рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с

КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с - раздел Философия, ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ■ ,„ * . України (1917-1918) Було Багато Зроб- Піднесен...

,„ * . України (1917-1918) було багато зроб-

піднесення 20-х років г \ ' ■' . .. г

, . . ч лено для відродження національної куль-

(«розстріляне відродження») г тт „., .. ^ „

4 г г г ' тури - створено Державний Український

Архів, Галерею Мистецтв, Історичний Музей, Національну Бібліотеку, Українську Академію Наук з трьома відді­лами: історично-філологічним, фізико-математичним і соціально-економіч­ним на чолі з професором Володимиром Вернадським (1863-1945), Україн­ський театр драми і опери, Українську Державну Капелу під проводом О. Кошиця, Державний Симфонічний оркестр під проводом О. Горілого, 150 українських гімназій. У 1918 р. Київський університет св. Володимира був відкритий як перший Державний Український Університет, в Кам'янець-Подільському був відкритий другий Український Державний Університет (в жовтні 1918 р.).

Але вже у 1922 р. Україна втрачає незалежність, ввійшовши до складу СРСР. Відбувається різкий поворот до створення нової системи, основою якої є ідея вірності марксизму-ленінізму (термін «ленінізм» ви-


Частина VIII. Історія української філософії

никає у працях Сталіна та Зінов'єва на початку 20-х років). Для реалізації цього завдання в Україні ліквідовуються університети, на їх місці ство­рюються інститути «народної освіти», організовуються «робітничі факу­льтети» (з 1921 по 1926 р. кількість останніх в Україні зросла з 7 до 31), призначаються до вузів та технікумів комісари з широкими повноважен­нями, проводяться регулярні «чистки» серед студентів та викладачів. Від­бувається «технізація» освіти шляхом обмеження та ліквідації гуманітар­них спеціальностей. Та це й зрозуміло. Адже «технократизм» цілком від­повідав меті створення покірних виконавців мало обізнаних в проблемах соціальних. Адже партійна еліта, як відомо, лише в повоєнний час на 80-90% складалася з вихідців з інженерно-агрономічного середовища. Відпо­відним чином склалася традиція обирати президентами Академії наук, ректорами університетів тощо майже виключно представників природни­чих і технічних наук.

І все ж між 1922 і початком 30-х років відбувається період так зва­ної «відлиги», яка в Україні збіглася зі сприятливим для вітчизняного від­родження процесом, яким була так звана «українізація». У ній активну участь взяли письменники та літературні діячі України, найпослідовні­шим вираженням якої було гасло, висунуте М. Хвильовим - «Геть від Москви!»: «Від Котляревського, Гулака, Метлинського, через «братчиків» до нашого часу включно українська інтелігенція, за винятком кількох бу­нтарів страждала і страждає на культурне позадництво. Без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторю­вати вади, мавпувати. Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли знайде їй одній властивий шлях роз­витку1. Характеризуючи позицію Хвильового М. Зеров відзначає той факт, що відбувається відродження шляхом повернення України до Захо­ду відновляючи віковічні зв'язки з Західною Європою. Це є за визначен­ням В. Юринця «глибока неусвідомлена інтуїція в поклику Хвильового до Європи. Це заклик до створення в нас героїчної, конструктивістської ясної психіки на місце нашої плаксиво-сентиментальної, рабськи-поетичної. Це протест проти нашої розмазаності, безініціативності, пагубний наслідок нашого поневолення в минулім»2.

Повірили в цей процес відродження і філософи. У столиці тогочасної України, у Харкові відбувається організаційне оформлення ідей та позицій. У 1922 р. організовується Комуністичний університет імені Артема, ство­рюється також кафедра марксизму і марксознавства, на базі якої в 1924 р. виникає Український інститут марксизму-ленінізму (УМЛ). У 1931 р. УІМЛ

' Хвильовий М. Думки проти течії // Твори: В 2 т. -К., 1990.-Т. 2. -С. 471.

2 Юринець В. З нагоди нашої літературної дискусії // Комуніст. - 1926. - 28 квітня.


Історія філософії

входить до складу Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститу­тів - ВУАМЛШ. З 1927 р. починає виходити теоретичний журнал «Прапор марксизму» (пізніше - «Прапор марксизму-ленінізму», в 1934-1936 рр. -«Під марксо-ленінським прапором»). До УЖЛ входив філософсько-соціологічний відділ. Керівником його була Президія - С. Семковський (го­лова), В. Юринець (заступник голови), Р. Левік, Я. Блудов, Н. Білярчик, В. Беркович, О. Бервицький, Е. Фінкельштейн, С. Генес, Ф. Беляев, Г. Ов-чаров, Ю. Мазуренко. Відділ же складався з кафедри філософії (С. Семков­ський - зав. кафедри, В. Юринець, В. Асмус, Р. Левік, Я. Розанов) і кафедри соціології (В. Юринець - завідувач кафедри, С. Семковський, Т. Степовий, ЮМазуренко, А. Хвиля, П. Демчук).

С. Семковський (1882-1937) виділявся з поміж інших глибоким знанням історії філософії, філософських проблем природознавства, П. Дем­чук (1900 - р. смерті невідомий) - новітніх тенденцій зарубіжної філософії. Особливо яскравою постаттю був В. Юринець (1891-1937), відомий свої­ми працями з гусерліанства, феноменології, фройдизму, знавець багатьох іноземних мов. Відкидаючи ідею популярності наукового та художнього творчих процесів, Юринець відстоював ідею принципової нерозривності логічного та інтуїтивного моментів в пізнанні, розглядаючи це питання в ряді літературознавчих праць про творчість В. Винниченка, М. Бажана, П. Тичини.

Феномен культурного відродження знайшов своє відображення в фі­лософському спрямуванні творчості діячів української літератури 20-х ро­ків. При цьому вони ні в якому разі не були опозиційними щодо державно­го партійного марксистсько-ленінського світогляду. Адже літературних діячів, знищених в 30-х роках (М. Хвильовий (1893-1933), М. Зеров (1890-1937), М. Яловий (1891-1934), О. Досвітній (1892-1934), Є. Плужник (1898-1936), М. Вороний (1871-1940), М. Драй-Хмара (1889-1939), В. Підмогиль-ний (1901-1937), М. Куліш (1892-1937), Г. Косинка (1899-1934), Д. Фаль-ківський (1898-1934) та багато інших були навіть членами КП(б)У. Повіри­вши в проголошений Леніним принцип «творчого» характеру марксистсь­кої позиції та в ленінську тезу про національну суверенність радянських республік, вони намагаються зберегти та навіть творчо розвинути українсь­ку національну культуру.

При цьому були розроблені певні світоглядні орієнтації. У першу чергу заклик змінити орієнтацію української культури з Росії на Європу, західний ідеал «громадянської людини», як активно-діяльної істоти. Це було сформульовано М. Хвильовим як «романтичний вітаїзм» від лат. уііа - життя), який разом з Тичининим «кларнетизмом» («світлоритмом») ста­новив змістовне ядро відродження. При цьому основним є формування не


Частина VIII. Історія української філософії

тільки економіки, скільки нових громадянсько-психологічних характерис­тик людського буття. «Жива людина є громадська людина Класичний тип громадської людини вироблено Заходом... Отже, не можна мислити соці­ального критерію без психологічної Європи»1.

Починаючи з 1924 р. Сталін продовжив творення тієї тоталітарної системи, яку розпочав Ленін. Почалося це з репресій щодо української інтелігенції (в 1924 р. судовий процес над так званим «Центром дії» в Ки­єві та над спеціалістами Кадіївського рудоуправління; в 1925 р. - процес над спеціалістами Дніпровського заводу; в березні 1930 р. - процес над спілкою визволення України та ін.).

Філософські кадри в Україні були розгромлені в кілька етапів. У 1930 р. на зустріч з партосередком Московського інституту «червоної професури» Сталін указав на існування двох ворожих «ухилів» щодо марксизму-ленініз-му - механіцизму та «меншовиствуючого ідеалізму». У січні 1931 р. знайшли представників цього ухилу - Семковського та Юринця. У 1937 р. було за­раховано до «націоналістів-фашистів» Я. Білика, П. Демчука, Є. Гірняка, В. Юринця, Т. Степового, Г. Овчарова, М. Логвіна, до «контрреволюційної групи меншовистсько-зінов'євських елементів» О. Бервицького, Р. Левіка, Я. Блудова, О. Андріанова, Н. Білярчика, О. Милославіна, Д. Ігнатюка; до «болота», яке йшло за троцкістами та націоналістами» С. Семковського, Г. Єфіменко та Ф. Гофмана. Всі вони були репресовані, а філософські уста­нови розформовані. В 1937 р. припинив існування ВУАМЛІН. Так трагічно обривається українське відродження 20-х років, яке отримало назву - «роз­стріляного відродження» (за висловом Ю. Лавріненка).

На довгі роки (до 60-х років) на території СРСР запанувала філосо­фія, зміст якої був достатньо чітко сформульований словами секретаря ЦК КП(б)У П. П. Постишева - «Показати роль т. Сталіна в подальшому розвитку й розробленні філософської спадщини Маркса, Леніна».

За передвоєнне десятиріччя (1931-1941) в результаті масових реп­ресій було знищено три покоління філософів, а ті, які залишилися, вже не були здатні до творчої самостійної думки.

І все ж, починаючи з 1944 р., коли було відкрито філософський фа­культет в Київському університеті та у створеному в 1946 р. Інституті фі­лософії АН України, почалося відродження філософії. До цього спричи­нилися смерть Сталіна у 1953 р. та критика культур особи Сталіна на XX з'їзді КПРС М. С. Хрущовим.

Почалася так звана «відлига» (за виразом письменника І. Еренбур-га), яка завершується в 60-х роках «другим» відродженням, значною мі-

1 Хвильовий М. Камо грядеши // Твори. - Т. 2. - С. 466,469.


Частина І. Історія Стародавньої філософії

писаних людьми світу міфологічних богів. Вочевидь, що філософський розвиток цих ідей шляхом їхньої раціоналізації ми знаходимо у Парменіда.

„ . Власні філософські погляди Парменід

Р (бл. 540-470) виклав у роботі «Про при-

роду», яка розподіляється на дві части­ни: перша стосується вчення про істин­но-суще, друга - про гадане. Також Па­рменід досліджує питання шляху пізнання, який веде до істинно-сущого, а не до гаданого. Ще філософ вперше порушує проблему співвідношення методу пізнання та предмету пізнання.

За Парменідом існує два шляхи пізнання: перший - шлях істини, шлях дійсної віри, чи божественного пізнання; другий шлях - це шлях гад­ки, оманливого неістинного знання: «Отож я тобі кажу, - а ти послухай мо­го слова і візьми собі до серця - про те, які єдині дороги розсліду пізнання існують. Одна: > є, а небуття нема < Це шлях переконання, бо супроводить він правду. А друга дорога: > не є, і небуття потрібне <. Заявляю тобі, що ця дорога зовсім незбагненна. Бо ані не можеш пізнати того, чого нема, - це ж невикональне завдання! - ані висловити» (М. С, С. 562). Правильна думка визнає лише «буття», неправильна є та, яка припускає небуття: «Треба го­ворити і думати, що є те, що є; бо буття існує, небуття нема» (М. С, С. 562). Варто наголосити на тому, що такі логіко-філософічні та лінгвістичні впра­ви Парменіда і призвели до появи положення про справжнє буття як про «те, що є» - «он», тобто суще. Саме від цього поняття згодом утворилося широко вживане у філософії поняття «онтології».

Принциповий зміст вчення Парменіда про буття переданий у фраг­менті, збереженого Сімпліцієм: «Єдиний тільки залишається шлях думки, що існує те, що є. Для нього маємо дуже багато познак, що воно ненаро­джене, то й не згине ніколи, бо воно суцільне, непорушне, без кінця. Воно ніколи не > було < і ніколи не > буде <, тому що воно тепер є все вкупі, одне, суцільне» (М. С, С. 562).

Наступний фрагмент Парменіда цікавий з двох причин. По-перше, у ньому відтворюється згадана у Ксенофана стратегія доведення «віч­ності» божества, а, по-друге, у твердженні Парменіда спостерігається вже чітке орудування поняттями і словами, які набули філософського змісту. Проблема породження, поставання буття аналогічна проблемі породжен­ня та поставання єдиного божества. Те, що суспіль не має родоначальни­ків і не має загибелі (бо боги Гомера та Гесіода мають родоначальників, але не мають загибелі) перебуває поза часовими та просторовими, антро­поморфічно означеними вимірами. Для Парменіда найбільшого усклад-


Історія філософії

рою ініційованим діяльністю визначного філософа П. Копніна (1922-1971), який з 1959 р. очолив кафедру філософії Київського університету, а з 1964 р. став директором академічного Інституту філософії.

Завдяки Копніну починають відроджуватися українсько-ментальні традиції філософії - екзистенційне та логіко-аналітичне спрямування (так званий «червоний екзистенціалізм» та «червоний позитивізм»).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Філософський факультет кафедра історії філософії... ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ... Підручник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КуЛЬТурНО-фіЛОСОфСЬКе -. .. /1тт іпіоч -г є с

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Розділ і. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї Становлення індійської філософії „ .. „ Індійська філософія - одна з унікальні- Специфіка сприйнятт

Розділ 3. Антична філософія
г, . .. Даний розділ є продовженням вивчення Загальні риси античної^ .. г Ф .... ... антично

Середня класика
_ .. Софісти як явище античної філософії * (У-ІУ ст. до н.е.) цікаве і суперечливе. З одного боку, з ними пов'язують добу грецького просвітництва, називаючи їх «вчителями мудрості

Філософія високої класики. Платон
У походженні Платона (427-347 рр. до н.е.) поєднались дві видатні і дуже поважні гілки античної аристократії: рід батька сягає останніх ца­рів Аттіки - Кодридів; рід матері пишався видатним

Розділ і. Раннє Середньовіччя
Патристика (від лат. раїег - отець) - філософія і теологія Отців цер­кви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства - охоплює період до VIII ст. За змістом у межах цих семи століть ро

Латинська патристика
ристика представлена низкою видатних діячів, серед яких особливе місце за­ймає постать Авґустина. Його творчість - то вершина латинської патристики, проте, поява такої визначної особистост

Розділ 2. Середнє Середньовіччя. Від патристики до схоластики
Кінець п'ятого століття для Західної Європи ознаменувався падінням Римської імперії під натиском остготів. Історично - це час остаточного за­непаду античності, життєві сили якої вже були підірвані.

Розділ 3. Пізнє Середньовіччя. Філософія схоластики
Схоластика (від лат. зспоіа - школа) - шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософські вчен­ня, що на противагу містиці, вбачали шлях осягненн

Середня схоластика
Свідчення про століття, що розпочалось з понтифікату папи Іноке-нтія III (1198-1216 рр.) досить суперечливі, як, певно й сам історичний час. З одного боку, XIII сторіччя було ознаменоване тріумфом

Розділ 4. Філософія доби Відродження
¥ . та. Здається, важко знайти таку історичну Історичне місце Відродження_ .. _ _ . ■> г ■' . „

ЧАСТИНА III. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХУІ-ХУПІ СТ.
т .. , Філософія Нового Часу є терміном, який Історико-філософське * є •- г т Т. широко застосовується в наближеній нам означення

СТаВЛеННЯ ДО ДІЙСНОСТІ л ~ тлл гг и,с
^ Ф. Бекона є дослідження Ю. П. Михале- нко (Бзкон и его учение. - М., 1975), ос­новні тези та порядок висвітлення про­блеми якого ми покладемо в основу з'ясування зазначеного питання.

Рацюналізм Декарта
г ленням до визначення істини: вона му- сить бути абсолютною, повною, вічною і незмінною. їй властивий всезагальний і обов'язковий характер. Тому ідеаль­ним для подібного знання

Філософія оказіоналізму. А. Гейлінкс та Н. Мальбранш
. _ „ . Засновником оказіоналізму, досить по- Арнольд Геилшкс,. , •' тужного філософського напрямку у XVII ст., є Арнольд Гейлінкс. Він вин

Теорія історичного пізнання Д. Віко
Джамбаттпіста Шко народився в Неаполі 13 червня 1668 р. у сім'ї бібліотекаря. Після закінчення школи він розпочинає вивчення філософії. Проте, втративши інтерес до класичного для університет

Феномен Німецького Просвітництва та його основні риси
„ й . Історично епоха Просвітництва для Ні- Культурна обумовленістьу „_ гттт ^ . 7, _ : .... _•». меччини це XVIII

М0ЖЛИВ1 СВІТИ
кавим, оскільки в ньому переплітаються практично всі щойно розглянуті пробле­ми щодо субстанції, пізнання, необхід­ності, можливості і т. д. Для того аби розпочати цю тему, варто згадати

Постать X. Вольфа у розвитку Німецького Просвітництва
Кажучи про початковий етап Німецького Просвітництва у філосо­фії, крім імені Ляйбніца слід обов'язково згадати ще постать Християна Вольфа (1679-1754). Проте, як не дивно в радянських підруч

Філософія І. Канта
З постаті Канта не лише розпочинається один з найважливіших пері­одів у розвиткові історії філософії - німецька класична філософія, - але й формується новий стиль філософського мислення. Так само я

Розділ 2. Німецький ідеалізм
Філософія Й. Г. Фіхте Приступаючи до розгляду філософії Йоганна Готпліба Фіхте, ми маємо відзначити, що у вітчизняній традиції історії філософії це, мабуть, одна з найменш досліджен

Становлення китайської філософії
т- . . Намагаючись зазирнути у таємниці ки- Культурно-соціальш „ „ .. ^ . *ґ таиської найвищої мудрості, ми не по- передумови ,_ ^ г

Розділ 3. Антропологічна філософія Л. А. Фоєрбаха
Безумовна сила та завершеність форми, яку надав філософії Геґель породила в Німеччині ЗО-40-х років XIX століття надзвичайно специфіч­ну ситуацію, коли велика кількість адептів філософії, здійснююч

Криза новочасної філософської парадигми
Розділ і. Позитивізм Позитивізм О. Конта ™ . . Огюст Конт народився 19 січня 1798 р. Життя і творчість., г . у Монпельє; навча

Розділ 2. Другий позитивізм
Друга історична форма позитивізму, відповідно позитивної філосо­фії, що прагнула здійснити перетворення філософії у науку шляхом мак­симального зближення її з конкретними науками, була представлена

Емпіріокритицизм Р. Авенаріуса
ю„„„ „ . Поняття «емпіріокритицизм» було вве- ОЧЄННЯ Про «ЧИСТИЙ ДОСВІД» г. л • /г ~ дено Р. Авенаріусом, буквальний смисл - «критика досвіду». Авенарі

Розділ 3. Неокантіанство
Неокантіанство, або неокритицизм, виникає і формується у другій половині XIX ст. Основна його мета - розвиток і перетворення трансцен­дентальної філософії Канта. Неокантіанський рух розпоч

Баденська школа. Філософія В. Віндельбанда
Представники Баденської школи неокантіантсва - то славетні німе­цькі філософи: Вільгельм Віндельбанд (1848-1915), засновник цієї школи, Генріх Ріккерт (1863-1936), найталановитіший уч

Історія філософи
г т т зку важливих теоретико-методолопчних проблем історико-філософського пізнан­ня, зокрема: предмет, характер, смисл, призначення історії філософії, факт

Розділ 4. Неогеґельянство
Зародження неогеґельянства в Англії відноситься до 60-х років XIX ст., коли була опублікована книжка Дж. X. Стірлінга «Секрет Гегеля» у 1865 р., який перший ознайомив англійців із гегелівською філо

ЖИТТЯ 1 ТВОРЧІСТЬ і£оо ті / -1г ч
1788 р. у Данцигу (нині Гданськ) у сім і комерсанта. Навчався у гімназії Вайма-ра, де вивчав класичну філологію - гре­цьку мову, латину, античну літературу. У 1809 р. А. Шопенгауер вступає до Ґетгі

ФІЛОСОФІЇ
Парадигма сучасної філософії, що прийшла на зміну філософській парадигмі Нового часу, починає формуватись у 30-40-ві роки XIX ст. Криза моністичного матеріалізму і моністичного ідеалізму, які були

Розділ і. Неопозитивізм
Основи філософії позитивізму, як відомо, були закладені у 30-ті роки XIX ст. французьким філософом О. Контом та його молодшими сучасни­ками Дж. Ст. Міллем та Г. Спенсером. Всупереч всій попередній

Розділ 2. Постпозитивізм та аналітична філософія
,-,. . Карп Раймунд Потер (1902-1994) - Філософська доктрина _ ^ і ,. , .« ¥. _ британський філософ австрійського по- Карла Поппера г

Розділ 3. Прагматизм
Основні ідеї прагматизму були сформульовані американським мис­лителем Ч. С. Пірсом (1839-1914) у доповіді, прочитаній на засіданні «Метафізичного клубу» у 1872 р. у Кембриджі, пізніше опублі

Розділ 4. Філософія марксизму
., . . .. Засновник марксизму - Карл Маркс Марксів різновид сучасної/1010 100,ч ^ ] к ■ ,.

Маркс К. Критики Готської програми. - С. 19.
4 Там само. Історія філософії долана приватна власність, і тому робітники у ньому вже «раціонально регулюють свій обмін речовин з природою», ставл

Розділ 5. Філософія тоталітаризму
_,. Наприкінці XIX ст. на шлях активної Більшовизм діяльності стає В. І. Ленін (1870-1924). У 1895 р. він об'єднує робітничі марксист­ські гуртки Петербурга в «Союз бороть­

Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм // Повне зібр. творів. - Т. 18. - С. 351.
Частина VI. Розвиток сучасної світової філософи певний (прогресивний або реакційний) суспільний клас зі своєю політич­ною програмою та політичними інтересами. Ленін відв

Розділ 6. Екзистенційна філософія
Тоталітарна свідомість XX ст. була своєрідною «бічною гілкою» (то­чніше - навіть патологічною аберацією) новочасного раціоналістичного абсолютизму, переломленого крізь призму російського орієнтальн

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

ІЬМ.8. 132.
__________ Частина VI. Розвиток сучасної світової філософії________ Екзистенція свободна, власне вона і є сама свобода. Але це - транс­цендентальна свобода, тобто абсолю

Особливості філософи
поняття ніж «постмодернізм», яке ви- постмодерну_ . . * ' кликало б таку велику кількість тракту- вань, інтерпретацій та оцінок. Як ствер­джує відомий

Розділ і. Докласичний розвиток російської філософії
т Вихідною формою людської суспільнос- Історичне передпостання . . ^ ґ ... ... , ч •« » ті на світанку людської історії є племінна («пролог»)

Розділ 2. Класичний період російської філософії
Починаючи з Володимира Соловйова російська філософія вступає в новий етап, який має всі ознаки розквіту. Він продовжується з кінця XIX до середини XX століття і пов'язаний з низкою імен, які за рад

КОСМ13М тл • — . .„ . .
телями. Всі вони в тій чи іншій мірі до­давали їй неповторного колориту. Зок­рема, непоказний бібліотекар Микола Федорович Федоров (1829-1903), майже нічого не друкуючи при житті,

ЧАСТИНА VIII. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
Українська філософія, існування якої налічує більше тисячі років, лише в наші дні набула статусу національної філософії. Адже протягом сторіч українська духовна культура та її здобутки привласнювал

Антология мировой философии: В 6 т. - М., 1969. - Т. 1. - С. 622.
Історія філософії Софії-Мудрості в Київській Русі було присвячено три її головні собори: в Києві, Новгороді та Полоцьку, а хрещення Русі змальовується одним із перших ки

Могилянськии колегіум
•' новленню освітньо-культурного проце- су сприяє і той факт, що в ХУ-ХУІ ст. українське юнацтво отримувало освіту в західно-європейських, у першу чергу італійських університетах. -

ЗАТ"ВШОЛ",ДК№15 03151, Київ-151, вул. Волинська, 60.
Пропонуємо сучасні філософські видання вітчизняних авторів 1. Горський В. С. Філософія в українській культурі. — К.: "Центр практичної філософії", 2001. — 240

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги