Глибина оборони полісу може бути до 15 км, батальйону — до 3 км, роти — До 1 км, взводу — до 300 м.

Для ведення оборонного бою будують оборону. Складовими частина­ми цієї побудови є: бойовий порядок полку; система оборонних рубежів, позицій і районів; система комплексного вогневого ураження противника; система боротьби з повітряними десантами; система протитанкової оборони; система протиповітряної оборони; система інженерних загороджень.

Бойовий порядок — це шикування частин і підрозділів для ведення бою (схема 8).

Бойовий порядок полку складаєтьсяз підрозділів: першого ешелону; Другого ешелону; загальновійськового резерву (ЗВрез), артилерійської групи "П (артилерійських підрозділів), протиповітряної оборони (ППО), протитанкового резерву (ПТрез), рухомого загону загороджень (РЗЗ).

Залежно від обстановки і завдань, до бойового порядку полку може входити і протидесантний резерв (ПДрез).

Бойовий порядок полку в обороні будують у два або в один ешелон. При одноешелонному шикуванні бойового порядку створюється сильний за­гальновійськовий резерв.

Механізований полк на бойових машинах піхоти і танковий полк меха­нізованої дивізії можна використовувати як у першому, так і в другому ешело­нах. У першому ешелоні вони обороняються здебільшого на найбільш танконебезпечних напрямках головного удару противника, при цьому танковий полк механізованої дивізії, як правило застосовують у другому ешелоні.

Механізований полк танкової дивізії переважно займає оборону в пер­шому ешелоні.

Танковий батальйон механізованого полку використовують для підси­лення механізованих батальйонів і частково в загальновійськовому резерві, він може також знаходитися у другому ешелоні.

Перший ешелон полку в обороні призначений для відбивання наступу переважаючих сил противника, знищення його перед переднім краєм оборо­ни та при вклиненні в оборону, утримання позицій та створення умов для його розгромлення. Він, як правило, має у своєму складі більшу частину сил та засобів полку. Перший ешелон полку в обороні складають два-три механі­зованих батальйони, які обладнують та займають першу позицію.

Другий ешелонполку в обороні призначений для стійкого утримання району в глибині та знищення противника, що прорвався з вогневих рубежів або контратакою, а також для заміни підрозділів першого ешелону, які втра­тили боєздатність, для знищення повітряних десантів та аеромобільних груп противника. Він займає та обладнує район оборони на другій позиції і гото­вий до проведення контратак для знищення противника, який вклинився.

Якщо полк знаходиться у другому ешелоні з'єднання, то він здебіль­шого займає ділянку оборони на найважливішому напрямку на третій по­зиції й готує маршрути висування й рубежі розгортання для проведення кон­тратак, а танковий полк і механізований полк на бойових машинах піхоти, крім цього, — один-два вогневих рубежі для відбивання удару противника, який вклинився вогнем із місця. Вогневі рубежі можуть співпадати з рубежа­ми розгортання для контратак. При сприятливих умовах обстановки і при наявності часу полк, підготувавши вказану йому ділянку оборони, може з метою підтримання готовності до здійснення маневру і введення противника в оману розташовуватися в обладнаному на третій чи четвертій позиції ра­йоні зосередження.

Батальйон другого ешелону полку займає район оборони на другій по­зиції і готовий до проведення контратак, а танковий і механізований батальйо­ни на бойових машинах піхоти, крім цього,— до займання вогневих рубежів.

Загальновійськовий резерв займає вказаний йому район зосередження, готує оборонні позиції, може виконувати раптово виникаючі завданння.

Артилерійська група(підрозділ) призначена для вогневого ураження наступаючого противника перед переднім краєм та в глибині оборони, дистанційного мінування місцевості, прикриття флангів вогнем, боротьби із засобами вогневого ураження противника. Вогневі позиції артилерійської групи (підрозділу) призначають переважно на танконебезпечних напрям­ках. Вогневі позиції дивізіонів (батарей) ешелонуються в глибину. Для ма­невру підрозділами готують запасні й тимчасові вогневі позиції і шляхи пересування до них.

Підрозділ протиповітряної оборониприкриває бойовий порядок полку від ударів засобів повітряного нападу противника з повітря і веде боротьбу з його повітряними десантами в польоті та при висадженні.

Позиції зенітних підрозділів полку обладнують у бойових порядках військ, що обороняються. Кожному підрозділу призначають одну-дві запасні позиції. Позиції змінюються після відбиття нальоту повітряного противника з дотри­манням усіх правил маскування. Крім цього, обладнують удавані стартові (вог­неві) позиції, застосовують кочуючі й діючі із засідок зенітні підрозділи.

Протитанковий резервв обороні веде боротьбу з танками та іншими броньованими машинами противника, що прорвалися, прикриває танконебезпечні напрямки та проломи, утворені в бойовому порядку полку, відкриті фланги та стики, а також прикриває розгортання та дії частин, які проводять контратаку. Йому в глибині оборони призначають район зосередження (ос­новний та запасний), а на танконебезпечних напрямках — кілька рубежів розгортання.

Рухомий загін загородженняв обороні наносить втрати противнику в техніці, живій силі, перешкоджає маневруванню його військ, а також прикри­ває танконебезпечні напрямки, відкриті фланги, проміжки, стики, проломи та рубежі розгортання для контратак. Йому в глибині оборони призначають район зосередження (основний та запасний), а на танконебезпечних напрям­ках — кілька рубежів мінування.

Протидесантний резервв обороні знищує десанти противника, що виса­дилися (аеромобільні і диверсійно-розвідувальні групи), самостійно чи у взає­модії з підрозділами другого ешелону (загальновійськового резерву) і підрозді­лом протиповітряної оборони. Йому в глибині оборони на ймовірному на­прямку висадки десанту противника призначають райони зосередження.

Система оборонних позицій і районів у полку складаєтьсяз передової позиції (позиції бойової охорони) і, як правило, двох оборонних позицій, її поява залежить від прийнятого рішення і бойових можливостей полку.

Передову позиціюстворюють, здебільшого, при відсутності смуги за­безпечення перед переднім краєм оборони на відстані, до 6 км із метою ввести противника в оману відносно дійсного положення переднього краю та побу­дови оборони, уникнути раптового нападу противника на підрозділи першо-^г° ешелону, відбити атаку підрозділів розвідки та змусити передчасно розгор­нути свої головні сили.

Позиції бойової охоронирозміщують на відстані до 2 км від переднього "Раю оборони при відсутності передової позиції з метою не допустити раптового нападу противника та ведення ним наземної розвідки.

Кількість оборонних позицій та їхнє накреслення визначає командир з'єднання. Глибина кожної позиції — 3 км на ній знаходиться, як правило 3-4 траншеї. Друга траншея розташована на відстані 300-600 м від першої, а тре­тя (четверта) — 600-1000 м від другої (третьої) траншеї. Відстань між позиці­ями залежить від умов місцевості, забезпечення взаємодії та ефективності вог­невого ураження в міжпозиційному просторі і може становити до 4 км.

Перша позиція є найважливішою в обороні полку, її обороняють батальйони першого ешелону, вона призначена для нанесення противнику рішучого ураження з метою не допустити прориву ним переднього краю головної смуги оборони.

Другу позицію обороняють батальйони другого ешелону (загально­військового резерву) полку, вона призначена для зупинки та знищення про­тивника, який прорвався в глибину ділянки оборони полку.

Батальйонні райони оборони складаються з ротних опорних пунктів, зв'язаних між собою по фронту і в глибину системою вогню, загородженнями, траншеями та ходами сполучення, які призначенні для ведення кругової оборо­ни. Ротні опорні пункти обладнуються на позиціях так, щоб своїм розташу­ванням та вогнем перекрити найімоворніші напрямки наступу противника.

Основою кожної позиції є батальйонні райони оборони (схема 9). Вони розташовуються один біля одного і з'єднуються між собою системою тран­шей. Між ротними опорними пунктами можуть бути проміжки до 1 км. За ними треба безперервно наглядати, прострілювати фланговим та перехрес­ним вогнем усіх вогневих засобів, особливо протитанкових, а також прикри­вати вогневими засідками, вогнем артилерії та загородженнями. Система тран­шей та ходів сполучення повинна забезпечити військам ведення кругової обо­рони, швидкий та прихований маневр по фронту та в глибину, перешкоджа­ти виявленню противником бойового порядку і системи вогню в обороні.

Відсічні позиції створюють по всій глибині смуги оборони полку з ме­тою не допустити розповсюдження противника, який прорвався в сторони флангів, створити вогневі мішки, а також примусити його вийти на загород­ження, які прикриваються вогнем. Відсічні позиції можуть також бути рубе­жами розгортання частин (підрозділів) для контратак, а також вогневими рубежами танкових частин (підрозділів) та механізованих частин (підрозділів) на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (загально­військовому резерві), їх обладнують однією-двома траншеями, а також хода­ми сполучення, які йдуть від фронту в тил.

Інженерне обладнання ділянки оборони може розпочинатись ще до зайняття оборони, а в повному обсязі проводиться після розгортання військ і продовжується безперервно під час усього оборонного бою. До основних заходів інженерного обладнання ділянки оборони відносять: перевірку місце­вості на наявність мін та розмінування; фортифікаційне обладнання оборон­них позицій, районів зосередження, вогневих рубежів та рубежів розгортан­ня дія проведення контратак, позиційних районів та районів вогневих по­зицій, пунктів управління, підготовки до оборони населених пунктів, ство­рення системи інженерних загороджень; обладнання шляхів маневру.

підрозділів, переправ, районів розташування підрозділів спецвійськ та тилу, проведення інженерних заходів щодо маскування, зокрема створення фаль­шивих позицій, районів оборони (опорних пунктів) та об'єктів; обладнання пунктів водопостачання.

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання ділянки оборони здійснюють, широко використовуючи засоби ме­ханізації. Інженерні споруди, які були створені за допомогою таких засобів, дообладнують особовим складом. Насамперед обладнують інженерні загород­ження в смузі забезпечення та перед переднім краєм оборони; звільнюють смуги для спостереження та обстрілу; відривають окопи для механізованих підрозділів, танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів; на основних позиціях будують основні спорудження для пунктів управління та медпунктів; для особового складу влаштовують перекриті щілини, створюють ділянки суцільних траншей у взводних та ротних опорних пунктах; проводять заходи щодо маскування озброєння, техніки та споруд; створюють інженерні загородження в проміжках між частинами, підрозділами та флангами; обладнують рубежі розгортання протитанкових резервів та визначають рубежі мінування рухомих загонів за­городження; готують шляхи висування до них та шляхи маневру військ: при­стосовують до оборони населені пункти; обладнують пункти водопостачання.

Потім дообладнують ротні опорні пункти: відривають окопи для танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів на резервних (тимчасових) позиціях та вогневих рубежах; створюють та вдосконалюють системи траншей та шляхів сполучення; в батальйонних районах оборони дообладнують пункти управ­ління та медичні пункти, будуються бліндажі та сховища для особового скла­ду, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; удосконалюють рубежі розгортання протитанкових резервів та рубежі міну­вання рухомих загонів загородження; створюють відсічні позиції; додатково влаштовують інженерні загородження та збільшують щільність мінування перед переднім краєм, у проміжках між частинами та на флангах; готують до руйнування дороги, мости, шляхопроводи та інші важливі об'єкти в глибині оборони; нарощують мережу шляхів маневру військ, підвозу та евакуації, а в загальному обсязі проводять Інженерні заходи щодо маскування, споруджу­ють обманні оборонні пункти, вогневі позиції, на ділянках оборони полків створюють обманну систему траншей.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з про­тивником інженерне обладнання ділянки оборони здійснюють одночасно на всю глибину в послідовності, що забезпечує постійну готовність військ до відбивання наступу противника та підвищення захисту їх від високоточної зброї та інших засобів ураження. Робота щодо інженерного обладнання по­чинається відразу після уточнення на місцевості позицій підрозділів.

 

7.4. ПІДГОТОВКА ОБОРОНИ

Підготовка оборони частини (підрозділу) починається відразу після одержання бойового завдання від старшого командира (начальника). Вона полягає в: організації бою (прийнятті рішення, плануванні бою, визначенні бойових завдань підрозділам, проведенні рекогносцировки, організації взаємодії й всебічного забез­печення бою та управління); підготовці полку до виконання бойового завдання; зайнятті оборони відповідно до бойового порядку; створенні системи вогню; інже­нерному обладнанні ділянки оборони; практичній роботі командира полку, його заступників, штабу, начальників родів військ та службу підпорядкованих підроз­ділах; проведенні інших заходів.

Тривалість підготовки оборони залежить від умов обстановки та очі­куваного часу переходу противника в наступ. При наявності часу підготовку до оборони ведуть проводячи всі заходи в повному обсязі, а при його відсут­ності — в короткі терміни в скороченому обсязі.

В усіх випадках враховують підтримання постійної готовності військ до відбивання раптових ударів противника із застосуванням як звичайної, так і зброї масового ураження.

Для відбивання агресії противника в початковий період війни в мир­ний час проводять попередню підготовку оборони, а в загрозливий період перед війною (іноді з початком) — безпосередню підготовку.

Попередню підготовку оборони проводять приховано, з доведенням завдань до батальйону включно та визначаючи положення підрозділів: у пол­ку — до відділення, в батальйоні — до окремого вогневого засобу.

Безпосередню підготовку оборони проводять у короткі терміни. Під час підготовки оборони командир уточнює рішення на оборону та завдання підрозділам. Уточнені завдання доводяться до всіх командирів (включно до командирів відділень (танків)). Підрозділи займають та готують оборону. В повному обсязі здійснюють інженерне обладнання місцевості та позицій, ство­рюють систему вогню та інженерних загороджень.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир полку прий­має рішення та ознайомлює командирів підрозділів за картою. Потім усю роботу щодо організації оборони проводять на місцевості.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з про­тивником командир полку перш за все застосовує заходи щодо захоплення та закріплення вигідного рубежу. В ході закріплення він визначає задум бою; віддає підрозділам попередні бойові розпорядження; завершує прий­няття рішення за картою; ознайомлює підрозділи із завданнями; дає вказів­ки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, а також проводить заходи щодо створення в найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, організації протипо­вітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Згодом, як тільки дозво­лять обставини, командир полку проводить рекогносцировку, під час якої уточнює завдання підрозділам та порядок взаємодії.

 

7.5. ВЕДЕННЯ ОБОРОННОГО БОЮ

Ведення оборонного бою можна почати з дій щодо відбивання масо­ваних авіаційних та ракетних ударів противника і вторгнення його мобіль­них і диверсійно-розвідувальних груп.

Командир полку та штаб повинні якнайкраще підготуватися до обо­рони та вжити заходи щодо підвищення готовності своїх підрозділів, сил та засобів до відбивання ударів противника.

Особливе значення має своєчасне зайняття оборони та вмілі бойові дії полку щодо відбивання вторгнення противника на початку війни. У цих умовах необхідно взяти до уваги дуже обмежені терміни для зайняття обо­рони, можливість її ведення при неповній готовності захисних позицій, за­стосування противником нових видів зброї та неочікуваних способів дій і малий бойовий досвід.

У ході вступу в бій передових частин противника підрозділи передо­вого загону та частини прикриття послідовним упертим утриманням по­зицій та районів оборони (опорних пунктів) на найважливіших напрям­ках, ведучи маневрову оборону, вимотують противника, наносять йому якомога більших втрат, зупиняють, примушують передчасно ввести в бій головні сили та наступати в невигідному напрямку, втягують їх у вогневі мішки. При цьому широко застосовують у тилу противника дії розвіду­вальних груп та загонів. Крім цього, при сприятливих умовах частина сил проводить короткі раптові контратаки.

Під час ведення бою за утримання першої позиції підрозділи першого ешелону перешкоджають спробам противника прорвати передній край обо­рони та завдають йому максимальних втрат. При переході противника в ата­ку здійснюють вогневе відбивання атаки з повним використанням вогневих можливостей оборони. У разі наближення противника до оборони вогонь військ, що захищаються, наростає та досягає найбільшого напруження. Його зосереджують спочатку на знищенні танків та інших броньованих машин противника, для чого широко застосовують керовані боєприпаси.

Підрозділи в обороні знищують танки та іншу броньовану техніку противника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та іншими вогневими засобами. Танки, що прорвалися, знищують усіма протитанковими засобами, а також вогнем артилерії, танків та БМП. Швидкість маневру вогнем, особливо прії загрозі вклинення в глибину оборони полку, має вирішальне значення для відбивання наступу противника.

При вклиненні противника в оборону проводять вогневу підтримку військ, що обороняються. Командир полку вживає заходи, щоб зупини­ти його просування в глибину та сторони флангів, роз'єднати його бойові Порядки вогнем усіх видів зброї та ударами авіації і нанести йому макси­мальних втрат.

Підрозділи, що залишилися в тилу противника, продовжують утримувати зайняті опорні пункти. За.сприятливих умов вони можуть наносити Удари у фланги та тил противника. Командир полку повинен підтримувати їхні дії силами та засобами, які має у своєму розпорядженні.

Контратаку другими ешелонами полку застосовують у сприятливих Умовах при вклиненні незначних сил противника, здебільшого разом з іншими ешелонами полку, а іноді — самостійно, з дозволу командира полку.

Самостійну контратаку другими ешелонами полку проводять при ве­денні бою за утримання батальйонами районів оборони на першій позиції.

Контратаку організовує особисто командир полку та проводить її швидко у фланг чи тил противника, що прорвався. Про прийняття рішення розпочати контратаку командир полку доповідає своєму начальнику.

Висування других ешелонів здійснюють по якомога більшій кількості маршрутів у передбойовому порядку, приховано, з максимальним викорис­танням маскуючих властивостей місцевості, засобів маскування та протидії технічним засобам розвідки та наведення противника. Одночасно з цим по­чинають вогневе ураження противника. Бойовий порядок завжди шикується в один ешелон з виділенням загальновійськового резерву.

Контратаку необхідно підтримувати всіма засобами, що є в розпоря­дженні командира полку, та проводити у взаємодії як із підрозділами першо­го ешелону, так і підрозділами, що залишилися в тилу противника, рішуче та беззупинно, до повного відновлення оборони чи виходу на вказаний рубіж.

Після контратаки всі командири та штаби, не чекаючи вказівок, вжива­ють заходи щодо швидкого відновлення порушеної систем й вогню, протитан­кових загороджень, взаємодії та підготовки підрозділів до відбивання по­вторних атак противника.

 

7.6. ВИХІД ІЗ БОЮ І ВІДХІД

Вихід із бою і відхід застосовують із метою залишення зайнятого опорного пункту (району оборони) і займання більш вигідного рубежу або виведення своїх військ із-під у дару противника.

Відхід роти в усіх випадках починають тільки після наказу старшого командира (начальника). Як правило, вихід із бою і відхід здійснюють вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Але ситуація може скластись так, що рота (батальйон) буде змушена почати відхід вдень.

При безпосередньому зіткненні з противником відходу передує вихід із бою. Для забезпечення виходу з бою основних сил роти (батальйону), виді­ляються підрозділи прикриття. До складу підрозділів прикриття від батальйону можна призначати по одному посиленому взводу від кожної роти, яка знахо­диться в безпосередньому зіткненні з противником. При сприятливих умовах для досягнення даної мети необхідна одна з рот першого ешелону, яка діє в напрямку головного удару противника. Ці підрозділи залишаються на зайня­тих ними позиціях із метою введення противника в оману, ведуть посиленні) вогонь і підтримують той режим бойових дій, який був перед виходом із бою Для управління ними прикриття призначають старшого командира, який підпорядковується командиру роти (батальйону) і підтримує з ним зв'язок Підрозділ прикриття відступає згідно з наказом командира роти (батальйо­ну) раптово, як правило всіма силами відразу або короткими перебіжками від одного пункту місцевості до іншого, надаючи взаємну допомогу вогнем.

Усі заходи щодо виходу з бою і відходу проводять потай у короткий строк і без порушення попереднього режиму діяльності особистого складу, особливо рот першого ешелону. При цьому велику увагу приділяють забезпеченню виходу з бою, прикриттю відходу, організації регулювання руху на маршруті, встановленню загород, завалів і засідок на шляхах руху противника.

Бойовий порядок батальйону при виході, з бою і відході складається з підрозділів прикриття, охорони і головних сил.

Порядок виходу з бою залежить від характеру дій противника, одер­жаного наказу відходу та інших умов ситуації. Його можна здійснювати тоді, коли противника зупинено і при активних його діях.

У першому випадку порядок виходу з бою може бути таким. Підрозділи прикриття залишаються на своїх позиціях до вказаного часу або сигналу і ведуть такі ж дії, які були до початку виходу головних сил із бою. У визначений час усі підрозділи, згідно з наказом командира роти (батальйону), відходять раптово, як правило по всій смузі одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне переслідувати, то в такому випадку підрозділи прикриття, притримую­чи наступ противника, відходять короткими перебіжками, з рубежу на рубіж. При цьому вони спільно з інженерно-саперними підрозділами руйнують мос­ти, переправи і ділянки доріг, влаштовують мінно-підривні та інші загороди в напрямках руху противника і тим самим затримують його просування.

При виході з бою в умовах активних дій противника рота (батальйон) вогнем усіх засобів завдає йому поразки, а при необхідності може частиною сил або в повному складі раптово контратакувати з тим, щоб зупинити на­ступ противника, а потім за допомогою виділених підрозділів прикриття, вогню артилерії, гранатометів, загороджень, димів і аерозолів швидко вийти з бою і відійти головними силами у вказаний район. У районі збору командир роти (батальйону) уточнює взводам (ротам) і приданим засобам завдання щодо відходу, а також організовує розвідку й охорону головних сил.

Охорону роти (батальйону) при відході здійснює тильна похідна зас­тава, а при необхідності — бокові похідні застави, які вогнем находу і з місця, а також діями із засідок затримують противника до вказаного часу. Застави разом із саперними підрозділами руйнують мости, переправи, ділянки доріг і влаштовують мінно-підривні та інші загороди.

При виході з бою і відході посилений механізований (танковий) ба­тальйон може бути призначений в ар'єргард полку із завданням затримати противника, виграти час, необхідний для того щоб відірвати головні сили полку і забезпечити їх відхід на новий оборонний рубіж.

При цьому батальйон посилюють танковими, механізованими, арти­лерійськими, інженерними та іншими підрозділами.

Батальйон, виділений в ар'єргард, завчасно займає для оборони визна­чений йому рубіж і утримує його протягом певного часу або до одержання наказу відходити. При відході на наступний рубіж широко застосовує засідки і руйнування.

Відхід ар'єргарду здійснюють послідовно з рубежу на рубіж або пере­катами, коли частина сил і засоби ураження відходять на наступний рубіж, де займають оборону на широкому фронті й забезпечують організований відхідних підрозділів батальйону.

Артилерійські підрозділи, придані батальйону, знищують противника, особливо його танки і бойові машини піхоти, які наступають із фронту і на флангах, ведуть вогонь на граничні відстані по накопиченню військ н_а вузлах доріг і переправах, сповільнюють його просунення, крім того, уражують противника, який прагне обійти ар'єргард із флангів.

Головні сили ар'єргарду, які вийшли з бою по ротах, сходяться в похідні колони І швидко відходять для організації оборони наступного або кінцево­го рубежу відходу чи району, вказаного командиром полку.

Насамперед відходять підрозділи батальйону, які не пов'язані з боєм (другі ешелони, резерви), потім — артилерія і підрозділи першого ешелону.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу, які не використовуються для безпосереднього забезпечення виходу із бою, завчасно відходять у район, вказаний командиром батальйону, або на кінцевий рубіж відходу. Поране­них і хворих, а також несправне озброєння, бойову та іншу техніку евакую­ють до початку відходу.

 

Глава восьма