майно, добро
животний – тваринний
живя – живучі
животьба, житьба – життя
жратва – жертва
жряли – жертвували
З
завіщано – заповідано
закуть – комора
западання – захід (Сонця)
запасищах – бойовищах (від запаси – військові походи, боротьба)
защита – захист
звергла – проявила
звізди– зірки
звікове – звичай
звітася – звітувала
зга – іскра
здєсь – тут
земен – земний
зільно – вельми, дуже
зрачительно – з дбайливістю (від рачитель – дбайливець)
зрі, зріти – дивись, дивитися, доглядати
І
ібо – бо
іже, єже – який, яка, яке
ізбирати – вибирати
ізгибатися – гинути
ізіжгали – підпалювали
ізмечитися, ізмечення – взятися за мечі, озброїтися
ізуміла – змогла
іна, іні, іно – інша, чужа
інші – чужі
іскати – шукати
іскусно – майстерно
іщеш – шукаєш
К
кладно – ладно, мирно, добре
клечви – клечання
кмить – угіддя, земля
коб – жереб
комоннич– вершник
комоньство – кіннота
комонце – збруя (від комонь)
комонь – кінь
кострибища – вогнища
кратно – багато разів
крать – ще раз
крестити – хрестити
кринь – криниця
кроми, кромь – кордони, кордон
Л
лад – сон, сплячка
ладиться – відпочиває
лжива – брехлива
ліпо – краще, добре, гарно
літо – рік
луки – луга
лядви – рани
М
масть – мазь
маріченських– померлих
младечі – молоді
млеко– молоко
многа – багато
молвленмося – молимося
мондре, мудрий – синій, блакитний (про Сваргу)
мразять – паскудять
мудроочими – синьоокими
Н
навлекли – натягли
налізання – напади
налізли – напали
наспять – назад
небож, небождь – хоч, а, але, бо вже
не вістимо – не знаємо
не вістять – не знають
не запоминьмо – не забудемо
необ'ясність – таємниця
несть – не єсть
но – але
нужда – потреба
нужити – примушувати
О
обаполи – по обидва боки
обезпечений – захищений
обітали – жили
облаки – хмари
обратилися – обернулися
оброїли – оточили
овлече – охопить
овни – вівці
овраждить – забив
овча – вівця
огень – вогонь
одверзеш – відкриєш
одерень – рабство
одержувала – перемагала
одесную – справа
одразивши – відбивши
одторже – відірве
одторчити – відбити
оємщуть – заберуть, візьмуть
озвитяжилися – пішли війною
околієні – оточені
около – навколо, біля
окремлений – огорожений
омовлені – омиті
они – вони
онавилися – знемогли
оречені – оголошені, визначені
оруждень – озброєний
остяжить – збере, стягне до купи
отвержили – відкрили
отрок – раб або дитина, юнак
отрочити, отрощили – перебувати в рабстві, працювати
отрощена – відкинута
охраняє – охороняє
ошибиця – помилка
ошую – зліва
ощадить – збереже
П
павших – полеглих
паки – знову
первено – перше
перві – перші
періщать – б'ють
персти – пальці
плакається – плачеться
плясати – танцювати
побіда – перемога
побідену – переможну
побідити – перемогти
поємо – співаємо
пожений – спалений
повика– звичай
пожере – дасть жертву
позве – покличе
полока – поковта
полудень – південь
полуніч – північ
помоля – храми
понужені – примушені
поперіщить – поб'є
поражати – вражати
пораждені – вражені
послідуще – пізніше
посунь – посолунь
потомок – нащадок
потриканий – поштриканий
потчина – пригощання
потчуть – шанують
поуказиця – знамення
почестені – ушановані
праздні– нероби
прати– бити
прежді, пріж – раніше
призримо – придивимося, доглянемо
Прія – битва або ім'я Богині-Зорі
просиць – той, що прохає
прочим, прочі – іншим, інші
пря – битва
пряжеся – напружуючись
прятися – битися
прящемося – б'ємося
путень – шлях
Р
работати – працювати
ратили – били, воювали
рать – воїнство, військо
речити – казати, говорити
рече – говорить, каже
речен – названий, наречений
реченому – сказаному
річ – мова
родники– джерела
розгождали – розорювали
роздерена – розідрана
розпріяли – розбили
розторгавиця – ворожнеча
розтрощені – розбиті
роми, ромове, ромеї – римляни
руга – данина
С
Сар– цар
свадьба – весілля
се – це, -ся
себто – цебто, ось
сен – це, хоч
силен – сильний
сице, сіце – так, подібно
слиша, слишемо – чуючи, чуємо
словеси – слова
собенсть – власність
сонм – зібрання
соутворює – створює
спять – зад, тил
срачеця – сорочка
странмеж – мандрівник
струг – човен
студиць – джерело
студовіння – холоднеча
студні – холодні джерела
стяжуть – сягають
стяли – скинули, знищили
Сун(е, і, ь) – Сонце
Суре– Сонце
сурен – сонячний
суровий – суворий
суть – є, сутність
сушена – засуха
Т
тамо – там
текти, тече, течуть – іти, летіти, тікати, вирушати
тема, тьма – не визначена одиниця: тисяча чи 10 тисяч, або в розумінні "дуже багато"
темезі – темрява або глибока яма.
тирло – стійбище, стоянка, табір
тирлуватися – таборитися, перебувати
тілеса – тіла
трясева – землетрус
трудами – битвами
трудиться – стоїть у бою
тук – жир
У
убориця – боротьба
убоялися – злякалися
удержана – утримана
уди – чоловічий статевий орган
указиці – вказівки
укрутна – жорстока
уложена – укладена
умножуя – примножуючи
унавієн – умертвлений
упре – вдарить
усілися – оселилися
устрися – направилася
утро – ранок
учте – порахує
Х
хвалениця – похвала
хиждена – украдена
хищники – хижаки
хищничати – хижачити
ходити борзо – бігати
хомита – хомути
хосенс – користь
хранили – охороняли
Ц
цвітами – барвами
Ч
челн – човен
человіци – люди
человічество – людство
чересла – стегна
чермна – червона
чоловікожерці – людожерці
чоловічеської – людської
чтені – почестені, ушановані
Я
ядво – їжа
ядимо – насичуємо
язик – народ
яко – як
Словник Велесової Книги
А
Адомор – варіанти: вавилонський воєвода, божество смерті, місто Тадмор (Пальміра). – 6в.
алдоріх (Олдоріх, Оторіх) – готський правитель. – 9б, 14, 18б, 27, 29.
Амастрида (Омастридья) – стародавнє місто в області Пафлагонія (Мала Азія), на місці сучасного турецького міста Амасра. Засноване у II тис. до н.е. під назвою Сезам, яку згадує, зокрема, Гомер в «Іліаді». За архаїчної доби Сезам був колонізований греками-іонійцями, а поруч із ним була заснована ще одна колонія – Кромна. Наприкінці IV ст. до н.е. правителька Гераклеї Амастрида об’єднала Сезам, Кромну і Китор в єдиний поліс, що на її честь отримав назву Амастрида (дав.-гр. Ἄμαστρις). У 265-260 рр. до н.е. Амастридою правив тиран Евмен, але врешті місто було приєднано до Понтійського царства. У 70 р. до н.е. Амастриду здобув Лукулл і в 66 р. до н.е. разом з більшою частиною Понту місто стало римським. За візантійських часів місто перетворили на фортецю, зокрема й з огляду на наскоки арабів. На початку IX ст. єпископом Амастриди був призначений Георгій. У 830 (або 860) р. Амастриду тимчасово захопила Русь, але розграбувавши місто, переможці залишили його. Про напад руського князя згадується в "Житії Георгія Амастридського". – 8(3).
Анти (Край Онтов, Онтува, антирі) – велика група слов’янських племен. Держава антів існувала від кінця IV до початку VII століття. Територія антів охоплювала переважно лісостепову зону Східної Європи. Археологічно анти представляють собою пеньківську культуру, а також черняхівську. За Йорданом, анти жили між Дністром і Дніпром. За Прокопієм, їх оселі сягали на сході Азовського моря, а на заході – долини Дунаю (Маврикій). "Історія готів" Йордана донесла до нас розповідь від 4 століття про союз племен антів на чолі з Божем. Антські воїни були численні та мужні. В 4 столітті анти постійно загрожували північному рубежеві Візантії по Дунаю, не раз долали його, вдираючись у межі імперії та часом навіть загрожуючи її столиці – Константинополю. – 4г, 7в, 7є, 24а, 24б, 24г, 8(27), 36а.
Араби (ораби) – основні народи і народності ряду країн Передньої Азії, північної та північно-західної Африки. – 14, 18а, 34.
арій – див. Ор. – 31.
арстія – невідома земля, дослідники припускають, що мається на увазі Арійська земля (Перська), бо далі йде край Інський, який, як версію, ототожнюють з Індійським краєм. На дошці розповідається про Індру: "І дитиною прийшов од землі Арстії до краю Інська". Як варіант припускаємо міфологічний підтекст цього речення: Сонце-Ядро має виходити, як дитина зі сходу (Арстії), а закінчує свій шлях на заході, тобто в краю "іншому" – потойбічному. Якщо подивитися на Триглав (Тризуб) зі східною орієнтацією, то в нижній (західній) частині бачимо Ядро-Індру. – 31.
аскольд (Аск) – варяг, що як непрошений князь, усівся правити русами: "Та тут бо вперше варяги прийшли до Русі. І Аскольд силою погримів князю нашому і потовк того. Аскольд, а пізніше Дір (на д.29 Дір був раніше Аскольда), усівся на нас, яко непрошений князь… був той князь од греків крещений. Аскольд є темний воїн" [д.6е]. Варяги Аскольд і Дір згадуються в ПВЛ, як бояри Рюрика, що захопили Київ, і яких пізніше вбив Олег-віщій (див. ПВЛ рр. 6370, 6390). Треба також розглядати мітологічне походження Аскольда: "Старі речення повідають нам, якож прийшов на Русь інший Аскольд, і яко було три Аскольди-варяги" [д.29]. "Аскольд злий прийде на нас. То стрепенися, народе мій, од Лада [*сну] і, творячи люби, іди до стягів наших." [д.7г]. Аскольд – символ зимового сну, смерті живого. За легендою він прийняв в хрещенні ім’я Микола, що тотожно Велесу. Недаремно в Києві є Аскольдова Могила – некрополь над могилою Аскольда. Слова льд і лад – одного походження і можуть означати лід, лад, спокій, впорядкованість, тобто заточення в яйце-зародок, човен, що характерно сну-смерті. Тому йде заклик пробудитися. Окрім того, ім’я Аскольд може означати Старого Бога (аs – Бог, old – старий), що відповідає бородатому Велесу (Миколі). Світоглядово старий і малий тотожні, тому в імені можна побачити і слово "Коляда" – новонароджене зимове Сонце, англ. "cold" – холод. Припускаємо, що Аскольд міг бути варязьким Богом нижнього світу, що проявляв себе у зимовий період – 6е, 6є, 7г, 8, 8(27), 29.
Б
бастар– син Сківа (Скіфа), батько Венда: "І се ті рекли: "Йдемо до землі Ільмерської і Дунаю". І так зробили, і Бастара, сина свого, оставив сторожити". Ім'я співзвучне з племенем бастарни, яке жило в гирлі Дунаю і на західних Балканах протягом останніх століть до н.е. і перших століть н.е. Також згідно письмових джерел бастарни мешкали на схід від Карпат у басейні верхнього і середнього Дністра, у лісостеповій смузі Північного Причорномор'я можливо аж до Дніпра. Північні межі ареалу їх проживання були невідомі античним авторам. – 17а.
БЕРЕГИНЯ – Богиня-захисниця, яка оберігає всіх і все: домашнє вогнище, рідну землю, людину, жінок-матерів і чоловіків воїнів. В тексті під Берегинею треба розуміти Матир-Сву. – 7ж.
берендеї – кочові племена, вірогідно, тюркського походження. Історики вважають, що вони споріднені з чорними клобуками. Берендеї селилися поруч з русами, особливо на берегах ріки Рось. Руські князі часто запрошували берендеїв до своїх військових походів, бо у тих була добра кіннота. В літописах ці племена згадуються аж до початку ХІІІ ст. Також див. Саха. – 6б, 8.
БІЛА ВЕЖА – укріплене місто, що згідно дошки 33 повинно бути поруч із дунайськими землями на Понтійському березі, можливо, це сучасний Білгород-Дністровський, фортеця якого будувалася з білого вапняку, місто відоме з 4 ст. до н.е. – 33.
БІЛОБОГ – Бог денного світла, добра, щастя. Білобог вічно бореться з Чорнобогом, вони почергово перемагають один одного і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І ті Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому." [д.11а]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом. Але іноді зазначається, що Білобог несе добро, а Чорнобог – зло: "Ні єсь бо іноді, якож який не удерже свого єсть єства, зараз і рече безумне – себоть є від Чорнобога, а інший, коли має радогощ, – є від Білобога" [ВК,22]. Ушановують Білобога 15 липня. – 11а, 14, 22.
Білогор – не визначено про яке місце йдеться, є кілька сучасних місць із подібною назвою; в тексті зазначено, що Германаріх іде з півночі. – 23.
Білояр (Болоярь, род Бєляру)– родоначальник, що "кріпив град Сурож"[ВК,4в], а також "бив ягів" [ВК,8]. Можливо, Білояр уособлює Сонце, адже згадується на д.11б серед переліку сонячних Богів. Інший варіант: Білояр є тотожним до Велеса, як провідника між світами Нави і Яви, а Ра-ріка виступає кордоном: "… муж роду Бєляра іде по ту сторону Рая-ріки…" [ВК,9б]. Слід зазначити , що в "ІІ посланні св. ап. Павла до коринтян"(6;15) згадується демонічний Белійяар, що може бути тотожним Велесу. Через різницю в написанні імені, можливе роз'єднання персонажів, тобто припускаємо, що окрім епітета Бога, міг бути історичний князь. – 4в, 8, 9б, 11б.
Благомир – отець русів. – 22.
бобрець– воєвода, що по смерті отримав чин Перунь. – 18а.
БОГ, БОГИ – слов’яни розуміють Бога як найвищу істоту. З Богом ототожнюється Природа, Всесвіт. Найвищім Бог є єдиний і багатопроявний, кожний із Його проявів має своє ім’я і розглядається як окреме Божество. Кожний Бог слов’ян має чітку прив’язку до природної сутності, тобто відбувається уособлення проявів Природи через мітологічні персонажі. Це дає відмінність від біблійного віровчення, де Боги і святі діють як окремі від Природи істоти, хоча первісно ця прив’язка існувала. Багатопроявність Божественної сутності отримала у слов’ян велику кількість імен Богів і, відповідно, множину слова Боги. Серед імен слов’янських Богів є багато найменувань одного і того ж Божества, які часто можуть виявитися давніми епітетами, а пізніше стали сприйматися як власні імена. – 1, 3а, 4в, 4г, 5а, 6б, 6в, 6г, 6д, 6є, 7а, 7г, 7д, 8(2), 8(3), 8(27), 10, 11а, 11б, 12, 14, 15б, 16а, 17б, 19, 21, 22, 23, 24б, 24в, 25, 26, 28, 30, 31, 33, 35а, 36а, 36б, 37б, 38а, 38б.
БОГДАЖДЬ– одна з форм імені Дажбога. – 38а.
БОГОЛІСА – священні ліса, гаї з храмами, в яких славили Богів і правили обряди. – 21.
БОГУМИР – праотець слов’ян. Послухавши свою дружину Славуну, Богумир поїхав шукати своїм донькам чоловіків. Залишився ночувати біля вогнища під дубом (тотожність з Козаком Мамаєм, який уособлює Сонце, що заходить). Тут йому зустрілися три мужі – вісники на конях: Ранок, Полудень і Вечір, які шукали собі дружин. Ці вісники й стали чоловіками трьох доньок – Древи, Скреви і Полеви. Від цих родів пішли племена деревлян, кривичів і полян. А від синів Богумира Сіви і Руса пішли сіверяни і руси. За своїм ім’ям Богумир може уособлювати осіннє Сонце – Миробога. У ВК,10 сказано, що по Богумиру був Ор з синами своїми. Це наводить на біблійні паралелі, коли Іван Хреститель, являється предтечею Ісуса Христоса. – 9а, 10.
БОЖ БУС– легендарний князь Антії (русів), Германаріх розбив русів, і повержив Божа-Буса і сімдесят інших криженців, це призвело до консолідації та повстання Русі й розгрому готів: "Се Отці наші течуть на них, Германаріх розбив їх. І повержив руса Божа-Буса і сімдесят інших криженців його. І тут смута велика була на русах. І став молодший Вендеслав, і зібрав Русь, і веде її на них. І в той раз розтрощив годь..." [д.32]. У “Слові…” згадується "время Бусово". В книзі "Про походження й діяння готів" Йордан повідомляє, що король остготів Вінітар "послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп'яв короля їхнього Божа з синами його і 70 старійшинами для залякування". 374 року гуни обрали своїм великим каганом Баламира. Гуни спочатку підкорили антів, а потім, зібравши військо, Баламир пішов походом проти готів на чолі з королем остготів Германрихом й переміг їх. Відомо також, що Баламир покарав готського короля Вінітара за вбивство антського царя Божа. Легенда про розп’яття (чи поверження) Божа Бусааналогічна вченню про розп'яття Ісуса Христоса, а також про його 70 апостолів, яке могло виникнути на основі міту про погибель єгипетського Осіріса (Бусіріса). Можна припустити, що в історичні події, що пов'язувалися з антським правителем Божем, були вплетені міфологічні сюжети. У Києві є Бусова гора і Бусово поле. Священний птах лелека, має іншу назву бусол, приносить немовлят. Бус(а) – це також човен, корабель, а він є символом Місяця. – 32.
Бо(у)лгари – Велика Болгарія є тюркомовною давньою державою утвореною на території Приазов'я (7 ст.), була розбита хозарами і розійшлася окремими родами. Одні пішли на правобережжя нижньої течії Дунаю і асимілювалися із південнослов'янськими племенами (нині – Болгарія); інші пішли на північ і поєдналися з угро-фінськими племенами утворивши Волзьку Булгарію (нині – Татарстан, Чувашія та деякі навколишні землі РФ). Також є інші дрібніші нащадки булгар, що розчинилися з іншими народами. На д. 4б болгари згадуються разом із греками: "… греки, жадаючи за [рахунок] руського язика [*народу] зростати, булгарам підчинити…". На д. 34 вказівка на північних булгар: "Се бо князю Кию до ума спаде ходити на болгар і ту рать пожене до полуночі і аж до Вороненця". – 4б, 34.
болорев – воєвода русів, що за настановою Матир-Сви побив спочатку гунів, а потім готів і замертвив сина Германаріха. – 8, 27.
БОровлень (Боревлень, Боровинь) – руський князь, що поборов елінів у берегів морських. – 18б, 28, 36а.
борей – Бог вітру, бурі. Бореєм греки називали холодний північний вітер або вітер з гір, а також Бога північного або північно-східного вітру. В тексті ВК ("Боряє гундяшєтє до полунщє") вітер дує на північ, тому мова може йти просто про бурю. – 5б.
боруслав – руський князь. – 25.
БОРУСЬ (Русь Боруська, борусенці) – назва одного з руських племен. "Бо" іноді можна сприймати, як причинно-наслідковий сполучник або як частку. – 3б, 4а, 4б, 6б, 6в, 6д, 7є, 10.
БОСПОР– протока, що з'єднує Чорне і Мармурове моря. В районі Боспору знаходився центр Візантійської імперії – Константинополь. Або мається на увазі Боспор – одна з античних держав Північного Причорномор'я з центром на берегах Керченської протоки (Боспор Кімерійський). – 19.
Бравелень– руський князь. Можливо, що це є Бравлин – князь Русі, який на кордоні VIII–ІХ століття зі своєю дружиною здійснив похід у Крим. Про цей похід Бравлина, зокрема про напад на Сурож (Сугдею, Судак), є відомості в «Житії Стефана Сурозького» (ХV ст.). – 28.
буріх – правитель готів. – 27.
В
Варяги– руська і грецька назва староскандинавських племен датчан, норвежців, шведів, а також загони професійних вояків, що водили купецькі каравани з Балтії в Греки. Є ще припущення про західнослов'янске походження варягів, див. Староград. – 2а, 4г, 6е, 7а, 7в, 7г, 7е, 7ж, 8, 14, 22, 29.
ВЕЛЕС– Бог таємничих знань, музики, поезії, матеріальних благ, покровитель тварин. Відображався у вигляді вола. Велес є зв’язковим світів Нави і Яви: провідник душ померлих до світу Нав і навпаки звідти приносить отрочат. Велес тягне в небі комнощ (човен) суражіїв [ВК,3а]. Велес навчив слов’ян землю орати і сіяти, а також всілякому ремеслу. Слово "скот" в давнину мало значення "багатство", "гроші". Скот вважався основним багатством племені, родини. Тому “скотій Бог” Велес є Богом багатства. До цього часу існує звичай залишати на зжатому полі жмут колосків “Велесу на бородку”. Трави, квіти, кущі, дерева називали “волоссям землі. Корінь “воло”, “вло” став складовою частиною слова “володіти”, “влада”. Велесу присвячена “Велесова книга” [ВК,16]. Велес тотожний ведичному Валу, біблійному Ваалу. Ушановують Велеса 11 лютого, 9 травня, 6 грудня. – 3а, 4б, 6в, 8(2), 11а, 16а, 20, 26.
великограддя – невідоме місто, згадується, що з нього був Верен, який правив 20 років. – 36б.
вендеслав – князь, що помстився готам за Божа-Буса. – 32.
Венеди (венди) – найдавніша назва слов'ян, під якою вони згадуються в античних джерелах. Територія, яку населяли венеди, охоплювала широкі простори від Балтійського моря до Карпат і від Одри до Дніпра. З венедами пов'язують пшеворську та зарубинецьку культури. – 7а, 7є, 8, 18а, 22, 8(27), 28, 36а.
вергунь (вергунець Ондер) – той, що вергне; мова йде про Бога-запліднювача. Вергунами називають випічку у вигляді перунових стріл, Ондер (Інтра) є нижнім Перуном. Див. Інтра. – 30.
верен – руський князь з Великограддя, що правив 20 років . – 36б.
вермани – вірмени, кавказький народ. – 14.
Весь – фінське плем'я, що населяло р-н Білого озера (нині – західна частина Вологодської обл. РФ). – 4б.
ВИРАЗ БОГА – кожен з проявів Бога має свій образ. Зображення слов’янських Богів були дуже стилізовані, символічні, де кожна деталь мала певне значення, на відміну від греків, статуї Богів яких були реалістичні, людиноподібні. Про це у ВК,22 написано так: “Грецьколані суть не Богів потчуть і не человіци [*людей]. Їхні суть із каменя ізображені подобою мужам. А наші Боги суть вирази.” – 22.
ВИШЕНЬ (Вишній, Вишня)– на д. 11а Вишень названий серед другорядних Богів. На д. 30 так названий Сварог: " Яко не маємо Богів, лише Вишень Ісварг і іні суть множеством, яко Бог є єдин і множествен." На д. 15б він виступає посланцем Сварога: "Се бо Вишень гряде на облаках до нас... І то Сварог мене послав до вас." Напевне, мова йде про Сонце, що йде по облаках, а потім, як посланець Сварога, Отця Небесного, йде до людей. Цей же сюжет відомий нам із Євангелій, де Ісус Христос, як мітологічне Сонце, посланий Богом Отцем на землю. Пор. Вишній з поняттям Всевишній, а також словами “вічність”, “весна”. Вишень співзвучний ведичному Вішну – бику, що проміряв широченний простір трьома кроками. Три кроки – народження, життя і смерть – Права, Ява, Нава. Враховуючі, що Вішну уособлює Сонце, яке їде по Всевишньому Небу, то можна припустити, що мова йде про Ранок, День і Вечір. На д.24в. Матир-Сва названа Птицею Вишнею, або ж на д. 37а вона звертається до Вишнього. – 11а, 15б, 24в, 30, 37а.
вісник у Сварзі – уособлення Сонця у вигляді вершника. При храмі в Арконі на о. Руяні (Рюген) тримали для Святовита білого коня, на якому він мав об'їздити світ і битися з ворогами. – 8(2).
Внуки (внуки Дажбові, внуки Сварога, внуки Божі) – руси названі внуками своїх Богів, бо вони, за вірою, є їхніми нащадками. Боги допомагають своїм внукам у боротьбі за життя, а також опікуються ними після смерті. Так само внуками руси названі в ПВЛ та "Слові". – 1, 3а, 7б, 19, 23, 24б, 32, 36а, 36б.
Вода жива – священна Вода, яку дають нам Боги для життя нашого Роду і воскресіння померлих: "…і миємо тілеса, умиємо дух свій в чистих Водах Живих і підемо трудитися, се о всяк день мольби творячи…", "І падшому на полі прі Перуниця дає Воду Живу попити, і, попивши її, іде до Сварги на коні білому." [д.26]. – 6б, 7д, 8(2), 11а, 18б, 23, 26
водничі – водяні духи (божки). – 38а.
волга – найбільша річка Європи, впадає в Каспійське (Фасісте) море, розташована на сході від Русі. Див. Ра-ріка. – 4а.
Волинь (волиняни) – слов'янський союз племен (пізніше князівство), що жили в басейні південних притоків Прип'яті та у верхів'ях Західного Бугу (нині – Волинська обл., північна частина Львівської обл. і східна частина Хелмського та Замойського воєводства Польщі). – 21, 24б, 32.
Волохи – давня назва предків румунів і молдаван, що жили в Придунайських князівствах і в Трансільванії (нині – північна і східна частина Румунії). – 33 ур.
Волхви (волсви)– духовні провідники Русі. "І волхви жратву діяли Богам, хваленицю і славу." [д.7а]. Назва може походити від Велеса – Бога провідника в потойбічний світ і навпаки – в світ живих. Волхви допомагають Велесу, здійснюючи обряди священнодійства. Окрім того "волхв" близький до назви звіра вовка (волк, wolf), який має виступати охоронцем Вогнища – зародку Сонця, а духовні провідники у всеношних службах охороняли храмовий вогонь, щоб він встав зранку на Небі як Сонце. – 7а, 25.
ВОЛХОВ (Волхов-ріка) – єдина ріка, що витікає з озера Ільмер(Ільмень в РФ) і впадає в Ладозьке озеро. На річці розташований Новгород. – 21, 31.
ВОРОН – священний птах, уособлення темних сил. Назва птаха тотожна ведичному Варуні, Богу потойбічного світу. Див. Чорнобог. – 5б.
ВОРОНЖЕНЕЦЬ (Вороненець, Воронзенець) – древній руський укріплений город, можливо, сучасний Вороніж в Шосткінському р-ні Сумської обл. Територія Воронежа була заселена з давніх часів: виявлено поселення часів бронзи, скіфських часів, слов'янські VІІ-VIII ст. і староруський курганний могильник. Існує думка, що саме тут знаходилося згадане в літописі від 1177 р. місто Вороніж. Можна також припустити, що це сучасний обласний центр в РФ на однойменній річці Вороніж (впадає в Дон), але за історичними даними заснування міста-фортеці відбулося в 1586 р. – 4б, 4в, 6д, 24а, 29, 34.
ВОРОНЗЕНЕЦЬ-РІКА – можливо, ріка Осота, що протікає в межах Шосткінського району Сумської області. Ліва притока Десни (басейн Дніпра), на якій по обидва береги розташоване сучасне містечко Вороніж (див. Воронженець). – 29.
Впаруна– під цим Богом треба розуміти Перуна. Ім'я нагадує ведичного Варуну. Це можливо, бо в індуській мітології, відмінно від слов'янської, Індра замість Перуна займає верхню позицію і виступає громовержцем, а Варуна стає богом світових вод і доглядачем демонів. Руський світогляд у цьому питанні ближче до іранської віри і євангельської, де Андра-Андрій займають нижню, демонічну позицію і пов'язуються з водною стихією нутра (Нітро) – 20, 31.
Г
Германаріх (Германьрех, Герьманрех, Гематьрех, Єрменрех Ієрманріх) –готський князь, правив з 351 до 375 рр. – 5б, 6а, 6б, 6д, 8, 9а, 14, 23, 32, 37а.
Годське море– Азовське море. – 8(2), 9а, 9б.
годь – готи, народ, що вважається східними германцями, які первісно (на поч. н.е.) жили на о. Готланді у Балтійському морі, на південному узбережжі моря та пониззі Вісли. У ВК годь виступає ворогами русів. вони заселяли Приазов’я (Годське море), Дон. Вважається, що готи також заселяли Причорномор'я. – 4а, 4б, 5а, 6а, 6б, 6д, 8, 8(2), 9а, 9б, 13, 15б, 18б, 22, 24б, 28, 34, 36б, 37а.
ГОЛУНЬ (Голинь, Колунь) – священне місто русів, а також плем’я і земля. “І за древність мали Колунь нашу, і гради, і села, і огниці на землі утворювали. … да маємо частину русів Колунь [*можливо, це є Русколунь чи Русколань], яка сильна була і на ворогів страх ізуміла наводити.” [д.19]; “А Голинь-град був великий і багатий” [д.34]; якож маємо в спілці з іними творити державу велику, одродити маємо Рускень нашу в Голуні і трьома стами городів і сіл.” [д.36а]. ВК не вказує, де була розташована Голунь. Співзвучне з Голунью місто Гелон згадує Геродот, як дерев’яне місто будинів. Археологи припускають, що це Більське городище (м. Більськ, Полтавська обл.), яке відносять до скіфського періоду. Весь комплекс городища займає площу 5013 га. – 17б, 18а, 19, 22, 34, 35а, 36а, 36б.
Гора (Гори) – під назвою Гора(и) можуть розумітися Карпати, Київські гори, іноді припускають, що мова йде про Кавказ чи що інше. – 4г, 6а, 15а, 26, 28, 38а.
гординя – руський боярин. – 6д. На інших дошках слово суперечливе і можна перекласти "гординя" як "герой". – 4б, 7д, 7е.
ГОРИНЬ (Горуня) – Богиня-плакальниця; від горе, горювати. – 25, 30.
горислав – руський князь. – 25.
ГОРОВАТО – див. Хорив. – 4г.
готоріх – готський князь. – 27.
Греки (грецьколани, грецьлани, греці, елани) – народ що, жив на території Стародавньої Греції (Еллади). Також цим ім’ям на Русі називалися народи Візантійської імперії. На дошці 18б зазначено: "Греки бо міжду еланами плем'я осібно". Г. Лозко пояснює: греки – назва елінського племені, що жило біля гори Грайя в Беотії (на о. Евбея). Саме цю назву римляни поширили на всіх еллінів – 1, 2а, 4в, 6б, 6в, 6е, 6є, 7б, 7в, 7г, 7д, 7е, 7ж, 8, 8(2), 8(3), 10, 18б, 19, 22, 23, 25, 26, 8(27), 28, 29, 32, 34, 37а.
Гуларіх (Гуларек(х), Галарек(х)) – князь готів. – 6б, 6д, 7в, 8, 27.
ГУНИ (гуншти, єгуншти, єгуни, єнгуштяни, хуни?) – східноєвропейський народ ІІ-VI ст. невизначеного етнічного походження, що був ворожий русам. На д.7в написано "єнгуштяни", що нагадує нам сучасний народ інгуші (спорднені з чеченцями), який називають "північнокавказькими гунами". – 6б, 7в, 8, 8(2), 9б, 10,13, 17а, 20, 24б, 26, 27, 8(27), 32, 38б.
Д
Дажбог (Дажбо, Дажб, Даждьбог, Богдаждь)– Бог Сонця, правитель Прави і Яви, уособлення чоловічого начала. За давньою легендою Сонце уявлялось у вигляді бика. Хмари – це небесні корови. Бик запліднює корів, і ті проливають на землю небесне молоко – дощ, який дає життя природі. Тому Дажбога можна вважати й Богом дощу. Це підтверджується варіантом імені як Даждьбог (даждь – дощ). Ім’я “Дажбог” дослівно можна роз’яснити як “Бог, що дає життя”. Дажбог виступає сином Матері-ЗемлітаСварога: він вмирає і відходить до її лона, зранку знову народжується. Сварог наказав Ору слухатись Дажбога як Отця (д.25). Руси названі “Внуками Дажбожими” (див. також ПВЛ, "Слово"). Появі на небі Дажбога передує Ранкова Зоря, яка виводить на небосхил його білих коней; друга сестра – Вечірня Зоря – заводить коней на конюшню, після того, як Дажбог закінчив свій об’їзд. Сонячний Бог ще може пересуватися Небом (Сваргою) на човні-струзі: "Даждьбог на струзі своєму був у Сварзі премудрій, яка єсть синя." [д.38б]. У грудні, коли ночі найдовші Дажбог помирає, а на наступний день зимового сонцестояння відроджується (свято Різдва – 25 грудня). Дажбог має чотири прояви: Коляда (зимовий), Ярило (весняний), Купало (літній), Лад (осінній). У святилищі човнового типу, а також у Триглаві, Дажбог стоїть праворуч (сонячний бік) від Перуна: “І се перве має на чолі Дажбог, по ньому ж творимо [треби]. Се бо ми Главу речемо, яко став ов одесну нас, і буде се начальником. І як він став, і тому се радіємо про своє, бо ощадить.” [д.33]. Щитом Дажбога є шестикутна зірка. Дажбог тотожний Свентевиту – західних слов’ян, Давату – геттів, Давиду та Ісусу – біблійним мітоперсонажам, Ра – єгиптян та ін. – 1, 4а, 4г, 6є, 7є, 8, 11б, 12, 16а, 17б, 23, 24а, 25, 31, 32, 33, 36б, 38а, 38б.
Дажбові вники – так у ВК, а також в "Слові", ПВЛ названо русів. Див. Внуки. – 1, 3а, 7б, 19, 23, 24б.
Дарій Перський – у 514–513 р. до н.е. цар Персії Дарій I спробував завоювати Скіфію переправившись через Дунай. Розуміючи, що сили нерівні, скіфи не стали приймати бій, а почали відступати вглиб країни, знищуючи джерела і спалюючи пасовиська. Перське військо дійшло аж до берегів Азовського моря, але так і не підкорило країну. Події описані Геродотом в книзі Мельпомена. – 8.
дасуво – невідоме зле плем'я, яке примусило отця Орія піти на інші землі. – 4г.
дворіччя – можливо, це мітологічні дві ріки, що обмежують земний світ на сході (Ра) і на заході (Дунай чи Дон). – 15 а.
Детеріх – князь готів. – 8, 28.
дівуна – ріка Двіна бере початок на Валдайській височині, впадає в Ризьку затоку Балтійського моря. – 6б.
Дір (Дірос) – Варяги Аскольд і Дір згадуються в ПВЛ, як бояри Рюрика, що захопили Київ, і яких пізніше вбив Олег-віщій (див. ПВЛ рр. 6370, 6390). У ВК, д.29 дає пояснення щодо Діра: "І се Дірос еланський, рече, змиритися йому [*Аскольду], бо се на столі [київському] прежді його. І се Аскольд овраждить [*забив] Діроса". Аналогічно до Аскольда розглянемо мітологічну версію щодо Діра. У ВК зустрічаються слова "дірѣ", "діроу" – провалля, землянка, або "одерень", "дере" – рабство. Припускаємо, що Дір може уособлювати сонячне божество, що заходить в діру (жіноче лоно), тому його Аскольд (Бог потойбічного світу) і забиває. Відповідно таке ім’я, як Андрій (Індра), означає проникнення в середину лона і тотожно смерті (30 листопада – смерть Андрія). Інше ім’я Олександр складається з двох частин "олекс" – олень (воїн) і "андр" – запліднювач. Тому можливо, що вислів "Дірос еланський", треба розуміти не грецький, а належний до оленя – символу заходячого Сонця. – 5а, 6в, 6е, 29.
діяє (Дяіє)– див. Питар Діяє.
домовичі – домовики, духи (божки) домів. – 38а.
дон (Дон-ріка) – четверта за величиною ріка Європи, впадає в Азовське море. – 4а, 5б, 9б, 28, 32, 27, 37а.
донець – або Сіверський Донець, права найбільша притока Дону. – 4а, 5б, 27, 32.
древа – дочка отця Богумира, родоначальниця племені древлян. – 9а.
ДревЛЯНИ (древичі) – східнослов'янське плем'я, що жили у прип'ятському Поліссі по Тетереву, Уші, Уборті, Ствизі до Случі, нині – північна частина Київської і північна частина Житомирської обл. Згадуються у "Повісті врем'яних літ". – 4б, 7а, 9а, 33.
Дреговичі – східнослов'янське плем'я, що жили між Прип'яттю і Зх. Двіною, нині – західна і центральна частина Білорусі. Згадуються у ПВЛ. Вважають, що назва дреговичі пов'язана з давньоруським словом "дрягва" – болото і вказує на характер місцевості, де жило це плем'я. – 19.
дуб – Дерево Всесвіту, якому поклонялися, як втіленню Сварога: "…огнище творили Дубу і Снопу, який єсь Сварог – Пращур наш" [15б]. – 11б, 15б.
дулібське море – судячи з опису мається на увазі Чорне море, в розквіті своїх сил Дулібський союз міг його контролювати, хоча б північно-західну частину. – 34.
дуліби – одне із великих східнослов'янських племен чи об'єднань слов'ян, згадуваних у давньоруських літописах. Дулібів вважають предками волинян та бужан. Їхні володіння сягали Дунаю і Чорного моря: "І спом'янемо, якож римські орли пораждені були від дідів наших на усті Дунаєвому. І се Траян налізе на дулібів. І се дідове наші пішли на легіони і розтрощили їх." [д.29]. Розгром аварами дулібського об’єднання в VII ст. дозволив полянам очолити державотворчий процес у слов’ян. – 7є, 21, 29.
дунай (Данай, Донай) – друга за величиною ріка Європи, впадає у Чорне море. – 6а, 6б, 7ж, 17а, 29, 32.
Е, Є
Єгипет (Ігіпет, (А)гіпітест) – країна на північному сході Африки і Синайському пів-ві в Азії. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході – Червоним морем. Назва країни походить від давньогрецької грец. Αἴγυπτος (Айгюптос). Стародавні єгиптяни називали свою країну «Та-Кемет» — «чорна земля», або просто «Кемет» — чорна, протиставляючи землю родючої долини червоним піскам пустелі. – 6в.
Елани– див. Греки.
Ілюстрації до Велесової Книги
Археологічна схема Більського городища в Полтавській обл. (5013 га), яке ототожнюють (як версія) з Голунню (Колунню) ВК і Гелоном Геродота.
Т.Шевченко. Аскольдова Могила. 1846. Олія. (Аскольд міг уособлювати зимове божество близьке до Велеса чи Миколи)
Статуя скіфського воїна з акинаком у вигляді фалоса. Селище Ново-Василівка, V ст. до н.е. Зберігається в Національному музеї історії України. До інформації про акини на д.17б, 17в | Статуя Рода-Святовита (VIII–X ст.). Знайдена в річці Збруч, припускають, що стояла на горі Богит (Тернопільська обл.) Зберігається в Краківському археологічному музеї |
Храмина Велеса. Модель храму з ріжками, Трипільська культура.
Колт 12 ст. із зображенням Матир-Сви. (Житомирська обл.).
Руські щити мають образ крила Птиці
Давньоруський шолом.
Надбрівні дуги і перенісся мають образ Матир-Сви.
До д.18а: "Да маєте Птицю тую на чолі вашому".
Навершя у вигляді Триглава.
Пальчасті фібули: 1 - Сучава-Шипот, 2 - Царичин Град, 3 - Морешти, 4 – Мартинівка, 5 – Серата-Монтеору, 6 – Кладово. [Седов]
Для розуміння мітологічно сюжету про П'ятиріччя і Семиріччя, див. Словник ВК).
Комонце – до д. 4в. Бронзовий амулет із с.Скельки Запорізької обл. [Шаповалов].
Руно – до д. 4в. Фрагмент Пекторалі із Товстої могили – нагрудна прикраса скіфського царя IV ст. до н. е.
Чернігівський Симаргл
Зображення Симаргла (браслет XII–XIII ст.)
Приклад використання Прави (середина), Яви (справа) і Нави (ліворуч).
Дрогобицький костел св. Бартоломія, кінця XIV–XVI століть.
Давньоруський корабель, сучасний малюнок. До пояснень на д. 4в, 4г. – хрестовидна щогла, Щек-Змій, вітрила з образом Сонця.
– Конец работы –
Используемые теги: Руське, Православне, коло0.05
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Руське Православне Коло
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов