Реферат Курсовая Конспект
Надклас Промененіжки (Actinopoda). - раздел Философия, Лекція 3 1. Загальна характеристика й систематика найпростіших До Нього Відносять Близько 8 Тис. Видів, Переважна Більшість Яких Населяє Мо...
|
До нього відносять близько 8 тис. видів, переважна більшість яких населяє моря й океани з високою концентрацією солей і порівняно високою температурою води. Вони майже зовсім відсутні в холодних і в опріснених ( в т.ч. й у Чорному та Азовському) морях. Зустрічаються до глибини до 8 тис. м, хоча переважна більшість їх, входячи до складу планктону, живе у верхніх шарах води. Мешканцями прісних водойм є лише представники класу Сонцевики.
Істотна ознака актинопод – наявність у них радіально розташованих нерозгалужених псевдоподій – аксоподій, усередині яких є опорна структура аксонема, що складається з пучків мікротрубочок і надає пружності псевдоподіям. Надклас включає 4 класи, 3 з яких об'єднуються загальною назвою радіолярії, або променяки.
Розміри – від 40-50 мкм до 1 мм. Характеризується великою різноманітністю форм, проте найпоширеніші кулясті радіолярії з численними аксоподіями у вигляді радіальних променів. Для їх організації характерне пристосування до планктонного способу життя. Найістотніша ознака променяків - наявність центральної капсули, яка являє собою мембрану, що складається з органічної речовини й оточує центральну частину цитоплазми (ендоплазму) з одним або кількома ядрами і захищає їх. Позакапсулярна частина цитоплазми (ектоплазма) сполучається з центральною за допомогою численних дрібних пор та одного великого отвору. У ній міститься велика кількість вакуоль і різноманітні включення - слиз, краплі жиру, що зменшує масу тваринок. У багатьох радіолярій у цитоплазмі поселяються у великій кількості видорості-симбіонти зоохлорели та зооксантели. Вони знаходять тут захист і забезпечуючи радіолярій киснем одержують від них вуглекислий газ. У більшості променяків є скелет із кремнезему та сірчанокислого стронцію має численні вирости, що збільшує поверхню їхнього тіла і забезпечує зависання у воді. Скелети радіолярій найрізноманітніші за формою, відзначаються витонченістю та красою.
Більшість радіолярій переміщується у воді пасивно, живлячись водоростями та іншими найпростішими, яких вони виловлюють сіткою з переплетених філоподій. Розмножуються вони переважно безстатевим способом, поділом надвоє. У багатьох видів виявлено статеве розмноження - копуляцію.
Типовими представниками є: акантометра (Acanthometra elastica), аулаканта (Aulacantha scolymantha), мінливий костанідіум (Costanidium variabile) та інші.
Із черепашок радіолярій утворюється радіолярієвий мул, що з часом перетворюється в осадові гірські породи – кремнисті глини та сланці, трепел, опали, халцедони, яшми.
Підтип Джгутикові, або Бичоносці (Mastigophora, або Flagellata).
До складу підтипу включають 6-8 тис. морських і прісноводних організмів та паразитів людини й тварин. Характерна ознака цих істот - переміщення за допомогою джгутиків, яких буває від одного до кількох десятків і навіть тисяч. Джгутик - виріст завтовшки 0,25 мкм і завдовжки до 150 мкм, зверху вкритий плазматичною мембраною. Всередині нього знаходиться аксонема - циліндр, утворений із 9 пар сполучених між собою мікротрубочок. У центрі аксонеми розміщені 2 поодинокі мікротрубочки. Біля основи джгутика, зануреного в цитоплазму, розміщені два базальні тільця (кінетосоми). Рухаються джгутики хвилеподібно або гвинтоподібно внаслідок ковзання мікротрубочок сусідніх пар одна відносно іншої, за рахунок використання енергії АТФ. Крім того, було виявлено, що джгутикові мають пов’язаний з кінетосомами цитоскелет. Клітина вкрита щільною пелікулою, тому джгутикові мають більш-менш сталу форму тіла. У рослинних джгутикових пелікула утворилася внаслідок того, що над або під плазмалемою наявна клітинна стінка з целюлози, глікопротеїдів, хітиноїдних чи кремнеземних лусочок або білкових пластинок. У тваринних джгутикових пелікула утворюється сукупністю мікротрубочок.
Проте в деяких джгутикових пелікула дуже тонка, і вони здатні змінювати форму тіла і навіть утворювати псевдоподії (тимчасові чи постійні). Це вказує на відсутність чіткої межі між саркодовими і джгутиковими і дає підставу для об’єднання їх в один тип – Саркомастігофори. Розмножуються здебільшого поздовжнім поділом, зрідка відбувається копуляція. У джгутикових спостерігаються всі переходи від рослинного до тваринного способу живлення, що свідчить про єдність між рослинним і тваринним світом, а також змішане живлення – міксотрофія.
Підтип Джгутикові ділиться на два класи:
1. Рослинні джгутикові (Phytomastigophorea);
2. Тваринні джгутикові (Zoomastigophorea).
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Тема Найпростіші Protozoa... Загальна характеристика й систематика найпростіших... Тип Саркомастігофори Тип Апікомплексні Клас Споровики...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Надклас Промененіжки (Actinopoda).
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов