рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

З чого виникла філософія

З чого виникла філософія - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ   На Цей Рахунок Існують Дві Крайні Концепції І Три Середні....

 

На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні.

Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попередніх їй форм духовної культури, що стосовно неї саме питання «з чого?» безглузде. Філософія, таким чином, виникла немовби з нічого. Друга, протилежна, концепція говорить, що філософія була завжди, коли була «людина розумна».


Обидві ці крайні концепції, на наш погляд, неправильні. Не випадково у філософознавців переважають середні концепції. Філософія була не завжди. Вона виникла. Були часи, коли філософії не було, але було щось аналогічне їй, так що вона виникла не з нічого, а з «чогось».

Але це «щось» різні філософознавці розуміють по-різному. І тут теж є свої вже помірні крайнощі. Одні стверджують, що філософія виникла з міфології і тільки з міфології або навіть релігії, інші ж думають, що філософія виникла зі знання і тільки зі знання, з елементів наук. Між цими двома помірними крайнощами містяться ті концепції генези філософії, котрі говорять про два початки філософії: міфологічний і науковий.

Але і тут є своє різнодумство. Одні принципово розділяють філософію на філософський ідеалізм і філософський матеріалізм настільки, що в них і сама генеза філософії роздвоюється: філософія виникла не як така, а окремо як матеріалізм і ідеалізм. Філософський ідеалізм був продовженням лінії віри. Філософський матеріалізм був продовженням лінії знання. Першу концепцію з числа помірних ми називаємо міфогенною. Другу з числа помірних – гносеогенною. Третю – дуалістичною гносеогенно-міфогенною концепцією генези філософії.

Наше розуміння. Всім цим концепціям генези філософії ми протиставляємо свою моністичну гносеогенно-міфогенну концепцію генези філософії.

В основному майже всі згідні з тим, що філософії передували мистецтво, міфологія, релігія. Також існувала й сукупність норм поведінки як розумних, так і нерозумних, тобто стихійна моральність. Але оскільки сама по собі моральність замкнута на стосунках між людьми, тобто не є світоглядом, то вище ми виключили її з розгляду видів світогляду, оскільки світогляду немає там, де немає основного питання світогляду – питання про взаємовідношення людини (людей) і світобудови. Однак моральність може виводитися з того чи того розвязання основного питання світогляду. Тоді вона здобуває світоглядний аспект.

Проблема профілософської науки.Що стосується науки, то багато хто заперечують можливість існування науки до філософії, профілософської науки. Відповідно до думки одних, наука виникла разом із філософією, згідно з іншими – після філософії, та все-таки у древності, відповідно до думки третіх – уже тільки в Новий час, так що в них виходить, що Архімед і Евклід не вчені, не представники античної науки.

Ті ж, хто допускає існування науки у древності, іноді зводять науку до філософії, обмежуючись аналізом думок філософів про науку, ігноруючи саму цю науку.


Ми не будемо вдаватись у складне питання про те, що варто розуміти під наукою. Не будемо сперечатися про слова. Щоб не загрузнути у суперечках, обмежимося тим, що порушимо питання – чи існував і діяв до філософії глузд, розум, інтелект, індійський манас, грецький логос? Тим, хто в цьому сумнівається, ми запропонуємо елементарну задачку з давньоєгипетського математичного папірусу II тисячоріччя до н.е. на поділ семи хлібів на вісім рівних частин при мінімальній кількості розрізів. І ми стверджуємо, що ніякі міфи не допоможуть вирішити цю й аналогічні їй найпростіші математичні задачі. Тому що для цього потрібна кмітливість.

І все життєзабезпечення – плід кмітливості. Вся технічна мудрість, усе те штучне, все те, що створене людиною, все «технэтос» – результат діяльності міркування.

Народженнялюдини. Залишивши осторонь проблему анатомічного формування людини, зупинимося лише на проблемі виділення людини з природи, із тваринного світу. І тут необхідним є одне уточнення. На наш погляд, сугубо людське – не стільки зміна людиною середовища її мешкання, скільки добудовування нею самої себе заради цієї зміни. Бобри підгризають дерева своїми природними зубами. Людина ж озброюється створеними нею ж штучними знаряддями праці і війни.

Дуалізм первісної свідомості.Часто говорять про синкретизм, тобто про нерозчленованість первісної свідомості взагалі. Це глибока помилка. Якщо й була нерозчленованість, то всередині художньо-міфолого-релігійного світоглядного комплексу (ХМРСК). Але в цілому ж нерозчленованість первісної свідомості удавана. Ми стверджуємо, що первісна свідомість дуалістична: у ній здавна існував глибокий розкол між реальними знаннями – плодом діяльності практичного розуму (розуміння) і ХМРСК – плодом світоглядної уяви.

Походження світогляду.Генезі філософії передувала генеза міфологічного світогляду. Причина цієї генези для нас зрозуміла: почавши добудовувати себе і через це добудування змінювати навколишнє середовище, людина почала виділятися з природи, що й було, якщо висловлюватися теологічною мовою, справжнім «первородним гріхом» людини, її самовигнанням з «безречового» раю тваринного самодостатнього існування в пекло «речизму» і «зайводіяння» (тварини зайвого не роблять, через що вони скоріше «sapiens», чим людина), у пекло винищення природи і самопротезування аж до своєї роботизації. Так чи інакше, коли людина стала добудовувати себе і виділятися з тваринного світу, в світобудові зародилося нове відношення – практичний розкол між ВОНО (світобудовою) і МИ (людьми). Цей практичний розкол мав свій духовний аспект у вигляді стихійно зародженого основного питання світогляду, питання


про взаємовідношення ВОНО і МИ. На це питання людина могла відповісти тоді тільки в міру своїх слабких можливостей.

Виділяючись із природи, людина компенсувала це виділення, цей відхід із тваринного раю тим, що у своїй уяві олюднювала природу, тобто антропоморфізувала та соціоморфізувала її. Антропоморфізм – наділення явищ природи і суспільних явищ якостями і навіть зовнішнім виглядом людини (чому передує зооморфізм). Антропоморфізм може бути повним і явним та неповним, неявним. Але така якість людини, як свідома цілеспрямованість, неодмінна.

«Походження» надприродного світу.Оскільки байдужій до нас світобудові глибоко чуже все людське, перенесення (метафора) на неї рис людини і родового суспільства неминуче породило у свідомості людини надприродний, неприродний світ міфологічного псевдобуття. У міфологіях усіх народів існували різноманітні світоглядні міфи про походження світобудови і людини; тобто космогонічні й антропогонічні міфи.

Реальне знання.Ніякі міфи не можуть замінити реального знання, без якого ніяке плем'я, ніякий народ не вижив би. Реальні знання часто існували в оболонці міфів, магічних дій і заклинань. Наприклад, посівна завжди супроводжувалася магічними діями. Звичайно, ці дії не підмінювали реальні.

Знання, звичайно, можуть обслуговувати релігію. Хронологія обчислює дати релігійних свят. Математика допомагає будувати храми, перебудовувати вівтарі ( наприклад, в Індії зміна геометричної форми вівтаря була можливою лиш за умови збереження його площі). Черз те, що одна з досить складних математичних задач називалась у Древньому Єгипті задачею бога Ра, вона не перетворювалася на частку міфології. Деякі числа ототожнювалися з надприродними істотами. Добре відоме апокалиптичне число 666.

Магія і релігія.Ми говорили, що міфологічна частина релігії, власне кажучи, нічим не відрізняється від чистої міфології. Різниця функціональна: міфологічний світогляд релігійний, коли він обслуговує релігійний культ. Однак цей культ може набути самостійної сили, незалежної від волі богів. Тоді релігійний ритуал перетворюється в магічний.

Адже в релігії результат релігійної дії (звичайно це жертвопринесення) і прохання (молитва) опосередкований свободною волею того чи того бога, який може як прийняти, так і не прийняти жертву, тоді як у магії заклинання й діяння примусові.

Магія і наука.На перший погляд магія подібна до науки. Справді, магія припускає наявність у світі необхідних зв'язків, при-


чинно-наслідкових відношень. Магія має свою техніку. Шаман користується спеціальними пристосуваннями. Однак подібність магії і науки мнима. Магія виходить з уявлення, що імітація процесу і сам шуканий процес пов'язані так, що імітуючи процес, можна викликати сам цей процес (наприклад, розбризкування води може викликати дощ), що, далі, вплив на відторгнену частину предмета може впливати на предмет (спалюючи відрізане волосся, заподіяти шкоду колишньому їх хазяїну), впливаючи на зображення людини, заподіяти шкоду самій людині (тому не слід фотографуватися, дарувати свої фотографії, а тим більше допускати друкування своїх фотографій у газетах і журналах). Ми говоримо тут про чорну (шкідливу) магію. Але є й біла (благотворна) магія, у тому числі лікувальна, котрою зараз намагаються доповнити, а то й замінити наукову медицину.

Профілософія.Отже, художньо-міфолого-релігійний світоглядний комплекс, з одного боку, і реальні знання й уміння, з іншого, й склали профілософію. У найбільш широкому розумінні слова профілософія – сукупність розвинутої міфології (плід уяви) і початків, необхідних для життєзабезпечення знань (плід діяльності розуму).

Така профілософія – у своїй сутності дофілософська парафілософія – парафілософія без філософії. Звичайно, про парафілософію можна говорити лише тоді, коли утворилася філософія. Тоді філософія – ядро. А парафилософия – шкарлупа. Тоді філософія – Сонце. А парафілософія – сонячна корона.

Але якщо ядра нема, то парафілософія – лише туманність, у якій ще належить зародитися зірці.

У більш вузькому розумінні слова профілософія – те, що й у міфології, і в елементах наук безпосередньо слугувало генезі філософії. У міфології це стихійна постановка світоглядних, великих питань. Принаймні настанова на великі питання. В елементах наук – це не стільки самі знання, скільки розвиток мислення, самого наукового духу і наукового методу, інтелект.

Далі в комплексі профілософії починається взаємодія її світоглядної та протонаукової частин. Плід цієї взаємодії – перехідні форми між міфологією та філософією. Так що в ще більш вузькому розумінні слова профілософія – саме ці перехідні форми між міфологічним і філософським світоглядом.

У найбільш вузькому розумінні слова профілософія – суперчність між заснованим на емоційній і нераціональній уяві світоглядом і елементами наукового тверезого мислення, між фантазуючою міфотворчістю і науковим методом, який зароджується, і критичним мисленням. Такі духовні передумови філософії.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: З чого виникла філософія

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
  Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос

Філософія як вид світогляду
  Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо? Ми стверджуємо, що філософія – вид св

Як виникла філософія
  Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені. Розвяза

Коли виникає філософія
  Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум

Де виникає філософія
  З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,

Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо

На Древньому Сході
  ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*     Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо

ПРОФІЛОСОФИЯ
  Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл

Веданги й упанішади
  Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб

ДАРШАНИ
  У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп

Вайшешика
  Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість». Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен

Джайнізм
  Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія

Буддизм
  Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм. Будда.На північній окраїні долини Гангу

Чарвака-локаята
  На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
  Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації

ПРОФІЛОСОФІЯ
  Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог

ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
  Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «

Конфуціанство
  Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи. Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо

Номіналізм
  До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м

Даосизм
  «Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці

Початок філософії в Японії
  У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе

Вавилонія
  Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п

Фінікія
  Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану. Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м

Ферекід
  До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса

Мілетці
  Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії. Фалес.Засновником філософської школи в Мілет

ГЕРАКЛІТ
  Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс

Піфагор і ранні піфагорійці
  Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра

Філолай і середні піфагорійці
  Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює

Ксенофан
  Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме

Парменід
  Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б

АНАКСАГОР
  Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял

ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
  Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо

СОФІСТИ
  У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи

Протагор
  Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію

Антифонт
  І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас

МОЛОДШІ СОФІСТИ
  З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл. Алкідам.Один з учнів Горгія моло

Кіренаїки
  Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»

Мегарики
  У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує

Онтологія
  Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф

Теологія
  Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в

Попередні вчення
  Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в

Філософія математики
  Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат

Космологія
  Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол

Біологія
  Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер. Оскільки ми пише

ДРЕВНЯ СТОЯ
  Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до

СКЕПТИКИ
  Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум

Пірронізм
  Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським

Пробабілізм
  Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)

Скептицизм Енесідема й Агріппи
  Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не

ЕКЛЕКТИЗМ
  Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33 Профілософія ............................................................

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155 Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169) «Сім мудреців» (170)

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги