Розділ 3. Неокантіанство - раздел Философия, ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ Неокантіанство, Або Неокритицизм, Виникає І Формується У Другій Половині Xix ...
Неокантіанство, або неокритицизм, виникає і формується у другій половині XIX ст. Основна його мета - розвиток і перетворення трансцендентальної філософії Канта.
Неокантіанський рух розпочався близько 1860 р., ініціатори якого належали до академічних кіл. То були: Герман Гольмгольц, фізіолог і фізик, який у своїх дослідженнях посилався на Канта ще з 1855 р.; Куно Фішер, гегельянець, відомий історик філософії, який опублікував у 1860 р. своє дослідження про Канта, що стимулювало інтерес до теорії пізнання Канта; Отто Лібман, професор філософії, який опублікував у 1865 р. книжку «Кант і епігони», у якій прямо кинув гасло «Назад до Канта!». До представників раннього неокантіанства належав також Фрідріх Альберт Ланге.
Окрім раннього, виокремлюється період розквіту неокантіанства -90-ті роки XIX ст. - 20-ті роки XX ст. Третій період - то період занепаду, який розпочинається з 30-х років. У повоєнний період відродження неокантіанства не відбулось, хоча його ідеї були асимільовані різними філософськими течіями.
Частина V. Світова філософія ХГХстоліття
У загальному руслі неокантіанства можна виокремити такі напрямки.
Фізіологічний напрямок - Гельмгольц, Ланге.
Психологічний напрямок - Корнеліус, Нельсон.
Реалістичний напрямок - Ріль, Кюльпе.
Трансцендентально-логічний напрямок - Марбурзька школа: Г. Коген, П. Наторп, Е. Кассірер, Ластвиць, Р. Штаммлер, Форлендер, Штауди-нгер, Штадлер, а також К. Шмідт, М. Адлер, Е. Бернштейн та ін.
Трансцендентапьно-психологічний напрямок - Баденська школа (нео-фіхтеанство, південно-західна земля): В. Віндельбанд, Г. Ріккерт, Е. Ласк, І. Кон, Христиансен, Мюнстенберґ та ін. З цієї школи вийшов один із лідерів неогегельянства Р. Кронер. Як неокантіанці починали свою філософську діяльність І. Фолькельт, А. Ліберт, Н. Гартман; нарешті, славетні М. Ше-лер і М. Гайдеггер, а також С. Гессен, П. Новгородцев, Б. Кистяківський, Ш. Ренув'є тощо.
Марбурзька школа
Представники Марбурзької школи неокантіанства - то уславлені філософи: Герман Коген, глава цієї школи (1842-1918), Пауль Наторп (1854-1924), Ернст Кассірер (187'4-1945) та інші, менш відомі. Основні твори Г. Когена, у яких були розроблені оригінальні погляди і створена власна філософська система, такі: «Логіка чистого пізнання» (1902), «Етика чистої волі» (1904), «Естетика чистого почуття» (1912) та ін. У вченні Г. Когена, як і його наступників, розробляється вчення, яке цілком свідомо спирається на ідеї і принципи теорії пізнання Канта, які, проте, були лише початковим пунктом для розбудови нової системи поглядів. Повернення до Канта виявилось радикальним переглядом його вчення. Насамперед, це стосується дуалізму «явища» і «речі самої по собі», тлумачення поняття «даності», розуміння «відчуття», як основи пізнання, а також «трансцендентального методу» тощо. Ось як характеризував цю ситуацію П. Наторп: «Мови про ортодоксальне кантіанство Марбурзької школи ніколи не мали під собою твердого ґрунту, а з подальшим розвитком її вони втратили й саму віддалену ознаку ґрунтовності.» Робота марбуржців полягала в тому, щоб з самого початку чітко «вияснити буквальний смисл принципів Канта і зрозуміти їх із власних ним установлених по джерелам основних ідей і лише потім звернутися до спроб "їх подальшого розвитку»1.
Слід зазначити, що філософська проблематика Марбурзької школи зводяться до логіко-гносеологічної і методологічної проблематики.
1 Наторп П. Кант и Марбургская школа // Новьіе идеи в философии. Сб. №5. - 1913. - С. 94.
Все темы данного раздела:
ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Розділ і. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї
Становлення індійської філософії
„ .. „ Індійська філософія - одна з унікальні-
Специфіка сприйнятт
Розділ 3. Антична філософія
г, . .. Даний розділ є продовженням вивчення
Загальні риси античної^ .. г
Ф
.... ... антично
Середня класика
_ .. Софісти як явище античної філософії
* (У-ІУ ст. до н.е.) цікаве і суперечливе. З
одного боку, з ними пов'язують добу грецького просвітництва, називаючи їх «вчителями мудрості
Філософія високої класики. Платон
У походженні Платона (427-347 рр. до н.е.) поєднались дві видатні і дуже поважні гілки античної аристократії: рід батька сягає останніх царів Аттіки - Кодридів; рід матері пишався видатним
Розділ і. Раннє Середньовіччя
Патристика (від лат. раїег - отець) - філософія і теологія Отців церкви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства - охоплює період до VIII ст. За змістом у межах цих семи століть ро
Латинська патристика
ристика представлена низкою видатних
діячів, серед яких особливе місце займає постать Авґустина. Його творчість - то вершина латинської патристики, проте, поява такої визначної особистост
Розділ 2. Середнє Середньовіччя. Від патристики до схоластики
Кінець п'ятого століття для Західної Європи ознаменувався падінням Римської імперії під натиском остготів. Історично - це час остаточного занепаду античності, життєві сили якої вже були підірвані.
Розділ 3. Пізнє Середньовіччя. Філософія схоластики
Схоластика (від лат. зспоіа - школа) - шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософські вчення, що на противагу містиці, вбачали шлях осягненн
Середня схоластика
Свідчення про століття, що розпочалось з понтифікату папи Іноке-нтія III (1198-1216 рр.) досить суперечливі, як, певно й сам історичний час. З одного боку, XIII сторіччя було ознаменоване тріумфом
Розділ 4. Філософія доби Відродження
¥ . та. Здається, важко знайти таку історичну
Історичне місце Відродження_ .. _ _ . ■> г ■'
. „
ЧАСТИНА III. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХУІ-ХУПІ СТ.
т .. , Філософія Нового Часу є терміном, який
Історико-філософське * є •-
г т Т. широко застосовується в наближеній нам
означення
СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с
^ Ф. Бекона є дослідження Ю. П. Михале-
нко (Бзкон и его учение. - М., 1975), основні тези та порядок висвітлення проблеми якого ми покладемо в основу з'ясування зазначеного питання.
Рацюналізм Декарта
г ленням до визначення істини: вона му-
сить бути абсолютною, повною, вічною і незмінною. їй властивий всезагальний і обов'язковий характер. Тому ідеальним для подібного знання
Філософія оказіоналізму. А. Гейлінкс та Н. Мальбранш
. _ „ . Засновником оказіоналізму, досить по-
Арнольд Геилшкс,. , •'
тужного філософського напрямку у
XVII ст., є Арнольд Гейлінкс. Він вин
Теорія історичного пізнання Д. Віко
Джамбаттпіста Шко народився в Неаполі 13 червня 1668 р. у сім'ї бібліотекаря. Після закінчення школи він розпочинає вивчення філософії. Проте, втративши інтерес до класичного для університет
Феномен Німецького Просвітництва та його основні риси
„ й . Історично епоха Просвітництва для Ні-
Культурна обумовленістьу „_ гттт ^ . 7, _
: .... _•». меччини це XVIII
М0ЖЛИВ1 СВІТИ
кавим, оскільки в ньому переплітаються практично всі щойно розглянуті проблеми щодо субстанції, пізнання, необхідності, можливості і т. д. Для того аби розпочати цю тему, варто згадати
Постать X. Вольфа у розвитку Німецького Просвітництва
Кажучи про початковий етап Німецького Просвітництва у філософії, крім імені Ляйбніца слід обов'язково згадати ще постать Християна Вольфа (1679-1754). Проте, як не дивно в радянських підруч
Філософія І. Канта
З постаті Канта не лише розпочинається один з найважливіших періодів у розвиткові історії філософії - німецька класична філософія, - але й формується новий стиль філософського мислення. Так само я
Розділ 2. Німецький ідеалізм
Філософія Й. Г. Фіхте
Приступаючи до розгляду філософії Йоганна Готпліба Фіхте, ми маємо відзначити, що у вітчизняній традиції історії філософії це, мабуть, одна з найменш досліджен
Становлення китайської філософії
т- . . Намагаючись зазирнути у таємниці ки-
Культурно-соціальш „ „ .. ^ .
*ґ таиської найвищої мудрості, ми не по-
передумови ,_ ^ г
Розділ 3. Антропологічна філософія Л. А. Фоєрбаха
Безумовна сила та завершеність форми, яку надав філософії Геґель породила в Німеччині ЗО-40-х років XIX століття надзвичайно специфічну ситуацію, коли велика кількість адептів філософії, здійснююч
Криза новочасної філософської парадигми
Розділ і. Позитивізм
Позитивізм О. Конта
™ . . Огюст Конт народився 19 січня 1798 р.
Життя і творчість., г .
у Монпельє; навча
Розділ 2. Другий позитивізм
Друга історична форма позитивізму, відповідно позитивної філософії, що прагнула здійснити перетворення філософії у науку шляхом максимального зближення її з конкретними науками, була представлена
Емпіріокритицизм Р. Авенаріуса
ю„„„ „ . Поняття «емпіріокритицизм» було вве-
ОЧЄННЯ Про «ЧИСТИЙ ДОСВІД» г. л • /г ~
дено Р. Авенаріусом, буквальний смисл - «критика досвіду». Авенарі
Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда
Представники Баденської школи неокантіантсва - то славетні німецькі філософи: Вільгельм Віндельбанд (1848-1915), засновник цієї школи, Генріх Ріккерт (1863-1936), найталановитіший уч
Історія філософи
г т т зку важливих теоретико-методолопчних
проблем історико-філософського пізнання, зокрема: предмет, характер, смисл, призначення історії філософії, факт
Розділ 4. Неогеґельянство
Зародження неогеґельянства в Англії відноситься до 60-х років XIX ст., коли була опублікована книжка Дж. X. Стірлінга «Секрет Гегеля» у 1865 р., який перший ознайомив англійців із гегелівською філо
ЖИТТЯ 1 ТВОРЧІСТЬ і£оо ті / -1г ч
1788 р. у Данцигу (нині Гданськ) у сім і комерсанта. Навчався у гімназії Вайма-ра, де вивчав класичну філологію - грецьку мову, латину, античну літературу. У 1809 р. А. Шопенгауер вступає до Ґетгі
ФІЛОСОФІЇ
Парадигма сучасної філософії, що прийшла на зміну філософській парадигмі Нового часу, починає формуватись у 30-40-ві роки XIX ст. Криза моністичного матеріалізму і моністичного ідеалізму, які були
Розділ і. Неопозитивізм
Основи філософії позитивізму, як відомо, були закладені у 30-ті роки XIX ст. французьким філософом О. Контом та його молодшими сучасниками Дж. Ст. Міллем та Г. Спенсером. Всупереч всій попередній
Розділ 2. Постпозитивізм та аналітична філософія
,-,. . Карп Раймунд Потер (1902-1994) -
Філософська доктрина _ ^ і ,. , .«
¥. _ британський філософ австрійського по-
Карла Поппера г
Розділ 3. Прагматизм
Основні ідеї прагматизму були сформульовані американським мислителем Ч. С. Пірсом (1839-1914) у доповіді, прочитаній на засіданні «Метафізичного клубу» у 1872 р. у Кембриджі, пізніше опублі
Розділ 4. Філософія марксизму
., . . .. Засновник марксизму - Карл Маркс
Марксів різновид сучасної/1010 100,ч ^ ] к ■
,.
Маркс К. Критики Готської програми. - С. 19.
4 Там само.
Історія філософії
долана приватна власність, і тому робітники у ньому вже «раціонально регулюють свій обмін речовин з природою», ставл
Розділ 5. Філософія тоталітаризму
_,. Наприкінці XIX ст. на шлях активної
Більшовизм діяльності стає В. І. Ленін (1870-1924). У
1895 р. він об'єднує робітничі марксистські гуртки Петербурга в «Союз бороть
Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм // Повне зібр. творів. - Т. 18. - С. 351.
Частина VI. Розвиток сучасної світової філософи
певний (прогресивний або реакційний) суспільний клас зі своєю політичною програмою та політичними інтересами. Ленін відв
Розділ 6. Екзистенційна філософія
Тоталітарна свідомість XX ст. була своєрідною «бічною гілкою» (точніше - навіть патологічною аберацією) новочасного раціоналістичного абсолютизму, переломленого крізь призму російського орієнтальн
ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________
Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - трансцендентальна свобода, тобто абсолю
ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________
Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - трансцендентальна свобода, тобто абсолю
Особливості філософи
поняття ніж «постмодернізм», яке ви- постмодерну_ . .
* ' кликало б таку велику кількість тракту-
вань, інтерпретацій та оцінок. Як стверджує відомий
Розділ і. Докласичний розвиток російської філософії
т Вихідною формою людської суспільнос-
Історичне передпостання . . ^ ґ ... ...
, ч •« » ті на світанку людської історії є племінна
(«пролог»)
Розділ 2. Класичний період російської філософії
Починаючи з Володимира Соловйова російська філософія вступає в новий етап, який має всі ознаки розквіту. Він продовжується з кінця XIX до середини XX століття і пов'язаний з низкою імен, які за рад
КОСМ13М тл • — . .„ . .
телями. Всі вони в тій чи іншій мірі додавали їй неповторного колориту. Зокрема, непоказний бібліотекар Микола Федорович Федоров (1829-1903), майже нічого не друкуючи при житті,
ЧАСТИНА VIII. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
Українська філософія, існування якої налічує більше тисячі років, лише в наші дні набула статусу національної філософії. Адже протягом сторіч українська духовна культура та її здобутки привласнювал
Антология мировой философии: В 6 т. - М., 1969. - Т. 1. - С. 622.
Історія філософії
Софії-Мудрості в Київській Русі було присвячено три її головні собори: в Києві, Новгороді та Полоцьку, а хрещення Русі змальовується одним із перших ки
Могилянськии колегіум
•' новленню освітньо-культурного проце-
су сприяє і той факт, що в ХУ-ХУІ ст. українське юнацтво отримувало освіту в західно-європейських, у першу чергу італійських університетах. -
КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с
■ ,„ * . України (1917-1918) було багато зроб-
піднесення 20-х років г \ ' ■' . .. г
, . . ч лено для відродження
ЗАТ"ВШОЛ",ДК№15 03151, Київ-151, вул. Волинська, 60.
Пропонуємо сучасні філософські видання вітчизняних авторів
1. Горський В. С. Філософія в українській культурі. — К.: "Центр практичної філософії", 2001. — 240
Новости и инфо для студентов