Тема 13: Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства

1. Техніко-технологічна база: складові частини й форми розвитку

2. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

3. Загальна характеристика виробничої потужності будівельної організації: визначення, види та чинники, що її визначають

4. Розрахунок виробничої потужності

-1-

Техніко-технологічна база – це сукупність найбільш активних елементів виробничого процесу.

Техніко-технологічна база(ТТБ) складається з таких елементів:

Технічна складова	Технологічна складова
- виробнича база (засоби праці, що беруть безпосередню участь у технологічному процесі); - енергетична база (сукупність установок і мереж для забезпечення всіма видами енергії); - технічна база інформаційних процесів (інформаційно-обчислювальна техніка і засоби зв’язку).	- ресурсне забезпечення (видобуток, обробка, транспортування, складування, контроль); - технологічне забезпечення (способи переробки ресурсів та виготовлення готової продукції); - документальне забезпечення (документація загального і спеціального призначення).

Технічний розвиток – процес формування і удосконалення ТТБ підприємства, зорієнтований на кінцевий результат його діяльності.

Технічний розвиток охоплює різноманітні форми, що відображають відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечують просте й розширене відтворення основних фондів підприємства.

Форми розвитку техніко-технологічної бази підприємства

Підтримуючі форми розвитку:

- поточний ремонт (регулярні ремонтно-профілактичні операції з метою усунення дрібних неполадок і запобігання фізичному спрацюванню засобів праці);

- капітальний ремонт (ремонтні роботи з метою максимального відновлення первісних техніко-економічних параметрів засобів праці);

- заміна (замість спрацьованого устаткування придбається або виготовляється нове такого самого технічного рівня).

Розвиваючі форми розвитку:

- нове будівництво (застосовується для збільшення обсягу випуску продукції, диверсифікації виробництва, перенесення виробництва на нову територію);

- розширення (придбання або виготовлення додаткової кількості існуючого устаткування);

- модернізація (удосконалення діючого виробничого устаткування шляхом конструктивних змін, заміни і зміцнення елементів, вузлів і деталей, забезпечення новими приладами, автоматизація виробничих процесів);

- реконструкція (будівельні й організаційно-технічні заходи з метою покращення основних техніко-економічних показників діючих споруд, будівель тощо);

- технічне переозброєння (покращення технічного рівня окремих виробничих дільниць).

-2-

Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на Законі України “Про лізинг” , інших нормативно-правових актах України і укладених на їх основі договорах про лізинг.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, що належить до основних фондів.

Види лізингу:

1) За строком використання об’єкта лізингу:

- оперативний (з неповною окупністю об’єкта);

- фінансовий (з повною окупністю).

2) За масштабом поширення лізингових відносин:

- внутрішній;

- міжнародний.

3) За характером лізингових операцій:

- сервісний;

- зворотній.

-3-

Одним з найважливіших показників, що характеризують можливості підприємства, є його виробнича потужність.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича потужність будівельної організації – це максимально можливий обсяг будівельно-монтажних робіт за одиницю часу при повному використанні будівельних машин і механізмів (включаючи залучені) з урахуванням застосування передової технології, поліпшення організації виробництва та праці, забезпечення високої якості будівельної організації.

Виробнича потужність будівельної організації характеризує роботу основних виробничих фондів за умов, коли можна повністю використовувати потенційні можливості, закладені в активних засобах праці.

Не слід ототожнювати поняття «виробнича потужність» і «виробнича програма». Якщо перше визначає те, на що здатне підприємство, його потенціал, то друге – лише ступінь освоєння потужностей у відповідному періоді.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються).

Виробнича потужність будівельних організацій вимірюється у вартісному виразі виконуваних будівельних або монтажних робіт. У спеціалізованих будівельних організаціях і підприємствах будівельної індустрії поряд із вартісним виміром застосовують також натуральні показники. Наприклад, потужність домобудівельних комбінатів може бути виражена у квадратних метрах житлової площі, в управлінні земляних робіт – у кубічних метрах ґрунту і т.д.

Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну.

Проектна потужність визначається у процесі проектування підприємства або реконструкції діючого.

Поточна (фактично досягнута) виробнича характеризує дійсні виробничі можливості підприємства, що склались у конкретний період часу. Величина поточної виробничої потужності не залишається сталою. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність створюється з метою покриття так званих «пікових» навантажень, які відбуваються у певні періоди (сезони) року.

На величину виробничої потужності підприємства впливає багато різноманітних факторів. Основними серед них є такі:

- Кількість обладнання;

- Продуктивність обладнання;

- Режим роботи підприємства;

- Кваліфікаційний рівень робітників;

- Структура основних фондів.

-4-

Розрахунок виробничої потужності – важлива частина обґрунтування плану виробництва (надання послуг, виконання робіт). На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги кап тільних вкладень.

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за: допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

За розрахунків потужності багато номенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних агрегатів (дільниць, технологічних ліній, цехів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

«Вузьким місцем» у виробництві є дільниця, група устаткування, пропускна здатність яких найменша в порівнянні з виробничими можливостями інших ланок технологічного процесу (технологічного ланцюжка).

3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають усе діюче та недіюче через несправність, ремонт або модернізацію обладнання, а також таке, що перебуває на складі, але протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію в основному виробництві.

4 Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20—25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства визначають фонди часу роботи устаткування: календарний, режимний і дійсний (максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування).

На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (24×365 = 8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Режимний фонд дорівнює календарному фонду за вирахуванням невідпрацьованого часу у вихідні, святкові, передсвяткові дні та у невідпрацьовані зміни.

, год.

Експлуатаційний (дійсний) річний режим роботи визначаємо за формулою:

, год.

Квтрат – коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін..

a - планові поточні простої, %.

Методика розрахунку виробничих потужностей у загальному вигляді

Виробнича потужність агрегату, обладнання, верстата:

,

- норма часу на одиницю обладнання, год/один., н-год

4.2 Виробнича потужність дільниці:

або

- кількість обладнання, шт.

Пп- продуктивність ведучого будівельного агрегату

Методика розрахунку виробничих потужностей спеціалізованих будівельних організацій

Потужність спеціалізованих будівельних організацій типу управління механізації, управління земляних робіт, управління трубопровідного будівництва, дорожнього будівництва та інших варто розраховувати у натуральних вимірниках (у м³ ґрунту, у п/м трубопроводів, у тоннах вантажу, у м² дорожнього покриття і т.д.) залежно від кількості й потужності будівельних машин і механізмів, що знаходяться у розпорядженні цих організацій. Ця потужність складається з виробничих потужностей спеціалізованих дільниць, що виконують певні види робіт однаковими будівельними машинами та механізмами. Забезпеченість кадрами робітників повинно розглядатися як умова реалізації наявної потужності.

1. Потужність управлінь механізації, управлінь земляних робіт і трестів екскавації

, одиниць / період,

Ni – середньорічна кількість машин і-го виду;

t_i – дійсний (експлуатаційний) режим роботи машин і-го виду;

mi – нормативний виробіток однієї машини і-го виду за одиницю часу.

2. Потужність спеціалізованих будівельних організацій

Здійснюють роботу за допомогою комплекту взаємопов’язаних машин, можна розраховувати, виходячи з продуктивності ведучого будівельного агрегату або машин, за формулою:

де N.— середньорічна кількість комплектів взаємопов’язаних машин;

t_i – дійсний (експлуатаційний) режим роботи комплекту взаємопов’язаних машин;

Пп_і – експлуатаційна продуктивність ведучого будівельного агрегату або машини.

Виробничі потужності спеціалізованих будівельних організацій можуть бути розраховані й у вартісних вимірах (млн. грн.. будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю). Для цього виробничу потужність у натуральних одиницях виміру треба помножити на кошторисну вартість натуральної одиниці.