Виробничий стрес - професійна небезпека

Поведінка людини в складних виробничих ситуаціях за Т. Томашевським. Людина при цьому здається «загнаною», яка працює «через силу», не бачачи нічого, що робиться навколо. За­гальним явищем для людини, що знаходиться у виробничій ситуації, є зниження точності рухів, які призводять до поломки інструменту, поломки крихких деталей машин, зривам різьби у гайок, зіткненням і ударам з верстатами і близько розташованими пред­метами та ін. В результаті виникають небезпечні ситуації, підвищується ймовірність порушень і аварій, випадкового вклю­чення агрегатів, нещасних випадків.

У подібних ситуаціях, відмічає автор, особливо страждає орієнтація: неправильно оцінюються сигнали, робітник перестає помічати важливі показники роботи машин, порушується конт­роль за процесом праці. По мірі ускладнення ситуації загострю­ються захисні реакції, функції з переборювання труднощів. В та­ких умовах у робітника виникає схильність покласти відповідальність за всі невдачі на погано працюючу техніку (на ці вузли, які раніше відмовляли), на інших людей, пов'язаних з да­ною роботою, на саме завдання. Замість того, щоб прикласти зу­силля для вирішення завдання, у робітника складається «егоцент­рична» інтерпретація подій, його турбують вже не труднощі робо­ти, а те, як інші віднесуться до хвилюючої його невдачі, всі його прагнення направляються на те, щоб приховати цю невдачу, її наслідки від друзів, керівництва.

Слід відмітити, що проява активації в ускладнених чи небез­печних ситуаціях дуже індивідуальна. Так було встановлено, що люди з більш слабою нервовою системою і великим рівнем тривожності реагують високою активацією вже на порівняно прості завдання, ті завдання, які у досліджуваних більш сильного типу викликають відносно невеликий стрес, у них породжується вже дістрес.

Таким чином, можна зробити висновок, що поки стрес, ви­кликаний ускладненнями умов праці, не перевищує певного рівня, робітник здатний переборювати ці труднощі. Однак це досягається за рахунок мобілізації ресурсів організму. У тих видах трудової діяльності, де необхідність в подібній мобілізації виникає доволі часто, це негативно впливає на здоров'я працю­ючих. Так за даними американських авторів (Б. Марголіс та ін.), диспетчери залізничних доріг - представники відповідальної, а тому психічно напруженої професії, живуть в середньому на 16 років менше від інших робітників і частіше вмирають від хвороби серця. В. Дібшлаг (1974) відмічає, що не можна до­пускати, щоб на роботі виникали довготривалі екстремальні ситуації, з ними можна погоджуватися як з виключними ви­падками. Люди, які вимушені працювати з максимальним фізичним і розумовим навантаженням, за спостереженнями автора, виглядають дуже ослабленими. Він вважає, що нормаль­не завантаження робітників і їх необхідна готовність до праці забезпечується при 40-60%, а в особливих випадках коротко­часно при 80% від максимального навантаження. 20%, які залишилися, автор розглядає як резерв, який допустимо використовувати лише у випадках крайньої необхідності (при виникненні загрози для життя). З якими ж негативно діючими факторами - стресорами - доводиться найчастіше всього сти­катися робітникові на сучасному механізованому і автомати­зованому підприємстві? В. Дібшлаг виділяє шість груп таких виробничих стресів:

o інтенсивність праці;

o тиск фактора часу (штурмовщина, термінова акордна праця та ін.);

o ізольованість робочих місць і недостатні міжособові кон­такти між робітниками (оператори сучасного підприємства часто віддалені один від одного, знаходяться в ізольованому приміщенні);

o одноманітна і монотонна праця (на конвеєрі, біля приладних пультів);

o недостатня рухова активність (багато годин оператор зна­ходиться в стані готовності до дії, тоді як необхідність дії вини­кає рідко);

o різний зовнішній вплив (шуми, вібрації, високі температури та ін.).

Кожний із названих факторів окремо, а часто їх поєднання, породжує екстремальні умови діяльності, що приводить до стре­сових станів. Причому для сучасного виробництва типові екстремальні ситуації двох крайніх типів.

Перший тип - екстремальні ситуації виникають тоді, коли вимоги інтенсивної праці і жорсткі обмеження в часі змушують робітника максимально напружувати сили і мобілізувати внутрішні резерви. При цьому екстремальність такої праці частіше всього підвищується внаслідок сильних зовнішніх впливів (шуми, вібрації та ін.), які не стільки збільшують і без цього велике інформаційне навантаження робітника, але і порушують нормальні умови його життєдіяльності, що утруднює процеси саморегуляції і сприяє виникненню дістресу.

Другий тип екстремальної ситуації виникає, навпаки, через недолік чи однорідність інформації, що надходить, недолік міжособистих контактів, низьку рухову активність. Він особливо характерний для роботи операторів сучасних автоматизованих систем. В подібних умовах у робітника чи оператора розвиваєть­ся стан монотомії. Необхідний рівень бадьорості, уваги в таких умовах людині доводиться підтримувати за рахунок вольових зусиль. Монотомія ж, часто властива операторській праці, народ­жує в ньому відчуття нудьги, крім цього, до цієї відповідальної праці вимагається особливо високий рівень бадьорості і значні вольові зусилля для його підтримки в подібних умовах. Коли врахувати, що людині таким чином доводиться працювати годинами і цілими змінами, то легко уявити, чому така праця за своїм емоційним напруженням дуже часто є важчою, ніж праця з інформаційним чи навіть фізичним перенавантаженням.

Для стресових ситуацій того чи іншого типу характерна одна загальна риса - поява у людини гострого внутрішнього конфлікту між вимогами, котрі пред'являє до нього праця, і його можливос­тями. В першому випадку цей конфлікт виникає в основному в результаті росту вимог, які висуваються до людини, в іншому - через зниження можливостей людини по виконанню попередніх вимог. В цьому та іншому випадку людина вже не може справлятися із завданням і в результаті такої конфліктної ситуації стає схильною до нещасних випадків.

Подібні внутрішні конфлікти можуть породжуватися не тільки безпосередньо технічними факторами, але і соціальними причи­нами. В літературі приводять дані американського дослідження (М. Зельцер з співавторами, 1968), де описуються результати ви­вчення психологами і психіатрами умов життя і діяльності водіїв в період безпосередньо перед виникненням у них аварій. Його автори констатували, що в 11 випадках з 18 аварії передував психологічний конфлікт і емоційний стрес.

Марголіс В. (1974) показав, що найбільшою спонукою стре­су були такі фактори: незадоволеність роботою, низька мотивація до роботи, депресія і відсутність самоствердження.

Таким чином видно, що фактор небезпеки праці є не са­мим сильним і єдиним стресором, який впливає на стан робітника і як наслідок на його схильність до нещасних випадків. Деякі автори відносять до соціальних стресорів та­кож такі фактори, як неуважність до особистості робітника, відсутність можливості діяти у властивому йому стилі, неба­жання нести покладену на нього відповідальність. Однак схильність до нещасних випадків людей створюють не тільки стресори, які породжені процесом виробництва, - не в меншій мірі впливають на них і конфлікти, які виникають в різних сферах особистого життя. Це експериментально підтвердили американські психіатри А. Хіршфельд і Р. Беган (1963). На основі вивчення походження 500 нещасних випадків в промисловості Детройта було встановлено, що більшості з них передували емоційні конфлікти в різних сферах особистого життя. Цей зв'язок був настільки універсальний, що автори взяли на себе сміливість стверджувати, що буцімто навчилися за станом робітника екстраполювати процес розвитку і прояв нещасного випадку. Вони навіть виділили ряд конкретних проявів, властивих людині перед нещасним випадком:

o досвідчений робітник починає робити помилки, яких не ро­бить навіть новачок;

o втрачається почуття самозбереження, і людина в самих непідходящих випадках починає нехтувати правилами безпеки, засобами захисту;

o робітник часом навіть відчуває, що в даній ситуації можли­вий нещасний випадок, і говорить про це оточуючим, однак сам нічого не робить для його попередження.

Автори цього дослідження стоять на позиції психоаналізу і трактують подібну поведінку робітника як прояв підсвідомих прагнень індивіда найти полегшення від ролі особистого конфлікту в нещасному випадку, перенести причину травми на менш знач­ну для них в даний момент сферу - на оточення і оточуючих.

В підтвердження цієї точки зору вони приводять приклади з робіт З.Фрейда, в яких показано, як особисті конфлікти роблять людей байдужими до небезпек і вони через нещасний випадок, самі цього не підозрюючи, кидали виклик винуватцям конфліктів.

Серйозні переміни в житті як джерело стресу. На життє­вому шляху є багато подій і потрясінь, здатних викликати стрес. У більшості своїй вони є невід'ємною частиною життя, тому запобігти їм чи обійти просто неможливо.

Важливо знати, які життєві події і в яких випадках особливо стресогенні, - це допоможе пом'якшити негативні наслідки.

Отримані в результаті численних досліджень дані свідчать про певний зв'язок між стресом, який викликається життєвими ситуаціями, і початком розвитку різних захворювань. Вони доз­воляють зробити висновок, що події та явища, які викликають стрес, можуть бути одним із численних факторів нашого повсяк­денного життя, які сприяють виникненню різних психічних відхилень і психосоматичних захворювань.

Холмс і Ранге на основі численних досліджень склали перелік найбільших перемін в житті, які викликають стрес. Кожна вказа­на в цьому переліку подія має певну емоційну значущість в житті людини, яка виражається в певних балах.

 

 

Таблиця 5.1.

Переміни в житті, здатні викликати стрес

№	Події в житті	Одиниці значущості
1.	Смерть жінки (чоловіка)
2.	Розлучення
3.	Розрив з партнером
4.	Відбування покарання в тюрмі
5.	Смерть близького родича
6.	Травма чи хвороба
7.	Весілля
8.	Переміни по службі
9.	Перемир'я з партнером чи чоловіком (жінкою)
10.	Вихід на пенсію
11.	Хвороба члена сім'ї
12.	Вагітність партнерки
13.	Сексуальні труднощі
14.	Народження дітей
15.	Зміна фінансового положення
16.	Смерть близького товариша
17.	Зміна місця роботи
18.	Збільшення числа шлюбних сварок
19.	Грошова позика
20.	Зростаючі борги
21.	Підвищення посадової відповідальності
22.	Відхід сина (чи дочки) із батьківського дому
23.	Сварки з батьками чоловіка (жінки)
24.	Блискучий особистий успіх
№	Події в житті	Одиниці значущості
25.	Вихід жінки на роботу (чи залишення роботи)
26.	Закінчення школи і вступ в інститут
27.	Зміна житлових умов
28.	Зміна звичок, які склалися (стереотипів)
29.	Конфлікти з начальством
30.	Зміна умов роботи чи робочого часу
31.	Зміна місця проживання
32.	Екзамени у школі (інституті), кваліфікаційна атестація на роботі
33.	Зміна звичного місця відпочинку
34.	Зміна у відношеннях з оточуючими (друзями, колегами)
35.	Порушення сну
36.	Зміна характеру і частоти зустрічей з іншими членами сім'ї (чи близькими родичами)
37.	Зміна звичного режиму харчування і кількості харчування (дієта, відсутність апетиту)
38.	Штраф за порушення правил дорожнього руху

 

Послідовність в цьому списку визначається на основі значущості кожної події. Це допоможе провести психоаналіз свого особистого стресу.

Перевага цієї таблиці в тому, що за її допомогою кожна лю­дина, яка не має спеціальних знань чи досвіду, може самостійно визначити ступінь свого опору стресу чи, навпаки, ранимості. Уважно прочитайте весь перелік, щоб мати загальну уяву про те, які ситуації, події і життєві обставини, які викликають стрес, в ньому представлені. Потім повторно прочитайте кожен пункт - звертаючи увагу на кількість балів, яким оцінюється кожна ситуація. Далі спробуйте вивести з цих подій і ситуацій, які за останні два роки стались у вашому житті, середнє арифметичне. Коли якась ситуація виникала у вас частіше одного разу, то отри­маний результат слід помножити на цю кількість разів.

В результаті отримаєте виражену в цифрах свою індивіду­альну реакцію на стрес. Отримана сума визначає одночасно і ступінь опору стресу. Велика кількість балів - це сигнал тривоги, який попереджує про небезпеку. Як наслідок, необхідно терміново щось зробити, щоб ліквідувати стрес. Підрахована сума має і ще одне важливе значення - вона виражає (знову-таки у цифрах) вашу ступінь стресового навантаження. Для наочності приведе­мо порівняльну таблицю стресових характеристик.

 

 

Таблиця 5.2.

Порівняльна таблиця стресових характеристик

 

Загальна сума балів	Ступінь опору стресу
180-199	Висока
200-299	Порогова (критична)
300 і більше	Низька (ранимість)

Коли, наприклад, сума балів близька до 300, це означає реаль­ну небезпеку - загрожує психосоматичне захворювання, оскільки ви близькі до фази нервового виснаження.

Підрахунок суми балів дає вам можливість створити аутодіаграму свого стресу. І тоді ви зрозумієте, що не окремі, на перший погляд, події у вашому житті є причиною виникнення стресової ситуації, а їх комплексна дія. Крім того, отримана сума балів дозволяє вам визначити ступінь своєї опірності стресу.

А тепер постараємося підбити деякі підсумки і відповісти на запитання: як можна своєчасно підготуватися до стресової події чи життєвої ситуації і послабити їх негативну дію на організм.

1. Насамперед необхідна достатня інформація про можливість настання подібних ситуацій.

2. Придумайте, як попередити конкретні життєві небезпеки, щоб не виникла очікувана критична ситуація, або постарайтеся знайти способи її пом'якшення.

3. Не робіть наперед скороспішних висновків, не приймайте рішень похапцем, в стані нервозності чи істерії, до того як очікувана подія розпочалася. Не старайтеся напередодні самої події, вихо­дячи зі своїх припущень, робити квапливі висновки - адже у ва­ших думках і уяві вже є достатня кількість «матеріалу», спромож­ного продукувати далеко не завжди правильне вирішення.

4. Пам'ятайте, що більшу частину ситуацій, які викликають стрес, ви здатні усунути самі, не вдаючись до допомоги спеціалістів.

5. Дуже важливо мати достатній запас енергії і сили волі для вирішення складних ситуацій - це одна з головних умов активно­го опору стресові. По можливості не піддавайтеся паніці, не впа­дайте в безпорадність. Не має нічого гіршого, чим, опустивши руки, покластися на обставини. Навпаки прагнення активно втру­чатися в ситуацію, яка викликає стрес.

6. Вам необхідно зрозуміти і прийняти, що серйозні переміни, в тому числі і негативні - невід'ємна частина життя.

7. Пам'ятайте, що стресогенними життєвими ситуаціями швид­ше і краще володіють ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це найбільш надійний спосіб підготовки і боротьби з ними.

8. Активний спосіб життя допомагає створенню захисного фону проти стресу, адаптаційних механізмів.

9. Для ослаблення негативної дії стресової ситуації необхідні «емоційні тили», які допомагають знайти почуття впевненості в собі, що забезпечує вам емоційну і моральну підтримку.

10. Переборювати стресогенні життєві ситуації допомага­ють деякі суспільні інститути: наприклад, дошкільні заклади, школи, інститути, курси майбутніх матерів, консультації для мо­лодят та ін.

Під дією стресу вивільнена енергія повинна знайти вихід - причому фізіологічним, природним, а не патологічним шляхом. Учені розробили ефективні прийоми, які дають змогу людині ре­гулювати свій емоційний стан, своєчасно підготуватися до стресогенної події чи життєвої ситуації і тим послабити їх негативну дію на організм.

Емоційне напруження знімають спеціальними дихальними вправами, а також дією зорових і слухових подразників. Викорис­товують також вплив словом і свідоме переключення уваги на явища, які зумовлюють позитивні емоції.

Для лікування неврозів використовують понад 70 різних ме­тодик, зокрема, психотерапію (автогенне тренування, гіпнотерапія, музикотерапія та ін.), лікувальну фізкультуру (дихальна і релаксаційна гімнастика), дієтотерапію.