рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Вавилонія

Вавилонія - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ   Територія Месопотамії, Або Межиріччя, Складається З Двох Част...

 

Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у південну, болотисту, частину Месопотамської низовини прийшли шумери, в середню її частину – аккадці. В III тисячоріччі до н.е. шумери південніше, аккадці північніше утворили ряд самостійних міст-держав. У середині III тисячоріччя до н.е. всі шумерські міста були об'єднані Лугальзагесі, аккадські – Саргоном I. З подальшої боротьби цих об'єднань переможцем вийшов Аккад. Він підкорив собі всю Месопотамську низовину. Але шумеро-аккадська держава проіснувала недовго. Месопотамія не була захищена природними перешкодами й перебувала в центрі переселення народів. Зайди гутії зруйнували аккадську державу. Виникла пізніше шумерська держава III династії Ура була знищена аморитами й еламитами, з боротьби аморитів і еламитів переможцями вийшли перші. Вони створили свою державу зі столицею у Вавилоні. Древньовавилонське царство (1894 – 1595) досягло своєї вершини при Хаммурапі (1792 – 1750). В середині II тисячоріччя до н.е. воно було зруйноване хетами й касситами. Касситська династія (1518 – 1202) вивчена слабко. У VII ст. до н.е. ассірійці, що мешкали у північній, передгірній частині Месопотамії, утворили першу близькосхідну наддержаву,


що простягається від Ірану до Єгипту. Другий розквіт Вавилонії – Нововавилонське царство (612 – 538). Воно було зруйноване персами.

Протягом усієї своєї історії, починаючи з міст-держав Шумери й Аккади й закінчуючи Нововавилонським царством, культура Вавилонії – типовий приклад культури «бронзового віку».

Джерела.Це клинописні тексти на камені й на глиняних табличках шумерською, ассіро-вавилонською (аккадською) мовами. Таблички знайдені у великій кількості. Бібліотека ассірійського деспота Ашшурбаніпала містила 30 тис. табличок. Недавно італійські археологи знайшли на території сучасної Сирії глиняну бібліотеку правителів древнього міста Ебла (XXIV ст. до н.е.). Це історична знахідка.

На таблички клинописом (сира глина іншого способу письма не допускала) наносилися різні тексти. Серед них і ділові документи, й закони, й історичні записи, і медичні рецепти, і мовні словники, й математичні завдання, і гімни на честь богів. На цих же глиняних табличках були зафіксовані перші найдавніші наукові й світоглядні тексти. Вони й становлять шумерську й аккадо-вавилонську профілософію.

Зародки наук.На території Месопотамії наука зароджується рано. Більше сотні знайдених математичних текстів відноситься до часу Древньовавилонського царства. Серед них таблиці множення, зворотних величин, квадратів і кубів чисел, таблиці з типовими завданнями на обчислення з їхніми розвязаннями. У цих математичних документах перед нами вже позиційна система числення, в якій цифра має різне значення залежно від займаного нею місця в складі числа. Шумерська й аккадо-вавилонська система числення була шістдесятеричною. Для зображення чисел існувало всього два знаки: «клин» зображував 1;60; 3 600 і подальші ступені від 60; «гачок» – 10; 60x10; 3600x10 і т.д.

Уже в II тисячоріччі до н.е. вченим Вавилона були» відомі наближені значення відношення діагоналі квадрата до його сторони й окружності до радіуса. Вони вміли розвязувати завдання, що відповідають квадратному й деякому кубічному рівнянням, уміли вимірювати обсяги паралелепіпеда, циліндра, усіченого конуса й піраміди.

Древньовавилонські астрономи вели систематичні спостереження за небом. За 2250 років (з часу Олександра Македонського – до кінця IV ст. до н.е.) була встановлена періодичність затемнень, що дозволяло їх передбачати. Місячно-сонячний календар був створений тут на початку II тисячоріччя до н.е. Зберігся указ Хаммурапі про додатковий місяць. Це робилося для підтягування місячного року з 12 місячних місяців (354, 36 доби) до сонячного (365,24 доби). Пізніше було відкрито, що вісім сонячного років за кількістю діб наближаються до 90 місячних місяців.


Знайдені медичні тексти показують виділення медицини з лікувальної магії.

У зв'язку з розвитком наук зароджуються більш раціоналізовані навички мислення, підготовляється філософський світогляд. Однак філософія у Вавилонії все-таки не виникає. Навіть у період Нововавилонського царства вавилоняни розглядали світобудову в контексті міфів. Як частина релігійної ідеології, наука, що перебувала в руках жерців, мала сакральний характер. Її розвиток призупинився. Наука і критичне мислення не одержали свого вираження у світогляді.

Шумерська міфологія.У міфологічному образі Абзу шумери персоніфікували прісноводний хаос, саме його вони знайшли у південній частині Месопотамії: очеретяні болотисті джунглі, набиті москітами, зміями, левами й іншою живністю. У надрах Абзу зародилася прамати Намму. Абзу й Намму лише злегка деміфологізовані. Третя ланка шумерської теогонії – гігантська гора Курей із глиняною основою й олов'яною вершиною. Це не випадково. Там, де жили шумери, ґрунт глинистий, а розпечене небо схоже на рідке олово. Шумери робили з глини й будинки, і книги.

Такі три перших ланки шумерської теогонії. Вони космогонічні, особливо третя, де уособлення взагалі немає. Однак далі йде справжня теогонія. В основі гори виявляється богиня землі Кі, а на вершині – бог неба Ан. Ан і Кі, Небо й Земля, породжують повітря, тобто богиню повітря Нінліль і бога повітря Енліля. Саме Енліль розділив Небо і Землю, підняв Ан над Кі. Так утворюється космічне зяяння, та сцена, на якій далі розгортається життя людей і богів. Інший син Ан і Кі – Енкі – бог підземних вод і світового океану. Онуки Неба й Землі – бог Місяця Наннар, бог підземного царства Нергал і ін. Правнук – бог Сонця Уту; правнучки: богиня підземного царства Ерешкігаль – дружина свого дядька Нергала, й Іннана – богиня планети Венера, цариця неба, богиня любові й родючості.

Було б занадто втомливо перераховувати інших богів шумерської міфології. У цій кровноспорідненій системі й освоювалися явища природи. Сонце походило від Місяця, Місяць – від повітря, повітря – від Землі й Неба. Якою б не була фантастичною така картина, вона дозволяла якось орієнтуватись у світобудові.

Що ж стосується людей, то їх створив вищезгаданий Енкі, брат Енліля, син Ана й Кі. На відміну від Абзу – прісноводного хаосу, Енкі – це освоєна людьми стихія води. Енкі мудрий і добрий до людей. Він заселяє Тигр і Євфрат рибою, ліси – дичиною, вчить людей землеробству й будівництву. Інші боги ворожі до людини. Задумавши погубити людей, вони учиняють всесвітній потоп. Енкі попереджає про нього якогось Зіусідру, і цей шумерський Ной рятується

 

 


сам і рятує своїх найближчих родичів. Такі шумерські джерела біблійного міфу про всесвітній потоп.

Шумерська міфологія знала й прототип біблійного раю. У країні Ділиун немає ні зла, ні хвороб, ні смерті.

Аккадо-вавилонська міфологія.Вона склалася на основі шумерської. Шумерському Ану відповідає аккадський Ану, Енлілю відповідає Елліль, Іннані – Іштар, Енкі – Еа. Однак аккадський бог Сонця – Шамаш відрізняється від Уту. Булио й інші розбіжності між шумерською й аккадською міфологіями.

Найбільш значним явищем аккадо-вавилонської та й загалом месопотамської міфології є теогонічна поема «Енума еліш» («Коли вгорі...»). Вона записана на сімох глиняних табличках, знайдених у бібліотеці Ашшурбаніпала. Поема починалася так: «Коли вгорі небеса не були названі й не мала назви внизу земля, а споконвічний Апсу, їхній батько, Мумму, мудрий його радник, і Тіамат, яка народила всіх, разом води заважали, коли ще не були сформовані дерева й не був видний очерет, коли ніхто з богів ще не з'явився, коли імена ще не були названі, не визначилася доля, тоді боги були створені посередині небес».

Нові боги прагнуть внести порядок у хаос, уособлений в неясних образах Апсу, Мумму й Тіамат. Упорядкувати первородний хаос значило насамперед відокремити вологу від твердині, повітря від вогню. Аккадський Енкі – бог Еа присипляє Апсу й розчленовує його. Він же зв'язує Мумму. Однак третя особа хаосу – Тіамат плодить чудовиська й залучає на свій бік бога Кінгу. Всі нові боги жахнулися. Лише син Еа бог Мардук наважується поборотися з Тіамат і її союзниками. Але попередньо він вириває в деморалізованих богів згоду на своє панування. Так вавилонські жерці обґрунтували піднесення раніш рядового містечка Вавилона над іншими містами: Мардук був богом міста Вавилона, інші боги – богами інших міст. Це приклад ідеологічної функції міфології в умовах ранньокласового суспільства. Мардук переміг Тіамат. Він розсік її тіло на дві половини. З нижньої Мардук створив землю, з верхньої – небо. Далі бог Вавилона син Еа створює сузір'я, пори року й дванадцять місяців, тварини, рослини і людину.

Людина двояка. Її тіло складається з глини з домішкою крові страченого Мардуком бога-зрадника Кінгу. Його душу – плід дихання Мардука.

Сходження Іштар.Це землеробський календарний міф. Такі міфи були у всіх народів. Вони пояснювали зміну пір року й річний цикл землеробських робіт. У Шумері це міф про Іннану й Думуза. У Вавилонії йому відповідав міф про Іштар і Таммуза. Таммуз – коханий Іштар – умирає й іде в «країну без вороття», у підземне царство мертвих, де царюють Нергал і Ерешкігаль, який ненавидить свою молодшу сестру Іштар. Тому,


коли Іштар, бажаючи повернути Таммуза, сходить у мертве царство, Ерешкігаль насилає на неї 60 хвороб і затримує. На землі немає більше богині родючості й любові, не народжуються ні тварини, ні люди. Боги стривожені. Не стане людей – хто буде приносити їм жертви? Тому вони змушують Ерешкігаль відпустити й Іштар, і Таммуза. На землі знову наступає весна – пора любові.

Сказання про Гільгамеша.Епос про Гільгамеша – найбільший поетичний твір древньосхідної літератури. Пісні про Гільгамеша записані клинописом на глиняних табличках чотирьма древніми мовами Близького Сходу: шумерській, аккадскій, хурритській і хетській. Найдавніші тексти шумерські. Їм три з половиною тисячі років. Трохи молодші перші збережені записи аккадської поеми про Гильгамеша. Остаточна версія поеми склалась у першій половині I тисячоріччя до н.е. Відповідний текст зберігся. Це і є «Епос про Гільгамеша, або Про того, хто все бачив». Якщо «Енума еліш» – приклад релігійно-міфологічного світогляду, то «Епос про Гильгамеша» – вираження художньо-міфологічного світогляду. У центрі епосу людина-богоборець, що претендує на безсмертя. Гільгамеш – правитель шумерського міста Урук. Він тиран своїх підданих. Навіть боги бояться його. Бажаючи його послабити, вони творять рівного йому за силою суперника, богатиря Енкіду. Це дитя природи. Він розуміє мову звірів. Хитрий Гільгамеш підсилає до Енкіду блудницю. Вона спокушає Енкіду, і він втрачає первісний зв'язок із природою, звірі від нього відвертаються. Відтепер сила Енкіду не перевершує сили Гільгамеша. Їхня боротьба закінчується дружбою. Разом вони роблять багато подвигів. Гільгамеш перехитрив богів. Тоді боги насилають на Енкіду смерть. І невгамовний Гільгамеш уперше усвідомлює і свою смертність. З цього починає пробуджуватися самосвідомість Гільгамеша. Перед обличчям смерті друга Гільгамеш ремствує: «І сам я чи не так умру, як Енкіду? Туга в утробу мою проникнула, смерті страшуся й біжу в пустелю... Злякався я смерті, не знайти мені життя, немов розбійник броджу в пустелі... Як же змовчу я, як заспокоюся? Друг мій улюблений став землею! Так само, як він, і я чи не ляжу, щоб не встати повік?» (Эпос о Гильгамеше. М. – Л., 1961. С. 57, 59).

Гільгамеш відправляється в подорож за безсмертям до Утнапішти. Це аккадський Зіусідру. Утнапішти-Зіусідру колись одержав від богів дарунок безсмертя. Він вручає Гільгамешу «траву безсмертя», але той по дорозі назад її губить.

В епосі про Гільгамеша з великою силою пролунала світоглядна тема життя і смерті, тема трагізму буття людини. Людина усвідомлює свою скінченність на тлі безсмертя богів і вічності світобудови. Неприборкана вдача деспота Гільгамеша приборкується свідомістю своєї смертності, не втрачаючи при цьому свого діяльного


первня. Гільгамеш починає впорядковувати своє місто. У ньому зароджується здогад, що безсмертя людини в її справах, у її творчості.

«Бесіда пана й раба».Профілософія Вавилонії містила в собі не тільки міфологічний світогляд і зародки наукового знання й відповідного мислення, а й момент розчарування в авторитарній релігійній ідеології ранньокласового суспільства. В «Бесіді пана й раба» про сенс життя вельможа, який потрапив у немилість у царя, радиться зі своїм рабом. Тут відображено усвідомлення марності життя. Все марне: і надія на щедрість царя, і надія на радість бенкетування, і надія на любов жінки, і надія на шляхетність людей, і, нарешті, надія на посмертне винагороду й на саме життя після смерті.

Однак далі сумніву й розпачу передфілософська думка Вавилонії не йде. Цей світогляд обертається проти самого себе й проповідує бездумність. Пан доходить висновку, що треба ні про що не думати й спалювати своє коротке життя. «Бесіда пана й раба» – свідчення глибокої кризи авторитарного релігійно-міфологічного світогляду і водночас безсилля світоглядної думки піднятися в умовах суспільства бронзового віку на другий, філософський рівень, де усвідомлення своєї смертності людиною компенсується усвідомленням безсмертя людської думки.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Вавилонія

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
  Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос

Філософія як вид світогляду
  Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо? Ми стверджуємо, що філософія – вид св

З чого виникла філософія
  На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні. Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе

Як виникла філософія
  Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені. Розвяза

Коли виникає філософія
  Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум

Де виникає філософія
  З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,

Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо

На Древньому Сході
  ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*     Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо

ПРОФІЛОСОФИЯ
  Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл

Веданги й упанішади
  Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб

ДАРШАНИ
  У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп

Вайшешика
  Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість». Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен

Джайнізм
  Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія

Буддизм
  Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм. Будда.На північній окраїні долини Гангу

Чарвака-локаята
  На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
  Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації

ПРОФІЛОСОФІЯ
  Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог

ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
  Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «

Конфуціанство
  Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи. Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо

Номіналізм
  До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м

Даосизм
  «Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці

Початок філософії в Японії
  У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе

Фінікія
  Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану. Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м

Ферекід
  До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса

Мілетці
  Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії. Фалес.Засновником філософської школи в Мілет

ГЕРАКЛІТ
  Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс

Піфагор і ранні піфагорійці
  Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра

Філолай і середні піфагорійці
  Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює

Ксенофан
  Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме

Парменід
  Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б

АНАКСАГОР
  Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял

ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
  Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо

СОФІСТИ
  У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи

Протагор
  Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію

Антифонт
  І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас

МОЛОДШІ СОФІСТИ
  З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл. Алкідам.Один з учнів Горгія моло

Кіренаїки
  Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»

Мегарики
  У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує

Онтологія
  Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф

Теологія
  Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в

Попередні вчення
  Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в

Філософія математики
  Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат

Космологія
  Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол

Біологія
  Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер. Оскільки ми пише

ДРЕВНЯ СТОЯ
  Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до

СКЕПТИКИ
  Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум

Пірронізм
  Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським

Пробабілізм
  Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)

Скептицизм Енесідема й Агріппи
  Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не

ЕКЛЕКТИЗМ
  Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33 Профілософія ............................................................

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155 Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169) «Сім мудреців» (170)

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги