Тип Інфузорії, або Війконосні(Infusoria, або Ciliophora).

Інфузорії – тварини, котрі живуть у найрізноманітніших середовищах. Є серед них паразити і симбіонти. Всього відомо понад 7 тис. видів

Форма тіла інфузорій різноманітна, розміри – від 10 мкм до 3 мм. Є як поодинокі рухомі, так і прикріплені (нерідко ко­лоніальні) види.

Характерними ознаками цих тварин є наявність органел руху чис­ленних війок та двох якісно неоднорідних ядер: вели­кого вегетативного – поліплоїдного макронуклеуса та малого генеративного – диплоїдного мікронуклеуса. Ектоплазма (кортекс) інфузорій має складну будову. Зовні вона покрита утвореною плазматичною мембраною (плазмалемою) пелікулою. Під нею розташовані базальні тільця (кінетосоми) війок і зв’язані з ними утвори - філаменти, мікротрубочки, з яких складається цитоскелет інфузорій. У пелікулі перпендикулярно до її поверхні розташовані трихоцисти (гр. trichos - волосин­ка). У інфузорій вони служать органелами захисту й ура­ження жертви.

Органели руху тварин - війки - вкривають усю поверхню тіла або ж концентруються на певних ділянках тіла, утворюючи цирі, мембрани та мембранели. Цирі - пучечки та китиці з ві­йок, завдяки яким інфузорії переміщуються по дну або здій­снюють стрибкоподібні рухи в товщі води. Мембрани - ряди війок, з’єднаних між собою. У мембранелах розташовані в ряд війки, не сполучені одна з одною. Сукупність усіх війок та їх похідних називають ціліатурою. За допомогою ціліатури на­вколо ротового апарата створюється течія води, яка спрямовує частки їжі до рота. У хижих інфузорії навколоротової цілі­атура відсутня.

Органоїди травлення тварин утворюють клітинний рот (цитостом), що знаходиться на дні оточеної війками ротової заглибини (перистому) та клітинна глотка, на базальному кінці якої при надходженні їжі утворюється трав­на вакуоля. Досягнувши певного розміру, вакуоля відривається від глотки і захоплюється коловим рухом цитоплазми. Так по­живні речовини розносяться по тілу інфузорії. Інфузорія туфе­лька при достатній кількості їжі утворює щогодини близько 60 травних вакуолей, у кожній з них буває до 30 бактерій, якими вона живиться. Неперетравлені рештки виходять назовні крізь отвір у цитоплазмі – порошицю (цитопрокт).

Вода з організму інфузорій виводиться з допомогою пульсуючих вакуоль. Вони розміщуються на межі між екто- і ендоплазмою. Кожна з них складається з влас­не вакуолі, що відкривається порою назовні, та 5-7 провідних каналів, які оточують її у вигляді зірки.

Розмноження тварин відбувається шляхом поперечного поділу клітини з подальшою регенерацією втрачених органів і брунькуванням. Відомий у них ( в інфузорії туфельки) також для статевий процес - кон'югація. За несприятливих умов інфузорії утворюють цисту, у стані якої можуть перебувати досить тривалий час (інфу­зорія туфелька до 7 років).

Загальновизнаної класифікації інфузорій не існує. На даний час найбільш поширеним є поділ типу на основі будови ротової ціліатури на 3 класи: Кінетофрагмінофореї (Kinetofragminophorea), Олігогіменофорєї (Oligohymenophorea), Полігіменофореї (Polyhymenophorea), які об’єднують 15 рядів.

Типовим представником класу Олігогіменофореї є інфузорія туфелька (Paramecium caudatum), що належить до ряду Гіменостоматиди. Вона має ротову ціліатуру, що складається з трьох мембранел та ундулюючої мембрани. Війки рівномірно вкривають всю поверхню її тіла Представником цього ряду є також іхтіо-фтіріус (Ichthyophthirius multifiliis), що паразитує на тілі риб (коропових, лососевих, а також ак­варіумних). Інфузорії оселяються на тілі, плавцях, зябрах риби, утво­рюючи сіруваті горбочки розміром близько 1 мм, кількість яких швид­ко зростає, і риба виглядає ніби обсипана манною крупою. Паразит проникає під епітеліальний по­крив, де й живиться. При значному розвитку паразитів риба виснажується і гине. Заражені особини стають неспокій­ними, труться об оточуючі предмети. Іхтіофтіріус заноситься в аква­ріум із хворими рибами та живим кормом. У своєму розвитку прохо­дить кілька стадій. Риба заража­ється дуже дрібними вільноплаваючими у воді бродяжками. Прони­кнувши у тканину тіла хазяїна, вони починають активно живитися і швидко ростуть. Доросла інфузорія має 0,5-1 мм у діаметрі. Вона залишає тіло хазяїна, опускається на дно чи якийсь підводний предмет й інцистується. У стані цисти може перебувати тривалий час. За сприятли­вих умов циста відразу починає ділитися до 10-11 разів, внаслі­док чого всередині її утворюється близько 2 тисяч дрібних, по­критих війками бродяжок, які проривають оболонку цисти і виходять у воду. Поза тілом риби вони можуть прожити не біль­ше 2-3 діб. Для боротьби із захворюванням воду в акваріумі слід підігріти до температури 30-32⁰С, при якій паразит гине.

У стоячих водоймах зустрічається представники ря­ду Коловійчасті (Peritrichida) сувійки (Vorticella), більшість з яких веде прикріплений спосіб життя. Форма тіло тварин має вигляд дзвіночка, зву­женим витягнутим у стебельце кінцем якого вони прикріплюються до субстрату. На протилежному розширеному кінці тіла розміщений оточений війковим апаратом перистом. Коливання війок створює рух води, з якою до ротового отвору надходить і пожива (бактерії, детрит). Війки на тілі сувійок від­сутні. Розселяються завдяки наявності вільноплаваючої стадії - бродяжки. За неспрятливих умов інцистуються.

Клас Полігіменофореї характеризується наявністю спіральнозакручених навколоротових мембранел. Вій­ки також рівномірно вкривають усе тіло, або ж утворюють цирі на черевному боці. Включає ряд Різновійчасті (Heterotrichida), до якого належать різні види трубачів, або стенторів (Stentor), розміри тіла яких 1-3 мм. У наших прісних водоймах (канавах, болотах, ставках) мешкає трубач Stentor coeruleus блакитного кольору. Вузьким заднім кінцем трубач прикріплюється до субстрату. До переднього кінця тіло посту­пово розширюється і утворює розтруб. Все його тіло вкрите ко­роткими війками, розташованими поздовжніми рядами; дещо довші війки утворюють навколоротову зону мембранел. Колива­ючи ними, трубач спрямовує постійний струмінь води до свого рота – цитостома і так забезпечує себе поживою.

До різно­війчастих належать також одна з найбільших (розмірами 0,5-2 мм) інфузорій пріс­них водойм – бурсарія (Bursaria truncatella). Це хижа тварина, яка може відразу проковтнути 6-7 інфузорій туфельок. Типовим мешканцем не­великих стоячих водойм є інфузорія стилоніхія (Stylonichia mytilus).

Ряд Сисні інфузорії (Suctorida) належить до класу Кінетофрагмінофореї. Включає близько 100 видів, поширених у прісних та солоних водоймах. У дорослих особин війки відсутні, цитостома та глотки також немає. Це сидячі поодинокі та колоніальні форми, що прикріплюються до субстрату стебельцем. Живляться за допомогою ловильних і сисних щупалець - цитоплазматичних утворень із отвором на кінці і мікротрубочками всередині. Іноді щупальця галузяться. За їх допомогою інфузорії висмоктують вміст жертви (живлять­ся війчастими інфузоріями) Як і війчасті, сисні інфу­зорії мають два ядра (макро- і мікронуклеуе), статевий процес відбувається у формі кон’югації. Нестатеве розмноження - шля­хом поділу та зовнішнього і внутрішнього брунькування, під час якого утворюються вкриті війками бродяжки, що активно рухаються. Через деякий час бродяжка опускається на субстрат, втрачає війки; у неї утворюється стебельце і сисні щупальця.

До ряду Ентодинієморфні (Entodiniomorphida) належать ендобіонти, що мешкають у рубці жуйних парнокопитних, кишечнику коней, людиноподібних мавп. В 1 см³ вмісту рубця корови може бути до 1 млн. інфузорій, а загальна їх маса досягати 3 кг. Після відмирання вони перетравлюються в організмі господаря і є для нього додатковим дже­релом білка.