рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Розділ 4. Неогеґельянство

Розділ 4. Неогеґельянство - раздел Философия, ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ Зародження Неогеґельянства В Англії Відноситься До 60-Х Років Xix Ст., Коли Б...

Зародження неогеґельянства в Англії відноситься до 60-х років XIX ст., коли була опублікована книжка Дж. X. Стірлінга «Секрет Гегеля» у 1865 р., який перший ознайомив англійців із гегелівською філософією. Засновником цієї школи вважається Т. X. Грін (1836-1882). Його зусилля продовжили Джон і Едвард Керди. Дійсним же засновником, главою анг­лійського неогеґельянства став Френсіс Бредлі (1846-1924). Головний йо­го твір - «Явища і реальність» (1893).

Згідно Ф. Бредлі, гегелівське вчення було неправильно витлумаче­но. Насамперед це стосується гегелівського положення про єдність і боро­тьбу протилежностей, у якому було перебільшено момент боротьби. У Гегеля, вважає Ф. Бредлі, є момент єдності. Перебільшення моменту бо­ротьби є наслідком того, що наукове пізнання однобічно фіксує дійсність, неспроможне охопити її, оскільки всі наукові й філософські положення внутрішньо суперечливі. Внутрішня суперечливість понять є ознакою нереальності об'єкту, є симптом видимості. Поняття відхиляється від дій­сності, фіксує лише видимість. Поняття простір, час, рух, зміна, причин­ність і т. д. є не що інше, як видимість. Більше того, усі поняття виража­ють лише видимість, а усі прагнення проникнути у сутність дійсності за допомогою понять є марними, вважає Ф. Бредлі.

Таким чином, видимість існує і має певну «людську цінність». Але все існуюче мусить якось належати до дійсності і бути її проявом. Така позиція дозволяє Ф. Бредлі перейти від видимості явищ до дійсності.


Історія філософії

Отже, критерієм видимості є внутрішня суперечливість; абсолют­ним критерієм дійсності повинна бути несуперечливість, властивістю дій­сності - гармонія. Але виявляється, що думка не здатна осягнути дійсність як єдність, цілісність, оскільки вона містить і сприйняття і воління, есте­тичне почуття, задоволення, страждання. Все це у сукупності є досвід і складає абсолютну дійсність.

Таким чином, уся дійсність є досвід, але досвід не людський, а аб­солютний. Абсолют - то є всеосяжний досвід, як сукупність психічних переживань.

У Абсолюті розчиняються, загасають усі суперечності. Абсолют має бути гармонійним, його елементи не повинні змішуватися між собою, боротьба не повинна бути просто боротьбою. Має існувати деяка єдність, якій боротьба підвладна, і цілість, у якій вона не боротьба. Абсолют не підвладний ніяким змінам. Ф. Бредлі пише, що прогрес і регрес у світі є, але ми не можемо думати, що Ціле рухається вперед або назад. Абсолют не має своєї власної історії, хоча він і містить у собі незліченну кількість історій. Абсолют не має пір року, але одночасно несе свої листя, плоди і квіти. Абсолют, нарешті, не може ні з чим співвідноситись, оскільки він стає тоді чимось меншим, ніж Всесвіт.

Інший представник англійського неогеґельянства Бернард Бозан-кет (1848-1923, основний твір «Філософська теорія держави», 1899) роз­глядає існування цілісної дійсності, яка у чуттєвому спогляданні висту­пає у формі окремих змістів, а в системі знання - як ціле. Б. Бозанкет та­кож приходить до поняття Абсолюту, прообразом якого у земному світі є держава. Абсолют (держава) - то єдиний повноцінний індивід, всі інші індивіди - лише видимість. Усі соціальні суперечності, конфлікти змен­шуються, пом'якшуються і взагалі знімаються у Абсолюті.

Джон Мак-Таггарт (1866-1925) - ще один представник англійського неогеґельянства. Д. Мак-Таггарт розглядає діалектику Геґеля як процес ре­конструкції; звідси нижчі категорії - то лише абстракції, що ведуть до ви­щих категорій і лише найвища категорія може бути «незалежною і реаль­ною». Суперечності не є причиною руху, а лише проявляються у русі. Ру­шійною силою «діалектичного руху» є «відношення абстрактної ідеї до конкретної». Тому наступна категорія доповнює попередню. Д. Мак-Таггарт визнає існування духовної реальності, оскільки матеріальні субста­нції не можуть бути описані несуперечливо, а, отже, не можуть існувати реально. Дійсною реальністю є дух, єдина духовна субстанція. Дух склада­ється з окремих кінцевих «духів» або індивідуальних «Я». Характеризуючи дух, Д. Мак-Таггарт пише, що він безсмертний, а те, що називається смер­тю, є лише частина позачасового безкінечного ритму прогресу.


Частина V. Світова філософія XIXстоліття

Таким чином, у Бредлі індивід поглинається Абсолютом, у Ройса намічається тенденція розпаду Абсолюту і продовжується у Бозанкета, у якого Абсолют стає індивідом і цінністю. У Мак-Таггарта ця тенденція завершується: Абсолют розпадається на множинність індивідів (на «час­тини і частини частин»), для впорядкування яких виникла потреба у «кон­тролюючому індивіді».

Отже, англо-американське неогеґельянство витлумачує філософію Геґеля у дусі примирення, зняття суперечностей, звільнення індивіда з-під безособової влади загального, Абсолюту, що призводить до виникнення у США філософського напрямку - персоналізму: Б. П. Боун (1847-1910), У. Ш. Браітмен (1884-1954), Р. Флюеллінг (1871-1960) та ін.

Італійське неогеґельянство представлене двома видатними постатя­ми: Бенедето Кроче (1866-1952, глава цього напрямку) і Джованні Джен-тіле (1875-1944) та інші, менш впливові. Філософські вчення Б. Кроче і Д. Джентіле тісно пов'язані, хоча є, звичайно, і відмінність. Полеміка між ними продовжувалась понад 30 років, у якій вони торкались усіх основ­них проблем філософії, історії, моралі, політики тощо. їх полеміка поча­лася з політичних питань, що постали перед країною після Першої світо­вої війни: виникнення фашизму, з одного боку, вимагало свого обґрунту­вання, а з іншого - визначення своєї позиції. Д. Джентіле своїм вченням і діями відверто підтримував фашизм, у якого немає і не може бути майбу­тнього. У цьому, власне, трагедія Д. Джентіле. Б. Кроче спочатку підтри­мував фашизм, потім переосмислив свою позицію і перейшов в опозицію до нього. Але і Б. Кроче, і Д. Джентіле були настільки впливовими особи­стостями, що визначали не одне десятиліття духовне життя Італії. Як сві­дчать італійські історики філософії Д. Реале і Д. Антисері, філософський спадок Д. Джентіле складає зібрання творів у 55 томах, розподілених на 4 групи, а Б. Кроче - ще більше: лише твори по історії літератури і політики складають 54 томи, 12 томів нарисів з різноманітної тематики; окрім, вла­сне, філософських творів.

Згідно Б. Кроче немає нічого реального окрім духу, який розгортає свій безкінечний зміст у історичному процесі. Дух Б. Кроче розуміє як діяльність. Існує два типи діяльності: теоретична діяльність, пізнання, і практична діяльність або дія.

Теоретична діяльність розпадається на:

а) естетико-інтуїтивну, здійснює пізнання індивідуального, одини­
чного;

б) логіко-інтелектуальну, здійснює пізнання універсального, зага­
льного.

Практична діяльність розпадається на:


29 — 2-3048



Частина І. Історія Стародавньої філософії

двійка створила трійку, трійка створила всесвіт», - є лише натяком на триєдність світу, а не його поняттям.

Однак, не можна заперечувати, що символ «ці» і сьогодні має дуже великий вплив на свідомість людини, і наше знайомство з китайською філософією починається задовго до того, як ми вперше спробуємо розго­рнути сторінки праць видатних китайських філософів. Так само було і в історії. Символ виник раніше, ніж з'явилися філософи з їхніми працями. Він був неначе результатом, до котрого прийшла міфічна свідомість ки­тайців, і першою, нерозвиненою формою їх філософії, яка спробувала йо­го пояснити для себе, точніше, пояснити те, що ховається за цим симво­лом, і завдяки цьому спробувала оформити свої думки текстуально. Тут доречним буде пояснити цей процес кантівським поворотом думки: якщо це дійсно, то як це можливо. Якщо сприйняття такої форми Всесвіту є дійсним для людини, чи означає це можливість його існування для будь-якої іншої людини?

Підтвердження такої думки можна знайти, розглядаючи змістовно стародавній китайський міф. Найбільша кількість свідоцтв з міфології міс­титься в трактаті «Шань хай цзи»(«Книга гір та морів», ІУ-ІІ ст. до н.е.), а також у фрагментах давнього історичного твору «Шу цзин» («Книга істо­рії», ХІУ-ХІ ст. дол.е.) та книги ворожби «І цзин» («Книга перемін», VIII, VII ст. до н.е.), які входять до впорядкованого Конфуцієм П'ятикнижжя, та ін. Спочатку стародавній китайський міф не мав цілісної форми. Він скла­дався з багатьох сюжетів, які належали різним племенам, що населяли Ки­тай. До найбільш відомих міфів слід віднести міф про хаос, який розповідає про виникнення світу з безформної маси, міф про створення світу, яке від­бувається засобом відокремлення неба від землі, котрі спочатку перебували у хаосі, подібно середині курячого яйця (відокремлення неба від землі по­ходило від зростання з того яйця Пань-гу - міфічної персони, з котрою пов'язано виникнення явищ природи, природних стихій і людей). Одним з найпоширеніших міфів був міф про Нюй-ву - своєрідного деміурга, твореця світу жіночої статі, котра виліпила людей з глини та річного льосу і мала вигляд напівлюдини-напівгадюки; багато розповідали про інший міфічний персонаж - Фу-сі (східний Китай), який вмів готувати їжу на вогнищі, ство­рив рибальські сіті та вперше побачив на спині коня-дракона, що вийшов з ріки Хуанхе, триграми {ба гуа), які з того часу використовують для ворожби.

З часом Фу-сі та Нюйва стали зображуватися в парі. Хвости їх були переплетені. Це символізувало їх близькість як чоловіка та жінки. Іноді їх розглядали як брата та сестру, котрі, врятувавшись від потопу, вступили до шлюбу і спробували відродити людство. Існували й інші міфи.


Історія філософії

а) економічну, спрямована на досягнення індивідуальних цілей;

б) етичну, яка визначається моральним благом, універсальним.

На кожному етапі дух досягає більш високого рівня. Звідси, чотири частини філософії духу Б. Кроче, кожній з яких відповідає твір.

«Естетика як наука про вираження і загальна лінгвістика», 1902.

«Логіка як наука про чисте поняття», 1905.

«Філософія практики. Економіка і етика», 1908.

«Теорія і історія історіографії», 1917.

Д. Джентілле визнає єдину реальність - Актуальний мисленний процес. Реальність - то Акт (звідси назва філософської системи - актуа­лізм), або «мисль мисляча», мисль як творчий процес, що здійснюється. Матеріальний світ - то лише ілюзія, оскільки він є «мисль помислена», тобто здійснена, минула, як вичерпаний і тому абстрактний процес.

Матеріальний світ у такій формі не існує, оскільки реальність є ли­ше Акт, «актуальна мисль», яка творить усе суще і саму себе, якій ніщо не передує, яка не об'єктивується, вільна й неозначена. «Мисль мисляча», як єдина, безкінечна категорія, що розвивається, Акт - то сфера діалектики. «Мисль мисляча» як мертвий, нетворчий елемент, ілюзія - досліджується формальною логікою, безкінечною множинністю категорій.

Таким чином, гегелівський абсолютний дух італійськими неогеґе-льянцями був витлумачений як духовна активність.

Напередодні Першої світової війни з'являється небувалий інтерес до філософії Геґеля у Німеччині. В. Віндельбанд зазначав у «Оновленні гегельянства», що «світоглядний голод» охопив молоде покоління, і воно шукає задоволення у Геґеля. Як відомо, позитивізм з його реформами фі­лософії, і неокантіанство якраз і уможливили цей «світоглядний голод». Характерним для німецького неогегельянства є поступова втрата логічно­сті & раціональності, ірраціоналізація діалектики.

Слід зазначити, що В. Дільтей, одним із перших робить спробу ви­тлумачити філософію Геґеля ірраціоналістично. В «Історії молодого Геґе­ля» (1905) він пише, що Геґель традиційно тлумачився як раціоналіст, але в молодості він був скоріше ірраціоналістом у дусі філософії життя. Ге­ґель визначає характер дійсності через поняття життя. Г. Глокнер вважав, що позиція Дільтея - то лише відкриття. Філософія Геґеля повинна бути доповнена колом проблем ірраціонального.

Ріхард Кронер (1884—?) переконаний, що Геґель найбільший ірра­ціоналіст, якого тільки знала історія філософії.

Йонас Кон (1869-1947) теж тлумачить діалектику Геґеля у дусі ір­раціонального, заявляючи, що пізнання призводить до діалектики, оскіль­ки воно є «раціоналізація ірраціонального», а джерело діалектики міс­титься у відношенні «ірраціонального» до Каіїо.


Частина V. Світова філософія XIXстоліття

Артпур Лібертп (1878-1946) пропонує систематичний виклад «кри­тичної» діалектики, у якому піддається аналізу соціальне буття і робиться висновок про унеможливленім зняття протиріч, притаманних йому. А. Лі-берт спочатку тлумачить діалектику антиномічно, оскільки антиномії при­таманні усім предметам, уявленням, поняттям та ідеям. Але згодом А. Лі-берт починає усвідомлювати джерело антиномічної діалектики у трагізмі здійснюваних світових подій, а тодішній характер культури як трагічний. Звідси обґрунтовується концепція трагічної діалектики.

У французькому неогеґельянстві, представленого іменами Ж. Валя (1888-1974), О. Кожева (1902-1969), Ж. Іпполіта (1907-1968) та ін., продовжується ірраціоналізація філософії Геґеля. Ж. Валь тлумачить усю гегелівську філософію у дусі проблематики «нещасної свідомості», яка досліджується у дисертації «Нещасна свідомість у філософії Геґеля» (1929). Свідченням росту популярності гегелівської філософії у Франції, були, наприклад, лекційні курси про Геґеля О. Кожева, які відвідували Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Понті, Р. Арон, Ж. Іпполіт та ін.

Російським неогеґельянцем вважається Іван Ільїн (1882-1954). У творі «Філософія Геґеля як вчення про конкретність Бога і людини» (2 т., 1918) І. Ільїн поєднує релігійно-філософську (В. Соловйов) та феномено­логічну (Е. Гуссерль) традиції.

Розділ 5. Філософія життя

Філософія А. Шопенгауера

™ . . Артур Шопенгауер народився 22 лютого

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Філософський факультет кафедра історії філософії... ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ... Підручник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Розділ 4. Неогеґельянство

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Розділ і. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї Становлення індійської філософії „ .. „ Індійська філософія - одна з унікальні- Специфіка сприйнятт

Розділ 3. Антична філософія
г, . .. Даний розділ є продовженням вивчення Загальні риси античної^ .. г Ф .... ... антично

Середня класика
_ .. Софісти як явище античної філософії * (У-ІУ ст. до н.е.) цікаве і суперечливе. З одного боку, з ними пов'язують добу грецького просвітництва, називаючи їх «вчителями мудрості

Філософія високої класики. Платон
У походженні Платона (427-347 рр. до н.е.) поєднались дві видатні і дуже поважні гілки античної аристократії: рід батька сягає останніх ца­рів Аттіки - Кодридів; рід матері пишався видатним

Розділ і. Раннє Середньовіччя
Патристика (від лат. раїег - отець) - філософія і теологія Отців цер­кви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства - охоплює період до VIII ст. За змістом у межах цих семи століть ро

Латинська патристика
ристика представлена низкою видатних діячів, серед яких особливе місце за­ймає постать Авґустина. Його творчість - то вершина латинської патристики, проте, поява такої визначної особистост

Розділ 2. Середнє Середньовіччя. Від патристики до схоластики
Кінець п'ятого століття для Західної Європи ознаменувався падінням Римської імперії під натиском остготів. Історично - це час остаточного за­непаду античності, життєві сили якої вже були підірвані.

Розділ 3. Пізнє Середньовіччя. Філософія схоластики
Схоластика (від лат. зспоіа - школа) - шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософські вчен­ня, що на противагу містиці, вбачали шлях осягненн

Середня схоластика
Свідчення про століття, що розпочалось з понтифікату папи Іноке-нтія III (1198-1216 рр.) досить суперечливі, як, певно й сам історичний час. З одного боку, XIII сторіччя було ознаменоване тріумфом

Розділ 4. Філософія доби Відродження
¥ . та. Здається, важко знайти таку історичну Історичне місце Відродження_ .. _ _ . ■> г ■' . „

ЧАСТИНА III. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХУІ-ХУПІ СТ.
т .. , Філософія Нового Часу є терміном, який Історико-філософське * є •- г т Т. широко застосовується в наближеній нам означення

СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с
^ Ф. Бекона є дослідження Ю. П. Михале- нко (Бзкон и его учение. - М., 1975), ос­новні тези та порядок висвітлення про­блеми якого ми покладемо в основу з'ясування зазначеного питання.

Рацюналізм Декарта
г ленням до визначення істини: вона му- сить бути абсолютною, повною, вічною і незмінною. їй властивий всезагальний і обов'язковий характер. Тому ідеаль­ним для подібного знання

Філософія оказіоналізму. А. Гейлінкс та Н. Мальбранш
. _ „ . Засновником оказіоналізму, досить по- Арнольд Геилшкс,. , •' тужного філософського напрямку у XVII ст., є Арнольд Гейлінкс. Він вин

Теорія історичного пізнання Д. Віко
Джамбаттпіста Шко народився в Неаполі 13 червня 1668 р. у сім'ї бібліотекаря. Після закінчення школи він розпочинає вивчення філософії. Проте, втративши інтерес до класичного для університет

Феномен Німецького Просвітництва та його основні риси
„ й . Історично епоха Просвітництва для Ні- Культурна обумовленістьу „_ гттт ^ . 7, _ : .... _•». меччини це XVIII

М0ЖЛИВ1 СВІТИ
кавим, оскільки в ньому переплітаються практично всі щойно розглянуті пробле­ми щодо субстанції, пізнання, необхід­ності, можливості і т. д. Для того аби розпочати цю тему, варто згадати

Постать X. Вольфа у розвитку Німецького Просвітництва
Кажучи про початковий етап Німецького Просвітництва у філосо­фії, крім імені Ляйбніца слід обов'язково згадати ще постать Християна Вольфа (1679-1754). Проте, як не дивно в радянських підруч

Філософія І. Канта
З постаті Канта не лише розпочинається один з найважливіших пері­одів у розвиткові історії філософії - німецька класична філософія, - але й формується новий стиль філософського мислення. Так само я

Розділ 2. Німецький ідеалізм
Філософія Й. Г. Фіхте Приступаючи до розгляду філософії Йоганна Готпліба Фіхте, ми маємо відзначити, що у вітчизняній традиції історії філософії це, мабуть, одна з найменш досліджен

Становлення китайської філософії
т- . . Намагаючись зазирнути у таємниці ки- Культурно-соціальш „ „ .. ^ . *ґ таиської найвищої мудрості, ми не по- передумови ,_ ^ г

Розділ 3. Антропологічна філософія Л. А. Фоєрбаха
Безумовна сила та завершеність форми, яку надав філософії Геґель породила в Німеччині ЗО-40-х років XIX століття надзвичайно специфіч­ну ситуацію, коли велика кількість адептів філософії, здійснююч

Криза новочасної філософської парадигми
Розділ і. Позитивізм Позитивізм О. Конта ™ . . Огюст Конт народився 19 січня 1798 р. Життя і творчість., г . у Монпельє; навча

Розділ 2. Другий позитивізм
Друга історична форма позитивізму, відповідно позитивної філосо­фії, що прагнула здійснити перетворення філософії у науку шляхом мак­симального зближення її з конкретними науками, була представлена

Емпіріокритицизм Р. Авенаріуса
ю„„„ „ . Поняття «емпіріокритицизм» було вве- ОЧЄННЯ Про «ЧИСТИЙ ДОСВІД» г. л • /г ~ дено Р. Авенаріусом, буквальний смисл - «критика досвіду». Авенарі

Розділ 3. Неокантіанство
Неокантіанство, або неокритицизм, виникає і формується у другій половині XIX ст. Основна його мета - розвиток і перетворення трансцен­дентальної філософії Канта. Неокантіанський рух розпоч

Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда
Представники Баденської школи неокантіантсва - то славетні німе­цькі філософи: Вільгельм Віндельбанд (1848-1915), засновник цієї школи, Генріх Ріккерт (1863-1936), найталановитіший уч

Історія філософи
г т т зку важливих теоретико-методолопчних проблем історико-філософського пізнан­ня, зокрема: предмет, характер, смисл, призначення історії філософії, факт

ЖИТТЯ 1 ТВОРЧІСТЬ і£оо ті / -1г ч
1788 р. у Данцигу (нині Гданськ) у сім і комерсанта. Навчався у гімназії Вайма-ра, де вивчав класичну філологію - гре­цьку мову, латину, античну літературу. У 1809 р. А. Шопенгауер вступає до Ґетгі

ФІЛОСОФІЇ
Парадигма сучасної філософії, що прийшла на зміну філософській парадигмі Нового часу, починає формуватись у 30-40-ві роки XIX ст. Криза моністичного матеріалізму і моністичного ідеалізму, які були

Розділ і. Неопозитивізм
Основи філософії позитивізму, як відомо, були закладені у 30-ті роки XIX ст. французьким філософом О. Контом та його молодшими сучасни­ками Дж. Ст. Міллем та Г. Спенсером. Всупереч всій попередній

Розділ 2. Постпозитивізм та аналітична філософія
,-,. . Карп Раймунд Потер (1902-1994) - Філософська доктрина _ ^ і ,. , .« ¥. _ британський філософ австрійського по- Карла Поппера г

Розділ 3. Прагматизм
Основні ідеї прагматизму були сформульовані американським мис­лителем Ч. С. Пірсом (1839-1914) у доповіді, прочитаній на засіданні «Метафізичного клубу» у 1872 р. у Кембриджі, пізніше опублі

Розділ 4. Філософія марксизму
., . . .. Засновник марксизму - Карл Маркс Марксів різновид сучасної/1010 100,ч ^ ] к ■ ,.

Маркс К. Критики Готської програми. - С. 19.
4 Там само. Історія філософії долана приватна власність, і тому робітники у ньому вже «раціонально регулюють свій обмін речовин з природою», ставл

Розділ 5. Філософія тоталітаризму
_,. Наприкінці XIX ст. на шлях активної Більшовизм діяльності стає В. І. Ленін (1870-1924). У 1895 р. він об'єднує робітничі марксист­ські гуртки Петербурга в «Союз бороть­

Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм // Повне зібр. творів. - Т. 18. - С. 351.
Частина VI. Розвиток сучасної світової філософи певний (прогресивний або реакційний) суспільний клас зі своєю політич­ною програмою та політичними інтересами. Ленін відв

Розділ 6. Екзистенційна філософія
Тоталітарна свідомість XX ст. була своєрідною «бічною гілкою» (то­чніше - навіть патологічною аберацією) новочасного раціоналістичного абсолютизму, переломленого крізь призму російського орієнтальн

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

Особливості філософи
поняття ніж «постмодернізм», яке ви- постмодерну_ . . * ' кликало б таку велику кількість тракту- вань, інтерпретацій та оцінок. Як ствер­джує відомий

Розділ і. Докласичний розвиток російської філософії
т Вихідною формою людської суспільнос- Історичне передпостання . . ^ ґ ... ... , ч •« » ті на світанку людської історії є племінна («пролог»)

Розділ 2. Класичний період російської філософії
Починаючи з Володимира Соловйова російська філософія вступає в новий етап, який має всі ознаки розквіту. Він продовжується з кінця XIX до середини XX століття і пов'язаний з низкою імен, які за рад

КОСМ13М тл • — . .„ . .
телями. Всі вони в тій чи іншій мірі до­давали їй неповторного колориту. Зок­рема, непоказний бібліотекар Микола Федорович Федоров (1829-1903), майже нічого не друкуючи при житті,

ЧАСТИНА VIII. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
Українська філософія, існування якої налічує більше тисячі років, лише в наші дні набула статусу національної філософії. Адже протягом сторіч українська духовна культура та її здобутки привласнювал

Антология мировой философии: В 6 т. - М., 1969. - Т. 1. - С. 622.
Історія філософії Софії-Мудрості в Київській Русі було присвячено три її головні собори: в Києві, Новгороді та Полоцьку, а хрещення Русі змальовується одним із перших ки

Могилянськии колегіум
•' новленню освітньо-культурного проце- су сприяє і той факт, що в ХУ-ХУІ ст. українське юнацтво отримувало освіту в західно-європейських, у першу чергу італійських університетах. -

КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с
■ ,„ * . України (1917-1918) було багато зроб- піднесення 20-х років г \ ' ■' . .. г , . . ч лено для відродження

ЗАТ"ВШОЛ",ДК№15 03151, Київ-151, вул. Волинська, 60.
Пропонуємо сучасні філософські видання вітчизняних авторів 1. Горський В. С. Філософія в українській культурі. — К.: "Центр практичної філософії", 2001. — 240

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги