Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця.

При Міністерстві праці і соціальної політики України створений і функціонує Державний департамент з нагляду за дотриманням законодавства про працю (Держнаглядпраці).

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про працю здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

41. Питання: Як здійснюється контроль за станом охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях)?

Відповідь: Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за дотриманням законодавства про працю на підприємствах (в установах, організаціях), що знаходяться в їхньому функціональному підпорядкуванні. Стан охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях) контролює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Контроль за дотриманням законодавства про працю здійснює Державна інспекція праці Міністерства праці і соціальної політики України. На адміністративних територіях дотримання законодавства про охорону праці контролюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. За станом охорони праці і функціонуванням СУОП (системи управління охороною праці) на підприємствах (в установах, організаціях) здійснюють відомчий контроль вищестоящі органи.

Профспілкові органи та організації здійснюють відповідний громадський контроль на підприємствах (в установах, організаціях), де працюють члени їхньої профспілки. Безпосередніми виконавцями функції профспілкових організацій на підприємствах (в установах, організаціях) є профспілковий комітет, його комісія з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи, що мають своїх представників. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи – через обраних ними уповноважених, які виконують свої обов'язки, як правило, під час роботи безпосередньо у своєму підрозділі. Уповноважені можуть бути одночасно і представниками профспілки з питань охорони праці.

Роботодавець організує контроль за станом охорони праці: повсякденний керівниками робіт (підрозділів) і іншими посадовими особами; спеціалістами служби охорони праці; адміністративно-громадський (триступеневий) – спільний контроль роботодавця і трудового колективу (профспілки).

42. Питання: Який існує порядок накладення штрафу на юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю, за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів держнагляду і сплати суми його?

Відповідь: Максимальний розмір зазначеного штрафу (накладається за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві, в установі, організації) не може перевищувати п'яти відсотків їх місячного фонду заробітної плати. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в місячний термін у судовому порядку. Несплата штрафу протягом місяця після остаточного рішення можливого спору тягне за собою нарахування на суму його пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних або фізичних осіб, що використовують відповідно до законодавства найману працю, зараховуються в Державний бюджет України. Платежі за штрафними санкціями здійснюються: на підприємствах із суми прибутку, а при відсутності його відносяться на валові витрати виробництва; у бюджетних установах і організаціях - із коштів на їх утримання і забезпечення.

Передбачено штрафні санкції до юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, також за порушення санітарного законодавства і вимог пожежної безпеки. Грошові суми від застосування цих штрафних санкцій зараховуються в Державний бюджет України.

43. Питання: Визначте види і сутність відповідальності фізичних осіб за порушення законів, нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів держнагляду, представників профспілок, їхніх організацій і об'єднань.

Відповідь: За зазначені порушення винні особи притягуються відповідно до законодавства до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників згідно з Кодексом законів України про працю – це одна з мір стягнення: догана, звільнення.

Адміністративна відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні порушення – це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. На винних осіб може бути накладений різними посадовими особами держнагляду штраф, сума якого відраховується від неоподатковуваного мінімуму прибутку громадян України. Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору (угоди) особами, які представляють роботодавців, уповноважені ними органи, профспілки, інші уповноважені трудовим колективом органи, або представниками трудових колективів тягне за собою накладення на них штрафу від п’ятдесяти – до сторазової суми неоподатковуваного мінімуму прибутку громадян. Кошти від застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників вносяться в касу підприємства за місцем роботи і перераховуються в Державний бюджет України.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується Кодексом законів України про працю та іншими нормативними актами, що стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах. Ця відповідальність передбачає відшкодування підприємству (установі, організації) конкретними посадовими особами або робітниками заподіяної шкоди внаслідок аварії, нещасного випадку, професійного захворювання, що відбулися з їхньої провини. Можлива як повна, так і обмежена (в межах середнього місячного заробітку) матеріальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 135 (Порушення вимог законодавства про охорону праці) Кримінального кодексу України. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства (установи, організації), громадянином-власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров'я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

44. Питання: Сформулюйте поняття про небезпечну зону, про небезпечні і шкідливі виробничі фактори.

Відповідь: Небезпечна зона – це простір, в якому можливо діяння на працюючого небезпечного або шкідливого виробничого фактору.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, діяння якого на працівника при певних умовах призводить до травми, гострого отруєння чи іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, вплив якого при певних умовах може призвести до захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров'я потомства. При певних кількісної характеристиці (рівень, концентрація тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на наступні групи: фізичні (рухомі машини і механізми, підвищені рівні шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань та ін.), хімічні (шкідливі речовини, що розрізняються за характером впливу на організм людини і за шляхом проникнення в нього), біологічні (патогенні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, макроорганізми – рослини і тварини), психофізіологічні (перевантаження фізичні і нервово-психічні).

45. Питання: Сформулюйте поняття про травму, виробничу травму, нещасний випадок, виробничий травматизм.

Відповідь: Травма – це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій унаслідок впливу факторів зовнішнього середовища. До травм відносяться, наприклад, удари і переломи. Виробнича травма – це травма, що отримана в результаті впливу виробничих факторів.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора чи середовища в процесі виконання їм трудових зобов'язань, унаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

46. Питання: Назвіть основні причини виробничого травматизму і їхню сутність.

Відповідь: Основні причини виробничого травматизму: технічні (недосконалість конструкції устаткування, невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки, незадовільний стан різних об'єктів, виробничого середовища та ін.), організаційні (незадовільне функціонування СУОП, недоліки в навчанні працівників з питань охорони праці, залучення працівників до робіт не за фахом, невикористання засобів колективного та індивідуального захисту та ін.), психофізіологічні (алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння; низька нервово-психічна стійкість; погані фізичні дані чи стан здоров'я; незадовільний психологічний клімат у колективі; протиправні дії інших осіб).

47. Питання: Як класифікують нещасні випадки?

Відповідь: Розрізняють нещасні випадки виробничого і невиробничого характеру.

Залежно від наслідків, розрізняють нещасні випадки: без втрати працездатності; з тимчасовою втратою працездатності; зі стійкою втратою (повністю або частково) професійної працездатності; групові (кількість одночасно постраждалих осіб дві та більше); із смертельним наслідком.

48. Питання: Сформулюйте поняття про професійні захворювання та отруєння.

Відповідь: Професійне захворювання – патологічний стан людини, обумовлений надмірною напругою організму або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності.

Професійне отруєння – порушення здоров'я, викликане шкідливими речовинами при проникненні їх в організм людини в умовах виробництва.

Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. До гострих професійних захворювань і отруєнь відносяться випадки, які сталися після одноразового (протягом не більш однієї робочої зміни) впливу шкідливих факторів, шкідливих речовин. Тривалий вплив на організм людини (навіть у невеликих дозах або концентраціях) шкідливих виробничих факторів або шкідливих речовин може викликати хронічні професійні захворювання або отруєння.

49. Питання: Сформулюйте поняття про аварію.

Відповідь: Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що викликала загибель людей або створила на об'єкті чи окремій території загрозу життю і здоров'ю людей, призвела до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, що наносить шкоду навколишньому середовищу. Розрізняють аварії I і II категорій.

До I категорії належать аварії з наступними наслідками: загинуло 5 і більше або травмовано 10 і більше осіб; відбувся викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів; зруйновані будинки, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства або населення.

До II категорії належать аварії, у результаті яких загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 осіб, зруйновані будинки, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.