рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Чарвака-локаята

Чарвака-локаята - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ   На Відміну Від Інших Даршан, Чарвака-Локаята Категорично Відк...

 

На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Брахмана, і власне кажучи будує свій світогляд на основі тези про первинність матерії і вторинності свідомості. Немовби єдино тверезі серед п'яних чаркаки-локаятики говорили про реальність і одиничність нашого світу, в якому ми живемо як діяльні й розумні істоти, які забезпечують матеріальне існування представникам фантазуючої свідомості. Тому чарвака-локаята і адвайта-веданта абсолютно протилежні.

Матеріалізм чарвака-локаяти має свою передісторію.

Уже боги самхіт, будучи переважно уособленням явищ природи, при деміфологізації легко розчинялись у своєму вихідному натуралістичному змісті. В Упанішадах при всьому пануванні в них протоідеалістичної лінії Атмана-Брахмана присутній – нехай і в якості сатанинської, асуричної, гнаної – протоматеріалістична лінія, котра за першооснову всього сутнього бере той чи той тілесний первень – від їжі до матерії (пракріті).

Матеріалістичні вчення були й у древньоіндійському епосі, в «Махабхараті».

«Мокшадхарма» («Основа звільнення»). Уцій великій частині «Махабхарати» (у «Мокшадхармі» сім з половиною тисяч шлок, або п'ятнадцять тисяч рядків) ми знаходимо цілий спектр світоглядів – від явно теїстичного монізму до рішучого матеріалізму. У ній, зокрема, розповідається про матеріалістичні погляди якогось Бхарадваджу – учня ідеаліста Бхрігу.

Бхарадваджа розійшовся зі своїм учителем на ймення Бхрігу – прихильником учення про посмертне існування душі – джівы. Ідеаліст Бхрігу порівнював мертве тіло зі згорілими дровами, а душу – з погаслим вогнем, який усе-таки продовжує існувати і після свого згасання в просторі, на що матеріаліст Бхарадваджа заперечував, говорячи, що «гине без дров вогонь». Аналогічно без тіла гине душу. Адже живе тіло складається з п'яти сутей: вогню, повітря, води, землі і простору; воно має чуття і розум (манас),


цілком достатні для сприйняття й осмислення світу. Джіва не потрібний. «Говорять, джіва чує, але хіба не вухами чують, навіть коли розум (манас) відсторонений? Усе подібне на себе бачить око, з манасом поєднуючись; а якщо розум відсторонений, то око, дивлячись, не бачить». Отже, взаємодії чуттів і розуму досить для пояснення явищ свідомості і для пізнання світу.

Тому Бхарадваджа робить висновок про марність допущення існування джіви-душі. Безсмертя немає: «Все після смерті розпадається на п'ять сутей...», і «[тільки] насіння існувати продовжує, вилившись раніше: мрець мерцем і гине, а з насіння продовжує розвиватися насіння».

Бхарадваджа висловлював також думку про рівність людей незалежно від їхньої приналежності до варн. «Від жадання, втоми, голоду й турботи, суму, страху, гніву всі не вільні; навіщо розрізняти тоді варни?» – запитує філософ-матеріаліст. Немає різниці між брахманом і шудрою, всі люди однакові.

Матеріалістична санкхья.Вище говорилося про дуалістичну і про моністично-теїстичну санкхью. Був, однак, і матеріалістичний варіант санкхьї, в якому, на відміну від дуалістичної, а тим більше від теїстичної санкхьї, центр ваги світогляду переноситься на матерію-пракріті. Варіант матеріалістичної санкхьї ми знаходимо в «Мокшадхармі», де якийсь Панчашікха висловлюється проти надприродного одкровення і віддає перевагу очевидності й умовиводу: «Одкровення – ніщо, якщо воно порушує очевидність і умовивід». Він звертає увагу на те, що «закономірність Всесвіту порушилася б, якби дарунки й обряди плоди приносили». Душа – не що інше, як тіло. Однаково смертні і тіло, і розум (манас). Ніякої душі, крім манаса, немає. Панчашікха зводить буддхі й аханкару до манаса, який в сукупності з п'ятьма почуттями достатній для пізнання. Для сприйняття необхідні манас, орган пізнання і предмет пізнання. Усе сутнє складається з п'яти сутей. Це вже відомі нам вода, простір, земля, вогонь і повітря. Живе тіло також складається з цих сутей. Смерть – повне звільнення від карми. Померлий також не плямується плодами своїх дій, як лист лотоса не змочується водою: «Зникли його заслуги, гріхи відпали».

Етика Панчашікхи реальна й песимістична. Він нічого не може протиставити всепоглинаючій смерті: «Вмираючій людині з її тендітним життям що в домочадцях, що в минущих починаннях? Адже все залишивши, люди миттєво йдуть і не повернуться більше».

«Анугіта».Суперечка розуму і чуттів. Думка про органічний зв'язок у процесі пізнання розуму і почуттів представлена не тільки в «Мокшадхармі», а й в іншій філософській частині «Махабхарати» – в «Анугіті». Там, зокрема, міститься розповідь про принципову суперечку між чуттями і розумом. Зарозумілий розум (манас) заявляє чуттям:


«Без мене не нюхає ніс, язик не відчуває смаку, образу око не обіймає, не пізнає торкань шкіра; вухо, покинуте мною, ніяк не сприймає звуку», а тому, робить висновок розум, він «з усіх сутностей найкращий». Скромні чуття не заперечують значення розуму в сприйнятті світу, але вони нагадують манасу про те, що він без чуттів може насолоджуватися предметами лише в уяві, що без чуттів розум виснажується і вгасає так само, як гасне вогонь без дров: адже розум тільки осмислює показання чуттів. Чуття – двері у помешкання розуму. «Без нас немає для тебе осягнення», – закінчують чуття свою полеміку з зарозумілим розумом.

Чарвака-локаята.Санскритське слово «лока» (ч.р.) означає «місце»; «край», «країна», «простір»; «світ», «всесвіт»; «земля»; «життя», а в множині – «люди», «народ»; «людство». Деякі виводять термін «локаята» від «локаятама», що означає «точка зору звичайних людей». Цей термін говорить про близькість учення локаяти до буденної свідомості (в усякому разі, в уявленні його опонентів). Синонімом терміна «локаята» слугувало слово «чарвака», пояснити яке важче. За однією версією слово «чарвака» було спочатку ім'ям родоначальника цього вчення. Інші думають, що це презирливе прізвисько древньоіндійских матеріалістів, яке походить від дієслова «чарв» – «є, жувати», оскільки ці матеріалісти нібито проповідували: «Їж! пий! веселися!». Треті виводять термін «чарвака» від «чару» – «приємний» і «вак» – «слово», тлумачачи, таким чином, «чарвака» як «дохідливе, приємне слово».

Усі численні праці чарваків загинули. Якщо що й збереглося, так тільки фрагменти з цих творів в опусах інших більш пізніх авторів. Крім того, погляди чарваків передавались у різних древніх книгах, але як правило критично і навіть карикатурно.

Важливим джерелом свідчень про чарваків є, зокрема, праця філософа XIV ст. Мадхавачарьї «Сарва-даршана-самграха» («Зібрання всіх філософій»), яка викладає філософські та релігійні вчення Древньої та Середньовічної Індії. Тут викладається і вчення чарваків. Мадхавачарья цитує Бріхаспаті, в якому багато хто бачив засновника вчення чарваків-локаятиків.

Критика Вед і релігії.Чарваки покритикували весь світогляд Вед, усі ведійські авторитети і джерела, саму ведійськую релігію. Вони проголосили, що Веди «страждають пороками – облудністю, суперечливістю, багатослівністю», а «ті, хто вважає себе знавцями Вед, просто брехуни і шахраї». В цілому ж Веди – «просто нерозумна балаканина ошуканців, а агніхотра (й інші обряди) – спосіб прогодування їх» (АМФ. Т.1.4.1. С.167).

Сам же Бріхаспаті буквально говорив так: «Агніхотра, три Веди, тріданда (потрійний самоконтроль над своїми думками, словами і вчинками. – А. Ч.) і посипання себе попелом – [усього лише] спосіб


прогодування тих, хто позбавлений мудрості та працьовитості» – й додавав: «Шахраї, блазні, бурлаки – ось хто склав три Веди» (Там же. С. 171). Бріхаспаті їдко висміював релігійні обряди жреців-брахманів, показував безглуздість жертвоприношень.

Смертність душі.Чарваки взагалі й Бріхаспаті зокрема розходяться з ведійським світоглядом, заперечуючи існування душі після смерті: «Коли тіло пертвориться на порох, хіба може воно відродитися знов? Якщо те, що залишає тіло, йде в інший світ, чому ж не повертається воно знову, ваблене любов'ю до своїх близьких?» Звідси чарваки робили висновок про те, що «всі ці обряди поминовення покійних – лише спосіб, установлений брахманами для свого прогодування» (Там же).

Першооснови.Чарваки обмежили першооснови всього сутнього лише речовинними, матеріальними сутностями. На відміну від Бхарадваджі й матеріалістичної санкхьї чарваки-локаятики, яка стоїть за ним, зводили все сутньє до чотирьох, а не до п'яти первнів. Ці чотири первні – чотири великі суті (велика суть – махабхута) – земля, вода, повітря і вогонь (фактично чотири форми існування речовини, якщо під вогнем розуміти плазму). З поєднання махабхут і складається все сутнє у світі. Махабхути активні й самодіяльні. Сила (свабхава) притаманна їм внутрішньо.

Свідомість.Вона також похідна від махабхут. Чарваки впритул підійшли до розуміння того, що свідомість – властивість високоорганізованої матерії. У них свідомість – властивість матерії, похідна від специфічного поєднання махабхут (що це за поєднання, чарваки, зрозуміло, навіть не бралися припускати). Свідомість виникає з махабхут, коли вони, належним чином поєднуючися між собою, утворюючи живе тіло. Самі собою ваю (повітря), агні (вогонь), an (вода) і кшіті (земля) ніякою свідомістю не володіють. Однак властивості, які спочатку були відсутніми в розділених частинах цілого, можуть з'явитися як щось нове при належному поєднанні цих частин.

Так буває нерідко. Наприклад, при змішуванні деяких речовин виникає оп'яняюча сила, котра раніше була відсутстньою. Якщо жувати відразу бетель, вапно і горіх, то суміш набуває яскраво-червоного кольору, який був відсутній і у вапні, і в горісі, і в бетелі.

У такий же спосіб, очевидно, відповідна комбінація землі, води, повітря і вогню викликає появу нового, наділеного свідомістю живого тіла. Тому в Мадхавачарьї ми читаємо про чарваків: «У цій школі визнаються чотири елементи: земля, вода, вогонь, повітря. І саме з цих чотирьох елементів виникає свідомість, подібно до того як при змішуванні кінви й інших (речовин) виникає оп'яняюча сила» (Там же. С. 167). При розпаданні живого тіла на махабхути зникає і свідомість.

Зі сказаного випливає, що існує тільки реальний світ і реальне життя. Богів нема, і тому чарваки – атеїсти. Звідси


питання Мадхавачарьї: «Але як можна вважати вище божество джерелом вічного блаженства, якщо цей погляд рішуче спростовується чарваками – найбільш завзятими безбожниками, послідовниками вчення Бріхаспаті?» (Там же. С. 165.)

Етика. Чарваки – гедоністи. Вони бачать сенс життя у щасті, а щастя розуміють як насолоду. У цьому відношенні вони – повний антипод буддистів, які в усьому бачили страждання. Чарваки визнають, що насолоди іноді пов'язані зі стражданнями, але ми можемо зробити цей зв'язок мінімальним. Бріхаспаті сказав, що «наставляння дурнів» – думати, що «людина повинна відмовитися від задоволень, які даються чуттєвими речами, оскільки вони повязані зі стражданнями»: адже не викидаємо ми наповнене спілим білим насіннями колосся рису тільки тому, що вони в пилюці та в лушпайках! Життєстверджуючий гедонізм чарваків протистояв самознищенню буддистів у нірвані.

Однак не всі чарваки були гедоністами. Є відомості, що школа чарваків розпадалася на сушікшіта і дхурта, тобто на тонких і грубих чарваків. Ідеали «тонких» чарваків були, очевидно, складнішими, вони не зводилися до вчення про те, що єдиний смисл життя людини полягає в насолодах, які доставляються чуттєвими пристрастями.

Пізнання. Чарваки – сенсуалісти. Вони заперечували всяке надприродне знання, авторитети. Навіть розум (манас) не може бути самостійним джерелом знання. Усе знання чарваки виводили з чуттів.

Вплив чарваків деякий час був великим. Мадхавачарья повідомляє, що «багато людей відповідно до науки про політику і задоволення, вважаючи єдиною метою життя багатство і задоволення, й відкидаючи потойбічний світ, дотримуються тільки вчення чарваків» (Там же).

Однак згодом учення чарваків утратило вплив, а праці їх загинули або ж були свідомо знищені тими ж самими брахманами, яких вони так їдко висміювали.

 


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Чарвака-локаята

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
  Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос

Філософія як вид світогляду
  Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо? Ми стверджуємо, що філософія – вид св

З чого виникла філософія
  На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні. Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе

Як виникла філософія
  Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені. Розвяза

Коли виникає філософія
  Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум

Де виникає філософія
  З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,

Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо

На Древньому Сході
  ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*     Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо

ПРОФІЛОСОФИЯ
  Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл

Веданги й упанішади
  Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб

ДАРШАНИ
  У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп

Вайшешика
  Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість». Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен

Джайнізм
  Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія

Буддизм
  Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм. Будда.На північній окраїні долини Гангу

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
  Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації

ПРОФІЛОСОФІЯ
  Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог

ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
  Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «

Конфуціанство
  Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи. Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо

Номіналізм
  До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м

Даосизм
  «Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці

Початок філософії в Японії
  У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе

Вавилонія
  Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п

Фінікія
  Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану. Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м

Ферекід
  До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса

Мілетці
  Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії. Фалес.Засновником філософської школи в Мілет

ГЕРАКЛІТ
  Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс

Піфагор і ранні піфагорійці
  Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра

Філолай і середні піфагорійці
  Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює

Ксенофан
  Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме

Парменід
  Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б

АНАКСАГОР
  Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял

ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
  Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо

СОФІСТИ
  У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи

Протагор
  Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію

Антифонт
  І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас

МОЛОДШІ СОФІСТИ
  З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл. Алкідам.Один з учнів Горгія моло

Кіренаїки
  Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»

Мегарики
  У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує

Онтологія
  Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф

Теологія
  Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в

Попередні вчення
  Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в

Філософія математики
  Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат

Космологія
  Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол

Біологія
  Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер. Оскільки ми пише

ДРЕВНЯ СТОЯ
  Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до

СКЕПТИКИ
  Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум

Пірронізм
  Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським

Пробабілізм
  Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)

Скептицизм Енесідема й Агріппи
  Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не

ЕКЛЕКТИЗМ
  Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33 Профілософія ............................................................

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155 Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169) «Сім мудреців» (170)

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги