рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с

СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с - раздел Философия, ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ^ Ф. Бекона Є Дослідження Ю. П. Михале- Нко (Бзкон И Его Учение. - М...

^ Ф. Бекона є дослідження Ю. П. Михале-

нко (Бзкон и его учение. - М., 1975), ос­новні тези та порядок висвітлення про­блеми якого ми покладемо в основу з'ясування зазначеного питання.

Схоластика надала два види доведень: риторичний і догматичний. Вони є однаково віддалені від дійсного дослідження, оскільки існує недо­стача певної основи. Схоластика мала значний спекулятивний компонент, але її недолік полягав у відсутності потреби залучення нового відчуттєво-досвідного матеріалу. Поставала необхідність у досягненні нового пози­тивного знання.

Для цього необхідно було зумовити організацію ефективного екс­периментального дослідження. Бекон вважав, що наукове знання грунту­ється на досвіді, а не лише на безпосередніх даних відчуттів. Вже в цьому філософ розрізнював дані відчуттів та досвід, як теоретично узагальнені, аксіоматизовані відчуттєві дані. Цей досвід є добутком цілеспрямованого організованого досвіду - експерименту. Наука за Ф Беконом не може ба­зуватися лише на відчуттєвому, або ж умоглядному досвіді: сенсуалістич­ний реалізм настільки ж недостатній, як і абстрактно-спекулятивна мета­фізика: «... дидактики беруть принципи наук начебто у позику від окре­мих наук; далі, вони схиляються перед першими поняттями розуму; і, в решті решт, заспокоюються на безпосередніх даних ...відчуття». Однак Ф. Бекон переконаний, що сукупність запозичених методів окремих наук не є істинний метод. Для них необхідно відшукати універсальний метод, який би забезпечив повноту дослідження.

Залежність від безпосереднього відчуттєвого досвіду людини і його хиби може виправити правильно організований і спеціально прилаштова­ний для того чи іншого дослідження дослід або експеримент. Саме його: «... ми готуємо у якості світоча, який необхідно розпалити та привнести в природу», «...оскільки природа речей краще виявляється у стані штучно­го обмеження, ніж у власній свободі».

Дослід у науці мусить здійснюватися за наперед визначеним пла­ном, у певному порядку, і вести від досліду і експерименту до нових екс­периментів, або ж від них до теоретичних аксіом, які у свою чергу вказу­ють шлях до нових експериментів. Ф. Бекон означує два шляхи: 1. експе-


____________ Частина III. Філософія Нового часуХУІ-ХУІІІст.___________

римент - експеримент - досвід і здатності дослідника; 2. експеримент -теоретична аксіома - експеримент - потреба у методі індивідуального витлумачення природи.

У методологічному обгрунтуванні науки Бекон вирізнив два аспекти: 1) критичний, зосереджений на переборенні перепон до пізнання; та 2) по­зитивний, який передбачав обгрунтування необхідності нового методу і його розробки.

Ф. Бекон перший виголосив, що призначення нової філософії його часу - створення нового методу. Правильно, що «метою будь-якої науки є її практична доцільність». Але невірно було б звинувачувати філософію у непотрібності, оскільки так як із шлунку поживні речовини прямують до всіх частин тіла, так і від філософії «...потрапляють життєві соки і сили до всіх професій і мистецтв». Якщо розроблюваний метод «містить у собі можливість всіх інших відкриттів», а останні ведуть до панування над природою, то створення методу «буде найпліднішим породженням часу».

Зазначена універсальність методу не тотожна уніфікації його засто­сування різними дослідниками, його дієвість також залежить від конкрет­них здібностей людини. Строгість наукового методу пов'язана насампе­ред з тим, що нестримність творчої інтуїції мислителя мусить бути обме­жена природою речей. У цьому, найперше, полягає вимога наукової мето­дології. Пізнання законів природи дає змогу не лише передбачувати події, але й керувати ними. Наукова методологія мусить вказувати кожній науці її діло - пізнання законів природи.

Таким чином, теорія пізнання Ф. Бекона передбачає, що все пізнан­ня людини має своїм джерелом враження відчуттів, які виникають під впливом матеріальних об'єктів. До того ж, таким чином, що навіть у вла­сних уявах людина не має змоги вийти за межі матеріалу, який надається органами відчуттів, хоча спосіб впорядкування цього матеріалу міг би бути і довільним.

Функції експериментального дослідження:

1) Дослідження природної історії. Передбачається індуктивне до­слідження і впорядкування історичних фактів на нових підставах. Здійс­нюється критика тих, хто вважав достатнім «укласти історію тварин, рос­лин, мінералів, без посилань на експерименти механічних мистецтв (котрі саме і є найважливішими для філософії)»;

2) Виробнича практика, або ж науковий експеримент. Тематика і технологія виробництва за Ф. Беконом має прямий аналог з експеримен­туванням з науковими приладами у прийомах і цілях.

3) Доповнення відчуттєвих здібностей людини механічними та іншими засобами: Зору - «Вочевидь, що поміж відчуттів першочергового


Історія філософії

значення стосовно поінформованості набуває зір, для якого, відтак, особ­ливо важливо відшукати допомогу»; Відчуття дотикання: «ці два відчуття інформують найширше і стосовно загальних предметів, тоді як останні інформують лише стосовно властивих лише їм предметів».

4) Експериментально-аналітичні тенденції у природодослідженні. Найдосконаліша внутрішня побудова тіл безпосередньо недоступна сприйняттям, тому теоретико-експериментальні дослідження на основі нового методу забезпечать розвиток окремих природничих наук.

Для всіх випадків формою закріплення цих знань Ф. Бекон визначає писемність, що цілком узгоджується з відповідністю інтелектуальної спроможності людини - пам'яті, з матеріалами історії. Відповідно до цьо­го формується і два рівні історичного матеріалу. Перший охоплює розріз­нений, невпорядкований матеріал. Друга стає досягненням методологіч­ного дослідження. Цими двома рівнями є: 1) Розповідна історія природо­знавства - «природнича історія»; та 2) Індуктивна історія.

Якщо розповідна історія природознавства наголошує на відмінності досвіду від теорії, певну самостійність експериментування, то індуктивна історія віддає належне зв'язку досвіду з теорією, бо саме на цьому рівні розпочинається узагальнення досвіду.

Методики, якими Ф. Бекон радить користуватися у створенні інду­ктивної історії мають такий вигляд:

1) Узагальнення: «завдяки існуючій у багатьох відношеннях поді­бності між речами, які належать одному виду» - слідує, що «якщо відо­мий один, то відомі і всі»;

2) Матеріал в індуктивній історії мусить бути підготовлений до узагальнення шляхом відбору та синтезування фактів;

3) Індуктивна історія на відміну від розповідної мусить звертати увагу на причини явищ, а не схилятися виключно до опису явищ, як це притаманно більшості з існуючих попередніх історичних джерел. Відтак, завдання полягає у виявленні та унаочненні сутності явищ;

4) Суцільна увага мусить бути зосереджена в індуктивній історії на подобі речей, тому що це сприяє розгортанню наук, які відбирають зі сфери досвіду речі з подібними властивостями..

Загальний шлях від даних досвіду до встановлення законів природи Бекон розділяє на три частини: 1) Історія природознавства (природнича історія); 2) Таблиці і співставленім прикладів; 3) Наведення, що постає як філософська індукція. Власне, процес наведення і є індукцією. Дві перші є підготовчими до третьої. Наведення визначає зміст перших двох, який своєю метою має пошук законів природи, чи її «форм». Що ж таке форма, яка визначає мету дослідження?


__________ Частина III. Філософія Нового часу ХУІ-ХУІІІ ст.________

За Беконом універсум не має іншої причини, окрім тієї, яка в ньому ж і полягає; причиною ж будь-якого явища і будь-якої речі може бути лише інше явище, чи інша річ. Ці причини Бекон називає формами. Філо­соф дає наступне значення поняття «форма». В узагальненому вигляді -це форма як причина, унаочнена як закон природи, або аксіома: «справа і мета людського знання полягає в тому, щоб відкривати форму даної при­роди, чи ж істотну відмінність, чи породжуючу природу, чи джерело по­ставання». Ці форми, чи дійсні відмінності речей є законами чистої дії.

Пізнання за Беконом є заглиблення від поверхні явищ до сутності речей: «Форма речі є сама річ, і річ відрізняється від форми не інакше, як явище відрізняється від сутності, чи зовнішнє від внутрішнього, чи річ по відношенню до людини - від речі по відношенню до всесвіту». Зовнішнє постає завжди плинним, змінним. Сутність речі - це те стійке, що зберіга­ється у всіх взаємодіях речі з іншими речами, а сприйняття речі людиною є лише одним із багатоманітних виявів сутності цієї речі. Оскільки сут­ність речі є джерелом її прояву, вона ж є і причиною явищ. Відтак, сут­ність, причина і закон є лише різними аспектами одного і того ж внутріш­нього змісту речі. Необхідний зв'язок між причиною і дією (наслідком) є зв'язком постійним, котрий не має жодних видозмін.

Відтак порядок відшукання зв'язку і укладає правила методу, які му­сять привести від сукупності невпорядкованого матеріалу стосовно певного явища, чи інакше природи (стратегія описової історії) до встановлення іс­тинної форми цього явища чи природи (стратегія індуктивного опрацюван­ня історичного матеріалу). Ці правиламають наступний вигляд:

1) Складається список, або таблиця прикладів, у яких певна «при­рода», або властивість, наявні, хоча б у найвідмінніших матеріальних умовах.

2) Укладається список, чи таблиця, прикладів, де відсутня зазна­чена певна «природа» або ж признак. Так як число таких прикладів напе­ред нескінченне, треба негативне підрядити позитивному. Це означає, що перерахування негативних прикладів обмежується лише найбільш подіб­ним прикладам, у яких шукана природа наявна. Це таблиця відхилень, або ж «відсутності у найближчому».

3) Список інтенсифікації наявності природи як ознаки. Укладаєть­ся список прикладів, у яких шукана природа набуває зростання чи спа­дання у власних виявах. Це є таблиця ступенів, або ж порівняння. За нею відбувається процес наведення. Він полягає у тому, що шляхом відсторо­нення незначущих властивостей згідно з встановленою інтенсивністю проявів шуканої природи дослідник отримує незмінний і невідсторонюва-ний від «природи» чинник. Після таких дій «залишиться позитивна фор­ма, міцна, істинна і гарно обгрунтована».


Історія філософії

Для усвідомлення місця методу Ф. Бекона для дослідження природи важливого значення набуває складена пізнішими дослідниками «Таблиця людських пізнань». Саме в ній графічним чином відбите підпорядкування різних людських пізнань згідно з трьома інтелектуальними спроможностя­ми людини - пам'яттю, уявою та розсудком. Першій спроможності відпові­дає історія, другій - поезія, і третя співмірна з філософією. Саме в розділі «філософія» Ф. Бекон розрізнює істинний індуктивний метод дослідження та підданий дії ідолів метод дослідження за допомогою силогізмів. Перший включений у підрозділ «Мистецтво відкриття», а другий у підрозділ «Мис­тецтво судження», підпідрозділом якого є «Вчення про ідоли». Вже цим філософ наголосив на тому, що мистецтво судження (дослідження шляхом побудови силогізмів) не призводить до істинного знання.

Також у цій таблиці закріплюється принципова відмінність позиції Ф. Бекона від позиції Арістотеля стосовно поділу філософії на першу та другу філософію - «Метафізику» та «Фізику». Щодо першої філософії го­ловними складниками визначаються «Вчення про людину» та «Вчення про природу, чи природничу філософію». І вже в підрозділах «Вчення про при­роду» - «Теоретичне вчення про природу» перебуває підрозділ «Метафізика» як «вчення про форми» та «вчення про кінцеві причини». Відтак, Ф. Бекон не розглядає метафізику як вчення про суще саме по собі, відсторонене від від-чутгєво-досвідної дійсності. Метафізика з'ясовує саме те, чим є форма як природний закон, причинна основа, природне тло речі.

Філософія Р. Декарта

Філософські погляди Р. Декарта варто розглянути крізь призму йо­го методологічних розвідок у наступній послідовності:

1. Постать Р. Декарта.

2. Вчення Декарта про метод. Головні правила методу.

3. Принцип універсального сумніву та його методологічне значення. Рене Декорт народився у 1596 р. у м. Ляе в родині дворянина.

В 1612 р. він закінчує ієзуїтську школу. За згадками біографів на­вчання в цій школі мало на майбутнього філософа значний вплив. Особ­ливості навчального процесу, започаткованого ієзуїтами сприяли не сті­льки накопиченню позитивних знань, скільки формуванню належного ставлення до предмету вивчення.

В 1618 р. Декарт добровільно йде до армії, де отримує можливість занять філософією. Після військової служби він перебуває у Парижі. Саме там відбувається деталізація його філософського методу.


Частина III. Філософія Нового часуХУІ-ХУІПсг.

У 1628 р. він від'їжджає до Голландії для вдосконалення своїх осві­тніх здібностей. Під час двадцятилітнього перебування в Голландії Р. Де­карт створює «Правила для керівництва розуму» із попереднім нарисом правил методу, трактат «Трактат про Всесвіт», на захист Коперника.

У 1637 р. Декарт оприлюднює методологічне дослідження «Мірку­вання про метод», а 4 роки поспіль з'являється твір «Метафізичні розмис­ли». У 1644 р. з'являється головна праця Декарта «Принципи філософії». Після неприхильного сприйняття цих праць у 1649 р. Р. Декарт від'їжджає до Швеції на запрошення шведської королеви. Однак на початку 1650 р. занедужує на пневмонію і помирає.

_ . . тт Раціоналізм визначається певним став-

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Філософський факультет кафедра історії філософії... ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ... Підручник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Розділ і. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї Становлення індійської філософії „ .. „ Індійська філософія - одна з унікальні- Специфіка сприйнятт

Розділ 3. Антична філософія
г, . .. Даний розділ є продовженням вивчення Загальні риси античної^ .. г Ф .... ... антично

Середня класика
_ .. Софісти як явище античної філософії * (У-ІУ ст. до н.е.) цікаве і суперечливе. З одного боку, з ними пов'язують добу грецького просвітництва, називаючи їх «вчителями мудрості

Філософія високої класики. Платон
У походженні Платона (427-347 рр. до н.е.) поєднались дві видатні і дуже поважні гілки античної аристократії: рід батька сягає останніх ца­рів Аттіки - Кодридів; рід матері пишався видатним

Розділ і. Раннє Середньовіччя
Патристика (від лат. раїег - отець) - філософія і теологія Отців цер­кви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства - охоплює період до VIII ст. За змістом у межах цих семи століть ро

Латинська патристика
ристика представлена низкою видатних діячів, серед яких особливе місце за­ймає постать Авґустина. Його творчість - то вершина латинської патристики, проте, поява такої визначної особистост

Розділ 2. Середнє Середньовіччя. Від патристики до схоластики
Кінець п'ятого століття для Західної Європи ознаменувався падінням Римської імперії під натиском остготів. Історично - це час остаточного за­непаду античності, життєві сили якої вже були підірвані.

Розділ 3. Пізнє Середньовіччя. Філософія схоластики
Схоластика (від лат. зспоіа - школа) - шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософські вчен­ня, що на противагу містиці, вбачали шлях осягненн

Середня схоластика
Свідчення про століття, що розпочалось з понтифікату папи Іноке-нтія III (1198-1216 рр.) досить суперечливі, як, певно й сам історичний час. З одного боку, XIII сторіччя було ознаменоване тріумфом

Розділ 4. Філософія доби Відродження
¥ . та. Здається, важко знайти таку історичну Історичне місце Відродження_ .. _ _ . ■> г ■' . „

ЧАСТИНА III. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХУІ-ХУПІ СТ.
т .. , Філософія Нового Часу є терміном, який Історико-філософське * є •- г т Т. широко застосовується в наближеній нам означення

Рацюналізм Декарта
г ленням до визначення істини: вона му- сить бути абсолютною, повною, вічною і незмінною. їй властивий всезагальний і обов'язковий характер. Тому ідеаль­ним для подібного знання

Філософія оказіоналізму. А. Гейлінкс та Н. Мальбранш
. _ „ . Засновником оказіоналізму, досить по- Арнольд Геилшкс,. , •' тужного філософського напрямку у XVII ст., є Арнольд Гейлінкс. Він вин

Теорія історичного пізнання Д. Віко
Джамбаттпіста Шко народився в Неаполі 13 червня 1668 р. у сім'ї бібліотекаря. Після закінчення школи він розпочинає вивчення філософії. Проте, втративши інтерес до класичного для університет

Феномен Німецького Просвітництва та його основні риси
„ й . Історично епоха Просвітництва для Ні- Культурна обумовленістьу „_ гттт ^ . 7, _ : .... _•». меччини це XVIII

М0ЖЛИВ1 СВІТИ
кавим, оскільки в ньому переплітаються практично всі щойно розглянуті пробле­ми щодо субстанції, пізнання, необхід­ності, можливості і т. д. Для того аби розпочати цю тему, варто згадати

Постать X. Вольфа у розвитку Німецького Просвітництва
Кажучи про початковий етап Німецького Просвітництва у філосо­фії, крім імені Ляйбніца слід обов'язково згадати ще постать Християна Вольфа (1679-1754). Проте, як не дивно в радянських підруч

Філософія І. Канта
З постаті Канта не лише розпочинається один з найважливіших пері­одів у розвиткові історії філософії - німецька класична філософія, - але й формується новий стиль філософського мислення. Так само я

Розділ 2. Німецький ідеалізм
Філософія Й. Г. Фіхте Приступаючи до розгляду філософії Йоганна Готпліба Фіхте, ми маємо відзначити, що у вітчизняній традиції історії філософії це, мабуть, одна з найменш досліджен

Становлення китайської філософії
т- . . Намагаючись зазирнути у таємниці ки- Культурно-соціальш „ „ .. ^ . *ґ таиської найвищої мудрості, ми не по- передумови ,_ ^ г

Розділ 3. Антропологічна філософія Л. А. Фоєрбаха
Безумовна сила та завершеність форми, яку надав філософії Геґель породила в Німеччині ЗО-40-х років XIX століття надзвичайно специфіч­ну ситуацію, коли велика кількість адептів філософії, здійснююч

Криза новочасної філософської парадигми
Розділ і. Позитивізм Позитивізм О. Конта ™ . . Огюст Конт народився 19 січня 1798 р. Життя і творчість., г . у Монпельє; навча

Розділ 2. Другий позитивізм
Друга історична форма позитивізму, відповідно позитивної філосо­фії, що прагнула здійснити перетворення філософії у науку шляхом мак­симального зближення її з конкретними науками, була представлена

Емпіріокритицизм Р. Авенаріуса
ю„„„ „ . Поняття «емпіріокритицизм» було вве- ОЧЄННЯ Про «ЧИСТИЙ ДОСВІД» г. л • /г ~ дено Р. Авенаріусом, буквальний смисл - «критика досвіду». Авенарі

Розділ 3. Неокантіанство
Неокантіанство, або неокритицизм, виникає і формується у другій половині XIX ст. Основна його мета - розвиток і перетворення трансцен­дентальної філософії Канта. Неокантіанський рух розпоч

Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда
Представники Баденської школи неокантіантсва - то славетні німе­цькі філософи: Вільгельм Віндельбанд (1848-1915), засновник цієї школи, Генріх Ріккерт (1863-1936), найталановитіший уч

Історія філософи
г т т зку важливих теоретико-методолопчних проблем історико-філософського пізнан­ня, зокрема: предмет, характер, смисл, призначення історії філософії, факт

Розділ 4. Неогеґельянство
Зародження неогеґельянства в Англії відноситься до 60-х років XIX ст., коли була опублікована книжка Дж. X. Стірлінга «Секрет Гегеля» у 1865 р., який перший ознайомив англійців із гегелівською філо

ЖИТТЯ 1 ТВОРЧІСТЬ і£оо ті / -1г ч
1788 р. у Данцигу (нині Гданськ) у сім і комерсанта. Навчався у гімназії Вайма-ра, де вивчав класичну філологію - гре­цьку мову, латину, античну літературу. У 1809 р. А. Шопенгауер вступає до Ґетгі

ФІЛОСОФІЇ
Парадигма сучасної філософії, що прийшла на зміну філософській парадигмі Нового часу, починає формуватись у 30-40-ві роки XIX ст. Криза моністичного матеріалізму і моністичного ідеалізму, які були

Розділ і. Неопозитивізм
Основи філософії позитивізму, як відомо, були закладені у 30-ті роки XIX ст. французьким філософом О. Контом та його молодшими сучасни­ками Дж. Ст. Міллем та Г. Спенсером. Всупереч всій попередній

Розділ 2. Постпозитивізм та аналітична філософія
,-,. . Карп Раймунд Потер (1902-1994) - Філософська доктрина _ ^ і ,. , .« ¥. _ британський філософ австрійського по- Карла Поппера г

Розділ 3. Прагматизм
Основні ідеї прагматизму були сформульовані американським мис­лителем Ч. С. Пірсом (1839-1914) у доповіді, прочитаній на засіданні «Метафізичного клубу» у 1872 р. у Кембриджі, пізніше опублі

Розділ 4. Філософія марксизму
., . . .. Засновник марксизму - Карл Маркс Марксів різновид сучасної/1010 100,ч ^ ] к ■ ,.

Маркс К. Критики Готської програми. - С. 19.
4 Там само. Історія філософії долана приватна власність, і тому робітники у ньому вже «раціонально регулюють свій обмін речовин з природою», ставл

Розділ 5. Філософія тоталітаризму
_,. Наприкінці XIX ст. на шлях активної Більшовизм діяльності стає В. І. Ленін (1870-1924). У 1895 р. він об'єднує робітничі марксист­ські гуртки Петербурга в «Союз бороть­

Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм // Повне зібр. творів. - Т. 18. - С. 351.
Частина VI. Розвиток сучасної світової філософи певний (прогресивний або реакційний) суспільний клас зі своєю політич­ною програмою та політичними інтересами. Ленін відв

Розділ 6. Екзистенційна філософія
Тоталітарна свідомість XX ст. була своєрідною «бічною гілкою» (то­чніше - навіть патологічною аберацією) новочасного раціоналістичного абсолютизму, переломленого крізь призму російського орієнтальн

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

Особливості філософи
поняття ніж «постмодернізм», яке ви- постмодерну_ . . * ' кликало б таку велику кількість тракту- вань, інтерпретацій та оцінок. Як ствер­джує відомий

Розділ і. Докласичний розвиток російської філософії
т Вихідною формою людської суспільнос- Історичне передпостання . . ^ ґ ... ... , ч •« » ті на світанку людської історії є племінна («пролог»)

Розділ 2. Класичний період російської філософії
Починаючи з Володимира Соловйова російська філософія вступає в новий етап, який має всі ознаки розквіту. Він продовжується з кінця XIX до середини XX століття і пов'язаний з низкою імен, які за рад

КОСМ13М тл • — . .„ . .
телями. Всі вони в тій чи іншій мірі до­давали їй неповторного колориту. Зок­рема, непоказний бібліотекар Микола Федорович Федоров (1829-1903), майже нічого не друкуючи при житті,

ЧАСТИНА VIII. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
Українська філософія, існування якої налічує більше тисячі років, лише в наші дні набула статусу національної філософії. Адже протягом сторіч українська духовна культура та її здобутки привласнювал

Антология мировой философии: В 6 т. - М., 1969. - Т. 1. - С. 622.
Історія філософії Софії-Мудрості в Київській Русі було присвячено три її головні собори: в Києві, Новгороді та Полоцьку, а хрещення Русі змальовується одним із перших ки

Могилянськии колегіум
•' новленню освітньо-культурного проце- су сприяє і той факт, що в ХУ-ХУІ ст. українське юнацтво отримувало освіту в західно-європейських, у першу чергу італійських університетах. -

КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с
■ ,„ * . України (1917-1918) було багато зроб- піднесення 20-х років г \ ' ■' . .. г , . . ч лено для відродження

ЗАТ"ВШОЛ",ДК№15 03151, Київ-151, вул. Волинська, 60.
Пропонуємо сучасні філософські видання вітчизняних авторів 1. Горський В. С. Філософія в українській культурі. — К.: "Центр практичної філософії", 2001. — 240

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги