ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ

6.1. БОЙОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Бойове забезпечення— це комплекс заходів, які проводяться із метою створення сприятливих умов для успішного ведення бою, ефективного застосування засобів збройної боротьби, збереження високої бойової готовності військ (сил) та інше

Водночас із розвитком озброєння, вдосконаленням організації військ і способів їхніх дій бойове забезпечення постійно розвивалося та вдосконалювалося. При цьому одні види бойового забезпечення згодом переходили забезпечуючих заходів до головних, інші, наповнюючись новим змістом, продовжували залишатися видами забезпечення бою, але відігравали важливу роль у досягненні успіху в бою. Одні види бойового забезпечення зближувалися та об'єднувалися, інші втрачали своє значення, а їхнє місце займали нові види, які з'являлися в результаті зміни умов ведення й характеру бою.

До Першої світової війни бойове забезпечення обмежувалося розвідкою, маскуванням і охороною. Але застосування в ході війни танків, авіації хімічної зброї зумовило появу нових його видів: протитанкової оборони, протиповітряної оборони і протихімічного захисту військ. А використання повітроплавальних апаратів і вогню артилерії із закритих вогневих позицій -видів метеорологічного забезпечення. У роки Другої світової війни зріс ступінь вразливості флангів частин і з'єднань, а також стиків між ними. Це пояснюється відносно невеликою щільністю сил і засобів на флангах і збільшення проміжків між сусідами при веденні маневрових дій. З'явився новий вид бою свого забезпечення забезпечення флангів і стиків. Застосування повітряних десантів зумовило необхідність вести боротьбу з ними, яка також стала видом бойового забезпечення. У зв'язку з появою в післявоєнний період ядерні зброї та загрози використання противником бактеріологічної (біологічно зброї, почали застосовувати протиядерний і протибактеріологічний захист. Невдовзі разом із протихімічним захистом ці види бойового забезпечення склали новий вид — захист військ від зброї масового ураження.

Протитанкова і протиповітряна оборона, забезпечення флангів і стиків боротьба з повітряними десантами були вилучені з бойового забезпеченні тому що їхнє практичне застосування ввійшло до основного змісту загальні військового бою.

Тепер видами бойового забезпечення є: розвідка, захист від зброї масового ураження, маскування, інженерне забезпечення, хімічне забезпечення та охорона.

Розвідка— найважливіший вид забезпечення. Вона є сукупністю заході які проводять із метою добування, збирання та вивчення даних про противник місцевість і район наступних дій в інтересах підготовки та успішного ведення бою.

Розвідку противника ведуть із метою встановити бойовий склад, положення, стан і угрупування його військ, особливо засобів ядерного і хімічного нападу, систем високоточної зброї, характер дій і намірів, а також сильні слабкі сторони; ступінь і характер інженерного обладнання зайнятих районів і позицій; систему загороджень, особливо ядерно-мінних; нові засоби боротьби і способи ведення бою; економічний стан району бойових дій; результат застосування різних засобів поразки.

Розвідку місцевості ведуть для виявлення особливостей рельєфу, наявності природних перешкод і місцевих предметів, характеру водних перешкод, ну доріг; визначення ступеня впливу місцевості на дії військ, застосування засобів ураження й захисту від ядерної, хімічної, високоточної і вогнепаль­ної зброї; виявлення зони районів зараження, руйнувань, затоплень, пожеж і можливих напрямків їхнього подолання чи обходів.

Глибина ведення розвідки повинна забезпечувати своєчасне передбачен­ня змін обстановки та отримання даних про об'єкти противника для їхнього ураження на всю глибину.

Для добування відомостей про противника і місцевість із метою підго­товки та успішного ведення бою застосовують різні сили, засоби й способи ведення тактичної розвідки, сили й засоби наземної і повітряної розвідки. Для ведення наземної розвідки виділяють сили й засоби військової, артилерійсь­кої, інженерної, радіаційної, хімічної, бактеріологічної (біологічної), радіолокаційної розвідки.

Однією з найважливіших складових частин тактичної розвідки є військова розвідка, яку ведуть в інтересах підрозділів, частин і з'єднань. Для ведення військової розвідки із складу розвідувальних, механізованих і танко­вих підрозділів, частин і з'єднань виділяють різні органи розвідки. Залежно від масштабу військового формування, характеру його дій і завдань, які ви­конують для добування розвідувальних відомостей про противника й місцевість, можна виставляти спостерігачів, спостережні пости і спостережні пункти, висилати окремі розвідувальні дозори, розвідувальні загони, бойові розвідувальні дозори, розвідувальні дозори, дозорні відділення або дозорні танки, офіцерські розвідувальні дозори, підрозділи для ведення пошуків, влаш­тування засідок, підрозділи для ведення розвідки боєм.

У підрозділах і пунктах управління спостережні пости й спостережні пункти ведуть розвідку методом спостереження — способом, який широко застосовують у підрозділах і частинах усіх родів військ, спеціальних військ і в тилу в будь-якій обстановці, при підготовці і веденні бою, пересуванні і розміщенні на місці. Спостереження ведуть візуально з використанням оп­тичних приладів, а в умовах обмеженого бачення приладів нічного бачення та освітлювальних засобів або за допомогою технічних засобів, які дозволя­ють органам розвідки виконувати поставлені завдання в будь-який час доби і ^в будь-яку погоду.

Окремі розвідувальні дозори і розвідувальні загонивисилають на най­важливіші напрямки, переважно в наступі, при відсутності безпосереднього зіткнення з противником в обороні й на марші, передбачаючи вступ у бій. До нього складу входять розвідувальні або загальновійськові підрозділи. В окремій розвідувальний дозір виділяють посилений взвод, у розвідувальний загін — роту, посилену танками, артилерією, підрозділами інженерних і хімічних військ. Розвідку «ведуть методом спостереження, безпосереднього огляду місцевості, діями із засідок, а також застосовуючи нальоти, а при необхідності — боєм. Відстань від підрозділів і ширину смуг, в якій ведуть розвідку, визначаються складом розвідувального органу, отриманим завданням умовами місцевості й можливостями зв'язку.

Бойові розвідувальні дозори висилаються під час бою загальновійськовими підрозділами (батальйону, інколи — ротою) дія ведення розвідки попереду їхніх бойових порядків у складі до взводу. Віддаленість від підрозділу, які ведуть бій, повинна забезпечувати можливість спостереження за діями дозорів і їхню підтримку вогнем.

Розвідувальні дозори висилаються розвідувальним загоном. При необхідності їх посилюють танками, підрозділами інженерних і хімічних військ.

Дозорні відділення або дозорні танки висилаються від окремих розвідувальних дозорів для огляду місцевості з метою виявлення противника і безпосередньої охорони, а також від загальновійськових підрозділів (від батальйону, інколи — від роти), які виконують нерозвідувальні завдання при здійснені маршу і розташуванні на місцевості. Дозорні відділення чи дозорні таі діють у межах прямої видимості.

Офіцерські розвідувальні дозори висилають у тих випадках, коли при раптовій і різкій зміні обстановки виникає необхідність в уточненні або отриманні відомостей про положення, дії чи наміри противника, положення стан своїх військ або сусідів, місцевості в районі бойових дій, а також перевірки важливих, але суперечливих даних про обстановку, що склалася. До складу дозору можуть входити один-два офіцери із засобами зв'язку та охороною їх перевозять на вертольоті, БМП (БТР) або інших рухомих засобах. Офіцерські розвідувальні дозори виконують поставлене завдання, як правй в межах бойового порядку або в смузі своєї частини, застосовуючи, переважно, спостереження за діями противника, своїх військ, сусідів і опитувані командирів підрозділів, діючих в районі розвідки. Залежно від обстановки про отримані в результаті розвідки відомості негайно доповідають командиру, який вислав дозор засобами зв'язку або після повернення.

Підрозділи для проведення пошуків і влаштування засідок виділянні складу розвідувальних або загальновійськових підрозділів, як правило розвідувальних або механізованих, а для влаштування засідок — ще й танк підрозділи силою до взводу.

Пошук здійснюють в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, вночі або в негоду. Дії підрозділів полягають у наближені до вказаного об'єкта непоміченими чи очікуванні сприятливих умов для раптового нападу на противника з метою знищення засобів ядерного, хімічного нападу або інших важливих об'єктів, захоплення полонених, документи зразків озброєння й техніки.

У сучасних умовах військову розвідку ведуть також силами й засобами радіо, радіотехнічної і повітряної розвідки, які дозволяють добути досі точні відомості про найважливіші об'єкти противника, характер його дії можливі наміри.

Дані тактичної розвідки дозволяють командиру скласти якомога повніше достовірне і точне уявлення про противника й місцевість у районі наступних Тому всі її сили необхідно застосовувати комплексно, з максимальним і ефектним використанням наявних сил і засобів відповідно до обстановки, що склалася.

В умовах, коли противник може застосувати ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю, одним із найважливіших видів бойового забезпечення стає захист військ від зброї масового ураження.Це комплекс тактичних і спеціальних заходів, які проводять із метою не допустити або максимально послабити вплив ядерної, хімічної і бактеріологічної (біологічної) зброї на війська, зберегти їхню боєздатність і забезпечити успішне виконання ними поставлених завдань. Зміст і порядок проведення цих захо­де залежать від характеру дії військ, наявності сил, засобів і часу, а також ) від можливостей противника щодо застосування зброї масового ураження при конкретних обставинах.

До основних заходів захисту військ від зброї масового ураження залежать: своєчасне виявлення підготовки противника до використання цієї зброї; розосередження військ і періодична зміна районів їхнього роз­ташування (позицій); інженерне обладнання районів, позицій, що їх займають війська, і підготовка шляхів для маневру; застосування захисних і маскуючих властивостей місцевості; попередження військ про безпосередню загрозу й початок використання противником зброї масового ураження; про радіоактивне, хімічне і бактеріологічне (біологічне) зараження: протиепідемічні, санітарно-гігієнічні й спеціальні профілактичні (медичні і ветеринарні) заходи; виявлення наслідків застосування противником зброї масового ураження: забезпечення безпеки і захисту особового складу в зонах зараження, районах руйнувань, пожеж і затоплень; ліквідація наслідків використання противником зброї масового ураження.

Заходи захисту військ від зброї масового ураження проводиться у пов­ному обсязі при підготовці та веденні бою як із застосуванням, так і без засто­сування зброї масового ураження. Проведення цих заходів у підрозділах і частинах не повинно впливати на виконання ними бойових завдань.

Маскування— один із найважливіших видів бойового забезпечення; комплекс заходів, спрямованих на введення противника в оману відносно складу, положення, стану бойової готовності своїх військ, їхніх дій та намірів.

Залежно від характеру дій військ, завдань, які вони виконують, і кон­кретних умов обстановки, застосовують засоби оптичного маскування (мас­кувальна одежа, маски, макети), радіолокаційного маскування (радіолокаційні відбивачі), світлового маскування (світломаскувальні засоби для фар, габаритних і сигнальних вогнів бронетанкової та автомобільної техніки, світиль­ники й ліхтарі з маскувальними насадками, світлові вказівники), теплового маскування (пристрої, що знижують температуру нагрітої поверхні техніки, теплові екрани з незаймистих матеріалів) та звукового маскування.

Основними способами маскування є імітація, демонстративні дії і дезінформація.

Імітацію застосовують для створення вдаваних об'єктів. Вона полягає у відтворенні різних демаскувальних прикмет, які притаманні військам і об'єктам (районам розташування та оборони, позиціям, рубежам тощо), шляхом улаштування вдаваних районів, розташування військ і об'єктів, використання макетів озброєння, бойової та іншої техніки, піротехнічних, світло- і звукоімітаційних, димових, радіоелектронних та інших технічних засобів.

Демонстративні дії — це навмисний показ реальними підрозділами і час­тинами пересування, дій для створення в противника обманливого уявлення про дії та наміри військ і спрямування його зусиль на другорядні напрямки. Вони широко застосовувалися рядянськими військами в роки Другої світової війни. При визволенні Києва від німецько-фашистських загарбників, щоб ввес-ти противника в оману, наступ із Букринського плацдарму почали за дві доби до переходу в наступ головного угрупування військ 1-го Українсь­кого фронту з Лютежського плацдарму. Раптовий удар головного угруповання фронту прискорив розгромленням противника і сприяв звільненню столиці України 6 листопада 1943 року.

Дезінформація полягає в отриманні противником оманливих відомо­стей про склад, боєздатність, дії і наміри наших військ для введення його в оману і створенні вигідних умов для досягнення успіху в бою. Для дезінфор­мації використовують технічні засоби зв'язку, підкидання фальшивих доку­ментів, інші засоби і способи.

Інженерне забезпеченняздійснюють з метою створення сприятливих умов для дій військ і підвищення їхнього захисту від усіх засобів ураження противника, а також для нанесення противнику втрат інженерними засобами й ускладнення його дій.

 

6.2. ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Технічне забезпечення — це комплекс заходів, які проводять із метою своєчасного укомплектування військ (озброєння і техніка), забезпечення боєпри­пасами і військово-технічним майном, підтримання озброєння і техніки в постійній готовності до бойового застосування, забезпечення високої ефективності й на­дійності в їхній роботі в будь-якій обстановці, а також для швидкого полагод­ження озброєння і техніки при пошкодженнях.

В умовах повної моторизації і механізації підрозділів і частин усіх родів військ, спеціальних військ і тилу технічне забезпечення відіграє важли­ву роль у досягненні й підтриманні їхньої боєздатності. Без своєчасного і правильного проведення заходів технічного забезпечення зараз неможливо розраховувати на успішне ведення загальновійськового бою тривалий час чи на здійснення маршу на значну відстань, особливо в складних погодних умо­вах і на місцевості. Про це свідчить досвід навчань, маневрів і локальних війн. Технічне забезпечення поділяється на ракетно-технічне, артилерійсько-технічне, танко-технічне, автотехнічне, інженернотехнічне, хіміко-технічне, тех­нічне забезпечення зв'язку й автоматизованої системи управління військами, технічне забезпечення по службах тилу та метеорологічне забезпечення.

До основних заходів технічного забезпечення відносять:укомплектуван­ня військ (озброєння і техніка), забезпечення боєприпасами і військово-технічним майном, здійснення технічно правильної експлуатації озброєння і техніки, своєчас­не проведення їхньої евакуації і ремонту, організація оволодіння технікою та уп­равління силами і засобами технічного забезпечення. Ці заходи здійснюються постійно силами і засобами бойових підрозділів, а також спеціальними підроз­ділами технічного обслуговування (ремонтними і ремонтно-відновлювальними, підрозділами складів із запасами військово-технічного майна і т. ін.).

У військах існує чітка система укомплектування озброєнням, бойовою_та іншою технікою, забезпечення боєприпасами і війсково-технічним майном.

Вона передбачає централізоване укомплектування і забезпечення цими засобами підрозділів і частин за планом старшого командира, а також відпо­відальність посадових осіб вищестоящої ланки за своєчасне та безперебійне укомплектування підлеглих військ озброєнням, бойовою та іншою технікою, забезпечення їх боєприпасами і військово-технічним майном.

Відповідно до штатів і табелів, що визначають чисельність і призначен­ня особового складу, а також перелік озброєння і техніки для забезпечення підрозділів і частин, здійснюють їхнє укомплектування і забезпечення визначе­ною кількістю ракетно-артилерійського озброєння, радіотехнічних засобів, боєприпасів і артилерійського майна бронетанкової та автомобільної техніки, засобів інженерного і хімічного озброєння, засобів захисту, техніки і майна зв'язку, техніки продовольчої, речової, медичної та інших служб. Укомплекту­вання військ озброєнням і технікою можна проводити не тільки за рахунок засобів, що надходять від вищестоящої інстанції, але й за рахунок засобів, підібраних на полі бою (трофейних і відновлених у частинах і з'єднаннях).

Для безперебійного забезпечення військ військово-технічним майном створюють військові запаси. Вони знаходяться в особового складу, при озброєнні, в бойових та інших машинах, у транспортних підрозділах і части­нах. При необхідності створюють додаткові запаси, які перевищують вста­новлені норми військових запасів. За цільовим призначенням і порядком вит­рат військові запаси боєприпасів поділяються на витратну частину та недо­торканий запас, який витрачають лише в окремих випадках з дозволу коман­дира частини (підрозділу).

Одночасно з витратами боєприпасів, пального, інших засобів під час бою або при здійсненні маршу, а також при знищенні частини озброєння, техніки та інших засобів високоточним озброєнням, запалювальними боєп­рипасами противника або при їхньому пошкодженні виникає потреба в по­повненні витрачених і знищених засобів. Воно здійснюється шляхом доуком­плектування, поповнення підрозділів необхідною кількістю засобів за раху­нок витратної частини військових запасів, а також за рахунок надходження озброєння, техніки, боєприпасів зі складів і баз їхнього зберігання. Щоб без­перебійно забезпечувати війська озброєнням, технікою, боєприпасами і техні­чним майном, своєчасно поповнювати їхні витрати і втрати, рухомі склади і бази, а також транспорт із військовими запасами розміщують і переміщують з урахуванням умов обстановки, що склалася, і можливих її змін.

Технічно правильну експлуатацію озброєння і техніки становлять: підго­товка їх до застосування, технічне обслуговування, транспортування і збері­гання. Вона здійснюється спеціально підготовленим особовим складом підрозділів — водіями, механіками-водіями, екіпажами, обслуговування із за­лученням спеціалістів, якщо це потрібно при виконанні робіт щодо підготовки до бойового застосування, технічного обслуговування, транспортування і збері­гання. Порядок експлуатації встановлює командир відповідно до отриманого завдання, обстановки, що склалася, і вказівок старшого командира.

При підготовці до бою і під час бою, при пересуваннях і розташуванні військ на місці деяка частина озброєння і техніки в результаті впливу против­ника, порушення правил експлуатації та з інших причин виходить із ладу.

Зразками техніки і комплексами, що вийшли з ладу, вважають: по­шкоджені, несправні або засипані, потоплені й перевернуті, а також справні зразки і комплекси, експлуатаційний персонал (водії, механіки-водії, екіпажі обслуговування), що втратили боєздатність. Озброєння і техніка, що вийшли з ладу, підлягають евакуації.

Евакуаціюпроводять із метою своєчасного зосередження озброєння і техніки, що вийшли з ладу, в районах розташування ремонтних підрозділів і на пунктах збирання пошкоджених машин, що розгортаються для їхнього огляду і ремонту поблизу шляхів евакуації, джерел води та в місцях найбіль­шого виходу з ладу озброєння і техніки.

Озброєння і техніку, що вийшли з ладу, евакуюють безпосередньо в ході бою або в інших умовах дій військ, як правило, спеціально призначені для цього підрозділи (рятувально-евакуаційні групи, евакуаційні команди, технічне забезпечення колон на марші тощо) і попутний транспорт загально­го призначення. В окремих випадках її здійснює експлуатаційний персонал із залученням штатних машин загальновійськових підрозділів, підрозділів родів військ і спеціальних військ.

Ремонт озброєння і техніки проводятьіз метою підтримання і віднов­лення технічних ресурсів зразків або їхніх складових частин. У бойовій об­становці його здійснюють, в основному, на місці виходу озброєння і техніки з ладу або в найближчому укритті, а також в районах розгортання ремонт­них підрозділів і на пунктах збору пошкоджених машин.

Насамперед ремонтують озброєння, бойову та іншу техніку, які не­обхідні підрозділам і частинам для виконання бойових завдань, а також ті, які потребують найменшого обсягу відновлювальних робіт і за найменший термін часу можуть бути полагоджені.

Відремонтовані озброєння і техніку повертають у підрозділи і части­ни або направляють за вказівкою командира на укомплектування підрозділів і частин, які відновлюють свою боєздатність. А озброєння і техніку, які не можна полагодити в ремонтних підрозділах чи на пункті збирання пошкод­жених машин, передають ремонтно-евакуаційним органам.

Управління силами і засобами технічного забезпечення —складова час­тина управління військами. Враховуючи особливу важливість технічного за­безпечення для успішних дій військ, командир здійснює управління ним як особисто, так і через штаб, своїх заступників з озброєння і тилу, начальників родів військ, спеціальних військ і служб. Ці посадові особи організовують технічне забезпечення на основі рішення і вказівок командира, а також роз­поряджень відповідних начальників вищестоящої ланки управління з питань технічного забезпечення.

Управління силами й засобами технічного забезпечення здійснюють із командно-спостережних пунктів і пунктів технічного спостереження підрозділів, із командних пунктів і тилових пунктів управління.

Технічне забезпечення бойових дій військ тісно пов'язане з тиловим забезпеченням. Узгоджена робота органів управління із силами й засобами

технічного і тилового забезпечення є однією з найважливіших умов досягнення успіху у виконанні поставлених перед ними завдань.

 

6.3. ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Тилове забезпечення — це сукупність заходів, проведення яких дозволяє убезпечити війська всіма видами матеріальних засобів із метою підтримання їхньої боєздатності й створення сприятливих умов для успішного виконання по­ставлених завдань.

Для виконання завдань тилового забезпечення загальновійськового бою, забезпечення військ усім необхідним для ведення бою і повсякденного життя в будь-яких умовах обстановки існує військовий тил. Тилове забезпечення скла­дається зрізних видів забезпечення: матеріального, транспортного, торгова- по­бутового, квартирно-експлуатаційного і фінансового.

Найважливішу роль для своєчасного і повного забезпечення бою відіграє матеріальне забезпечення:

Матеріальне забезпеченняздійснюють із метою своєчасного і повного задоволення потреб підрозділів і частин у матеріальних засобах. Воно поля­гає в одержанні та зберіганні матеріальних засобів, їх відправленні чи видачі загальновійськовим підрозділам і частинам, підрозділам і частинам родів військ, спеціальних військ і тилу, ознайомленні споживачів із встановленими нормами, створенні необхідних запасів. Матеріальне забезпечення здійсню­ють централізованоза планами і розпорядженнями старших начальників, які несуть відповідальність за безперебійне забезпечення підлеглих частин і підрозділів матеріальними засобами, їхнє раціональне використання та еко­номне витрачання. До матеріальних засобів відносять усі види озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпаси, пальне, продовольство, засоби захис­ту, інженерне, речове й інші види майна, матеріали і рідини різного призна­чення, а також воду.

Для своєчасного і повного задоволення потреб підрозділів і частин тре­ба завчасно створювати достатні запаси потрібних матеріальних засобів, пра­вильно їх ешелонувати і безперебійно поповнювати їхні витрати і втрати. Частини і підрозділи отримують необхідні матеріальні засоби в межах виді­лених їм ресурсів відповідно до їхніх реальних потреб і з урахуванням необ­хідності мати встановлені запаси матеріальних засобів. Ці запаси називають військовими і створюють у визначених розмірах. Вони призначені для своє­часного і безперебійного задоволення потреб підрозділів і частин. Розміри запасів встановлює старший командир до початку кожного бою, залежно від його характеру, розмаху, ролі підрозділів або частин у виконанні загального бойового завдання, очікуваного витрачання матеріальних засобів, можливо­стей щодо їх підвезення та використання місцевих ресурсів.

Залежно від обстановки, розпорядженням старшого командира можуть створюватися додаткові запаси матеріальних засобів.

Військові запаси матеріальних засобів зберігають і перевозять у транспорті підрозділів і частин (у бойових та інших машинах) разом з озброєнням та особовим складом.

Військові запаси матеріальних засобів поділяються на витратну частину і недоторканий запас, а пальне є незменшуваним запасом. За рахунок час­тини, яка витрачається військові запаси задовільняють матеріальні потреби частин і підрозділів. Недоторканий (незменшуваний) запас витрачають у дея­ких випадках, як правило з дозволу командира полку, а в невідкладних випад, как із дозволу командира батальйону.

Основою своєчасного і повного задоволення матеріальних потреб військ є безперебійне підвезення їм необхідних матеріальних засобів. Його здебіль­шого здійснюють транспортом вищестоящої ланки, однак при необхідності залу­чають і транспортні засоби підрозділів та частин. Якщо обстановка вимагає, а умови дозволяють, матеріальні засоби можна доставляти через інстанцію, а пальне і боєприпаси — безпосередньо до бойових машин і на вогневі позиції артилерії. При поверненні транспорт використовують для евакуації поранених та хворих, пошкодженого озброєння, техніки і майна.

 

6.4. МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Медичне забезпечення здійснюють із метою збереження боєздатності та зміцнення здоров'я особового складу, своєчасного надання медичної допо­моги пораненим і хворим, швидкого повернення їх у стрій. У бойовій обста­новці проводять такі заходи медичного забезпечення:лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні й протиепідемічні, а також медичні заходи щодо захисту особового складу від зброї масового ураження противника.

До лікувально-евакуаційних заходівналежать: пошук, збір, евакуація, надання медичної допомоги, лікування поранених і хворих. При застосуванні противником зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї можливі масові санітарні втрати, тобто втрати особового складу поранени­ми, ураженими і хворими, які надходять у лікувальний заклад більше як на одну добу. Зберегти життя якомога більшій кількості поранених і хворих можливо лише при умові невідкладного проведення лікувально-евакуацій­них заходів із залученням достатньої кількості сил і засобів, необхідних за­ходів із застосуванням сучасних технічних і медичних засобів.

Санітарно-гігієнічні заходи спрямованіна збереження здоров'я особо­вого складу і підвищення його боєздатності. До них відносять, насамперед, медичну розвідку, яку ведуть із метою виявлення в районі дій військ тих фак­торів, що впливають на здоров'я особового складу, санітарний стан військ та їх медичне забезпечення. Для цього в районі дій військ вивчають умови побу­ту населення, санітарний стан населених пунктів; виявляють інфекційних хво­рих серед місцевого населення, а також серед тварин, джерела захворювань: локалізують осередки епідемічних захворювань; позначають заражені ділян­ки місцевості, джерела води; визначають ступінь зараження грунту, якість води і місцевих продуктів харчування, наявність отруйних рослин і тварині

добувають відомості про епідемічні захворювання у військах противника, санітарний стан території, яку вони займають, про санітарно-гігієнічні й про­тиепідемічні заходи, що ними проводяться.

Протиепідемічні заходиспрямовані на попередження виникнення і роз­повсюдження інфекційних захворювань та на їхню ліквідацію. Для цього про­водять санітарно-епідеміологічну розвідку, санітарно-епідеміологічне спосте­реження і санітарний нагляд за побутом особового складу, діагностику зах­ворювань, дезінфекційно-дезінсекційні заходи, імунопрофілактика і термінова (екстрену) профілактику, своєчасне інформування вищестоящого команду­вання про виникнення захворювань.

Заходи медичної служби щодо захисту особового складу від зброї масо­вого ураженняє важливою складовою частиною медичного забезпечення, їх проводять у поєднанні з протиепідемічними і санітарно-гігієнічними захода­ми з метою попередити чи послабити вплив уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) зброї на особовий склад і запобігти чи зменшити вихід його зі строю, зберегти боєздатність підрозділів і частин. До заходів медичної служби щодо захисту особового складу від зброї ма­сового ураження відносять: забезпечення його медичними засобами профі­лактики; надання першої медичної допомоги; медичну експертизу продоволь­ства і води на зараженість радіоактивними, отруйними речовинами і бакте­ріальними засобами; проведення ізоляційно-обмежувальних та інших заходів при ліквідації наслідків застосування противником зброї масового уражен­ня; медичний контроль за особовим складом, який потрапив під вплив зброї масового ураження, але зберіг боєздатність, а також за проведенням санітар­ної обробки в підрозділах і частинах.

Подальший розвиток засобів збройної боротьби і способів ведення за­гальновійськового бою неминуче ускладнить зміст завдань щодо його всебічного забезпечення, збільшить їхній обсяг і зменшить кількість часу на їхнє виконан­ня при підготовці й, особливо, під час бою та інших діях військ. У майбутньому можлива поява такого виду забезпечення, як захист військ від високоточної зброї. Усе це вимагатиме проведення різних заходів щодо всебічного забезпе­чення бойовими підрозділами і частинами самостійно без залучення сил і за­собів спеціальних військ і тилу. А це викличе необхідність подальшого підви­щення рівня технічної і спеціальної підготовки особового складу загально­військових підрозділів і частин, підрозділів і частин усіх родів військ.

 

Глава сьома