рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда

Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда - раздел Философия, ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ Представники Баденської Школи Неокантіантсва - То Славетні Німе­цькі Філософи...

Представники Баденської школи неокантіантсва - то славетні німе­цькі філософи: Вільгельм Віндельбанд (1848-1915), засновник цієї школи, Генріх Ріккерт (1863-1936), найталановитіший учень В. Віндельбанда, Еміль Ласк (1875-1915), учень В. Віндельбанда, загинув на фронті та інші.


Частина V. Світова філософія XIX століття

Народився у сім'ї прусського службовця.

Життя і творчістьПісля закінчення гімназії, навчався в уні-

В. Віндельбанда верситетах Ієни, Берліна, Геттінгена, де

вивчав спочатку медицину та біологію, а потім - історію та філософію. Філософ­ські погляди В. Віндельбанда формува­лись під впливом «критичної» філософії І. Канта через філософію І. Г. Фіх-те і Р. Г. Лотце, а також у руслі історико-філософських ідей Куно Фішера. У 1870 р. під керівництвом Лотце захищає докторську дисертацію «Концеп­ція випадковості». Викладав філософію в університетах Ляйпціґа (1870— 1876), Цюріха (1876), Фрайбурґа (1877-1882), Страсбурга (1882-1903), Гай-дельберґа (1903-1915).

Вільгельм Віндельбанд є автором унікальних праць: «Історія Нової філософії в її зв'язку з загальною культурою і окремими науками», 2 т. (1878-1880), «Прелюдії» (1884), «Історія древньої філософії» (1888), «Істо­рія філософії)) (1892), «Історія та природознавство» (1894), «Платон» (1901), «Про свободу волі» (1904),. «Філософія у німецькому духовному житті ХГХ ст.» (1909), «Оновлення гегельянства» (1910), «Принципи логі­ки» (1912) та ін.

Г * *' А"- ^к в^омо' філософські погляди В. Він-

™ дельбанда формувались під визначаль-

ним впливом філософського «критициз­му» І. Канта. Він переконаний, що вся післякантівська філософія перебуває у руслі, встановленому «кенінґсберзьким мудрецем»: Всі філософи XIX ст. - то учні Канта. Проте, якщо говорити про «повернення» до Канта, то во­но не може бути простим повтором історично обумовленого вчення. Чим глибше пізнається суперечливість кантівського мислення, тим більше ви­являється засобів для розробки філософської проблематики. Тому зрозу­міти Канта - значить піти далі нього.

На думку Віндельбанда, осмислюючи філософську традицію, Кант рішуче відмовляється від попередньої філософії («метафізики речей») і створює нову «метафізику знання». Ця теорія знання є критичне дослі­дження, вона не розглядає індивідуальний, культурний розвиток, чи «ге­нетично-психологічні» теорії. Таким чином, Кант у «Критиці чистого ро­зуму» здійснює переворот: він обґрунтовує абсолютно нове розуміння філософії. Оскільки філософія є теорія пізнання, то вона «спрямована ли­ше на дослідження того, чому відомим уявленням та їх сукупності нада­ється деяка вища необхідність і загальнозначущість». Якщо психологія


Історія філософії

пояснює зміну уявлень, то «філософія досліджує, яка їх цінність з критич­ної точки зору істини».

При такому підході «критична» філософія є наука про необхідні та загальнозначимі визначення цінностей. Вона запитує: чи існує наука, якій із загальною і необхідною значимістю притаманна цінність істини? Чи існує мораль, якій із загальною і необхідною значимістю притаманна цін­ність блага? Насамкінець, чи існує мистецтво, якому із загальною і необ­хідною значимістю притаманна цінність краси?

Таким чином, «критичне» відношення філософії до своїх об'єктів дослідження полягає у тому, що «вона піддає випробуванню фактичний матеріал мислення, волевиявлення, почуттєвості лише з точки зору необ­хідного та загального значення». Все те, що не витримує такого «випро­бування, виключається і відкидається»1. Тому, зазначає Віндельбанд, уся докантівська метафізика не могла бути загальнозначимою.

Ця філософія не претендує на статус загальної науки. Але, дослі­джуючи ті підвалини, на яких ґрунтується загальнозначимість наукового мислення, вона робить своїм предметом сукупність усіх наук. Якщо психо­логія, як спеціальна наука, пояснює виникнення і розвиток уявлень, то фі­лософія досліджує із свого боку лише ті підвалини, на які спирається цін­ність уявлень як істин, без будь-якого відношення до походження і розвит­ку уявлень. Але, розповсюджуючи свою «критику» на всю сукупність зага-льнозначимих оцінок, які здійснює розумна істота, філософія стає загаль­ним дослідженням цінностей. Філософія є «критична наука про загально­обов'язкові цінності». Причому, визначення «наука про загальнообов'язкові цінності» окреслює предмет філософії, «критична наука» - її метод .

Таке розуміння сутності філософії, предмету і методу дослідження і є всебічним розвитком основної ідеї Канта, вважає Віндельбанд.

Згідно Віндельбанду, всі речення можна розділити на два класи: су­дження та оцінки. Судження виражають зв'язок двох уявлень свідомості, оцінки - відношення «оцінюючої» свідомості до свого предмету («уявле­ного» предмету). Відмінність між судженням і оцінкою має принципово важливе значення, оскільки вона (відмінність) уможливлює визначити філософію як самостійну науку, яка строго відмежовується від інших наук своїм предметом дослідження. Якщо спеціальні науки встановлюють тео­ретичні судження, то предмет філософії складають оцінки.

Існує три види загальних оцінок, які характеризуються трьома па­рами понять: істинне - хибне, добре - зле, прекрасне - потворне. Тому

1 Виндельбанд В. Прелюдии. Философские статьи и речи // Виндельбанд В. Избранное. Дух и
история. - М, 1995. - С. 38-39.

2 Там само. - С. 40.


Частина V. Світова філософія XIX століття

існує лише три власне філософські науки: логіка, етика, естетика. Ці три науки «критично» досліджують претензії на статус загальнозначимості логічної, етичної та естетичної оцінки. Але повсюди, де «емпірична сві­домість» відкриває у собі необхідність загальнозначимого, вона наштов­хується «на нормативну свідомість». Сутність «нормативної» свідомості полягає у нашій .впевненості, що вона є абсолютно незалежна від емпіри­чної свідомості. Тому завдання філософії не в тому, щоб осягнути все іс­тинне, добре, прекрасне, але виявити, що заслуговує цих значень; вироби­ти загальні норми для наукового, морального та естетичного життя. За­вдання філософії полягає у тому, щоб виявити у хаосі реально існуючих цінностей лише такі, які мусять бути загальнообов'язковими нормами, яким притаманна необхідність нормативної свідомості. «Філософія, - пи­ше Віндельбанд, - є не що інше, як проникнення у цю нормативну свідо­мість і наукове дослідження того, які елементи змісту та форми емпірич­ної свідомості набувають цінності нормативної свідомості... Філософія -то наука про нормативну свідомість»1.

Отже, універсальні цінності істини, добра і краси існують і прояв­ляються як норми у всіх сферах мислення, волевиявлення та почуттєвості, оскільки вони укорінені у «нормативній свідомості». Такі цінності не ма­ють реального існування, вони апріорні, трансцендентні; цінності не те, що є, а те, що значить. «Нормативна свідомість» є система норм для різ­них сфер культурного життя - наукової, етичної, естетичної. Таке розу­міння філософії визначило відповідне трактування Віндельбандом істори-ко-філософського процесу.

Уся історія філософії є спроба вияву «нормативної свідомості» та оволодіння нею. «Історичний процес розвитку людського духу можна розглядати з тієї точки зору, згідно якої у ньому при розробці окремих проблем, при зміні його інтересів і переміщенні складових його елемен­тів, поступово пробивається свідомість норм, і він у своєму прогресивно­му розвитку все глибше і різнобічніше оволодіває нормативною свідоміс­тю. Виходячи з цього визначення філософії, ніщо не заважає бачити іс­тинний смисл історії філософії у такому поступовому виясненні свідоміс­тю цих норм»2.

Завдання історико-філософської науки полягає в тому, щоб на ем­піричному матеріалі, вивчаючи окремі філософські вчення, виявити і про­слідкувати процес становлення цих норм та довести їх до свідомості інди­віда та суспільства. Історія філософії повинна показати на основі відпові-

1 Виндельбанд В. Прелюдии. Философские статьи и речи. - С. 52.

2 Там само.-С. 53-54.


_______________________ Історія філософії_______________________

Своє призначення вони сприймали як Вселенський обов'язок, подарова­ний їм зверху природою та першопредками. Потребуючи спілкування, мудреці-філософи почали об'єднуватися і створювати школи, виховувати учнів»1.

У свою чергу, сам цей образ повністю визначався розвитком змісту його свідомості. Там відбувалася жорстока боротьба з самим собою, з ти­ми формами досвідного і позадосвідного знання, котрі вже існували.

Якщо свідомість мудреця ще не виходила з лона міфу, філософую­чий мудрець виглядав шаманом, який часто-густо мусив звертатися за порадою до оракула, пристосовуючи для своєї мети панцирі черепахи або камінці для ворожби (мудреці довгий час не могли зректися звички воро­жити). Ставлення до міфу серед китайських філософів було своєрідне, тому треба зупинитися на цьому питанні окремо. Багато дослідників вва­жають, що міф у Китаї не був розвиненим, що китайці для цього були ду­же практичним народом. Справді, можна припустити, що люди, котрі умовами життя були споріднені з природою, протягом тисячоліть спілку­вались з нею, існуючи її дарами, лише завдяки землеробській праці все більше проникали в її суть. Та здивування викликає те, наскільки глибоко вони проникли в її таємниці, лише спостерігаючи за нею. Яка праця, який досвід міг дати бачення (чи передбачення) світу, що знайшло свій відби­ток у славнозвісному символі триєдності світу «інь», «ян» та їх взаємодії «ці»? Власне, що це: здогадка, знання, міфологема чи філософема? Мож­ливо, китайцям пощастило знайти дуже вдалу лаконічну форму для вира­зу сутності буття, котра не потребує наукових фоліантів. Дослідники до­водять, що символ «інь-ян-ці» не суперечить езотеричній символіці інших культур світу, однак у порівнянні з ними виглядає найбільш лаконічно.

Виникає питання: якщо існує такий виразний символ, навіщо ж тоді знадобилася ще й філософія, яку ми пов'язуємо, перш за все, з текстами та мовним виразом сенсу буття. Тим більше, що китайці можуть описати цей сенс лише за допомогою ієрогліфічного письма, а ієрогліфіка розвивалася з малюнкового письма, піктографії, і відрізняється від письма літерами тим, що безпосередньо зберігає в собі цілі думки. Уява виступає тут ви­ключно як сутність і як значення предмету, що присутнє у почутті. Вна­слідок цього ієрогліфічне письмо є просто знаком. У свій час Гегель заки­дав китайській філософії саме те, що вона не має відповідної мови. Китай­ська мова, на його думку, є дуже абстрактною для філософії, вона не має позначення відмінків і тому слова в ній просто ставляться поруч. Тому, наприклад, вислів: «розум створив одиницю, одиниця створила двійку,

1 Див.: Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай и Индия). - Изд. 2-е, испр. и доп. - М, 1992. - С. 121,122.


Історія філософії

дного вибору матеріалу поступовий прогрес «наукового духу», який при­значений вирішити основне завдання.

Насамкінець, В. Віндельбанд зазначає, що повне оволодіння «нор­мативною свідомістю» є неможливим. Справа в тому, що окрім наукового пізнання, у сферу людського досвіду «проникає світло ідеалу і впевне­ність у реальне існування абсолютної нормативної свідомості - особиста віра»1. Згодом філософ розробляє вчення про релігійні цінності.

т ... . „. Вільгельм Віндельбанд означив цілу ни-

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Філософський факультет кафедра історії філософії... ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ... Підручник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Розділ і. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї Становлення індійської філософії „ .. „ Індійська філософія - одна з унікальні- Специфіка сприйнятт

Розділ 3. Антична філософія
г, . .. Даний розділ є продовженням вивчення Загальні риси античної^ .. г Ф .... ... антично

Середня класика
_ .. Софісти як явище античної філософії * (У-ІУ ст. до н.е.) цікаве і суперечливе. З одного боку, з ними пов'язують добу грецького просвітництва, називаючи їх «вчителями мудрості

Філософія високої класики. Платон
У походженні Платона (427-347 рр. до н.е.) поєднались дві видатні і дуже поважні гілки античної аристократії: рід батька сягає останніх ца­рів Аттіки - Кодридів; рід матері пишався видатним

Розділ і. Раннє Середньовіччя
Патристика (від лат. раїег - отець) - філософія і теологія Отців цер­кви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства - охоплює період до VIII ст. За змістом у межах цих семи століть ро

Латинська патристика
ристика представлена низкою видатних діячів, серед яких особливе місце за­ймає постать Авґустина. Його творчість - то вершина латинської патристики, проте, поява такої визначної особистост

Розділ 2. Середнє Середньовіччя. Від патристики до схоластики
Кінець п'ятого століття для Західної Європи ознаменувався падінням Римської імперії під натиском остготів. Історично - це час остаточного за­непаду античності, життєві сили якої вже були підірвані.

Розділ 3. Пізнє Середньовіччя. Філософія схоластики
Схоластика (від лат. зспоіа - школа) - шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософські вчен­ня, що на противагу містиці, вбачали шлях осягненн

Середня схоластика
Свідчення про століття, що розпочалось з понтифікату папи Іноке-нтія III (1198-1216 рр.) досить суперечливі, як, певно й сам історичний час. З одного боку, XIII сторіччя було ознаменоване тріумфом

Розділ 4. Філософія доби Відродження
¥ . та. Здається, важко знайти таку історичну Історичне місце Відродження_ .. _ _ . ■> г ■' . „

ЧАСТИНА III. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХУІ-ХУПІ СТ.
т .. , Філософія Нового Часу є терміном, який Історико-філософське * є •- г т Т. широко застосовується в наближеній нам означення

СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с
^ Ф. Бекона є дослідження Ю. П. Михале- нко (Бзкон и его учение. - М., 1975), ос­новні тези та порядок висвітлення про­блеми якого ми покладемо в основу з'ясування зазначеного питання.

Рацюналізм Декарта
г ленням до визначення істини: вона му- сить бути абсолютною, повною, вічною і незмінною. їй властивий всезагальний і обов'язковий характер. Тому ідеаль­ним для подібного знання

Філософія оказіоналізму. А. Гейлінкс та Н. Мальбранш
. _ „ . Засновником оказіоналізму, досить по- Арнольд Геилшкс,. , •' тужного філософського напрямку у XVII ст., є Арнольд Гейлінкс. Він вин

Теорія історичного пізнання Д. Віко
Джамбаттпіста Шко народився в Неаполі 13 червня 1668 р. у сім'ї бібліотекаря. Після закінчення школи він розпочинає вивчення філософії. Проте, втративши інтерес до класичного для університет

Феномен Німецького Просвітництва та його основні риси
„ й . Історично епоха Просвітництва для Ні- Культурна обумовленістьу „_ гттт ^ . 7, _ : .... _•». меччини це XVIII

М0ЖЛИВ1 СВІТИ
кавим, оскільки в ньому переплітаються практично всі щойно розглянуті пробле­ми щодо субстанції, пізнання, необхід­ності, можливості і т. д. Для того аби розпочати цю тему, варто згадати

Постать X. Вольфа у розвитку Німецького Просвітництва
Кажучи про початковий етап Німецького Просвітництва у філосо­фії, крім імені Ляйбніца слід обов'язково згадати ще постать Християна Вольфа (1679-1754). Проте, як не дивно в радянських підруч

Філософія І. Канта
З постаті Канта не лише розпочинається один з найважливіших пері­одів у розвиткові історії філософії - німецька класична філософія, - але й формується новий стиль філософського мислення. Так само я

Розділ 2. Німецький ідеалізм
Філософія Й. Г. Фіхте Приступаючи до розгляду філософії Йоганна Готпліба Фіхте, ми маємо відзначити, що у вітчизняній традиції історії філософії це, мабуть, одна з найменш досліджен

Становлення китайської філософії
т- . . Намагаючись зазирнути у таємниці ки- Культурно-соціальш „ „ .. ^ . *ґ таиської найвищої мудрості, ми не по- передумови ,_ ^ г

Розділ 3. Антропологічна філософія Л. А. Фоєрбаха
Безумовна сила та завершеність форми, яку надав філософії Геґель породила в Німеччині ЗО-40-х років XIX століття надзвичайно специфіч­ну ситуацію, коли велика кількість адептів філософії, здійснююч

Криза новочасної філософської парадигми
Розділ і. Позитивізм Позитивізм О. Конта ™ . . Огюст Конт народився 19 січня 1798 р. Життя і творчість., г . у Монпельє; навча

Розділ 2. Другий позитивізм
Друга історична форма позитивізму, відповідно позитивної філосо­фії, що прагнула здійснити перетворення філософії у науку шляхом мак­симального зближення її з конкретними науками, була представлена

Емпіріокритицизм Р. Авенаріуса
ю„„„ „ . Поняття «емпіріокритицизм» було вве- ОЧЄННЯ Про «ЧИСТИЙ ДОСВІД» г. л • /г ~ дено Р. Авенаріусом, буквальний смисл - «критика досвіду». Авенарі

Розділ 3. Неокантіанство
Неокантіанство, або неокритицизм, виникає і формується у другій половині XIX ст. Основна його мета - розвиток і перетворення трансцен­дентальної філософії Канта. Неокантіанський рух розпоч

Історія філософи
г т т зку важливих теоретико-методолопчних проблем історико-філософського пізнан­ня, зокрема: предмет, характер, смисл, призначення історії філософії, факт

Розділ 4. Неогеґельянство
Зародження неогеґельянства в Англії відноситься до 60-х років XIX ст., коли була опублікована книжка Дж. X. Стірлінга «Секрет Гегеля» у 1865 р., який перший ознайомив англійців із гегелівською філо

ЖИТТЯ 1 ТВОРЧІСТЬ і£оо ті / -1г ч
1788 р. у Данцигу (нині Гданськ) у сім і комерсанта. Навчався у гімназії Вайма-ра, де вивчав класичну філологію - гре­цьку мову, латину, античну літературу. У 1809 р. А. Шопенгауер вступає до Ґетгі

ФІЛОСОФІЇ
Парадигма сучасної філософії, що прийшла на зміну філософській парадигмі Нового часу, починає формуватись у 30-40-ві роки XIX ст. Криза моністичного матеріалізму і моністичного ідеалізму, які були

Розділ і. Неопозитивізм
Основи філософії позитивізму, як відомо, були закладені у 30-ті роки XIX ст. французьким філософом О. Контом та його молодшими сучасни­ками Дж. Ст. Міллем та Г. Спенсером. Всупереч всій попередній

Розділ 2. Постпозитивізм та аналітична філософія
,-,. . Карп Раймунд Потер (1902-1994) - Філософська доктрина _ ^ і ,. , .« ¥. _ британський філософ австрійського по- Карла Поппера г

Розділ 3. Прагматизм
Основні ідеї прагматизму були сформульовані американським мис­лителем Ч. С. Пірсом (1839-1914) у доповіді, прочитаній на засіданні «Метафізичного клубу» у 1872 р. у Кембриджі, пізніше опублі

Розділ 4. Філософія марксизму
., . . .. Засновник марксизму - Карл Маркс Марксів різновид сучасної/1010 100,ч ^ ] к ■ ,.

Маркс К. Критики Готської програми. - С. 19.
4 Там само. Історія філософії долана приватна власність, і тому робітники у ньому вже «раціонально регулюють свій обмін речовин з природою», ставл

Розділ 5. Філософія тоталітаризму
_,. Наприкінці XIX ст. на шлях активної Більшовизм діяльності стає В. І. Ленін (1870-1924). У 1895 р. він об'єднує робітничі марксист­ські гуртки Петербурга в «Союз бороть­

Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм // Повне зібр. творів. - Т. 18. - С. 351.
Частина VI. Розвиток сучасної світової філософи певний (прогресивний або реакційний) суспільний клас зі своєю політич­ною програмою та політичними інтересами. Ленін відв

Розділ 6. Екзистенційна філософія
Тоталітарна свідомість XX ст. була своєрідною «бічною гілкою» (то­чніше - навіть патологічною аберацією) новочасного раціоналістичного абсолютизму, переломленого крізь призму російського орієнтальн

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

Особливості філософи
поняття ніж «постмодернізм», яке ви- постмодерну_ . . * ' кликало б таку велику кількість тракту- вань, інтерпретацій та оцінок. Як ствер­джує відомий

Розділ і. Докласичний розвиток російської філософії
т Вихідною формою людської суспільнос- Історичне передпостання . . ^ ґ ... ... , ч •« » ті на світанку людської історії є племінна («пролог»)

Розділ 2. Класичний період російської філософії
Починаючи з Володимира Соловйова російська філософія вступає в новий етап, який має всі ознаки розквіту. Він продовжується з кінця XIX до середини XX століття і пов'язаний з низкою імен, які за рад

КОСМ13М тл • — . .„ . .
телями. Всі вони в тій чи іншій мірі до­давали їй неповторного колориту. Зок­рема, непоказний бібліотекар Микола Федорович Федоров (1829-1903), майже нічого не друкуючи при житті,

ЧАСТИНА VIII. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
Українська філософія, існування якої налічує більше тисячі років, лише в наші дні набула статусу національної філософії. Адже протягом сторіч українська духовна культура та її здобутки привласнювал

Антология мировой философии: В 6 т. - М., 1969. - Т. 1. - С. 622.
Історія філософії Софії-Мудрості в Київській Русі було присвячено три її головні собори: в Києві, Новгороді та Полоцьку, а хрещення Русі змальовується одним із перших ки

Могилянськии колегіум
•' новленню освітньо-культурного проце- су сприяє і той факт, що в ХУ-ХУІ ст. українське юнацтво отримувало освіту в західно-європейських, у першу чергу італійських університетах. -

КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с
■ ,„ * . України (1917-1918) було багато зроб- піднесення 20-х років г \ ' ■' . .. г , . . ч лено для відродження

ЗАТ"ВШОЛ",ДК№15 03151, Київ-151, вул. Волинська, 60.
Пропонуємо сучасні філософські видання вітчизняних авторів 1. Горський В. С. Філософія в українській культурі. — К.: "Центр практичної філософії", 2001. — 240

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги