рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Дошка 38а

Дошка 38а - раздел Право, Руське Православне Коло   (Пісано Сє Рукоу) І Пакі Бѣ Вьліко Студовєніє....

 

(Пісано сє рукоу)

І пакі бѣ вьліко студовєніє. Родічі бо сє праша о владіщі, а мнозі рѣкша: "Нє йдємо до Роду, іяко нѣсть оуспокоєнія огніщаномъ, а будємє лѣпшє самі в лѣсі нєбо жє горѣхъ търловаті". Сє тиімі словєси родічі бѣша одътърчєна а вєліцѣ сєрдітіся а лютоваті воліша.

Сє Бгъ Сваръгь, наказующі, вєліко смятѣніє горѣмъ удба. А і словєнстіі вноцѣ пробоудіща вєліцѣм громом а зємлє дръжаніємь. А сє слишіті: комоніє горѣ вопіяшєті, страсѣмъ обуятіся, а слєкпшєшєса а ідоша вон сєліє, а овни нєхаша. А воутріє відєша домові розтърчєна: єдєнъ горѣ, ін жє долу, а ін во дірѣ вьликой зємьской. Ані слѣду нєхаті іно нє бисть.

Биша тиі славіщі вєліцѣ скудний, а жівоти кърміті ніцѣм нє імоша. І рѣкша Ірѣй-отці: "Вєді ни вонъ". І рєклъ Ірѣй: "Сє аз єсмь на ви со сині моя". Рєкоша єму тая: "Подлєгнємє". А ідоша со Кій, Щєкъ і Хоравъ, трі сині Ірѣова, іну зємь глядаті. А с тиіго поча род славѣнь аж до днєсь.

Якожє відѣті нє да Бгъдаждь будоущіая смртним. Такъ да възхвалімо прємоудростє Ю а старая взпомнимо, а та о вѣми рєчємо. Прєдѣ бя родъ слвєнъ у горіѣхъ вєліцѣ висоцѣхъ. Тамо зємлє раті а дба овна і овча хранті, поасіті въ трєвіѣхъ. Єдінѣ ста, іжє людіє пробудітіся, а комоніє под облаци страху вопіяшєті. Слиша, а тиі страхомъ объятліі, убрєжєтіся, бояшєті, нє можаху ся. Бя по сія мор а глд вєлік.

А ізшєд ізъ края іньска прєд очі, ідуща камо зрящєті. Шєдша мімо зємє Фарсійсті а ідша далєцѣ, яко нєдбана овцѣмъ зємє ѣ тая. Ідша горѣма і відѣша к(а)мєніє, а тия просъ нє сѣятє – такожє мімо ідша. А зряті ступі квѣтна а злєная. Тамо сташа лѣта два, а по німъ мімо ідша понѣякъ жє хісніци поокаша.

Мімо ідѣ Каялѣ, ідє ду Нѣпрѣ, яко тий вскѣй прѣ гранічіті іма, а ворозі злия прєткновѣніє бя. На тий Нѣпрѣ іматі іма усѣдітіся родъ слвєнъ. А тий бя огніщані, якожє іма кійждий діроу зємну а огніщє.

Сварогу слвіті а Дажьбгу, кій жє суть во Сврзѣ прчстѣй, Пєруну а Стрібгу, яковий громи а бліски пвєлѣваяй. І Стрібгь вѣтріє яріті на зємь ся імє. І тиімь Ладобгъ, іжє праві лади родовстіі а благсті всячєстіі, і Купалбг, яковий до Митніщі правіті імѣ а всячєская омовєнія, а Яръбгь, іжє праві яри квѣтна а Русалій, Водніщі, а Лѣсіщі, а Домовіщі. А Сварог тиімі праві.

Всякъ ръдъ іма Щури а Пращури, яковій суть прєд вѣци умрєті яша. Тиімъ Бгъмъ почітанія ймєтє даті а одъ ні радощі міємє. І поставі пєрвѣє родъ слвєнъ млбіщє во грду інді Кііву, єжє рєчєнь єсть Кіів. А в колѣ єму сѣліті імє ся. А в лѣсѣх дубъвихъ Лѣсіщі во вѣтвієхъ колісатіся зачаша, а брадіє хмєлємь утчна, і власи въ травієхъ – тиі суть лісти зєлєна а мокошани, якожє въ подѣхъ спий, того до бради затичєна.

Імай дѣліаті, да нє рєчє, якожє нє можай, а пущє да нє рєчє, яко нє імѣ вѣру. Со тщанієм потщімся на довлѣі учаіа, іакова рѣчємо сіцє а сіцє, абихомѣ сьми нє забивалі, а тако діялі, а тоє діліаніє єжєдєнно єсь, а тє сьми болярі, якожє іні прості огніщані сьми.

 

***

(Писано се рукою).

І знову було велике студовіння. Родичі бо се воювали за волості, і многі рекли: "Не йдемо до Роду, яко нема успокоєння огнищанам, і будемо ліпше самі в лісі або ж [в] горах тирлувати". Се тими словами родичі були відторчені і вельми сердитися і лютувати воліли.

Се Бог Сварог, наказуючи, велике сум'яття горам удбав. А слов'яни вночі пробудилися великим громом і землі дрижанням. І се слихали: комоні угорі вопили, страхом обуялися, і зібрались і пішли вон [з] села, і овець лишили. А воутріє виділи дома розтирчені: одна вгорі, інша же долу, а інші в дірі великій земній. Ані сліду ніякого іншого не було.

Стали ті слов'яни вельми скудними, і животи кормити нічим не імали. І рекли Ірію-отцю: "Веди нас вон". І рек Ірій: "Се я є на вас із синами своїми". І рекли йому ті: "Подлегнемо". І йшли з Києм, Щеком і Хоравом, трьома синами Ірьовими, іншу землю глядати. І з того почався рід слов'ян аж до днесь.

Якож видіти не дав Богдаждь будучину смертним. Так да возхвалимо премудрість Його і старе вспомнимо, і те що відаємо речемо. Пред був рід слов'ян у горах вельми високих. Тамо землю орали і дбали овнів і овці хранили, пасли в травах. Один раз, іже люди пробудилися, а комоні під облаки [од] страху воплять. Слиша, і ті страхом обійняті, уберегтися, боячись, не могли ся. Був по цьому мор і голод великий.

І ізійшли із краю Інського1 перед очі, ідучи куди зріли. Ішли мимо землі Фарсійської1 і пішли далі, яко недбана овцям земля є тая. Пішли горами і виділи каміння, і ті проса не сіяли – також мимо пройшли. І зрімо степи квітучі і зелені. Там стояли літа два, а по нім мимо пішли, поніяк же хижаки показалися.

Мимо ідя Каяли, прийшли до Ніпрі [*Дніпра], яко той всякій прі граничити має, а ворогам злим предкновінням бути. На тому Ніпрі мав усидітися рід слов'ян. А ті були огнищанами, якож мав кожний діру земну [*землянку] й огнище.

Сварогу славити і Дажьбогу, які же суть у Сварзі пречистій, Перуну і Стрибогу, які громами і блисками повелівають. А Стрибог вітри ярити на землю ся іме. І тим Ладобог, іже править лади родинні і благості всякі, і Купалбог, який до Митниці2 правити має і всячеське омовіння, і Ярбогу, іже править ярим квітінням і Русаліями, Водничами, і Лісичами, і Домовичами. А Сварог тими править.

Всяк рід мав Щурів і Пращурів, якові суть пред віками умерти мали. Тим Богам почитання маємо дати і од них радощі маємо. І поставив перше рід слов'ян молебище во граді інде Києву3, єже речен єсть Київ. І в колі його селитися мали ся. А в лісах дубових Лісичі во вітвях колисатися зачали, а бороди хмелем утчені, і власи в травах – тії суть листи зелені і мокошани4, якож в подах сплять5, того до бради затичена.

Маємо6 діяти, да не ректи, якож не можемо, а пуще да не рече, яко не маємо віру. Із старанням потрудимося на доблесну учту, яко речемо тут і так, аби ми не забували, і так діяли, і то діяння єжеденно єсь, і те єсь [для] боляр, якож і для простих огнищан єсьм.

_____

1 Деякі перекладачі пояснюють, що мова йде про вихід з Індії через Персію (див. Яценко), насправді – про "інший" край (пор. на д.20: "од iньскє отрєщєтє" – "від інших відривали"). Про Фарсійську землю див. словник ВК.

2 В оригіналі "Митніщі". Напевне, це свято осіннього рівнодення, коли починає правити наступний прояв Сонця. Див. словник ВК – Митниці.

3 За Лозко: "десь в граді Києві". Напевне, мова йде про якийсь об'єкт пов'язаний з назвою "кий", наприклад: переправи чи пристані (Кий-перевізник); огорожа з київ; місця, де знаходиться символ влади – кий, тобто стольний град; навіть той же хрест-щогла, якщо розглядати трьох братів засновників Києва, то Хорив – корма човна, Щек – ніс, а Кий – щогла. А від цього об'єкту-кия град отримав назву Київ.

4 Гнатюки перекладають, як "водорість", Лозко – "Мокоша їм", Яценко "мокошан" вважає різновидом лісовиків.

5 У Лозко – "зісподу".

6 Лозко: текст цього вірша виявлено і вперше перекладено (за публікацією М. Скрипника, т.5, с.32).

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Руське Православне Коло

Руське Православне Коло...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Дошка 38а

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Голова РПК
Світовит Пашник: 063-336-03-78, 066-153-71-79; pashnyk@ukr.net Інтернет-сторінки РПК: Рідна Віра - http://svit.in.ua Вісник Рідновіра - http://r

Історія виявлення і дослідження Велесової Книги
Наше життя рухається вперед, та іноді треба озиратися назад, щоб згадати минулі часи і зробити правильні висновки, такому вчить нас Велесова Книга – збірка духовних текстів руського Роду. Ми вчитує

Фотографія Святослава Корнійчука
закінчений його зятем – генералом Воїном Дмитровичем Задонським, героєм війни 1812 року. Полковник Ізенбек блукаючи спустошеними кімнатами будинку, зайшов до бібліотеки, де на підлозі валя

Дошка 1
  Во тєчє оупамятохом добля наша стари часи, да ідємо камо – нє вєстє. А тако сьми зрємо воспять а рчємо: "Жє бо єсьми стидіхомся Навє, Правє, Явє знаті а обаполо тьрла вєдєтє а

Дошка 2а
  Муж прав, ходяй домовѣ, нѣсть, іжє рѣком, єстє хочящєт прав биті, но єсь, іжє слъвєси го а вьршєна до цѣ съвпадашєт. Тому рчєно єсь о стара або сьєми творялі

Дошка 3а
  Мъліхом Влєса, Оіцє нашє, да потягнє в Нєбі комнощь Суражоува, да внідє на ни сурі вѣшаті, злоті коловє въртєщє. То бо Суньцє нашє, іжє святяі на домовє наша. І прєд онь лік б

Дошка 3б
  Ін бо кървєнь є сьватая а крявь нашє. Про то мълоуві, яко ізобряшті конязі Староці наша. А тако сє праві пєнтонадєсєчь вѣці кръз Вѣча. А соуборітіся на они соудіті вшяку

Дошка 4а
  Почасє жівот трудѣнь… А то бяш в ступѣх болярін Скотєнь, тиі бо нє подлєгшє до хъзяр. Бя іроністі, од Іроні помоці просяі, а тиє комоньства досілаяі, а бяша хъзарашті от

Дошка 4б
  Многая ємшці ідша со ніа такожді потрждаяісє. А от тиа бяшєті вольна а зуровєнє о пращурі. Влєсо бо научі тиа зємѣ раті а зърно сѣяті. Тако оубиша тиі пращурі огніщанама

Дошка 4в
  Русь бо устріся на Зємє тую до сь. О тоі час ідша до Кііву върязі со гостє а біяху хъзярі. А каганъ хъзярьсштіі рѣчє до Скотєнѣ, помоцє помоляі. Одвъргнє тая Скотєнь а р

Дошка 4г
  Соурожіу бо святоу биті над ни. А ідємо камо віждємо: зємѣ горіа а луцѣ морія. А і то всєнко дєн ко Бозѣм зрящємо, якові єсь Свѣт, єго жє рѣчє

Дошка 5а
  С пондрєбєнцє сє зачаті намо тиа околи. Рчємо такиждє: ляти до Діроу за тєнсєнцє пєнтє ста ідоша Пради наши до Гурє Карпанєскє а тамо сє осѣднєша, а жівя кладно. То бо роді сє

Дошка 5б
  Сіцє сє ієзєнцє одовратішасє до полудєнє а само нєхая іни. А тако ідша, навєднє скотіа – говада своє і бєща. Ту птіци сріяща мноства, тєчіящєті до нє. А ті то галча і врані од яді л

Дошка 6а
  Од Оріє то сєо бящі наши отцє со боруси одо Ра-рієцє до Нєпрєни а Карпанєскє држава. По родіє ти сє праві ті одо родічє а Вѣча. А всак род на імєна свє родічє, кіє соутє праві

Дошка 6б
  Сєбто по сти двадєнсєнтє ляти бранє годє, напіраєма задѣ єгуншті а брєндє, шєдша до полуноцє мєзє Ра-рієка а Дівуна а тамо то прєпаднє. Ієрманрєх а Гуларєх вєд ю на новѣ

Дошка 6в
  То сє заяві за мєржєцє а ста гради градяшєтє Хоросун а іна воздєня. Русколанє, раздєрєна смутамі, ста творяшєті на полудєн, а борусє – на полнощє. Бя многая утєрпѣніа. Тобто п

Дошка 6г
  Длугва бяшєтє ляти одєрєнє трватєсє. А тако пршєдє дєня, руси утєцєша одо Набсурсару. Парцє бо нє тєкоша за нє, а тако ідяі до краіє нашєх а тамо бо слєнша пѣснєша наша до Інт

Дошка 6д
  То бо жрєчіє о Вѣдѣ сєн гобзяншєті рѣкоста, а тую украдє одо нь а нє імахом нині, колбо нє імахом бранди наша а бояні. Так бѣхом стє нєвѣгласіє до конц

Дошка 6е
  Ті часє соутє вєлма прчєста, бо тє дєн жє смє такоу ясна а сушна бя, на ни зуріва. Тако жітва сє нє урондє, а прєто ж ідяхом на зємє іну, а тамо смє удєржєхом. Потлцєна бя

Дошка 6є
  Ти вутцє прєдѣляшєт кажду на потрбє, а ту бяшєт інь сутє а інда тврга. А тоі Асклд пожєрє богом чіужєм, нє ботє нашієм. Такоє бєндє оцовє нашє, а нєсьми битє інє. А грьцє хтяє

Дошка 7а
  Слва Бзєм нашєм! Імємо істу віру, якова нє потрєбує чловєнєнска жєртва. А тая сє дѣє о ворязі, кіі убо вѣжди жрялі ю, імєновашє Пєруна Паркуна, а тому жряша. Ми жє смє х

Дошка 7б
  А роміє, вєндє, яко дрзі смє о жівотє нашєм а понєхъша ни на то. Тако грьціє хотяй одєрєнєтє ни о Хорсунє, а прящєхомсє зурє проті борства нашієго. А бя борія а пря вєлка трдєсєнтє

Дошка 7в
  Тогдяшє нє бя інакостє, а днєсє прєбєндє достяйни. А мєжахом смє сє одразітє сєн од вразєх, а дєньмо тако сє – одразєньмє! І яхом свє сєва а ова, пєрвѣ зовєнхом на стєнгє вутц

Дошка 7г
  А тако бєндємо рди ота, бо брєшє псіцья грьєцкя, а ліс хітрощєма одврнє насо од трви нашєя. А то імяхом ясєтє, яко щє Сунє врдятє, то бє нашє мєта – оуцєшєшєтє сія а нє збртє сєма.

Дошка 7д
  А да справєхом трізну славну по врзєх. А налєтьмо соколи на Хорсунє, да бєрєхом ядь, а добра, а скотія, ніжє полоняхом грьці. Ті бо то нас вѣдяй, яко злих, а сєма добрі на Рус

Дошка 7е
  І умрє, а до Луцє Свргова ідє. А тамо Пєруніца рѣчє: "Тиє бо нікіє ін, ніжє рус-гордін, ані грьць, ані вряг, анмо славєн роду славна". А тон ідє по спѣвєх Мати

Дошка 7є
  Тамо Пєрунь ідє а, главу златоу трсєщє, молинє посєвахшєть до Сврзє сіняє, і та тврдєсє одо тиє. А Матирє-Слава спѣвашєть о трудѣах свакєх ратнєх, а мамєхом ста послєнха

Дошка 7ж
  А ту хом вєдѣтє імахом, да сєн збіряє род руськ до дєсѣнцє, а дєсѣнцє – до сти. А да тая напдяшєть о врзєх а пімєть є главє єва одтрчєца а тамо злая полєншєть – да

Дошка 7з
  Тако рцѣмо смє, жє імахом красная вѣнцє Вірє нашє а нє імахом цизіа добіратєсє. Ту кнєз нашє рєчєшє, жє імахом ітє до Ясунє- боляривє, абєхом смє то ухраняли одо вразє п

Дошка 8
  А тако ста мєрзє руси распрє а оусобіціа, а Жалє ста мєжє они. А почашє плакатє а виріѣкатє іма. Да нє гряднємо за они, яко тамо ста бєндє погєнбєль нашє, а дєпчємохомся до та

Дошка 9а
  О тоі час бя Богумір, муж Слви, а імя тріє дщєрѣ а двіє сині. Тиє бо вєідяша скуфє до стєнпи а тамо жівяі о травѣх по отцє вѣщася, і бояні бозєслушьни, а разуми вх

Дошка 9б
  Прідошя із Крає Зєлєня о морѣ Годьско, а тамо пототщєшя годъ, яква намо путє прєткавяшя. А тако сє біяшєхом о зємє тєа, о жітнѣ нашя. До тє сва бяша оцє нашя о брѣ

Дошка 10
  Богуміру бо Бозє даяшуть благи зємная, а тємо смє нє імяхомсє, яко намо бя інь. А старцє о роді обєрєшєхом яко комонѣзє, іжь од часи старі сутє нашє вуцє наімяхом раз всє. То

Дошка 11а
  Сє бояшєтє пєрвіє Тріглву поклоняшєтєсє імахом а тому влікоу слву пояшєхом. Хваліхом Ісварга Діда Бжіа, якождє тєно єсє родоу Божьску нчєльніко а всєнску рдоу студіц вєчєн, яков бо

Дошка 11б
  Радогщ, Колєндо а Кришєнь. І сє отва удрзєц Сивий Яръ а Дажбо. Сє бо іни сутє: Бієлоярє, Ладє, Коупало, сѣніц, жітнєц, вѣніц, зрніц, овсѣніц, просіц, студєць, лєді

Дошка 12
  Ащє сурі сяшєті, поємо хвлу Бгом а огніщу Пєруніу, іжє єсь рѣком "потіатіщ на врзі". А рцємо вліка Слву оцѣм ншім дѣдом, якові соутє вє Сврзє. Прчємо так

Дошка 14
  Понєждє сє ідє врг на нє, обєрєхом смє мєчє, а одєрзєхом вєщєна од Матєр-Сва словєси, якождє будоущая нашіа іє слвна, і тєцєхом до смртє, яко до празднованіа. Рчєна намо о

Дошка 15а
  Сє Старьградє понєхшє, ідьшіа до Ілмєр-єзєра, і тамо утворяі грд інь – Новь, і тамо прєбєндієхом. І ту Сврги пєрвіє Пращурє моліхом, сє Рді-Рожєнієць кринь є прєпросіхом, і то дуб о

Дошка 15б
  (закінчення дошки 15а) … о годіє, киа сє бущіє до зходжіна Суніє. І отудє ідь до Суніє, до Нієпра-ріка, і ясьмо тамо. Киє оутврждє нь грд, якє обитєвацє слвнє рді ін

Дошка 16а
  Влєс-кнігу сіу птчємо Бгу ншєму, у кіє бо єстє прібєзіца сіла. В они врмѣни бя мєнж, яки бя блг а дблѣ, іжє рчєн бящ уцт в Рсі. А то імц жєну і два дщєрє. Імаста она скт

Дошка 17а
  І сє бяшєтє кньзєвє Славну со братарє му Сківьу. А сє прє вєстє вьлкікє на въстєнцє. І сєі ти рєчєтє: "Ідємо до зємє Ільємєрстє а Дунає". І тако ієщєтє, і Бъстарє, сна свє

Дошка 17б
  І сє бя іматє отєврцє, сєбто стоупни хорпє хранєтє іміяхомь, яко Оцє нашіє а Праоцє, іжє кърпяшєтє імашє о свє стоупє, і сє травє свє, і квєтєнь хранєтє умієща, якождє крьв совє лія

Дошка 17в
Якождє тако рієх оно Кісєк на людє свє за часє напднєстє на овіє. І тоіє омързєшєсє о вразєх і токьщє на они, і потлцчє іє. Сє іміяхомь знак тоієі мощьєностє і нє мъгощєхом до Явє датє ови, сєбто б

Дошка 18а
  Сєбто зряшєтє обєсва, да імєтє Птицю тую на чєлє вашєм. А та вєндє ви до витєжєнстє надо врзє. Сє бо ях іни Сва а тамождє сєн одєржєшєт. І ту красоущєсє прєд ни а влєцє свієтамє до

Дошка 18б
  Рцієхом єсьмє о тієх, якові гобзяхуть о ни. І сє нє імяхом молбітцє і ряхом отва опрє студніє а родніці, ідєжє Вода Жівя тєцє, і тамо волба іє, і влці хіцнє нє ходяшєть о тєа.

Дошка 19
  Сє бо відѣх сєн в Наві. І ту огнєви облацє, ізидєть од онє Зміє чюдєнь і отоцє зємє. І тєчяшєть крв із нє, і той лізя ю. І сє придєть Моуж силєн і розтрщє Зміє на дви – і ста

Дошка 20
  У першодруці "Жар-птици" зроблена примітка (цитується за "ТОДРЛ"; переклад з російської): "Дощечка №20. Ця дощечка фактично являє собою уривки тексту, сп

Дошка 22
  А щє ботє сєн орцєно єсє, якождє Квасуро одєрзє о Бзєх таіноу утвржяшєтє Суриноу. А то бо єсє вжижєнє оутълієніє, яквє імяхом смє до Радогьщє о Бзієх сє радоваті а пліясяцє, вѣ

Дошка 21
  Сє бо Хьрбєр оборєншєть тую силоу злую, обєсєнть опояшєньсть ває. І мієхом сєбто урьви храняшєтє, і сєнь хранє Бозєм ставієхомь, і грядіхомь стієнє о дубіє, і за осви часто по-друго

Дошка 23
  Сєбто Новьярє ідє одо Старєа, іждє бяша отаква русєчє. А сє ідє до пълднє і тамо грящєтє о стоупєх дєсєнтє вієци. Табто єсє таждє русє – ізбряшєть кнєзи своі. І тиа од роди своі, і

Дошка 24а
  І сє грядєть сь сили многая Дєжбо о помощє людєм свєієм. І тако страхи нє імь, понєжди дрєвли, яко нови. О ни сє пєцийстє Тиє, і ряхом о Нієм, якождє хочєть. І сє ждієхом по свіє дн

Дошка 24б
  Піймо сурє питвоу о славоу ту пєнтєкрати дєно. І огніци узгнєхомь о доуби; і тако Снопа влєціємо а рціємо хвлу о нє. Ісьмє Дажьбови внуцє і нє смієхомь нєхатіє слави нашєа за вієци.

Дошка 24в
  Сє жртьва нашіа іє мєд-сурє о дєвєнтєсили і щалє удіяня і на Сурі ставієна тріє дні, а по тієх скрєнз вълну ціждєна. І та бєндєшєть нашє жртва Бзєм Правієм, яквє соутє нашє праоцє,

Дошка 24г
  Ідяхь одє тівєрсє і до Синіє морє, а Сурєнжє до ви і рєкохь вамо, яко жє вієдієхомь само, о то ізє старіа зємє нашіа сполєнства антієва, і тако жє ієстє за многиа крвє літєа по ніє.

Дошка 25
  Сє бяшєтє ови о Караніу. І сє град мал о брзєх морстієх русштієх. І тамо бя конєзє, яков ісє рчє єланє бієтє, о отрцєтє одо Русє. І тоє оудієяшєть ратє і комонєства, а ідє на нє і в

Дошка 26
  І сє бяшєть ова часє Осєдєнь, огнщано, і сєіє блг бя. І Бзє іємоу даяцє овні многа і скотіа о паснствє о ступієх. І сє бяшєть овєіє прє трвєх мнгѣієх, і Бозіє даяцє моу сктіу

Дошка 27
  В архіві Ю.П. Миролюбова цей текст не зберігся. У виданні "Жар-птици" така примітка (взято з "ТОДРЛ"): "Збірна дощечка № 27 (Готська). Дощечка ця зібрана

Дошка 28
  Сє врганє нашіє отє, і нє можяхомь овратєцє о задє і сє врьгащєть і сє градє нашіє о тяготє свє осєщєсє. І сє рієкощь імо конєнзь Бравєлєнь: "Одєржатєсє о помощчє грд грдвіє і

Дошка 29
  Сєбто трщєхомь об оніє о(н)ієгди. І да ідє слво нашіє о Правдіє, і такво обрієцієхомь Првду. І сє рцієхомь од старіє словєси, якови істєчіа од оцє нашіє, іжь бо бяшє силнє. І то імя

Дошка 30
  Сє бо хрняшєхомь Питарє Дяіє, якожди тоіє особєнь іє сташєть о Матрі протієвє. Сє бо тє бєньшє о совстєнплєніа до Кринь. І та ідяшєть, рєнцєми вздіа до хлєнбь. І сє дашєть даж(д)є,

Дошка 31
  Пожєчємо Ті, Бъжє, яко сє намо дєяцєші суру піті смьртну а на вразі грєндєшєші, а тоя біяшєші мєчєм Твоєм мовлєном, згоу а свѣнтєм мрщіші очєсиа. А нъщ на нє натєнчашє, аби ся

У Лозко ці частини переставлені.
Іда домі сва а і дамі сушті. Да святітася імєно го Індра, ак бо тоі ієс нас Бг а мєжє Бгі а Вєді знашті, так оспієм бяхом моштє Го. А імами стаді скотіа, іж брєжєхом от зла. Гобзявіся та стади, убр

Дошка 32
  І сє бястє поврждєна Рузколанє одо годє Ієрмєнрєху. А тоі хтв жєну од родє нашє і ту поврєнждє. Сє Вуцєвє нашє тєчашутє на нє, Ієрмєнрєх розбієтє іє. І поврждєтє русє Божє-Бусє і сє

Дошка 33
  Сєбто на дрєвлєй час мнозє род събрящу Вутцє, овє жє імяху старцє і вѣчє, іні бо імяшє кьнязє, іжє събряшє по сємдьмє колє од Колядє до Коляди. І сє вєсєк род правісє коудєсні

Взято з фотокопії рукописного тексту Ю.П. Миролюбова (ТОДРЛ. – Т. 43. – С 183). У різних видання уривки подані в різному порядку.
... нє почамє... іжє сє спомєнєхом Маху, якє славєнє до кущє давєі і єдєнства зємє удбя. Сє гонєц прітєч і тий рєчє: "Сє вьржєтє Дунаєві і тамо волохи бити…" І сє рострщєні нинє

Дошка 34
  Сє бо кнєзєвє Киу до умь спадє ходяшєтє на блгарє а ту ратє пождєнє до полунощє, а аждє на Воронєнцє, і дєсь тамо ожєсіа. І тако біа сва воіа полєніа, обращєтє іма, а сє бо глудє іс

Дошка 35а
  Сє оубособьство нашіє прєчіноу бя, яковє сва імяхом словєси обліцєна дѣяє. А і тамо рьцѣхом воістіну блгая о рдєм нашєм. Да нє лждєхом о ти, а істову рцѣхом о ніа.

Дошка 35б
  Сє бь тє прєідє ізвє до края ієго і поча скотіа обєрєшєтє. І сє Кисько налієзє на нє, опрвє ождєнє, і одва бяшь ождєнєнь само. І людьва бяшєть гряхомь покрьмє статє, і ядьша мнозіа

Дошка 36а
  Прєдрєчєно єсь од старь часє, якождє імяхомь со сполєтє со ініа творяшє дєржєвь вєлкоу, одродєтє імяхомь Рускєнь нашіу о Голуніє а трі сєнтє градіє і сєліа. Огніц дубнєх димь єсь та

Дошка 36б
  Одєідє Хорєвь і Щєх од инє а сєхомь до Карпаньстє горіа, і тамо бяхомь іні градє творяє а міну імяхомь со плємєни ініа, і богєнствє імяхомь вєлко. Сє бо врзі налєзєшє на ни, і то тє

Дошка 37а
  Сє бієть кридлєма Матр-Сва Птиця, якождє врмановіє ідяшуть на нє. І тє розє до чєль даяшуть і, таквє тєцоутшє, налієзоуть на нє. А сє тєчє туга влка о краіє нашіє, яко димовє ступні

Дошка 37б
  Тєцєтє, братіє нашіє, плємєно о плємєно, роді о роді і биієтєсє о сєбіє на зєміє нашіє, яква налєждє ни і ніколіждє інамо. Сє бо сьмє, русічє, славєцє Бзє нашіа спієви нашіє і плєнс

Дошка 38б
  Даждьбогъ на струзѣ своємъ бяшєть въ Сварзѣ прємоудрѣй, якова єстє синя. А струг отий сіяшєть а срящєто, яко злато Огнєбогом роспалєн єсть. Того доуханіє – жівоть

Єрменрех – див. Германаріх.
Ерек– припускають що це Рюрик, бо розповідях згадується разом з Аскольдом: "Тото бо варяги Ерек і Аськ усілися се на шию нашу і мразять [*паскудять] нам до

ВикористанА ЛІТЕРАТУРА
1. Археология Украинской ССР в 3-х томах. – К.: Наук. думка, 1986. 2. Біблія або книги святого письма старого і нового заповіту, 1988. 3. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скри

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги