рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ВИХОВНА РОБОТА: МЕТОДОЛОГІЯ

ВИХОВНА РОБОТА: МЕТОДОЛОГІЯ - раздел Философия, Військовий Гуманітарний Інститут Національної Академії Оборони Украї...

ВІЙСЬКОВИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

 

 

М.С. Бабенко, М.П. Ротань, В.В. Стасюк, Є.Ю. Литвиновський

 

 

ВИХОВНА РОБОТА: МЕТОДОЛОГІЯ,

ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА.

Випуск І

Навчально-методичний посібник    

Список рекомендованої літератури

  1. . Актуальні проблеми діяльності органів військового управління щодо… 2. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К.: Наукова думка, 1993. – 131с.

ВСТУП

 

Із року в рік зростають вимоги до командно-виховного складу щодо підвищення виховного й морально-психологічного забезпечення життєдіяльності підрозділів, частин (кораблів) і з’єднань, запровадження сучасних психолого-педагогічних, соціально-правових технологій для реалізації духовного та професійного потенціалу особового складу під час бойового чергування та специфічної діяльності військ (сил). Об’єктами виховного впливу повинні стати рота – батальйон – полк (бригада). При цьому особлива роль в досягненні військової ефективності навчально-виховного процесу належить роті, батареї та їм равним підрозділам. Значення цієї ланки загальновійськового організму постійно зростає. І це відноситься до всіх видів Збройних Сил України.

 

Важлива роль роти неодноразово підкреслювалась багатьма полководцями та воєнними теоретиками, які вказували на те, що той, хто хоче не на словах, а на ділі проявити турботу про боєздатність військ, повинен уважно відноситись до роти, бо саме в ній реально здійснюється підготовка кожного воїна. Ядерна зброя, величезна вогнева й ударна сила інших засобів боротьби, високі темпи пересування військ, наявність проміжків та відкритих флангів у бойових порядках придають сучасному бою рішучий і високоманеврений характер з різкими змінами обстановки та створюють умови для активних, сміливих й ініціативних дій підрозділів.

 

РОТА – тактичний підрозділ, здатна самостійно вирішувати поставлені задачі. Вона забезпечена сучасною бойовою технікою і зброєю. Візьмемо, для прикладу, механізовану роту. У її розпорядженні бойові машини і інші засоби пересування, які забезпечують високу рухливість, маневреність, що дає можливість здійснювати стрімкі марші, а коли виникає необхідність – швидко роззосереджуватись. Вогневі засоби роти дозволяють їй вести по противнику шалений вогонь, успішно битися з живою силою й танками в будь-яких умовах обстановки.

У взаємодії з підрозділами інших родів військ або самостійно рота здатна в наступі, а також в зустрічному бою рішуче атакувати противника, знищувати його живу силу, вогневі засоби, оволодівати його позиціями, у швидкому темпі розвивати наступ, з ходу форсувати водні перешкоди, переслідувати противника, який відходить, і відбити його контратаки. Механізована рота проникає через бойові порядки противника, його фланги і в тил, здійснює напад на ворога з самих несподіваних напрямків, діє у складі тактичних десантів, самостійно виконує задачі в розвідці, охороні тощо. В обороні рота здатна організованим вогнем нанести противнику поразку на підступах до переднього краю, відбити атаки його піхоти й танків, нанести йому великі втрати та надійно утримувати займані позиції.

Бойова техніка стає все більш складною і грізною, одначе вирішальною силою на війні була й залишається людина. Тому, організовуючи навчання й виховання особового складу, кожний командир і його заступник з виховної роботи повинен чітко розуміти з якими моральними, фізичними й психологічними випробуваннями зіткнеться наш воїн в реальному бою, з яким запасом міцності – бойової, ідейної, моральної – необхідно в мирний час готувати захисників Вітчизни.

Рота, батарея та їм рівні підрозділи є тою важливою ланкою в армійському організмі, де безпосередньо проводяться національно-патріотичний гарт особового складу, його вишкіл і виховання, закладаються основи високої боєздатності та боєготовності військ. Тут воїни оволодівають бойовою технікою і зброєю, навчаються вести бій у всіх його видах, перемагати сильного, технічно оснащеного противника, пильно нести бойове чергування, вартову та внутрішню службу. Тут вони проходять велику життєву школу і гартують волю, формують твердий характер, мужність, фізичну витривалість, силу та спритність, здатність долати будь-які труднощі на шляху до поставленої мети. В підрозділі організується змагання по задачам і нормативам, народжується передовий досвід, запроваджуються в життя всі цінні творчі починання, здійснюється бойове злагодження відділень, обслуг, екіпажів, взводів, складаються братерські зв’язки і військове товариство, здійснюється становлення молодих офіцерів як керівників і вихователів підлеглих.

Сила воїна не тільки в першокласній зброї, не тільки у відмінному бойовому вишколі, але і в непохитній ідейній, національно-патріотичній переконливості, в його морально-психологічній стійкості. Тому командно-виховний склад основні зусилля зосереджує на:

- забезпеченні планування та проведення виховної роботи у відповідності до вимог Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України;

- реалізації та завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Силах України на період до 2005 року;

- державній і патріотичній спрямованості виховного процесу, забезпеченні морально-психологічної єдності та готовності особового складу військ (сил) до збройного захисту України за бойовим призначенням.

Органи виховної роботи основну увагу зосереджують на реалізації вимог Указу Президента України від 4 вересня 1998 року та удосконаленні системи виховної роботи, застосуванні сучасного проектно-технологічного підходу до планування, управління та проведення виховних заходів. Вони наполегливо втілюють у підготовку військ (сил) систему морально-психологічного забезпечення, враховуючи досвід локальних війн і збройних конфліктів, миротворчих операцій і спрямовують її на підвищення рівня оперативної та бойової підготовки, психологічної та вольової стійкості військовослужбовців.

Найчисельнішою категорією офіцерів органів виховної роботи від якою залежить ефективність виховного процесу у військовій частині є заступники командирів рот, батарей та їм рівних підрозділів з виховної роботи. Вони виступають організаторами виховної роботи в підрозділах. Автори цього посібника ставили перед собою задачу поряд з викладенням методологічних основ організації виховної роботи (на основі теоретико-методологічного аналізу її сутності), показати накопичений офіцерами структури виховної роботи досвід організації виховним процесом на тактичному рівні управління. І поєднуючи теорію з практикою висловити низку практичних рекомендацій і порад, які мають бути використані у виховній роботі з особовим складом підрозділу.

 


РОЗДІЛ 1. Методологічні основи виховної роботи у Збройних Силах України.

Методологічні основи виховної роботи - це головне на чому базується позитивний вплив командирів і начальників на свідомість і поведінку підлеглих. … Методологія - це функціонуюча в інтересах практики наукова теорія. Не може… Теоретичною основою методології виховної роботи у Збройних Силах України виступає філософія, українознавство,…

РОЗДІЛ 2. Концептуальні засади виховної роботи у Збройних Силах України

  Важливим і необхідним атрибутом державності кожної суверенної держави є… Саме тому, з перших днів незалежності України, поряд із загальним процесом державотворення, будівництво власних…

Нормативно-правові засади виховної роботи

В основу організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) покладена програмно-цільова методологія,… Така методологія включає: 1. Визначення в межах узагальненого алгоритму сукупності завдань, які покладаються на органи виховної роботи.

Закономірності та принципи виховної роботи

Організований виховний процес має свої закономірності. Закономірність виховної роботи – стійка, повторюваний об'єктивно існуючий… Закономірності виховної роботи конкретизують у відповідності зі специфікою життєдіяльності військ (сил) більш загальні…

Теоретико-наукові та системно-практичні засади виховної роботи

Виховна робота як система заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно-необхідних морально-психологічних якостей, моральної… В загальному вигляді вона має наступну структуру:  

Сутність та зміст виховної роботи

Визначивши сутність та зміст виховання далі необхідно зупинитись на сутності та змісті виховної роботи, яка є процесом практичної реалізації системи виховання в специфічних умовах діяльності елемента військової організації суспільства – Збройних Силах.

Виховна робота, як визначено в Концепції виховної роботи є система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких, військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Виникає питання: який зміст заходів, що формують та розвивають у воїнів професійно необхідні психологічні якості, моральну самосвідомість, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

 

Організаційні заходи:

- вивчення вимог Указу Президента України та положень Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, інших нормативно-правових актів щодо перебудови виховної роботи;

- обговорення проблем удосконалення навчально-виховного процесу на засіданнях військових рад, нарадах керівного складу, зборах офіцерів, нарадах структури виховної роботи;

- відпрацювання перспективних планів удосконалення навчально-виховного процесу у всіх органах військового управління;

- узагальнення досвіду виховної роботи в кращих з'єднаннях, частинах, навчальних закладах з метою його впровадження в життя військ (сил);

- проведення зборів, науково-практичних конференцій з питань удосконалення та підвищення ефективності навчально-виховного процесу у військах (силах);

- здійснення практичних заходів щодо: забезпечення взаємодії органів військового управління з органами державної влади та місцевого самоврядування в інтересах виховної роботи у Збройних Силах України;

- підвищення ефективності військово-патріотичного виховання військовослужбовців, молоді, розгортання військово-шефської роботи;

- зміцнення зв'язків та удосконалення співпраці з громадськими, творчими, науковими і гуманітарними об'єднаннями, засобами масової інформації;

- налагодження співпраці у сфері морально-етичного виховання особового складу з релігійними конфесіями;

- запобігання втягування військовослужбовців у діяльність політичних партій і рухів, збереження духовної єдності у військових колективах і підтримання в них здорового морально-психологічного клімату;

- проведення комплексу заходів щодо формування позитивної громадської думки про Збройні Сили України з метою зміцнення їх авторитету в суспільстві.

 

Морально-психологічні заходи:

- підготовка настанови щодо планування та організації морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операції (бойових дій) Збройних Сил України; методичних рекомендацій щодо розробки документів бойової і мобілізаційної готовності в управлінні (відділі) виховної роботи виду Збройних Сил України, оперативного командування, корпусу; методичного посібника для органів виховної роботи видів Збройних Сил України, оперативних командувань, корпусів щодо основ планування та організації морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій); порадника з морально-психологічної підготовки особового складу Збройних Сіл України;

- розробка та втілення в життя методики оцінки психогенних втрат;

- відпрацювання методики оцінки морально-психологічних та бойових якостей особового складу військ (сил) під час підготовки та ведення операцій (бойових дій);

- відпрацювання методики тренування, відбору особового складу, якій залучається до роботи по збереженню та охороні боєприпасів, озброєння, військової техніки; методичних рекомендацій командирам, штабам, структурам виховної роботи, фахівцям медичної служби щодо профілактики самогубств; методичних рекомендацій командирам, штабам, структурам виховної роботи, фахівцям медичної служби з питань морально-психологічного забезпечення виконання завдань вартової служби; методичних рекомендацій "Організація психологічної допомоги військовослужбовцям із нервово-психічною нестійкістю"; методики оцінки морально-психологічного стану військ (сил); посібник з організації виховної роботи у підрозділ;

- вивчення вимог статутів Збройних Сил України.

Інформаційні заходи:

- відпрацювання системи інформування громадян України про життєдіяльність Збройних Сил України; механізму координації взаємодії державних і військових засобів масової інформації, гуманітарно-просвітницьких структур в інтересах формування у особового складу високих морально-психологічних якостей захисника Батьківщини; наказу Міністра оборони України "Про організаційні заходи у засобах масової інформації Збройних Сил України"; директиви Міністра оборони України "Про гуманітарну підготовку та інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу Збройних Сил України"; методики використання інформаційних матеріалів про суспільно-політичну ситуацію в регіонах дислокації військ для нейтралізації впливу негативних факторів на морально-психологічний стан особового складу.

 

Педагогічні заходи:

- втілення в навчально-виховний процес передових технологій навчання, виховання, розвитку та психологічної підготовки;

- удосконалення існуючих форм та методів навчання і виховання особового складу, пошук нових прийомів, методів та моделей відповідно новим умовам;

- забезпечення відповідності моделей, алгоритму і технологій виховного впливу нормативним документам, науково-методичним рекомендаціям;

- підвищення рівня психолого-педагогічної підготовки керівного складу.

 

Правові заходи:

- удосконалення нормативно-правової бази виховної роботи;

- створення організаційно-правових умов, що забезпечують підтримку статутних взаємовідносин;

- організація та проведення правової підготовки особового складу;

- співпраця і взаємодія з органами юридичної служби та правоохоронними структурами.

 

Культурно-просвітницькі заходи:

- впровадження комплексу заходів культурно-просвітницької роботи в системі виховання воїнів;

- пропаганда духовної, історичної та культурної спадщини українського народу, сприяння подальшого розвитку української культури, культур народів та етносів, що населяють Україну;

- організація культурного обслуговування особового складу, створення постійно діючих колективів художньої самодіяльності у військових підрозділах, зміцнення зв'язків творчої інтелігенції з військовими колективами художньої самодіяльності, залучення працівників літератури та мистецтва України, творчої молоді, викладачів навчальних закладів культури до культурно-шефської роботи серед військовослужбовців Збройних Сил України;

- покращення рівня методичної роботи, вивчення та широке розповсюдження передового досвіду культурно-виховної та просвітницької роботи, контроль за формуванням репертуару самодіяльної творчості;

- поширення шефських відносин, зв'язків та взаємодії з культурно-просвітничьких питань і з суспільно-професійними об'єднаннями, місцевими та державними організаціями і рухами, установами та підприємствами, батьками військовослужбовців, навчальними закладами, творчими та трудовими колективами, планування та проведення разом з ними місячників національно-патріотичного виховання та оборонно-масової роботи, днів відкритих дверей, зустрічей з ветеранами воєн та Збройних Сил, творчих фестивалів, зльотів солдатських матерів, участь в організації проводів в армію і до Військово-Морських Сил України.

 

Військово-соціальні заходи:

- участь у розробці комплексних програм розвитку Збройних Сил України, вивченні та аналізі соціальних процесів, які складаються у військових колективах;

- забезпечення у межах компетентності правового і соціального захисту військовослужбовців, членів їх сімей, цивільного персоналу, дотримання соціальної справедливості у військово-службових відносинах і вирішенні соціально-побутових питань, співпраця з державними, громадськими організаціями, які беруть участь у вирішенні проблем соціального захисту громадян України;

- розгляд пропозицій, скарг і заяв, здійснення прийому військовослужбовців з особистих питань, вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги, та участь у розв'язанні спірних питань в межах компетенції структур виховної роботи;

- проведення роз'яснювальної роботи для поглиблення правових знань військовослужбовців та членів їх сімей з питань соціального забезпечення і адаптації;

- здійснення правового аналізу управлінських рішень відповідних командуючих, командирів і начальників, узагальнення практики застосування законодавства України та підзаконних актів з питань військово-соціальної роботи в межах установленої компетенції;

- проектування, організація цільових програм соціального розвитку Збройних Сил, соціального забезпечення, як сукупності соціальних норм і гарантій, що задовольняють ті чи інші соціально-економічні та духовні потреби військовослужбовців.

Саме важливе у виховній роботі – це зміст.

Зміст це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, які повинні бути передані військовослужбовцям, засвоєні ними і виступати провідними мотивами їх професійної діяльності.

Зміст виховної роботи розкривається через її складові, напрямки та завдання, на основі яких уже формуються функціональні обов'язки посадових осіб органів військового управління по реалізації змісту виховної роботи.

Одним із змістовних елементів виховної роботи є її складові, які визначені концепцією виховної роботи. До них належать:

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота.

Дуже часто в повсякденній діяльності іде підміна таких понять як складові, напрямки та завдання. А тому потрібно визначитись в цих поняттях.

Складові – це частини єдиного явища, процесу, які і визначені в Концепції.

Слід зауважити, що і інформаційно-пропагандистське забезпечення і культурно-виховна та просвітницька робота, і військово-соціальна робота також як і морально-психологічне забезпечення через їх специфічні форми, спрямовані на підвищення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), ефективності оперативної та бойової підготовки, формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, вимог законів, військових статутів, наказів командирів і начальників, виховання відданості українському народу, високих якостей громадянина-патріота, національної свідомості та духовної культури.

Напрямок – це категорія, яка визначає принципову єдність явищ, процесів протягом певного часу.

Як правило, напрямок розглядається як найбільш широка категорія, яка охоплює єдність поглядів, шляхів, завдань і пов'язана з використанням певних особливих методів і форм досягнення мети. Тому мета, ціль є головним критерієм виділення напрямків.

Сьогодні в практиці виховної роботи існує декілька груп напрямків, які не дублюють, а доповнюють одна другу.

Перша група – напрямки виховання. Це – правове, військове, естетичне, фізичне, військово-патріотичне, економічне, екологічне та інші.

Друга група – напрямки діяльності органів виховної роботи, які визначені в Положенні про органи виховної роботи Збройних Сил України. До них відносяться:

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;

- правове виховання особового складу;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота;

- забезпечення військ (сил) технічними засобами виховної роботи, поліграфічним об'єднанням та продукцією, іншим культурно-просвітницьким майном;

- професійний добір, підготовка та виховання кадрів структур виховної роботи;

- керівництво гуманітарною складовою військової науки та освіти, програмне і науково-методичне забезпечення виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України;

- визначення потреби асигнувань за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Третя група – напрямки реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, визначені Програмою реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на період до 2005 року:

- створення та удосконалення нормативно-правової та методичної бази морально-психологічного забезпечення застосування та життєдіяльності Збройних Сил України;

- реформування органів виховної роботи в органи морально-психологічного забезпечення, оптимізація їх структури та чисельності;

- створення систем соціологічного супроводу військової служби та психологічного захисту військовослужбовців у мирний та воєнний час;

- створення системи управління морально-психологічного забезпечення;

- розвиток системи підготовки фахівців виховної роботи (морально-психологічного забезпечення);

- вдосконалення системи комплектування органів виховної роботи (морально-психологічного забезпечення) Збройних Сил у особливий період;

- розробка систем морально-психологічного забезпечення сучасних форм та способів застосування військ сил);

- впровадження сучасних інформаційних технологій, оснащення Збройних Сил сучасними гучномовними, радіо-, телезасобами, поліграфічним обладнанням;

- вивчення та впровадження у практику вітчизняного та зарубіжного досвіду морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил), морально-психологічної підготовки особового складу збройних сил, військово-патріотичного виховання населення, організації соціально-правового захисту військовослужбовців, членів їх сімей.

Четверта група – безпосередньо напрямки виховної роботи:

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності;

- морально-психологічне забезпечення бойового чергування, бойової служби;

- морально-психологічне забезпечення оперативної і бойової підготовки;

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

- морально-психологічне забезпечення вартової, гарнізонної та внутрішньої служби;

- морально-психологічний супровід повсякденної діяльності особового складу.

Таким чином, критерієм виділення напрямків виховної роботи є види життєдіяльності військ (сил).

Аналіз положень Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, програми реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення дозволяє виявити ряд основних тенденцій розвитку системи виховної роботи в Збройних Силах України.

Перше. Посилення практичної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями. Командири усіх ступенів, органи виховної роботи головним чином спрямовують свою діяльність на формування у підлеглих високих військово-професійних якостей. Це особливо важливо в умовах реформування Збройних Сил України, переходу їх на нові принципи комплектування. В основі дії цієї тенденції лежить інтенсифікація навчально-виховного процесу, визначення якісних показників у підготовці, вихованні та навчально-бойовій діяльності особового складу. Наповнення конкретним змістом та практичними заходами морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил). При цьому слід врахувати що професійний потенціал формується не лише цільовими заходами організаторської виховної роботи, морально-психологічним та інформаційно-пропагандистським забезпеченням, але й усім перебіганням процесу життєдіяльності та підготовки військ.

Друге. Зміцнення матеріально-технічної бази виховної роботи. В сучасному, технічно насиченому суспільстві не може йти мова про організацію виховного процесу без застосування технічних засобів та наочно-пропагандистських і інформаційних видань. Саме тому в програмі реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил на період до 2005 року і визначені напрями розвитку матеріально-технічної бази виховної роботи як у мирний час так і на особливий період; виконання прикладних, фундаментальних та пошукових досліджень у галузі ТЗВ; скоординоване за цілями, задачами, ресурсами і термінами вирішення проблеми оснащення військ (сил) сучасними ТЗВ, які спроможні забезпечувати інтенсифікацію виховного процесу.

Третє. Посилення соціальної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями та членами їх сімей. Ця тенденція проявляється у спрямуванні зусиль органів виховної роботи на реалізацію концепції соціальної політики у Збройних Силах України, створення у військових і трудових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, реалізацію конституційних прав військовослужбовців, працівників і членів їх сімей, соціальних гарантій. При цьому провідним напрямком є створення умов для запровадження та подальшого розвитку економічних механізмів соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей; участь у реалізації системи надання молодим сім”ям довгострокових пільгових кредитів на придбання житла; реалізація програми соціальної адаптації військовослужбовців і членів їх сімей; створення системи надання консультацій з питань професійної переорієнтації та працевлаштування.

Четверте. Посилення профілактичної спрямованості виховної роботи щодо викорінення негативних явищ у військах (силах), зміцнення військової дисципліни. В умовах складної соціально-економічної обстановки в країні, гострої криміногенної ситуації в суспільстві, реформування Збройних Сил України та радікального оновлення їх нормативно-правової бази профілактика негативних явищ приймає виключне значення. Вона є важливим напрямком повсякденної діяльності органів військового управління посадових осіб і виступає як необхідна умова підтримання боєздатності частин і підрозділів.

При цьому, центральне місце займає вдосконалення змісту організаційної, виховної роботи з офіцерським складом, підвищення відповідальності, взірцевості, недопущення злочинів серед цієї категорії, суттєвому покращенню стану правопорядку у військах (силах).

П”яте. Активізація виховної роботи щодо забезпечення застосування військ (сил) в конкретних воєнних акціях. Сьогодні реалізовано один із напрямків прояву цієї тенденції. Мова йде про нормативно-правове закріплення в системі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил такого його виду як морально-психологіче забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій).

Шосте. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи та ефективне використання їх за призначенням. Ця тенденція проявляється в оптимізації системи підготовки.

Сьоме. Удосконалення системи виховної роботи в ході виконання завдань програми реформування і розвитку Збройних Сил України.

Головні зусилля на третьому етапі реалізації Державної програми необхідно зосереджувати на подальшому вдосконаленню виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ, формуванні високої свідомості військовослужбовців, зміцненні військової дисципліни та правопорядку у військах.

Які ж основні завдання виховної роботи визначені на сучасному етапі:

1. Пріоритетним завданням є формування у офіцерів патріотичних, світоглядних позицій, навчання їх сучасним технологіям управління військовими колективами, індивідуально-виховної роботи з підлеглими. Таким чином, на перший план ставиться завдання "виховання вихователя". Вирішувати проблему необхідно через удосконалення тематики у системи командирської і професійної підготовки, де розглядаються психолого-педагогічні проблеми; створення школи передового досвіду у військових частинах; більш активне залучення до цієї роботи офіцерських зборів, атестаційних комісій, інших громадських організацій військових колективів.

2. Одним із головних завдань з особовим складом в ході реалізації другого етапу треба вважати оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах, зміцнення дисципліни і правопорядку. Головне в реалізації цього напрямку – збереження життя і здоров'я особового складу, безпека військової служби. Необхідно підняти рівень організації виховної профілактичної роботи, особисту відповідальність офіцерів за виконання службових обов'язків, вивчати і знати молодь.

3. Підвищення рівня інформаційно-пропагандистського забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил), яке має нести упереджувально-наступальний характер. Мета інформаційно-пропагандистського забезпечення військ – це підвищення рівня обізнаності особового складу з питань державотворення, зовнішньої та внутрішньої політики, вирішення проблем військового будівництва.

4. Найважливішим завданням органів військового управління є реалізація державних програм соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей. Тому органам виховної роботи необхідно забезпечити нормальну морально-психологічну атмосферу у військових колективах, поліпшити стан соціальної роботи серед військовослужбовців та членів їх сімей.

5. Важливим завданням є підвищення ефективності соціально-психологічної роботи у військах. Її змістом є:

- вивчення психологічних особливостей особового складу і формування у нього необхідних військово-професійних якостей;

- вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, соціально-психологічних процесів і явищ у військових колективах для раціонального використання і прогнозування їх розвитку; професійно-психологічний добір і розподіл поповнення; психологічний аналіз умов підготовки і служби на провідних спеціальностях; формування здорового морально-психологічного стану; психопрофілактика порушень військової дисципліни у військових колективах;

- психологічна підготовка особового складу; організація психологічної допомоги та психореабілітація військовослужбовців, членів їх сімей і цивільних осіб;

- вивчення і прогнозування соціально-психологічних процесів у військових і трудових колективах, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу;

- удосконалення системи визначення професійної придатності військовослужбовців згідно психограм військово-облікових спеціальностей для раціонального їх розподілу за штатом; комплектування психологічно сумісних екіпажів, розрахунків, команд, підрозділів; допомога в організації взаємозаміни фахівців; відбір кандидатів у військові навчальні заклади, на вищестоячі посади.

6. Забезпечення високого організаційного змістовно-методичного рівня та ефективності культурно-виховної і просвітницької роботи. Необхідно привести її зміст, систему, стиль, форми і методи у відповідність до державної політики в галузі оборони і військового будівництва, потреб реформування і розвитку Збройних Сил.

Це передбачає створення цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України; оптимізацію структури військових закладів культури; поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання військовослужбовців і молоді; відпрацювання механізму координації взаємодії з державними засобами масової інформації, гуманітарно-просвітницькими структурами.

7. Налагодження системи зв'язків органів військового управління з державними установами та громадськими організаціями з питань соціального і правового захисту допризовної молоді, військовослужбовців та військових пенсіонерів, встановлення обміну інформацією з відповідними установами щодо перепідготовки і працевлаштування військовослужбовців, які планують до звільнення в запас, їх соціальної адаптації – є одним із важливих завдань виховної роботи.

8. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи та ефективне використання за призначенням. Головні зусилля в реалізації цього завдання зосередити на підвищенні теоретичної підготовки офіцерів виховної роботи в галузі військової педагогіки та психології, соціології, історії України та її Збройних Сил, озброєнні їх систематизованими знаннями методологічних засад військового виховання та морально-психологічного забезпечення діяльності військ, форм та методів виховної роботи та морально-психологічного забезпечення щодо підтримання високої бойової готовності, зміцнення військової дисципліни, управління морально-психологічним станом підрозділів.

Таким чином, виховна робота у Збройних Силах України характеризується двобічність, безперервністю і тривалістю, багатогранністю завдань і різноманітністю змісту; залежністю від специфіки військово-професійних завдань; багатством форм, методів і засобів виховної роботи, поступовим створенням певної моделі виховної роботи.

Структурно-методична модель виховної роботи – це система взаємопов'язаних принципів виховання, цілей, завдань, напрямів, варіантів і етапів досягнення результатів, а також характер і механізм взаємодії і взаємовідносин у виховній роботи. Модель дозволяє перейти до виховання особового складу як до цілісного діяльно-виховного процесу, в якому вихователь забезпечує об'єктивне висвітлення суб'єкт-суб'єктивних відносин та оптимальність виховного впливу. Цілі, завдання, реальне положення справ і потреби виховання в конкретній ситуації показують конкретний зміст кожного компоненту моделей.

Алгоритм виховної роботи являє собою систему вимог (принципів і норм) здійснення організаційних і виховних впливів, послідовне виконання яких надає всьому виховному процесу результативний характер. Вимоги до виховної роботи, як зазначалось, визначаються новою концепцією виховання, які сформульовані у відповідності з закономірностями виховання і відображені в його принципах. Алгоритм виховної діяльності вказує на чітку її послідовність:

- аналіз фактичного стану справ для виявлення протиріч в цілісному діяльнісно-виховному процесі та визначення шляхів їх вирішення;

- планування ефективних виховних заходів та організація їх виконання для досягнення необхідного виховного впливу;

- створення умов для ефективного виховання у військах (силах);

- оцінка результатів виховної діяльності у військах та корекція всього навчально-виховного процесу.

Цей алгоритм буде ефективним при умові, якщо вихователь буде активно, послідовно і конкретно слідувати його логіці. Це дозволить добитись оптимального і ефективного здійснення виховного процесу у військах (силах).


РОЗДІЛ 3. Загальна характеристика системи виховної роботи

У Збройних Силах України

Сьогодні у державі опрацьовується та набуває сталих форм Національна система виховання. Триває формування її оптимальної моделі у Збройних Силах України з урахуванням… Ми живемо в непростий час. Нам добре відомі усі складнощі сучасного стану державного будівництва та умови…

Система та структура виховної роботи у Збройних Силах України .

Це особливо важливо, тому що саме поняття “виховна робота“ визначається через категорію “система заходів“ . Наряду з цим в нормативно – правових… “система виховної роботи“, ”система роботи органів виховної роботи“, “система… Саме тому є необхідність визначитись з поняттям “ система “ у виховній роботі, що допоможе створенню та функціонуванню…

Структурні компоненти

 
 


Змістовні компоненти

Малюнок2


СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ КОМАНДНОГО СКЛАДУ,ОФІЦЕРІВ СТРУКТУР ВИХОВНОЇ РОБОТИ

ПРАКТИЦІ ЗМІЦНЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Малюнок 3

СИСТЕМА

РОБОТИ З ОФІЦЕРСЬКИМ СКЛАДОМ У ВІЙСЬКАХ ЗАХІДНОГО ОПЕРАТИВНОГО КОМАНДУВАННЯ

СИСТЕМА

ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ

Малюнок 5 СИСТЕМА

ВИХОВНОЇ РОБОТИ З МОЛОДИМИ СОЛДАТАМИ НА НАВЧАЛЬНОМУ ЗБОРІ

    Малюнок 6

Система роботи заступника командира частини з виховної роботи щодо запобігання нестатутних взаємовідносин та їх профілактики

Малюнок 7 Інколи в систему виховної роботи включають етапи . Це не зовсім вірно. Етапи –… Всі типи систем та їх варіанти звичайно є формалізованими . В той час як виховна робота є процес творчий. Але принципи…

Структура, завдання та напрямки діяльності.

Важливим елементом усіх типів системи виховної роботи є її суб’єкт і, перш за все, органи виховної роботи, заступники командирів з виховної… У своїй діяльності вони керуються Конституцією України та законами України,… В цих документах сформульовані вимоги до органів виховної роботи, напрями їх діяльності.

Структура органів виховної роботи

На Головне управління виховної роботи покладається впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах України та визначення основних… Воно розробляє проекти законів України, інших нормативно-правових актів,… Головне управління виховної роботи здійснює керівництво правовим вихованням та проведенням військово-соціальної роботи…

РОЗДІЛ 4 Соціальний статус офіцера структури виховної роботи та його роль в організації виховної роботи з особовим складом.

  Одним із провідних соціальних інститутів держави є її збройні сили, які на… Ефективність виконання покладених на збройні сили завдань залежить від багатьох факторів, але як свідчить…

Статус і роль офіцера структури виховної роботи в системі військового управління.

Методологічною основою, яка забезпечує всебічність вивчення професійної діяльності офіцера структури виховної роботи, являється єдність… – єдності особистості та діяльності; – системності, яка дозволяє відокремлювати відносно самостійні рівні, які дають свою картину професії на даному її…

Поліфункціональний характер діяльності офіцера структури виховної роботи

Головною функцією, яка покладається на офіцера структури виховної роботи, що визначається його професійним призначенням є функція – виховна. Вона полягає у здійсненні цілеспрямованого і організованого впливу на розум,… Виховну функцію офіцер структури виховної роботи здійснює шляхом реалізації наступних дій:

РОЗДІЛ 5. Морально-психологічне забезпечення виконання завдань оперативної бойової підготовки.

Одною із найважливіших складових повсякденної життєдіяльності штабів, органів виховної роботи і військ (сил) є оперативна та бойова підготовка. Вона забезпечує бойовий вишкіл військовослужбовців, формування в них високих морально-бойових якостей та психологічної готовності до захисту Вітчизни, бойове згуртування підрозділів, частин і з’єднань, а також органів військового управління.

Оперативна підготовка - основний вид вишколу генералів (адміралів), старших офіцерів і органів управління оперативно-стратегічної ланки. Включає вивчення теоретичних основ стратегії та оперативного мистецтва, навчання посадових осіб і органів управління підготовці і веденню операцій, виконанню функціональних обов’язків по підтриманню високої бойової і мобілізаційної готовності військ (сил) та в ході воєнних дій. Тісно пов’язана з бойовою і гуманітарною підготовкою Збройних Сил України.

Бойова підготовка - система заходів по вишколу і військовому вихованню особового складу, злагодженню підрозділів, частин і з’єднань для ведення бойових дій чи виконання інших задач у відповідності з їх призначенням. В Збройних Силах України бойова підготовка тісно зв’язана з гуманітарною підготовкою. Бойова підготовка проводиться в мирний і воєнний час; від її якості в значній мірі залежать боєздатність і бойова готовність військ. Загальний напрямок бойової підготовки витікає з Воєнної доктрини України. Вона включає одиночну підготовку солдат, підготовку підрозділів, частин і з’єднань, командирів і штабів. В ході бойової підготовки проводяться заняття, навчання, бойові стрільби, тренування й інші заходи; на них військовослужбовці вивчають статути, зброю і військову техніку, прийоми дій в бою, а підрозділи, частини і з’єднання відпрацьовують способи дій при виконанні бойових задач. Бойова підготовка проводиться у відповідності з вимогами статутів, настанов, інструкцій, керівництв, наказів і директив командування. Особовий склад навчається в умовах максимально наближених до бойових. Зміст бойової підготовки, форми і методи вишколу визначаються учбовими планами та програмами. Задачі по бойовій підготовці в Збройних Силах України ставляться в наказах Міністра оборони України. Командувачі видами Збройних Сил, командувачі (начальники) родами військ (спеціальних військ) організують їх виконання через штаби і органи бойової підготовки. В оперативних командуваннях, з’єднаннях і частинах планування бойової підготовки і керівництво нею здійснюють командувачі (командири), начальники родів військ і спеціальних військ. Командири з’єднань і частин організують бойову підготовку і особисто проводять командирські, показні, контрольні заняття з офіцерами та навчання з частинами (підрозділами). Начальники родів військ (спеціальних військ і служб) з’єднань і частин керують бойовою підготовкою в підлеглих частинах, підрозділах і проводять заняття з офіцерами з’єднань (частин, підрозділів) по своїй спеціальності. Командири підрозділів безпосередньо організують бойову підготовку у відповідності з планом частини, проводять заняття з сержантами, а по найбільш складним питанням - і з особовим складом підрозділів. В з’єднаннях і частинах бойова підготовка планується на період навчання з уточненням задач на кожний місяць. В батальйонах складається місячний план, в ротах - розклад занять на тиждень. Для підвищення методичної майстерності з офіцерами, прапорщиками і сержантами в системі командирської підготовки проводяться показні та інструкторсько-методичні заняття.

Добре налагоджена оперативна і бойова підготовка вирішальною мірою сприяє зміцненню військової дисципліни, порядку й організованості, забезпечує підготовку військ (сил) до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості, як того вимагає Конституція нашої держави. З метою підвищення ефективності виконання цих завдань організується її морально-психологічне забезпечення.

 

Сутність, зміст, мета і завдання морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки

 

Перш за все, слід підкреслити, що морально-психологічне забезпечення є одним із пріоритетних напрямків діяльності органів військового управління при організації й проведенні бойового вишколу особового складу Збройних Сил України. Дамо визначення цьому напрямку, виходячи з положень і висновків Концепції виховної роботи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях України.

Морально-психологічне забезпечення оперативної та бойової підготовки - це комплекс організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання високого морально-психологічного стану особового складу, формування у нього свідомого, патріотично налаштованого ставлення до бойового вишколу з метою надійного збройного захисту своєї Вітчизни від будь-яких посягань агресора.

Його сутністю, тобто внутрішньою основою, смислом є: якісне проведення тільки необхідних і актуальних в певних умовах заходів, які підтримують високий морально-психологічний стан військовослужбовців, викликають у них прагнення всебічно підвищувати бойовий вишкіл, формують і зміцнюють переконання в необхідності й доцільності ратної праці в інтересах захисту України від будь-яких зовнішніх посягань.

Таким чином, морально-психологічне забезпечення бойового вишколу особового складу військ (сил) і органів управління не терпить шаблону й формалізму. Воно вимагає творчого підходу, врахування умов і обставин в яких проводиться оперативна та бойова підготовка.

Головна мета морально-психологічне забезпечення - якісне виконання задач оперативної і бойової підготовки, прищеплення військовослужбовцям та зміцнення у них необхідних морально-політичних, психологічних і бойових якостей, підтримання на високому рівні морально-психологічного стану особового складу військ (сил) та органів управління, порядок, дисципліну й організованість.

Для досягнення цієї мети командувачі, командири (начальники) віддають розпорядження щодо морально-психологічного забезпечення занять, навчань та тренувань, а їх заступники з виховної роботи сумісно з підлеглими офіцерами-вихователями безпосередньо організують підготовку і проведення необхідних заходів, залучаючи в тій чи іншій мірі начальників родів військ і служб, офіцерів штабів, активістів та наявні засоби.

Виконуючи розпорядження командувачів (командирів, начальників), органи виховної роботи складають план морально-психологічного забезпечення оперативно-тактичних навчань, командно-штабних тренувань, стрільб чи водіння бойових машин тощо. Цей план складається з трьох розділів:

І. Заходи морально-психологічного забезпечення підготовки оперативно-тактичних навчань по темі (вказується назва теми);

ІІ. Морально-психологічне забезпечення проведення або супроводження оперативно-тактичних навчань;

ІІІ. Виховні, соціально-психологічні та організаційні заходи після закінчення навчань.

Аналогічні назви мають розділи плану при морально-психологічному забезпеченні КШН, стрільб зі стрілецької зброї чи іншого виду зброї, водінні танків, БМП, БТР, штабних тренувань із залученням засобів зв’язку тощо.

Морально-психологічному забезпеченню притаманні:

- національно-патріотична спрямованість;

- науковий, творчий підхід;

- визнання особистості військовослужбовця, як мети, результату і показника ефективності проведення тих чи інших заходів;

- врахування досвіду проведення психологічних операцій в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах;

- формування особистісних властивостей та якостей при опорі на мотиваційну сфери людини;

- взаємозалежність змісту, форм і методів морально-психологічне забезпечення від мети і завдань навчань, тренувань чи занять, суспільно-політичних умов їх виконання, вікових, психофізіологічних і інших особливостей особового складу;

- взаємозв’язок соціально-психологічної діагностики, консультації і корекції поведінки військовослужбовців;

- розвиток у військовослужбовців позитивної мотивації до служби, виконання вимог Військової присяги, статутів та службово-посадових обов’язків;

- стимулювання активності, ініціативності, добросовісності, рішучості, сміливості та інших чеснот військовослужбовців;

- активність, безперервність, системність і конкретність морально-психологічне забезпечення та інші показники.

Зміст морально-психологічне забезпечення визначається якістю занять, навчань і тренувань та умовами їх проведення, а також відповідним набором організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на успішне виконання завдань оперативної і бойової підготовки.

Із вищесказаного витікає:

по-перше, цілей і задач морально-психологічного забезпечення ми досягнемо лише за умов якісної підготовки і проведення занять, навчань, тренувань з оперативної та бойової підготовки;

по-друге, дуже важливо, щоб оперативна і бойова підготовка проводилась в умовах максимально наближених до бойових, тобто ми повинні завжди пам’ятати, що в першу чергу і в основному виховують умови в які поставлені військовослужбовці, а не заходи. Умови формують у них необхідні морально-політичні, психологічні і бойові якості;

по-третє, організаційні, виховні та соціально-психологічні заходи необхідно не тільки всебічно готувати і якісно проводити, а ще й ретельно їх підбирати з врахуванням: особливостей контингенту військовослужбовців, рівня їх національно-патріотичної свідомості, освіти і бойового вишколу, досвіду та терміну служби, теми занять, навчань чи тренувань, місця і умов проведення тощо.

Морально-психологічне забезпечення складається з таких структурних елементів:

- інформаційно-пропагандистського забезпечення;

- психологічного забезпечення;

- військово-соціальної роботи;

- культурно-виховної і просвітницької роботи;

- інформаційно-психологічної протидії евентуальному противнику та деструктивним силам.

Завдання морально-психологічне забезпечення оперативної та бойової підготовки, тобто те, що необхідно виконати, полягає в :

1. Формуванні і зміцненні у військовослужбовців прагнення підвищувати свій бойовий вишкіл;

2. Підтриманні високого рівня морально-психологічного стану особового складу, органів управління, військ (сил);

3. Підтриманні високої організованості і порядку, міцної військової дисципліни в ході занять, навчань, тренувань;

4. Забезпеченні виконання всіма військовослужбовцями заходів безпеки, запобіганні та недопущенні травмувань і загибелі учасників навчань, тренувань, занять;

5. Запобіганні і недопущенні втрат таємних документів і зброї, поломок військової техніки з вини особового складу;

6. Запобіганні і недопущенні потрав сільськогосподарських угідь, лісів і лісопосадок, безчинств по відношенню до місцевого населення;

7. Постійній турботі про харчове, матеріально-побутове й інше забезпечення учасників навчань, тренувань, занять з вогневої підготовки, водіння бойових машин, тактико-спеціальної підготовки тощо;

8. Психологічній підготовці військовослужбовців (загальній, спеціальній і цільовій) до виконання учбово-бойових завдань;

9. Проведенні психодіагностичних, психокорекційних і психореабілітаційних заходів та інші;

Якщо коротко висловити основні завдання морально-психологічне забезпечення, то вони полягають в досягненні мети відповідних занять, тренувань, навчань без надзвичайних подій, злочинів і грубих порушень військової дисципліни.

Всі завдання тісно взаємозв’язані і взаємообумовлені, тому їх необхідно вирішувати комплексно.

 

 

Вимоги керівних документів щодо оперативної і бойової підготовки та її морально-психологічне забезпечення.

Завдання щодо бойового вишколу особового складу Збройних Сил України та його морально-психологічного забезпечення поставлені в керівних документах на поточний навчальний рік, а також випливають з положень і висновків Концепції виховної роботи в Збройних Силах України та інших військових формуваннях України. Якщо їх узагальнити, то вимоги стосовно оперативної і бойової підготовки та її морально-психологічного забезпечення можна звести до наступного.

По-перше, оперативна, бойова, повітряна, морська і гуманітарна підготовка та її морально-психологічне забезпечення має бути пріоритетним напрямком діяльності командувачів, командирів (начальників), усіх штабів і структур виховної роботи.

По-друге, необхідно якнайшвидше домогтися підвищення якості оперативної і бойової підготовки та її морально-психологічного забезпечення, домогтися змін на краще. Якість занять, оперативно-тактичних і командно-штабних навчань має стояти на першому плані.

По-третє, необхідно усунути формалізм у виконанні планів оперативної і бойової підготовки.

Це означає що:

-тематика занять з оперативно-тактичної підготовки має бути пов’язана з оперативним призначенням військ;

-належить ліквідувати відрив від занять особового складу (присутніх має бути не менш як 80-85% від тих, хто навчається);

-потрібно як слід матеріально-технічно забезпечувати заняття (тренажери, техніка і озброєння, макети місцевості, схеми тощо);

-потрібно так планувати роботу, щоб не скорочувати час проведення занять і тактичних навчань, тобто не допускати імітування занять (навчань), не проводити їх для галочки;

-необхідно усунути авральні натаскування військовослужбовців перед підсумковими та іншими перевірками.

По-четверте, конче потрібно налагодити методичну підготовку командирів усіх рівнів, офіцерів, які проводять заняття з оперативної, бойової і гуманітарної підготовки. З цією метою регулярно проводити показові й інструктивно-методичні заняття і тактичні навчання, семінари; здійснювати контроль і надання на місці методичної допомоги тощо.

По-п’яте, підвищувати значимість тактики як мистецтва ведення бою. Дехто займається цією важливою справою абияк. В результаті до неприпустимого рівня знижується бойовий професіоналізм офіцерського складу. Бідкання й нарікання на недостатнє грошове і матеріально-технічне забезпечення бойової підготовки і всієї життєдіяльності військ (сил) справі не допоможе. Немає пально-мастильних матеріалів - потрібно проводити КШН на картах, літучки, заліки з тактики та інші заходи, але не можна ж допускати такого стану, коли офіцер перестає займатись тактикою, місяцями не бере в руки бойових статутів!? А якщо грім гряне ?…

По-шосте, усунути безсистемність оперативної, бойової і мобілізаційної підготовки. Все повинно бути чітко сплановане і глибоко продумано. Правильно розставлені сили і засоби. А головне, добиватися повного і високоякісного виконання планів. Попри всі труднощі. Повинні бути постійний контроль і висока вимогливість за цю справу.

По-сьоме, активізувати пошук ефективних форм і методів оперативної і бойової підготовки військ в умовах обмеженого їх фінансування та забезпечення. Для цього необхідно сміливо впроваджувати нові методики проведення занять.

По-восьме, підвищити технічну готовність та справність озброєння і військової техніки. Для цього необхідно:

-ліквідувати випадки виведення із ладу бойової техніки і озброєння з вини особового складу;

-покращити якість проведення парково-господарських днів, переведення техніки на сезонні режими експлуатації та їх морально-психологічне забезпечення;

-посилити боротьбу з фактами розукомплектування бойової техніки і озброєння, розкрадання приладів, агрегатів, ЗІПів і іншого військового майна;

-значно підвищити якість технічної підготовки військовослужбовців, пропаганди військово-технічних знань. Слід налагодити роботу технічних гуртків, обладнати стенди технічної інформації, технічні кутки, діючі класи з правил зберігання та експлуатації озброєння і техніки. Необхідно регулярно проводити вечори техніки, технічні вікторини, огляди військово-технічної літератури, технічні конференції, обмін досвідом майстрів військової справи та інші заходи;

-активізувати раціоналізаторську та винахідницьку роботу.

По-дев’яте, зробити плани оперативної, бойової підготовки та тижневі розклади занять в ротах (батареях) законами життя і діяльності з’єднань, частин і підрозділів, привчити командирів всіх рівнів працювати за цими планами. Ця вимога повною мірою стосується всіх виховників, бо лише за високоякісної бойової підготовки, можна успішно виконувати всі завдання виховного і морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності підрозділів і частин. Без цього нічого путнього не вийде. Не буде належного рівня бойової готовності, стану військової дисципліни. Адже міцна військова дисципліна в підрозділі, частині досягається:

1. Статутною організацією служби військ;

2. Чіткою організацією бойової і гуманітарної підготовки та високоякісним проведенням кожного заняття;

3. Забезпеченням особового складу всім необхідним, створенням для нього добрих матеріально-побутових умов життя, своєчасним і повним доведенням до військовослужбовців встановлених законодавчими актами, постановами Уряду і наказами Міністра оборони України норм задоволення;

4. Продуманою системою в підборі, розстановці, вишколі і вихованні кадрів (офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин);

5. Чіткою організацією виховної роботи та морально-психологічного забезпечення всієї життєдіяльності військ (сил);

Без виконання перших чотирьох складових, ефективність виховної роботи і морально-психологічного забезпечення буде дуже низька. Виховна робота сама по собі нерезультативна, якщо для її проведення не створено відповідних умов.

По-десяте, вдосконалити фізичну підготовку військовослужбовців для того, щоб вони були здатні долати труднощі, характерні для сучасного бою.

Для реалізації цієї вимоги не треба ніяких матеріальних затрат. Було б тільки бажання відповідних командирів і начальників. Необхідно приділяти увагу не ігровим видам спорту, а військово-прикладним і, в першу чергу, кросовій та силовій підготовці особового складу.

По-одинадцяте, піднести рівень муштрового вишколу особового складу. Він по своїй психологічній структурі вдало поєднує елементи навчання і елементи ратної праці. Ця обставина придає муштровому вишколу великі виховні можливості, що повинні враховувати в своїй праці кожний офіцер, прапорщик, сержант.

В ході муштрового вишколу солдат навчається розуміти і виконувати команди командира, вдосконалює навички узгоджено діяти сумісно з іншими воїнами в складі підрозділу, у нього формується низка важливих морально-психологічних, особистісних якостей.

В ході муштрового вишколу чітко виражені відношення офіцера (прапорщика, сержанта) і солдата, як відношення командира і виконавця. Ось саме ці зв’язки і відношення, характерні для служби взагалі, а в процесі муштрового вишколу - наочні, вельми доступні для розуміння і опанування, вони виступають в дії. А поєднання знань з діями - умова формування переконань, із яких складуються морально-психологічні якості особистості.

По-дванадцяте, штабам і органам виховної роботи необхідно забезпечити єдність планування і організації оперативної, бойової підготовки та заходів виховного і морально-психологічного забезпечення.

Завдання - поставити справу так, щоб морально-психологічне забезпечення було постійним, активним, оперативним, безперервним, дієвим і високоефективним.

Одне із головних завдань морально-психологічного забезпечення оперативної і бойової підготовки - формувати національно свідомого захисника України. Звідси випливає ставлення військовослужбовця до:

- бойового вишколу свого і підлеглих, свого і товаришів по службі;

- підтримання техніки і озброєння в бойовій готовності;

- виконання службово-посадових обов’язків;

- повсякденної життєдіяльності військ (сил) і до всього того, що необхідно для захисту Батьківщини в разі виникнення такої потреби. А потреба може з’явитись зненацька.

 

Організація, основні напрямки, форми й методи морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки

Організація морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки - це налагодження всебічної підготовки і якісного проведення комплексу організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час його бойового вишколу. Вона передбачає:

1. Видачу розпорядження командира (начальника) щодо морально-психологічного забезпечення бойового вишколу військовослужбовців, військ (сил), органів управління;

2. Планування, згідно розпорядження командира, проведення відповідних заходів в ході підготовки та проведення занять, навчань, тренувань, польових виходів, а також після їх завершення. Організація виконання плану;

3. Розстановку сил і засобів морально-психологічного забезпечення, інструктаж виконавців;

4. Контроль за підготовкою і проведення основних заходів морально-психологічного забезпечення, передбачених планом і надання необхідної допомоги безпосередньо на місцях;

5. Корегування плану в залежності від стану справ і видача командирам, органам виховної роботи додаткових розпоряджень і рекомендацій;

6. Підведення підсумків виконання розпорядження командира по плану морально-психологічного забезпечення навчань, тренувань чи занять. Заохочення посадових осіб, які відзначилися та критика і оголошення стягнень (якщо є в цьому потреба) на тих, хто недбало віднісся до цієї важливої справи. Постановка завдань не майбутнє щодо підвищення ефективності морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил).

Організують морально-психологічне забезпечення командири спільно зі штабами й органами виховної роботи. Органи виховної роботи - інструмент в руках командира в цій важливій справі, яким він ставить завдання, дає оцінку та здійснює контроль і корегує їх роботу.

При цьому командири і їх заступники з виховної роботи, штаби й інші органи військового керування неухильно дотримують вимог Конституції України, військового законодавства і права нашої держави, статутів, керівних документів та рекомендацій і висновків науки.

Центральною фігурою у морально-психологічному забезпеченні оперативної і бойової підготовки є командир. Він як єдиноначальник несе повну відповідальність за професійне керування цим процесом та за його організацію. Він віддає розпорядження посадовим особам та органам військового керування на організацію морально-психологічного забезпечення занять з тактичної, тактико-спеціальної, вогневої, технічної, спеціальної та інших видів бойової підготовки, командно-штабних і оперативно-тактичних навчань, польових виходів тощо. Він здійснює контроль за станом морально-психологічного забезпечення, підвищенням його ефективності.

Штаб і інші органи керування разом з військово-гуманітарними структурами повинні забезпечувати єдність планування і організації оперативної, бойової підготовки та проведення заходів щодо їх морально-психологічного забезпечення; організувати та проводити заходи щодо підтримання статутного порядку, забезпечення виконання заходів безпеки, військових ритуалів.

Органи виховної роботи узгоджують з штабами терміни і місце проведення основних заходів морально-психологічного забезпечення, бо не можна планувати морально-психологічне забезпечення у відриві від планів оперативної, бойової і мобілізаційної підготовки. Тобто плани виховних структур мають бути узгоджені з планами штабів щодо місця і терміну проведення, розподілу відповідних сил і засобів. Заходи морально-психологічного забезпечення мають бути націлені на успішне виконання планів оперативної, бойової і мобілізаційної підготовки, виконання інших важливих завдань. Тому виховні структури завжди узгоджено працюють зі штабами й іншими органами військового керування.

Морально-психологічним забезпеченням тією чи іншою мірою повинні займатися всі офіцери, прапорщики (мічмани) і сержанти (старшини), які мають пряме відношення до навчання і виховання військовослужбовців. Диригентом, методичним, інтегральним і планувальним елементом у цьому процесі виступають органи виховної роботи. Вони навчають підлеглих командирів і їх заступників з виховної роботи, інших посадових осіб практиці організації і проведення відповідних заходів, надають їм методичну та організаційну допомогу, вивчають, узагальнюють і впроваджують передовий досвід; беруть активну участь у підготовці і підбитті підсумків, застосуванні засобів заохочення і готують пропозиції командиру щодо морально-психологічного забезпечення майбутніх завдань та усунення недоліків у цьому важливому виді забезпечення всієї життєдіяльності підрозділів, частин і з’єднань як у мирний, так і воєнний час. Крім цього органи виховної роботи:

-планують заходи морально-психологічного забезпечення бойового вишколу й інших завдань у відповідності з розпорядженням командирів та організують виконання цих планів;

-контролюють своєчасність і якість проведення відповідних заходів, морально-психологічний стан особового складу, проводять роботу по розв’язанню існуючих проблем;

-готують проекти розпоряджень командирів щодо морально-психологічного забезпечення оперативної і бойової підготовки, розв’язання інших завдань мирного і воєнного часу;

-готують питання для розгляду, обговорення на нарадах і зборах офіцерів з актуальних проблем морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил), в тому числі і з проблем їх бойового вишколу;

-постійно вивчають, аналізують та прогнозують суспільно-політичну обстановку в регіонах, морально-психологічний, релігійний стан у військах (силах), їх можливий вплив на виконання військовими формуваннями поставлених завдань;

-визначають оптимальні напрями професійної та службової діяльності військовослужбовців строкової служби та за контрактом, забезпечують психологічну адаптацію молодого поповнення відповідно до військового фаху, індивідуальних нервово-психічних особливостей, проводять відповідну профілактику та корекцію роботи;

-особисто працівники органів виховної роботи готують і проводять заходи з виховного і морально-психологічного забезпечення всіх видів занять з оперативної, бойової і мобілізаційної підготовки, польотів, морських походів, польових виходів тощо;

-виховують у військовослужбовців глибоке почуття любові до України, її народу, бойові якості, духовну та психологічну готовність зі зброєю в руках захищати Українську державу, здійснюють військово-фахову орієнтацію та військово-патріотичне виховання особового складу;

-роз’яснюють особовому складу Конституцію та закони України, постанови Верховної Ради і уряду, укази й розпорядження Президента щодо внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави, вимоги Військової присяги, загальновійськових і бойових статутів, наказів Міністра оборони України, умови і нормативи водіння бойових машин, стрільб тощо й заходи безпеки при організації бойової підготовки, поставлених перед військами (силами) завдань, необхідність постійної готовності до захисту своєї Батьківщини;

-добирають, розставляють і навчають актив підрозділів і частин, забезпечують їх авангардну роль в службі, бойовому вишколі та дотриманні дисципліни;

-надають допомогу командирам і штабам в організації змагань на краще виконання завдань і нормативів у ході занять з бойової підготовки, а також за звання "кращий фахівець", "кращий підрозділ", "краща частина";

-підтримують і зміцнюють шефські зв’язки військових частин з трудовими колективами, ділові стосунки з органами державної влади і місцевого самоврядування, громадськими організаціями, культурно-освітніми закладами і релігійними конфесіями в інтересах виховного і морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ тощо.

Органи виховної роботи відповідають за стан виховного і морально-психологічного забезпечення оперативної і бойової підготовки, а також усієї життєдіяльності військ (сил). Вони повинні роботи все для того, щоб зміст морально-психологічного забезпечення відповідав вимогам часу, керівних документів і був тісно пов’язаний із завданнями, що їх виконують війська (сили).

Напрямки морально-психологічного забезпечення оперативної і бойової підготовки - це шляхи досягнення мети і вирішення завдань морально-психологічного забезпечення бойового вишколу особового складу Збройних Сил України, органів управління, підрозділів, частин, кораблів і з’єднань

Основними напрямками є:

1. Національно-патріотичне виховання особового складу;

2. Військове виховання особового складу;

3. Морально-етичне виховання військовослужбовців;

4. Естетичне виховання воїнів;

5. Екологічне виховання особового складу;

6. Фізичне виховання військовослужбовців;

7. Психологічне забезпечення;

8. Інформаційно-психологічна протидія;

9. Військово-соціальна робота;

10. Взаємодія командування військ (сил) з органами державної влади, місцевого самоврядування, СБУ, МВС, МНС, громадськими організаціями і релігійними конфесіями з питань виховного й морально-психологічного забезпечення бойового вишколу військ (сил) та їх повсякденної життєдіяльності;

11. Вивчення, аналіз та прогнозування суспільно-політичної обстановки в регіонах, морально-психологічного стану своїх військ і військ противника (в воєнний час), їх можливого впливу на виконання військовими формуваннями поставлених завдань;

12. Підвищення особистої відповідальності офіцерів органів керування військами (силами) за якість відпрацювання планів оперативної і бойової підготовки та їх виконання;

13. Навчання командно-виховного складу формам і методам морально-психологічного забезпечення бойового вишколу військ (сил), а саме: проведення стрільб (пусків ракет), водіння бойових машин, технічної та спеціальної підготовки, польових виходів, морських походів, польотів, тактичних, оперативно-тактичних і оперативно-стратегічних навчань тощо;

14. Роз’яснення особовому складу навчально-бойових нормативів, умов виконання вправ, заходів безпеки, вимог статутів, настанов, інструкцій, наказів, директив, розпоряджень та інших документів, соціально-політичної обстановки та умов виконання поставлених завдань тощо;

15. Надання допомоги командирам і штабам в організації змагань на краще виконання завдань і нормативів, а також за звання "кращий фахівець", "кращий підрозділ", "краща частина";

16. Забезпечення зразковості офіцерів, прапорщиків, сержантів, активу у виконанні завдань гуманітарної, оперативної і бойової підготовки, службі і дисципліні;

17. Вивчення, науковий аналіз, узагальнення та впровадження в практику передового досвіду морально-психологічного забезпечення оперативної і бойової підготовки з урахуванням уроків і висновків із сучасних війн і збройних конфліктів, а також миротворчих операцій підрозділів Збройних Сил України;

18. Створення, удосконалення й підтримання на належному рівні матеріально-технічної бази оперативної і бойової підготовки;

19. Розроблення, випробування і впровадження нових методик гуманітарної, оперативної і бойової підготовки;

20. Постійна (щоденна) турбота про поліпшення матеріально-побутових умов служби всіх категорій військовослужбовців (своєчасне, повне і якісне харчове, речове, грошове, медичне, житлове й інше забезпечення) та інші напрямки.

Форми морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки - це цілеспрямований підбір і проведення низки організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів з метою забезпечення ретельної підготовки і якісного проведення занять, навчань, тренувань тощо, реалізації духовного і професійного потенціалу особового складу під час бойового вишколу військ (сил).

Використовується весь арсенал форм роботи з людьми, але перевага надається оперативним формам, як - от мітинг, інструктаж, нарада, обмін досвідом, демонстрація дій при зброї майстрів військової справи, випуск фото- і радіогазет, листівок-блискавок та бойових аркушів, інформація, індивідуальна та колективна бесіди, доповідь, збори тощо.

Все залежить від виду занять по бойовій і оперативній підготовці, теми занять і місця проведення, пори року, наявності сил і засобів морально-психологічного забезпечення, категорії військовослужбовців з якими проводиться той чи інший захід, наявності часу і багатьох інших чинників.

Методи морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки - це способи впливу на свідомість, переконання, думки, погляди і психіку військовослужбовців з метою забезпечення ретельної підготовки і якісного проведення занять, тренувань, навчань тощо, реалізації духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.

Застосовуються всі добре відомі нам методи: переконання (основний метод), приклад (взірець), заохочення, примус (допоміжний метод) та інші.

Висновки:

 

По-перше, морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки - справа непроста. Організатори цього важливого виду забезпечення повинні:

-знати що робити, як робити і для чого. Не можна проводити заходи морально-психологічного забезпечення для проформи; вони мають сприяти мобілізації духовних і фізичних сил військовослужбовців на виконання поставлених завдань бойового вишколу;

-знати вимоги загальновійськових і бойових статутів, відповідних настанов, керівництв і інструкцій, керівних документів на поточний навчальний рік і домагатись їх повного і високоякісного виконання;

-вміти організувати і проводити необхідні конкретні заходи морально-психологічного забезпечення;

-знати людей, рівень їх підготовки і морально-психологічний стан, запити і потреби та, з урахуванням всього цього, організувати й проводити морально-психологічне забезпечення;

-уміти правильно розставити сили і засоби морально-психологічного забезпечення.

По-друге, дієвість морально-психологічного забезпечення буде на належному рівні, якщо його організатори слугуватимуть взірцем для всього особового складу у виконанні службово-посадових обов’язків, знанні військової справи та в поведінці.

По-третє, організатори морально-психологічного забезпечення повинні бути глибоко переконані в його необхідності. Тоді їх переконаність і впевненість буде передаватись підлеглим.

Не буде цього - не буде й відповідного ставлення, а відтак - не буде успіху, тобто заходи морально-психологічного забезпечення будуть проводитись формально, без належної користі для розв’язання завдань мирного і воєнного часу.

 

РОЗДІЛ 6. Методика психологічної роботи в підрозділі

В статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України сказано, що командир роти (корабля 4 рангу) забов’язаний “знати військове звання,… Стосовно обов’язків заступника командира роти з виховної роботи то в статті…

Вивчення психологічних особливостей малих груп військового підрозділу

Якщо командир (начальник) знає особливості, структуру малих соціальних груп військового підрозділу, який він очолює, то зможе знайти найбільш… Для вивчення психологічних особливостей малих груп командир підрозділу як… Метод спостереження дозволяє командиру отримати найбільш оперативну інформацію. При цьому він систематично вивчає…

Деякі особливості технології нерепресивного спілкування командира з підлеглими.

Командир, який формує у підлеглих емоційно позитивне відношення до себе, може бути впевнений, що в найскладнішій обстановці він знайде у… Разом з тим, потрібно пам’ятати, що формування позитивного відношення до себе… Командиру в ході щоденного спілкування з підлеглими рекомендується використовувати наступні психологічні прийоми: “…

Основні прийоми і способи психокорекції та психотренінгу.

Опанування азами психокорекції та психотренінгу вимагає перш за все прагнення до розвитку своїх навичок керівництва людьми, а також уміння знайти… Опора на дані матеріали дозволить покращити ваші можливості в мобілізації…  

РОЗДІЛ 7. Практика роботи щодо зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов’язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі[7].

Необхідність дисципліни військовим підрозділам і частинам (кораблям) обумовлюється, перш за все, особливостями їх організації, характером задач, які ними виконуються, своєрідністю умов повсякденної життєдіяльності.

По-друге дисципліна є необхідною умовою успішної реалізації Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

По-третє, стан військової дисципліни та правопорядку суттєво впливає на авторитет Збройних Сил України серед населення нашої держави, формування громадської думки стосовно відповідності своєму прямому призначенню офіцерського корпусу .

По-четверте, дисципліна складає основу морально-психологічного стану військ, а останній є головним критерієм оцінки ефективності всього процесу виховного й морально-психологічного забезпечення життєдіяльності підрозділів, частин (кораблів) і з’єднань як в мирний, так і воєнний час.

По-п’яте, ефективність національно-патріотичного і військово-патріотичного виховання військовослужбовців, населення України і особливо молоді тісно пов’язана з станом дисципліни, організованості й порядку у військах (силах). А ця проблема сьогодні занадто актуальна, її недооцінка може обійтися нашій молодій державі занадто дорого. Потреба у самовідданому, безстрашному захиснику – патріоту може з’явитися зненацька у будь-який час. Наше неспокійне планетарне сьогодення це переконливо підтверджує.

По-шосте, вимоги щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку із року в рік зростають у зв’язку з якісними змінами (на жаль, не в кращій бік) особового складу, який приходить до лав Збройних Сил України. Це викликано загальновідомими труднощами, які переживає наша країна.

По-сьоме, міцна військова дисципліна є найважливішою умовою високої бойової готовності та боєздатності підрозділу, частини (корабля). Головне її призначення – згуртувати масу військовослужбовців в організований військовий колектив, який діє як єдине ціле, спрямований на досягнення єдиної мети і скутий єдиною волею.

По-восьме, військова дисципліна придає Збройним Силам організованість і мобільність, забезпечує постійну готовність до негайних і рішучих бойових дій. На її основі досягаються гнучкість і безперервність керівництва військами (силами), у захисників Вітчизни формуються високі морально-психологічні і бойові якості, які необхідні для перемоги над противником у сучасному бою. Без дисципліни нема армії як боєздатної військової організації, без неї неможлива перемога над ворогами. Ось чому пред’являються дуже високі вимоги до командно-виховного і всього офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин щодо підтримання у військах (силах) статутного порядку, зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Військова дисципліна передбачає підкору єдиній волі, авторитету керівника. Тому одною із найважливіших вимог є суворе дотримання встановленого у Збройних Силах порядку підлеглості, беззаперечне виконання наказів і розпоряджень начальників. Обов’язок слухатися є основою у військовій дисципліні, а підкора (перш за все – підкора волі керівника, начальника) –фундамент відношень у середині військової організації.

 

Система роботи посадових осіб щодо зміцненню військової дисципліни.

Для того, щоб повністю і якісно виконати вимоги Міністра оборони України, привести повсякденну життєдіяльність підрозділів і частин у відповідність з Військовими статутами Збройних Сил України у кожного офіцера, прапорщика (мічмана), сержанта (старшини) повинна бути чітка система роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку. Що ж таке система і що вона передбачає.

Система роботи по зміцненню дисципліни та правопорядку в підрозділі (військовій частині, на кораблі) – це повний порядок в діях офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин) по досягненню у підпорядкованих військових колективах високого стабільного рівня морально-психологічного стану особового складу, бездоганного і неухильного додержання ним порядку і провин, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Ця система повинна відповідати вимогам Міністра оборони України. Вона включає:

По-перше, глибоке вивчення й осмислення офіцерами, прапорщиками (мічманами) і сержантами (старшинами) Військових статутів Збройних Сил України, військового законодавства України та права, наказів Міністра оборони України про зміцнення військової дисципліни та інших;

По-друге, регулярну роботу посадових осіб у підпорядкованих їм підрозділах по всебічному вивченню стану служби військ, військової дисципліни та правопорядку, виконання у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів і директив Міністра оборони України та інших керівних документів; наданню практичної допомоги в знятті напруги у військових колективах та забезпеченні стабільного морально-психологічного стану особового складу.

Морально-психологічний стан особового складу – це ступінь загальної готовності військовослужбовців, військових колективів до активних дій по виконанню поставлених задач. Він забезпечує інтелектуальну, емоційну та вольову єдність особового складу.

В воєнний час морально-психологічний стан проявляється в боєздатності підрозділів і частин (кораблів), результатах їх бойових дій. При наявності високого морально-психологічного стану вони здатні тривалий час успішно вирішувати покладені на них бойові задачі. В мирний час важливішим показником морально-психологічного стану особового складу є успішність виконання навчально-бойових завдань, якість несення бойового чергування, повсякденна бойова готовність, організованість і дисципліна;

По-третє,заслуховування звітів командирів підрозділів й інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їх особистий внесок у її зміцнення. При цьому (так, як і при роботі в підлеглих підрозділах) звертається увага на всі основні напрями зміцнення військової дисципліни та її морально-психологічного забезпечення:

- підбір, розстановка, навчання і виховання кадрів (офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин і активістів);

- контроль за діяльністю кадрів, виконанням ними своїх службово-посадових обов’язків та надання їм практичної допомоги;

- вивчення та аналіз морально-психологічного стану особового складу; планування, підготовка й проведення необхідних заходів щодо його підвищення й підтримання на належному стабільному рівні;

- національно-патріотичне, правове, військове, морально-етичне, естетичне, екологічне і фізичне виховання військовослужбовців;

- морально-психологічний супровід повсякденної життєдіяльності підрозділів;

- своєчасне, повне і якісне доведення до військовослужбовців встановлених норм речового, харчового, фінансового, медичного й інших видів забезпечення;

- підтримання статутного порядку в частині ( на кораблі) і підрозділах, чітка організація бойового вишколу особового складу та служби військ. Під цим розуміється постійна чітка регламентація по місцю і терміну повсякденної діяльності військовослужбовців, військових колективів у суворій відповідності з вимогами військових статутів, наказів Міністра оборони України.

Виховна роль міцного статутного порядку полягає в тому, що він забезпечує найкращі умови для бойової і гуманітарної підготовки воїнів, для виконання покладених на них задач та обов’язків. Статутний порядок повсякденно, в кожну годину і хвилину, повсюди і в усьому спонукає кожного військовослужбовця виконувати певні правила, узгоджуючи свої дії та поведінку із вимогами статутів, із регламентом, який затверджений старшим начальником. Систематична постійна повторювальна дія, яка протікає у встановленому порядку і в суворо визначений час, сприяє формуванню у воїнів стійких звичок організованості, пунктуальності, бездоганної поведінки.

Існує закономірність: чим суворіше дотримується статутний порядок від підйому до відбою, тим міцніша дисципліна, вища організованість. І навпаки, там, де допускаються відступи від військового порядку, частіше бувають усякого роду провини, аморальні явища і навіть надзвичайні події.

Затвердженню статутного порядку, вихованню дисциплінованості безпосереднім чином сприяє добра організація бойового вишколу воїнів. Кожне заняття , при відповідній його підготовці і проведенні, може бути не тільки уроком бойової майстерності, але і уроком дисциплінованості. Ось чому слід звертати увагу на всі елементи заняття: його пунктуально чіткий початок і кінцівка, ясність і конкретність у постановці учбових задач, зовнішній вигляд військовослужбовців і суворе дотримання встановлених правил поведінки, вимогливість керівника до себе і тих, хто навчається.

Велике значення має продумане організаційно-методичне забезпечення занять, вивчення особовим складом настанов, тактичних нормативів, проведення показних занять, обмін досвідом бойової роботи спеціалістів, ретельна підготовка техніки, організація постійного і дієвого контролю за виконанням кожним військовослужбовцем своїх функціональних обов’язків та статутних норм.

Важливою умовою зміцнення військового порядку, який активно формує дисциплінованість військовослужбовців, є правильна організація служби військ. Служба військ включає широкий комплекс заходів, які забезпечують підтримання в частинах, на кораблях і в підрозділах високого рівня дисципліни, організованості і порядку, створення необхідних умов для бойової і гуманітарної підготовки особового складу, всієї його життєдіяльності.

Умови можуть бути сприятливими і несприятливими.

Сприятливі умови – це така обстановка, яка формує і зміцнює позитивне відношення особового складу до повсякденної діяльності військ (сил), навчально-виховного процесу, вимог статутів, наказів, директив і розпоряджень командирів та начальників.

Досвідчені командири (начальники), їх заступники з виховної роботи знають, що не стільки заходи виховують воїна, як умови, в яких він знаходиться. Тому вони в першу чергу створюють виховні, дисциплінуючи умови, а вже потім проводять необхідні заходи.

Несприятливі умови – це така обстановка, яка негативно впливає на бойовий дух і морально-психологічний стан військовослужбовців, не сприяє мобілізації їх духовних і фізичних сил на вирішення задач бойового вишколу, зміцнення дисципліни, порядку й організованості, бойового чергування, внутрішньої, вартової і гарнізонної служб, підвищення боєготовності та боєздатності підрозділів і частин (кораблів).

Таке трапляється там, де офіцерський склад як слід не згуртований і в своїй більшості не налаштований на добросовісну службу, де допускаються факти зловживання службовим становищем, нецензурщини, пияцтва, нестатутних взаємовідносин між начальниками і підлеглими, старшими і молодшими тощо. Де недостатньо приділяється уваги бойовій і гуманітарній підготовці особового складу, його харчовому, речовому, грошовому, медичному та іншим видам забезпечення. Де відсутні належні умови побуту і відпочинку воїнів, процвітає казармове хуліганство та інші негативні явища. В таких умовах важко проводити виховні й морально-психологічні заходи, а головне від них мало користі.

По-четверте, підведення підсумків роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку (екіпажах, обслугах), взводах, ротах (батареях), батальйонах (дивізіонах), полках (на кораблях) згідно вимог Міністра оборони України;

По-п’яте, вивчення, аналіз, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку;

По-шосте, методичну роботу, яка передбачає навчання підлеглих командирів (начальників) практиці морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень. При цьому особлива увага приділяється навчанню формам і методам ефективного впливу на військовослужбовців.

 

Методи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це способи впливу на свідомість, психіку, діяльність, поведінку, мотиви та інтереси воїнів з метою досягнення бездоганного їх відношення до виконання службових обов’язків. До них відносяться:

- метод довір’я, поваги до особистості військовослужбовця та її гідності;

- метод формування в потрібному напрямку свідомості особистості воїна (переконань, суджень, понять, оцінок);

- метод особистого прикладу командира (начальника);

- метод доручення підлеглому;

- метод завдання підлеглому;

- метод вправи з підлеглими;

- метод створення спеціальних виховуючи ситуацій у військовому колективі, націлених на формування колективної думки;

- метод заохочення військовослужбовців;

- метод осуду негідної поведінки військовослужбовця;

- метод примусу;

- психодіагностичні, психокорекційні, психореабілітаційні методи

Форми морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це низка заходів, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно проводяться з метою досягнення вимог законів, статутів та моральних норм поведінки. Форми залежать від стану військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, військовій частині ( на кораблі), рівня морально-психологічного стану особового складу, поставлених завдань та інших чинників.

Найчастіше застосовуються такі форми, як лекції, доповіді, збори, індивідуальні та колективні бесіди, співбесіди, розмови, поради, допомога, рекомендації, консультації, вислуховування, заслуховування звітів, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань, роз’яснення вимог законів, військових статутів і наказів стосовно необхідності виконання військовослужбовцями норм і правил поведінки з метою зміцнення дисципліни та правопорядку, оголошення військовослужбовцям заходів заохочення і стягнень, які передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та багато інших;

по-сьоме, постійну турботу про покращення якісної характеристики та рівня підготовки суб’єктів морально-психологічного забезпечення військової дисципліни, правопорядку і профілактики правопорушень;

по-восьме, регулярний розгляд, корегування і затвердження планів роботи підлеглих посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку згідно вимог Міністра оборони України та інших старших начальників.

Дуже важливо, щоб командно-виховний склад, всі суб’єкти морально-психологічного забезпечення військової дисципліни постійно були в пошуку шляхів удосконалення стилю роботи, підвищення його ефективності.

Шляхи подальшого удосконалення системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку - це головні напрямки посилення дієвості позитивного впливу на військовослужбовців відповідними організаційними, виховними та соціально-психологічними заходами. Основними шляхами, на нашу думку є:

1. Суттєве покращення соціальної захищеності та матеріального добробуту військовослужбовців і членів їх сімей. Запровадження ефективних матеріальних і моральних стимулів за високі показники в бойовому вишколі, службі та дисципліні. Військовослужбовцю повинно бути не вигідним абияк служити;

2. Соціально-справедлива кадрова політика у військах (силах):

- просувати по службі військовослужбовців патріотично налаштованих, талановитих, самостійних, ініціативних, фізично здорових, високовідповідальних за поручену справу, думаючих військових професіоналів, пунктуально виконуючих вимоги статутів;

- на навчання до військово-навчальних закладів направляти військовослужбовців лише перспективних, національно свідомих, морально і фізично здорових, найбільш всебічно підготовлених;

- об’єктивно і справедливо оцінювати внесок кожної посадової особи в успіх чи не успіх підрозділу, військової частини (корабля). Кожний офіцер, прапорщик (мічман) і сержант (старшина) повинен отримати те, що заслужив і не більше, і не менше;

3. Забезпечення зразковості офіцерів і прапорщиків у повсякденній життєдіяльності військ, поза умовами служби та в побуті. Без цього суттєво покращити справи з дисципліною неможливо, не кажучи вже про покращення системи роботи по цій важливій проблемі;

4. Збільшення уваги сержантам (старшинам) строкової служби. Підбір, навчання і виховання цієї категорії військовослужбовців повинно стояти на передньому плані повсякденних турбот командирів рот (батарей), батальйонів (дивізіонів), полків ( кораблів) та їх заступників з виховної роботи. Необхідно поставити сержанта на те місце, яке йому належить у повсякденній життєдіяльності підрозділу. На часі введення інституту сержантів у Збройних Силах України на чому неодноразово наголошував Міністр оборони;

5. Підвищення позитивної ролі в повсякденній життєдіяльності підрозділів і частин (кораблів) військовослужбовців - контрактників. Вони повинні бути професіоналами військової справи, взірцем виконання службово-посадових обов’язків;

6. Посилення контролю та надання безпосередньо на робочому місці практичної допомоги у вдосконаленні стилю й системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку підлеглим посадовим особам. Принцип: “Кожний начальник допомагає, контролює і навчає своїх підлеглих, відповідає за рівень їх підготовки і внесок у вирішення поставлених завдань” повинен стати звичкою, нормою і правилом діяльності кожного офіцера. Індивідуальний вплив - самий ефективний, найбільш правильний і дієвий;

7. Посилення вимогливості до всіх без виключення офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старших) за особистий внесок в зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, частині (на кораблі). Активізувати критику недоліків, прогалин і упущень;

8. Активізація методичної роботи з командно-виховним складом. Показові заняття по організації служби військ, підготовці добового наряду, проведенні занять з бойової і гуманітарної підготовки, організації відпочинку військовослужбовців тощо повинні проводитись по мірі необхідності. До їх підготовки й проведення бажано якнайширше залучати творців і носіїв передового досвіду. Необхідно не забувати, що краще один раз побачити, чим сто раз почути.

Безумовно, заслуговують на увагу інструктивно-методичні й семінарські заняття, лекції, доповіді, інструктажі, обмін досвідом тощо;

9. У зв’язку з ідейно-теоретичною і методологічною невизначеністю, девальвацією цінностей і ідеалів, зниженням стану здоров’я й інтелектуального рівня розвитку воїнів та інших негараздів сьогодення є нагальна потреба в посиленні уваги до індивідуальної виховної роботи. Вона повинна пронизувати усі військові структури, кожну її ланку, здійснюватись на всіх рівнях. В ході її проведення необхідно творчо підходити до застосування таких форм, як бесіда, співбесіда, розмова, порада, допомога, доручення, консультація, завдання, рекомендація, вислуховування, заслуховування звіту, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань тощо.

Систематичне проведення індивідуальної роботи з офіцерами, прапорщиками (мічманами), сержантами (старшинами) і солдатами (матросами) дає можливість мобілізувати їх на якісне виконання поставлених навчально-бойових завдань, сприяє запобіганню загибелі і травмування людей, недопущенню негативних проявів у поведінці військовослужбовців;

10. Пожвавлення морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень. З цією метою необхідно:

- розробити і запровадити єдину систему морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

- підвищити бойовитість структур виховної роботи, усунути боязливо-спостережливий стиль їх діяльності;

- забезпечити командно-виховні кадри, всіх офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) необхідною літературою (довідники, навчально-методичні посібники, підручники, узагальнений передовий досвід, методичні розробки щодо системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку тощо);

- приблизити зміст військових газет і журналів до потреб суб’єктів морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

- докорінно поправити нікудишній стан індивідуальної підписки суб’єктів морально-психологічного забезпечення дисципліни, всієї життєдіяльності військ (сил) на військові газети і журнали (усунути самоплив підписки та здешевити періодичні видання, зробити їх ціни доступними офіцерам і іншим категоріям особового складу);

- органам виховної роботи належним чином налагодити диференційоване навчання всіх категорій суб’єктів морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил); домогтися, щоб кожна посадова особа знала своє місце і роль в цьому процесі, основні напрямки, форми і методи роботи, вміла готувати і проводити відповідні заходи;

- усунути формалізм в організації й проведенні морально-психологічного забезпечення дисципліни та профілактиці правопорушень;

11. Державна ідеологія повинна пронизувати бойову і гуманітарну підготовку, службу військ, всю життєдіяльність підрозділів, частин (кораблів) і органів управління. Державні пріоритети, цінності і ідеали необхідно пропагувати, роз’яснювати скрізь і всюди, використовуючи всі наявні сили і засоби виховного й морально-психологічного забезпечення. Кожний військовослужбовець повинен глибоко усвідомити: що захищати, від кого і для чого;

12. Поглиблення всебічного аналізу стану військової дисципліни та правопорядку, бойової і гуманітарної підготовки, служби військ. При цьому обов’язковим повинно бути дотримання наступних принципів: систематичність, достовірність, принциповість, врахування об'єктивних і суб’єктивних причин у їх єдності та взаємозв’язку.

Основними критеріями оцінки стану дисципліни та ефективності системи, роботи по її зміцненню виступають, по-перше, рівень бойової готовності підрозділу, частини (корабля). Бойова готовність і дисципліна тісно пов’язані. Якщо військова дисципліна – умова бойової готовності, то стан бойової готовності - найбільш ефективний критерій її оцінки.

По-друге, ступінь підтримання в частині (на кораблі) порядку, відповідність його вимогам Міністра оборони України, військовим статутам і настановам.

По-третє, взірцевість в дисципліні офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин). Це дає можливість командиру і його заступнику з виховної роботи проводити виховне й морально-психологічне забезпечення предметно, з певними категоріями військовослужбовців, мобілізувати з цією метою громадськість.

По-четверте, комплексне проведення інформаційно-пропагандистської, організаторської, соціально-правової, культурно-виховної і просвітницької роботи, ступінь дієвості її форм і методів.

По-п’яте, ефективність і стан дисциплінарної практики командирів і начальників всіх рівнів та інші критерії.

Реалізація вищеназваних та інших шляхів проявляється в ступені досягнення суб’єктами управління належного стану військової дисципліни та правопорядку.

Таким чином , ґрунтуючись на сказаному можна зробити наступні висновки:

1. Чітка, продумана система роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку – запорука успіху. Вона притаманна командирам і начальникам високоорганізованим, цілеспрямованим, вболіваючим за стан справ в підрозділі, частині (на кораблі). І, навпаки, безсистемність – ознака нікудишнього стилю роботи, низької культури, незібраності, неохайності та безвідповідальності того чи іншого керівника;

2. Командир (начальник) – всьому голова. Від його стилю й системи роботи у вирішальній мірі залежить стиль і система роботи підлеглих офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин). Він задає тон, на нього рівняються. Він дає оцінку діяльності підлеглим, заохочує і оголошує стягнення.

Який командир (начальник) – така й система роботи, такий і стиль, така й дисципліна.

3. Якість і ефективність роботи суб’єктів зміцнення військової дисципліни та правопорядку прямо пропорціональна рівню їх підготовки до неї. Тому навчання цій справі всіх посадових осіб, які причетні до бойового вишколу й виховання особового складу, організації бойового чергування, внутрішньої, вартової і гарнізонної служб, повинно стояти на передньому плані в діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи і начальників штабів;

4. Нинішній стан військової дисципліни і її морально-психологічного забезпечення вимагає комплексного підходу до його покращення, суттєвого вдосконалення системи роботи командно-виховного складу частин (кораблів) і підрозділів.

 

Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі.

Аналіз стану військової дисципліни - це всебічний розгляд виконання військовослужбовцями підрозділу, військової частини (корабля) порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Він включає комплекс питань, розглядаючи які, командир робить висновки:

- про характер правопорушень;

- про категорії військовослужбовців, які допустили правопорушення;

- про обставини, при яких скоєно порушення дисципліни або провину, яка пов’язана з нечітким виконанням вимог військових статутів, наказів вищестоящих командирів (начальників);

- про причини, які призвели до того чи іншого порушення;

- щодо основних винуватців порушень;

- про конкретних військовослужбовців або причинах, які сприяли даному порушенню.

На основі висновків командир:

- намічає комплекс додаткових заходів по запобіганню подібних подій і грубих порушень військової дисципліни на перспективу;

- доводить заходи до підлеглих командирів, ставить їм задачі і сумісно із заступником з виховної роботи мобілізує актив підрозділу на їх виконання;

- здійснює контроль (особисто, через своїх заступників) за дієвістю намічених заходів, які втілюються в життя.

В систему аналізу стану військової дисципліни входять:

- строки його проведення;

- категорія військовослужбовців, які залучаються до аналізу;

- методика аналізу та використання вихідних даних для його проведення;

- система обліку порушень.

Оцінка стану військової дисципліни – це судження командира (начальника) про хід виконання військовослужбовцями підрозділу, частини (корабля), з’єднання порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. При цьому посадові особи, які це роблять, керуються вимогами Міністра оборони України.

Головне у військовій дисципліні – це найважливіше у стосунках між підлеглими і начальниками, молодшими і старшими. А воно є не що інше, як глибоко усвідомлена покора та старанність, тобто безперечне підпорядкування командиру, начальнику, своєчасне і точне виконання їх наказів, розпоряджень, команд.

Відповідальність військовослужбовця за виконання вимог військової дисципліни-це сувора необхідність і обов’язок військовослужбовця бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. У разі їх неналежного виконання, військовослужбовець може бути притягнений до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.

 

Методика аналізу проступку військовослужбовця.

Під правопорушенням розуміють недотримання правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними актами. Воно може полягати у здійсненні… За ступенем тяжкості правопорушення поділяються на проступки і злочини. Військовими злочинами визначаються злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені…

Методика проведення профілактичної бесіди з військовослужбовцями, схильними до порушень дисципліни.

Для проведення ефективної профілактичної бесіди з військовослужбовцем рекомендується:

- ставити лише ті запитання, які дозволяють краще вияснити індивідуальні психологічні особливості воїна;

- кожне запитання формулювати так, щоб воно було зрозумілим воїну, не спонукало його до односкладової або двоскладової відповіді;

- уникати запитань, які можуть поставити воїна у скрутне становище та викликати у нього негативний психологічний настрій по відношенню до самої бесіди;

- більше задавати побічних запитань, не допускати некоректності та нетактовності;

- по можливості не вести в ході бесіди будь-яких нотаток;

- домагатися, щоб воїн бачив у співрозмовнику не просто начальника, а турботливого старшого товариша, який проявляє неудавану зацікавленість до його життя, думок, переживань;

- не вести розмову квапливо або в розпаленому стані;

- після бесіди уважно проаналізувати її результати і зробити відповідні нотатки у педагогічному щоденнику.

 

Технологія діагностики та профілактики

Нестатутних взаємовідносин.

(по діагностиці) ¨ аналіз структури підрозділу; ¨ вивчення особистісних особливостей воїна;

Класифікація конфліктів та методика їх розв’язання

Конфлікт являє собою протиріччя, що складно розв'язується та яке супроводжується гострими емоційними переживаннями. Соціальні психологи виділяють… Міжособистісний конфлікт це ситуація, де дійові особи переслідують несумісні… В основному всі міжособистісні конфлікти розподіляються на ділові та емоційні.

РОЗДІЛ 8 Методика організації гуманітарної підготовки

Організація положень Конституції України чинного законодавства, Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України потребує посилення пропагандистської роботи, патріотичного виховання особового складу військ (сил), формування у нього національної свідомості й культури, гуманістичного світогляду, високих морально-бойових якостей, морально-психологічної готовності до захисту Батьківщини.

Вирішенню цих завдань значною мірою сприяє гуманітарна підготовка, яка є одним із головних предметів навчання особового складу, невід’ємною складовою інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності підрозділів, частин (кораблів) і з’єднань.

Гуманітарна підготовка організується і проводиться у відповідності з вимогами директиви Міністра оборони України від 12 вересня 2000 року № Д-11 “Про організацію гуманітарної підготовки особового складу Збройних Сил України”.

 

Методика підготовки і проведення заняття з гуманітарної підготовки.

Для підготовки до заняття перш за все необхідно визначити його мету: чого хоче домогтися керівник в ході заняття. Після визначення мети заняття керівнику слід підготувати конспект, в якому необхідно:

- скласти розгорнутий план заняття;

- визначити, який матеріал відібрати для розповіді-бесіди та тезисно занотувати його;

- продумати, які теоретичні поняття розкрити докладно, а які просто згадати або взагалі не торкатися;

- продумати, які залучити приклади із життя підрозділу; як їх проаналізувати;

- намітити питання для залучення слухачів до активної розмови;

- вияснити для себе, до яких висновків теоретичного і практичного характеру підвести слухачів.

Пам’ятайте! Конспект повинен бути зручним для використання в аудіторії. Для цього необхідно:

- виділити вузлові моменти висвітлення теми;

- зробити необхідні помітки на полях по застосуванню засобів наочності та технічних засобів;

- відмітити, де привести приклади, де використати картки з цитатами, цифрами;

- намітити використання прийомів активізації уваги слухачів та їх участі в бесіді;

- відмітити моменти, які можна опустити із-за браку часу (якщо прийдеться відповідати на запитання слухачів);

Після того, як тези конспекту готові, необхідно підготуватися до виступу перед аудиторією. Доцільно:

- представити і продумати хід заняття;

- уявно або уголос “пройти” по конспекту, використовуючи зроблені помітки,

виділені місця, заготовлені картки;

- уточнити час на висвітлення кожного питання.

 

Особливості проведення занять за методом “розповідь-бесіда”.

Його основна мета - в живій і привабливій формі глибоко розкрити зміст теми заняття, зв’язати її з життям і практичними завданнями, які стоять перед… Основна особливість розповіді-бесіди - створення у слухачів конкретних уявлень… При цьому всі важливі висновки формулюються на прикладах, а теорія подається через показ і аналіз подій, фактів…

Рекомендації щодо застосування на заняттях технічних

Засобів, навчально-методичних та наочних посібників.

По-перше, підібрати таку наочність, дидактичний матеріал (слайди, кінофільми, схеми, графіки), які допоможуть розкрити зміст теми; По-друге, потурбуватися про готовність приміщення, де проводяться заняття, до… Слід пам’ятати також, що:

Організація експлуатації, збереження і ремонту технічних засобів виховання.

Під експлуатацією технічних засобів виховання розуміється використання їх за призначенням з дотриманням норм і правил, встановлених відповідними… Усі технічні засоби виховання, музичні інструменти та інше майно повинні… З цією метою технічні засоби та музичні інструменти, які використовуються в підрозділі закріплюються за спеціально…

Методика підготовки до контрольного заняття.

Контрольне заняття є ефективним засобом впливу на якість засвоєння слухачами пройденого матеріалу. Воно, як правило, проводиться після вивчення найбільш складних тем навчального плану.

При підготовці та в ході проведення контрольного заняття доцільно:

q завчасно ознайомити слухачів з основними поняттями, які виносяться на контрольне заняття;

q дати вказівки помічнику зібрати або довиговити наочні матеріали по вказаній темі;

q підготувати підпитання для індивідуального письмового опитування (як варіант методу проведення заняття);

q забезпечити максимальну кількість слухачів на занятті;

q оцінити усіх слухачів групи, у тому числі відсутніх по поважній причині;

q підвести підсумки заняття та націлити слухачів на вивчення наступної теми.

 

Додаткові інформаційні заходи в системі гуманітарної підготовки

 

В якості додаткових інформаційних заходів з військовослужбовцями доцільно використовувати:

- всі види інформування особового складу;

- демонстрацію науково-популярних і документальних фільмів;

- зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, Збройних Сил, з’єднання, військової частини (корабля);

- виступи представників органів державної влади та місцевого самоуправління, працівників прокуратур і військових судів;

- відвідування музеїв, Кімнат бойової слави;

- проведення заходів, пов’язаних з днями воєнної слави України;

- відвідування тематичних виставок або виставок останніх бібліотечних надходжень;

- щоденний перегляд і прослуховування інформаційних програм Національного радіомовлення і телебачення України.

Слід прийняти до уваги, що найбільша ефективність додаткових інформаційних заходів може бути досягнута за умови їх узгодженого по часу проведення з тематикою навчального плану гуманітарної підготовки.

 

Система роботи щодо підвищення методичного рівня керівників груп гуманітарної підготовки

o підбір керівників груп з урахуванням рівня їх підготовки та освіти;

o забезпечення регулярної участі в проведенні в з’єднанні (частині) зборів (двічі на рік перед початком кожного періоду навчання) та інструктивно-методичних занять (щомісяця за темами, що вивчаються на заняттях в групах гуманітарної підготовки);

o надання для підготовки до занять з гуманітарної підготовки не менше 4-х годин службового часу на тиждень;

o затвердження командиром роти (батареї) конспектів і планів проведення занять;

o організація і проведення показних занять досвідченими керівниками навчальних груп;

o контроль підготовки і проведення занять командиром роти та його заступником з виховної роботи;

o узагальнення, розповсюдження та запровадження позитивного досвіду організації і проведення гуманітарної підготовки;

o ознайомлення з фондом навчально-методичної літератури, бібліотеки частини, організація відвідувань виставок в допомогу керівникам груп гуманітарної підготовки;

o моральні та інші форми стимулювання кращих керівників груп.


РОЗДІЛ 9. Методика інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу підрозділу

Мова велика сила: вона

переконує, спрямовує, примушує.

Емерсон.

Вимоги керівних документів щодо організації інформаційного забезпечення.

Метою інформування вважається - здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість особового складу, досягнення керованості духовними процесами в… Головним завданням інформаційного забезпечення є формування у… Основні зусилля в інформуванні зосереджуються на:

Методика організації та проведення Днів інформування.

День інформування - складова частина системи виховної та інформаційної роботи з військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України в… Його організовують командири (начальники), штаби структури виховної роботи на… Планування Днів інформування розраховується на три етапи:

Методика підготовки та проведення інформування особового складу.

 

Інформування є випробуваним засобом виховання, надійним каналом зв’язку командира з підлеглими, дієвим інструментом формування громадської думки в підрозділі.

Воно дозволяє оперативно роз’яснювати політику держави, найважливіші рішення її керівництва, воєнно-політичну обстановку і задачі, які стоять парад особовим складом.

Інформування військовослужбовців проводиться згідно вимог керівних документів, як правило, в складі підрозділу. Воно включається в розпорядок дня та вказується в розкладі занять.

Тематика інформацій визначається заступником командира частини з виховної роботи на тиждень. Однак командир підрозділу, на якого покладено проведення інформацій, може, узгодивши з командуванням частини, змінити тему, якщо виникла необхідність негайно проінформувати особовий склад про якусь важливу подію, поставлену задачу, роз’яснити їх суть.

У будь-якому випадку слід отримати інструктаж від заступника командира частини, виховної роботи (офіцера організації інформаційно-пропагандистського забезпечення) і потім приступити до підготовки.

Підготовка до інформування включає в себе:

1. Начерк попереднього плану виступу, який дає напрямок для підбору матеріалу.

2. Підбір матеріалу (фактів і літератури по темі) та його вивчення, відбір безпосередньо того, що відноситься до теми. Для цього потрібно ознайомитися з відповідними публікаціями, виписати цифри та найбільш показові факти, підібрати повчальні приклади із практики і служби особового складу, щоб зв’язати інформацію з життям підрозділу. Краще за все підібрати незнайомі людям факти. Слід в той же час уникати використання неперевірених фактів та непродуманих прогнозів. Цифр потрібно підбирати небагато, але такі, які б працювали на тему інформації, та старатися подавати їх у порівнянні з чим-небудь.

3. Кінцеве складання плану свого виступу (краще за все – розгорнутого), з логічною побудовою основних думок та доказів.

4. Написання тез або повного тексту виступу з повними висновками, до яких потрібно підвести людей.

5. Осмислення того, як цікавіше і переконливіше викласти матеріал, доцільніше використати ті чи інші посібники або технічні засоби.

6. Підготовка може завершитися репетицією, програванням своєї майбутньої інформації.

Проведення інформації, як правило, здійснюється методом розповіді, коли висвітлюється зміст теми, а потім даються відповіді на запитання. Але бувають випадки (особливо, якщо інформація торкається питань життєдіяльності підрозділу), коли вона може проводитись у формі бесіди. Тоді не тільки висвітлюється матеріал, але і застосовується звернення до присутніх із запитаннями, вислуховується їх думка.

Велике значення має початок інформації. Мета його – привернути увагу до теми. Тому його слід побудувати на яскравому прикладі, повідомленні цікавого факту, цитати. Якщо відчувається зайве хвилювання, то потрібно вивчити виступ напам’ять, що дозволить заспокоїтися та приступити до висвітлення матеріалу.

При його висвітленні потрібно намагатися, щоб думки були послідовними, логічно зв’язані одна з одною. Варіанти висвітлення бувають різними. Можна викласти основні думки і факти по темі, а потім запросити присутніх висловитися. Можна спочатку зачитати яку-небудь статтю, а потім розгорнути розмову навколо неї.

При бесіді можуть виникнути різні судження та гострі запитання. На ухиляйтесь від них, а по можливості допоможіть розібратися в цьому питанні (якщо відсутня готова відповідь, то пообіцяйте розібратися в цьому питанні, а потім обов’язково повідомте відповідь).

На слід перетворювати інформацію в службову нараду або інструктаж. Тут недоречні безапеляційні повчання, надоїдливі настанови, нудний монолог. Слід всіляко залучати до розмови присутніх шляхом постанови таких запитань, які примушують думати, шукати відповідь, сперечатися.

Такі запитання потрібно ставити особливо в той момент, коли в аудиторії наступає так званий ефект розсіяної уваги. Щоб її відновити, можна також змінити тон або темп висвітлення.

Останній повинен бути оптимальним (не дуже швидко, не дуже повільно). Для цього потрібно вчитися слідкувати за особистим регламентом (тобто наміченим у при підготовці розподілу часу питання).

Матеріал слід висвітлювати у легкодоступній для розуміння формі, простою розмовною мовою з використанням яскравих прикладів, цікавих фактів і цифр, прислів’їв та приказок. При цьому треба пам’ятати, що зміст матеріалу інформування повинен бути адаптованим до рівня слухачів. Наприклад, для офіцерів носить аналітичний характер, для військовослужбовців строкової служби пояснювально-ілюстративний.

Не доцільно підміняти інформацію читанням газети. Якщо є необхідність щось зачитати, то це потрібно супроводити відповідним коментарієм

Для підтримання уваги й підвищення зацікавленості можна використовувати при висвітлюванні матеріалу карту, схеми та інші наочні посібники, технічні засоби. При цьому дотримуватися міри , заздалегідь продумувати послідовність їх застосування, не вивішувати усі посібники відразу, тому що це розсіє увагу.

Завершувати інформацію слід коротким повідомленням та практичними висновками, які носять орієнтуючий і мобілізуючий характер.

Безумовно, шаблону в проведенні інформації немає і бути не може. Але загальні вимоги до неї є:

а) прагнути до того, щоб людям було цікаво;

б) розпочинати із сутності питання, не розкидаючись;

в) будувати інформацію так, щоб вона мобілізувала, допомагала краще

виконувати службові обов’язки.

І це одна вимога. Той хто проводить інформацію повинен бути охайно одітим, вміти тримати себе (недоречні як надмірна нерухомість, так і підвищена жестикуляція) і, що не другорядне, своєчасно прибути.

Останнє відноситься до організаційного боку справи, який має велике значення для проведення інформації. Потрібно домагатися щоб вини завжди розпочинались своєчасно, згідно розпорядку дня, забезпечувались наявністю всіх солдат і сержантів, які не зайняті по службі, заздалегідь готувати місце для проведення.

В повній мірі основні елементи підготовки й проведення інформацій у стаціонарних умовах можуть бути використані на навчаннях, польових заняттях, полігонах, стрільбищах і в бойових умовах. В останньому випадку вони нерідко є єдиним джерелом інформування особового складу що події, які проходять.

Особливостями їх організації тут є:

- скорочення часу на підготовку та проведення;

- збільшення кількості інформацій, які проводяться (інколи по декілька разів на добу);

- зміни в складі аудиторії (неможливість зібрати підрозділ у повному складі інколи примушує проводити інформування в екіпажах, обслугах, відділеннях, в окопі, на блок - посту, при пересуванні на автомобілях по маршруту).

 

Методика організації діяльності редколегії та редакторів бойових аркушів.

Редактори бойових аркушів (листівок – блискавок) призначаються, як правило, у взводах. Можуть призначатися також при виконанні завдань бойового… Командири повинні керувати роботою редакції та редакторів бойових аркушів,… Командир дає дозвіл на випуск газети. Редколегія відпрацьовує місячний план номерів газети. По рекомендації командира,…

РОЗДІЛ 10. Методика організації і проведення культурно-виховної і просвітницької роботи у підрозділі

Проводиться в мирний і воєнний час. Основними напрямками цієї роботи є: національно – патріотична, військово – технічна та наукова пропаганда,… В бойових умовах створюються похідні бібліотеки, в перервах між боями…  

Порядок оформлення народознавчої світлиці

Виходячи з того, що народознавча світлиця є центром культурного відпочинку в підрозділі, порядок її функціонування встановлює відповідний командир,… Для організації діяльності народознавчої світлиці підрозділу необхідно… Методика створення народознавчої світлиці передбачає низку послідовних етапів.

А) центральна, головна стіна (до якої військовослужбовці

розташовуються обличчям при аудиторному розміщенні столів):

Посередині

— зображення Державного Гербу (малого або великого) та Державного Прапору України (полотняний або шовковий) як символів держави, ознака суверенітету та незалежності України, поєднання історичного минулого та сьогодення;

— під Державним Гербом або Прапором (якщо він намальований) розташовується витяг з ст.17 Конституції України "Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України";

Ліворуч

— портрет Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, під ним текст Державного Гімну України, які є ознакою конституційного ладу, національної злагоди та єдності українського народу у розбудові держави,

Праворуч

При наявності вільного місця між стендами (збоку) можуть бути розташовані живі або штучні квіти, інші елементи, які підсилюють зміст та призначення… б) бокова стіна (без вікон): — в центрі - Акт проголошення незалежності України; ліворуч під загальним заголовком "Край, мій рідний…

Витяг з Законів України

— “Про Збройні Сили України” (ст.1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 11); — “Про загальний військовий обов'язок і військову службу (глава 1 – ст.1, 3,… — Тимчасове положення “Про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами” (глава І.…

Військова присяга

(затверджена Постановою Верховною Ради україни №1936-ХІІ від 06.12.1991 р.)

Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю.

Я клянись захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності.

Я присягаю ніколи не зрадити народу України.

Акт

Проголошення незалежності України

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Збройні Сили України призначені для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканості України.

Сухопутні війська є найбільш чисельним видом Збройних Сил (як за кількістю особового складу, так і озброєння та військової техніки), складають… Військово-Повітряні Сили — один із основних носіїв бойового потенціалу… Війська Протиповітряної оборони — є видом Збройних Сил з найбільш досконалими і боєготовими системами розвідки…

Розкриває історію міста, місцевості, краю

Де розташована військова частина).

Композиція стендів під гаслом року “Патріотизм, професіоналізм, висока технічна майстерність та бойова готовність” під загальною назвою “Служу українському народу” (вимоги заступника Міністра оборони України — Командувача виду Збройних Сил України, завдання на період навчання, підсумки попереднього періоду (року) навчання, фотографії, що висвітлюють життя підрозділу під заголовком “Бойова готовність та професіоналізм неподільні”).

Вимоги заступника Міністра оборони України –

Командувача виду Збройних Сил України

“Головними завданнями військ (такого-то виду Збройних Сил України) на нинішній навчальний рік вважати:

— якісне виконання заходів передбачених Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України при пріоритетній ролі удосконалення оргштатної структури військ;

— повне освоєння об'єднаннями, з'єднаннями та частинами завдань за оперативним (боновим) призначенням і також опанування форм і способів їх застосування;

— якісне введення в дію та практичне освоєння планів бойової та мобілізаційної готовності;

— втілення в життя нових ефективних форм оперативної, бойової, мобілізаційної та гуманітарної підготовки;

— подальше зміцнення військової дисципліни”.

З врахуванням призначення на цьому етапі в народознавчій світлиці розташовуються меблі, обладнуються (позначаються) функціональні зони (місця) для читання художньої літератури, перегляду телевізійних програм і відеофільмів, прослуховування радіопередач, настільних ігор (шахи, шашки, більярд) тощо. При відсутності відповідних приміщень у підрозділі в народознавчій світлиці можливе розміщення меблів для проведення навчальних занять та інформування.

В сучасних умовах з врахуванням високих психічних, інтелектуальних і фізичних навантажень на особовий склад в практику обладнання та оформлення народознавчих світлиць входять пункти (місця) рекреації, де військовослужбовці в короткий час можуть звільнитися від втоми, відновити сили.

Біля входу в народознавчу світлицю розміщується графік чергування членів громадської ради та план роботи. З зовнішнього боку дверей вивішується табличка встановленого зразку та кольору з назвою кімнати.

Такі існуючі загальні вимоги до змісту, функціональному оформленню народознавчої світлиці підрозділу та відповідним елементам її художньо-декоративного оформлення. При правильній організації діяльності, порядку і затишку народознавча світлиця може бути доброю опорою всієї культурно-виховної і просвітницької роботи в частині.

 

§2. Методика роботи громадської ради народознавчої світлиці

 

Повноцінна методична робота народознавчих світлиць забезпечується громадською радою, яка обирається в кількості 5-7 осіб на загальних зборах підрозділу строком на один рік. Для організації праці ради обирається голова. До складу ради по можливості рекомендуються військовослужбовці, які володіють творчими навичками та художнім вкусом, активісти культурно-відпочинкової роботи (музиканти, художники, фотолюбителі, спорт організатори й ін.).

Рада народознавчої світлиці:

 Виконує художньо-декоративне оформлення народознавчої світлиці;

 Обладнує і забезпечує використання функціональних місць;

 Підтримує в робочому стані бібліотеку підрозділу, газети, журнали, табельні та додаткові технічні засоби виховання, музикальні інструменти, настільні ігри й інше культпросвітмайно;

 Постійно вдосконалює народознавчу світлицю з метою підвищення її комфортності;

 Підтримує чистоту й порядок в народознавчій світлиці та постійне її функціонування згідно прямого призначення.

Основне завдання ради народознавчої світлиці – забезпечення розумного відпочинку особового складу підрозділу у вечірній час, у вихідні (святкові) дні.

Рада під керівництвом командира, його заступників вивчає інтереси й запити особового складу, планує, організує і проводить різноманітні заходи інформаційно-виховної, культурно-художньої та спортивної роботи згідно ротному розкладу і розпорядку дня.

У встановлені години члени ради несуть чергування в народознавчій світлиці, спостерігають за порядком і разом з іншими активістами організують диспути, вікторини, виступи художньої самодіяльності, різноманітні ігри, спортивні та інші заходи.

Між членами ради розподіляються обов’язки, які охоплюють питання оформлення народознавчої світлиці, організації роботи художньої самодіяльності, спортивних секцій, пересувної бібліотеки, ведення підшивки газет тощо. Радою складається щомісячний план роботи.

 


План роботи ради народознавчої світлиці на лютий 2001 року.

Голова ради народознавчої світлиці.

 

 

Методика проведення передвихідних та вихідних (святкових) днів

З цією метою, як правило, в четвер командиру, його заступнику з виховної роботи сумісно з активом слід обговорити заходи, які плануються з… Відпрацьований таким чином план культурно-відпочинкових заходів не пізніше… Попереднє планування дозволяє завчасно підготувати заходи, які включаються в план (в тому числі підготувати необхідні…

Порядок проведення вечорів відпочинку.

Як правило, вечір відпочинку підрозділ проводить в клубі частини, солдатській кав’ярні, інколи в розташуванні. Вечори відпочинку можуть проводитись… Вечори відпочинку повинні бути тематично спрямовані, тобто віддзеркалювати… Для підготовки вечора необхідно створити ініціативну групу (5–7 осіб), розподілити обов’язки (хто ведучий, хто…

ПЛАН

Проведення культурно-виховних і просвітницьких заходів у передвихідні та вихідні дні з особовим складом __ роти “ __ ” _____ 2001 р.

№ пп ЗАХОДИ Час проведення Місце проведення Відповідаль. За проведення
1. Субота (дата) Концерт на замовлення воїнів, випуск стінгазети та бойових аркушів 18.00-18.40 Розташування С-нт Кузь
2. Заняття в гуртках художньої самодіяльності 16.00-19.00 клуб с-нт Кудря
3. Культпохід в театр (для 1 мв) 17.00-22.00 театр л-т Остапенко
4. Дискотека “В ритмі танцю”. 19.00-22.00 клуб ст. л-т Чубар
5. Перегляд телепередачі “Пісня 2000” 22.00 розташування ст. л-т Чубар
  1. Неділя(дата) Недільний випуск радіогазети     9.00-9.20   розташування   ст. л-т Тимченко
2. Тематичний ранок “Традиціям батьків – вірні” 9.30-13.00 клуб ст. л-т Тимченко
3. Концерт учасників художньої самодіяльності --“-- ---“--- -----“-----
4. Перегляд передачі “Служу Народу України” 11.00-12.00 розташування с-нт Пушкар
5. Спортивно-розважальні Естафети 12.00-14.00 стадіон ст. л-т Тимченко
6. Час для особистих потреб військовослужбовців: - перегляд телепередач ; - сеанс одночасної гри в шахи; - участь в ігрових видах спорту (футбол, баскетбол, волейбол); - культпохід в театр (для 2 мв)   16.00-18.00   16.00-22.00     Розташування народознавча світлиця     Стадіон   театр     с-т Пушкар   ряд. Петренко   с-т Бутейко   ст. л-т Чубар
7. Зустріч з актрисою І. Білик 18.00-19.00 клуб ст. л-т Тимченко
8. Кінофільм “Тіні забутих предків” 20.00-22.00 Клуб ст. л-т Тимченко

 

Заступник командира з виховної роботи

Старший лейтенант В. Прокопенко


Якщо дозволяє обстановка, з дозволу командування частини запросити дівчат із якогось навчального закладу або підприємства. При цьому продумати питання, які пов’язані з їх прибуттям та проводами після вечора.

До початку вечора необхідно провести інструктаж особового складу по питанням культури поведінки та спілкування на вечорі.

Відкриття вечора повинно створювати певний емоційний настрій. Цього можна досягти шляхом образного повідомлення про щось радісне і видатне, програванням музичного вступу тощо.

В ході проведення вечора важливо забезпечити загальний порядок, безперебійну роботу апаратури, музичних інструментів та світлових приладів.

Фінал вечора також повинен нести яскравий характер (загальний танець або пісні, лотерея призів тощо).

Після закінчення вечора особливу увагу слід приділяти організації проводів тих, кого запрошували, наведенню порядку в приміщеннях, збереженню апаратури, забезпеченню протилежної безпеки.

 

Методика організації художньої самодіяльності.

Розпочинати слід з підбору учасників. З цією метоюв ходііндивідуальних бесід виявляються воїни, які мають здібності й навички співу, гри на музичних… Після цього доцільно провести прослуховування, перегляд виступів бажаючих… Після відбору учасників їх слід зібрати, допомогти вибрати з їх числа найбільш авторитетного та підготовленого воїна в…

Порядок проведення культпоходів, екскурсій з особовим складом

Серед різноманітних форм культурно-виховної і просвітницької роботи, які застосовуються у військових підрозділах, важливе місце належить… Культпоходи – це колективні відвідування театрів, концертних залів,… Методика проведення культпоходів може бути найрізноманітнішою. В одному випадку перед культпоходом робиться невелика…

Методика організації екскурсії у підрозділі.

Потім підбирається група екскурсантів (25-30 осіб), враховуючи професію, освіту та бажання воїнів. Напередодні рекомендується поговорити з ними по… Інші екскурсії і культпоходи можуть проводитися в один день. В цьому випадку…  

Методика використання бібліотечних фондів військових частин та проведення літературно – музикального вечора у підрозділі.

Вони комплектуються на основі договору щодо організації пересувної бібліотеки, який заключається між бібліотекою частини та її отримувачами. Видача… Оновлення її фонду проводиться частково або повністю по мірі використання… За правильне використання літератури, яку отримали в пересувну бібліотеку, відповідальність несе командир підрозділу.…

План

Проведення літературно – музикального вечора про творчість Т.Г.Шевченко

Місце проведення:народознавча світлиця.   № ЗАХОДИ ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ …  

Методика підготовки і проведення диспуту.

Диспут — це масовий захід, що проводиться у формі прилюдного спору з актуальних суспільно-політичних, моральних, естетичних, культурних, наукових, спортивних, технічних та інших проблем. Також можуть розглядатися проблеми, що пов'язані зі службовими справами. Але найбільш часто використовується моральна проблематика диспутів. Диспут проводиться як ґрунтовна наукова розмова, складний процес пошуку істини з метою формування у воїнів переконаності, виробки норм моралі, високого художнього стану.

Диспут доцільно проводити у складі підрозділу. Це дозволяє вибрати найбільш актуальну тему для цього колективу і всебічно підготувати особовий склад до її обговорення.

Тема диспуту, що висувається до обговорення, повинна відповідати таким умовам:

— бути злободенною та суспільне значущою;

— мати дискусійний характер /наявність різних точок зору на дану проблему/;

— бути досить відомою учасникам;

— чітко, ясно і конкретно висловлювати сутність проблеми.

Ефективність диспуту залежить від завчасної і кваліфікованої підготовчої роботи, що доручають спеціально сформованій ініціативній групі воїнів, її основне завдання — оповістити особовий склад про диспут та зацікавити його про предмет спору. Про диспут воїни повинні бути поінформовані заздалегідь. Це робиться усно і у обов'язковому порядку наочно. Оголошення, крім теми, містить в собі питання диспуту, час і місце його проведення. Важливо так сформулювати питання, щоб вони примусили воїнів замислитися, щоб сприяли їх бажанню обов'язково виступити на диспуті, висловити свою точку зору, посперечатися один з одним. Теми питання повинні бути гострими, нестандартними, зачіпати воїнів за живе.

Ведучим на диспуті має бути досвідчена, добре знаюча проблему, авторитетна, шанована людина. Звичайно, це хтось із офіцерів: командир /начальник/, фахівець виховної служби, хтось із інженерів чи інших спеціалістів. Ведучий не тільки регулює виступи воїнів, але й ставить перед ними ті чи інші питання, з'ясовує їх думки, точки зору, запрошує до розмови тих, хто не проявляє активність, робить проміжні висновки, резюме. Своїми запитаннями, репліками, зауваженнями ведучий повинен підводити воїнів не тільки до глибокого і всебічного розгляду проблеми, але й до правильного її розуміння.

В заключній частині диспуту важливо грамотно підбити підсумки розмови з теми. Тут слід визначити домінуючу думку воїнів, тонко вказати на помилкові висловлювання окремих учасників спору, аргументовано і переконливо, якщо це можливо і в цьому є необхідність, висвітлити істину.


 

РОЗДІЛ 11. Деякі заходи по національно-патріотичному вихованню військовослужбовців у підрозділі.

Національно-патріотичне виховання – один з основних напрямків, невід'ємна складова частина виховної роботи у Збройних Силах України. Основна мета –… Виховні можливості масових форм культурно-виховної і просвітницької роботи… В чому ж полягають особливості масових форм роботи?

Приблизна структура підготовки й проведення зустрічі з ветеранами.

Підготовчий період

Зустріч із ветераном (ветеранами) присвячується до певної події, свята, заходу і включається в план виховної роботи з особовим складом.

Визначаються кандидатури для запрошень, вивчаються їх, біографічні дані та узгоджуються питання запрошення до особового складу.

Відпрацьовується план-сценарій проведення зустрічі.

У відповідальності зі сценарієм даються доручення офіцерам, прапорщикам, сержантам і солдатам по підготовці, зустрічі, куди входить: організація запрошення ветеранів, бойових аркушів і листівок-блискавок, підготовка наочного оформлення, виготовлення пам’ятного сувеніру, придбання квітів, влаштування святкового обіду тощо.

З начальником клубу, завідуючою бібліотекою вирішуються питання використання кіно-радіоапаратури, кіно-відеофільмів, виставок військово-патріотичної літератури, організації відеозапису зустрічі.

Порядок проведення зустрічі.

Організація зустрічі ветерана в підрозділі.

Знайомство з командуванням частини, розташуванням та побутом воїнів.

Відвідування музею (кімнати) бойової слави.

Зустріч з особовим складом:

- перед початком зустрічі звучать записи мелодій і пісень воєнної пори;

- ветеранам вручаються квіти;

- вступне слово командира або його заступника з виховної роботи;

- демонстрація документальних кадрів або фрагментів із кінофільмів, відеофільмів;

- виступ ветерана й відповіді на запитання;

- виступ військовослужбовців (при необхідності);

- вручення пам’ятних сувенірів та подарунків;

- виступ учасників художньої самодіяльності;

- фотографування з особовим складом;

- запрошення ветеранів на солдатський обід або чай;

- проводи ветеранів командуванням частини.

Підведення підсумків проведеної зустрічі, використання матеріалів (у тому числі відеозаписи) зустрічі з ветеранами у подальшій роботі з особовим складом.

 

Методика роботи з віруючими військовослужбовцями.

Право військовослужбовців на свободу совісті у Збройних Силах України гарантовано Конституцією України та іншими правовими актами. Роботу з віруючими військовослужбовцями необхідно проводити з врахуванням… Перш за все необхідно вияснити кількість віруючих серед особового складу підрозділу та прихильність тій чи іншій вірі.…

Методика підготовки і виступу з доповіддю.

 

Доповідь – це усний виступ, в якому висвітлюються зміст того або іншого керівного документа, дається аналіз стану справ і ставляться конкретні завдання. У зв’язку з цим загальною особливістю підготовки доповіді є глибоке і всебічне вивчення не тільки необхідної літератури, але і стану справ у підрозділі, частині, аналіз фактичного матеріалу.

В практиці виховного і морально – психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) в залежності від цілей і складу аудиторій доповіді робляться:

· на зборах особового складу підрозділів, нарадах офіцерів і прапорщиків, сержантів (старшин). Тут командири, офіцери – вихователі, активісти ставлять практичні, ділові питання, об’єднанні в загальну тему, аналізують підсумки роботи воїнів за певний період бойового вишколу та служби, узагальнюють передовий досвід окремих військовослужбовців і в цілому колективів, розглядають недоліки та розкривають їх причини, ставлять конкретні завдання по їх усуненню;

· на урочистих зборах, присвячених певній знаменній даті, або всенародному святу. В цьому випадку доповідь носить політично – закликовий характер, в ньому дається оцінка урочистій даті, робиться короткий історичний огляд, характеристика сучасного міжнародного і внутрішнього становища країни, популяризуються досягнення військових колективів і відмінників навчання, коротко говориться про основні недоліки у вишколі і службі. В заключній частині ставляться конкретні завдання;

· інструктивні доповіді мають за мету не тільки поставити задачі офіцерам, прапорщикам, сержантам, керівникам груп гуманітарної підготовки й активу, але і навчити їх методиці виконання цих задач;

· доповіді на теоретичній, методичній, науково-технічній конференції мають за мету зробити науково (теоретично) і практично обгрунтоване повідомлення по визначеній темі та внести конкретні пропозиції;

· інколи доповіді застосовуються як одна із форм самостійного виступу, який не зв'язаний із зборами або конференціями, наприклад, доповідь що поточний момент і завданнях, які витікають з нього.

Методика підготовки і виступу з доповіддю в основному та ж, що і методика підготовки і читання лекції. Одначе замість питань в доповіді частіше за все стоять розділи або напрямки, які складають структуру і план доповіді.

При підготовці доповіді ще більше значення набуває глибоке, всебічне, добросовісне вивчення фактичного матеріалу, відбір найбільш важливих і достовірних прикладів як бази для узагальнень і висновків. Доповідачу потрібно визначити, що воїнам може бути відомо, а про що вони почують вперше. Це нове, а також узагальнення і висновки по відомим фактам і представляють для них найбільший інтерес.

Серйозну шкоду справі приносить використання недостатньо достовірних фактів, а також необгрунтованих прогнозів. Не маючи під собою наукового підгрунтя, такі “віщування” заводять людей в оману, викликають заперечення, плутанину в їх думках, породжують недовіру до слів доповідача. Ось чому, наприклад, з метою недопущення можливих помилок і неточностей звітні доповіді заздалегідь обговорюються і затверджуються на засіданнях, скажімо, ради офіцерів, прапорщиків, сержантів тощо.

По часу тривалість доповіді значно менше, чим лекції і складає, як правило, від 30 до 50 хвилин. Доповідачу у всіх випадках необхідно слідкувати за особистим регламентом.

Методика підготовки й проведення колективної бесіди

 

Колективна бесіда є одною із найбільш розповсюджених форм агітаційно-пропагандистської роботи. Бесіда - це така форма усного виступу, в якій на рівні з керівником активну участь приймають слухачі. Під час бесіди ведеться двостороння розмова в ході якої слухачі відповідають на запитання керівника, задають йому запитання, висловлюють свої думки. Ведуча роль в бесіді належить керівнику, який розпочинає її і спрямовує в потрібне річище, в кінці робить висновки або заключну частину.

В армійських умовах бесіди проводяться всіма командирами, офіцерами-вихователями, активістами як по заздалегідь передбаченим і підготовленим темам, так і позапланово, по питанням, які вимагають негайної відповіді. Періодичність проведення бесід не встановлена, але, як правило, вони проводяться в кожному підрозділі з усіма категоріями особового складу по декілька разів на місяць.

Якщо бесіда передбачена наперед, то вона записується в планах виховної роботи підрозділів з назвою теми бесіди, хто, коли, з ким і де повинен провести. В цьому випадку той товариш, якому бесіда запланована, має можливість на протязі декількох днів готуватися до її проведення.

Планується проведення бесід, виходячи із конкретного стану справ в частинах і підрозділах, завдань виховного та морально-психологічного забезпечення їх життєдіяльності, зміцнення військової дисципліни, підвищення якості бойового вишколу та бойової готовності.

Готуючись до проведення бесіди, керівник повинен вивчити необхідну літературу по даній темі, зробити відповідні нотатки основних думок, цифр, фактів тощо. Разом з тим він ретельно обмірковує план, зміст майбутньої бесіди та способи її проведення, а також намічає, які і як він буде використовувати факти, приклади, цифри, літературні образи, наочні посібники, технічні засоби, прислів’я, приказки, порівняння і тому подібне.

Коли у керівника зложився певний план проведення бесіди, він приступає до написання її тексту або тез.

Досвідчений пропагандист або агітатор, ретельно обміркувавши зміст бесіди, може обмежитися планом або тезами виступу, а для початківця бажано підготувати повний текст бесіди.

Яким повинен бути план бесіди - це можна показати на одному з прикладів. Візьмемо бесіду особового складу взводу на тему: "Вимоги військово-політичного керівництва країни щодо підвищення бойової готовності Збройних Сил України в новому навчальному році". В короткий план цієї бесіди можна включити наступні питання:

1. Що таке бойова готовність та від чого вона залежить?

2. Наказ Міністра оборони України на новий навчальний рік щодо підвищення бойової готовності військ.

3. В чому полягають завдання воїнів стосовно підвищення бойової готовності підрозділу?

Щоб скласти розгорнутий план бесіди, необхідно кожне питання розділити на більш дрібні, детальні підпитання, розміщенні в логічній послідовності в залежності від змісту даної теми.

Методика проведення бесіди залежить від багатьох обставин: рівня підготовки і методичної майстерності пропагандиста або агітатора, характеру і змісту теми, підготовки слухачів, наявності часу, наочних посібників, від умов, в яких проводиться бесіда і т.п. Тому єдиного рецепту по цьому питанню немає і не може бути.

Бесіду по вибраній нами темі можна розпочати з приведення 1-2 прикладів із початку Великої Вітчизняної війни та нападу Ізраіля на арабські країни влітку 1967 року, щоб відразу зацікавити слухачів та показати величезне значення високої бойової готовності для ходу і кінця війни.

Потім можна поставити перед слухачами питання: що таке бойова готовність? Після невеличкої паузи доцільно послухати 1-2 відповіді, а потім дати чітке визначення бойової готовності та поставити перед слухачами наступне запитання: від чого залежить бойова готовність? Прослухавши 1-2 відповіді солдат, необхідно самому відповісти на це запитання і зробити висновок про те, яке значення має бойова готовність і що вона багато в чому залежить від кожного солдата і сержанта.

В ході бесіди керівник може використовувати спеціально підготовлені наочні посібники, діафільми, діапозитиви, малюнки і т.п.

Приблизно таким же чином розкриваються друге і третє питання.

В кінці бесіди доцільно зробити чіткі висновки про причини підвищення значності бойової готовності в сучасних умовах.

При проведенні бесіди необхідно прагнути до встановлення тісного контакту із слухачами і створення невимушеної товариської обстановки. Кожне слово агітатора повинно доходити до їх свідомості і сердець.

Перед слухачами необхідно тримати себе просто, невимушено, вільно. В ході бесіди потрібно використовувати міміку, жести, але не захоплюватися ними. Вони повинні бути підпорядковані темі бесіди, робити її більш дохідливою і переконливою.

Головною зброєю агітатора є мова і голос. В ході бесіди неприпустимо говорити монотонно. Потрібно чітко вимовляти кожне слово, кожну фразу, змінюючи темп мови та інтонацію голосу. Основні положення доцільно вимовляти повільно, а при необхідності їх можна повторити. Пояснення можна робити більш швидким темпом. Голос агітатора не повинен бути байдужим.

Проведення бесіди - творчий процес. Тому ніколи не потрібно читати по написаному тексту. Це відриває агітатора від слухачів, сковує його думку, призводить до монотонності голосу, знижує переконливість і дієвість бесіди. Найбільш дохідлива бесіда буде тоді, коли агітатор, ведучи розмову, безперервно думає, критично оцінює сказане і намічає як краще бесіду вести в подальшому. А це можливо лише в тому випадку, коли агітатор, користуючись конспектом, тезами або планом і зачитуючи окремі положення, які необхідно довести дослівно, викладає думки вільно, своєю мовою, не прив’язуючись до конспекту. В цьому випадку він має можливість слідкувати за слухачами та реагувати на їх почуття і настрої.

Дохідливість і дієвість бесіди багато в чому залежить від того, наскільки вміло і переконливо агітатор пояснює та доказує основні положення. В системі доказів важливу роль відіграють факти, приклади, цифри, порівняння, посилки на висловлення великих людей.

Факти і приклади, які приводить агітатор, повинні бути ретельно перевіреними й достовірними. Краще використовувати такі приклади, які близькі й зрозумілі слухачам, особливо із життя свого підрозділу. Одначе слід мати на увазі, що факти і приклади - не самоціль, а засіб доказу, пояснення, ілюстрації основних положень. Тому не потрібно ними захоплюватися. Їх бажано приводити стільки, скільки необхідно для пояснення або доказу основних думок.

В необхідних випадках потрібно приводити відповідні цифри, але не слід зловживати ними, так як чим більше цифр, тим важче вони сприймаються слухачами. Доцільно давати тільки яскраві та необхідні цифри і краще застосовувати їх у порівнянні.

В ході бесіди інколи виникає необхідність привести ту чи іншу цитату із першоджерела. Такі цитати, як правило, потрібно приводити дослівно і при необхідності пояснювати або коментувати.

В ході бесіди слухачі можуть поставити низку запитань, на які керівник відповідає відразу або в кінці бесіди. На деякі запитання він може відповісти їм самим. Якщо відповісти відразу не можливо, то потрібно сказати, коли вони отримують відповідь. Можливо, що про окремі запитання прийдеться проінформувати старших начальників, а про їх вирішення потім повідомити слухачів. Необхідно також дати оцінку думкам, які вони висловили в ході бесіди, і переконливо викласти правільне розуміння даного питання.

В цілому проведення бесіди вимагає від агітатора великої праці, постійного творчого пошуку як під час підготовки, так і в ході її, а також вміння вести розмову з людьми, переконувати їх і утягувати на вирішення чергових завдань силою правдивого та полум’яного слова.



РОЗДІЛ 12.Деякі форми роботи з особовим складом і методика їх застосування.

Технологія індивідуальної бесіди з підлеглим.

Бесіда повинна бути відвертою, щирою. До неї повинен бути готовий підлеглий. Тому потрібно вміло використовувати природне бажання кожного молодого… Умовно проведення бесіди можна розділити на три етапи: Перший етап - вступний.

Порядок застосування колективних форм роботи з особовим складом.

Те колективом легко береться. (Солдатське прислів’я).  

Основні елементи підготовки загальних зборів

Військовослужбовців

При необхідності питання повістки дня можуть обговорюватися з різними категоріями військовослужбовців (активом, сержантським складом) для… Готується доповідь (повідомлення) по кожному питанню повістки дня та проект… Про збори сповіщується особовий склад.

Приблизний порядок проведення загальних зборів

Військовослужбовців

Збори доручається вести або заступнику командира, або іншому військовослужбовцю підрозділу. Президія або інший виборчий робочий орган не… Перед початком зборів слід коротко проінформувати військовослужбовців про… Ведучий оголошує питання повістки дня.

А). Способи вивчення динаміки громадської думки в підрозділі, прийому її формування.

Виховуючи окремого військовослужбовця, необхідно рахуватися і з психологією колективу. Громадська думка - це сукупність пануючих в колективі оціночних суджень по різноманітним подіям і явищам в житті суспільства, Збройних Сил , частини або підрозділу.

Громадська думка не тільки важливий компонент психології військового колективу, але і могутній регулятор внутріколективних відносин.

Ось чому для командира виключно важливо не тільки постійно відслідковувати громадську думку у своєму підрозділі по основним питання життєдіяльності, але і вміти впливати на процес її формування, придавати бажану спрямованість.

Накопичений у військах досвід підказує, що об’єктивна оцінка громадської думки вимагає дотримання певних методичних прийомів.

По-перше, вивчення громадської думки передбачає чітке визначення предмету по відношенні якого бажано вияснити думку колективу. В даному випадку мається на увазі, що думку неможливо вивчати взагалі. Вона завжди конкретна і стосується певного явища, проступку, майбутньої або минулої події.

По-друге, важливо визначити об’єкт вивчення. Відомо, що у будь-якому колективі є люди або групи людей, які користуються найбільшим авторитетом і впливом на оточуючих. Вже в силу цієї обставини саме їх оцінки і погляди частіше за все в найбільшій ступені відповідають колективній думці по питанню, яке нас цікавить. Тому знання думки цієї категорії військовослужбовців дозволить командиру правильно зорієнтуватися стосовно колективної думки підрозділу і відповідним чином відреагувати на неї.

Розпочати роботу щодо вияснення громадської думки підлеглих командиру доцільно з проведення бесід. При цьому в якості експерименту слід відібрати найбільш авторитетних в колективі військовослужбовців. Частіше за все це - сержанти, лідери мікрогруп військовослужбовців. Щоб забезпечити найбільшу ефективність необхідно поговорити з лідерами мікрогруп як позитивної, так і негативної орієнтації.

Методичні вимоги до організації таких бесід залишаються загальними: подолати настороженість і встановити нормальний психологічний контакт із співрозмовником; чітко сформулювати питання, які стосуються предмета розмови; уникати запитань, відповідь на які може поставити підлеглого у незручну ситуацію; уважно слухати відповіді і не нав’язувати свою точку зору на проблему; співставити позиції, які висловили співрозмовники, виявити співпадаючі моменти і протиріччя.

Бесіда може використовуватись для прогнозу можливої реакції колективу на той чи інший крок, який планує застосовувати командир. В цьому випадку в ході бесіди з підлеглими можна представити їх декілька варіантів вирішення проблеми та вислухати думку по кожному з них. Даний метод для невеликого підрозділу (взводу, роти) є найбільш доступний і прийнятний.

Опитування від бесіди відрізняється більш суворою процедурою проведення. Перш за все воно передбачає залучення всього особового складу підрозділу, вимагає спеціального опитувальника по колу проблем, які цікавлять командира. Цей метод дозволяє значно розширити коло питань, по яким може бути виявлена громадська думка. Опитування може проводитися або шляхом анкетування, або усно.

У тому випадку, коли командиру важливо отримати найбільш точне уявлення про громадську думку колективу, краще вдатися до анкетного опитування. При анкетуванні забезпечується анонімність джерела інформації і тому досягається більша відвертість відповідей на запитання, які мають особистісну значимість для тих, кого опитують. Крім того, використовуючи запитання, які дублюються в анкеті, командир завжди може домогтися більшої достовірності в оцінці громадської думки колективу.

Головна трудність, з якою може зіткнутися командир при використанні цього методу, полягає в необхідності розробки соціологічної анкети. Успішно справитися з цією задачею командиру допоможе додержання наступних правил:

По-перше, потрібно чітко уявляти, що ми хочемо взнати в результаті анкетування. Тому формулювання запитань і відповідей на них повинні бути зрозумілими, розрахованими на рівень підготовки військовослужбовців роти та не мати "подвійного смислу". Не потрібно також запитувати людей про банальні речі, на які відповідь очевидна.

По-друге, анкета повинна мати певну структуру. Інакше вона залишає дуже несприятливе враження. Хороша анкета обов’язково включає в себе наступні розділи: звернення до респондента, відомості про того, кого опитують, один або декілька блоків змістовних запитань і заключну частину (запрошення до більш розгорнутого висвітлення своїх думок, подяка за участь в дослідженні). Не потрібно прагнути до великої кількості запитань - на великі анкети дуже часто військовослужбовці не встигають у визначений час дати відповіді.

По-третє, потрібно передбачувати різні варіанти запитань: чергувати закриті (з обмеженою кількістю відповідей), напівзакриті та відкриті запитання, запитання у вигляді таблиць і переліку, складні і легкі запитання.

Командиру важливо пам’ятати, що вивчення громадської думки в підрозділі - це не самоціль, а необхідний елемент керівництва колективом. Вивчення повинно здійснюватися безперервно, супроводжуватись працею по наданню їй потрібного спрямування. З’ясувавши зміст громадської думки по тому чи іншому питанню, керівник оцінює її орієнтацію, вплив на службову діяльність особового складу, виконання поставлених завдань.

Якщо вона не сприяє досягненню наміченої мети, командиру нерідко приходиться проводити напружену роз’яснювальну роботу, домагаючись переорієнтації поглядів і уявлень військовослужбовців, які склалися. Для того, щоб ця праця була більш ефективною, командиру важливо знати механізм формування громадської думки і прагнути надати цьому процесу керованого характеру ще в період зародження.

У своєму розвитку громадська думка проходить низьку етапів: спочатку воїни безпосередньо переживають подію, той чи інший факт із життя підрозділу та оцінюють його; потім вони обмінюються своїми поглядами та оцінками, порівнюють особистісні підходи з підходами товаришів по службі; в подальшому проходить корегування оцінок і їх групування навколо переважаючих і найбільш переконливих позицій.

Найважливішим із цих етапів є етап обговорення події. Саме в результаті взаємообміну інформацією думка переростає межі індивідуальної свідомості і стає чинником свідомості колективної. Тому командиру важливо не допустити, щоб у ході обговорення ініціативу захопили у свої руки недостатньо зрілі в моральному відношенні воїни та нав’язали особовому складу свою точку зору. Змінити в подальшому думку, яка затвердилася, буде набагато складніше, чим спрямувати в потрібне русло процес її формування. Для цього командиру слід своєчасно давати оцінку найважливішим подіям, які зачіпають інтереси всього колективу або більшості його членів, аргументовано розкривати помилковість поглядів тих військовослужбовців, які переслідують егоїстичні чи вузькогрупові цілі. В першу чергу це робиться на зборах військовослужбовців, службових нарадах сержантського складу, в стінному друку, при постановці завдань, в індивідуальних бесідах з підлеглими та інших формах спілкування.

Дослідження показують, що думка командирам по різним питанням службової діяльності для більшості воїнів відіграє вирішальну роль у формуванні в них необхідних поглядів. При цьому, чим вище його авторитет, тим більший вплив на думку оточуючих він чинить. У той же час було б помилкою переоцінювати особисті можливості. Командиру слід врахувати, що в підрозділі завжди є воїни, які користуються певним впливом на ті чи інші групи військовослужбовців. Це так звані неформальні лідери. Своїми висловами вони здатні або підтримати позиції керівника, або внести розкол в умонастрої особового складу. Тому командиру є сенс провести з ними індивідуальні бесіди, роз’яснити сутність події, яка обговорюється, її вплив на бойову готовність, оцінити її через призму вимог законів України та військових статутів.

Щоб керувати формуванням громадської думки, командиру важливо постійно знати, в якому напрямку йде обговорення питання серед особового складу. Якщо є необхідність можна провести засідання "круглого столу" із запрошенням представників вищестоящого штабу, військових юристів, працівників місцевих органів влади. Корисними можуть бути диспути, вечори запитань по хвилюючий проблемі. Головне, щоб вони проходили у відвертій обстановці. Ні в якому випадку не можна допустити тиску на тих, хто висловлює точку зору відмінну від точки зору командира. Важливо доказово й аргументовано показати її помилковість. В ході дискусії керівник не повинен нав’язувати воїнам готових висновків. Його задача - спрямувати обговорення таким чином, щоб до правильних висновків вони прийшли самостійно.

Слід врахувати, що громадська думка, як елемент психології колективу, занадто динамічна. Вона може змінюватися під впливом різноманітних життєвих обставин. Тому керівник не повинен задовольнятися досягнутими результатом. Чим складніша обстановка в колективі, тим більші зусилля повинен прикласти командир для забезпечення єдності та взаєморозуміння особового складу, його спрямованості на вирішення поставлених завдань.

 

Деякі аспекти роботи з батьками військовослужбовців.

Для кращого ознайомлення та вивчення особливостей особистості молодого воїна, який прибув у підрозділ, в інтересах підвищення якості індивідуальної… Зразок листа батькам молодих солдат Шановні Тетяна Петрівна і Андрій Васильович!

Порядок проведення методичної підготовки з молодшими командирами з питань організації проведення виховної роботи у підрозділі

Навчай розповіддю та показом.

(Солдатське прислів’я)

Заняття з методичної підготовки молодших командирів щодо вирішення ними виховних завдань проводяться не рідше одного разу на місяць. На їх проведення доцільно відводити не менше однієї години, використовуючи, час передбачений розпорядком дня для виховних заходів з особовим складом.

По можливості на ці заняття можуть запрошуватись офіцери штабу, психолог та кращі методисти частини, військові юристи та ін. Вибір теми заняття слід здійснювати, виходячи із обстановки, яка склалася в підрозділі та специфіки задач, які ним вирішуються.

При підготовці до заняття необхідно визначитися з його метою, темою і методом, продумати план проведення.

Цілями заняття можуть бути:

- придбання нових і закріплення раніше отриманих знань з питань виховання підлеглих;

- формування у молодших командирів практичних навичок і вмінь у вирішенні виховних завдань;

- обмін досвідом виховання підлеглих.

Темами занять можуть бути наступні проблеми:

· прийоми і засоби формування у молодих воїнів певних навичок виконання службових обов’язків, прищеплення їм любові до військової служби;

· як організувати допомогу в становленні молодих воїнів з боку їх товаришів по службі другого року служби;

· які прийоми і засоби виховання потрібно використовувати в інтересах згуртування колективу відділення, утвердження в ньому статутних взаємовідносин;

· як провести індивідуальну бесіду з підлеглим;

· особливості виховання осіб, схильних до психічних розладів і шкідливих звичок;

· практика застосування молодшим командиром наданих йому дисциплінарних прав у виховних цілях;

· як організувати виховну роботу у варті, добовому наряді, при виконанні навчально-бойових задач і т.п.

Визначившись з метою, темою і методом проведення заняття, доцільно скласти для себе розгорнутий план-конспект. В ньому слід не тільки сформулювати основні питання заняття, але і продумати - коли, в які моменти при їх розгляді застосовувати той чи інший прийом активізації уваги молодших командирів, підвищення їх зацікавленості до теми, яка вивчається (наприклад, створити проблемну ситуацію шляхом постановки запитання, яке вимагає напружених розумових здібностей слухачів для пошуку відповіді, або включення, по можливості, фрагменту кінофільму, який відповідає темі заняття тощо).

Слід також продумати, кого із найбільш досвідчених офіцерів можна запросити, в якій формі відпрацювати практичні навички у молодших командирів, хто з них здатний поділитися своїм досвідом по проблемах, які розглядаються.

Усе це необхідно завчасно узгодити з вищестоящими командирами, відповідними начальниками і фахівцями. Зрозуміло, молодші командири повинні бути заздалегідь оповіщенні про час і місце проведення заняття. Останнє слід підготувати, тому що обстановка на занятті теж виховує і навчає підлеглих.

Варіант методичного заняття

Мета: Дати необхідні знання та сформувати практичні навички щодо організації виховання особового складу варти. Основні питання: 1. Несення вартової служби - виконання бойової задачі (начальник штабу батальйону).

Розділ 13. Технологія проведення військово-соціальної роботи в підрозділі.

Командир (начальник) зобов’язаний: …

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих,

поєднувати вимогливість і принциповість з повагою

до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту,

забезпечувати соціальну та правову захищеність, у

разі необхідності клопотати за них перед старшими

командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу,

приймати рішення за його заявами, скаргами та

іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів

забезпечення та перевіряти його повноту.

(Із Статуту внутрішньої служби Збройних Сил

України, ст. 59)

 

Організація контролю за виконанням встановлених Законами прав і пільг військовослужбовців.

· щотижнево, а при необхідності - частіше, заслуховувати своїх заступників, командирів взводів, старшину роти про потреби і запити… · систематично проводити індивідуальні та колективні бесіди з особовим… · періодично бути присутнім на підйомі, ранковому огляді, на прийомі їжі, на митті в лазні особового складу та інших…

Порядок проведення вечору запитань та відповідей по соціально-правовій тематиці.

Підготовчий етап. Про час і місце проведення вечора запитань і відповідей, а також про його тему… Після збору запитань необхідно провести їх аналіз, узагальнення і розподіл по групам. Також необхідно визначити, на…

Порядок роботи зі скаргами та заявами військовослужбовців.

Порядок розгляду і вирішення скарг, заяв і пропозицій військовослужбовців визначений розділом 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Але… Командир роти повинен чуйно і уважно відноситися до пропозицій, заяв, скарг… Якщо командир роти не має достатніх прав для задоволення прохання воїна, який подав скаргу, не пізніше п’ятиденного…

Як підготувати і провести правову інформацію з особовим складом.

При підготовці до інформації необхідно підібрати та уважно вивчити усі нормативно-правові акти, які відносяться до питання, яке розглядається. При… При висвітленні матеріалу необхідно продемонструвати особовому складу… Після висвітлення матеріалу відповісти на запитання, які виникли у особового складу.

Порядок оформлення куточка правових знань.

· конституційні основи оборони країни; · права військовослужбовців; · обов’язки військовослужбовців;

Розділ 14. Методика планування виховної роботи в підрозділі як компонент проектування виховного процесу у Збройних Силах України

Як було зазначено у розділах, в яких мова йшла про теоретико-методологічні засади виховної роботи, психолого-педагогічне проектування виховного… В підрозділі здійснюється поточне планування виховної роботи. Воно…

Основний зміст і порядок відпрацювання плану виховної роботи в підрозділі на місяць.

Головним змістом плану на місяць повинна бути його спрямованість на виконання найбільш відповідальних завдань підрозділу, таких як тактичні, тактико-спеціальні заняття, стрільби, практичні заняття по підготовці несення вартової служби, вивчення військової техніки та озброєння.

План повинен по своєму змісту забезпечити виконання завдань виховання особового складу, бойового вишколу та зміцнення військової дисципліни.

Враховуючи, що виховання підлеглих здійснюється постійно і безперервно, а його кінцеві результати залежать не тільки від виховної роботи основний зміст плану виховної роботи підрозділу складають:

1. Інформаційно-виховні заходи по роз’ясненню державної політики в області оборони, рішень і вимог вищих державних органів і поставлених Міністром оборони України задач, воєнно-політичної обстановки і т.д.

2. Заходи по мобілізації особового складу на опанування озброєння, військової техніки та підтримання постійної бойової готовності (роз’яснення завдань вишколу, вимог програми бойової підготовки, настанов і курсів стрільб, наказів Міністра оборони України, пропаганда військово-технічних знань).

3. Заходи по зміцненню військової дисципліни, профілактиці правопорушень і згуртуванню військового колективу.

4. Заходи по організації гуманітарної підготовки (контроль за рівнем і регулярністю занять, надання допомоги керівникам груп, заходи по розширенню і зміцненню знань слухачів по черговій темі, робота з невстигаючими та тими, що пропустили заняття і т.п.).

5. Заходи по психологічному забезпеченню (організація всебічного вивчення психологічних якостей військовослужбовців, в першу чергу молодого поповнення, виявлення осіб, схильних до суїцидальних проявів, проведення заходів щодо соціально-психологічної адаптації та реабілітації особового складу і т.д.).

6. Заходи військово-соціальної роботи (організація доведення та роз’яснення особовому складу нормативних актів, забезпечення виконання соціальних пільг і гарантій військовослужбовців і т.д.).

7. Заходи культурно-виховної і просвітницької роботи (організація відпочинку особового складу, в тому числі у вихідні та передвихідні дні, організація художньої самодіяльності, наочно-художнє оформлення народознавчої світлиці та розташування підрозділу, випуск стінного друку і т.д.).

В плані передбачаються бесіди, збори особового складу, пропаганда бойових традицій, проведення вечорів запитань та відповідей, тематичних вечорів і т.п.

При складанні плану слід керуватися статутами, наказами і директивами Міністра оборони України, програмою бойової підготовки, вказівками вищестоящих командирів і начальників з врахуванням конкретного виконання плану бойової підготовки, рівня дисципліни та морально-психологічного стану підрозділу, а також недоліків, які мали місце у минулому місяці.

Приступаючи до відпрацювання плану необхідно:

- врахувати вимоги керівних документів по організації бойової підготовки та виховної роботи, задачі, поставлені старшими начальниками, і заходи, які проводяться в масштабі батальйону і полку;

- уяснити задачі підрозділу на місяць;

- проаналізувати підсумки виконання плану за минулий місяць і стан справ у підрозділі;

- врахувати думку командирів взводів і активу;

- врахувати запити і побажання воїнів.

З врахування вищевикладеного продумати і спланувати заходи (у відповідності з основним змістом плану виховної роботи), визначити строки їх виконання та виконавців.

Дані заходи, строки їх проведення потрібно узгодити із старшим начальником, штабом батальйону. Після затвердження плану необхідно своєчасно ознайомити з ним усіх командирів підрозділів та безпосередніх виконавців.

Таким чином, план представляє собою комплекс заходів, які проводяться посадовими особами і активом підрозділу по формуванню та підтриманню в особового складу морально-психологічного стану необхідного для виконання навчально-бойових завдань.

 

Особливості планування морально-психологічного забезпечення на період виконання конкретних завдань.

При виконанні підрозділом конкретних завдань (навчання, чергування, вартова служба, парко-господарчі дні і т.д.) відпрацьовуються окремі плани їх… У підготовчий період планується роз’яснювально-мобілізуючі заходи (загальні… В процесі виконання задачі важливо організувати регулярне поточне і бойове інформування відділень, екіпажів, обслуг,…

Заключна частина.

Сьогодні особливо актуальною є проблема підвищення ефективності виховної роботи. Цей навчальний посібник, на думку його авторів, в якійсь мірі буде… Ефективність - це ступінь досягнення поставлених цілей при оптимальному… Виховна робота ефективна тоді, коли вона вносить суттєві позитивні зміни у свідомість і поступки військовослужбовців,…

– Конец работы –

Используемые теги: виховна, робота, методологія0.05

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ВИХОВНА РОБОТА: МЕТОДОЛОГІЯ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ 1.2.1 Зміст розрахунково-графічної роботи 1.3 Порядок захисту роботи
ВСТУП... РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВО ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ... Завдання до роботи Організаційні вказівки...

Командний рядок. Робота з файлами. Командний рядок. Робота з пакетними (bat, batch) файлами. Командний рядок. Робота з командами SET, IF GOTO. Windows XP. Створення файлу відповідей
Лабораторна робота Командний рядок Робота з файлами Лабораторна робота Командний рядок Робота з пакетними... ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ...

ЗАГАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ
Кафедра теорії спорту... Бріскін Ю А Линець М М...

Ціль роботи :дослідження роботи лічильників
Рис Схема дослідів...

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни Операційні системи ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Розробка додатків з використанням різних бібліотек та технологій
Інститут інформаційно діагностичних систем... Кафедра безпеки інформаційних технологій... КУРСОВА РОБОТА ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА...

Контрольна робота Дисципліна ЗЯОБП РЕФЕРАТ Контрольна робота містить рисунків, таблиць, джерел. 1.1 Історія французької освіти
Харківський національний університет радіоелектроніки... Кафедра Штучного Інтелекту... Контрольна робота...

До контрольної роботи Оптимізаційні методи та моделі: Методичні вказівки і завдання до контрольної роботи / Уклад
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ОПТИМІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ...

Ціль роботи: дослідити роботу логічних елементів та комбінаційних схем на їх основі
Дослід... Зібрати комбінаційну схему логічного елемента на основі ідеальних логічних елементів За допомогою логічного конвертора визначити таблицю істиності та логічний вираз для даного логічного елемента...

ДИПЛОМНА РОБОТА Тема роботи Вплив відпуску з різними швидкостями нагріву на структуру і зносостійкість легованої
молоді та спорту України... НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ...

0.026
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам