рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Погодинна форма оплати праці

Погодинна форма оплати праці - раздел Философия, КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання Оплата Праці Згідно Із Цією Формою Здійснюється За Відпрацьований Час (Годину...

Оплата праці згідно із цією формою здійснюється за відпрацьований час (годину, місяць).

Погодинна форма оплати праці застосовується за умов:

1) коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції;

2) якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісні виражені;

3) коли економічно недоцільно стимулювати зростання прибутку понаднормово, тобто коли перевиконання цих норм досягається через порушення технологічних режимів і погіршення якості робіт. До таких робіт відносять випробування продукції, термічну обробку і металопокриття виробів. Від виробника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, який забезпечує відповідну якість робіт.

Розглянемо системи погодинної оплати праці на підприємстві.

Проста погодинна система оплати праці

Розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника (Тст) і кількості відпрацьованого ним часу за визначений період (Теф):

,грн.

Погодинно-преміальна система оплати праці

Заробіток працівнику нараховується не тільки за відпрацьований час, але й за досягнення певних кількісних і якісних показників.

Кількісними показниками можуть бути понаднормово відпрацьований час, виконання позапланових і понаднормових завдань, а якісними – економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

, грн.

βпр – відсоток премії, встановлений керівництвом підприємства за досягнення певних кількісних і якісних показників до тарифного заробітку.

-8-

В умовах ринкової економіки значна кількість підприємств перейшла на безтарифну систему оплати праці, що має багато різних моделей.

Заробітна плата робітника за цією системою визначається за формулою:

де ЗПі – розмір з/пл. і-го робітника, грн.;

n – загальна чисельність працівників підприємства, осіб;

Кі – коефіцієнт, що показує, у скільки разів оплата праці і-го працівника вища за мінімальну заробітну плату.

ΣКі – сума значень коефіцієнтів Кі

ФЗП – фонд заробітної плати, що являє собою обсяг коштів призначених на з/пл. працівникам підприємства, грн.

Однією з основних особливостей цієї моделі є встановлен­ня співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій у вигляді "вилок" з широким діапазоном, які дають змогу скоро­чувати кількість потрібних преміальних положень, що усклад­нюють розрахунки, й, одночасно, забезпечити індивідуальний підхід до стимулювання ефективної праці кожного працівника.

Конкретну величину коефіцієнта для кожного окремого працівника можуть встановлювати трудові колективи або їхні керівники.

У випадку, коли працівник підприємства працював непов­ний місяць або не виконав норму, різниця між нарахованим відповідно до встановленого йому коефіцієнта та фактич­ною величиною його заробітку може спрямовуватись у стра­ховий (резервний) фонд, кошти якого використовуються з ме­тою стимулювання праці колективу в наступні місяці.

Працівники підприємства залежно від функцій, які вони виконують, складності завдань та рівня кваліфікації розподі­ляються за певними кваліфікаційними групами. Відповідно до цих груп працівників розробляються сітки, в яких встановлю­ються співвідношення в оплаті їхньої праці. Приклад такої сіт­ки подано в табл. 6.1.

Розрив між співвідношеннями в оплаті праці кваліфікацій­них груп працівників має бути достатнім для стимулювання праці різної складності, водночас не допускається необгрунто­вана диференціація в оплаті праці.

Застосування такої системи оплати праці дає змогу суттєво скоротити кількість необхідних преміальних положень, не знижуючи стимулюючої функції заробітної плати. Це поясню­ється тим, що показники преміювання можуть бути відобра­жені через використання "вилок" в оплаті праці.

Приклад: колектив і 4 осіб заробив 3300 грн. Співвідношення в оплаті праці їх праці – 1:2:2,5:3. обчислимо з/пл. кожного працівника.

1) з/пл. 1-го робітника:

грн.

2) з/пл. 2-го робітника:

грн.

3) з/пл. 3-го робітника:

грн.

4) з/пл. 4-го робітника:

грн.

-9-

В умовах становлення ринкових відносин організація колективних оплат праці потребує наукового обґрунтування.

Бригадна форма оплати праці застосовується тоді, коли в досягненні ефективних кінцевих результатів праці зацікавлена як бригада в цілому, так і кожен її член.

Праця в бригадах може оплачуватися із застосуванням як відрядної, так і погодинної форм оплати праці.

Відрядну форму оплати праці застосовують на тих дільницях і при виконанні таких видів робіт, на які працівники істотно впливають.

Преміювання членів бригади здійснюється за виконання (перевиконання) встановлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економію сировини, матеріалів тощо.

Погодинну форму оплати праці найчастіше застосовують, коли працівники безпосередньо не впливають на зростання обсягів продукції, коли відсутні кількісні показники виробітку і за умов чітко регламентованого застосування норм праці.

Преміювання здійснюється за виконання нормованих завдань, норм обслуговування, дотримання встановлених якісних показників тощо.

Розподіл колективного заробітку за присвоєними розрядами і відпрацьованим часом з коригуванням на коефіцієнт трудової участі (КТУ)

Під час розподілу заробітку між її членами необхідно забезпечити безпосередню залежність заробітку кожного робітника від його індивідуального внеску в загальний результат роботи. У зв’язку з цим прийнятним і більш досконалим є метод розподілу колективного заробітку за допомогою коефіцієнта трудової участі (КТУ).

Коефіцієнт трудової участі – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі робітника бригади у виконанні загального завдання.

КТУ запроваджується тільки за згодою членів бригади і визначається кожному робітнику рішенням загальних зборів колективу бригади на підставі даних журналів виробітку і реєстрації трудових досягнень і порушень. Присвоєний кожному члену бригади КТУ чинний тільки на той період часу, за результатами роботи якого він був встановлений.

Величина КТУ проставляється бригадиром або майстром у табелі-розрахунку, який разом із протоколом подається у бухгалтерію для розрахунку (0,5-1,5; !!! не може бути 1)Визначаючи кількісну оцінку КТУ, важливо правильно оцінити особистий внесок кожного члена бригади.

Приклад: Розподілити 1780,26 грн. між двома працівниками по КТУ

Кількість працюючих   П.І.Б. Кількість відпрацьованих годин Розряд Годинна тарифна ставка Заробітна плата по тарифу   КТУ Відрядні заробітна плата з урахуванням КТУ   Коефіцієнт розподілу   Приробіток   Фактична заробітна плата
Іванов І.В. 3,68 625,6 0,8 500,48   0,63837996 319,5 945,1
Петров О.С. 3,26 456,4 1,3 593,32 378,76 835,16
          1093,8   1780,26
Розряд Вартість 1 люд.-год., грн. Розряд Вартість 1 люд.-год., грн. Розряд Вартість 1 люд.-год., грн.
2,75 2,7 3,18 4,4 3,90
1,1 2,76 2,8 3,20 4,5 3,96
1,2 2,79 2,9 3,23 4,6 4,02
1,3 2,82 3,26 4,7 4,07
1,4 2,83 3,1 3,30 4,8 4,13
1,5 2,86 3,2 3,35 4,9 4,19
1,6 2,88 3,3 3,39 4,24
1,7 2,91 3,4 3,42 5,1 4,30
1,8 2,92 3,5 3,47 5,2 4,38
1,9 2,96 3,6 3,51 5,3 4,45
2,99 3,7 3,56 5,4 4,51
2,1 3,00 3,8 3,60 5,5 4,59
2,2 3,03 3,9 3,63 5,6 4,66
2,3 3,06 3,68 5,7 4,72
2,4 3,09 4,1 3,74 5,8 4,80
2,5 3,12 4,2 3,80 5,9 4,87
2,6 3,15 4,3 3,84 4,93

 

 

1) визначаємо заробітну плату за відпрацьовані години (гр.3 × гр.5)

2) визначаємо заробітну плату з урахуванням КТУ (гр.6 × гр.7)

3) визначаємо коефіцієнт розподілу

4) визначаємо приробіток: (гр.8 × гр.9)

5) визначаємо повну з/пл. (гр.6 + гр.10)

-10-

На окремих підприємствах залежно від конкретних виробничих і організаційно-технічних умов розробляється щорічне преміальне положення, яке узгоджується з профспілковим комітетом і включається до колективного договору.

Преміювання виконує функції забезпечення зацікавленості працівників у результатах праці.

Важливими елементами організації преміювання є:

- визначення умов і розмірів преміювання;

- обґрунтування джерел виплати премій;

- встановлення періодичності преміювання;

- визначення категорій персоналу, яким виплачують премії;

- розробка порядку виплати премій.

 

 

 
 

 


До складу преміальної системи належать такі елементи:

- показники та умови преміювання;

- розміри премій;

- коло працівників, до яких застосовується преміювання періодичність виплат премій;

- джерело виплати премій.

Індивідуальне преміювання застосовується тоді, коли з огляду на специфіку виробництва слід ураховувати індивідуальні результати праці, незалежно від результатів праці інших робітників. Умови такого преміювання встановлюються за окремими професіями або видами робіт. Премію до основної заробітної плати кожного робітника залежно від індивідуальних результатів роботи.

Колективне преміювання застосовується за умов колективної організації праці з тим, щоб стимулювати робітників до досягнення найкращих кінцевих результатів роботи бригади (дільниці). Залежно від виконання колективних показників діяльності і розподіляють між працівниками залежно від особистого внеску, відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі.

Побудова преміальної системи підприємства має здійсню­ватись на таких загальновизнаних принципах:

1. Умови та розміри преміювання мають бути чітко визна­чені для окремих категорій працівників. Умови преміювання визначають показники, досягнення яких дає працівникам під­стави для отримання премії. Розмір премії залежить від обра­них показників преміювання (виконання плану, перевиконання плану, економію матеріальних ресурсів тощо). Показники преміювання мають відповідати завданням, що стоять перед підприємством.

2. Кількість показників та умов преміювання не мають пере­вищувати 2-3. Це дасть змогу уникнути складних обчислень та зробити систему преміювання підприємства простою і зручною.

3. Між показниками та умовами преміювання не має бути протиріч.

4. Розміри премії мають бути економічно обґрунтованими.

5. Рівень показника преміювання необхідно встановлювати диференційовано (за фактично досягнутим середнім рівнем виконання показника преміювання на даному виробництві; вище його досягнутого рівня тощо).

6. До кола працівників, яким надається премія, мають включатись тільки ті, які безпосередньо можуть впливати на виробничі показники.

7. Періодичність преміювання необхідно встановлювати залежно від особливості підприємства, організації (організації виробництва та праці, характеру показників преміювання тощо).

8. Премія має бути гарантована відповідним джерелом ви­плати.

Під час преміювання за кількісні показники обов’язково слід ураховувати якість вироблюваної продукції (виконуваних робіт), і навпаки, преміювання за якісні показники не може здійснюватися без урахування виконання норм виробітку, завдань виробничого плану дільницями, змінами тощо.

Існують також так звані нетрадиційні, на часто застосовувані, методи стимулювання робітників. По-перше, може бути передбачене преміювання за розробку і впровадження у виробництво інновацій. Якщо раціоналізаторська пропозиція робітника приймається, то її автор отримує визнаний відсоток загальної суми економії протягом встановленого керівником підприємства періоду.

Другим напрямком преміювання «оплата за кваліфікацію». Це означає, що при освоєнні кожної нової спеціальності виконавець отримує надбавку до заробітної плати, при цьому отримані знання мають в тій чи іншій мірі застосовуватися для поліпшення ефективності діяльності підприємства в цілому.

Доплати та надбавки до заробітної плати

Самостійними елементами заробітної плати є надбавки і доплати, що призначаються для компенсації умов роботи або стимулювання виконання певних обов'язків, які не враховані у тарифних ставках та посадових окладах. Згідно із Законом України "Про оплату праці" умови застосування і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, ком­пенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колектив­ному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законо­давства та згідно з генеральною й галузевими (регіональними) тарифними угодами.

Усі види доплат та надбавок, що застосовуються в практи­ці, можна розподілити на дві групи:

1) доплати та надбавки, що не мають обмежень за сфера­ми трудової діяльності;

2) доплати та надбавки, що застосовуються лише у певних сферах докладання праці.

До першої групи зараховують такі доплати, як:

- за роботу у понаднормовий час;

- особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку і мають скорочену тривалість робочого часу;

- робітникам, які через виробничу необхідність викону­ють роботи, що тарифікуються нижче за їхні тарифні розряди;

- за час простою, а також у випадках невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції, що мали місце не з вини робітника.

Усі інші види доплат і надбавок мають обмежену сферу за­стосування. Вони встановлюються:

1) з метою компенсації додаткової роботи;

2) як компенсація у сферах діяльності з несприятливими умовами праці;

3) як стимулювання за особливий характер роботи.

До доплат, пов'язаних з компенсацією працівникам додат­кової роботи, не пов'язаної безпосередньо з їхніми основними функціями, належать:

- за суміщення професій (посад);

- за розширення зони обслуговування або збільшення об­сягу виконуваних робіт;

- на період освоєння нових норм трудових витрат; бригадирам із робітників, яких не звільнено від основ­ної роботи;

- за ведення діловодства та бухгалтерського обліку;

- за обслуговування комп'ютерної техніки.

До компенсаційних доплат у сферах діяльності з не­сприятливими умовами праці належать:

- за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах;

- за інтенсивність праці;

- за роботу в нічний час;

- за перевезення небезпечних вантажів.

Доплатами, пов'язаними з особливостями характеру вико­нуваних робіт, є такі:

- за роботу у вихідні дні, що за графіком роботи підпри­ємства є робочими;

- за багатозмінний режим роботи;

- водіям автомобілів, що працюють ненормований робо­чий день;

- за роз'їзний характер праці;

- за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтовим методом організації робіт;

- за роботу в понаднормовий час у період масового прий­мання та закладення на зберігання сільськогосподарсь­кої продукції.

Розділ 6 Результати і ефективність господарської та інших видів діяльності підприємства

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання

Політехнічний технікум... Конотопського інституту Сумського державного університету...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Погодинна форма оплати праці

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Основними напрямками співробітництва можуть бути сфера виробництва, товарообміну, торгівлі, фінансових відносин.
У сфері виробничих відносин використовуються такі форми співробітництва, як організація спільних підприємств; організація змішаних підприємств; виробнича кооперація; лізинг; проектне фінансу

Тема 2: Види підприємств, їх організаційно-правові форми
1. Поняття і характерні риси підприємства, основні види його діяльності. 2. Нормативно-правові основи функціонування підприємств. 3. Види підприємств, їх характеристика.

ТЕМА 3: Управління підприємствами
1. Сутність процесу управління підприємством. 2. Функції управління, їх характеристика. 3. Методи управління підприємством. 4. Організаційні структури управління.

Тема 4: Економічні ресурси та ресурсний потенціал підприємства
Поняття "фактор виробництва" походить від латинського "factor" , але земля і засоби виробництва самі не мають фізичної продуктивності. Ресурси від франц. ressource - ці

Тема 5: Трудові ресурси та кадри підприємства
1. Поняття персоналу, його класифікація. 2. Характеристика персоналу за професійно-кваліфікаційною ознакою. 3. Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві.

Тема 6: Продуктивність та методи її вимірювання
1. Продуктивність праці та методи її вимірювання. 2. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці. 3. Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці визначається виробітком і трудомісткістю.
Виробіток(В) — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць.

ТЕМА 7: ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ
1. Економічна суть і роль виробничих фондів. 2. Основні виробничі фонди. Їх економічна суть. 3. Класифікація та структура основних фондів.

Облік і планування ОВФ здійснюються у будівельних організаціях у натуральній і вартісній формах.
У натуральних показниках облік ОВФ необхідний для визначення речового складу ОВФ: кількості машин, механізмів, устаткування, їх продуктивності, потужності, розміру виробничих площ та інших к

Метод прискореного зменшення залишкової вартості
,грн. Слід зазначити, що в ряді країн норма амортизації збільшується не 2, а в 1,5, 3 або 4 рази

Виробничий метод
Ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність ОФ залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом пос

ТЕМА 8: ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА
1. Оборотні засоби підприємства. Їх економічна суть. Склад 2. Класифікація оборотних засобів 3. Кругообіг оборотних засобів 4. Джерела

Прибуток
-4- Джерела утворення оборотних засобів — це фінансові ресурси за рахунок яких вони формуються. По джерелах утворення оборотні засоби підприєм

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.
Транспортний запас для виробництва формується виходячи з дня оплати ра­хунка постачальника до прибуття вантажу на склад. Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сиров

Тема 9: Матеріально – технічне забезпечення підприємства
1. Економічне значення М-ТЗ підприємства та зацікавленість підприємства в економії матеріалів. 2. Форми М-ТЗ підприємства 3. Технологія закупівлі матеріальних ресурсів. 4

Тема 11: Нематеріальні ресурси та активи підприємства
Крім матеріальних ресурсів підприємства, до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, ефективність його діяльності залежить від наявності та ступеня використання нематеріальних ресу

Тема 12: ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1. Зміст інноваційної діяльності, форми її інвестування. 2. Види і напрямки інноваційної діяльності. 3. Інноваційні цикли і дифузія новацій на підприємстві. 4. Напрямки п

Класифікація видів інноваційної діяльності
Критерій Види інновацій Поширеність Одиничні Дифузійні Місце у виробничому

Тема 13: Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства
1. Техніко-технологічна база: складові частини й форми розвитку 2. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва 3. Загальна характеристика виробничої потужності будівельно

ПРИКЛАД
Припустимо, що на дільниці землерийних машин, що входять до складу управління механізації, на початок планового року було 22 екскаватори і 12 бульдозерів. З першого липня планується поповнити па

Тема 14: Організація виробництва
1. Сутність і складові елементи виробничого процесу. 2. Типи виробничої структури 3. Методи організації виробництва 4. Виробничий цикл і сутність, структура, економічне з

Елементи iнфраструктури пiдприємства
До виробничої iнфраструктури пiдприємства належать пiдроздiли, якi не беруть безпосередньо участi у створеннi профiльної продукцiї, але своєю дiяльнiстю створюють умови, необхiднi для роботи основн

Тема 16: Сутність планування й особливості його здійснення на підприємстві
1. Планування як функція управління підприємством. 2. Функціонування системи планування 3. Система планів підприємства. 4. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-плану

Тема 17: Планування виробничої діяльності підприємства
1. Вимірники обсягу продукції 2 .Виробнича програма підприємства і показники оцінки обсягу продукції. 3. Методи розробки виробничої програми -1-

Тема 18: Мотивація трудової діяльності
1. Поняття мотивації праці, її зміст і види 2. Вимоги до системи мотивації 3. Методи підвищення вмотивованості праці 4. Теорії мотивації -1-

Теорія потреб А.Маслоу
Базою для багатьох сучасних теорій мотивації є дослідження американського психолога А.Маслоу, який припустив, що людина мотивує свою діяльність задоволенням серії потреб, побудованих у вигляді піра

Теорія мотивації Ф.Герцберга
Основою цієї теорії є з’ясування впливу матеріальних і нематеріальних факторів на мотивацію діяльності людини. Герцберг створив двох факторну модель, що відтворює ступінь задоволеності роботою.

Модель МакКлелланда-Аткінсона
Характеризує структуру потреб вищого порядку. Її складовими є: - потреба у владі – бажання впливати на інших, що знаходиться між потребою в повазі та потребою в самовираженні;

Теорія мотивації Л.Портера - Е.Лоулера
Побудована на основі поєднання елементів теорії очікувань і теорії справедливості. Л.Портер і Е.Лоулер обумовили вплив трьох факторів на розмір винагороди. Цими факторами є : - до

Тема 19: Оплата праці на підприємстві
1. Соціально-економічна сутність заробітної плати. 2. Особливості організації оплати праці на сучасному підприємстві. 3. Тарифна система оплати праці. 4. Тарифно-кваліфік

Відрядна форма оплати праці
Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених но

ТЕМА 20: Сутність якості та конкурентоспроможності продукції та методи їх оцінки
1. Поняття якості продукції та методи її оцінки. 2. Поняття конкурентоспроможності продукції. 3. Стандартизація і сертифікація продукції. 4. Державний нагляд за якістю пр

Тема 21: Витрати і ціни на продукцію
1. Поняття витрат, їх класифікація та роль. 2. Поняття собівартості продукції. Калькуляція. 3. Напрямки зменшення собівартості продукції на підприємстві. 4. Поняття цін,

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат «Матеріальні витрати».
Стаття «Утримання та експлуатація машин і устаткуван­ня» є комплексною та охоплює такі витрати, як амортизаційні відра­хування ос­новних фондів, витрати на електроенергію, стис

Класифікація цін
- за обсягами реалізації продукції (оптові і роздрібні ціни); - за якістю виготовлюваної продукції (ціни для товарів вищ

Методи ціноутворення
Основним методом ціноутворення на підприємстві є модель «середні витрати плюс прибуток», відповідно до якої здійснюється нарахування визначених націнок на повну со

Встановлення цін на нові товари
Стратегія «зняття вершків» передбачає встановлення високої первісної ціни з метою одержання максимального доходу з усіх сегментів ринку, готових заплатити високу ціну.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продук­ції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих подат­ків (акцизно

Класифікація видів прибутку
I. порядок визначення: - балансовий прибуток; - оподатковуваний прибуток; - чистий прибуток. II. методика оцінки: - номінальний; - реальний.

ТЕМА 23: Економічна безпека підприємства
1. Характеристика економічної безпеки підприємства 2. Служба безпеки підприємства -1- Економічна безпека підприємства — це такий ста

ТЕМА 24: РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ І САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ
1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств 2. Порядок проведення і ефективність реструктуризації підприємств 3. Санація суб’єктів господарювання

ТЕМА 25: Банкрутство і ліквідація підприємств
1.Банкрутство підприємств як економічне явище 2. Ліквідація збанкрутілих підприємств   -1- Банкрутство - визнана госпо

Етапи й процедури порушення справи про банкрутство
1. Установлення факту банкрутства боржника; 2. Підтвердження факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення права про банкрутство; 3. Визначення майнових активів боржн

ТЕМА 26: ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
  1. Поняття та види ЗЕД. Суб’єкти ЗЕД. 2. Зовнішньоторговельна операція. Основні операції купівлі-продажу. 3. Управління ЗЕД. 4. Зовнішньоторгова угода.

ТЕМА 26: ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
  1. Поняття та види ЗЕД. Суб’єкти ЗЕД. 2. Зовнішньоторговельна операція. Основні операції купівлі-продажу. 3. Управління ЗЕД. 4. Зовнішньоторгова угода.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги